Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3364/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		28 серпня 2014 року                                         м. Київ                    К/800/57959/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Єрьоміна А.В.,провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Флекс-Пак» до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - 
		ВСТАНОВИВ:
		14 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Флекс-Пак» (далі - ТОВ «Флекс-Пак») пред'явило позов до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100200000/2012/710434/2 від 09 листопада 2012 року.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено. 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 рок апеляційну скаргу ТОВ «Флекс-Пак» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позовних вимог.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100200000/2012/710434/2 від 09 листопада 2012 року.
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій скаржник оскаржив його.
		У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить  рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційну  скаргу слід відхилити.
		Судами встановлено, що ТОВ «Флекс-Пак» згідно вантажно-митної декларації від 07 листопада 2012 року № 100200000/2012/525401 подало до митного оформлення товар «плівку виготовлену з поліетилентерефталату, непористу, не армовану, не поєднану з іншими матеріалами, що використовується як пакувальний матеріал», виробник «Jindal Poly Films LTD», (Індія), за кодом УКТЗЕД 39206219. Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 90781,43 доларів США, що становить 1,9 доларів США за кг.
		Поставка товару відбувалась на умовах CIF (Одеса).
		На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу документи, необхідні для митного оформлення товару: 
		-          зовнішньоекономічний контракт від 01 червня 2010 року №9001 та додаткові угоди від 05 січня 2011 року №1, від 05 січня 2012 року №2, від 03 серпня 2012 № 3, від 04 серпня 2012 року № 4;
		-          специфікації від 27 вересня 2012 року № 18 та №19;
		-          комерційні інвойси № 0000086169/12-13 та № 00000086170/12-13 від 27 вересня 2012 pоку;
		-          міжнародні товарно-транспортні накладні CMR № 2159/1 та № 2159/2;
		-          сертифікат походження від 08 жовтня 2012 року № 650027 та № 650028;
		-          пакувальні листи від 27 вересня 2012 року № 80761289 та № 80761631;
		-          експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 05 листопада 2012 року № Ц-812;
		-          коносамент від 01 жовтня 2012 року № HLCUB01120922307;
		-          платіжні доручення в іноземній валюті від 25 вересня 2012 року № 112 та від 19 жовтня 2012 року № 117;
		-          вантажні декларації країни відправлення від 28 вересня 2012 року № 1949600 та № 1952827 та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в нього після проведення митного оформлення товару.
		За наслідками подання позивачем 07 листопада 2012 року вантажної митної декларації № 100200000/2012/525401 Київською регіональною митницею витребувано у ТОВ «Флекс-Пак» додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезеного товару: 
		-          договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (договір на транспортування між відправником та перевізником; 
		-          каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		-          належним чином завірені переклади митних декларацій країни відправлення;
		-          висновок про вартісні характеристики сировини та готової продукції, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
		Позивачем було надано митному органу прайс-лист виробника від 09 вересня 2012 року, належним чином завірені переклади митних декларацій країни відправлення, висновок про вартісні характеристики продукції №Т 11/01 від 08 листопада 2012 року.
		Київською регіональною митницею було прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 09 листопада 2012 року № 100200000/2012/710434/2, з використанням третього методу визначення митної вартості товару, згідно підпункту «б» пункту 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким було скориговано митну вартість товару «плівку виготовлену з поліетилентерефталату, непористу, не армовану, не поєднану з іншими матеріалами, що використовується як пакувальний матеріал», виробник «Jindal Poly Films LTD», (Індія) із 90781,43 доларів США до 121360,43 доларів США, тобто з 1,9 доларів США за один кг товару до 2,54 доларів США за один кг товару.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості, а також те, що надані ним документи містять суперечності.
		Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції не погодився та зазначив, що документи, подані ТОВ «Флекс-Пак» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару
		Відповідач в свою чергу не довів необхідності витребування ним додаткових документів, не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару,   є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
		Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про незаконність рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100200000/2012/710434/2 від 09 листопада 2012 року.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із зазначеною позицією суду апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.
		Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).
		Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Частинами 2-4 статті 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		Пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
		Відповідно до частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.
		Відповідно до Інкотермс-2000 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), СРТ (САRRІАGЕ РАID ТО (... named place оf destination) «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. 
		Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. 
		Поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
		З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
		Відтак додаткові витрати на транспортування товару до порту «Одеса, Україна» ТОВ «Флекс-Пак» не понесло.
		Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до вірного висновку про протиправність коригування митним органом митної вартості визначеної позивачем, в зв'язку із неподанням ним  додаткових  документів на підтвердження вказаних відомостей.
		Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду та встановлених обставин справи.
		Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
		Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України. 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...