Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/11502/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2021. Зареєстровано: 29.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2021.
Дата набрання законної сили: 27.10.2021
Номер судового провадження: 1-кп/522/2054/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22019000000000237

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		27.09.2021 
		Справа № 522/11502/21
		Провадження № 1-кп/522/2054/21
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 вересня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси №106 обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019000000000237 від 02.08.2019 року стосовно:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Татарбунари, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Упродовж 2013 року невстановлені представники влади Російської Федерації вступили у злочинну змову та домовилися про здійснення протиправних умисних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Досягти цієї мети вказані особи вирішили шляхом ведення агресивної війни проти України, у тому числі з використанням підрозділів Збройних Сил РФ, створенням і фінансуванням терористичних організацій, створенням в їх складі незаконних збройних формувань та вчиненням інших злочинів. При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії безумовно призведуть до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і бажали їх настання.
		На виконання вказаного злочинного плану у березні 2014 року, за невстановлених обставин, перебуваючи на території Луганської та Донецької областей, невстановлені особи з числа громадян РФ та України, керуючись мотивом особистого неприйняття чинної державної влади в Україні та сприяння збройній агресії РФ, створили терористичні організації, так звані «Донецька народна республіка» (далі  «ДНР») та «Луганська народна республіка» (далі  «ЛНР»).
		Зазначені організації з урахуванням ЗУ «Про боротьбу з тероризмом», Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000, рішення Варшавської конференції 2001 року, Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом Україною визнані терористичними в зверненні Верховної Ради України (затвердженому постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року № 129-VІІІ) до ООН, ЄП, ПАСЄ, ПА НАТО, ПА ОБСЄ, ПА ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII, та Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», затвердженому Постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII. Терористична організація «ДНР» окрім тимчасово окупованої території Донецької області здійснює свої злочинні дії проти України на всій її території, шляхом розвідувально-підривної діяльності, вчиненням терористичних актів, тощо.
		Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 року встановлено, що терористична організація  це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Завданням зазначених терористичних організацій відповідно до злочинного задуму учасників є застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, викрадення та вбивства громадян, а також інших необхідних злочинних дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіяння значної майнової шкоди і настання інших тяжких наслідків з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту шляхом закликів до введення військ РФ на територію Донецької та Луганської областей, міжнародного ускладнення, дестабілізації суспільно-політичної обстановки в регіоні та державі, зокрема впливу на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, а також привернення уваги громадськості до політичних поглядів терористів, відповідно до яких державна влада в Україні є нелегітимною.
		Окрім того, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей 07.04.2014 року розпочато проведення антитерористичної операції. 30 квітня 2018 року відповідно до ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», припинено проведення антитерористичної операції та розпочато проведення Операції об`єднаних сил (далі  ООС) для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
		Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VIII окремі території Донецької та Луганської областей визнані тимчасово окупованими.
		Терористична організація «ДНР» має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функції учасників щодо його досягнення. 
		При цьому стійка внутрішня ієрархія терористичної організації та розподіл функцій між її членами передбачають чіткий розподіл обов`язків окремих груп та структурних підрозділів, їх керівників та учасників для досягнення єдиного злочинного умислу.
		Так, на учасників політичного блоку відповідно до плану спільних злочинних дій покладаються такі обов`язки:
		-    створення так званих органів державної влади терористичної організації «ДНР» й організація їх діяльності;
		-    видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних так званих органів державної влади терористичної організації «ДНР»;
		-    проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР», з метою схиляння їх до участі у вказаних терористичних організаціях та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		-    організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичних організацій та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
		-    налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном, з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним Силам України;
		-    налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності терористичної організації «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, формування думки серед населення про законність своїх дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-    надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойових блоків терористичної організації «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;
		-    забезпечення учасників терористичної організації «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку відповідно до плану спільних злочинних дій покладаються такі обов`язки:
		-    організація та здійснення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		-    з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України організація в групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників терористичної організації «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
		-    створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
		-    вербування нових учасників до складу силових блоків терористичної організації «ДНР» та керівництво їхніми діями;
		-    захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької та Луганської областей;
		-    вчинення терористичних актів та диверсій на території України;
		-    захоплення зброї чи заволодіння в інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та забезпечення власної злочинної діяльності;
		-    викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують чинну владу в Україні;
		-    організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		Однією з таких складових є «Міністерство державної безпеки ДНР» (далі  «МДБ ДНР»), на яку серед іншого покладені завдання з проведення розвідувальної та контррозвідувальної діяльності, шляхом проведення гласних та негласних заходів, залученням осіб до конфіденційного співробітництва, тощо.
