Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/611/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2023. Зареєстровано: 08.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2023.

Результат оскарження 17.05.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: П/420/628/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/611/23 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 березня 2023 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді Скупінської О.В.,
		при секретарі Іщенко С.О.,
		за участю:
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача Назаренко І.М.,
		представника відповідача Голуб А.С.,
		розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення
		В С Т А Н О В И В:
		До Одеського окружного адміністративного суду 11 січня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради в якій позивач просить суд визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі».
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є громадянином України, зареєстрований та постійно проживає в місті Одесі, є автомобілістом, користувачем майданчиків для платного паркування, головою координаційного комітету Громадської спілки «Асоціація автомобілістів Одеської області», основним завданням якої є захист прав автокористувачів, та вважає протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №156 від 28 липня 2022 року. Позивач є споживачем послуг на користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за тарифами, встановленими виконавчим комітетом Одеської міської ради, та вважає, що оскаржуване рішення 156 поширюється на нього, як особу, яка розміщує транспортний засіб на майданчиках для платного паркування та впливає на його права і інтереси, а відтак, він має право на звернення із даним позовом до суду. Під час прийняття міською радою рішення про встановлення тарифу на послуги з користування майданчиками для платного паркування має бути визначено тариф окремо для відведених майданчиків для паркування, окремо для спеціально обладнаних майданчиків для паркування. Проте в рішенні №156 виконавчим комітетом Одеської міської ради визначено єдиний тариф на майданчики для платного паркування, тобто для двох видів місць паркування одночасно, що не відповідає вимогам постанов Кабінету Міністрів України № 258, № 1306, №1342. Розрахунок тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування на території міста Одеси, який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення виконано тільки щодо відведених майданчиків для платного паркування, а тому прийняття в рішенні 156 єдиного тарифу на майданчиках для платного паркування, які включають спеціально обладнані майданчики, € протиправним та нечинним. Ані виконавчим комітетом Одеської міської ради, ані Одеською міською радою не прийнято жодного документу або не публікувалось офіційної інформації, який проголошує в місті відсутні спеціально обладнані майданчики для платного паркування. Рішення щодо визначення 70 майданчиків платними в місті Одесі не приймалось, а тому позивач вважає розробником проекту, ТОВ «НВЦ «Економінформ» безпідставно, протиправно та необґрунтовано зменшено кількість майданчиків з 1409 до 70 з рішення №5286-VI, що необґрунтовано збільшило тариф на такі послуги. Тим більше, що рішення 156 прийнято без прив`язки до конкретної адреси та може використовуватись на всіх майданчиках з рішення №5286-VI.
		13.01.2023 суддя ухвалив прийняти до розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ; відкрити провадження у адміністративній справі; призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 07 лютого 2023 року об 11 год 00 хв.
		07.02.2023 підготовче засідання відкладене на 15.02.2023.
		15.02.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 06 березня 2023 року об 11 год 00 хв.
		31.01.2022 до суду (вх..№ЕП/3032/23) від представника Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що майданчики для платного паркування можуть бути відведені або спеціально обладнані, при цьому, визначення типу майданчика є дискрецією органів місцевого самоврядування. На території міста Одеси розміщені виключно відведені майданчики для паркування. Спеціально обладнані майданчики на території міста Одеси відсутні. Вказує, що розрахунок тарифу здійснювався щодо відведених майданчиків. Щодо зменшення кількості майданчиків при розрахунку з 1409 до 70 відповідач зазначає, що дійсно, перелік майданчиків для паркування у районах міста налічує 1409, проте, органом місцевого самоврядування заплановано організацію 70 платних майданчиків, на підставі чого й здійснено розрахунок тарифу. Звертає увагу, що на характер майданчика як платного паркування як оплатного вказує наявність дорожніх знаків та інформаційних знаків про спосіб і порядок оплати вартості послуг. Зазначає, що не передбачено обмежень щодо визначення органом місцевого самоврядування тривалості паркування за паркувальним талоном, а також не передбачено те, що талон має бути виключно одноразовим. Підкреслює, що затвердження тарифу відноситься до повноважень Виконавчого комітету Одеської міської ради. Зазначає, що проведені ТОВ «НВЦ «Економінформ» розрахунки тарифу перевірено профільним департаментом та погоджено з органом Антимонопольного комітету України. Крім того, зазначає, що у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування не поширюються вимоги щодо оприлюднення проектів актів.
