Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/1613/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2022. Зареєстровано: 23.06.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Результат оскарження 19.09.2022 Чернігівський апеляційний суд: відмовлено у відкритті провадження
Номер судового провадження: 1-кп/751/165/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022100150000088

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            Справа№751/1613/22 
		Провадження №1-кп/751/165/22 
		 
		В и р о к
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		   21 червня 2022 року                         місто Чернігів
		Новозаводський районний суд міста Чернігова
		в складі: 
		головуючого судді         ОСОБА_1  
		при секретарі ОСОБА_2 
		номер кримінального провадження  62022100150000088, внесеного 20.05.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжина, Чернігівської області, громадянина України, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України, 
		за участю : 
		прокурора  ОСОБА_4 
		захисника  ОСОБА_5 
		обвинуваченого  ОСОБА_3 
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження, на підставі угоди про визнання винуватості від 24 травня 2022 року, 
		 
		 встановив:
		ОСОБА_3 , працюючи відповідно до наказу начальника ГУНП в Чернігівській області від 11.01.2021 року № 10 о/с на посаді старшого інспектора відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, маючи спеціальне звання «майор поліції», являючись відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, виконуючи функції представника влади, у зв`язку з чим відповідно до частини 3 статті 18 КК України будучи службовою особою, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
		Згідно із ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Разом з тим, згідно із ст. 2 Закону, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави ст. 6 Закону).
		Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
		Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу (ст. 29 Закону).
		Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов`язаних із: рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій; безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення; припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном. Про застосування вказаного поліцейського заходу обов`язково складається протокол 
		(ст. 38 Закону).
		Відповідно до ст. 42 Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї. Поліцейський зобов`язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
		Крім того, згідно із ст. 43 Закону поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
		Статтею 46 Закону визначено, що поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю: для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім`ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров`ю; для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров`ю; для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі; для відбиття нападу на об`єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення; для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти; для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров`ю людей та/або поліцейського; для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров`ю людей та/або поліцейського. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається: при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї; у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров`ю людей; якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу; якщо особа чинить збройний опір; для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.
		Цією ж статтею Закону визначено, що поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності. Поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов`язаний поінформували центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.
		Так, 17.04.2022 року, близько 08.00 години старший інспектор відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 , особа № 1 та особа № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, заступили на чергування по здійсненню охорони громадського порядку на території Чернігівського району Чернігівської області.
		У ході несення чергування 17.04.2022 року, близько 16.00 години ОСОБА_3 , особа № 1 та особа № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, які були озброєні автоматичною вогнепальною зброєю, прибули до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за викликом на лінію «102» щодо можливих протиправних дій ОСОБА_6 , який спільно зі своєю матір`ю ОСОБА_7 проживав за вказаною адресою та разом з нею був володільцем зазначеного домогосподарства.
		Після прибуття за даним викликом працівниками поліції ОСОБА_3 , особою № 1 та особою № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, будь-якого факту вчинення ОСОБА_6 або його матір`ю ОСОБА_7 протиправних дій не встановлено.
		Незважаючи на це, ОСОБА_3 , особа № 1 та особа № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, у порушення вимог статей 3, 19, 30 Конституції України, статей 2, 6, 18, 29, 38, 43, 46 Закону України «Про Національну поліцію», достовірно знаючи про відсутність законних підстав для проникнення до житла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зокрема про відсутність у Чернігівському РУП ГУНП в Чернігівській області кримінальних проваджень відносно вказаних осіб, рішень суду про надання дозволу на проведення обшуку або огляду, підстав для врятування життя людей та майна, а також безпосереднього переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, незважаючи на неодноразово висловлену власницею домогосподарства ОСОБА_7 заборону на проникнення до її житла, діючи спільно без попередньої змови між собою, протиправно використовуючи надану їм владу та свої службові повноваження, використовуючи при цьому для залякування ОСОБА_7 наявну у них вогнепальну автоматичну зброю, зокрема шляхом здійснення особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, з автомату пострілу в повітря, виявляючи таким чином завдяки своєму службовому положенню зверхність над потерпілою, без складання будь-яких процесуальних документів, умисно незаконно усупереч волі ОСОБА_7 проникли до її житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
		ОСОБА_3 , особа № 1 та особа № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, своїми протиправними діями умисно порушили гарантоване Конституцією України право ОСОБА_7 на недоторканість її житла.
