Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/16791/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2021. Зареєстровано: 26.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2021.

Номер судового провадження: 2/754/419/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 2/754/419/21 
		Справа №754/16791/19
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		       09 вересня 2021 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
		головуючого судді                                Зотько Т.А.
		за участю секретарів судового засідання        Ковальової В.О., Микитюк А.В.,
		представника позивача, 3-особи:                Стрельнікова М.В.,
		представник відповідача                         Калюжного С.С., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживача та відшкодування майнової шкоди,
		 
		       ВСТАНОВИВ:
		 
		       Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про захист прав споживача та відшкодування майнової шкоди. Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг в Україні, що надаються позивачу безпосередньо з боку АТ «Державний ощадний банк України». 05.12.2014 року між позивачем та Банком було укладено Договір № 212116211 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, відповідно до умов якого Банком було відкрито позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у Гривні за тарифним пакетом «Зарплатний». Безпосередньо після укладення Договору від 05.12.2014 р., відповідним працівником Банку було надано позивачу платіжну картку типу VISACLASSIKREWARDS 0,3 грн., на яку в подальшому зараховувались грошові кошти заробітної плати Позивача, яку останній отримував за місцем роботи, а також на яку зараховувались його власні грошові кошти, які позивач самостійно вносив на зазначену банківську карту в банкоматах м. Києва. Також, за відповідною заявою позивача - Банком було встановлено витратний ліміт зазначеної банківської картки, а саме в сумі 1000 гривень: тобто протягом одного календарного дня позивач мав можливість із зазначеної банківської картки зняти готівкою або витратити безготівково - не більше 1000,00 грн. Починаючи з дати укладення Договору від 05.12.2014 р., та в подальший час Позивач ніколи не звертався до Контакт-центру Банку з проханням скасувати встановлений Банком витратний ліміт зазначеної банківської картки, а саме в сумі 1000,00 гривень. Також, відповідно до умов Договору від 05.12.2014 р., періодично на номер мобільного телефону Позивача приходили смс-повідомлення з Банку про те, що на його рахунок у Банку надійшли (зараховані) кошти заробітної плати. З дати укладення договору та в подальший час банківською картою позивач користувався особисто, будь-якій особі не передавав, ані ПІН-Код, ані СVV-код зазначеної банківської карти позивач не повідомляв жодній особі, навіть випадково, також не користувався мобільними додатками до свого карткового рахунку, та й взагалі мобільний телефон позивача не має доступу до мережі Інтернет. Таким чином, позивач додержався конфіденційності щодо умов Договору від 05.12.2014 та реквізитів його банківської карти, а тому було несподіванкою коли 05.09.2019 на номер телефону позивача не прийшло смс повідомлення про те, що на його рахунок у Банку надійшли (зараховані) кошти заробітної плати. Подивившись у свій мобільний телефон позивач виявив, що йому прийшло смс-повідомлення, що банківська картка заблокована Банком на перевірку. Проте, невдовзі на мобільний телефон Позивача зателефонувала особа, що назвалася представником Банку, яка повідомила позивачу, що банківська картка розблокована. Наступного дня, 06.09.2019 року позивач відвідав найближче відділення Банку, де був банкомат Банку, та де з`ясувалось що на його банківській картці немає грошових коштів взагалі, після чого він невідкладно зателефонував до «гарячої лінії» Банку, де повідомив про фактичне викрадення невстановленим працівником (або працівниками) Банку грошових коштів з банківської картки позивача у розмірі 75 001,00 грн. Також, за фактом викрадення невстановленим працівником (або працівниками) Банку грошових коштів з банківської картки Позивача, 06.09.2019 року останній звернувся до уповноваженого органу Національної поліції України, а саме до Деснянського УП ГУ НП у м. Києві, із відповідною заявою про вчинення відносно нього працівником (працівниками) Банку кримінального правопорушення. На даний час звернення позивача до АТ «Ощадбанк» залишились поза увагою, на свою усну заяву про повернення грошових коштів, позивач отримав письмову відмову Банку обґрунтовану відсутністю підстав відшкодування майнової шкоди. 
		       Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, як споживача, з боку АТ «Ощадбанк», а тому просить зобов`язати Банк відшкодувати завдану майнову шкоду в сумі 75 001, 00 грн., а також розмір пені, що складає 150 752, 01 грн.
