Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/6065/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2021. Зареєстровано: 15.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		13 липня 2021 року                               м. Київ                              № 640/6065/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу 
		за позовом          тимчасово виконуючого обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_1 , 
		          Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 
		до          Національного агентства з питань запобігання корупції 
		про          визнання протиправним та скасування припису,
		 
		Прийняв до уваги наступне
		Тимчасово виконуючий обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_1 (далі - позивач, т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис від 03.03.2021 № 23-07/13/21 про усунення порушень Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю припису внаслідок відсутності у НАЗК повноважень вимагати у суб`єктів господарювання скасовувати накази про застосування дисциплінарних стягнень, а відповідні дії є привласненням повноважень суду. Також у приписі відсутній причинно-наслідковий зв`язок між статусом викривача та заходами дисциплінарного впливу, які ДП «НАЕК «Енергоатом» застосовано до нього згідно з наказами від 02.07.2020 № 514, від 30.09.2020 № 784 та від 25.01.2021 № 92.
		Представник відповідача у відзиві стверджує про правомірність та законність оскаржуваного припису, посилаючись, зокрема, на наявність причинно-наслідкового зв`язку між набуттям ОСОБА_2 статусу викривача і протиправним застосуванням до нього негативних заходів дисциплінарного впливу, безпідставність проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_2 , а також на інші порушення, допущені ДП «НАЕК «Енергоатом», і, як наслідок, просить відмовити у задоволенні позову.
		У відповіді на відзив представник позивача вказує, зокрема, на те, що посилання НАЗК на неправомірність відсторонення ОСОБА_2 від виконання посадових обов`язків є необґрунтованим.
		Також стверджує, що оскільки питання вчинення службовими особами ДП «НАЕК «Енергоатом» порушень, зазначених у приписі, є предметом судового розгляду у різних справах, факт вчинення таких порушень не є остаточно встановленим. Таким чином, виконати припис в частині проведення службового не вбачається за можливе. 
		Представник позивача переконаний, що внесення припису НАЗК можливе виключно після проведення перевірки.
		У запереченнях на відповідь на відзив представник НАЗК фактично наводить ті самі аргументи та доводи, що і у відзиві, зокрема, що дії позивача щодо ОСОБА_2 вважаються заходами негативного впливу і порушують вимоги закону.
		Також представник відповідача вважає безпідставними твердження позивача щодо необхідності проведення перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» для внесення відповідного припису.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та, відповідно, призначено судове засідання з викликом сторін.
		Водночас, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про заміну первісного позивача на належного - ДП «НАЕК «Енергоатом», а також розгляд справи за відсутності позивача.
		Представники відповідача проти заміни позивача заперечували. Вважали, що припис було спрямовано саме посадовій особі т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 тому права юридичної особи, на їх думку не зачіпаються.
		В судовому засіданні 08.06.2021 судом частково задоволено клопотання позивача - залучено в якості другого позивача ДП «НАЕК «Енергоатом».
		Це обумовлено тим, що спірний припис стосується як прав т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Котіна П.Б. - керівника ДП «НАЕК «Енергоатом», кому безпосередньо адресований припис, так і юридичної особи ДП «НАЕК «Енергоатом», на яку незалежно від того, кому адресований припис (наприклад, у разі тимчасової непрацездатності, відпустки, звільнення тощо керівника юридичної особи), також покладено обов`язок його виконання, зокрема, вчинення відповідних розпорядчих дій (проведення розслідування, скасування наказів тощо).
		Отже, оскаржуваний припис фактично стосується і т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 і ДП «НАЕК «Енергоатом», у зв`язку з чим суд вважає, що підлягає захисту право обох позивачів. 
		Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.
		В судовому засіданні 08.06.2021 судом вирішено продовжити розгляд справи у спрощеному провадженні.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2021 відповідачем складено на ім`я т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» Котіна П.Б. припис № 23-07/13/21 про усунення порушень Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування, яким, керуючись п. 53 ч. 1 та ч. 6 ст. 12, ч. 5 ст. 534, ч. 3 ст. 651, ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції», вимагалось:
		усунути порушення вимог ч. 1 ст. 534, ч. 2 ст. 61, п. 2 ч. 5 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом скасування наказів ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02.07.2020 № 514, від 30.09.2020 № 784 та від 25.01.2021 № 92;
		провести службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли порушенню вимог ч. 8 ст. 12, ч. 1 ст. 534, ч.ч. 1, 2 ст. 61, п. 2 ч. 5, ч. 6 ст. 64, ч. 3 ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції» щодо осіб, які:
		- готували накази ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02.07.2020 № 514, від 30.09.2020 №  784 та від 25.01.2021 № 92;
		- не повідомили у встановлений строк НАЗК про звільнення з посади Уповноваженого;
		- прийняли рішення про невиконання законних вимог НАЗК;
		за результатами службового розслідування притягнути винних осіб до відповідальності.
