Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/1700/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2021. Зареєстровано: 30.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2021.
Дата набрання законної сили: 14.09.2021
Номер судового провадження: 11-кп/814/96/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017170000000293

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 541/1700/18  Номер провадження 11-кп/814/96/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 вересня 2021 року м. Полтава
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ускладі:
		 
		головуючого судді    ОСОБА_2 
		суддів             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з секретарем
		судового засідання      ОСОБА_5 
		прокурора             ОСОБА_6 
		представника потерпілого     ОСОБА_7 
		захисника           адвоката ОСОБА_8 
		обвинуваченого ОСОБА_9 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 червня 2017 року за №120171700000000293, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року, -
		ВСТАНОВИЛА:
		Цим вироком
		ОСОБА_9 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з вищою освітою, непрацюючого, несудимого, -
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавленняволі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у державних підприємствах строком на 2 роки, зі штрафом у розмірі 500неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500гривень, строк відбування якого ухвалено обчислювати з моменту затримання обвинуваченого.
		Задоволено цивільнийпозов прокурораГенеральної прокуратуриУкраїни ОСОБА_11 ,в інтересахдержави,та стягнутона користьДП «Миргородськелісове господарство»424610гривень 33копійки у рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
		Вирішено питання щодо запобіжного заходу та процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.
		За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за те, що відповідно до контракту від 31 жовтня 2014 року, укладеного між Головою Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_12 з однієї сторони та ОСОБА_9 з іншої, останній наймається на посаду директора державного підприємства «Миргородське лісове господарство» Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства на термін з 12 грудня 2014 року по 11 грудня 2019 року.
		УмовамиКонтракту визначено,що керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію здійснювати поточне керівництво підприємством, забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна (п. 1 Контракту). Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань передбачених законодавством, Статутом чи Положенням про підприємство (п. 6 Контракту). Керівник зобов`язується забезпечувати високоефективну і стабільну роботу підприємства та зміцнення його фінансового плану, отримання прибутку, рентабельність виробництва, ефективне використання коштів, динамічний соціально-економічний розвиток (п. 10 Контракту).
		Поряд з обов`язками визначеними в Контракті, керівник підприємства наділений також правами, перелік яких міститься у пункті 13 де вказано, що керівник має право діяти від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах установах та організаціях, укладати господарські договори та інші угоди.
		Порядок діяльності підприємства, його правовий статус та управління підприємством визначено у Статуті ДП «Миргородське лісове господарство» яким встановлено, що підприємство створено з метою одержання прибутку від комерційної діяльності (ст. 3 Статуту).
		Органом управління Підприємства є його директор, який несе повну відповідальність за стан діяльності Підприємства, розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства України, укладає договори, видає довіреності відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів (ст. 8 Статуту).
		Таким чином, ОСОБА_9 , обіймаючи посаду директора ДП «Миргородський лісгосп», був службовою особою, наділеною організаційно- розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
		Одним із основних видів діяльності державного лісогосподарського підприємства для забезпечення його фінансової стабільності та отримання прибутку, є проведення лісозаготівельних робіт із заготівлі деревини її переробка та реалізація на внутрішньому ринку та на експорт.
		Реалізація необробленої деревини в Україні, заготовленої державними підприємствами, здійснюється виключно на підставах та в порядку визначеному у Положенні «Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини» затвердженого Наказом Державного комітету лісового господарства України 19 лютого 2007 року за № 42, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26 лютого 2007 року за № 164/13431 (далі - Положення).
		Пунктом 1.1. указаного нормативно-правового акту визначено, що Положення регулює порядок реалізації усієї необробленої деревини, заготовленої підприємствами, які здійснюють заготівлю деревини як постійні користувачі лісових ресурсів, за винятком дров паливних, деревини, яка використовується для розвитку матеріально-технічної бази (будівництво, ремонт тощо) постійних лісокористувачів відповідно до затверджених кошторисів, деревини, використання якої передбачено колективними договорами, деревини для індивідуального ремонту та будівництва згідно з поданими заявами, деревини для забезпечення потреб соціальної сфери, а також деревини для забезпечення потреб виробничих деревообробних підрозділів постійних лісокористувачів.
		Реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони один раз у квартал на базі товарних бірж, розташованих в обласних центрах і створених відповідно до Закону України «Про товарну біржу» та Господарського кодексу України (п.п. 1.2-1.3 Положення).
		Нереалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами - постійними лісокористувачами по прямих договорах за цінами, не нижчими від тих, що склались на останньому аукціоні (п. 1.5 Положення).
		Аукціон з продажу необробленої деревини заготівлі першого кварталу 2017 року лісовими господарствами Полтавської області відбувся 29 листопада 2016 року на базі Української універсальної біржі.
		ДП «Миргородський лісгосп» виставлено на продаж з франко-нижнього складу, зокрема, пиловник хвойний (сосна) діаметром 14-19 см та довжиною 3-4 м за початковою ціною 1092 гривень за 1 куб. м з ПДВ за другий ґатунок та 1000 гривень за 1 куб. м з ПДВ за третій ґатунок. Указані лоти реалізовані не були.
		Відповідно до прайса «Відпускні ціни на лісопродукцію по ДП «Миргородський лісгосп» на перший квартал 2017 року (франко-нижній склад) з 01 січня 2017 року», затвердженого 30 грудня 2016 року директором підприємства ОСОБА_9 , ціни на пиловник хвойний (сосна) діаметром 14-19 см та довжиною 3,0 - 6,5 м складали:
		- 1457 гривень за 1 куб. м з ПДВ другого ґатунку;
		- 1256 гривень за 1 куб. м з ПДВ третього ґатунку.
		Незважаючи на викладене, директор ДП «Миргородське ЛГ» ОСОБА_9 , будучи достовірно обізнаним про ціни на пиловник хвойний, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, діючи умисно в інтересах ТОВ «Веда Груп» та ТОВ «Санбум», реалізував необроблену деревину за заниженими цінами за наступних обставин.