		До протиправної діяльності терористичної організації залучено значну кількість осіб серед громадян України, РФ та інших держав із числа радикально налаштованих громадян, зокрема колишніх та діючих військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, представників іноземних громадських організацій, в тому числі співробітників Федеральної служби безпеки Російської Федерації та «МДБ ДНР».
		Так, приблизно у 2016 році, громадянин України ОСОБА 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивний « ОСОБА_6 »), який будучи членом терористичної організації «ДНР» та безпосередньо співробітником «Міністерства державної безпеки ДНР» отримав на контакт громадянина України ОСОБА_3 , який за невстановлених обставин був залучений до сприяння діяльності терористичної організації «ДНР». Співробітник «МДБ ДНР» доручив ОСОБА_3 проводити збір інформації щодо особового складу військовослужбовців ЗС України, зразків техніки, про діяльність військових формувань ЗС України та осіб, які можуть представляти загрозу діяльності терористичної організації «ДНР» або залучені до співпраці при злочинних діях.
		Громадянин України ОСОБА_3 , будучи колишнім військовослужбовцем ВМФ ЗС СРСР, маючи велику кількість знайомих серед колишніх та діючих військовослужбовців ЗС України, керуючись мотивом неприйняття діючої влади України погодився на сприяння різними методами терористичній організації «ДНР» і почав вчиняти дії направлені на збір необхідної інформації різного характеру. З цією метою, ОСОБА_3 налагодив розгалужену мережу джерел здобуття необхідної інформації на території України серед колишніх та діючих військовослужбовців незадоволених з різних причин службою і чинною владою, використовуючи при цьому різні методи для схиляння осіб на співпрацю із ним, при особистих зустрічах та через засоби мобільного зв`язку, месенджери.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 за допомогою мобільного мессенджеру «Telegram» протягом 2016-2020 років передавав співробітнику «МДБ ДНР» зібрану з різних джерел інформацію, таким чином сприяючи злочинній діяльності терористичної організації «ДНР».
		Зокрема встановлено, що на весні 2019 року співробітником «МДБ ДНР» ОСОБОЮ 1 серед іншого, ОСОБА_3 поставлено конкретне завдання щодо збору інформації стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , яка базується в АДРЕСА_1 , а також військовослужбовців Сил спеціальних операцій ЗС України, які на той час проходили військову службу в зоні проведення Операції об`єднаних сил, а також дислокацію окремих підрозділів ССО ЗСУ в зоні проведення ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатами виконання отриманих завдань, з метою дотримання заходів конспірації, ОСОБА_3 звітував шляхом застосування інтернет-месенджеру «Telegram» в аудіо дзвінках та повідомленнях.
		Окрім того, протягом перебування «на зв`язку» у співробітника « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА 1, на виконання терористично-розвідувальних завдань, останнього ОСОБА_3 неодноразово збирав та передавав йому інформацію щодо військовослужбовців Сил спеціальних операцій, Десантно-штурмових військ ЗС України, які перебувають із бойовими завданнями в зоні ООС, їх установчі дані, номери мобільних операторів мобільного зв`язку, посади, особові справи та місць дислокації їх підрозділів, в тому числі, про високопосадовців Генерального штабу ЗС України, проведення навчань та використання ракетних комплексів типу «Нептун» та «Вільха», тощо.
		Згідно з відповідями ССО ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ГУР МО України передана ОСОБА_3 інформація в більшості своєму відповідає дійсності і у випадку передачі підрозділам терористичної організації «ДНР» могла нанести негативні наслідки усім родам військ Збройних Сил України та правоохоронних органів, задіяних у зоні Операції Об`єднаних Сил, завдати шкоду стану захищеності сил і засобів, життю та здоров`ю військовослужбовців, а також державним інтересам України.
		Завдання на збір конкретної інформації та грошову винагороду ОСОБА_3 частково отримував як при дзвінках через мессенджер «Telegram», так і при безпосередніх періодичних виїздах до АР Крим, де він контактував з представниками ФСБ РФ. За свою протиправну діяльність ОСОБА_3 отримував від невстановлених співробітників «МДБ ДНР» через третіх осіб грошову винагороду.
