Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4632/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2022. Зареєстровано: 01.02.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Результат оскарження 19.09.2022 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"31" січня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4632/21
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Жельне С.Ч.                       
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу 
		за позовом   Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків     до  Фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича, м.Харків   про  стягнення коштів 132 512,05 грн. без виклику учасників справи
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Бєдіна Ігоря Олександровича про стягнення заборгованості з орендної плати 47034,11 грн, пені 34 88,69 грн, штрафу 4703,41 грн та неустойки за час прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 77 285,84 грн.
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після припинення 01.02.2021 року Договору  оренди №4310/Н/06 від 23.10.2009р.  за відповідачем обліковується неоплачена заборгованість 47 034,11 грн. з орендної плати за період з березня 2020 по лютий 2021, яка останнім так і не була погашена, внаслідок прострочення сплати заборгованості, у відповідності до п.3.7,3.8 Договору позивачем була нарахована пеня 34 88,69 грн та штраф 4703,41 грн. Крім цього, у зв`язку із прострочення повернення об`єкта оренди відповідачу, у відповідності до п.10.11 Договору нарахована неустойка за період з 27.02.2021 по 20.05.2021 у розмірі 77 285,84 грн.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 922/4632/21, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
		20.12.2021 відповідачем до суду надано відзив на позов (вх.№29959), в якому  визнає позовні вимоги частково, а саме в розмірі заборгованості з орендної плати на суму 22 226,52 грн. При цьому вказує про наявність підстав для звільнення орендаря за договором оренди №4310-Н/06 від 23.10.2009 від нарахованої орендної плати у повному обсязі за період березень - червень 2020 року та січень 2021 року на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, враховуючи запроваджені постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211 карантинні заходи на території України.Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 3488,69 грн. та неустойки у розмірі 77 285,84 грн. не визнає, вважає їх нарахування необґрунтованими та такими, що призводять до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення. В частині вимог про стягнення штрафу 4703,41 грн. наголошує на порушення позивачем спецальних строків позовної давності, встановлених ст. 258 ЦК України.
		Відзив долучено судом до матеріалів справи.
		Позивач своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався.
		Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.11.2021) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
		Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
		За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
		Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
		Відповідно до Додаткової угоди №5 від 23.10.2009р. до Договору оренди №06 від 01.02.2000р., Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (Гипрококс) передав, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області прийняло права орендодавця по договору оренди державного майна №06 від 01.02.2000 року.
		Згідно розділу ІІ Додаткової угоди №5 від 23.10.2009р. текст договору оренди №06 від 01.02.2000р. викладено в новій редакції, відповідно до якої:
		Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бєдіним Ігорем Олександровичем (Відповідач, Орендар) був укладений договір оренди №4310-Н/06 від 23.10.2009р. предметом якого є державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 159,2 кв.м. на 1-му поверсі п`ятиповерхової будівлі (кім.№23-25, 29-32 та 37) (літ.А-5), розміщеної за адресою: м.Харків, вул. Сумська, 60, яка перебуває на балансі Державного інституту по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (Гипрококс).
		Пунктом 10.1 Договору оренди встановлено, що він укладений строком на 10 років та діє з 01.02.2000р. до 01.02.2010 року.
		Додатковою угодою №1 від 12.02.2010р. до Договору оренди п.10.1 Розділу 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення Договору» викладено в наступній редакції «Цей договір подовжено на 10 (десять) років, тобто з 01.02.2010р. по 01.02.2020р.».
		Додатковою угодою №2 від 16.10.2012р. до Договору оренди внесено зміни до п.1.1 Розділу 1 «Предмет договору», яким визначено балансоутримувачем майна  - Державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості».
		Додатковою угодою №3 від 14.01.2019р. до Договору оренди внесено зміни до п.1.1 Розділу 1 «Предмет договору» якими визначено, що згідно висновком про вартість на 12.06.2018 становить за незалежною оцінкою 1 772 300,00 грн., без ПДВ». Абзац 1 п.3.1 Розділу 3 «Орендна плата» викладено в новій редакції, а саме: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - червень 2018р. (з урахуванням індексу інфляції за червень 2018р.) - 11 815,33 грн (згідно додатку №1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендованої плати, що виникне за період з 12.06.2018р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом місяця після її підписання.
		Договором №4 від 03.02.2020 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна найменування Орендодавця за договором оренди від 23.10.2009р. №4310-Н/06 вказано «Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях». Пунктом 10.1 Договору визначено, що відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Наказу Фонду державного майна України від 04.11.2019р. №1075 «Про деякі питання продовження договорів оренди на новий строк», п.10.3 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.10.2009р. №4310-Н/06, на підставі листа орендаря від 02.12.2019р. №9, листа Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» від 02.12.2019р. №03-12-08-4310, враховуючи факт ненадання Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відповідного  погодження у строк, встановлений листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганський областях від 27.12.2019 №07-03-02-05432, сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії Договору до 01.02.2021р.
		          Пунктом 10.6 Договору оренди передбачено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
