Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/2135/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 27.09.2021. Зареєстровано: 28.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2021.
Дата набрання законної сили: 24.09.2021
Номер судового провадження: А/857/13078/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 вересня 2021 рокуСправа № 380/2135/20 пров. № А/857/13078/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		судді-доповідача - Качмара В.Я.,
		суддів - Затолочного В.С., Кушнерика М.П.,
		при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання незаконними дій, скасування ухвали, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року (суддя Гавдик З.В., м.Львів, повний текст складено 31 травня 2021 року),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Львівської міської ради (далі - Міська рада) в якому просив:
		визнати дії відповідача щодо прийняття ухвали «Про затвердження детального плану території у районі пл. Ринок» від 19.09.2019 № 5476 (далі - Ухвала №5476) незаконними;
		скасувати Ухвалу №5476.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року задоволено повністю.
		Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		В доводах апеляційної скарги вказує, що спірна Ухвала №5476 не є регуляторним актом і її прийняття не потребувало реалізації процедур передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №1160-IV). Вважає, що Ухвала №5476 прийнята повноважним суб`єктом та з дотриманням процедури проведення громадських обговорень та громадських слухань визначеної законом. Також вказує на відсутність порушеного права позивача при прийнятті спірної Ухвали.
		Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
		ОСОБА_2 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу не підтримує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третіх осіб, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в справі відсутні належні та допустимі докази прийняття спірного рішення по процедурі прийняття, як нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування. На думку суду недотримання встановленого законом спеціального порядку прийняття нормативно-правого акта є істотним порушенням процедурного права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта, та є безумовною підставою для його скасування. 
		Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
		Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 19.09.2019 Ухвалою №5476 вирішено:
		керуючись статтями 8, 19, пунктом 3 статті 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 25.04.2011 №555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» (далі - Постанова №555), враховуючи рішення виконавчого комітету від 25.05.2018 №542 «Про розроблення детального плану території у районі пл. Ринок» (далі - Рішення №542), довідку за результатами консультацій з органами виконавчої влади у процесі стратегічної екологічної оцінки проекту детального плану території у районі пл. Ринок у м. Львові, матеріали розгляду пропозицій, поданих у рамках громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території у районі пл. Ринок, протокол засідання № 6 архітектурно-містобудівної ради управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування від 16.05.2019:
		затвердити детальний план території у районі пл. Ринок у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою Функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території (пункт 1).
		Управлінню архітектури та урбаністики департаменту містобудування (далі - Управління):
		забезпечити доступність матеріалів містобудівної документації детального плану території у районі пл. Ринок способом її розміщення на офіційному сайті міської ради.
		здійснювати підготовку та надання вихідних даних на проектування об`єктів містобудування відповідно до рішень детального плану території у районі пл. Ринок та іншої затвердженої містобудівної документації.
		Відповідальний: начальник Управління (пункт 2).
		Департаменту містобудування здійснювати відведення нових земельних ділянок та зміну цільового призначення раніше відведених земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації детального плану території у районі пл. Ринок. Відповідальний: директор департаменту містобудування (пункт 3).
		Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з містобудування (пункт 4).
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями статті 144 Основного Закону органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Предметом оскарження у цій справі є Ухвала №5476, яка на переконання позивача має ознаки регуляторного акта та прийнята з порушенням процедури прийняття такого акта, який встановлений Законом №1160-IV.
		Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
		Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
		Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
		Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №522/22780/16-а, 26 листопада 2019 року у справах №№826/4630/18, 183/6195/17, 4 березня 2020 року у справі № 450/1236/17.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом №3038-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який є основним нормативно-правовим актом, що встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Відповідно до частини другої статті 2 Закону №3038-VI інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.
		Згідно із статтею 8 Закону №3038-VI планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
		Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		За змістом частини першої статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Статтею 19 Закону №3038-VI визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		Частиною четвертою статті 19 Закону №3038-VI встановлено, що детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
		Також, у пунктах 1.1 та 1.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території» зазначено, що ці будівельні норми встановлюють вимоги до складу та змісту детального плану території та призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами незалежно від форм власності та господарювання при розроблені детальних планів територій.
		Крім того, пунктами 4.1 та 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території» передбачено, що детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району, при цьому розроблення детального плану на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер здійснюється на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.
		Таким чином, детальний план у межах населеного пункту є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому, а також плану зонування (за його наявності). Детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території та не може встановлювати інше функціональне призначення зон ніж ті, що встановлені у генеральному плані та плані зонування (за його наявності).
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2020 року у справі №191/1169/16-а, 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а.
		Пунктом 42 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		Відповідно до статті 21 Закону №3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.
		Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
		Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.
		Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати: 1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею; 4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; 5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.
		Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія. До складу погоджувальної комісії входять: 1) посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування; 2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів; 3) представники професійних об`єднань та спілок, архітектори, науковці; 4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менше 50 відсотків і не більше 70 відсотків загальної чисельності комісії.
		Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.
		Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність. Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок органів місцевого самоврядування.
		Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.
		Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій врегульовано Порядком №555.
		Пунктами 2, 3 Порядку №555 передбачено, що проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.