		В той же час, ОСОБА_3 був обізнаний, що терористична організація, злочинній діяльності якої він сприяє, діє на території України незаконно, та її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплюють будівлі органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивство людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконно протидіють та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями ЗС України, задіяними у проведенні ООС.
		Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, за ознаками: створення терористичної групи чи терористичної організації за кваліфікуючими ознаками: сприяння діяльності терористичної організації. 
		Крім того, встановлено, що у невстановлений час у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		Так, встановлено, що у невстановленому місці та час при невстановлених обставинах, ОСОБА_3 незаконно придбав три корпуси ручних гранат: РГД-5 30-871Т, Ф-1 «386300-85Т», Ф-1 «10746-80Т»; три запали УЗРГМ-2: «131-86 УЗРГМ-2583», «127-83 УЗРГМ-2583», «125-85УЗРГМ-2583»; реактивну протитанкову гранату РПГ-22 маркування «РПГ-22 254-11-85 ОЛ ВП-22 533-Л17 857/1 ТР в/а 13-85-К, «6-85» 6Г18ЕЕ6216.
		В подальшому, ОСОБА_3 , маючи злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та зберігання вибухових пристроїв, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, продовжуючи свою протиправну діяльність, власноручно переніс при собі, придбані ним три корпуси ручних гранат: РГД-5 30-871Т, Ф-1 «386300-85Т», Ф-1 «10746-80Т»; три запали УЗРГМ-2: «131-86 УЗРГМ-2583», «127-83 УЗРГМ-2583», «125-85УЗРГМ-2583»; реактивну протитанкову гранату РПГ-22 маркування «РПГ-22 254-11-85 ОЛ ВП-22 533-Л17 857/1 ТР в/а 13-85-К, «6-85» 6Г18ЕЕ6216, до автомобілю марки «Samsung», моделі SM3 д/н НОМЕР_2 , права власності на який зареєстровано на його дружину ОСОБА_7 
		30.12.2020 року слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області, в ході проведення обшуку автомобілю марки «Samsung», моделі SM3 д/н НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_3 , виявлено та вилучено:
		1. реактивну протитанкову гранату «РПГ-22» із маркування «РПГ-22 254-11-85 ОЛ ВП  22 533-Л17, 857/1 ТР в/а 13-85-К, «6-85» 6Г18ЕЕ6216, яка належить до вибухових пристроїв;
		2. ручну осколкову гранату РГД-5 з маркуванням 30-871Т із запалом УЗРГМ-2 «131-86 УЗРГМ-2583» та дві ручні осколкові гранати Ф-1 з маркуванням «386300-85Т» і «10746-80Т» із двома запалами УЗРГМ-2 «127-83 УЗРГМ-2583», «125-85УЗРГМ-2583», які належать до вибухових пристроїв. 
		Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за ознаками: незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами за кваліфікуючими ознаками: придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.
		Крім того, встановлено, що в 2014 році, після анексії Російською Федерацією АР Крим, знаходячись на одному із КПП із тимчасово окупованою територією АР Крим, ОСОБА_3 був зупинений співробітником Прикордонного управління Федеральної служби безпеки РФ ОСОБА 2, ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Далі, ОСОБА_3 надав співробітнику ФСБ РФ усні пояснення щодо мети відвідування ним АР Крим та короткої біографії по проходженню строкової військової служби, в період з 1985 року по 1989 рік у військовій частині НОМЕР_3 ВМС СРСР. Також, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА 2 інформацію про свої знайомства із числа військовослужбовців офіцерського складу військової частини, яка базується в АДРЕСА_1 (73 МЦСпО, в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
		Після чого, ОСОБА 2 запропонував ОСОБА_3 надавати йому, як представнику іноземної організації  Федеральної служби безпеки Російської Федерації, допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, шляхом встановлення постійного конспіративного зв`язку з Федеральною службою безпеки Російської Федерації та виконання відповідних поставлених йому завдань суспільно-небезпечного характеру на території України, з метою нанесення шкоди суверенітету, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, а саме інформації стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , яка базується в АДРЕСА_1 .
		У зв`язку із цим, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на зраду державним інтересам України.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_3 погодився на пропозицію представника іноземної організації  співробітника ФСБ РФ ОСОБА 2, надати йому допомогу у здійсненні підривної діяльності проти України з означеною метою і на підтвердження своїх протиправних намірів надав останньому про це письмову згоду, шляхом написання власноручного зобов`язання, яким підтвердив свою згоду про надання інформації щодо військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , яка базується в АДРЕСА_1 , обравши при цьому псевдонім « ОСОБА_8 ».
