Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1204/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2021. Зареєстровано: 29.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/7630/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа №520/1204/2020
		адміністративне провадження № К/9901/7630/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Желєзного І.В.,
		суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.
		розглянувши у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство»
		на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів: Присяжнюк О.В., П`янової Я.В. від 10.02.2021
		у справі № 520/1204/2020
		за позовом Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство»
		до Головного управління Держпраці у Харківській області
		про скасування постанови про накладення штрафу
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У лютому 2020 року Державне підприємство «Ізюмське лісове господарство» (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просило: скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24.01.2020; вирішити питання судових витрат.
		2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позов задоволено: скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24.01.2020; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство» суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 21020,00 грн.
		3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство» до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови відмовлено.
		4. У подальшому від позивача до Верховного Суду надійшли касаційна скарга та уточнення, доповнення до неї, в яких просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2019.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
		6. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить у її задоволенні відмовити та залишити оскаржуване судове рішення без змін.
		II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Головного управління Держпраці у Харківській області надійшов від Головного управління ДПС у Харківській області лист №5437/9/20-40-33-05-12 від 14.11.2019, яким Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що позивачем при наявності штатних працівників на підприємстві, основний вид діяльності яких є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, укладаються договори цивільно-правового характеру систематично, середні нарахування по договорах цивільно-правового характеру менше ніж середня заробітна плата по підприємствах за місяць, фонд заробітної плати значно перевищує суми винагороди за договорами цивільно-правового характеру та наявна динаміка збільшення використання праці за договорами цивільно-правового характеру.
		8. На підставі наказу №2156 від 20.11.2019 видано направлення №02.03-03/3500 від 20.11.2019.
		9. Інспекторами праці здійснено вихід за адресою реєстрації позивача, у зв`язку з відсутністю керівника чи уповноваженої особи направлення не вручено.
		10. 21.11.2019 о 16.35 год. на телефон 0574321598 факсограмою вручено направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування від 20.11.2019 №02.03-03/3500.
		11. На вимогу інспектора праці надано пакет документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування.
		12. У зв`язку з відсутністю повного обсягу документів, необхідного для проведення інспекційного відвідування, згідно з пунктами 16, 18 Порядку №823 складені акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД від 03.12.2019 та вимога про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД від 03.12.2019, які направлено засобами поштового зв`язку згідно з номером поштового відправлення 6105809463913.
		13. Вимогою № ХК7454/290/НД від 03.12.2019 про надання документів зобов`язано ДП «Ізюмське лісове господарство» у строк до 09:00 год 16.12.2019 надати документи згідно з переліком, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
		14. На підставі пункту 18 Порядку №823 строк проведення інспекційного відвідування зупинено 16.12.2019.
		15. За результатом заходу державного контролю складено акт інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД/АВ від 16.12.2019 з додатком до акта, яким зафіксовано порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та припис про усунення виявлених порушень №ХК7457/290/НД/АВ/П від 16.12.2019.
		16. У зв`язку із неможливістю особистого вручення, акт та припис складено одночасно у трьох примірниках.
		17. Два примірники акта та припису надіслані об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення 17.12.2019 (номер поштового відправлення 6102230691036).
		18. На підставі акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХК7454/290/НД/АВ від 16.12.2019, винесено постанову про накладення штрафу №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24.01.2020.
		19. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		20. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Головного управління Держпраці у Харківській області про порушення Державним підприємством «Ізюмське лісове господарство» частини третьої статті 24 КЗпП України є помилковими, упередженими та такими, що не відповідають вимогам законодавства України, а також зроблені без повного з`ясування обставин справи та їх аналізу відповідно до вимог чинного законодавства.
		21. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		22. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність підстав для здійснення позапланових заходів, встановлених у статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі також - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Крім того, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що позивачем порушено вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.
