Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/12251/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2021. Зареєстровано: 30.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2021.
Дата набрання законної сили: 29.09.2021
Номер судового провадження: К/9901/19150/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 вересня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 160/12251/20
		адміністративне провадження №К/9901/19150/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О.А.,
		суддів: Білак М.В.,  Мартинюк Н.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною, провадження по якій відкрито
		за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Серьогіної О.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Семененка Я.В. (доповідач), Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
		І. Суть спору
		1.  ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, у якому просив:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не належному застосуванні управлінської функції при розгляді заяви позивача від 08.01.2020 вх. С-10 і не підкоренню ч. 3 ст.    28, ч. 1 ст.    29 Конституції України, ст. 42, 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я";
		1.2. визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду звернення під 08.01.2020 вх. С-10 рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19 ч. 1    ст. 4 КАС України    і ст    3,    19, ч. 3 ст.    32, ст.    34,    49 Конституції України    та зазначити закон вимоги якого порушено ним згідно    ст. 249 КАС України;
		1.3. визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у не вжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації, у відмові подати клопотання Криворізькому міському голові, а саме просити    вжити заходи до начальника управління охорони здоров`я м.Кривого Рогу Мурашко К.В., який не видав наказ до 08.01.2020, щодо забезпечення ОСОБА_1 , як онкохворої людини, безкоштовними медикаментами для лікувально-профілактичних заходів згідно    постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998р. № 1303    та який використовує бюджетні кошти не за призначенням після розгляду заяви від 08.01.2020 вх. С-10 до правової позиції ст.    3,    22, ч. 3 ст.    32, ст.    34,    68 Конституції України;
		1.4. визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи місцевого самоврядування, у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 08.01.2020 вх С-10.
		ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху, з підстав не відповідності її вимогам ч.3    ст.161 КАС України    та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору. При цьому, судом відмовлено в задоволенні заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на не надання ним достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища.
		3. Так, на підтвердження своїх аргументів щодо скрутного матеріального становища позивачем при зверненні до суду з позовною заявою надано довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 4858 від 01.09.2020, відповідно до якої загальна сума виплат позивачу як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи за період вересень 2018 року    серпень 2020 року склала 797,22 грн.
		4. На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву від 03 лютого 2021 року, в якій знов просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з тим, що він є членом малозабезпеченої сім`ї з доходом менше рівня прожиткового мінімуму. До заяви позивач додав довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 958 від 27.01.2021 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, вказуючи, що дана довідка відображає його доходи за попередній рік.
		4.1. Разом з тим, доказів, про які зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 07.10.2020, на підтверження того, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем не надано.
		5. Ухвалою    Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року позовну заяву, у зв`язку з не усуненням її недоліків, повернуто позивачу, відповідно до п.1 ч.4    ст.169 КАС України.
		6. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем довідка УПСЗН сама по собі не може бути розцінена як достатній доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано.
		7. Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
		8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року залишено без змін.
		9. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з правомірності повернення позовної заяви    з причини не усунення недоліків позовної заяви, у відповідності до п.1 ч.4    ст.169 КАС України. Крім того, зазначено, що     звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем, окрім довідки УПСЗН, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не було надано.
		9.1. Разом з тим, з наданої позивачем довідки УПСЗН не вбачається сума отриманого ним сукупного доходу за попередній календарний рік. Така довідка не підтверджує відсутність у позивача іншого доходу для сплати судового збору, а лише встановлює факт отримання ним щомісячної компенсаційної виплати. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції зазначав, що достатнім доказом для підтвердження скрутного майнового становища позивача, серед іншого, може бути довідка про доходи з органів державної податкової служби за останні 12 місяців. Таких доказів позивачем суду першої інстанції не надано.
		ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
		10. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду і кваліфікувати її як типову справу. 