		Своїми умисними діями, які виразились у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи, вчиненому службового особою, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 162 КК України. 
		Разом з тим, ОСОБА_3 , особа № 1 та особа № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, намагаючись 17.04.2022 року незаконно проникнути до житлового будинку ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , умисно перевищили надану їм як працівникам правоохоронного органу владу та свої службові повноваження.
		Так, ОСОБА_3 , особа № 1 та особа № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, 17.04.2022 року, близько 16.00 год, усупереч вимогам статей 3, 19, 30 Конституції України, статей 2, 6, 18, 29, 38, 43, 46 Закону України «Про Національну поліцію», діючи спільно без попередньої змови між собою, перевищуючи надану їм як працівникам правоохоронного органу владу та свої службові повноваження, прибувши на територію домогосподарства, яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що розташоване за вищевказаною адресою, змушували ОСОБА_7 проти її волі відкрити двері в належному їй житловому будинку з метою незаконно проникнення до нього.
		При цьому, ОСОБА_3 , особа № 1 та особа № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, розуміючи про відсутність підстав для застосування поліцейських заходів примусу, погрожували застосуванням насильства стосовно ОСОБА_7 , якщо вона не виконає їхні вимоги щодо відкриття дверей та, залякуючи ОСОБА_7 , умисно незаконно застосували наявну у них автоматичну вогнепальну зброю. Зокрема Особа № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, діючи спільно з Особою № 2, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, та ОСОБА_3 без попередньої змови між собою, з метою змусити ОСОБА_7 проти її волі відкрити двері в будинок, за відсутності законних підстав та без попередження здійснив один постріл у повітря з автомату на подвір`ї вказаного житлового будинку.
		Своїми умисними діями, що виразились у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися погрозою застосування насильства, застосуванням зброї, за відсутності ознак катування, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК України.
		Після проникнення 17.04.2022 року, близько 16.00 години ОСОБА_3 , особою № 1 та особою № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, до першої кімнати (веранди) житлового будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , особа № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, перевищуючи надану йому владу та свої службові повноваження, з метою подальшого проникнення до будинку, умисно незаконно застосував наявну при ньому автоматичну вогнепальну зброю шляхом здійснення з неї пострілу в напрямку закритих за допомогою навісного замка дверей, розташованих між першою та другою кімнатами зазначеного житлового будинку.
		Випущена особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, з автоматичної вогнепальної зброї куля, подолавши перешкоду в якості дерев`яних дверей, спричинила вогнепальне поранення в області черевної порожнини господарю домоволодіння ОСОБА_6 , який на момент пострілу перебував в другій кімнаті (коридорі) зазначеного житлового будинку.
		Унаслідок вищевказаних протиправних дій особи № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, які виразилися в перевищенні влади та службових повноважень із застосуванням вогнепальної зброї, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 після його доставлення до КНП «Менська міська лікарня». Тим самим у результаті протиправних дій особи 
		№1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, спричинено тяжкі наслідки.
		Вищевказані протиправні дії особи № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, органом досудового розслідування кваліфіковані як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися застосуванням зброї, за відсутності ознак катування, які спричинили тяжкі наслідки, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365 КК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України за вчинення даного кримінального правопорушення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Згідно із ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
		Таким чином, згідно вимог ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365 КК України, є тяжким злочином.
		Відповідно до пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100 (далі - Порядок), поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки.
		Разом з тим, ОСОБА_3 , достовірно усвідомлюючи про факт спричинення Особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, вогнепального поранення ОСОБА_6 , тобто факту вчинення тяжкого злочину, будучи його безпосереднім очевидцем, діючи умисно з метою перешкодити інтересам правосуддя в частині забезпечення своєчасного виявлення, припинення та розкриття цього злочину, уникнення кримінальної відповідальності Особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, як особою, яка його скоїла, вчинив дії, направлені на заздалегідь необіцяне приховування зазначеного злочину.
