Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/4487/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про приватну власність; щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 08.12.2021. Зареєстровано: 09.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2021.
Дата набрання законної сили: 07.06.2022 (частково)
Результат оскарження 20.06.2022 Центральний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29.11.2021м. ДніпроСправа № 904/4487/20
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі  судді Назаренко Н.Г.,
		за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
		розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", м. Київ 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест", м.Житомир
		Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , м.Київ
		Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Яківна, м.Київ
		Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк", м.Київ
		Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ 
		про витребування майна з чужого незаконного володіння   
		 
		Представники:
		Від Позивача: Черкавський Ю.С., посвідчення № 159 від 26.01.2017, адвокат      
		Від Відповідача: Слуцька Н.С., довіреність б\н від 24.01.2020, адвокат  
		Від третьої особи -1: не з`явився  
		Від третьої особи - 2: не з`явився  
		Від третьої особи - 3: не з`явився     
		Від третьої особи - 4: не з`явився   
		 
		РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія  "Інвестохіллс Веста" звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криптоінвест", за участю Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Яківни, Третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", Третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і просить суд витребувати у Відповідача нерухоме майно: перша черга офісу - приміщення АДРЕСА_2 та стягнути судовий збір. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 (суддя Красота О.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
		Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання 15.09.2020. 
		Ухвалою суду від 15.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія  "Інвестохіллс Веста"- залишено без розгляду. 
		04.11.2020 постановою Центрального апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду від 15.09.2020 року, справу № 904/4487/20 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. 
		Згідно із Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на новий розгляд судді Назаренко Н.Г. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. 
		Призначено підготовче засідання на 01.12.2020. Ухвалою суду від 01.12.2020 підготовче засідання відкладено до 17.12.2020. 
		Ухвалою суду від 17.12.2020 зупинено провадження у справі № 904/4487/20 до набрання чинності рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №203/4466/17.
		Зобов`язано сторін повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про набрання рішенням у справі Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №203/4466/17 законної сили. 28.01.2021 позивач направив клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку із набранням чинності рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська. 
		Ухвалою суду від 01.02.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.02.2021. 
		11.02.2021 Відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку поданням апеляційної скарги на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/4466/17. 
		Ухвалою від 22.02.2021 зупинено провадження у справі № 904/4487/20 до набрання чинності рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №203/4466/17. 16.04.2021 позивач надав до суду клопотання про поновлення провадження у справі. 
		Ухвалою від 26.04.2021 поновлено провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.06.2021 та підготовче засідання призначено на 12.05.2021. 
		12.05.2021 відповідач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 9074/4487/20 до набрання законної сили судовими рішеннями по справі № 203/4466/17 та по справі № 910/6122/21. 
		Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що 23.04.2021 ОСОБА_1 подано касаційну скаргу у справі №203/4466/17. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю договору № 80/7-2 від 24.02.2020 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, посвідченого Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 212, укладеного між ПАТ "УПБ" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом аукціону № UA-ЕА-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020. ТОВ "Криптоінфест" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними вищевказаних торгів та договору.
		Ухвалою від 28.04.2021 Господарським судом м. Києва відкрито провадження по справі №910/6122/21. Під час розгляду справи №910/6122/21 буде встановлено законність проведення відкритих торгів, продажу на даних торгах майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, оформлені Договором №80/7-2 від 24.02.2020. 
		Відповідач стверджує, що в справі №904/4487/20 є не можливим встановлення вищевказаних обставин, оскільки законність проведення торгів та укладення договору виходить за межі позовних вимог ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", відповідно не буде досліджуватись судом при розгляді даної справи. 
		У підготовчому засіданні 12.05.2021суд відклав розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження до наступного засідання (01.06.2021). 
		У засіданні 01.06.2021 відповідач підтримав клопотання про зупинення провадження у справі. Треті особи -1, -2, -3 та -4 у призначене засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 
		Ухвалою суду від 01.06.2021 зупинено провадження у справі №904/4487/20 до розгляду Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційної скарги у справі № 203/4466/17 та набрання чинності рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі №203/4466/17. В частині задоволення клопотання ТОВ "КРИПТОІНВЕСТ" про зупинення провадження у справі № 904/4487/20 до набрання чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №910/6122/21 - відмовлено. Зобов`язано сторін повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про результати розгляду касаційної скарги Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційної скарги у справі №203/4466/17 та набрання рішенням у справі Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №203/4466/17 законної сили.
		22.06.2021, у зв`язку з надходженням від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021, справу №904/4487/20 було направлено до Центрального апеляційного господарського суду. 