		02.02.2023 до суду (вх.№ЕП/3522/23) від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якій позивач вказує, що спірне рішення приймалось щодо усіх майданчиків для платного паркування, натомість розрахунки, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснювались лише для відведених майданчиків. Вказує, що у наданих відповідачем матеріалах відсутня інформація про правові підстави вибору 70 майданчиків для платного паркування з 1409. Підкреслює, що місця платного паркування визначаються відповідно до рішення органу місцевого самоврядування, якого на момент прийняття спірного рішення не було. Також, не було затверджено режим роботи майданчиків органом місцевого самоврядування, отже, відсутнє обґрунтування порядку визначення режиму роботи майданчиків.
		07.02.2023 до суду (вх.№ЕП/3853/23) від представника Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшли заперечення у яких відповідач повторює, що на території міста Одеси відсутні спеціально обладнані майданчики. Зазначає, що користаючи дискреційними повноваженнями органом місцевого самоврядування заплановано організацію 70 платних майданчиків для паркування. Застосування саме 9 годин роботи майданчиком погоджено шляхом прийняття відповідного рішення від 31.01.2023.
		Дослідивши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
		ОСОБА_1 , відповідно до копії паспорту громадянина України (т.1 а.с.10-11) зареєстрований у місті Одеса, має посвідчення водія (т.1 а.с.9) та, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.12-13) є керівником громадської спілки «Асоціація автомобілістів Одеської області».
		До проекту рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі» директор Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надав інформацію (т.1 а.с.24) у якій зазначено очікуваний результат: створення умов для якісного надання послуг з паркування шляхом приведення тарифу за користування майданчиками для платного паркування до економічно обґрунтованого рівня.
		Матеріали справи містять пояснювальну записку щодо розрахунку тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі (т.1 а.с.26-30, 218-222), підписану в.о. директора КП «Одестранспарксервіс» та директором ТОВ «НВЦ «Економінформ», відповідно до якої зазначено, що вхідна інформація для розрахунків включає в себе: дислокацію майданчиків для платного паркування; площу земельної ділянки; кількість машиномісць; кількість днів функціювання майданчиків протягом року; кількість годин функціювання протягом доби; коефіцієнт завантаженості майданчиків; рекомендована кількість паркоматів; кількість комплектів дорожніх знаків.
		Витрати на послуги з користування майданчиками для платного паркування включають до себе: прямі витрати; загальновиробничі витрати; збір за місця для паркування транспортних засобів; адміністративні витрати; витрати на збут; інвестиційні витрати.
		Визначено, що для відведених майданчиків тариф на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів складає 21,72 грн / паркомісце / год з ПДВ.
		Виконаний розрахунок тарифів 21,72 грн / паркомісце / год з ПДВ погоджений директором Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (т.1 а.с.32).
		Матеріали справи містять пояснювальну записку щодо розрахунку тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі (т.1 а.с.31, 250) складену директором Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, відповідно до якої вартість абонементного талону на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі на 2022 рік визначається за формулою: t*Т*Nд, де: t  час, 4,5 год; Т  тариф на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за 1 годину, 20 грн; Nд  кількість днів функціонування майданчиків для платного паркування протягом місяця / року, 25/300 днів.
		Матеріали справи містять основні техніко-економічні показники відведених майданчиків для платного паркування транспортних засобів у м.Одеса (т.1 а.с.33-37, 223-249), розрахунок обсягу наданих послуг (т.1 а.с.38-42), розрахунок збору за місця для платного паркування транспортних засобів (т.1 а.с.43-45), розрахунок прямих витрат (т.1 а.с.46-50), розрахунок інвестиційної складової (т.1 а.с.51-55), розрахунок загальновиробничих витрат (т.1 а.с.56-57), розрахунок адміністративних витрат (т.1 а.с.58-61), розрахунок витрат на збут (т.1 а.с.62-64), що виконані відносно 70 майданчиків.
		Матеріали справи містять рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.08.2021 №278 «Про встановлення коефіцієнтів, які використовуються для формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі» (т.1 а.с.66-67, 212), яким встановлені коефіцієнти, які використовуються для формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі.
		Відповідно до скріншоту сторінки Одеської міської ради (т.1 а.с.71, 217), 04.07.2022 опублікований проект рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі».