		Поряд з цим, забезпечуючи надійний конспіративний зв`язок із ОСОБА_3 , для контролю і координації його дій, співробітник ФСБ РФ ОСОБА 2, розробив та довів до відома ОСОБА_3 канал основного постійного зв`язку, видавши останньому мобільний телефон «MEIZU».
		Час від часу, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на зраду державним інтересам України, з допомогою мобільного телефону «MEIZU», використовуючи Інтернет програму «Telegram», а також при особистих зустрічах на території АР Крим, надавав ОСОБА 2, отриману ним шляхом особистого пошуку інформацію про дислокацію та пересування військовослужбовців по території Миколаївської області.
		В 2016 році, під час чергової зустрічі ОСОБА_3 та співробітника ФСБ РФ ОСОБА 2, останній повідомив, що з ним вступить в контакт інший співробітник ФСБ РФ на ім`я « ОСОБА_9 », який надасть подальші вказівки та відповідні завдання, направлені на нанесення шкоди національній безпеці України.
		В подальшому, «Денис» зателефонував ОСОБА_3 та запропонував зустрітися в м. Судак поряд із готелем «Форум», на що останній відповів згодою.
		По приїзду в м. Судак, поряд із готелем «Форум» ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на шкоду суверенітету, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вступив в контакт із діючим співробітником ПУ ФСБ РФ по РК та м. Севастополь ОСОБА 3, ІНФОРМАЦІЯ_8 . Тоді ж, вказаний співробітник російської спецслужби запропонував ОСОБА_3 надавати йому, як представнику іноземної організації  Федеральної служби безпеки Російської Федерації, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, шляхом встановлення постійного конспіративного зв`язку з Федеральною службою безпеки Російської Федерації та виконання відповідних поставлених йому завдань суспільно-небезпечного характеру на території України, з метою нанесення шкоди суверенітету, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України. На означену злочинну пропозицію співробітника ФСБ РФ ОСОБА 3, ОСОБА_3 погодився та враховуючи попередні зустрічі із співробітником ФСБ РФ ОСОБА 2, надав ОСОБА 3 свою усну згоду.
		Водночас, забезпечуючи надійний конспіративний зв`язок із ОСОБА_3 для контролю і координації його дій, співробітник ФСБ РФ ОСОБА 3 розробив та довів до відома ОСОБА_3 канал основного постійного зв`язку, через телекомунікаційну Інтернет програму «Telegram», яка встановлена на мобільному телефоні, який ОСОБА_3 видав ОСОБА 2.
		Крім того, ОСОБА_3 отримав від представника ФСБ РФ ОСОБА 3 злочинне завдання  по прибуттю до м. Одеса надавати інформацію стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , яка базується в АДРЕСА_1 .
		В свою чергу, ОСОБА_3 , вислухавши співробітника ФСБ РФ ОСОБА 3, розуміючи, що останній поставив йому завдання вчиняти дії, спрямовані на шкоду державній та інформаційній безпеці України, її суверенітету і обороноздатності, шляхом надання допомоги представникам іноземної організації у проведені підривної діяльності проти України, зраджуючи її державні та національні інтереси, підтвердив бажання виконати вищевказане завдання.
		Надалі, у період з 2016 року по 2020 роки, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи на території України, за власною ініціативою, з допомогою вищевказаного основного засобу зв`язку  телекомунікаційної Інтернет програми «Telegram» продовжував спілкування з співробітником ФСБ РФ ОСОБА 3 та надавав йому інформацію, яку отримував шляхом особистого пошуку, в т.ч. і із загальнодоступних джерел інформації, щодо проведення випробування проти корабельної системи «Нептун» та системи «Вільха».
		Згідно з відповідями ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ГУР МО України передана ОСОБА_3 інформація в більшості своєму відповідає дійсності і у випадку передачі ФСБ РФ могла нанести негативні наслідки усім родам військ Збройних Сил України та правоохоронних органів, задіяних у зоні Операції Об`єднаних Сил, завдати шкоду стану захищеності сил і засобів, життю та здоров`ю військовослужбовців, а також державним інтересам України.
		Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за ознаками: державна зрада, тобто діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України шляхом надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано вірно.