		У відповідності до ч.1 ст.24 Закону «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ від 03.10.2019 та п.10.6 Договору оренди Позивачем заявою №20-03-02-01248 від 11.02.2021 було повідомлено Відповідача та Балансоутримувача про закінчення 01.02.2021р. терміну дії  Договору оренди від 23.10.2009р. №4310-Н/06 та необхідності повернення орендованого майна.
		Таким чином Договір оренди від 23.10.2009р. №4310-Н/06 припинив свою дію 01.02.2021 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.
		Пунктом 3.1 Договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами) (далі-Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2018 року - 11 815,33 грн.
		Відповідно до п.3.6 Договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорційного розподілу, установлених Методикою розрахунків і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		          Пунктом 5.3 Договору оренди встановлено, що орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).
		          Орендар зобов`язаний на вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. (п.5.9 Договору оренди)
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на наявність невиконаного зобов`язання відповідача щодо сплати по договору орендних платежів за період березень 2020р.-лютий 2021 року всього на суму 47034,11 грн, які він просить стягнути з відповідача у судовому порядку
		Відповідач позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати визнає частково у розмірі 22 226,52 грн., стверджуючи про наявність підстав для звільнення від орендної плати за березень, квітень, травень 2020 року та січень 2021 на  загальну суму 24 807,59 грн на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України з урахуванням запроваджених постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211 карантинних заходів на території України.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі - Закон), який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
		За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
		Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Судом встановлено, що по договору № 4310-Н/06 від 23.10.2009 орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорційного розподілу, установлених Методикою розрахунків і чинних на кінець  періоду, за який здійснюється платіж.
		Наявність заборгованості відповідача за Договором оренди від 23.10.2009р. №4310-Н/06 підтверджується розрахунком заборгованості з орендної плати станом на 01.09.2021 та актом звіряння взаєморозрахунків орендної плати за Договором оренди від 23.10.2009р. №4310-Н/06  станом на 01.09.2021.
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Однак, відповідно до частини 4 статті 14 ЦК особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
		Відповідно до ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.
		Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
		Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, це така обставини за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/10657/19, № 914/2264/17, № 914/1248/18, № 914/70/18.
		Як встановлено судом, відповідач в обґрунтування підстав звільнення від орендної плати у період березень, квітень, травень 2020 року та січень 2021  посилається саме на норму частини 6 статті 762 ЦК України, стверджуючи при цьому, що внаслідок запроваджених постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211 карантинних заходів на території України діяльність підприємства (кафе) фактично не велася у продовж всього карантину, оскільки основний дохід підприємства це харчування дітей під час екскурсій в місті Харкові, туристичних груп з інших областей України на вихідні дні, які були заборонені у цей період.
		Пунктом 14 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
		У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
		Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
		Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
		Фонд державного майна України листом № 10-16-8306 від 30.04.2020 «Щодо деяких питань реалізації Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» надав роз`яснення щодо порядку застосування звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати, зі змісту яких вбачається, що для отримання звільнення від орендної плати необхідно:
		1. Перевірити чи поширюються заборони зі здійснення певного виду підприємницької та іншої діяльності, що запроваджені постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) на вид діяльності (цільове призначення), за яким використовується державне майно за договором оренди.
		2. Якщо так, то орендар звертається із заявою до орендодавця з проханням звільнити такого орендаря від орендної плати за договором відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України.
		3. Після отримання звернення орендаря орендодавець спільно з балансоутримувачем майна, що є об`єктом договору оренди, здійснює обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди, про що складається акт.
		4. На підставі заяви орендаря і складеного представниками орендодавця і балансоутримувача акту обстеження орендодавець приймає рішення про звільнення орендаря від сплати орендної плати на період карантину.
		З викладеного вище вбачається, що задля реалізації свого права на звільнення від орендної плати, відповідачу необхідно було звернутися з відповідною заявою до орендодавця - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області.
		Відповідач у позовні заяві вказує, що звертався до позивача з вимогою про звільнення від орендної плати, штрафів та пені.
		Поряд із цим, судом при дослідженні листа, доданого відповідачем до відзиву на позов встановлено, що лист за вих.№101.02.2021 був отриманий 01.02.2021 балансоутримувачем - «Державним інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості», про що свідчить відповідна відмітка про отримання за вх.№18. Доказів направлення та отримання вказаного листа на адресу орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області матеріали справи не містять,
		Будь-яких доказів встановлення у визначеному порядку обстеження орендованого приміщення з метою фіксування доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та складання відповідного акту суду не надано.
		Таким чином, суд, оцінивши усі доводи сторін та надані докази, аргументи відповідача, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності підстав в розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України для звільнення від сплати орендної плати у вказаний ним період, що становить частину спірного періоду у даній справі.