		На лист ОСОБА_1 Департамент інформації та цифрових рішень Одеської міської ради скерував лист від 18.07.2022 №01-18/133 в/с (т.1 а.с.14-16) щодо оприлюднення проектів рішень Одеської міської ради.
		Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України від 14.07.2022 №65-02/938 (т.1 а.с.209-211), повідомило Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про погодження проекту рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі».
		Виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення від 28.07.2022 №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі» (т.1 а.с.22-23, 251), яким, відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28, статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1342, Порядку формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №258, з урахуванням Переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 серпня 2010 року №287, а також керуючись частиною 10 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи продовження строку дії воєнного стану в Україні, відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, з метою приведення у відповідність до економічно обґрунтованих витрат тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів виконавчий комітет Одеської міської ради вирішив, окрім іншого:
		1.Встановити тариф на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі у розмірі 20 грн / год.
		2.Встановити вартість місячного та річного абонементних талонів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у наступному розмірі:
		-абонементний талон: місячний; вартість, грн: 2000; користувачі: фізичні особи; 
		-абонементний талон: річний; вартість, грн: 22000; користувачі: фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи.
		Особливості використання абонементних талонів визначаються рішенням Одеської міської ради.
		На запит ОСОБА_1 Департамент з організації роботи Одеської міської ради листом від 22.08.2022 №ЗПІ-81/мр (т.1 а.с.72) скерував копію рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 №5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси, у новій редакції» (зі змінами) (т.1 а.с.73-161).
		Одеська міська рада прийняла рішення від 28.09.2022 №1003-VIII «Про визначення комунального підприємства «Одестранспарксервіс» оператором майданчиків для платного користування» (т.1 а.с.162-164), відповідно до якого вирішила передати комунальному підприємству «Одестранспарксервіс» для здійснення функцій оператора, який організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного користування, майданчики для паркування транспортних засобів згідно з переліком (додаток перелік майданчиків у кількості 12). Доручити комунальному підприємству «Одестранспарксервіс»: забезпечити належне утримання та облаштування переданих майданчиків для платного паркування транспортних засобів відповідно до чинного законодавства України; надавати послуги з користування визначеними у пункті 1 цього рішення майданчиками для платного користування транспортних засобів; забезпечити сплату у встановленому чинним законодавством України порядку збору за місця для паркування транспортних засобів.
		Зазначене рішення опубліковано на офіційному сайті одеської міської ради 01.08.2022 (т.1 а.с.201-202).
		На запит ОСОБА_1 Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради скерував лист від 31.08.2022 №18/01-42-с (ЗПІ) (т.1 а.с.17), яким повідомив, що рішенням Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року №5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м.Одеси, у новій редакції» не передбачено поділ на відведені та спеціально обладнані майданчики для платного паркування транспортних засобів.
		Матеріали справи містять лист комунального підприємства «Одестранспарксервіс» на адресу Одеської міської ради від 07.10.2022 №50/05-08 (т.1 а.с.200), відповідно до якого інформовано, що в місті Одесі відсутні спеціально обладнанні майданчики для паркування, з якими КП «Одестранспарксервіс» укладено договір.
		На запит ОСОБА_1 Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради скерував лист від 23.08.2022 №78/01-42-с (ЗПІ) (т.1 а.с.18), яким повідомив, що розрахунок тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі був виконаний ТОВ «Науково-виробничий центр «ЕКОНОМІНФОРМ», погоджений Департаментом економічного розвитку Одеської міської ради та є підосновою до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2022 №156.
		Матеріали справи містять рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.01.2023 №22 «Про встановлення режиму майданчиків для платного паркування» (т.2 а.с.28), яким вирішено встановити режим роботи майданчиків для платного паркування, оператором яких визначено комунальне підприємство «Одестранспарксервіс», щоденно з 9.00 по 18.00, окрім суботніх, недільних та святкових днів.
		Так, вважаючи спірне рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі» протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
		У статті 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.
		Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
		Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
		До нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
		Гарантоване ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно ч. 1-2 ст. 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.
		Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільних прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		Крім порушеного права, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес особи.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам».
		З огляду на те, що оскаржуване рішення стосуються затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі, а позивач є мешканцем міста Одеси та споживачем послуг на користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування, суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження поширюється на позивача, як особу, яка розміщує транспортні засоби на майданчиках для паркування та впливає на його права та інтереси, а відтак, останній має право на звернення із даним позовом до суду.
