Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1513/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2023. Зареєстровано: 29.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2023.
Дата набрання законної сили: 09.05.2023
Результат оскарження 09.05.2023 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.03.2023м. ХарківСправа № 922/1513/22
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Аюпової Р.М. 
		при секретарі судового засідання Красовському В.С.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за первіснимпозовом Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ); до Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_2 ). про та за зустрічним позовом до про розірвання договору ФОП Фоменка Дмитра Володимировича, м. Харків, ФОП Погорєлової Тетяни Володимирівни, м. Харків, стягнення заборгованості в розмірі 291 746, 64 грнза участю представників:
		позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - Волков І.М.
		відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - Романченко О.М. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - Фізична особа-підприємець Погорєлова Тетяна Володимирівна, м. Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича, м. Харків, про розірвання договору № 2-2001/2022 оренди нежитлових приміщень, загальною площею 92,1 кв.м., розташованих у житловому будинку літ. "А-5", за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10, укладеному 20.01.2022 між сторонами даного спору.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1513/22, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін на 11.10.2022 о 12:40 год.
		11.10.2022 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позов (вх. № 11607), в якому відповідач наголосив, що ФОП Погорєлова Т.В. 30 серпня 2022 року була повідомлена про те, що ФОП Фоменко Д.В., як орендодавець не заперечує проти розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022, для чого їй необхідно підготувати передбачений п. 3.5. договору оренди Акт приймання-передачі (повернення) з оренди нежитлових приміщень цокольного поверху за адресою м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10. В той же час, позивач так і не направила відповідачу вищевказаний акт приймання-передачі. Як вказує відповідач, позивачем не надано доказів неможливості нотаріального оформлення розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 та наявності вини відповідача у такій неможливості. З огляду на викладене, відповідач вважає необґрунтованим, безпідставним та передчасним позов ФОП Погорєлової Т.В. про розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 у судовому порядку. 
		Розглядається також зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича, м. Харків, до Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни, м. Харків, прийнятий до розгляду ухвалою господарського суду від 12.10.2022, про стягнення заборгованості в розмірі 291 746, 64 грн, з яких: 207 200,00 грн. - матеріальні збитки, заподіяні орендованому майну, 84 546,64 грн - заборгованість по сплаті орендної плати.
		Відзив на зустрічний позов відповідачем до суду надано не було.
		Ухвалою суду від 24.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22 грудня 2022 року о 14:00 год. 
		20.12.2022 представником відповідача за зустрічним позовом надано до суду клопотання про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи (вх. № 16591), з метою з`ясування ринкової вартості нежитлових приміщень цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 53-4а, 53-5, 53- 5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», що розташовані за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, будинок 8/10 станом на 01.09.2022. А також з метою з`ясування, чи збільшилась або зменшилась вартість вказаного нерухомого майна станом на 01.09.2022, порівняно з вартістю яку сплатив Фоменко Дмитру Володимировичу за дане приміщення по договору купівлі продажу від 15.10.2021 року, внаслідок робіт проведених ОСОБА_1 .
		Протокольною ухвалою від 22.12.2022 у задоволенні даного клопотання було відмовлено, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю необхідності призначення відповідного судового дослідження. 
		Під час судового розгляду, судом були досліджені та долучені до матеріалів справи надані сторонами письмові додаткові докази, а також відеодокази, надані представником позивача за первісним позовом стосовно руйнувань від бойових дій орендованого приміщення, яке неодноразово піддавався обстрілам. 
		22.02.2023 представником позивача за первісним позовом надано до суду підписаний сторонами акт приймання-передачі орендованих приміщень із оренди від 21.02.2023, в якому було зафіксовано стан, в якому були передані орендовані приміщення із оренди (вх. № 4292).
		У судовому засіданні 16.03.2023 представник позивача за первісним позовом підтримав позов та заперечував проти задоволення зустрічного позову.
		Представник позивача за зустрічним позовом заперечував проти задоволення первісного позову та наполягав на задоволенні зустрічного позову.
		В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
		В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
		Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
		Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
		Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 16.03.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
		20 січня 2022 року між ФОП Фоменком Д.В. (орендодавець) та ФОП Погорєловою Т.В. (орендар) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди нежитлових приміщень за № 2-2001/2022.