		Вважаючи такий припис протиправним та таким, що порушує його права, т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 звернувся до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		У спірному приписі встановлено, що всупереч ч. 3 ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції», наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02.07.2020 № 514 розпочато службове розслідування та відсторонено від здійснення повноважень директора із запобігання і протидії корупції-радника президента ОСОБА_2 (далі - Уповноважений) за відсутності подання, а лише на підставі листа Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 22.06.2020 № 0411-142/21984. Безпідставне відсторонення Уповноваженого від здійснення ним повноважень на посаді унеможливило здійснення ним постійного контролю за дотриманням вимог Антикорупційної програми відповідно до пп. 5.3, 17.1, 17.2 Антикорупційної програми ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - Антикорупційна програма) та порушило вимоги ч. 2 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції», п. 15.9 Антикорупційної програми. У порушення ч. 1 ст. 534 Закону України «Про запобігання корупції» після звернення 14.09.2020 Уповноваженого з повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до НАБУ, набуття ним статусу викривача та повідомлення керівника ДП «НАЕК «Енергоатом» про цей факт, Уповноваженому наказом від 30.09.2020 № 784 оголошено догану за невиконання заходів, які він не міг самостійно реалізувати. Наступним негативним заходом впливу до викривача стало видання наказу ДП «НАЕК «Енергоатом» від 25.01.2021 № 92 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким його звільнено з посади.
		Порушення, за які викривача звільнено з посади, не могли бути ним усунуті, оскільки не належали до його компетенції. Зокрема, згідно з п. 18.4 Антикорупційної програми саме Президент компанії забезпечує роботу внутрішніх каналів та їхній захист від зовнішнього втручання і витоку інформації.
		Враховуючи наведене, притягнення ДП «НАЕК «Енергоатом» до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_2 є негативним заходом впливу до викривача та водночас порушенням вимоги ч. 1 ст. 534, ч. 2 ст. 61 Закону України «Про запобігання корупції», п. 10.7.2 Антикорупційної програми.
		Всупереч ч. 1 ст. 534, п. 2 ч. 5 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції» наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 25.01.2021 № 92 Уповноваженого незаконно звільнено з посади не тільки без надання згоди Національним агентством, але навіть без спрямування керівником ДП «НАЕК «Енергоатом» запиту щодо її отримання.
		З метою приховання вчинених незаконних дій, всупереч вимогам ч. 6 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції», яка зобов`язує повідомити Національне агентство про звільнення Уповноваженого протягом двох робочих днів, та ч. 8 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», яка зобов`язує надати Національному агентству документи на його запит, ДП «НАЕК «Енергоатом» не повідомило про видання вказаного наказу, а також не надало документи на запити Національного агентства від 11.01.2021 № 22-02/1111/21, від 03.02.2021 №23-07/6315/21 та від 03.02.2021 №22-02/6316/21.
		Таким чином, у приписі зроблено висновок, що службові особи ДП «НАЕК «Енергоатом» допустили грубі порушення ч. 8 ст. 12, ч. 1 ст. 534,ч. 2 ст. 61, п. 2 ч. 5, ч. 6 ст. 64, ч. 3 ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції».
		Проаналізувавши зміст спірного припису, суд зауважує, що він стосується виключно обставин застосування, на переконання НАЗК, негативних заходів впливу до викривача - директора із запобігання і протидії корупції-радника президента ОСОБА_2 .
		Оцінюючи правомірність спірного припису, який є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб`єкта владних повноважень ч. 2 ст. 77 КАС України.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Нормативним актом, який визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень є Закон України «Про запобігання корупції».
		Згідно з ч. 1 ст. 4 названого Закону Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
		До повноважень Національного агентства належить отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями (п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції»).
		Відповідно до п.п. 52, 53 ч. 1 та ч. 6 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право: проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм, створення та функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, захисту викривачів; вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів. У випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
		Водночас, за змістом п. 4 Порядку проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, затвердженого наказом НАЗК від 27.05.2020 № 223/20 (чинний у період з 26.06.2020 по 18.02.2021), перевірці підлягають питання стосовно дотримання об`єктом вимог Закону та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів, які поширюються на такий об`єкт, зокрема щодо захисту викривачів.
		Норми аналогічного змісту містяться і в п. 4 розділу І Порядку проведення перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції, затвердженого наказом НАЗК від 18.01.2021 № 11/21 (чинний з 19.02.2021).
		Вказані Порядки передбачають відповідні види перевірок та процедури їх здійснення з оформленням відповідних результатів у вигляді відповідного акту.