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2021 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі № 904/4487/20 про зупинення провадження скасовано і передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 20.08.2021 справа № 904/4480/20 надійшла до господарського суду Дніпропетровської області. 
		Ухвалою від 30.08.2021 поновлено провадження у справі № 904/4487/20, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні в межах розумних строків на 14.09.2021 о 10:45год. 01.09.2021 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просив проводити розгляд справи № 904/4487/20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EASYCON.
		Ухвалою суду від 02.09.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИПТОІНВЕСТ" про участь у судовому засіданні 14.09.2021 у режимі відеоконференції відмовлено. 14.09.2021 відповідач надав клопотання про зупинення, в якому просить суд зупинити провадження у справі № 904/4487/20 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/6122/21.
		Клопотання обґрунтоване тим, що під час розгляду справи №910/6122/21 буде встановлено законність проведення відкритих торів, продажу на даних торгах майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, оформлені договором № 80/7-2 від 24.02.2020 купівлі-продажу майнових прав, які є відмінними від права власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 212. 
		Відповідач вважає, що у випадку задоволення позовних вимог ТОВ "Криптоінвест" по справі № 910/6122/21 у позивача будуть відсутні підстави, якими він обґрунтовує порушення свої прав та свої позовні вимоги у справі № 904/4487/20. 
		Позивач проти задоволення клопотання заперечив, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для підготування письмових заперечень. Треті особи в судове засідання не з`явились. 
		Суд відклав розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження до наступного засідання. 
		Ухвалою суду від 14.09.2021 відкладено підготовче засідання до 20.09.2021. 15.09.2021 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить судове засідання провести поза межами приміщення суду у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів у програмі EasyCon. 
		Ухвалою суду від 16.09.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИПТОІНВЕСТ" про участь у судовому засіданні 20.09.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми EasyCon. 20.09.2021 позивач підтримав позовні вимоги, проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечив, зазначив, що відповідачем при заявленні даного клопотання не надано доказів неможливості розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/6122/21. 
		Ухвалою суду від 20.09.2021 в задоволенні клопотання ТОВ "КРИПТОІНВЕСТ" про зупинення провадження відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.10.2021. 19.10.2021 позивач надав заперечення на письмові пояснення відповідача. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи. 
		Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
		В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті. 19.10.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.11.2021. 
		15.11.2021 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
		Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явилися.
		Відповідач направив клопотання про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою суду від 15.11.2021 відкладено розгляд справи по суті на 29.11.2021.
		29.11.2021  позивач підтримав позовні вимоги.
		Відповідач проти позову заперечив.
		Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. 
		В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 29.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА. 
		Позивач зазначає, що за результатами проведення відкритих торгів аукціону з продажу пулу активів Публічного акціонерного банку "Український професійний банк" (№ лоту GL18N614755), що оформлені протоколом №UA-EA-2020-01-09- 000001-b від 15.01.2020 року, між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 24.02.2020р. укладено договір № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» майнові права щодо офісу-приміщення АДРЕСА_2. 
		Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним нікчемного правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно. 
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2020 № 203/4466/17 застосовано наслідки нікчемного правочину: скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни (індексний номер - 21680430 від 28 травня 2015 року, номер запису про право власності - 9846565) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на першу чергу офісу - приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 637203812101). 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.04.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Позивач вказує про те, що 14.02.2018, спірний об`єкт на підставі акту прийому-передачі ОСОБА_1 передав, як загальний внесок до статутного капіталу ТОВ «Криптоінвест». 
		Керуючись нормами ст.ст. 216, 236 392, 400 та ст.1212 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» заявлено вимоги про визнання права власності та витребування майна.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 
		На думку відповідача позивач не є особою, яка володіє «існуючим майном» або має «законні очікування» на реалізацію свого майнового права в розумінні ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів відповідачем. 
		Відповідач зазначає, що відповідно до договору 80/7-2 від 24.02.2020 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, покупець обізнаний з усіма наявними судовими спорами (п.2.2); покупець підтверджує, що до моменту укладення цього договору ознайомився із фактичним станом майнових прав, усвідомлює та погоджується із обсягом та специфікою майнових прав, тим, що покупець може не отримати на підставі набутих за цим договором майнових прав майна, коштів, або інших благ, які Покупець очікував потенційно отримати, укладаючи цей договір (п.5.2.)
		ПАТ "УПБ" передав, визначений в Договорі №80/7-2, перелік майнових прав.