		Директор ДП«МиргородськеЛГ» ОСОБА_9 ,будучидостовірнообізнаним процінинапиловник хвойний,зловживаючисвоїмслужбовим становищем,використовуючийоговсупереч інтересамслужби,діючиумиснов інтересахТОВ«ВедаГруп»,06січня 2017року,перебуваючи на своєму робочому місці за адресою: вул. Козацька, 22/1 м. Миргород Полтавської обл., уклав, тобто підписав та затвердив печаткою підприємства, від імені ДП «Миргородське ЛГ» договір купівлі-продажу необробленої деревини № 14-Н, відповідно до умов якого ДП «Миргородське ЛГ» реалізовує для ТОВ «Веда Груп» на умовах франко-склад продавця (нижній) лісопродукцію у вигляді пиловнику соснового різного сорту у кількості 120 куб. м. Ціна на товар установлена на умовах франко-склад (нижній) у розмірі 900 гривень за 1 куб. м пиловнику породи сосна третього сорту. Загальна сума договору становить 108000 гривень з ПДВ.
		Виконуючи умови договору, після його підписання сторонами, відповідно до видаткових накладних №№ 1-2 від 06 січня 2017 року по нижньому складу, ДП «Миргородське ЛГ» реалізовано для ТОВ «Веда Груп» необроблену деревину у вигляді пиловника породи сосна третього сорту.
		Ураховуючи,що реалізаціядеревини дляТОВ «ВедаГруп» відповіднодо укладеного ОСОБА_9 договору №14-Нвід 06січня 2017року відбуласьза цінами,нижчими ніжті,що булизатверджені попідприємству тасклались наостанньому аукціоні,підприємству завданозбитків заданою угодоюна суму40131 гривень 10 копійок.
		Продовжуючи свою діяльність, ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, діючи умисно в інтересах ТОВ «Веда Груп», 01 лютого 2017 року, перебуваючи на своєму робочому місці за згаданою вище адресою, уклав, тобто підписав та затвердив печаткою підприємства, від імені ДП «Миргородське ЛГ» договір купівлі-продажу необробленої деревини № 74-Б/Н, відповідно до умов якого ДП «Миргородське ЛГ» реалізовує для ТОВ «Веда Груп» на умовах франко-склад продавця (нижній) лісопродукцію у вигляді пиловнику соснового різного сорту у кількості 240 куб. м. Ціна на товар на умовах франко-склад (нижній) становить 950 гривень за 1 куб. м. пиловнику породи сосна другого сорту та 850 гривень за 1 куб. м пиловнику породи сосна третього сорту. Загальна сума договору становить 216000 гривень з ПДВ.
		Виконуючи умови договору, після його підписання сторонами, відповідно до видаткових накладних №№15-18,20,22-24 по нижньому складу, ДП «Миргородське ЛГ» у період з 01 по 15 лютого 2017 року реалізовано для ТОВ «Веда Груп» необробленої деревини у вигляді пиловника породи сосна другого та третього сортів.
		Ураховуючи, що реалізація деревини для ТОВ «Веда Груп» відповідно до укладеного ОСОБА_9 договору № 74-Б/Н від 01 лютого 2017 року відбулась за цінами нижчими ніж ті, що були затверджені по підприємству та склались на останньому аукціоні, підприємству завдано збитків за даною угодою на суму 205624 гривень 03 копійки.
		Продовжуючи свою діяльність, ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, діючи умисно в інтересах ТОВ «Санбум», 06 березня 2017 року, перебуваючи на своєму робочому місці за вказаною вище адресою уклав, тобто підписав та затвердив печаткою підприємства, від імені ДП «Миргородське ЛГ» договір купівлі-продажу необробленої деревини №145-Б/Н, відповідно до умов якого ДП «Миргородське ЛГ» реалізовує для ТОВ «Санбум» на умовах франко-склад продавця (нижній) лісопродукцію у вигляді пиловнику соснового різного сорту у кількості 330 куб. м. Ціна на товар встановлена на умовах франко-склад (нижній) становить 950 гривень за 1 куб. м пиловнику породи сосна другого сорту та 850 гривень за 1 куб. м пиловнику породи сосна третього сорту. Загальна сума договору становить 291200 гривень з ПДВ.
		Виконуючи умови договору, після його підписання сторонами, відповідно до видаткових накладних по нижньому складу №№ 28-33 ДП «Миргородське ЛГ» у період з 07 по 10 березня 2017 року реалізовано для ТОВ «Санбум» необробленої деревини у вигляді пиловника породи сосна другого та третього сортів.
		Ураховуючи,що реалізаціядеревини дляТОВ «Санбум»відповідно доукладеного ОСОБА_9 договору №145-Б/Нвід 06березня 2017року відбуласьза цінаминижчими ніжті,що булизатверджені попідприємству тасклались наостанньому аукціоні,підприємству завданозбитків заданою угодоюна суму151831 гривень 81 копійку.
		Продовжуючи свою діяльність, ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, діючи умисно в інтересах ТОВ «Санбум» 28 березня 2017 року, перебуваючи на своєму робочому місці за наведеною вище адресою уклав, тобто підписав та затвердив печаткою підприємства, від імені ДП «Миргородське ЛГ» договір купівлі-продажу необробленої деревини №328-П/Н, відповідно до умов якого ДП «Миргородське ЛГ» реалізовує для ТОВ «Санбум» на умовах франко-склад продавця (нижній) лісопродукцію у вигляді пиловнику соснового різного сорту у кількості 60 куб. м. Ціна на товар встановлена на умовах франко-склад (нижній) 950 гривень за 1 куб. м пиловнику породи сосна другого сорту та 850 гривень за 1 куб. м пиловнику породи сосна третього сорту. Загальна сума договору становить 54000 гривень з ПДВ.
		Виконуючи умови договору, після його підписання сторонами, відповідно до видаткової накладної № 39 від 30 березня 2017 року по нижньому складу, ДП «Миргородське ЛГ» реалізовано для ТОВ «Санбум» необробленої деревини у вигляді пиловника породи сосна другого та третього сортів.