		Зокрема, відповідно до змісту п. 8 розділу V вказаних Порядків у разі виявлення порушень вимог Закону за результатами перевірки Національне агентство: вносить припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
		В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 534 зазначеного Закону викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
		Частиною 5 ст. 534 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що викривач, його близькі особи, звільнені з роботи у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення викривача, його близької особи на роботі (посаді) розглядається більше одного року не з їхньої вини, їм виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, де працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції»).
		Згідно з ч. 1 ст. 67 такого Закону нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.
		Системний аналіз вказаних норм, якими у тому числі керувався відповідач під час прийняття оскаржуваного припису, дає підстави для висновку про таке.
		(1) Винесенню НАЗК припису в межах захисту викривачів передує проведення перевірки відповідного суб`єкта, на що прямо вказують положення п. 13 ч. 1 ст. 11, п. 52 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції».
		Додатково на підтвердження такого висновку вказує і побудована законодавцем структура норми, де послідовно закріплені надані НАЗК повноваження, а саме: після надання права проводити перевірки відповідних суб`єктів з питань, зокрема, захисту викривачів, йде право НАЗК вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо захисту викривачів.
		Крім того, затвердженими самим відповідачем Порядками передбачено проведення перевірки захисту викривачів в імперативному порядку, за наслідками якої, у разі виявлення відповідних порушень, може бути внесено припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Окремого порядку для прийняття припису, без проведення відповідної перевірки, профільний Закон не передбачає, так само, як не передбачено і не може бути передбачено окремого порядку, затвердженого НАЗК, для здійснення таких дій.
		(2) Мотивоване твердження про застосування негативних заходів до викривача має містити відповідне обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між такими заходами або їх загрози та здійсненим викривачем повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень вказаного Закону.
		Інакше кажучи, необхідно встановити наявність такого зв`язку між набуттям статусу викривача внаслідок здійснення відповідного повідомлення і протиправним застосуванням до нього негативних заходів або їх загрози з боку керівника або роботодавця.
		(3) Важливим аспектом внесення припису у випадках виявлення порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо захисту викривачів є те, що він може стосуватися лише усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
		Тобто, НАЗК не наділено повноваженнями звертатися з приписами щодо скасування зокрема і рішень у випадку виявлення порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо захисту викривачів, не тільки з наведених підстав, а і в силу того, що фактично підмінить собою суб`єкт/орган, який має відповідне право перевіряти та контролювати винесені рішення. (Наприклад, рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути, відповідно до закону, скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня - ст. 118 Конституції України). Це право належить також і суду, до виключної компетенції якого належить вирішувати відповідний спір, якщо він виникне. У випадку, що розглядається, НАЗК фактично втручається у здійснення, зокрема, суб`єктом господарювання його діяльності, у тому числі організаційно-розпорядчої.
		(4) Буквальне тлумачення ч. 1 ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає обов`язковість скасування нормативно-правових актів, рішень органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, і можливість визнання таких актів, рішень незаконними у судовому порядку.
		З урахуванням вже наведеного прикладу, під органом (посадовою особою), уповноваженим (уповноваженою) на скасування відповідних актів, рішень, слід розуміти як самого суб`єкта, який прийняв той чи інший акт, рішення, так і вищестоящий відносно нього суб`єкт.
		Крім того, лише за наявності очевидних та/або належним чином обґрунтованих підстав, встановлених у передбачений законом спосіб, для твердження про видання (прийняття) з порушенням вимог зазначеного Закону, зокрема рішення підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.
		Таким чином, вказана норма не наділяє повноваженнями НАЗК вносити приписи з такими вимогами.
		(5) Отже, виключно за умови дотримання вказаних вимог чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КАС України, норм Закону України «Про запобігання корупції», можна стверджувати про прийняття суб`єктом владних повноважень правомірного припису.
		Дослідивши оскаржуваний припис в контексті наведених висновків та позицій сторін, суд зауважує наступне.
		(1) Як стверджує представник відповідача, припис внесено за результатами здійсненої перевірки ДП «НАЕК «Енергоатом», проте будь-яких доказів на підтвердження її проведення, зокрема, направлення на перевірку, акт за результатами її проведення, відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, суду не надано.
		Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що хоча перевірка, як така, не є необхідною, але вона фактично проводилася під час розгляду звернень викривача, запитів і частково наданих позивачем документів. Оскільки відповідач вважає, що зміст перевірки та її результати розкриті в оскаржуваному приписі, слід зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
		Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
		При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
		Отже, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
		Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. При тому, рішення суб`єкта владних повноважень повинно відповідати як вимогам законності, так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури.
		За вказаних обставин, суд констатує, що спірний припис прийнято не тільки з грубим порушенням вимог профільного нормативного акту - Закону України «Про запобігання корупції» в частині щонайменше необхідності належного проведення перевірки перед прийняттям припису з відповідним її оформленням, а і з порушенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування такого припису.