		Відповідно до договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 ФОП Фоменко Д.В. надав, а ФОП Погорєлова Т.В. прийняла у строкове платне користування на умовах цього договору нежитлові приміщення цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5» за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10. 
		Відповідно до акту приймання-передачі від 20 січня 2022 року орендодавець передав, а орендар прийняла у строкове платне користування вищевказані нежитлові приміщення. Таким чином, з 20 січня 2022 року орендовані нежитлові приміщення знаходились у користуванні ФОП Погорєлової Т.В.
		Строк дії договору, відповідно до п. 7.1. договору, становить 5 років та діє з 20.01.2022 до 20.01.2027.
		Позивач вказує, що з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, будинок, у якому знаходяться орендовані приміщення відповідача зазнав пошкоджень, що змусило позивача за первісним позовом зупинити свою господарську діяльність.
		Позивач зазначає, що враховуючи настання форс-мажорних обставин, настання та дія сторін під час яких, знайшли свої відображення у п. 10.1. - 10.5. договору, позивач запропонував відповідачеві розірвати договір оренди. Відповідач усно не висловив заперечень стосовно розірвання договору оренди. Натомість, як вказує позивач, відповідач став вимагати від відповідача сплати орендної плати, відповідно до умов договору, за користування майном, яке, за твердженням позивача, не відбулось. 
		У якості підстав свого позову ФОП Погорєловою Т.В. зазначено ухилення орендодавця від розірвання договору оренди за неодноразовими зверненнями орендаря про існування форс-мажорних обставин, а також істотна зміна обставин.
		Звертаючись до господарського суду з зустрічним позовом, ФОП Фоменко Д.В. посилається на те, що відповідно до акту приймання-передачі від 20 січня 2022 року орендодавець передав, а орендар прийняла у строкове платне користування вищевказані нежитлові приміщення. При цьому сторони не зафіксували жодних зауважень щодо стану переданих приміщень.
		Після передачі приміщень 20 січня 2022 року ФОП Погорєловою Т.В. було розпочато ремонтно-будівельні роботи у приміщеннях, з метою приведення приміщень у стан, необхідний для їх використання згідно особливостей господарської діяльності орендаря (демонтовано облицювання стін, плінтусів, дверей тощо).
		У серпні 2022 року ФОП Фоменком Д.В. було виявлено, що вищевказані ремонтно-будівельні роботи ФОП Погорєловою Т.В. не завершено, а приміщення знаходяться у стані, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням.
		29 серпня 2022 року ФОП Фоменко Д.В. із залученням експерта було проведено огляд належних йому нежитлових приміщень з метою встановлення розміру матеріального збитку, завданого об`єкту оренди.
		Крім того, на адресу ФОП Фоменко Д.В. 29 серпня 2022 року надійшов лист від ФОП Погорєлової Т.В. про розірвання в односторонньому порядку договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022.
		Відповідно до звіту від 06.09.2022 вартість матеріального збитку, що нанесено власнику нежитлових приміщень цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5» за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10 станом на 06.09.2022 становить 207 200, 00 грн.
		Як вказує позивач за зустрічним позовом, стан, в якому перебувають на сьогоднішній день належні ФОП Фоменку Д.В. нежитлові приміщення, не відповідає стану, в якому вони були передані у користування ФОП Погорєловій Т.В., у зв`язку з чим, розмір збитку, завданого незакінченим ремонтом ФОП Погорєловою Т.В. та становить 207 200, 00 грн, на нашу позивача, має бути стягнутий з ФОП Погорєлової Т.В. у судовому порядку.
		Крім того, відповідно до п. 4.1. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірі 19 000,00 грн, що на день підписання даного договору складає 680,00 доларів США. Якщо на день проведення розрахунків поточний курс долара США буде іншим, орендна плата у гривнях має бути відповідно перерахована.
		Відповідно до п. 4.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 орендна плата сплачується починаючи з двадцятого квітня дві тисячі двадцять другого року, на підставі виставлених орендодавцем рахунків щомісячно до двадцятого числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.
		Відповідно до п. 4.7. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 розрахунки будуть здійснюватися шляхом перерахування орендної плати на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця.