		Враховуючи встановлені судом обставини правовідносин сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 47034,11 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Щодо вимоги про стягнення пені за період з 01.03.2021 по 01.09.2021 у розмірі 3488,69 грн., суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
		Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Сторонами у п. 3.7 договору узгоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету  та балансоутримавачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату зарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахунку орендної плати, включаючи день оплати.
		У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (п. 3.8 договору).
		Слід зазначити, що в частині оплати зобов`язання продовжує діяти до їх повного виконання - ст. 599 ЦК України.
		Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
		Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за надані послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за спірним договором.
		Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що  його здійснено арифметично вірно. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у  сумі 3488,69 грн. підлягає задоволенню.
		Щодо  вимоги про стягнення штрафу у сумі 4703,41 грн.
		Згідно з п.3.8 Договору оренди, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
		Відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про застосування до позовних вимог про стягнення штрафу 4703,41 грн. спеціального строку позовної давності в один рік, згідно положень ст. 258 ЦК України.
		Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" перебіг строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
		Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		Таким чином, оскільки нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від того дня, з якого нараховано санкцію. Вказана позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 по справі № 911/1563/18, від 22.08.2019 по справі № 914/508/17, від 11.11.2019 по справі № 904/1038/19, від 11.02.2020 по справі № 916/612/19.
		З указаного слідує, що оскільки господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
		Позивач у позовні заяві наголошує на тому, що заборгованість за Договором оренди №4310-Н/06 від 23.10.2009 виникла з березня 2020 року. Отже строк звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу у відповідності до п.3.8 договору відраховується з 15.06.2020 (Згідно п.3.6 Договору оренди плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним ).
		Таким чином, враховуючи річний строк позовної давності для стягнення штрафу та те, що з цим позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось тільки 24.11.2021 (згідно із відміткою штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Харківської області на позовній заяві) не підлягає стягненню з відповідача штраф у розмірі 4703,41 грн. у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
		Пунктом 10.9 Договору сторони визначили, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Балансоутримувачу.
		Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання між Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання про повернення Майна. (п.10.10 Договору).
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		З матеріалів справи вбачається, що орендовані за договором оренди №4310-Н/06 від 23.10.2009 р нежитлові приміщення за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.05.2021 були повернуті відповідачем, проте  з порушенням строків, визначених  п.10.9 Договору. Доказів, які б свідчили про наявність факту ухилення Балансоутримувача від прийняття від Орендаря об`єкту оренди у більш раніший строк матеріали справи не містять, вказані докази відповідачем до суду подані не були.
		Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.
		Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
		При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.
		Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011 року та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010 року по справі №14/80-09-2056.
		Відповідно до п.5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013р. №12 , застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України, у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
		Пунктом 10.11 Договору оренди встановлено, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного Договору.
		Регіональним відділенням 02.09.2021 на адресу відповідача був направлений лист №20-05-02234 з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати, пені, штрафу та  неустойки у сумі 77 285,84 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору оренди від 23.10.2009р. №4310-Н/06 в частині несвоєчасного повернення орендованого державного майна. Проте, на теперішній час сума неустойки за період з 27.02.2021 по 20.05.2021 року у розмірі 77285,84 грн. залишається несплаченою відповідачем.
		Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу неустойку за період з 27.02.2021 по 20.05.2021 року у розмірі 77285,84 грн., розрахунок неустойки відповідачем не спростовано. Отже, позовні вимоги в частині стягнення неустойки за час прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 77 285,84 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 2189,43 грн.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (назва отримувача ГУК Харків обл./МТГ Харків/22080300, код ЄДРПОУ отримувача 37874947, номер рахунку - UA088999980313090094000020649, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) заборгованість з орендної плати у розмірі 47034 грн. 11 коп., пеню у розмірі 3488 грн. 69  коп.
		 
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (назва отримувача ГУК Харків обл./МТГ Харків/22080300, код ЄДРПОУ 37874947, номер рахунку UA088999980313090094000020649, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм.подат) неустойку за час прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 77 285 грн. 84 коп.
		 
		В іншій частині позову - відмовити.
		 
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєдіна Ігоря Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, ЄДРПОУ 44223324, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172,: ДКС України) витрати зі сплати судового збору у сумі 2189 грн. 43  коп. 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
		Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.     
		Повне рішення складено "31" січня 2022 р.   
		 
		Суддя С.Ч. Жельне

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...