		(2) Відповідно до висновків, щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 816/1874/17 (адміністративне провадження №  К/9901/56857/18) з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в ч. 3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції».
		Водночас такий імунітет не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
		Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
		Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, в той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було.
		Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.
		Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Через призму наведеного, у тому числі у попередньому пункті, слід зазначити, що спірний припис не містить належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між набуттям статусу викривача внаслідок здійснення відповідного повідомлення і протиправним застосуванням до нього негативних заходів або їх загрози з боку керівника або роботодавця. Тим більше, неможливо встановити систематичність порушення прав саме викривача, як про це вказано представниками відповідача.
		У справі відсутні докази того, що викривачем повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.
		Доводи та міркування представника відповідача, наведені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, з приводу спірних правовідносин в частині наявності причинно-наслідкового зв`язку суд не може прийняти до уваги, оскільки оскаржуваний припис не містить таких доводів, слід взяти також до уваги й те, що суд оцінює правомірність акту індивідуальної дії на момент його прийняття.
		В цьому контексті варто також зазначити, що, як видно з матеріалів справи, про набуття статусу викривача ОСОБА_2 повідомив т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 листом від 24.09.2020, тобто наказ від 02.07.2020 № 514 «Про проведення службового розслідування», яким ОСОБА_2 відсторонено від здійснення повноважень (наказ фігурує у приписі), а також наказ від 17.09.2020 № 736 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким за порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 оголошено догану (про такий наказ у приписі не зазначено), прийнято ще до того, як ОСОБА_2 набув такого статусу та повідомив про нього т.в.о. президента «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 .
		Разом з тим, дійсно накази від 30.09.2020 № 784 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким ОСОБА_2 оголошено догану, та від 25.01.2021 № 92 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким ОСОБА_2 звільнено з посади, прийнято вже після повідомлення про набуття статусу викривача, проте останні є, у тому числі, наслідком наказів, які прийняті до того, як ОСОБА_2 набув такого статусу та повідомив про нього.
		Поряд з цим, суд не оцінює вказані накази, оскільки вони є та можуть бути окремим предметом спору в межах цивільної юрисдикції, зокрема, у межах справи №761/33182/20 (провадження № 2/761/4080/2021) оскаржується наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 17.09.2020 № 736 «Про застосування дисциплінарного стягнення». Суд зауважує лише про те, що така кваліфікуюча ознака як «систематичність» приведена відповідачем як аргумент безпідставно.
		В той же час, такі накази безпосередньо не стосуються предмету спору в межах даної адміністративної справи, оскільки, як обґрунтовано зазначено представником відповідача, одною з ключових обставин для правильного вирішення цього спору є встановлення наявності причинно-наслідкового зв`язку між набуттям ОСОБА_2 статусу викривача і протиправним застосуванням до нього негативних заходів дисциплінарного впливу з боку позивача, що вже проаналізовано та оцінено судом.
		(3) З урахуванням наведених висновків, посилання відповідача у спірному приписі на ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» є необґрунтованим, у зв`язку з чим безпідставно вимагати у т.в.о. президента ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_1 усунути не доведені та неналежним чином встановлені порушення вимог ч. 1 ст. 534, ч. 2 ст. 61, п. 2 ч. 5 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції» шляхом скасування наказів ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02.07.2020 № 514, від 30.09.2020 № 784 та від 25.01.2021 № 92.
		(4) За наведених умов, припис також є протиправним в частині вимоги провести службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли порушенню вимог ч. 8 ст. 12, ч. 1 ст. 534, ч.ч. 1, 2 ст. 61, п. 2 ч. 5, ч. 6 ст. 64, ч. 3 ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції» щодо відповідних осіб.
		Враховуючи викладене у сукупності, суд прийшов до висновку про протиправність та, як наслідок, необхідність скасування оскаржуваного припису, як такого, що прийнятий з перевищенням повноважень, порушенням встановленого порядку та без наявності достатніх для цього підстав.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив та заперечення на відповідь на відзив, і не довів правомірності спірного припису.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається прийняття припису, який не відповідає наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.
		Судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
		Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов тимчасово виконуючого обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_1 , Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування припису, - задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати припис Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.03.2021 № 23-07/13/21 про усунення порушень Закону України «Про запобігання корупції» та проведення службового розслідування.
		Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь тимчасово виконуючого обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).
		 
		Позивач - тимчасово виконуючий обов`язки президента Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_1 (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 24584661).
		Позивач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 24584661).
		Відповідач - Національне агентство з питань запобігання корупції (бул. Дружби Народів, буд. 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ: 40381452).
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		          Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...