		КАС України не передбачає особливостей оскарження нормативно-правового акта, який може застосований до особи у певній частині. Особа, яка довела, що нормативно-правовий акт може бути застосовано до неї у певній частині, може оскаржувати його в цілому.
		Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 826/8441/17.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Відповідно до підпункту 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованої постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
		Згідно з частиною третьою статті 28-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до порядку формування цих тарифів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги», одними з основних обов`язків органів місцевого самоврядування в частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями та дорогами міст, а також організація утримання вулиць і доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.
		Згідно ст. 21 цього ж Закону органи місцевого самоврядування відповідають за стан вулиць і доріг міста, відповідно до діючих норм, якість їх утримання, розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст, що виникли через їх незадовільний стан.
		Згідно статті 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами; прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» влаштування місць для зупинок транспортних засобів та створення інших об`єктів дорожнього сервісу належить до компетенції власника дороги, вулиці.
		Отже, вирішення питань про встановлення тарифів, зокрема, на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів є виключною компетенцією виконавчих органів міських рад.
		Крім того, згідно статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
		Згідно п. 10.4 ст. 10 Податкового кодексу України установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом забороняється.
		Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентують Правила паркування транспортних засобів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1342 (далі  Правила №1342). 
		В свою чергу, з метою встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного паркування транспортних засобів, Кабінет Міністрів України постановою № 258 від 02.03.2010 затвердив Порядок формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, який визначає механізм формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів (далі  Порядок №258).
		Предметом спору у цій справі є правомірність та відповідність рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі» положенням Правил №1342 та Порядку №258.
		Окрім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.
		Згідно п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
		Відповідно до ст.15 цього ж Закону розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
		В той же час матеріали справи містять докази оприлюднення як проекту так і спірного рішення, а відтак суд відхиляє твердження позивача щодо порушення порядку опублікування спірного рішення та його проекту.
		Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, посилався на порушення відповідачем встановлення тарифу на послуги з користування майданчиками для платного паркування без встановлення окремого тарифу для відведених майданчиків для паркування та спеціально обладнаних майданчиків для паркування, суд зазначає таке.
		Відповідно до п.4 Правил №1342, у цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:
		вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування - економічно обґрунтовані витрати оператора, пов`язані з утриманням, облаштуванням та обладнанням таких майданчиків згідно з тарифом, установленим органом місцевого самоврядування відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року № 258;
		відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306
		спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
		Відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування (п.14 Правил №1342).
		Спеціально обладнані майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та дорожньою розміткою.
		Спеціально обладнані майданчики для паркування можуть бути наземними, підземними, багаторівневими (п.15 Правил №1342).
		На спеціально обладнаних майданчиках для платного паркування обов`язково повинні бути встановлені автоматичні в`їзні та виїзні термінали (п.16 Правил №1342).
		На спеціально обладнаних майданчиках для паркування у разі можливості встановлюється система відеоспостереження за рухом транспортних засобів на їх території і табло із змінною інформацією про наявність вільних місць для паркування, яке розташовується на в`їзді. Відеоінформація повинна зберігатися не менш як один місяць.
		На спеціально обладнаних майданчиках для паркування можуть розміщуватися контрольно-пропускний пункт, приміщення для обслуговуючого персоналу, туалет тощо (п.17 Правил №1342).
		Отже, як вбачається зі змісту наведених норм, відведені майданчики для платного паркування та спеціально обладнані майданчики для паркування не є тотожними майданчиками, відрізняються розміщенням, обладнанням, оснащенням, позначенням, тощо.
		В свою чергу, п.3 Порядку №258 визначає, що тарифи на послуги визначаються окремо для відведених і спеціально обладнаних майданчиків як відношення річної вартості послуг до річного обсягу їх надання з урахуванням коефіцієнта завантаженості майданчика та коефіцієнтів, що встановлюються органами місцевого самоврядування для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі.
		Суд враховує, що зазначена норма є імперативною та чіткою.
		Суд зауважує, що відповідно до пояснювальної записки щодо розрахунку тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі (т.1 а.с.26-30, 218-222), визначено, що для відведених майданчиків тариф на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів складає 21,72 грн / паркомісце / год з ПДВ.