		23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, виходив з того, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено інспекційне відвідування позивача за наявності правових підстав для цього. Крім того, судовим розглядом підтверджено, що позивачем 101 працівника допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
		24. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд порушив його право на участь у судовому засіданні під час розгляду справи, оскільки відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та допустив неповноту судового розгляду. Окрім цього, судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідачем проведено позаплановий захід без наявності для цього законних підстав. Судом апеляційної інстанції не враховано, що згідно з укладеними позивачем з 101-ю особою договорами підряду, останні не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку та графіку змінності; на цих осіб не велися табелі обліку робочого часу; вони не внесені до книги явки працівників підприємства, в яких кожен працівник особисто розписується про прибуття та залишення роботи. Підрядники періодично виконували різні роботи і у різні місяці, і отримували різний розмір винагороди. У штатному розкладі підприємства відсутня будь-яка посада, яка б передбачала виконання підрядних робіт, вказаних в договорах підряду.
		25. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує щодо задоволення такої, посилаючись на те, що касаційна скарга від 25.05.2021 містить підпис директора Лисенко О.Г., який відмінний від тих, які зазначені у інших процесуальних документах, а тому наявні підстави для призначення почеркознавчої експертизи. Також позивачем не додано до касаційної скарги її копії відповідно до кількості учасників справи. Крім того, позивачем не додано до касаційної скарги копії оскаржуваного судового рішення. Безпідставними є доводи позивача щодо нерозгляду судом апеляційної інстанції заяви позивача про відкладення розгляду справи, а також щодо недослідження судом апеляційної інстанції доказів у справі. Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		27. Щодо поданих позивачем доповнень до касаційної скарги від 04.06.2021, які надійшли до Верховного Суду 07.06.2021, колегія суддів зазначає наступне.
		28. Відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
		29. Згідно із положеннями частини другої статті 337 КАС України у разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
		30. Зважаючи на те, що оскаржувана постанова Другого апеляційного адміністративного суду ухвалена 10.02.2021, ухвалою Верховного Суду від 02.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі; позивач подав вищезазначені додаткові пояснення до касаційної скарги за межами строку на касаційне оскарження.
		31. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		32. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		33. Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, згідно з якими касаційна скарга від 25.05.2021 містить підпис директора Лисенко О.Г., який відмінний від тих, які зазначені у інших процесуальних документах, та наявність підстав для призначення почеркознавчої експертизи, колегія суддів відхиляє, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях. Натомість відповідачем не заявлено у встановленому КАС України порядку клопотання про призначення судової експертизи для встановлення цієї обставини та колегія суддів не вбачає підстав для призначення такої з власної ініціативи. Водночас Суд зауважує, що відповідач не заперечує подання інших документів до суду касаційної інстанції (касаційної скарги (в інших редакціях), уточнень, доповнень до неї) безпосередньо позивачем. 
		34. Щодо доводів відповідача про недолучення позивачем до касаційної скарги її копії відповідно до кількості учасників справи, що на думку відповідача є порушенням частини четвертої статті 330 КАС України, та копій оскаржуваного судового рішення, що на думку відповідача є порушенням пункту 3 частини другої статті 330 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		35. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
		36. Верховний Суд, постановляючи ухвалу від 29.03.2021 про залишення без руху касаційної скарги позивача, зазначив, зокрема, про недотримання таким положень цієї норми та надав строк для усунення недоліків.
		37. Водночас, постановляючи ухвалу про відкриття касаційного провадження від 02.06.2021, Верховний Суд дійшов висновку про відповідність касаційної скарги вимогам статті 330 КАС України та ухвалив, зокрема, надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження, а тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи відповідача.
		38. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються. 
		39. Позивачем дотримано вимог законодавства у цій частині. Натомість недолучення до касаційної скарги копії оскаржуваного судового рішення не може свідчити про порушення позивачем положень пункту 3 частини другої статті 330 КАС України, а тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
		40. Щодо доводів позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права шляхом розгляду справи без участі представника позивача, попри заявлення ним клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє такі з огляду на наступне.
		41. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		42. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
		43. Українським законодавством визначено принципи адміністративного судочинства, серед яких - рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).
		44. Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
		45. Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 та у справі № 2а-4552/11, від 05.06.2018 у справі     № 2а-14/11.
		46. Згідно з частиною з положеннями статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
		47. Верховний Суд враховує, що у касаційній скарзі позивач не оспорює факту повідомлення його належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, натомість зазначає, що таким безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку, відтак колегія суддів зауважує, що вирішення питання про задоволення або відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є виключно дискреційним повноваженням суду апеляційної інстанції.