		21 січня 2022 року на виконання положень п. 4.4. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 ФОП Погорєлова Т.В. сплатила на поточний рахунок ФОП Фоменка Д.В. 19 000, 00 грн в якості орендної плати за перший місяць оренди.
		30 серпня 2022 року на адресу ФОП Погорєлової Т.В. на виконання п. 4.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 було направлено відповідні рахунки про сплату орендної плати, які залишаються неоплаченими станом на сьогоднішній день. 
		На сьогоднішній день заборгованість ФОП Погорєлової Т.В. перед ФОП Фоменком Д.В. по сплаті орендної плати становить 84 546, 64 грн, з яких:
		- за період з 20.05.2022 по 19.06.2022  19893,33 гривень (із розрахунку курсу НБУ на день виставлення рахунку 29,2549 гривень/долар США);
		- за період з 20.06.2022 по 19.07.2022  19893,33 гривень (із розрахунку курсу НБУ на день виставлення рахунку 29,2549 гривень/долар США);
		- за період з 20.07.2022 по 19.08.2022  19893,33 гривень (із розрахунку курсу НБУ на день виставлення рахунку 29,2549 гривень/долар США);
		- за період з 20.08.2022 по 19.09.2022 24866,65 гривень (із розрахунку курсу НБУ на день виставлення рахунку 36,5686 гривень/долар США).
		З огляду на те, що ФОП Погорєлова Т.В. відмовляється добровільно виконати свої зобов`язання по сплаті орендної плати за договором оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022, ФОП Фоменко Д.В. звернувся до господарського суду з зустрічним позовом, за захистом свого порушеного права.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
		Стаття 652 ЦК Українипередбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Відповідно до ч. 2ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Виходячи із змісту положень ч. 2 ст. 652 ЦК України сторони, заявляючи про істотну зміну обставин повинні попередньо провести дії, пов`язані із приведенням у відповідність укладеного між ними договору.
		Це означає, що реалізація відносин із дострокового розірвання договору на підставі істотної зміни обставин повинна передбачати: направлення ініціюючою стороною пропозиції про внесення змін до договору оренди; після спливу 20 календарних днів з урахуванням строку поштової відправки (ст. 188 ГК України) та не отримання позитивної відповіді на пропозиції про внесення змін до договору  направлення ініціюючою стороною пропозиції про дострокове розірвання договору шляхом підписання додаткової угоди; після спливу 20 календарних днів з урахуванням строку поштової відправки (ст. 188 ГК України) та не отримання позитивної відповіді  подання позовної заяви про дострокове розірвання договору.
		При достроковому розриванні договору в судовому порядку з підстав істотної зміни обставин, потрібно враховувати, що для дострокового розірвання договору оренди з підстав істотної зміни обставин, позиція сторони, що ініціює вказане питання, повинна містити обґрунтування щодо істотної зміни умов, якими сторони керувалися до підписання договору. У результаті такої зміни сторона не може в повній мірі задовольнити свої матеріальні та інші інтереси, виходячи із умов діючого договору, а тому такий договір не може надалі бути залишеним в силі, оскільки не відповідає початковим намірам та волевиявленню сторони під час його укладення.
		Як на підставу істотної зміни договору оренди, позивач за первісним позовом посилається на форс-мажорні обставини, а саме початок військової агресії Російської Федерації проти України.
		Аналізуючи дану підставу, суд зазначає про таке.
		З листа Торгово-промислової палати України N 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що "Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
		Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		Суд зазначає, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України N 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року N 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Згідно Указу Президента України від 17 травня 2022 року N 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року N 2263-IX.
		Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
		Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Таким чином, в той час, як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
		Суд зазначає, загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 ЦК України та главою 20 ГК України.
		Таким само, як і при укладанні договору, є порядок його зміни або розірвання -він вважається таким з моменту вчинення відповідного правочину (укладення договору про внесення змін до договору). Якщо ж домовленість про зміну або розірвання договору має бути досягнута між особами, віддаленими одна від одної (таких, що перебувають у різних населених пунктах), діє правило, аналогічне укладенню договору, відповідно до якого моментом зміни (розірвання) договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції або застосовуються інші правила, передбачені ст. 640 ЦК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
		Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Зміна договору відрізняється від його розірвання тим, що в першому випадку договір зберігає свою силу, хоча й Із трохи зміненими умовами. Розірвання ж договору спричиняє припинення договірного зобов`язання (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
		Згідно з ч. 2, 5 ст. 654 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		Ч. 3ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
		За ч. ч. 4, 5 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		Отже, з аналізу вищенаведених правових норм договір може бути розірвано лише його стороною та на момент розірвання договір має бути чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення).
		Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.
		Водночас, слід зазначити, що зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в ЦК і цивільному законодавстві переліку підстав для цього.
		У якості підстав первісного позову ФОП Погорєловою Т.В. зазначено ухилення орендодавця від розірвання договору оренди за неодноразовими зверненнями орендаря про існування форс-мажорних обставин, а також істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК України).
		Позивачем за первісним позовом у якості доказів повідомлення ФОП Фоменка Д.В. у червні 2022 року про відмову від договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин надано до матеріалів копію листа, підписаного Погорєловою Т.В. без зазначення дати його складання, а також копію поштового конверту поштового відправлення 6103102569542 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
		Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечував факт одержання його клієнтом даного поштового відправлення, а також звернув увагу суду на те, що копія поштового конверту не може слугувати належним доказом направлення документів адресату. Крім того, звернув увагу суду на те, що на поштовому конверті та рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 6103102569542 зазначені різні адресанти: ФОП Погорєлова Тетяна Володимирівна та ОСОБА_2 відповідно.
		Положеннями статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначено, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.
		Пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку) установлено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
		Згідно із пунктом 19 Правил надання послуг поштового зв`язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
		Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
		Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
		Таким чином, належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. 
		Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21.
		Крім того, із наданої ФОП Погорєловою Т.В. копії листа та поштового конверту неможливо встановити ані дати його складання, ані факту та дати його направлення на адресу ФОП Фоменка Д.В.
		Представником відповідача за первісним позовом надано до матеріалів справи інший лист ФОП Погорєлової Т.В. про розірвання нею в односторонньому порядку з 15.06.2022 договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 на підставі п. 10.5. договору. Крім того, до матеріалів справи надано копію поштового конверту поштового відправлення 6112406297610, в якому на адресу відповідача за первісним позовом надійшов даний лист, а також надано інформацію із сайту ДППЗ «Укрпошта» щодо дати направлення (03.08.2022) та дати одержання (29.08.2022) поштового відправлення 6112406297610. 
		У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтвердив факт направлення даного листа на адресу ФОП Фоменка Д.В., що також не заперечувалось представником відповідача за первісним позовом.
		З огляду на це судом встановлено, що ФОП Погорєловою Т.В. було повідомлено про бажання в односторонньому порядку розірвати договір оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 29 серпня 2022 року.
		Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на вищевказаний лист позивачеві за первісним позовом листом вих. № 227/08-2022 від 30.08.2022 було повідомлено, що ФОП Фоменко Д.В. не заперечує проти розірвання договору оренди. Для оформлення розірвання договору оренди відповідно до п. 3.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 ФОП Погорєловій Т.В. було запропоновано підготувати до підпису акт приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому указано технічний стан об`єкта оренди, звільнити об`єкт оренди і повернути ключі орендодавцю.
		Суд вважає, що вказані дії відповідача за первісним позовом повністю узгоджуються із положеннями спірного договору оренди. 
		Так, відповідно до п. 3.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 після закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов цього договору орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів до закінчення дії цього договору підготувати до підпису акт приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому указано технічний стан об`єкта оренди та звільнити об`єкт оренди і повернути ключі орендодавцю.
		Таким чином, можливість дострокового розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 пов`язується із фактом складання орендарем та направленням на адресу орендодавця акту приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому має бути зазначено технічний стан об`єкта оренди, а також вчинення орендарем інших дій, зокрема, звільнення об`єкту оренди та повернення ключів орендодавцю.
		На час звернення до суду, позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань, передбачених п. 3.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022.