		       Ухвалою суду від 22.11.2019 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
		       Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 14.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
		       Відповідно до ухвали суду внесеної до протоколу судового засідання від 09.09.2020 року було залучено до участі у справі, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
		       Відповідно до ухвали суду внесеної до протоколу судового засідання від 02.10.2020 було закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
		       Позивач та його представник, та одночасно представник третьої особи Всеукраїнської громадської організації «Фінансова грамота України» - Стрельніков М.В. вимоги позовної заяви підтримали, просили задовольнити, надаючи пояснення посилались на обставини, що викладені в позовній заяві. 
		       Представник відповідача -  Калюжний С.С. заперечував щодо вимог позовної заяви, посилаючись на їх необґрунтованість. 11.03.2021 на адресу суду надійшов відзив представника Банку, згідно якого сторона відповідача посилається на те, що за результатами проведеної перевірки Банком встановлено, що операції з використанням інтернет ресурсу проведено коректно з використаннях усіх необхідних реквізитів платіжної картки, що свідчить про відсутність вини Банку у виконанні розпорядження Клієнта щодо перерахунку коштів з його рахунку. Ініціювання переказів по картці позивача було здійснено шляхом електронної ідентифікації електронного платіжного засобу та Клієнта. Банком не порушено норм Договору та чинного законодавства, Клієнт звернувся до Банку після успішного завершення операції. За таких обставин, АТ «Ощадбанк» не несе відповідальності за здійснення операцій, що оспорюється Клієнтом та не вбачає правових підстав для відшкодування кошті в сумі 75 001, 00 грн., проведених 05.09.2019 р. Також, позивач звертався до правоохоронних органів. Відповідно до талону-повідомлення (надано Позивачем до відділення Банку, як додаток Заяви клієнта від 06.09.2019 р.) вказано, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 55 000, 00 грн. Отже, твердження позивача в позові суперечить даним, які ним вказані в заяві клієнта та заяві до правоохоронних органів вказуючи, що з його рахунку знято 75 001,00 грн. Також, відповідно до матеріалів справи, отримувачем коштів по частині оскаржених трансакцій є сам позивач(загальна сума 17 100,00 грн.),  ОСОБА_2 (загальна сума 19 500,00 грн.), та власник картки відкритої в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 (загальна сума 38 000,00 грн.). Отже, «Ощадбанк» є неналежним відповідачем, так як саме отримувачі коштів є зобов`язаними особами перед позивачем. Не відповідає дійсності твердження позивача щодо не проведення операцій, які перевищують 1000,00 грн., оскільки за операціями з використанням Платіжної картки можуть бути встановлені обмеження відповідно до нормативно - правових актів України, в тому числі НБУ, та правил відповідної Міжнародної платіжної системи. У разі необхідності, зняття (відміна) лімітів може бути здійснена через: 1) Контакт-центр (виключно за зверненням власника Рахунку). Контакт-центр знімає ліміт до 23:59 дня, коли було здійснено дзвінок до Контакт-центру. Починаючи з 00:00 годин наступного дня дія лімітів автоматично поновлюється; 2) WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile- банкінг «Ощад 24/7»; 3) Установу Банку, де обслуговується Рахунок при наданні відповідної заяви. Згідно виписки по рахунку Позивача № НОМЕР_3 не одноразово проводились операції на суму, що перевищує 1 000,00 грн. 
		       Треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про розгляд справи сповіщались належним чином, про причини неявки суд не повідомляли, пояснень по справі не надавали. 
		       Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		       Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		       Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
		       Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		       Судом встановлено, що 05.12.2014 року між позивачем та Банком було укладено Договір № 212116211 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, відповідно до умов якого Банком було відкрито позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у Гривні за тарифним пакетом «Зарплатний». 
		       Відповідно до 2 розділу Додатку № 2 До Договору № 212116211 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 05.12.2014 р., визначені правила щодо втрати та незаконного використання платіжних карток, а саме Клієнт зобов`язаний вживати всіх можливих заходів для запобігання втрати, крадіжки чи незаконного використання платіжних карток. Якщо платіжну карту втрачено, викрадено або з іншої причини вона стала непридатною до використання, а також якщо ПІН-код став відомий сторонній особі, Клієнт повинен в усній формі терміново заявити про це в Контакт-центр АТ «Ощадбанк» та протягом трьох днів надати про це письмову заяву в оригіналі або по факсу до установи Банк, де відкрито рахунок. Клієнт відповідає за всі суми по операціях з платіжною карткою, якщо він передав платіжну картку сторонній особі або не повідомив Банк про те, що її загублено. 