		48. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.06.2018 у справі №826/4504/17.
		49. Колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відмовлено у його задоволенні.
		50. Оскільки зі змісту касаційної скарги та наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що позивач був позбавленим можливості подати до суду апеляційної інстанції нові докази, які не досліджувалися під час розгляду справи у суді першої інстанції та які об`єктивно не могли бути подані до суду першої інстанції, а також враховуючи, що позивач був повідомленим про час та місце розгляду справи в апеляційному порядку належним чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що його право на участь у судовому засіданні під час розгляду справи в апеляційному порядку було порушеним.
		51. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №452/5892/15-а.
		52. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про проведення інспекційного відвідування відповідачем за відсутності належних для цього підстав, колегія суддів зазначає наступне.
		53. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідно до норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю)», проведення позапланових заходів, яким за своєю суттю є інспекційне відвідування, що проводилося відносно позивача, з інших підстав, крім передбачених статтею 6 цього Закону, забороняється. Натомість фактично підставами для здійснення державного контролю щодо Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство» відповідно до направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування №02.03-03/3500 від 20.11.2019 є рішення керівника органу контролю, що суперечить вимогам Закон         № 877-V.
		54. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив, зокрема, з того, що відповідні висновки суду є помилковими, оскільки інспекційне відвідування проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку №823 за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, та наказу №2156 від 20.11.2019. 
		55. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		56. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		57. Частиною п`ятою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		58. Системний аналіз положень статті 2 Закону № 877-V дає змогу дійти висновку, що органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		59. Зважаючи на наведене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо помилковості висновку суду першої інстанції щодо визначення у Законі № 877-V вичерпного переліку підстав для проведення інспекційного відвідування.
		60. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».
		61. У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
		62. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		63. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі також - Порядок № 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		64. Згідно з пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
		65. Як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування №02.03-03/3500 від 20.11.2019 вбачається, що підстава для здійснення державного контролю позивача - рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
		66. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
		67. Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення керівника ґрунтувалось на інформації отриманої з листа Головного управління ДПС у Харківській області №543779/20-40-33-05-12 від 14.11.2019. Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що при наявності штатних працівників на підприємстві, основний вид діяльності яких є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, укладаються договори цивільно-правового характеру систематично, середні нарахування по договорам цивільно-правового характеру менше, ніж середня заробітна плата по підприємствах за місяць, фонд заробітної плати значно перевищує суми винагороди за договорами цивільно-правового характеру та мається динаміка збільшення використання праці за договорами цивільно-правового характеру.
		68. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведене свідчить, що відповідачем під час призначення та проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) було дотримано всіх обов`язкових умов, визначених законом для його проведення, та здійснено вихід на проведення інспекційного відвідування за наявності відповідних підстав, визначених Законом.
		69. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, в частині незгоди із висновками суду апеляційної інстанції про порушення ним трудового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
		70. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		71. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		72. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		73. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		74. У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, зокрема, статті 208 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		75. Загальне визначення цивільно-правового договору закріплено у статті 626 ЦК України, якою передбачено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		76. Згідно з приписами статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		77. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		78. Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		79. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
		80. Згідно з положеннями частини першої статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
		81. У постанові від 04.07.2018 у справі № №820/1432/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок: «Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт». Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку.
		82. Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.
		83. Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час проведення перевірки позивача виявлено, що ним 101 працівника допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		84. Основний вид економічної діяльності ДП «Ізюмське лісове господарство» КВЕД 02.40. Цей клас включає надання послуг у лісовому господарстві: таксацію лісу; консультування з питань ведення лісового господарства; оцінку будівельного лісу; гасіння пожеж і протипожежний захист лісів; боротьбу зі шкідниками лісу; надання послуг у лісозаготівлі: транспортування необробленої деревини у межах лісу.