		07вересня 2021року вм.Одесі,прокурор відділунагляду задодержанням законіворганами СБУта Державноїприкордонної службиОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_4 ,якому напідставі ст.37КПК Українинадані повноваженняпрокурора укримінальному провадженні№22019000000000237від 02.08.2019року зісторони обвинуваченнята обвинуваченийу цьомупровадженні ОСОБА_3 зі сторонизахисту,на підставіст.468,469,472КПК України,за ініціативиобвинуваченого ОСОБА_3 ,у присутностійого захисника ОСОБА_5 ,уклали угодупро визнаннявинуватості,у відповідностідо вимогст.472КПК України,обвинувачений ОСОБА_3 під часдосудового розслідуваннята всуді повністювизнав своювинуватість увчиненні кримінальнихправопорушень,передбаченихч.1ст.111,ч.1ст.258-3,ч.1ст.263КК України. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 111 КК України  із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та визначенням основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті  5 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 258-3 КК України  із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та визначенням основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті  позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 263 КК України  3 роки позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Підставами для застосування ст. 69 КК України є наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, а саме: щире каяття; викриття обвинуваченим інших учасників злочинів та їх злочинних дій, внаслідок чого на теперішній час здійснюється їх кримінальне переслідування; наявність на утриманні обвинуваченого матері, яка є особою похилого віку та страждає на хронічні захворювання; відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину та обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, а також те, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на її затвердженні. Надав суду докази щодо наявності на утриманні хворої матері пенсійного віку та стану свого здоров`я.
		Прокурор всудовому засіданніпросив судзатвердити угодупро визнаннявинуватості від07.09.2021року,укладену міжобвинуваченим ОСОБА_3 та прокуроромвідділу наглядуза додержаннямзаконів органамиСБУ таДержавної прикордонноїслужби Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_4 ,який напідставі ст.37КПК Україниздійснює повноваженняпрокурора укримінальному провадженніза №22019000000000237від 02.08.2019року, у присутності захисника  адвоката ОСОБА_5 . Зазначив, що шкода державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, завдана не була, майнова шкода кримінальними правопорушеннями не завдана. Крім того, надав суду дані щодо викриття обвинуваченим інших осіб, відомості відносно яких внесено до ЄРДР, а стосовно одного з них скеровано обвинувальний акт до суду.
		Суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора та захисника, приходить до таких висновків.
		Відповідно дост.468КПК Україниу кримінальномупровадженні можебути укладенаугода міжпрокурором таобвинуваченого провизнання винуватості.Згідно ч.4ст.469КПК України,угода провизнання винуватостіміж прокуроромта обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні щодо:особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно ст. 12 КК України, є тяжким та особливо тяжкими злочинами.
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України є щире каяття; викриття обвинуваченим інших учасників злочинів та їх злочинних дій, внаслідок чого на теперішній час здійснюється їх кримінальне переслідування; наявність на утриманні обвинуваченого матері, яка є особою похилого віку та страждає на хронічні захворювання; відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину, а також при призначенні покарання ОСОБА_3 суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, має на утриманні хвору матір похилого віку, а також те, що обвинувачений зобов`язується відшкодувати витрати на проведення двох судових експертиз, що складають 5230 гривень 40 копійок, в тому числі: 2615 грн. 20 коп. за проведення судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/116-21/166-ВТ від 18.01.2021 року; та 2615 грн. 20 коп. за проведення судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/116-21/164-ВТ від 21.01.2021 року.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 ,  суд не вбачає.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Таким чином, підстава застосування ст. 69 КК України складається з двох елементів, що характеризують вчинений злочин і особу винного, а саме: а) наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що певним чином характеризують особу винного.
		Крім того,відповідно довисновку судукасаційної інстанції,викладеного упостанові ВС/ККСу справі№ 712/4384/20від 27.04.2021року,для застосуваннясудом положеньст.69КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. 
		За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 111 КК України  із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та визначенням основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті  5 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 258-3 КК України  із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та визначенням основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті  позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 263 КК України  3 роки позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, що відповідає нормам законодавства.
		Виходячи із вищевикладеного, дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з`ясувавши у обвинуваченого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, роз`яснивши обвинуваченому його право на справедливий судовий розгляд, встановивши правильне розуміння обвинуваченим змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників підготовчого судового засідання та роз`яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода про визнання винуватості, укладена між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , який на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні за №22019000000000237 від 02.08.2019 року, у присутності захисника  адвоката ОСОБА_5 , відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, у зв`язку із чим суд вважає, що вказана угода підлягає затвердженню.