		       В той час, згідно 3 розділу вказаного Додатку № 2 вбачається, що з метою забезпечення безпеки та захисту коштів Банком встановлено обмеження, в залежності від типу картки. Обмеження діють по кожній платіжній картці протягом 1 доби. По операціям з використанням платіжної картки можуть бути встановлено обмеження відповідно до нормативно-правових актів України в тому числі НБУ, та правил відповідної Міжнародної платіжної системи. У разі необхідності зняття (відміна) лімітів, може бути здійснена через: Контакт-центр (виключно за зверненням власника рахунку). Контакт центр знімає ліміт до 23:59 дня, коли було здійснено дзвінок до Контакт центру. Починаючи з 00:00 годин наступного дня дія лімітів автоматично поновлюється. 
		       Після укладення Договору від 05.12.2014 р., відповідним працівником Банку було надано позивачу платіжну картку типу VISACLASSIKREWARDS 0,3 грн., на яку в подальшому зараховувались грошові кошти заробітної плати Позивача, яку останній отримував за місцем роботи, а також на яку зараховувались власні грошові кошти позивача, які позивач самостійно вносив на зазначену банківську карту в банкоматах м. Києва. 
		       Зі змісту позовної заяви вбачається, що 05.09.2019 на номер телефону позивача не прийшло смс повідомлення про те, що на його рахунок у Банку надійшли (зараховані) кошти заробітної плати. Подивившись у свій мобільний телефон позивач виявив, що йому прийшло смс-повідомлення, що банківська картка заблокована Банком на перевірку. Проте, невдовзі на мобільний телефон Позивача зателефонувала особа, що назвалась представником Банку, яка повідомила, що банківська картка позивача розблокована. Наступного дня, 06.09.2019 року позивач відвідав найближче відділення Банку, де був банкомат Банку, та де з`ясувалось що на його банківській картці відсутні грошові кошти, після чого Позивач невідкладно зателефонував до «гарячої лінії» Банку, де повідомив про фактичне викрадення невстановленим працівником (або працівниками) Банку грошових коштів з банківської картки позивача у розмірі 75 001,00 грн. 06.09.2019 позивач зателефонував до «гарячої лінії» Банку та повідомив про фактичне викрадення невстановленим працівником Банку грошових коштів з його банківської карти. 
		       У відповідь на зазначене вище усне звернення, Позивач отримав від Банку письмовий лист (вих. № 100.16-08/306 від 23.09.2019 року), відповідно до змісту якого Банк, посилаючись на окремі положення внутрішніх нормативних документів Банку, відмовив позивачу, внаслідок відсутності підстав для відшкодування коштів за проведені операції від 05.09.2019 року. При цьому, Банк не повідомив Клієнта, коли службою безпеки Банку було проведено службове розслідування, ким та коли були затверджені результати розслідування. 
		       Позивач вказав, що за фактом викрадення невстановленим працівником (або працівниками) Банку грошових коштів з банківської картки Позивача, 06.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до уповноваженого органу Національної поліції України, а саме до Деснянського УП ГУ НП у м. Києві, із відповідною заявою про вчинення відносно нього працівником (працівниками) Банку кримінального правопорушення.
		       Того ж дня, 06.09.2019 року, до «Єдиного реєстру досудових розслідувань» (ЄРДР) на підставі поданої заяви позивача були внесені відомості про вчинення відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 «Шахрайство» КК України, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно, шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
		       18.09.2019 року на підставі оформленої довіреності, в інтересах ОСОБА_1 , до Банку письмово звернувся Голова правління ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ФІНАНСОВА ГРАМОТА УКРАЇНИ» Стрельніков М.В. із «Вимогою-претензією», відповідно до змісту якої, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, вимагав від Банку: повернути на поточний картковий рахунок позивача незаконно списані 05.09.2019 року грошові кошти у сумі 71 001,00 гривень; відшкодувати позивачу пеню, за кожен день прострочення незаконно «списаних» 05.09.2019 року грошових коштів у сумі 71001,00 гривень з поточного карткового рахунку позивача шляхом зарахування на даний рахунок грошових коштів у сумі 29250,39 гривень, у розмірі 3% від суми за кожен день прострочення, за період прострочення з 05.09.2019 року по 18.09.2019 року (13 днів); з доданим розрахунком зазначеного вище розміру пені.
