Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/716/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"14" жовтня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/30805/14 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		головуючої судді:                                         Васильченко Н.В.,
		суддів:                                                            Колашніковій О.В., Леонтович К.Г.,
		при секретарі судового засідання:          Романишин О.Р.,
		за участі  представника позивача:          Чередніченко Є.М.,
		                    представника відповідача:          Ціленко В.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 826/716/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, -
		в с т а н о в и л а:
		 
		В січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 22.10.2013р. №100250000/2013/600870/2 та стягнення коштів у розмірі 9 819,39 грн.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 22.10.2013р. №100250000/2013/600870/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України звернулась з касаційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
		 
		 
		Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2012 року № SMA 16, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" та компанією "ZHEJIANG FIRSD GROUP CO. LTD" (Китай), позивачем на митну територію України ввозився товар - світильники побутові електричні настільні, патрони для ламп розжарювання.
		Митна вартість товару була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості №100250000/2013/074692 від 22.10.2013 року, за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
		Позивачем до вантажної митної декларації було додано товаросупровідні документи, зокрема: експертний висновок № В-5535 від 17.10.2013 року; інвойс №2013F03A35 від 04.09.2013 року; пакувальний лист б/н від 04.09.2013 року; додаткова угода № 2 від 19.07.2013 року; зовнішньоекономічний договір від 02.04.2012 року № SMA 16; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №08/01/2013 від 08.01.2013 року; довідка про транспортні витрати та відсутність страхування б/н від 17.10.2013 року; коносамент ZENNLAQB336358 від 09/09/2013 року; CMR 1717 від 21.10.2013 року; рахунок - фактура па транспортно-експедиційні послуги НК1020 від 19.09.2013 року; сторінки каталогу виробника; прайс-лист від виробника та продавця; виписку з бухгалтерської документації від 22.10.2013 року.
		Вважаючи, що подані декларантом документи не дають змоги визначити митну вартість імпортованих товарів, шляхом електронного повідомлення посадовою особою митниці повідомлено товариство про необхідність надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, специфікація, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
		Позивачем надано відповідачу додаткові документи, зокрема: виписка з бухгалтерської документації від 22.08.2013 року; податкова накладна на такі ж світильники оформленні раніше; прас-листи виробника б/н від 03.09.2013 року; прайс-листи постачальника б/н від 04.09.2013 року; сторінки з каталогу. Також, додатково повідомлено митний орган про те, що документи, які посадова особа митного органу зобов'язала падати, не передбачені умовами укладеного контракту від 02.04.2012 року № SMA 16.
		 
		 
		Не зважаючи на подані до митного оформлення документи, які містили інформацію про складові митної вартості товару, визначеної декларантом за основним методом, 22.10.2013 року Київською регіональною митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600870/2, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за поданою ним митною декларацією та скориговапо митну вартість товару, у зв'язку з чим, для випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, товариство додатково сплатило обов'язкові платежі.
		Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими до митного оформлення документами підтверджується визначена позивачем митна вартість товарів, у зв'язку з чим дії відповідача по коригуванню митної вартості за резервним методом є неправомірними, а тому спірні рішення митного органу підлягають скасуванню. Також, суди виходили з відсутності правових підстав для стягнення надмірно сплачених позивачем коштів.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.
		Відповідно до ст. 49 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
		Згідно із частиною 1 статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		 
		 
		Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження вартості транспортно-експедиційних послуг. А отже рішення митниці є незаконними.
		Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. 
		Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
		Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи належним чином ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
		При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.
		Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
		Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги необґрунтованість висновків митного органу щодо неналежності наданих позивачем документів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 22.10.2013р. №100250000/2013/600870/2 прийняте з порушенням вимог ст. ст. 57-60 Митного кодексу України.
		Колегія суддів дійшла думки, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.
		Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
		Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		 
		 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, - 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 826/716/14 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...