		Відповідно, ПАТ "УПБ" повідомив Позивача про час (число, місяць, рік) коли дізнався про порушення свого права, що підтверджується додатком до позовної заяви - копією Протоколу №2/1 від 30.06.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу №26/ТА від 26.05.2015.
		У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		Між тим, відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
		Отже, відповідач просить застосувати сплив строку позовної давності для відмови у позові.
		 
		ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ. 
		Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Предметом доказування в даній справі є обставини правомірності набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, наявність підстав для вимог витребування майна, порушення прав та інтересів сторін. При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ. 
		12.07.2007 за Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» було зареєстровано права власності на і об`єкт нерухомого майна - перша черга офісу - приміщення АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А. за реєстровим № 4266. 
		28.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. зареєстрований в реєстрі за №1611, умовами якого передбачено, що продавець продає та передає у власність покупця, а покупець купує та приймає у власність від продавця та сплачує за неї обговорену грошову суму за нерухоме майно: перша черга офісу - приміщення АДРЕСА_2 (далі за текстом - Договір купівлі - продажу). 
		Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2015 №293/БТ Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку. 28 травня 2015 постановою Правління Національного банку України №348 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, внаслідок чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28.05.2015, яким розпочато з 29.05.2015 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
		В подальшому, Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2015 року № 562 відкликано банківську ліцензію ПАТ «УПБ» та прийнято рішення про ліквідацію останнього. Вказаним рішенням ФГВФО було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ» з 28 серпня 2015 року і розпочато процедуру ліквідації останнього з 31 серпня 2015 року по 30 серпня 2016 року. 
		Після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, що узгоджується з позицією Верховного суду України, який в своїй постанові від 21.12.2016 року у справі №333/4924/15ц. 
		Так, за наслідком запровадження у ПАТ «УПБ» тимчасової адміністрації та на виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», п. 1.18. Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2012 р. за №1581/21893, уповноваженою особою Фонду, наказом № 26/ТА від 29.05.2015 р., було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «УПБ», якою було здійснено перевірку усіх правочинів (договорів) укладених Банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації. 
		Метою проведення такої перевірки було виявлення правочинів, у тому числі тих, які сприяли настанню негативних наслідків для неплатоспроможного банку, забезпечували виведення кредиторами та пов`язаними особами банку коштів з неплатоспроможного банку, та в подальшому унеможливили виконання цим банком зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами. 
		Під час здійснення перевірки було встановлено, що 28.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. зареєстрований в реєстрі за №1611, умовами якого передбачено, що продавець продає та передає у власність покупця, а покупець купує та приймає у власність від продавця та сплачує за неї обговорену грошову суму за нерухоме майно: перша черга офісу - приміщення АДРЕСА_2 , - є нікчемним, оскільки при укладенні даного договору було допущено ряд порушень норм чинного-законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України. 
		Так, зокрема було встановлено, що такий правочин має ознаки нікчемності визначені частиною 3 ст. 38 Закону, оскільки вказаний правочин за результатами перевірки комісії визнано нікчемним згідно з п. 1, 2, 7 та 8 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". 05 грудня 2017 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська відкрито провадження у справі № 203/4466/17 за позовом ПАТ «Український професійний банк» звертаючись до ОСОБА_1 . 
		Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська № 203/4466/17 від 01.02.2018 року заяву Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нежитлове приміщення: першу чергу офісу приміщення №45, що складається з поз.1-12, ганки літ. а, а на першому поверсі житлового будинку літ.А-4, загальною площею 197,3 кв. м по АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ). 
		25 травня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Корнеєвою Н.О., на підставі акту приймання передачі нерухомого майна від 14.02.2018 року та протоколу установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Криптоінвест», прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41296406 від 25.05.2018 року, яким право власності на нерухоме майно: першу черга офісу - приміщення АДРЕСА_2, було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Криптоінвест».
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Український професійний банк» відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Український професійний банк» залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2018 року - без змін.
		Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська скасовано та направлено матеріали справи для подальшого розгляду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Український професійний банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно. 
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2020р. № 203/4466/17 встановлено, що наслідком укладення між ПАТ «УПБ» та відповідачем нікчемного правочину стало набуття останнім права власності на передане йому нерухоме майно шляхом ухвалення державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. рішення від 28.05.2015 №21680430, застосовано наслідки нікчемного правочину: скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової Олени Ярославівни (індексний номер - 21680430 від 28 травня 2015 року, номер запису про право власності - 9846565) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведення за ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на першу чергу офісу - приміщення АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 637203812101).