		Так, ОСОБА_3 , повторно прибувши 17.04.2022 близько 18.00 год. спільно з Особою № 1 та Особою № 2, матеріали стосовно яких виділені в окреме кримінальне провадження, на територію домоволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , взяв участь у пошуку та приховуванні від правоохоронних органів гільз від патронів, які були відстріляні Особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, з автомату та залишалися на території вказаного домоволодіння і таким чином являлися слідами вчиненого кримінального правопорушення.
		Також ОСОБА_3 у період з 17.04.2022 по 21.04.2022, у точно невстановлений слідством час, вчинив дії, направлені на допомогу Особі № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, приховати від правоохоронних органів знаряддя вчинення злочину, а саме автомат, з якого було здійснено вогнепальне поранення ОСОБА_6 , шляхом його переміщення для зберігання спочатку до гаражу, розташованого біля будинку АДРЕСА_4 та в подальшому до однієї з квартир, точно невстановленої слідством, в будинку АДРЕСА_5 .
		Після цього, у період з 21.04.2022 по 22.04.2022, у точно не встановлений слідством час, ОСОБА_3 разом з Особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, маючи намір повністю позбавити правоохоронні органи можливості встановити місце перебування та вилучити знаряддя вчиненого злочину, розібрали автомат, з якого було здійснено поранення ОСОБА_6 , та викинули одну його частину в річку Десна неподалік будинку АДРЕСА_6 , а іншу частину автомату викинули також в річку Десна неподалік готельного комплексу «RiverSide», розташованого по вул. Шевченка, 103-а в м. Чернігові.
		Крім того, ОСОБА_3 з метою уникнення кримінальної відповідальності Особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, у порушення вимог ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 6, 7 Порядку умисно не повідомив на лінію «102» про факт застосування Особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, вогнепальної зброї на території вказаного домогосподарства, від якого ОСОБА_6 отримав вогнепальне поранення, не доповів про цю подію відповідним письмовим рапортом керівництву Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, а також умисно не повідомив про вчинений Особою № 1, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, тяжкий злочин чергову частину вказаного управління поліції та компетентні правоохоронні органи, до підслідності яких відноситься розслідування даної категорії злочинів, що унеможливило вжиття ними невідкладних заходів реагування.
		Своїми діями, що виразилися у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 396 КК України.
		До обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62022100150000088 надано угоду про визнання винуватості від 24.05.2022 року.
		Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України, щодо узгодженого остаточного покарання із застосуванням ст. 70 КК України, у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, та згоди сторін на його призначення, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України та щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України, щиро розкаявся у вчиненому, не заперечив щодо затвердження угоди, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та повідомив, що уклав угоду добровільно. Просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. 
		Захисник обвинуваченого просив затвердити угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене покарання. 
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги норм КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання. 
		Потерпіла ОСОБА_7 надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. 
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд дійшов до наступного :
		Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. 
		Зі змісту ч. 1, 2 ст. 474 КПК України слідує, що угода про визнання винуватості, досягнута під час досудового провадження, розглядається судом на стадії підготовчого провадження.
		Згідно із ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжкими та тяжким кримінальними правопорушеннями. 
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, відповідає фактичним матеріалам провадження, умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Виходячи з викладеного, суд переконався, що угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , складену за участі його захисника ОСОБА_5 та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, може бути затверджено. 
		Речові докази, цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 85, 86, 75, 76, 162, 365, 396 КК України, статтями 2, 373, 374, 394, 395, 468, 469, 472, 473-476 КПК України, суд 
		Ухвалив: 
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 травня 2022 року, укладену у м. Чернігові між прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62022100150000088 від 24.05.2022 року. 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК країни і призначити йому, узгоджену сторонами міру покарання:
		за ч. 2 ст. 162 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
		за ч. 2 ст. 365 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України на строк 2 роки;
		за ч. 1 ст. 396 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади в органах Національної поліції України на строк 2 роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 рік 6 місяців не вчинить нове кримінальне правопорушення.
		На підставі ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 
		обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно із частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		 
		   Суддя                                ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...