		Ураховуючи,що реалізаціядеревини дляТОВ «Санбум»відповідно доукладеного ОСОБА_9 договору №328-П/Нвід 28березня 2017року відбуласьза цінаминижчими ніжті,що булизатверджені попідприємству тасклались наостанньому аукціоні,підприємству завданозбитків заданою угодоюна суму27023 гривень 39 копійок.
		Таким чином, ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, діючи умисно в інтересах ТОВ «Веда Груп» та ТОВ «Санбум», реалізував на їх користь необроблену деревину по заниженим цінам, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків ДП «Миргородське ЛГ» на загальну суму 424610 гривень 33 копійки, які у двісті п`ятдесят разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року та закрити кримінальне провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, цивільний позов залишити без задоволення.
		Свої вимоги захисник мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно покладено в основу вироку надані стороною обвинувачення висновки судово-економічних експертиз №603/604 від 31 травня 2018 року та №735/736 від 03 квітня 2018 року, оскільки ці експертизи проведено у порушення вимог п.6 ч.1 ст.102 КПК України, без застосування відповідних методик при проведенні досліджень, без з`ясування експертом питання визначення збитків у їх економічному розумінні, та водночас цим судом необгрунтовано не враховано висновок судово-економічної експертизи №1-06/07/2018-се від 06 липня 2018 року, проведеної з ініціативи сторони захисту, який містить опис застосування відповідних методик та аналіз визначення збитків, з урахуванням можливості завдання прямих збитків та упущеної вигоди.
		При цьому, захисник посилається на те, що рецензіями на висновки експертів №603/604 від 31 травня 2018 року та №735/736 від 03 квітня 2018 року, які були отримані стороною захисту після ухвалення оскаржуваного судового рішення, встановлено факт проведення цих експертиз з порушенням методики проведення судово-економічних експертиз та використання документів, які не є первинними бухгалтерськими документами.
		Одночасно автор апеляційної скарги вважає недоведеним стороною обвинувачення наявність у ОСОБА_9 умислу на вчинення інкримінованого йому злочину та мотиву діяти в інтересах ТОВ «Веда Груп» та «Санбум».
		Також, на думку захисника, місцевий суд необґрунтовано задовольнив цивільний позов прокурора, оскільки стороною обвинувачення не доведено завдання обвинуваченим шкоди (у тому числі й упущеної вигоди) та позовна заява не відповідає вимогам, визначеним ст.175 ЦПК України.
		В апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року та закрити кримінальне провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_9 у суді, цивільний позов залишити без задоволення.
		Свої вимоги ОСОБА_9 мотивує тим, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку наявним у матеріалах кримінального провадження доказам та безпідставно витлумачив сумніви на користь обвинувачення за наявності суперечливих фактичних даних, унаслідок чого дійшов помилкових висновків про доведеність винуватості ОСОБА_9 . 
		Обвинувачений вважає, що при ухваленні оскаржуваного вироку місцевим судом не враховано те, що: ОСОБА_9 діяв у межах чинного законодавства, проводячи реалізацію необробленої деревини на товарній біржі через брокерів, за цінами, які склалися на час проведення торгів та були оптимальними для реалізації деревини, через що ДП «МиргородськеЛГ» виконало план за 1 квартал 2017 року, а у випадку виставлення деревини на біржеві торги по цінам, які було сформовані 30 грудня 2016 року, підприємство зазнало б збитків та до бюджету не надійшли б відповідні платежі, працівникам не виплатилася би заробітна плата, натомість обвинувачений вчиняв дії щодо реалізації деревини по вигідній ціні для отримання ДП «Миргородське ЛГ» доходу; біржова цінова політика має тенденцію змінюватись, як у сторону збільшення, так і зменшення, а стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_9 міг продати лісопродукцію іншим покупцям за вищу ціну; стороною обвинуваченняне доведенопрямого умислу ОСОБА_9 на вчиненнязлочину, мети в отриманні будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, якої прагне досягти особа, визначаючи своєю поведінкою спрямованість дій та намірів, а також наслідків у вигляді майнової шкоди; в обвинувальному акті йдеться про наявність прямих матеріальних збитків, а не упущеної майнової вигоди, про яку не вказується і у висновках експертиз, наданих стороною обвинувачення; майнова шкода має прямий і дійсний характер, а упущена вигода не входить в обсяг викраденого та, як наслідок, на кваліфікацію не впливає.
		У свою чергу, на обґрунтування своїх вимог ОСОБА_9 також посилається на те, що: надані стороною обвинувачення висновки експертів не відповідають вимогам закону, підзаконним актам, рекомендаціям, та спростовуються висновком експертизи, проведеної експертом ОСОБА_13 , за ініціативою сторони захисту, а також рецензіями №№1501/29202 та 1501/29101, які доводять невинуватість обвинуваченого у пред`явленому йому обвинуваченні; експертом ОСОБА_13 вирішувалось питання не тільки прямих збитків, а й упущеної вигоди та їй було надано усі необхідні документи, які використовували у своїх дослідженнях експерти Полтавської філії ХНДІС, а прайс-лист відпускних цін цей експерт сама відмовилася брати, оскільки останній їй не був потрібен; допитані свідки сторони обвинувачення є зацікавленими особами та надали неправдиві показання.
		У запереченнях прокурор, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду, просить залишити без змін оскаржуване судове рішення, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника  без задоволення.
		Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, прокурора та представника потерпілого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
		Згідно із ст. 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згіднознормами матеріального праваздотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у суді доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 370 КПК України.
		Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 31 жовтня 2014 року між Головою Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_12 з однієї сторони та ОСОБА_9 з іншої, укладено контракт, за яким обвинувачений наймається на посаду директора ДП «Миргородське лісове господарство» Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства на термін з 12 грудня 2014 року по 11 грудня 2019 року (т.2 а.к.п. 110-118).
		Згідно контракту та статуту ДП «Миргородське лісове господарство» вбачається, що ОСОБА_9 , обіймаючи посаду директора ДП «Миргородський лісгосп», був службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями (т.2 а.к.п. 98-109).
