Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2999/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договори перевезення, у тому числі при:; Пошкодження, втрати, псування вантажу; З них при перевезенні залізницею.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2021. Зареєстровано: 27.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2021.
Дата набрання законної сили: 17.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа №  905/2999/17 
		 
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Булгакової І.В. (головуючий), Баранця О.М., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Львова Б.Ю., Уркевича В.Ю., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) та регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія)
		на ухвалу господарського суду Донецької області від 23.12.2020 (головуючий суддя Паляниця Ю.О.) 
		та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 (головуючий Крестьянінов О.О., судді: Білоусова Я.О. і Шевель О.В.)
		за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-2008" (далі -Товариство) на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) 
		у справі № 905/2999/17
		за позовом Товариства
		до державного підприємства "Донецька залізниця" 
		про стягнення  2 634 731,71 грн.
		За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Донецької області від 22.03.2018 позовні вимоги (з урахуванням змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог) задоволено. Стягнуто з державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Товариства пеню у розмірі 637 708,13 грн, 3% річних у розмірі 404 265,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 592 757,86 грн., а також судовий збір у розмірі 39520,98 грн.
		25.04.2018 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.07.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020, заяву Товариства про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження № 56910232 по виконанню наказу господарського суду Донецької області від 25.04.2018 у справі № 905/2999/17 про стягнення з ДП "Донецька залізниця" (ідентифікаційний код 01074957) на користь Товариства 2 674 252,59 грн, а саме: боржника - державне підприємство "Донецька залізниця" (ідентифікаційний код 01074957) його правонаступником - Залізницю (ідентифікаційний код 40075815).
		15.10.2020 Товариство звернулось до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) із заявою про вжиття заходів з примусового виконання судового рішення, в якій повідомило орган примусового виконання рішень про те, що на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 16.07.2020 здійснено заміну сторони виконавчого провадження, а саме: боржника - державне підприємство "Донецька залізниця" (ідентифікаційний код 01074957) на нового божника (правонаступника) - Залізницю (ідентифікаційний код 40075815). У зв`язку з тим, що станом на день звернення з даною заявою рішення не виконано, стягувач просив: винести постанову про арешт майна (коштів) боржника; зобов`язати боржника надати відомості щодо належного йому майна; отримати в органах доходів і зборів інформацію про наявні у боржника рахунки, а також про його дебіторську заборгованість; зобов`язати боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про його доходи та майно; провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження; здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника, вжити інших заходів щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 905/2999/17.
		У відповідь на вказане звернення стягувача начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України [м.Харків (далі - ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків)] листом від 19.10.2020                              № 8544/02.3-49/19037 повідомив про те, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 62662285 від 27.07.2020, до якого входить виконавче провадження № 56910232 з примусового виконання наказу № 905/2999/17, виданого господарським судом Донецької області 25.04.2018, стосовно стягнення заборгованості з боржника Залізниці (код ЄДРПОУ 40075815). На теперішній час стосовно Залізниці вживаються заходи щодо перевірки майнового стану боржника. Водночас застосування заходів примусового виконання рішень є недоцільним, оскільки Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена заборона вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Крім того, у вказаній відповіді державний виконавець посилався на те, що Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Товариство звернулось до господарського суду Донецької області із скаргою на бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків), в якій просило:
		- визнати неправомірною бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) у частині невжиття заходів з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області за наказом господарського суду Донецької області від 25.04.2018 у справі  № 905/2999/17;
		- зобов`язати ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) вжити всіх необхідних заходів з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області за наказом господарського суду Донецької області від 25.04.201/ у справі № 905/2999/17, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", у тому числі звернути стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, скаргу Товариства задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) щодо невжиття заходів примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.04.2018 у справі № 905/2999/17. Зобов`язано ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
		Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
		- системний аналіз змісту Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття цього Закону, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто пунктом 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень даного Закону України з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". У зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи органу примусового виконання рішення щодо недоцільності застосування заходів примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 (ВП №56910232) є безпідставними; 
		- виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; беручи до уваги, що однією із засад інституту виконавчого провадження є обов`язковість судового рішення, з метою відновлення законних прав стягувача, вимоги скарги у частині визнання неправомірною бездіяльності ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) щодо невжиття заходів примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.04.2018 у справі № 905/2999/17 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню;
		- вжиття заходів для належного та своєчасного примусового виконання рішення є компетенцією державного виконавця, і суд у межах розгляду скарги не може зобов`язувати його вчиняти ті чи інші дії для виконання наказу (у тому числі, зобов`язати звернути стягнення на кошти боржника), оскільки вибір заходів по примусовому виконанню рішення суду та послідовності їх застосування віднесено до компетенції державного виконавця. Разом з цим, враховуючи вимоги статті 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суди дійшли висновку про зобов`язання ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Залізниця та Філія звернулись до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення мораторію на звернення стягнення на активи Залізниці за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, просять скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Товариства на бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків).
