Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 221/5196/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2021.
Дата набрання законної сили: 22.09.2021
Номер судового провадження: 61-7802ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                           
		 
		22 вересня 2021 року
		м. Київ
		справа № 221/5196/16-ц
		провадження № 61-7802св21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року у складі судді Мохова Є. І. та постанову Донецького  апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А., 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання угоди дійсною та визнання права власності.
		Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2015 року він уклав з  ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 1/2 частки магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв. м. У зв`язку з відсутністю матеріальних коштів для витрат на підготовку документів для оформлення купівлі-продажу та витрат на його оформлення нотаріально, сторони були вимушені підписати угоду, зі змісту якої зобов`язувалися укласти договір та посвідчити його нотаріально до 01 червня 2016 року. Однак на теперішній час відповідач відмовляється посвідчити договір нотаріально. Гроші за придбання частини магазину, відповідно до укладеної угоди, позивач передав у день підписання продавцю, про що відповідач надала розписку про отримання грошей. У зв`язку  з тим, що договір купівлі-продажу частини магазину не був оформлений нотаріально, позивач не може отримати правовстановлюючі документи на своє ім`я.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , укладений 27 липня 2015 року між ним та ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на 1/2 частку магазину непродовольчих товарів, розташованого в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв. м, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 933488 належить ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів на підтвердження домовленості позивача із ОСОБА_2 щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу та про повне або часткове виконання договору купівлі-продажу 1/2 частки магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв. м, тому вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин частини другої статті 220 ЦК України є безпідставними, оскільки вказана норма матеріального права підлягає застосуванню у разі укладення між сторонами правочину, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення такого договору.
		 
		 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Донецького апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що надана позивачем розписка від 27 січня 2015 року про те, що ОСОБА_2 уклала угоду про купівлю-продаж 1/2 частини магазину за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_1 та отримала 100 000 грн у повному обсязі та претензій не має, не свідчить про домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов саме договору купівлі-продажу 1/2 частки магазину відповідно до вимог статей 638, 655 ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження.
		У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доказам, що надані позивачем, зокрема договору купівлі-продажу 1/2 частки магазину від 27 липня 2015 року, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди, що нотаріальне посвідчення правочину відбудеться не пізніше 01 червня 2016 року. Надалі відповідач від посвідчення договору у встановленому законом порядку в односторонньому порядку ухилився, але при цьому частково виконавши частину договірних зобов`язань.
		Так, безспірним доказом того, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору, є наявність такого договору, укладеного в простій письмовій формі із визначенням усіх істотних умов договору купівлі-продажу (ціна договору, предмет договору, обов`язки сторін).
		Доказом часткового виконання вказаного договору є те, що відповідач отримала згідно з розпискою грошові кошти в розмірі 100 000 грн і передала покупцю, тобто ОСОБА_1 , технічну документацію на магазин та свідоцтво про право власності.
		Суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності сторін у судовому засіданні, проігнорувавши клопотання представника позивача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи.
		 
		Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 1/2 частки магазину непродовольчих товарів розташованого в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв. м, належить ОСОБА_2 на підставі рішення Волноваського районного суду Донецької області від 14 серпня 2014 року (а.с. 4).
		Відповідно до копії угоди купівлі-продажу 1/2 частки магазину, 27 липня 2015 року в м. Волноваха ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбав  1/2 частки магазину за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв. м. Вартість спірного майна визначена ними за взаємною згодою в сумі 100 000 грн. Покупець передав, а продавець отримала 100 000 грн, повну вартість магазину, до підписання договору. У зв`язку з відсутністю на даний час грошових коштів для оформлення в установленому законом порядку договору купівлі-продажу магазину, сторони домовилися, що нотаріальне посвідчення угоди відбудеться не пізніше 01 червня 2016 року. Крім того, на виконання досягнутих між покупцем та продавцем домовленостей про продаж Ѕ частки магазину, продавець передала покупцеві всю технічну документацію на магазин та свідоцтво про право власності - до укладення договору. З моменту підписання зазначеної угоди покупець самостійно виконує всі дії з підготовки документів для оформлення договору купівлі-продажу, несе всі витрати з оформлення через нотаріальну контору. Дана угода продавцем та покупцем укладена добровільно, свідомо, без будь-якого примусу та збігу тяжких обставин (а.с. 5).
		Відповідно до копії розписки від 27 січня 2015 року ОСОБА_2 уклала угоду про купівлю-продаж 1/2 частки магазину за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_1 та отримала 100 000 грн, претензій не має. Розписка складена у двох екземплярах, добровільно, у ясній свідомості без примусу та збігу тяжких обставин (а.с. 6).
		Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи судового експерта Донецького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 14 січня 2020 року № 1/22-3, за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 серпня 2019 року за № 12019050630001337, відповідно до якої підпис від імені ОСОБА_2 у «розписці від імені ОСОБА_2 від 27 січня 2015 року «ймовірно виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 «угода купівлі-продажу 1/2 частки магазину від 27 липня 2015 року, ймовірно виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Зробити висновок у категоричній формі неможливо у зв`язку із малим обсягом графічного матеріалу, у досліджуваному підписі                (а.с. 121-125).
		 
		2.       Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
		У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.
		Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		Згідно із частиною третьою статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
		Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		За правилами частини другої статті 220 ЦК України у випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
		Зазначена частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї сторони договору.
		Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що надана позивачем розписка від 27 січня 2015 року про те, що ОСОБА_2 склала угоду про купівлю-продаж 1/2 частки магазину за адресою: АДРЕСА_1 , з  ОСОБА_1 та отримала 100 000 грн у повному обсязі та претензій не має, не свідчить про домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу 1/2 частки магазину.
		Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов`язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (статті 76, 77 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
		Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про те, що частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони у встановленій законом письмовій формі вчинили правочин, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю або частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї його сторони.
		Встановивши вказані обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		Договір купівлі-продажу нерухомого майна не може бути визнано судом дійсним з підстав, передбачених статтею 220 ЦК України, оскільки такий договір підлягає нотаріальному посвідченню, а набуті на його підставі права на нерухоме майно - державній реєстрації, отже, судовим рішенням не може бути підмінено як процедуру нотаріального посвідчення договору, так і державну реєстрації речових прав на нерухоме майно.
		Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності сторін у судовому засіданні є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_5 , судом першої інстанції належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення (а.с. 43, 49, 53, 130, 132).   
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року та постанову Донецького  апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                 Д. Д. Луспеник 
		 
		Судді:                                                                           І. А. Воробйова 
		 
		                                                                                       Г. В. Коломієць 
		 
		                                                                                        Р. А. Лідовець  
		 
		                                                                                        Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...