		Проте, як вбачається зі спірного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2022 №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі» (т.1 а.с.22-23, 251), вирішено: « 1.Встановити тариф на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі у розмірі 20 грн / год.».
		На переконання суду, розміщення відведених майданчиків для паркування та відсутність спеціально обладнаних майданчиків для паркування на території міста Одеси на момент прийняття спірного рішення не може бути обґрунтуванням для встановлення спільного тарифу для таких майданчиків, спірне ж рішення не містить інформації про те, що тариф встановлений виключно для відведених майданчиків для платного паркування.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Суд враховує, що практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). 
		Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Броньовський проти Польщі від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).
		Суд відхиляє твердження Виконавчого комітету Одеської міської ради, що визначений в оскаржуваному рішенні тариф стосується одного типу майданчиків для паркування  відведених, з огляду на те, що власне з рішення №156 від 28.07.2022 зазначене не вбачається, а відтак оскаржуваний акт не відповідає вимогам щодо його чіткості та передбачуваності, з огляду на зазначену тезу відповідача.
		Отже, у спірному рішенні тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі, в порушення п.3 Порядку №258, визначений для усіх майданчиків для платного паркування, окремо для відведених майданчиків не визначений, та з рішення не вбачається, що тарифи розповсюджуються виключно на відведені майданчики для платного паркування, що, в свою чергу, не може вважатись правомірним.
		Щодо твердження ОСОБА_1 про необґрунтовано зменшення кількості майданчиків з 1409 до 70 для розрахунку тарифу при відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про визначення майданчиків для паркування платними, суд зазначає таке.
		Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, перелік майданчиків для паркування всіх районів міста складає 1409, тоді як розрахунок тарифу проведено на підставі 70 майданчиків.
		В свою чергу відповідач вказує, що користуючись наданими дискреційними повноваженнями, органом місцевого самоврядування заплановано організацію 70 платних майданчиків для паркування, що не впливає на правомірність спірного рішення, оскільки вирахування тарифу здійснюється на підставі складових, а не кількості майданчиків.
		Відповідач підкреслює, що на характер майданчика для платного користування як оплатного вказує наявність відповідних дорожніх знаків та інформаційних знаків про спосіб і порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування. 
		Матеріали справи містять основні техніко-економічні показники відведених майданчиків для платного паркування транспортних засобів у м.Одеса (т.1 а.с.33-64), що виконані відносно 70 майданчиків за конкретними адресами.
		Відповідно до п.5 Правил №1342, паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.
		Проте, відповідачем не надано доказів, щодо наявності рішення органу місцевого самоврядування або оператора, на момент прийняття спірного рішення, про визначення 70 майданчиків для платного паркування транспортних засобів у м.Одеса на підставі техніко-економічних показників яких було вирахувано тариф.
		Більш того, під час розгляду справи відповідач підтвердив, що рішення щодо визначення 70 майданчиків для платного паркування транспортних засобів у м.Одеса наразі не прийнято.
		Отже, прийняття розрахунку тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі із застосуванням техніко-економічних показників 70 майданчиків для паркування без наявності відповідного рішення про визначення майданчиків для платного паркування транспортних засобів у м.Одеса не може вважатись обґрунтованим, та, відповідно, рішення про затвердження таких тарифів правомірним.
		Посилання позивача на безпідставне визначення режиму роботи майданчиків для платного користування при розрахунку тарифів виходячи із запланованих 9 годин функціонування майданчиків для паркування протягом доби, суд вважає слушними з огляду на таке.
		Так, відповідно до п.27 Постанови №1342, режим роботи майданчиків для паркування, що перебувають у комунальній власності, встановлюють органи місцевого самоврядування, а приватних - оператор за погодженням з органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, у т.ч. прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування;
		Відповідачем не надано доказів, про встановлення органом місцевого самоврядування режиму роботи майданчиків для паркування щодо 70 майданчиків на підставі техніко-економічних показників яких було вирахувано тариф на момент прийняття спірного рішення.
		Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 31.01.2023 №22 «Про встановлення режиму майданчиків для платного паркування» (т.2 а.с.28), яким вирішено встановити режим роботи майданчиків для платного паркування, суд оцінює критично з огляду на те, що встановлення органом місцевого самоврядування такого режиму на момент прийняття спірного рішення матеріали справи не містять, а відтак прийняття спірного рішення на підставі розрахунку тарифів не є обґрунтованим у розумінні ч.2 ст.2 КАС України.