		Натомість, представником відповідача за первісним позовом надано до матеріалів справи підготовлений ФОП Погорєловою Т.В. та підписаний уповноваженими представниками орендаря та орендодавця акт приймання-передачі від 21.02.2023 до договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022, відповідно до якого ФОП Погорєлова Т.В. передала, а ФОП Фоменко Д.В. прийняв із оренди нежитлові приміщення цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5» за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10. У вказаному акті зазначений технічний стан приміщень, а також зазначено про передачу орендарем ключів від приміщень.
		З огляду на зазначене та враховуючи те, що зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в ЦК і цивільному законодавстві переліку підстав для цього, суд приходить висновку, що договір оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 був розірваний за згодою сторін з 30.08.2022, тобто до звернення позивача за первісним позовом до суду.
		Факт розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 не заперечується сторонами також під час судового розгляду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19 викладена правова позиція про те, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19 зроблено такі висновки:
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Суд, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, враховуючи незаперечення сторонами даного спору факту розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022, дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про розірвання вищезазначеного договору оренди.
		Вирішуючи зустрічний позов ФОП Фоменка Д.В., суд виходить з наступного.
		Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути на свою користь 207 200, 00 грн матеріальних збитків, заподіяних орендованому майну, посилаючись на звіт суб`єкта оціночної діяльності ФОП Зіненка Олексія В`ячеславовича від 06.09.2022, яким визначена вартість збитків, нанесених власнику нежитлових приміщень цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5» за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10 станом на 06.09.2022 
		Відповідно до ст. 285 ГК України, орендар може бути зобов`язаний використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.
		Як вбачається зі ст. 773 ЦК України, наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
		А відповідно до ст. 779 ЦК України, наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Судом було встановлено та не заперечується сторонами, що у відповідності до умов договору та акту приймання-передачі майно було передано у належному стані придатному для використання.
		Так, відповідно до звіту від 06.09.2022 встановлено, що заведені та підключені всі комунікації.
		Пошкодження приміщень всередині:
		- частина стін з гіпсокартону (приблизно 40 м2 ) потребують заміни;
		- стеля (приблизно 90 м 2) потребує перефарбування;
		- двері в приміщення 53-3а та 53-4а потребують заміни;
		- плінтуси в приміщенні 53-3 відсутні;
		- облицювальні дзеркала в приміщенні 53-3 були демонтовані, потребують заміни.
		Суд, порівнявши характер описаних позивачем пошкоджень та умови договору, які регламентують обов`язки орендаря, шляхом встановлення імперативної заборони на вчинення певних будівельних дій, встановив, що за своєю суттю пошкодження, на які посилається позивач, не призводять до порушення прав позивача, оскільки не є порушенням в контексті умов договору оренди.
		Відповідно до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 406 та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005:
		Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. 
		Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
		Судом встановлено, що виявлені поверхневі пошкодження предметів обстановки (заміна лінолеуму, перефарбування стелі тощо) не можна вважати переплануванням чи переобладнанням. А отже і стверджувати, що з боку відповідача, під час оренди ним приміщень, було проведено дії, спрямовані на перебудову чи зміну об`єкта оренди, неможливо.
		Позивач вказує, що ним при обстеженні приміщень було виявлено ряд пошкоджень, які сталися з вини відповідача.
		Натомість, ні сам факт проведення обстеження, ні виявлені порушення не було зафіксовано жодним актом, та не надано суду жодного доказу, який можна було б вважати належним та допустимим доказом наявності, як самих порушень умов договору з боку відповідача, так і вини останнього.
		Невідповідність стану нежитлового приміщення, наданого в оренду встановлюється шляхом проведення експертизи.
		Однак, на підтвердження розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, позивач посилається на звіт про оцінку матеріального збитку, проведений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Зіненком О.В.
		Вказаний звіт міститься в матеріалах справи та був належним чином досліджений судом. За результатом оцінки вказаного доказу, суд не може приймати його, як належний та допустимий, з огляду на наступне.
		Так звіт складено для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт для прийняття управлінських рішень. Предметом доказування у даній справі є розмір завданої шкоди орендарем, у зв`язку з пошкодженням орендованих приміщень.
		Тобто, звіт проведено з метою визначення вартості ремонту, а не визначення вартості усунення конкретних недоліків, для приведення предмета оренди у відповідний стан на момент передачі в оренду та можливості використання приміщення за цільовим призначенням.