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 905/2999/17 за касаційними скаргами Залізниці та Філії та призначено їх розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 справу № 905/2999/17 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від правового висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16, а саме, що пункт 11 частини першої статті 34; пункт 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII); пункти 51 та 52 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення"  Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 № 4442-VI (далі - Закон від 23.02.2012 № 4442-VI) за змістом є такими, що не відповідають Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 1291 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, та практики Європейського Суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.
		Ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2021 прийнято касаційні скарги Залізниці та Філії та призначено їх розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
		У даній справі № 905/2999/17 суди, задовольняючи скаргу Товариства на бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) виходили, зокрема, з того, що датою виникнення універсального правонаступництва Залізниці щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21.10.2015, з якої воно є правонаступником державного підприємства "Донецька залізниця", а положення Закону від 23.02.2012 № 4442-VI фактично передбачають перехід майна (прав та обов`язків) підприємств залізничного транспорту, розміщених на території проведення антитерористичної операції, до Залізниці. 
		Отже, відповідачем (боржником) у даній справі є Залізниця, та відповідні зобов`язання ДП "Донецька залізниця", які були предметом спору у цій справі, наразі є зобов`язаннями Залізниці як правонаступника ДП "Донецька залізниця".
		Стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 
		З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. Водночас особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, що встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно з частиною першою якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
		Приймаючи рішення у даній справі № 905/2999/17 суди виходили з того, що  Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі, тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні, а у справі № 910/22748/16 - з того, що пункт 11 частини першої статті 34; пункт 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII; пункти 51 та 52 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI за змістом є такими, що не відповідають Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 1291 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, та практики Європейського Суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.
		Отже, колегія суддів Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).
		Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		Отже, колегія суддів Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин у даній справі  № 905/2999/17 та у справі № 910/22748/16, оскільки у справі № 905/2999/17 судові рішення ухвалені з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження", у справі № 910/22748/16 - пункту 11 частини першої статті 34; пункту 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII; пунктів 51 та 52 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI. Таким чином підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у справі № 910/22748/16 відсутні.
		При цьому колегія суддів Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що у даній справі № 905/2999/17 судами були прийняті законні рішення, оскільки ними встановлено, що відповідно до частин другої та третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
		Обставини, передбачені частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Відтак, лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". 
		Таким чином, навіть за умов розповсюдження мораторію, передбаченого пунктом 51 розділу 3 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI на зобов`язання, що були предметом спору у даній справі, вказане не звільняє державного виконавця від необхідності вчинення дій (застосування механізмів), передбачених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
		Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.
		Таким чином, суди дійшли правомірного висновку про задоволення скарги і зобов`язання ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі                             № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, оскільки судами було ухвалено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
		У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін раніше ухвалені ухвалу та постанову, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.
		Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційні скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" та регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 23.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 905/2999/17 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                                І. Булгакова
		Судді                                                                                                     О. Баранець
		О. Васьковський 
		Т. Дроботова
		О. Кібенко
		Б. Львов
		 В. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...