		       Проте, на зазначену вище письмову «Вимогу-претензію» від 18.09.2019 року від Банку відповіді отримано не було.
		       З виписки по картковому рахунку позивача вбачається, що 05 вересня 2019 року з банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , № НОМЕР_3 , було здійснення ряд транзакцій через інтернет банкінг, а саме: 05.09.2021 об 15:52 здійснено грошовий переказ в сумі 9 500 грн.; 05.09.2021 об 15:56 здійснено грошовий переказ в сумі 10 000 грн.; 05.09.2021 об 15:57 здійснено грошовий переказ в сумі 10 000 грн.; 05.09.2021 об 15:59 здійснено грошовий переказ в сумі 19 000 грн.; 05.09.2021 об 16:01 здійснено грошовий переказ в сумі 19 000 грн.; 05.09.2021 об 16:11 здійснено грошовий переказ в сумі 6 000 грн.; 05.09.2021 об 16:27 здійснено грошовий переказ в сумі 1 100 грн.;
		       Рахунок отримувача №НОМЕР_4 , відкрито у АТ «Ощадбанк». Кошти в сумі 9 500,00 грн. та 10 000,00 грн. були зараховані на рахунок який належить ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ).
		       З метою з`ясування інформації про отримувача коштів, судом було витребувано дану інформацію АТ КБ «Приватбанк». У відповіді АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що кошти в сумі 19 000,00 грн. та 19 000,00 гри. були зараховані на картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ).
		       З метою з`ясування інформації про отримувача коштів, судом було витребувано дану інформацію АТ «Райфайзен Банк Аваль». У відповіді АТ «Райфайзен Банк Аваль» повідомив, що кошти в сумі 16 900,00 грн. були зараховані на картку № НОМЕР_5 , яка належить  ОСОБА_4  (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ).
		       В ході судового розгляду судом було з`ясовано, що в Слов`янському міськрайонному суді Донецької області розглядалось ряд кримінальних проваджень відносно ОСОБА_4 . 
		        Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
		        Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		        Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		        Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		        Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		        Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		        Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		        Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		        Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення N 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705 (далі - Положення N 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
		        Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення N 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		        Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення N 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		        Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення N 705).
		        Пунктами 7, 8 розділу VI Положення N 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		        Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення N 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		        Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі N 127/23496/15-ц (касаційне провадження N 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.
		        Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян" (пункт 10 розділу VI Положення N 705).
		       Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		       Відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		       Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		       Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		       Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		       Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		       Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
		       Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 року в справі № 6-71цс15.
		       Також у  постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі № 699/16-ц (провадження № 61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) зроблено висновок, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17.
		       Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
		       Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		       Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
		       Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
		       Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		       Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
		       Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		       Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		       Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
		Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
		       Відповідачем АТ «Державний ощадний банк України» не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за платіжною карткою. Вказане свідчить про відсутність вини позивача, а тому відмова банку у відновленні залишку кредитних коштів є неправомірною. В свою чергу позивач свої обов`язки перед Банком щодо повідомлення банку про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку та звернувся до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. Таким чином, на підставі встановлених обставин суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині відшкодування завданої майнової шкоди. 
		       Позивач окрім відшкодування фактичних витрат також просив суд стягнути з відповідача 3% вартості послуги за кожен день прострочення за прострочення надання Банком послуги позивачу. При цьому позивач обгрунтовуючи дану вимогу посилався на ч.5 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів".
		       Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові матеріали наявні у справі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення не може бути застосована до виниклих між сторонами правовідносин, з тих підстав, що в даному випадку законодавством визначено право позивача на відшкодування понесених ним збитків у вигляді нарахування пені, що передбачена п. 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» , а відтак вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% вартості послуги за кожен день прострочення ненадання послуги не підлягає задоволенню судом.
		       Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
		        Керуючись ст. ст. 15-16, 509, 1054, 1066, 1073 ЦК України, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року N 705, ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		       Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (Код ЄДРПОУ 00032129, 01001, Україна, м.Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) у відшкодування майнової шкоди кошти у розмірі 75001,00 грн..
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (Код ЄДРПОУ 00032129, 01001, Україна, м.Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн..
		В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
		       Повний текст рішення суду виготовлено 21.09.2021.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...