		11. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судовий збір не повинен перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
		11.1. Позивач також зазначає, що зазначена йому компенсація призначається згідно законодавства при вимозі, що він не буду зареєстрований у центрі занятості і не буде працевлаштованим, саме це свідчить про відсутність іншого джерела доходу заробітку, що є достатнім для звільнення від судового збору і в цьому полягає неправильність, неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та саме це доводить про фінансові труднощі. З огляду на це, суд апеляційної інстанції надумано, бездоказово хибно вважає, що він порушує закон відповідно до якого йому призначена компенсація і має інше джерело доходу і безпідставно вважає аргументованими вимоги про надання інших даних про доходи, яких у нього взагалі не може бути, бо їх перевіряє УПЗН, який видав довідку про доходи.
		12. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
		IV. Джерела права й акти їх застосування 
		13. Відповідно до частин першої-третьої    статті 169 КАС України    суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями    160,    161    цього    Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		14. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому    законом    розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
		15. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, установлений судом, вона вважається поданою в день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому    статтею 171 цього Кодексу.
		16.    Пунктом 1 частини четвертої    статті 169 КАС України    встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
		17. Відповідно до частини першої    статті 133 КАС України    суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
		18. Згідно з частиною другою    статті 132 КАС України    розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		19. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено    Законом    України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір»    (далі - Закон №3674-VI).
		20. Статтями    1    та    2 Закону №3674-VI    передбачено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим    Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
		21. Частинами першою-другою    статті 8 Закону №3674-VI    установлено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення в справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи - за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
		Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати    на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		 
		V. Оцінка Верховного Суду
		22. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
		23. Як вже зазначалося судом касаційної інстанції, відповідно до частини першої    статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України    суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
		24. При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою    статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України    повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
		25. З матеріалів справи встановлено, що позивач при поданні позовної заяви просив звільнити його від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України».
		26. Пунктом 1 частини першої    статті 8 Закону України «Про судовий збір»    передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
		27. Частиною другою вказаної статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		28. Так, на підтвердження свого майнового стану позивачем надавалися    довідка  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 4858 від 01.09.2020, відповідно до якої загальна сума виплат позивачу як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи за період вересень 2018 року    серпень 2020 року склала 797,22 грн та довідка № 958 від 27.01.2021 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, вказуючи, що дана довідка відображає його доходи за попередній рік.
		29. Разом з тим, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що довідки Тернівського Управління праці та соціального захисту населення місті Кривому Розі не є документом, із якого можливо встановити    всю суму доходу позивача за попередній календарний рік. Зазначеним документом констатується факт нарахування позивачу щомісячних компенсаційних виплат. Сам по собі факт отримання такої компенсації особою не позбавляє її права та можливості отримувати інші доходи, з яких може бути сплачено судовий збір. При цьому, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. 
		30. До аналогічної думки прийшла також Велика Палата Верховного Суду у справі №П/9901/6/17 та № П/9901/9/17.
		31. При цьому, Суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду        із позовною заявою в порядку, встановленому    законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.
		32. Таким чином, доводи касаційних скарг не спростовують правильність доводів, якими мотивовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
		33. Крім цього, у касаційній скарзі ОСОБА_1 просить передати справу №160/12251/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		34. Вирішуючи дане клопотання, колегія суддів виходить з наступного.
		35. Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями    346,    347 КАС України.
		36. Згідно з частинами третьою- шостою    статті 346 КАС України    (в редакції    Закону України від 02.10.2019 N 142-IX) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати; якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідно до частини шостої    статті 346 КАС України        справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
		1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
		2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
		3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		37. Зі змісту зазначеної норми слідує, що така підстава передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як незгода скаржника з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій відсутня.
		КАС України    чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень (залежно від категорії справи) здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду в окремих випадках.
		38. Виходячи з вищенаведеного, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, необхідно відмовити.
		39. Відповідно до частини першої    статті 341 КАС України    суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		40. Згідно з пунктом 1 частини 1    статті 349 КАС України    суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		41. Згідно з частиною 1    статті 350 КАС України    суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		42. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлені законні і обґрунтовані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
		VІ. Судові витрати
		43. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №160/12251/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                          М.В. Білак
		 
		          
		                                                                                          Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...