		При цьому, за повідомленням Української універсальної біржі встановлено, що аукціон з продажу необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2017 року лісовими господарствами Полтавської області відбувся 29 листопада 2016 року та у ньому зазначено ціни, які склалися на аукціоні, зокрема мінімальна реалізаційна вартість деревини. Так, ДП «Миргородський лісгосп» виставлено на продаж, зокрема, пиловник (сосна) діаметром 14-19 см та довжиною 3-4 м за початковою ціною 1092 гривень за 1 куб. м з ПДВ за другий ґатунок та 1000 гривень за 1 куб. м з ПДВ за третій ґатунок (т.1 а.к.п. 117-122).
		30 грудня 2016 року директором ДП «Миргородське лісове господарство» ОСОБА_9 затверджено відпускні ціни на лісопродукцію по цьому підприємству на 1 квартал 2017 року (франко-нижній склад) з 01 січня 2017 року, зокрема, ціни на пиловник (сосна) діаметром 14-19 см та довжиною 3,0 - 6,5 м складали: 1457 гривень за 1 куб. м з ПДВ другого ґатунку; 1265 гривень за 1 куб. м з ПДВ третього ґатунку. Тобто, з цього письмового доказу вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 достовірно знав про відпускні ціни на лісопродукцію по очолюваному ним державному підприємству, оскільки сам їх затвердив 30 грудня 2016 року як директор, що засвідчено особистим підписом останнього (т.2 а.к.п.64).
		Допитані судом першої інстанції працівники ДП «Миргородське лісове господарство»  ОСОБА_14 (головний економіст) та ОСОБА_15 (юрист), пояснили, що на цьому підприємстві склалася така практика, що всі договори, які підписуються керівником підприємства візують також головний економіст, бухгалтер та юрист.
		Свідок ОСОБА_15 засвідчив, що він як юрист готує проекти договорів, які укладаються підприємством, однак у 1 кварталі 2017 року підприємством було укладено 4 договори з ТОВ «Санбум» та «Веда Груп», за якими продаж продукції було здійснено за заниженими цінами. У зв`язку з наведеним, він особисто підходив до директора підприємства ОСОБА_9 та казав йому про наведене заниження цін у договорах, але обвинувачений відповів складати договори, оскільки відповідальність буде нести він ( ОСОБА_9 ) як директор. Указані договори усі спеціалісти, у тому числі й головний економіст та бухгалтер, відмовились візувати, та він, як юрист, також не візував у зв`язку із заниженням цін. Продаж здійснювався за вказівкою ОСОБА_9 , який цікавився у нього ( ОСОБА_15 ) чи можна здійснювати продаж за цінами, нижчими від тих, що склалися на аукціоні та завтерджені по державному підприємству, на що він ( ОСОБА_15 ) говорив обвинуваченому, що цього робити не можна, бо це заборонено наказом №42 Державного агентства лісових ресурсів України, однак ОСОБА_9 сказав, що все робимо під його відповідальність. 
		Свідок ОСОБА_14 підтвердила такі показання ОСОБА_15 у тому, що останній підходив до неї та говорив, що обвинуваченим реалізується продукція ТОВ «Санбум» та «Веда Груп» за цінами, нижчими, ніж склалися на аукціоні та затверджені на підприємстві, і запитав її чи буде вона візувати такі договори, які укладалися у 1 кварталі 2017 року, на що вона відмовилася ставити свій підпис на цих договорах, оскільки продаж відбувався з порушенням наказу №42 Державного агентства лісових ресурсів України. Дізнавшись про наявність таких договорів, вона особисто ходила до ОСОБА_9 та говорила йому, що цього не можна робити, але обвинувачений сказав, що рішення приймає він, а отже і відповідальність буде нести він, у зв`язку з чим у подальшому всі договори директор підписав самостійно.
		Свідок  ОСОБА_16 - головний бухгалтер ДП «Миргородське лісовегосподарство» також підтвердила показання ОСОБА_15 у тому, що до неї підходив останній та інформував її про реалізацію за договорами деревини ТОВ «Санбум» та «Веда Груп» за цінами, нижчими, ніж склалися на аукціоні та затверджені по підприємству, а тому вона відмовилася візувати такі договори.
		Проте, як убачається з даних договорів купівлі-продажу необробленої деревини:
		-№14-Н від 06 січня 2017 року, ДП «Миргородське лісове господарство» реалізовує для ТОВ «Веда Груп» пиловник (сосна) 3 сорту у кількості 120 куб. м за ціною 900 гривень за 1 куб. м з ПДВ (т.1 а.к.п.91-93, 132-133);
		-№74-Б/Н від 01 лютого 2017 року, ДП «Миргородське лісове господарство» реалізовує для ТОВ «Веда Груп» пиловник сосна) 2 та 3 сортів у кількості 120 куб. м кожного сорту за ціною 950 гривень (2 сорту) та 850 гривень (3 сорту) за 1 куб. м з ПДВ (т.1 а.к.п. 94-96, 134-135);
		-№145-Б/Н від 06 березня 2017 року ДП «Миргородське лісове господарство» реалізовує для ТОВ «САНБУМ» пиловник (сосна) 2 та 3 сортів у кількості 107 та 223 куб. м відповідно, за ціною 950 гривень (2 сорту) та 850 гривень (3 сорту) за 1 куб. м з ПДВ (т.1 а.к.п. 88-90);
		-№328-П/Н від 28 березня 2017 року ДП «Миргородське лісове господарство» реалізовує для ТОВ «САНБУМ» пиловник (сосна) 2 та 3 сортів у кількості 30 куб. м кожного сорту за ціною 950 гривень (2 сорту) та 850 гривень (3 сорту) за 1 куб. м з ПДВ (т.1 а.к.п. 102-104).
		Наведені договори підписано особисто ОСОБА_9 як директором ДП «Миргородське лісове господарство» та директорами ТОВ «Веда Груп» і «САНБУМ», скріплено печатками. Іншими працівниками ДП «Миргородське лісове господарство» ці довогори не завізовані, що не заперечується ніким з учасників провадження. 