		Виконавчим комітетом Міської ради 25.02.2018 прийнято Рішення №542, яким дозволено розроблення детального плану території у районі пл.Ринок на підставі якого в подальшому прийнято Ухвалу №5476.
		З 01.04. по 10.05.2019 тривало громадське обговорення щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території у районі пл. Ринок. Оголошення щодо проведення громадського обговорення було розміщено на сайті Львівської міської ради у рубриці «Громадські слухання» та опубліковано у газеті «Львівська пошта» від 03.04.2019 № 26 (2141). З відповідною проектною документацією детального плану території в районі площі Ринок у м. Львові можна було ознайомитись на сайті Міської ради та у відділі містобудівної документації управління архітектури та урбаністики Міської ради, за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1, каб.449б. 
		22.04.2019 о 18:00 год. відбулося громадське слухання з головним архітектором проекту у великій сесійній залі Міської ради. До участі зареєструвались 215 осіб. В ході громадського обговорення щодо розроблення детального плану території у районі площі Ринок у м. Львові не надходило пропозицій та зауважень.
		Даний факт підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року у справі №380/142/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року.
		Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається «Порядком розроблення містобудівної документації", затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1468/20206; далі - Порядок №290).
		Пунктом 4.1 Порядку №290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
		Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні, зокрема, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту, розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня  його  подання.  
		Враховуючи наведене, апеляційний суд приймає до уваги доводи скаржника про те, що Ухвала №5476 прийнята з дотриманням процедури визначеної Законом №3038-VI та Порядком №555, Порядком №290.
		З аналізу наведених вище правових норм, слід дійти висновку, що даними актами законодавства не передбачено аналіз регуляторного впливу детального плану території, оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, здійснення базового, повторного та періодичного відстеження результативності рішення, як того передбачають норми Закону №1160-IV.
		Згідно з преамбулою Закону №1160-IV цей закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
		Відповідно до статті 1 Закону №1160-IV державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;
		регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
		Прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		Отже, законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає певним ознакам.
		Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта.
		Так, сфера дії Закону №1160-IV включає в себе: господарські відносини та адміністративні відносини - відносини між регуляторними органами та суб`єктами господарювання та/або між іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
		Слід наголосити, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.
		Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.
		Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства, нормативними та нормативно-правовими актами.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/15456/17.
		Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що обов`язковими ознаками регуляторного акта виступають: 1) спрямованість акта на вдосконалення правового регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб`єктами господарювання; 2) встановлення, зміна чи скасування таким актом норм права, які застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.
		При цьому встановлення, зміна чи скасування регуляторним актом норм права у визначеній сфері має визначати принципово новий спосіб правового регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб`єктами господарювання, впроваджувати, змінювати або скасовувати певні механізми впливу на ведення господарської діяльності шляхом використання окремих економічних та правових засобів регулювання (впровадження необхідності проведення обов`язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб, встановлення порядку проходження відповідних адміністративно-господарських процедур тощо). 
		Саме в цьому полягає суть державної регуляторної політики у сфері господарських відносин, з використанням якої держава в особі своїх органів покликана забезпечити ефективний вплив (вчинення певних активних зважених дій чи прийняття рішень) на економічні й соціальні процеси, оптимізацію адміністративно-правового регулювання економічних відносин. Вплив державного регулювання здійснюється на основі встановлення і дії таких принципів, за яких процес створення нового регуляторного акту максимально відповідав би потребам суспільства і підтримувався адекватними заходами державного забезпечення, при цьому не створював би невиправданого процедурного навантаження на суб`єкт господарювання. Фактично йдеться про забезпечення балансу між інтересами окремих суб`єктів господарювання, що здебільшого полягає в отриманні прибутку, та суспільними інтересами, в тому числі інтересами держави в цілому та окремих споживачів результатів господарської діяльності.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача в частині того, що аналіз перелічених вище статей Закону №3038-VI дає підстави стверджувати, що зміст регулювання у детальному плані території спрямований на об`єкт, яким є територія, а не на суб`єктів господарської діяльності чи правовідносини у сфері господарської діяльності, а детальний план території як містобудівна документація не передбачає унормування або вдосконалення правового регулювання у сфері господарської діяльності або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання шляхом встановлення нових правил здійснення тієї чи іншої господарської діяльності.
		З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що Ухвала №5476 є регуляторним актом та процедура її прийняття потребує дотримання вимог Закону №1160-IV, оскільки як встановлено вище регуляторний акт спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб`єктами господарювання, а Ухвала №5476, якою затверджено детальний план території площі Ринок, не врегульовує жодні господарські відносини, а є частиною містобудівної документації на місцевому рівні. Крім того, спеціальними законодавчими актами, які визначають порядок затвердження детального плану території на місцевому рівні є Закон № 3038-VI та Порядок №290, якими чітко визначено процедуру такого затвердження.
		Приймаючи оскаржуване рішення суду, суд першої інстанції вказаних обставин не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Доводи позивача та третіх осіб, що наведені у позові, а також їх письмових та усних поясненнях є надуманими, свідчать про переоцінку фактичних обставин справи та неправильне, довільне тлумачення норм матеріального права в свою користь.
		Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому апеляційна скарга  підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу           Львівської міської ради задовольнити.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний   М. П. Кушнерик  Повне судове рішення складено 27 вересня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...