		85. Відповідно до Статуту ДП «Ізюмське лісове господарство»:
		пункт 3.1. Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;  охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності;
		пункт 6.2.4. Підприємство створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування;
		пункт 8.8. Трудовий колектив Підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або в інших формах, що регулюють трудові відносини працівника з Підприємством;
		пункт 9.6. Джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської комерційної діяльності. Джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства може бути бюджетне фінансування;
		пункт 9.11. Трудові відносини з найманими працівниками Підприємства регулюються чинним законодавством України, правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудовим договором.
		86.          На підставі аналізу договорів підряду, наданих ДП «Ізюмське лісове господарство» до заходу державного контролю, укладених з громадянами, судом апеляційної інстанції встановлено, що характер виконуваної роботи має ознаки трудових відносин, зокрема, робота виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; виконується на робочому місці, яке вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, яка замовила роботи та передбачає матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству. Договори підряду містять загальні неконкретні відомості про виконувану роботу; немає конкретно визначеного результату роботи, обсягу. Договори передбачають, що підрядник зобов`язується при виконанні робіт дотримуватись всіх необхідних та встановлених законодавством безпеки праці та охорони довкілля протягом всього періоду виконання робіт до здачі їх замовнику відповідно до норм та правил, що діють в Україні. 
		87. Ураховуючи наведене, на підставі дослідження наявних у матеріалах справи документів судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем з 67 громадянами укладено цивільно-правові договори, які мають ознаки трудових відносин, зокрема мають системний характер, передбачають виконання функцій, властивих саме найманому працівнику згідно з класифікатором професій, тобто спрямовані не на досягнення кінцевого результату, а на процес - виконання функцій робітника, зайнятого в лісовому господарстві, лісоруба, тракториста (лісозаготівельні роботи), тракториста-машиніста сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, та з 34 громадянами укладено цивільно-правові договори, які мають ознаки трудових відносин, зокрема виконання робіт вимагає спеціального дозволу, ліцензії, спеціального навчання і щорічної перевірки знань з питань охорони праці, передбачають виконання функцій, властивих саме найманому працівнику згідно з класифікатором професій, тобто спрямовані не на досягнення кінцевого результату, а на процес - виконання функцій машиніста (кочегара) котельні, оператора котельні, машиніста автопідіймача (автодрабини) пожежного пересувного, тощо.
		88. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, вимагали наявності спеціального дозволу, ліцензії, спеціального навчання і щорічної перевірки знань з питань охорони праці, що є характерним для трудових функцій. Натомість позивачем 101 працівника допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		89. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про непідпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку та графіку змінності осіб, з яким позивачем укладались цивільно-правові договори, відсутності табелів обліку робочого часу щодо таких, невнесення їх до книг явки працівників підприємства, відсутності у штатному розкладі підприємства посади, яка б передбачала виконання підрядних робіт, вказаних в договорах підряду, а також періодичності виконання різних робіт  у різні місяці та отримання різного розміру винагороди не впливають на правильність зазначеного вище висновку суду апеляційної інстанції. 
		90. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 14.05.2020 у справі №640/1099/19, від 26.05.2020 у справі №160/5315/19, колегія суддів зауважує, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не суперечать висновкам Верховного Суду, сформованим у наведених судових рішеннях. Окрім цього, обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цих справ.
		91. Верховний Суд у постанові у від 16.06.2020 у справі №815/5427/17 дійшов висновку, згідно з яким особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України    роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі. Юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.
		92. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для виступу від нього.
		93. Щодо висновків суду першої інстанції про невизнання вищезазначених цивільно-правових договорів недійсними у судовому порядку, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт відсутності судового рішення про визнання їх недійсними у цьому випадку не спростовує обов`язку роботодавця допустити фізичних осіб (які фактично виконують трудові функції) до роботи на підставі та тільки після укладення трудових договорів.
		94. Предметом доказування в адміністративній справі, що розглядається, є встановлення факту наявності чи відсутності трудових відносин між позивачем та зазначеними особами, а не дійсності зазначених угод, і суд встановлює обставини, що є предметом доказування на підставі всіх наданих сторонами доказів.
		95. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		96. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 350 КАС України, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 необхідно залишити без змін.
		97. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство» залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Cуддя-доповідач                                                                                 І.В. Желєзний
		Судді                                                                                                     Я.О. Берназюк
		                                                                                                    С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...