		Отже, суд відхиляє твердження Виконавчого комітету Одеської міської ради, що застосування такої кількості годин роботи майданчиків (9 годин) погоджено ним шляхом прийняття відповідного рішення на підставі таких розрахунків.
		Щодо встановлення у спірному рішенні вартості місячного та річного абонементних талонів, суд виходить з наступного.
		Так, спірним рішенням вирішено встановити вартість місячного та річного абонементних талонів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у наступному розмірі:
		-абонементний талон: місячний; вартість, грн: 2000; користувачі: фізичні особи; 
		-абонементний талон: річний; вартість, грн: 22000; користувачі: фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи.
		Особливості використання абонементних талонів визначаються рішенням Одеської міської ради.
		Суд відхиляє твердження позивача відносно протиправності спірного рішення з огляду на відсутність рішення Одеської міської ради щодо механізму використання абонементних талонів, оскільки зазначене рішення має бути похідним від спірного та його відсутність на момент прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі» не впливає на правомірність останнього.
		У судовому засіданні представник позивача зазначила, що у частині встановлення у спірному рішенні абонементних талонів, протиправним його вважають з підстав необґрунтованої вартості абонементу.
		Відповідно до п.30 Правил №1342, оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами:
		придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування;
		за допомогою засобів мобільного зв`язку;
		через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу;
		через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.
		Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.
		Паркувальні автомати, платіжні пристрої, за допомогою яких здійснюється оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких запроваджено автоматизовану систему, повинні бути інтегровані в автоматизовану систему та передбачати наявність технічної можливості введення реєстраційного номера транспортного засобу.
		Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків.
		Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п.29 Правил №1342).
		Під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування.
		Відповідно до п.2 Порядку №258, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: тарифи на послуги - вартість надання послуг із розрахунку на одне місце для платного паркування за визначений проміжок часу з урахуванням місця розташування майданчика, часу користування ним, типу транспортного засобу та категорій осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках, що встановлюється органом місцевого самоврядування.
		Відповідно до п.4 Правил №1342, документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування - паркувальний талон або фіскальний чек, які посвідчують сплату вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
		При цьому, з пояснювальної записки щодо розрахунку тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі (т.1 а.с.31, 250) вбачається, що вартість абонементного талону на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі на 2022 рік визначається за формулою: t*Т*Nд, де: t  час, 4,5 год; Т  тариф на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за 1 годину, 20 грн; Nд  кількість днів функціонування майданчиків для платного паркування протягом місяця / року, 25/300 днів.
		У той же час, як вже зазначалось судом, відповідачем не надано доказів, про встановлення органом місцевого самоврядування режиму роботи майданчиків для платного паркування на момент прийняття спірного рішення, а відтак й розрахунок вартості абонементного талону на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Одесі на 2022 рік не може вважатись правомірним.
		Більш того, матеріали справи не містять та представником відповідача не наведено будь-якого обґрунтування визначення знижки у розмірі при формуванні вартості абонементного талону для паркування. 
		Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
		Одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). 
		У розумінні нормативних актів обґрунтованість обумовлює всі відомості про фактичні обставини  інформацію, яка лежить в їх основі та є відображенням однієї із сторін загального принципу об`єктивності.
		При цьому суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалась практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
		У свою чергу, відповідач, як орган місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями встановлювати тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, не довів суду, що прийняте ним рішення відповідає критеріям визначених ч.2 ст. 2 КАС України, а саме: обґрунтованості та пропорційності, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.
		Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
		На думку суду, відповідачем не доведена правомірність прийняття спірного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст.265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
		Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		У матеріалах справи міститься квитанція про сплату судового збору № СВ07005220/1 від 11.01.2023, відповідно до якої, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 194, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення - задовольнити.
		Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі».
		Зобов`язати Виконавчий комітет Одеської міської ради невідкладно після набрання рішенням законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було оприлюднено рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №156 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчикам для платного паркування транспортних засобів у м. Одесі», відповідно до вимог ч. 1 ст. 265 КАС України.
		Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Учасники справи:
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); 
		Відповідач: Виконавчий комітет Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919).
		 
		 
		СуддяОлена СКУПІНСЬКА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...