		Видатковими накладними про реалізацію ДП «Миргородське лісове господарство» деревини для ТОВ «Веда-Груп» та ТОВ «САНБУМ», специфікаціями-накладними, накладними підтверджено суми проведених оплат за деревину, відвантаження та отримання лісової продукції зазначеними товариствами.
		Наведені вище показання та письмові докази об`єктивно узгоджуються з показаннями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_17 -начальника Полтавського обласногоуправління лісовогота мисливськогогосподарства, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 - заступників начальника цього управління, які підтвердили у судовому засіданні, що перевіркою окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Миргородське лісове господарство» було виявлено порушення цінової політики директором підприємства ОСОБА_9 при продажі продукції ТОВ «Санбум» та «Веда Груп». 
		Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 суду підтвердили, що директор ДП «Миргородське лісове господарство» при реалізації лісової продукції згаданим товариствам порушив вимоги наказу Державного агентства лісових ресурсів України №42 від 19 лютого 2007 року.
		ОСОБА_17 пояснив,що обвинуваченийреалізував деревину ТОВ«Санбум» та«Веда Груп» за цінами,нижчими відтих,що складисяна аукціоні на 1квартал поточногороку тащо булизатверджені попідприємству,унаслідок чогоДП «Миргородськелісове господарство»було заподіяношкоди,розмір якоївизначено експертамипри проведенніекспертних досліджень,такі збиткимають місце. До того ж, цей свідок повідомив, що якщо підприємство не продає лісову продукцію на аукціоні, то у будь-якому разі у подальшому продати деревину за цінами, нижчими ніж склалися на аукціоні та що були затверджені по підприємству, керівник не мав права, та щоб убезпечити підприємство від шкоди, повинен був зупинити рубку лісу, спочатку реалізувати ту деревину, яка вже є, а тільки потім знову розпочинати рубку. 
		Крім цього, допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_16 , яка також входила до складу комісії Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства по перевірці окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Миргородське лісове господарство», підтвердила показання свідків  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у тому, що за результатами такої перевірки було виявлено порушення на підприємстві цінової політики керівником ДП «Миргородське лісове господарство», а саме реалізовано продукцію лісового господарства ТОВ «Санбум» та ТОВ «Веда Груп» за цінами нижчими, ніж склалися на аукціоні та що були затверджені по підприємству, про що складено акт.
		При цьому, свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підтверджено суду, що унаслідок указаних вище порушень державним підприємством не отримано коштів, які воно повинно було отримати, тобто упущено вигоду. 
		Допитані у цьому кримінальному провадженні свідки у встановленому законом порядку були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК Українита приведені судом до присяги, підстав обмовити обвинуваченого з боку ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 не встановлено, показання яких є логічними, послідовними, взаємозв`язаними та такими, що не містять суперечностей між собою, а тому об`єктивних підстав не довіряти цим доказам немає.
		Крім того, наведені показання свідків підтвердив допитаний представник потерпілого ДП «Миргородське лісове господарство» ОСОБА_7 , який суду пояснив, що директор зазначеного підприємства приймається на роботу за контрактом, несе повну відповідальність за свою діяльність на цій посаді і за її наслідки, а накази Державного агентства лісових ресурсів України є обов`язковими до виконання директором. Представник підтвердив, що якщо деревина не реалізована на аукціоні, то подальший її продаж можливий лише за цінами не нижчими, ніж склалися на аукціоні та затвредженими по підприємству. Цінова політика узгоджується з Держлісгоспом.
		ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_9 як директор державного підприємства повинен був у своїй діяльності керуватися положеннями наказу Державного комітету лісового господарства України №42, який затверджений 19 лютого 2007 року та діяв на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Натомість, обвинувачений, здійснивши продаж деревини за цінами, нижчими, ніж склалися на останньому аукціоні та затверджені по підприємству, і заподіяв шкоду державному підприємству на суму 424610 гривень 33 копійок. У той же час, хоча і не було допущено реалізації продукції за цінами, нижчими від собівартості, підприємству була заподіяна шкода через реалізацію продукції за цінами, нижчими, ніж склалися на останньому аукціоні та затверджені по підприємству, так як ДП «Миргородське лісове господарство» отримало менше коштів, від тих, що могло отримати. 
		У свою чергу, такі показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 та представника потерпілого ОСОБА_7 об`єктивно стверджуються даними акту перевірки окремих питань діяльності ДП «Миргородське лісове господарство» від 12 травня 2017 року, з яких убачається, що комісією у складі працівників Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства і ДП «Миргородське лісове господарство» було виявлено ряд порушень на підприємстві, зокрема, те, що ціни на лісову продукцію застосовуються нижчі, ніж зафіксовані на аукціонах та затверджені прайс-листами, встановлено, що у результаті реалізації лісової продукції за заниженими цінами ТОВ «Санбум» за договорами №145-Б/Н від 06 березня 2017 року; №328-П/Н від 28 березня 2017 року та ТОВ «Веда Груп» за договорами №14-Н від 06 січня 2017 року; №74-Б/Н від 01 лютого 2017 року, підприємством недоотримано вигоду (т.1 а.к.п. 107-115).
		Проведеною судовою економічною експертизою №603/604 від 31 травня 2018 року підтверджено, що матеріальна шкода державному бюджету України в особі ДП «Миргородське лісове господарство» у частині реалізації заготовленої підприємством необробленої деревини та пиломатеріалів по заниженим цінам на загальну суму 1057929 гривень 42 копійки, що встановлена в акті перевірки окремих питань діяльності ДП «Миргородське лісове господарство» від 12 травня 2017 року, внаслідок реалізації необробленої деревини ТОВ «Санбум», ТОВ «Веда Груп», ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 у 1 кварталі за цінами, нижчими за ті, які були затверджені по підприємству 30 грудня 2016 року підтверджується у сумі 470486 гривень 49 копійок (т.2 а.к.п. 68-89).