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.04.2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		24.02.2020 за результатами проведення відкритих торгів аукціону з продажу пулу активів Публічного акціонерного банку "Український професійний банк" (№ лоту GL18N614755), що оформлені протоколом №UA-EA-2020-01-09- 000001-b від 15.01.2020 року, між ПАТ "УПБ" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". укладено договір № 80/7-2 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, за яким передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» майнові права щодо офісу-приміщення АДРЕСА_2. 
		Предмет цього договору визначено у Розділі 1 договору. 
		За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна:
		1) Перша черга офісу-приміщення АДРЕСА_2,
		право власності на яке виникло у Продавця на підставі Договору купівлі-лродажу нерухомого майна,     посвідченого 12  липня  2007  року Якубою О.А., приватним    нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 4266, та Договору про внесення змін до Договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого 27 серпня 2008 року Якубою О.А.,  приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 5874 та було припинено на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого  28.05.2015     року  приватним  нотаріусом  КМНО  Смоляніновою О.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1611;
		2) Нежитлові приміщення 1-го поверху та підвалу, Загальною площею - 323.2 кв.м.,  що з находяться за адресою: м. Одеса, вул. М`ясоєдовська (вул. Шолом-Алейхема), буд. 4.,
		право власності на яке виникло у Продавця на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченої
		12 лютого 2007 року Бойко Л.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу   за  реєстровим  №   1229 та  було припинено на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 28.05.2015 року приватним нотаріусом КМНО Смоляніновою О.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1614;
		які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:
		визнання правомину/рішення щодо припинення права власності Продавця недійсним;
		припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;
		відновлення становища, яке існувало до порушення прав Продавця;
		відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		визнання   незаконними  рішення,  дій  чи бездіяльності  органу  державної влади,  органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
		та інші  майнові права, які  пов`язані  із  виникненням та припиненням  права власності Продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:
		витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;
		оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину за яким Продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно;
		звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень,   на   підставі   майнових   прав,   які   передбачені   законодавством   України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;
		набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо  нерухомого  майна,  в тому числі ті,  які  виникнуть в майбутньому у  зв`язку  із встановленням обставин неправомірності припинення права власності Продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких Продавець набув право власності;
		отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого  майна  за  наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто Продавцем;
		інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності Продавця на нерухоме майно;
		пред`явлення позову про визнання права власності Покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за Покупцем, надалі за текстом - «Майнові права». (п. 1.1. договору).
		Покупець сплачує Продавцю за Майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.
		Майнові права вважаються переданими Покупцю з моменту підписання цього Договору (п.п. 1.2. -1.3. договору).
		Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Кївського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано  24.02.2020 в реєстрі за № 212.
		Відповідно до частин 1, 5 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. 
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 
		Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. 
		Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Крім вказаного, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
		Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. 
		Відтак, приймаючи рішення зі спору у справі №904/8744/20 господарський суд взяв до уваги обставини встановлені в Постанові Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.04.2021 року по справі 203/4466/17, яке набрало законної сили, а саме: «У справі встановлено, що оспорюваний правочин був укладений з пов`язаною особою банку, а саме відповідачем у справі ОСОБА_1 .
		Так, 05 березня 2018 року, подаючи відповідь на відзив, позивач надав суду лист ПАТ «УПБ» від 28 листопада 2016 року №01-10/2296, яким на виконання Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою правління Національного банку України від 12 травня 2015 року №315, подав Національному банку України перелік пов`язаних із банком осіб станом на 29 травня 2015 року. Згідно із вказаним переліком відповідач ОСОБА_1 і ТОВ «Розвиток-2012» є особами, пов`язаними з ПАТ «УПБ».
		Вказаними обставинами у справі встановлено нікчемність договору купівлі-продажу від 28травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за №1611, в силу ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI, та було відмовлено у задоволенні позовних вимог банку з тих підстав, що вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним та визнання його недійсним не потребується. 
		Обставини нікчемності укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «УПБ» також встановлені рішеннями, що набрали законної сили, та ухвалені за аналогічними спорами у справах №296/659/18, №577/5321/17, №554/9710/17.  Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України). 
		Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України. 
		Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 
		Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 
		За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. 
		Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. 
		Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно ч.1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 
		За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. 
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
		Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню на підставі наступного.
		 
		ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ. 
		В силу ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. 
		Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. 
		Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. 
		При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. 
		Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. 
		Відповідно статті 13 Конвенції "Про захист прав і основоположних свобод людини", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. 31. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. 
		Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
		Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР. 
		У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. 
		Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах». 
		За змістом абзацу 2 частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що передбачений законом або договором, а статтею 20 ГК України передбачено можливість захисту права та законного інтересу шляхом встановлення правовідносин. 
		Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). 
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. 
		Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12- 187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14- 338цс18). 
		Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права. 
		Судом встановлено, що вже після звернення ПАТ «УПБ» до суду з позовом, 14 лютого 2018 року ОСОБА_1 передав за актом приймання-передачі спірне майно, як внесок до статутного капіталу ТОВ «Криптоінвест», яке 5 травня 2018 року набуло право власності на нього. 
		В постанові від 29.05.2019 № 367/2022/15-ц (№ 4-376цс18), Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. 
		А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).
		Проте, у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну 
		Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речовоправового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. 
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.
		Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. 
		Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. 
		Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. 
		Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. 
		Згідно ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. 
		У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.
		Предметом розгляду у даній справі є віндикаційна вимога до недобросовісного набувача, відтак вказані правовідносини не регулюються ст. 388 ЦК України, а дійсно впорядковані приписами статті 400 ЦК України (Верховний Суд у п. 85 постанови від 05.03.2020 у справі № 916/3545/15 вказав, що статті 388 та 400 ЦК України визначають різні підстави для витребування майна в залежності від статусу його володільця (добросовісного або недобросовісного).
		Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. 
		У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. 
		Такий правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду, з посиланням на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі N 6-2407цс15 - пункт 58 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18). При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статті 387 ЦК України, є неефективними. 
		Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 92) та відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 02.07.2019 у справі № 48/340. Можливість витребування майна з чужого незаконного володіння законодавець ставить у залежність насамперед від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. 
		Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. 
		У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України). 
		Тобто стаття 400 ЦК України дає підставу для висновку про те, що закон допускає необмежену віндикацію майна у недобросовісного набувача. 
		Згідно зі статтею 388 ЦК України недобросовісним є такий набувач, який знав або повинен був знати, що відчужувач, у якого він отримав майно, не має права його відчужувати.
		Отже, суд не приймає до уваги доводи Відповідача, що у Позивача відсутнє право витребувати майно від особи, яка не є стороною нікчемного договору та є недобросовісним набувачем за обставин встановлених судовими рішеннями, в порядку статті 388 ЦК України, оскільки суперечать наведеним положенням ЦК України. 
		За таких підстав, правомірним вбачається задоволення позовних вимог витребуванням майна від ТОВ «Криптоінвест», з урахуванням того, що правочин, який був укладений між ПАТ «Український професійний банк» є недійсним з моменту його вчинення, а тому належним та ефективним способом захисту є саме витребування у ТОВ «Криптоінвест» майна, яке було передано ОСОБА_1 до статутного капіталу. 
		Судом критично сприймається позиція Відповідача стосовно відсутності реєстрації речового права за Позивачем на майнові права, які нерозривно пов`язані з нерухомим майном у відповідності до висновків викладених у постанові Об`єднаної Палати Верховного суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18 з огляду на наступне.
		Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. 
		Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. 
		Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. 
		У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. 
		Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18). 
		Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. 
		Однак право власності за власником зберігається, оскільки в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також показаннями свідків і інших письмових доказів. 
		Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). 
		Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").
		Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільноправовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. 
		Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. 
		Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. 
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі №653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. 
		Так, у постанові від 04.07.2018 р. у справі №653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння.
		Таким чином, з наведеної позиції ВП ВС убачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та реєстрації цього права за іншою особою. 
		Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц). 
		Відповідачем не спростовані обставини неправомірності набуття права власності на спірне майно, а отже не доведено обставин добросовісності володіння, що в свою чергу не спростовує права для застосування до спірних правовідносин норм ст. 388 та 400 ЦК України.
		Суд не приймає посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки право на звернення з позовом до суду у позивача виникло не з моменту укладення між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (далі - продавець) та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу спірної  будівлі, а з моменту визнання цього договору нікчемним. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено. 
		 
		СУДОВІ ВИТРАТИ.
		За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат. 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті  судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись статями 2, 3, 20, 73, 79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ. 
		Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріптоінвест» (Україна, м. Житомир, вул. Київська, 74 код ЄДРПОУ 41938807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» ( України, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8А оф.111, код ЄДРПОУ: 41264766) нерухоме майно: перша черга офісу - приміщення АДРЕСА_2, про що видати наказ.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Криптоінвест» (Україна, м. Житомир, вул. Київська, 74 код ЄДРПОУ 41938807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (Україна, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8А оф.111, код ЄДРПОУ: 41264766) 51 154,97грн. (п`ятдесят одна тисяча сто п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили. 
		Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення
		Повне рішення складено  08.12.2021 
		 
		Суддя  Н.Г. Назаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...