		Таким чином, відповідно до ст. 73, 98 ГПК України, належним та допустимим доказом розміру завданих збитків є висновок експертизи, а не звіт оцінювача.
		Відповідно до ч. 3. ст. 386, 394 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв`язку із зниженням цінності цих об`єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.
		Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
		Отже, оскільки позивачем не було доведено жодним належним та допустимим доказом факту порушення відповідачем договору оренди, не було доведено належними та допустимими доказами факту пошкодження орендованого майна, не надано фактичних даних про наявність збитку, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженнями та діями відповідача, то, відповідно, у господарського суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення 207 200,00 грн - матеріальних збитків, заподіяних орендованому майну позивача.
		До аналогічного висновку дійшов й Верховний суд у складі Великої палати у постанові від 18.06.19 по справі № 920/85/18.
		Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з ФОП Погорєлової Т.В. на користь ФОП Фоменка Д.В. 84 546, 64 грн, у якості заборгованості по сплаті орендної плати, суд виходить із наступного.
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених устатті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		У відповідності ізст. 173 ГК Українитаст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.
		Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
		Відповідно дост. 6 ЦК Українисторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 1 п. 4ст. 179 ГК Українипри укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
		Відповідно до ч. 7ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦивільним кодексомз урахуванням особливостей, передбаченихцим кодексом.
		Відповідно до ч. 1ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
		Згідноіз ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Згідностатті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно дост. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідност. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до ст. 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.
		П. 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата  це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. 
		Відповідно до п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Судом встановлено, що відповідно до п. 4.1. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірі 19 000,00 грн, що на день підписання даного договору складає 680,00 доларів США. Якщо на день проведення розрахунків поточний курс долара США буде іншим, орендна плата у гривнях має бути відповідно перерахована.
		Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 21 січня 2022 року, на виконання положень п. 4.4. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 ФОП Погорєлова Т.В. сплатила на поточний рахунок ФОП Фоменка Д.В. 19 000, 00 грн в якості орендної плати за перший місяць оренди.
		Таким чином, орендарем було оплачено орендну плату за період з 20.04.2022 по 19.05.2022.
		Відповідно до п. 7.3. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 датою повернення орендарем орендодавцю об`єкта оренди із орендного користування після закінчення строку дії даного договору або його дострокового припинення (розірвання) є день підписання акту приймання-передачі.
		Матеріалами справи підтверджується, що сторони підписали передбачений п. 7.3. спірного договору акт приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди 21 лютого 2023 року. Таким чином, об`єкт оренди перебував у користуванні ФОП Погорєлової Т.В. у період з 20 січня 2022 року по 21 лютого 2023 року та, відповідно, орендодавець має право нарахувати та вимагати сплати орендної плати за період користування приміщеннями на підставі договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022.
		Матеріалами справи також підтверджується, що 30.08.2022 ФОП Фоменком Д.В. на адресу ФОП Погорєлової Т.В. на виконання п. 4.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 було направлено відповідні рахунки про сплату орендної плати у розмірі 84 546, 64 грн.
		Відповідачем за зустрічним позовом не заперечується, що вказані рахунки станом на день розгляду справи не оплачені ФОП Погорєловою Т.В. у добровільному порядку.
		Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати орендної плати у розмірі 84 546, 64 грн, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості за договором оренди належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
		Суд не приймає до уваги доводи представника ФОП Погорєлової Т.В. про звільнення її від внесення орендної плати, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язання контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Так, Вищий господарський суд у постанові від 16 травня 2017 року у справі № 903/470/16 розтлумачив зміст статті 617 ЦКУ: діюче законодавство України у випадку наявності форс-мажорних обставин встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не звільнення від виконання зобов`язань, встановлених тим чи іншим господарським договором.
		Тобто настання форс-мажорних обставин звільняє особу виключно від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, що встановлена договором оренди чи законом, якщо таке порушення сталося внаслідок непереборної сили. В свою чергу, звільнення від відповідальності не означає звільнення від виконання зобов`язання. Форс-мажорні обставини дають так зване «відтермінування» виконання зобов`язання без негативних наслідків - це означає, що як тільки з`явиться об`єктивна можливість, зобов`язання (сплата орендної плати) має бути виконано належним чином.