		У свою чергу, згідно з даними довідки Управління Північно-східного офісу держаудитслужби у Полтавській області від 22 березня 2018 року щодо перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Миргородське лісове господарство», проведеною перевіркою встановлено, що внаслідок заниження цін на реалізацію деревини за договорами ДП «Миргородськелісове господарство» зТОВ «Санбум»№145-Б/Нвід 06березня 2017року та №328-П/Нвід 28березня 2017року; з ТОВ«Веда Груп»№14-Нвід 06січня 2017року та №74-Б/Нвід 01лютого 2017року, державним підприємством протягом 1 кварталу недоотримано коштів на загальну суму 424610 гривень 23 копійок, чим порушено вимоги п.п.1, 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.1.5 наказу №42 Державного агентства лісових ресурсів України від 19 лютого 2007 року та відпускних цін на лісопродукцію, затверджених по підприємству 30 грудня 2016 року (т.2 а.к.п. 123).
		Проведеною судовою економічною експертизою №735/736 від 03 квітня 2018 року підтверджено, що довідка Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області від 22 березня 2018 року у частині реалізації ДП «Миргородське лісове господарство» необробленої деревини у І кварталі 2017 року ТОВ «Веда Груп» по договорам купівлі-продажу необробленої деревини №14-Н від 06 січня 2017 року та №74-Б/Н від 01 лютого 2017 року, ТОВ «Санбум» по договорам купівлі-продажу необробленої деревини №145-Б/Н від 06 березня 2017 року та №328-П/Н від 28 березня 2017 року, за цінами нижчими, ніж ті що були затверджені по підприємству 30 грудня 2016 року, підтверджується документально у сумі 424610 гривень 33 копійок з ПДВ. Загальна сума збитків, спричинена підприємству ДП «Миргородське лісове господарство» унаслідок реалізації необробленої деревини ТОВ «Веда Груп» та ТОВ «Санбум» у 1 кварталі 2017 року за цінами, нижчими за ті, які були затверджені по підприємству 30 грудня 2016 року, становить 424610 гривень 33 копійки з ПДВ (т.2 а.к.п. 134-153).
		Водночас слід зазначити, що за п.п. 1.2, 1.3, 1.5 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом №42 Державного агентства лісових ресурсів України від 19 лютого 2007 року, вбачається, що реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі, які проводяться 1 раз у квартал. Нереалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами - постійними лісокористувачами по прямих договорах. 
		Тобто, продаж ОСОБА_9 нереалізованої на аукціоні деревини після його проведення по інших договорах за заниженими цінами, як встановлено, у тому числі, й експертами, є незаконним.
		Доводи сторони захисту про те, що висновки судових економічних експертиз №735/736 від 03 квітня 2018 року та №603/604 від 31 травня 2018 року складено з порушенням вимог п.6 ч.1 ст.102 КПК України, є надуманими, оскільки як убачається зі змісту цих висновків експерта, то вони містять докладний опис проведених досліджень, отримані результати та їх експертну оцінку. У тому числі, всупереч доводам апелянта, у згаданих висновках зазначено методи, застосовані у дослідженні, а саме методи документальної перевірки, співставлення наданих на дослідження документів та арифметичних підрахунків відповідно до експертної методики за реєстраційним кодом 11.0.08 «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економіних експертиз».
		Наведені висновки судових економічних експертиз відповідають вимогам, закріпленим у ст.102 КПК України, достатньо мотивовані та об`єктивно узгоджуються з іншими доказами у матеріалах кримінального провадження, зокрема, і з викладеними вище показаннями свідків та письмовими доказами, об`єктивних підстав не довіряти даним таких висновків немає. На дослідження експертам двох різних державних установ було надано всі необхідні документи, у тому числі й на клопотання експерта.
		Водночас слід зазначити, що викладені вище показання та письмові докази, у судах першої та другої інстанцій фактично підтвердив і сам обвинувачений ОСОБА_9 , який хоча і не визнав винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, однак підтвердив факт реалізації ним як директором ДП «Миргородське лісове господарство» деревини ТОВ «Санбум» та «Веда Груп» за цінами, нижчими, ніж склалися на аукціоні та затверджені на підприємстві, але вищими за собівартість цієї лісової продукції. Обвинувачений, при цьому, підтвердив підписання ним договорів, обізнаність з умовами продажу необробленої деревини та змістом Наказу Державного комітету лісового господарства України України №42 від 19 лютого 2007 року, а також не заперечував той факт, що свідки йому говорили перед укладенням договорів, що не можна при їх укладенні порушувати вимоги зазначеного наказу, а саме продавати деревину за цінами, нижчими, ніж склалися на останньому аукціоні та затверджені по підприємству.
		Однак, на думку обвинуваченого, він діяв в інтересах підприємства та не допустив порушень вимог, викладених в наказі, так як продукція реалізовувалася не по прямих договорах, а за біржовими угодами, зловживань своїм службовим становищем не допустив, не діяв в інтересах ТОВ «Санбум» і «Веда Груп», оскільки ці товариства йому запропонували на біржі. Крім того, ОСОБА_23 вважає, що очолюване ним підприємство отримало прибуток, а якби він не реалізував деревину за біржовими угодами, то підприємство зазнало б значних збитків, адже не був би виконаний план по продажу, нічим було б виплатити працівникам заробітну плату, сплатити податки. Разом з тим, показання обвинуваченого у цій частині, на думку колегії суддів, є неспроможними, оскільки спростовуються сукупністю наведених вище доказів у матеріалах кримінального провадження, та вказують на задовільні реакції самозахисту ОСОБА_9 від пред`явленого йому органом досудового розслідування обвинувачення.
		Колегія суддів вважає, що місцевий суд, аналізуючи безпосередньо досліджені ним докази, дійшов правильного висновку, що за обставин даного кримінального провадження ДП «Миргородське лісове господарство» був отриманий прибуток від реалізації деревини ТОВ «Санбум» і «Веда Груп», але не той, який повинне було отримати державне підприємство, якби його директор ОСОБА_9 діяв у відповідності до вимог діючого на той час законодавства та не порушував його, тобто державному підприємству було завдано майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди, а тому доводи обвинуваченого про те, що його дії принесли користь підприємству та упущена вигода не входить в обсяг викраденого є неспроможними.
		Так, за ст.364 КК України тяжкі наслідки можуть полягати як у вигляді реальних збитків, так і упущеної вигоди. 