		Також суд враховує характеризуючі особу обвинуваченого дані, зокрема те, що він на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не значиться, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Згідно довідки наданої сімейним лікарем ОСОБА_10 від 22.09.2021 року ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку щодо діагнозу: ГБ ІІ ст. ступінь 3, ризик 3, а його мати ОСОБА_11 перебуває на диспансерному обліку щодо діагнозу: ІБС Стенокардія напруження ФК ІІІ ГБ ІІ ст. ДЕ ІІ ст. та потребує в догляді, та лікуванні. Згідно довідки наданої міською головою ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , 1949 року народження, є одинокою пенсіонеркою і знаходилась на утриманні свого сина ОСОБА_3 . Крім того, згідно наданої ДУ «ОСІ» характеристики, ОСОБА_3 за час тримання в установі порушень встановленого режиму не допускав, підтримує дружні відносини з ув`язненими, дотримується встановлених правил.
		Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із можливістю внесення застави у розмірі 942050 гривень, проти задоволення якого захисник та обвинувачений не заперечували.
		Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Щодо запобіжного заходу суд вважає необхідним зазначити, що з урахуванням тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що для нього достатнім буде реальне покарання у виді позбавлення волі, тому існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися, з метою уникнення покарання, що може ускладнити виконання вироку у майбутньому, у зв`язку з чим вважає за доцільне до вступу вироку у законну силу задовольнити клопотання прокурора та продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 415 (чотириста п`ятнадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 942050 (дев`ятсот сорок дві тисячі п`ятдесят) гривень, до набрання вироком законної сили, який було застосовано до обвинуваченого раніше.
		При цьому, враховуючи, що особу фактично було затримано 28.12.2020 року та в подальшому ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2020 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до нього слід застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України та зарахувати термін його попереднього ув`язнення у період із 28.12.2020 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
		Питання щодо речових доказів вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2020 року та 29.04.2021 року, необхідно зняти, оскільки зазначені в ухвалі слідчого судді речі, визнані речовими доказами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України в разі ухвалення обвинувального вироку суд з обвинуваченого стягує на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 174, 314, 373, 374, 394, 468, 474, 475 КПК України, 
		УХВАЛИВ:
		Угоду про визнання винуватості від 07 вересня 2021 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , який на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні за №22019000000000237 від 02.08.2019 року, у присутності захисника  адвоката ОСОБА_5 ,  затвердити.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 07 вересня 2021 року покарання:
		- за ч. 1 ст. 111 КК України  із застосуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України та визначенням основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті  у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна; 
		- за ч. 1 ст. 258-3 КК України  із застосуванням вимог ч. 1 ст. 69 КК України та визначенням основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті  у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, без конфіскації майна; 
		- за ч. 1 ст. 263 КК України  3 (три) роки позбавлення волі, без конфіскації майна. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3  покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 27.09.2021 року.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 термін його попереднього ув`язнення у період із 28.12.2020 року по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
		Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3  задовольнити.
		Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання засудженим обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 415 (чотириста п`ятнадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 942050 (дев`ятсот сорок дві тисячі п`ятдесят) гривень, до вступу вироку в законну силу.
		Засуджений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/2054/21.
		Засуджений звільняється з-під варти після внесення застави.
		У разі внесення застави, покласти на засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку в законну силу, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
		1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
		2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
		3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Роз`яснити засудженому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави  витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертиз загальною сумою 5230 (п`яти тисяч двісті тридцять) гривень 40 (сорок) копійок, а саме: судова вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/116-21/166-ВТ від 18.01.2021 року у розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок; судова вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/116-21/164-ВТ від 21.01.2021 року у розмірі 2615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2020 року на речі, які були вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та в ході проведення обшуку автомобіля «Samsung», моделі «SM3», державний номер НОМЕР_2 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , скасувати.