		Судова практика щодо спорів, які виникають з приводу невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань йде таким чином, що має бути встановлено причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та обставинами непереборної сили.
		Так, Верховний Суд у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/9258/20 та у постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 913/20/21, наголошує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.
		Як правило положення договору оренди визначають порядок дій в умовах форс-мажорних обставин. Сторони погоджують порядок комунікації та внесення змін до договору, документи, які потрібно надати іншій стороні для підтвердження форс-мажорних обставин або ж взагалі встановлюють право на односторонню відмову у зв`язку з тривалістю дії форс-мажорних обставин. У даному випадку сторони вирішують питання оплати оренди відповідно до положень договору з урахуванням чинного законодавства.
		Так орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди (ч. 2 ст. 286 ГКУ).
		Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4 ст. 762 ЦКУ).
		Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦКУ).
		Дані положення законодавства закріплюють можливість перегляду зобов`язання з оплати оренди (зменшення або звільнення від сплати коштів) за наявності певних умов. Наприклад, знаходження об`єкта оренди на непідконтрольній території; неможливість використання орендованого майна внаслідок евакуації з територій активних бойових дій або внаслідок встановлених під час воєнного стану обмежень/заборон; пошкодження комунікації, внаслідок чого орендоване приміщення тимчасово не забезпечується комунальними послугами тощо.
		При цьому у будь-якому випадку орендар має довести, що обставини, за якими він просить зменшення або звільнення від оплати оренди, є обґрунтованими та об`єктивними. Проста відсутність/недостатність коштів, невикористання об`єкту комерційної/приватної нерухомості не будуть вважатися об`єктивною можливістю невиконання зобов`язання.
		Таким чином, форс-мажорні обставини не звільняють орендаря від сплати орендної плати. У кожному окремому випадку ми рекомендуємо провести аналіз укладеного договору оренди з метою перевірки наявності та змісту положень форс-мажору. Це дозволить визначити напрямок подальшої комунікації, порядок дій та перелік необхідних доказів для вирішення ситуації щодо конкретного договору оренди майна.
		Щодо посилань представника відповідача за зустрічним позовом на ст. 762 ЦК України, як на підставу звільнення ФОП Погорєлової Т.В. від обов`язку по сплаті орендної плати, суд виходить із наступного.
		Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Норма законодавства, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря (вищевказаний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
		Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Сторона повинна довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
		Відповідачем за зустрічним позовом не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів об`єктивної та виключної неможливості використання нею орендованих приміщень. Суд не може прийняти у якості таких доводів та доказів факт збройної агресії Російської Федерації, ведення бойових дій та ракетних обстрілів та території України, про що зазначено вище.
		Ч. 6 ст. 762 ЦК України не підлягає застосуванню у випадку якщо орендар має щонайменшу здатність отримання вигоди від майна, що полягає у можливості: мати доступ до майна/входити до нього; зберігати обладнання, товари, інше майно в орендованих приміщеннях; здійснювати обмежену діяльність навіть із значним скороченням чисельності персоналу чи годин роботи; здійснювати діяльність із зміною способу надання послуг чи скороченням площі, необхідної для такого надання, що супроводжуються збереженням можливості безперешкодного відновлення господарської діяльності негайно після спливу негативних факторів.
		Таке тлумачення ч. 6 ст. 762 ЦК України в повній мірі узгоджується із критеріями, зробленими судовою практикою, зокрема, із постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та постановою Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18.
		У відповідності до 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша та п`ята статті 236 ГПК України).
		Враховуючи викладене, зустрічний позов підлягає частковому задоволенню. 
		Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні первісного позову, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом. Витрати зі сплати судових витрат за зустрічним позовом, враховуючи його часткове задоволення, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 180, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
		 
		У задоволенні зустрічного позову відмовити частково.
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 84 546,64 грн - заборгованості по сплаті орендної плати; 1 268, 20 грн - судового збору.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) - Фізична особа-підприємець Фоменко Дмитро Володимирович ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 )
		 
		Повне рішення складено 27.03.2023. 
		 
		 
		СуддяР.М. Аюпова
		справа № 922/1513/22

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...