		У постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року № 5-99кс16 зазначено, щодиспозиція ч. 1 ст.364КК України, якою передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян абогромадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).
		Доводи обвинуваченого про те, що він діяв в інтересах підприємства та не допустив порушень вимог, викладених в наказі, так як продукція реалізовувалася не по прямих договорах, а за біржовими угодами, та щодо того, що його діями не завдано збитків, також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються даними наведених вище акту перевірки окремих питань діяльності ДП «Миргородське лісове господарство» від 12 травня 2017 року та відповідного йому висновку судової економічної експертизи №603/604 від 31 травня 2018 року, довідки Управління Північно-східного офісу держаудитслужби у Полтавській області від 22 березня 2018 року, якою встановлено порушення ОСОБА_9 при реалізації лісової продукції ТОВ «Веда Груп» та «Санбум» за заниженими цінами, вимог законодавства, зокрема, і п.1.5 наказу №42 Державного агентства лісових ресурсів України від 19 лютого 2007 року, унаслідок чого державному підприємству було завдано збитків у сумі 424610 гривень 33 копійок, та висновком судової економічної експертизи №735/736 від 03 квітня 2018 року, яким підтверджено дані указаної довідки Управління Північно-східного офісу держаудитслужби у Полтавській області від 22 березня 2018 року. На неспроможність версії обвинуваченого вказують і взаємозв`язані та узгоджені між собою показання усіх допитаних свідків  головного бухгалтера, економіста, юриста підприємства, працівників Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, представника потерпілого, які підтвердили у суді факт порушення ОСОБА_9 цінової політики при продажу у 1 кварталі деревини ТОВ «Веда груп» та «Санбум», за заниженими цінами, шляхом порушення вимог наказу №42 Державного агентства лісових ресурсів України від 19 лютого 2007 року, унаслідок чого ДП «Миргородське лісове господарство» було упущено вигоду на суму, встановлену експертом. Експерт ОСОБА_24 у суді першої інстанції підтверидла наданий нею висновок судової економічної експертизи №735/736 від 03 квітня 2018 року.
		Необґрунтованими є і твердження обвинуваченого про недоведеність суб`єктивної сторони інкримінованого йому злочину з огляду на таке.
		Так, Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 712/7368/13-к (провадження № 51-6626км18) наголосив, що чиннийКПК Українине містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих (стосовно цього елемента доказування) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
		Навпаки,ст.94КПК Українивизначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Як засвідчує судова практика, доказування суб`єктивної сторони досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) елементів суб`єктивної сторони злочину.
		Так, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України характеризується прямим умислом щодо діяння та спеціальною метою - одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, а щодо наслідків - умислом або необережністю.
		Як убачається з наведених вище показань свідків, представника потерпілого та частково і самого обвинуваченого, письмових доказів у матеріалах кримінального провадження, аналіз дій ОСОБА_9 підтверджує наявність у нього згаданих вище елементів суб`єктивної сторони злочину, про що переконливо свідчить те, що ОСОБА_9 , як директор ДП «Миргородське лісове господарство», достовірно знаючи про протиправний характер своїх дій, свідомо, систематично, шляхом використання свого службового становища, всупереч інтересам служби, реалізовував за однотипними договорами залишкову деревину за встановленими ним заниженими цінами від тих цін, що були затверджені по державному підприємству та склались на останньому аукціоні, на користь ТОВ Санбум» і «Веда Груп», тобто в інтресах останніх, для отримання цими товариствами неправомірної вигоди шляхом її погодженого переходу.
		Про незаконність дій ОСОБА_9 , останньому особисто повідомляли працівники очолюваного ним підприємства, а саме головний спеціаліст ОСОБА_14 та юрист ОСОБА_15 , запевняючи обвинуваченого, що його дії не узгоджуються з законом та наказом №42 Державного агенства лісових ресурсів України. Саме у зв`язку із заниженням цін у договарах, усі головні спеціалісти відмовились їх візувати. Разом з тим, ставлення обвинуваченого до наведеного виразилось у тому, що він, вислухавши своїх підлеглих, відповів останнім, що все буде здійснюватись під його відповідальність, що свідчить про цілеспрямоване бажання обвинуваченого здійснити неправомірні дії в інтересах третіх осіб, з якими укладались договори, які попередньо брали участь в аукціоні, однак придбали деревину вже після його закінчення за істотно зниженими цінами. 
		При цьому, свідок ОСОБА_16 , як головний бухгалтер ДП «Миргородське лісове господарство», суду першої інстанції підтвердила, що, зокрема, за 2016 рік на підприємстві був чистий прибуток, та водночас не було: збитків, заборгованостей по заробітній платі, яка виплачувалась працівникам підприємства у відповідності до закону (не менше, ніж 2 рази на місяць), боргів, кредитів, тобто ситуація була стабільною, що підтверджується технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове провадження у суді першої інстанції (судове засідання від 22 листопада 2018 року, 01:44). Наведене свідчить про те, що не було ніякої крайньої необхідності реалізовувати продукцію, за визначеними обвинуваченим цінами, у тому числі, і з причин, на які посилається ОСОБА_9 . Більш того, як пояснив свідок ОСОБА_17 , навіть у випадку, якщо державне підприємство не продає лісову продукцію на аукціоні, то у будь-якому разі у подальшому продати деревину за цінами, нижчими ніж склалися на аукціоні, керівник не мав права, та щоб убезпечити державне підприємство від шкоди, повинен був зупинити рубку лісу, спочатку реалізувати ту деревину, яка вже є, а тільки потім знову розпочинати рубку. 
		Щодо посилань сторони захисту на надані нею під час апеляційного розгляду рецензії №1501/29202 (на висновок судової економічної експертизи від 31 травня 2018 року) та №1501/29101 (на висновок судової економічної експертизи 03 квітня 2018 року), то колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, так як зазначені рецензії не відповідають критеріям доказів, визначеним уст.84КПК України, до яких належать будь-які фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що підлягають доказуванню, і їх процесуальними джерелами є показання, речові докази, документи і висновки експертів, а останні, що надані апелянтом, отримані з порушенням вимогКПК України, оскільки не відповідають вимогам щодо його змісту, встановленим уст.102КПК України. 
		Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 761/19683/15-к (провадження № 51-1908км20).
		У своючергу, колегіясуддів наголошує,що пунктом2розділу ІПорядку проведення рецензуваннявисновків судовихекспертів,затвердженого наказомМіністерства юстиції України від 03 лютого 2020 року № 335/5 регламентовано, що метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.
		Таким чином, процедура рецензування висновків експертів, яка не є процесуальною дією, не має за мету вплинути на його оцінку в судовому процесі.
		Рецензія не є аналогом висновку повторної чи додаткової експертизи, у ній не оцінюються докази. Рецензент оцінює методи і повноту дослідження, логіку висновку, якість ілюстрацій, при цьому, в його розпорядженні немає матеріалів справи, він їх не досліджує і не несе жодної відповідальності за свої міркування з приводу оцінки висновку експерта, його правильності та обґрунтованості.
		У той час як, ст.ст. 384, 385 КК України передбачено кримінальну відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків на будь-якій стадії розгляду справи. 
		Крім того, рецензент не є учасником процесу, а тому не може бути викликаний у суд для надання пояснень.
		Відповідно до ч.2 ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		У свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що місцевий суд критично оцінив висновок судово-економічної експертизи №1-06/07/2018-се від 06 липня 2018 року, проведеної експертом ОСОБА_13 , оскільки як убачається зі змісту цього висновку, експерту не було надано документів та останнім не надавалася оцінка обставинам, що стосуються реалізації 28 березня 2017 року ДП «Миргородське лісове господарство» деревини ТОВ «САНБУМ», не надано також і самі довогори №14-Н від 06 січня 2017 року, №74-Б/Н від 01 лютого 2017 року між ДП «Миргородське лісове господарство» та ТОВ «Веда Груп»; №145-Б/Н від 06 березня 2017 року та №328-П/Н від 28 березня 2017 року, унаслідок укладення яких було спричинено тяжкі наслідки, видаткові накладні щодо реалізації лісової продукції ТОВ "Санбум". Крім того, у висновку сам експерт посилається на те, йому не було надано «даних щодо цін, які склалися на останньому аукціоні", «документального підтвердження відсутності участі підприємства у проведенні аукціону», «первинних документів щодо реалізації пиловника на адресу ТОВ «Санбум», у той час як висновки формує з урахуванням «наданих первинних документів».
		Тобто, судом встановлено, що в експерта не були наявні у повному обсязі всі необхідні документи для проведення повного дослідження, що завчасно унеможливлювало надання об`єктивних відповідей на питання, які ставились на вирішення експерту.
		При цьому, мотивуючи свої висновки експерт, посилається на положення п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності від 06 листопада 2009 року №10, якими роз`яснено умови, за яких настає відповідальність за ст.191 КК України, що стосується вирішення правового питання, у той час, як зазначено самим експертом, правові питання не входять до компетенції експерта-економіста.
		Крім того, слід зазначити, що суперечливі висновки судово-економічної експертизи №1-06/07/2018-се від 06 липня 2018 року спростовуються викладеними вище взаємоузгодженими між собою доказами, як показаннями допитаних свідків та представника потерпілого, так і відповідними їм письмовими доказами, а тому правильно відхилено судом першої інстанції.
		Щодо наявного у матеріалах кримінального провадження висновку експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України № 838 від 26 лютого 2018 року, то цей доказ ані підтверджує, ані спростовує пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення, оскільки експертом зазначено, що відовісти на поставлені йому питання не видається можливим, у тому числі і через недостатність наданих даних та надання документів неналежної якості. Водночас слід зазначити, що вирішення другого питання, що було поставлено на вирішення експерту, не стосується обставин пред`явленого ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачення.
		Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		У п. 2 постанови Пленуму Верховного судуУкраїни від24жовтня 2003року №7«Про практикупризначення судамикримінального покарання» (далі постанова Пленуму) вказано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.65КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, в тому числі і менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		За п. 3 наведеної постанови Пленуму Верховного суду України, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
		Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання виконав вказані вище вимоги закону і роз`яснення Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 корупційного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення та наслідки, що настали, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_9 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства із призначенням додаткових покарань, передбачених ст.ст.53, 55 КК України.
		Таким чином,призначене судом ОСОБА_9 покарання,яке відповіднодо санкціїч.2ст.364КК Україниє мінімальним,відповідає вимогамст.ст.50та 65КК України,яке призначеноіз врахуваннямтяжкості вчиненогозлочину,характеру таступеню суспільноїнебезпечності,даних проособу обвинуваченого,відсутність обставин,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,а тому з урахуванням принципу співмірності та індивідуалізації покаранняє необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так й іншими особами.
		Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов суд першої інстанції при призначенні покарання, у ході апеляційного розгляду колегії суддів наведено не було.
		Неспроможними є і доводи апеляційних скарг про неправильне вирішення цивільного позову.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором в інтересах держави, було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_9 майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у сумі 424610 гривень 33копійки.
		За ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. 
		Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог, наведених у цивільному позові, які прямо пов`язані з висунутим ОСОБА_9 обвинуваченням, що знайшо своє підтвердження під час розгляду кримінального провадження. Так, висновком судової економічної експертизи №735/736 від 03 квітня 2018 року підтверджено спричинення діями ОСОБА_9 ДП «Миргородське лісове господарство» майнової шкоди у сумі 424610 гривень 33копійки, а тому суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуваний вирок, обгрунтовано стягнув наведену суму з обвинуваченого на користь державного підприєства. Форма та зміст позовної заяви прокурора відповідає вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.
		Підстав, передбачених ст.409 КПК України, для скасування чи зміни вироку суду у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.
		Урахувавши наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, а апеляційні скарги  без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 376,404,405,407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,- 
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
		У зв`язку з набранням вироком законної сили ОСОБА_9 взяти під варту у залі суду.
		Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		СУДДІ:
		ОСОБА_2            ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...