		Речові докази по даному кримінальному провадженню: 
		- посвідчення НОМЕР_4 ОСОБА_3 від 03.05.2018 року; посвідчення НОМЕР_4 ОСОБА_3 від 02.08.2015 року; слот з-під сім карти оператора мобільного зв`язку «Vodafone», НОМЕР_5 ; слот з-під сім карти оператора мобільного зв`язку «Lifecell», НОМЕР_6 ; банківську картка «UKRGASBANK» з № НОМЕР_7 ; банківську картка «ПриватБанк» з № НОМЕР_8 ; мобільний телефон «Xiaomi Redmi note 71,3», IMEI: НОМЕР_9 та НОМЕР_10 із номером мобільного телефону НОМЕР_11 ; мобільний телефон «Lenovo», чорного кольору; ноутбук «ACER», чорного кольору з написом на штрих-коді «ВТ 00603124В420Е618В301»; посвідчення НОМЕР_12 на ім`я ОСОБА_3 від 14.04.2020 року; банківська картка «ПриватБанк» з № НОМЕР_13 ; банківську картка «ПриватБанк» з № НОМЕР_14 ; банківська картка «ПриватБанк» з № НОМЕР_15 ; банківську картка «СБЕРБАНК» з № НОМЕР_16 ; банківська картка «СБЕРБАНК» з № НОМЕР_17 ; слот з-під сім карти оператора мобільного зв`язку «Київстар», НОМЕР_18 ; слот з-під сім карти оператора мобільного зв`язку «Київстар», НОМЕР_19 ; мобільний телефон «ВQ Vitre»; мобільний телефон «MEIZU» білого та рожево-золотого кольорів;  повернути ОСОБА_3 , як належне майно;
		-предмет ззовнісхожий наревольвер ізномером: НОМЕР_20 з написомна стволі«UMAREXModRYTHONcal380к»,в розібраномустані тадеталями донього;корпуси ручних гранат «РГД-5», -30-871Т, Ф-1, «386300-85Т», Ф-1 «10746-80Т»; запали «УЗРГМ-2» «131-86 УЗРГМ  2583», «127-83 УЗРГМ-2583», «125-85УЗРГМ-2583»; реактивно противно-танкова граната «РПГ-22», маркування «РПГ-22 254-11-85 ОЛ ВП  22 533-Л17, 857/1 ТР в/а 13-85-К, «6-85» 6Г18ЕЕ6216,  знищити;
		- флеш накопичувач «SP Silicon Power», 16 GB з номером «Д33829»  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2021 року на предмети, речі та документи, які були вилучені в ході проведення обшуків: за місцем проживання ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_2 , у автомобілі марки «Ravon R2», державний номер НОМЕР_21 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_13 та за місцем роботи ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_3 , скасувати.
		Речові докази по даному кримінальному провадженню: 
		- мобільний телефон «Samsung», чорного кольору; мобільний телефон «Nokia», чорного кольору, модель «RM-969», IMEI1: НОМЕР_22 , IMEI2: НОМЕР_23 ; мобільний телефон «Nokia», модель «6700», IMEI1: НОМЕР_24 , IMEI2: НОМЕР_25 ; мобільний телефон «Nokia», модель «2610», IMEI: НОМЕР_26 ; мобільний телефон «Samsung», модель «SGH-N620», IMEI1: НОМЕР_27 ; мобільний телефон «Samsung Duos», модель «GT-57252», з СІМ-карткою «life» та СІМ-карткою «Київстар» № НОМЕР_28 ; смартфон «ZTE» синього кольору IMEI1: НОМЕР_29 , IMEI2: НОМЕР_30 , з СІМ-картками НОМЕР_31 , НОМЕР_32 ; СІМ-картка «life» № НОМЕР_33 ; СІМ-картка «Київстар» № НОМЕР_34 ; системний блок персонального комп`ютеру сріблястого кольору; системний блок персонального комп`ютеру, сріблястого кольору з розпізнавальними знаками (52Х МАХ),  повернути власнику;
		- витяг з наказу Татарбунарського РВК № 2 від 24.04.2015; чернетка з витягу з наказу Татарбунарського РВК № 8; витяг з наказу № 10; список особового складу Татарбунарського РВК; червона папка з особовою справою капітана ОСОБА_13 №1751; записник з обкладинкою чорного кольору з текстом 2005 та рукописними записами; карта пам`яті micro-SD 1 GB фірми «Goodram»; флеш-накопичувач чорного кольору з номером «1303228532С08С»; флеш-накопичувач 16 GB фірми «TeamGroup»; 4 стрічки чорно-помаранчевого кольору; флеш накопичувач чорного кольору марки «Apacer», з номером моделі «981732410846»; особова справа ОСОБА_13 , на 44 арк.; особова картка ОСОБА_13 , на 1 арк.; особистий блокнот ОСОБА_13 , синього кольору; схема розміщення будівель та приміщень ІНФОРМАЦІЯ_10 ,  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду, апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя Приморського районного                        
		суду м. Одеси                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...