Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1065/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; лізингу.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2023. Зареєстровано: 08.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2023.
Дата набрання законної сили: 26.06.2023
Результат оскарження 26.06.2023 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		27.04.2023                                                                                                              Справа №905/1065/22                               
		Господарський суд Донецької області, у складі судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання (помічника судді, за дорученням) Марченко А.Є, розглянувши, в судовому засіданні, матеріали справи №905/1065/22
		 
		          за позовом: Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ,
		          до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марфарм", м.Маріуполь Донецької області,
		          про вилучення майна та стягнення заборгованості, -
		 
		          Представники сторін:
		          від позивача: не з`явився;
		          від відповідача: не з`явився.
		 
		          СУТЬ СПРАВИ:
		          Позивач, Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", звернувся до Господарського суду Донецької області, з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марфарм" про вилучення майна та стягнення заборгованості.
		                            В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021 в частині сплати лізингових платежів та винагороди, відповідно до Графіку, у зв`язку з чим позивачем розірваного договір у односторонньому порядку, внаслідок чого у останнього виникло право на вилучення предмету лізингу та стягнення несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичних строк користування.
		          Ухвалою суду від 03.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1065/22; визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.01.2023 року об 11:30год.
		           23.01.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (в межах ст.165 ГПК України) від 20.01.2023, в якому він просить припинити провадження за вимогою позивача щодо вилучення у ТОВ «Марфарм» транспортного засобу - автомобіля Toyota Camry 2.5 Hybrid, E-CVT Elegance+U2 серійний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2021 та відмовити у задоволенні позовних вимог в сумі 184  087,77грн, посилаючись на те, що: спірним транспортним засобом заволоділи невідомі особи за фактом чого відкрито кримінальне провадження, у зв`язку з чим предмет спору відсутній; стягнення лізингових платежів є неможливим оскільки відповідач не  користувався предметом лізингу, у зв`язку з його втратою не з вини відповідача, що також кореспондується правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19; невиконання зобов`язань пов`язано з настанням обставини непереборної сили, які настали через військову агресією російської федерації проти України;  документи про розірвання договору лізингу та позовна заява з документами до неї не направлені на юридичну адресу відповідача, у зв`язку з чим дані документи не можуть вважатись отриманими; наданий ордер адвоката - представника позивача не може бути визначений судом як документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, у зв`язку з тим, що в  графі ордеру про надання правової допомоги серії АЕ №1119035 від 24.01.2022р зазначено: «відповідно п.1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12.01.2022р.»; ненаправлення позивачем в порушення ст.164 ГПК України додатків до позовної заяви.
		          Ухвалою суду від 31.01.2023 відкладено   підготовче засідання на   28.02.2023 року об 11:15 год.
		           28.02.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (в межах ст.166 ГПК України), в якій він не погоджується з доводами, викладеними у відзиві та  просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на те, що за умови розшуку транспортного засобу, він буде переданий відповідачу та позивач не позбавлений права його витребувати оскільки договір є розірваним, у зв`язку з його порушенням відповідачем; факт не використання автомобіля не звільняє відповідача від обов`язку виконання своїх зобов`язань за договором; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують неможливість виконання договору в цих умовах; документи додані до матеріалів позовної заяви направлені на електронну пошту, зазначену відповідачем у п.11.1 договору фінансового лізингу, оскільки на юридичну адресу неможливо здійснити направлення, так як ця територія не контролюється Україною; заявлена відповідачем сума судових витрат не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості є значно завищеними та підлягає зменшенню, крім того витрати має нести відповідач так як спір виник з його вини.
		Ухвалою суду від 28.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.03.2023 року об   11:45 год.
		15.03.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (в межах ст.167 ГПК України), в яких він не погоджується з викладеними у відповіді доводами, посилаючись на те, що факт впливу воєнних дій на відповідача підтверджено випискою з ЄДР про місце реєстрації та місце здійснення господарської діяльності юридичною особою; відповідь на відзив АТ КБ Приватбанк підписано Левицькою А.В., повноваження якої не підтверджені жодним документом; позивачем на надано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну допомогу адвоката та не доведено неправомірність заявлених витрат відповідачем на правову допомогу.
		Ухвалою суду від 28.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.04.2023 року о 12:20 год; заяву представника позивача від 28.03.2023  задоволено частково; визначено провести судове засідання у справі №905/1065/22, призначене на 25.04.2023 року о 12:20 год. в режимі відеоконференції, в приміщенні Господарського суду Донецької області, зал судового засідання №104а. Особа, яка братиме участь в режимі відеоконференції       - представник позивача.
		31.03.2023 від представника відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення за допомогою власних технічних засобів, яку задоволено ухвалою суду від 03.04.2023.
		В судовому засіданні 25.04.2023 за участі представників сторін оголошено перерву до 27.04.2023 о 12:00год про що постановлено протокольну ухвалу.
		Представники сторін в судове засідання з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені телефонограмами. 
		З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          29.07.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марфарм» (лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1, відповідно до п.1.1 якого, банк зобов`язується набути у власність у ТОВ ВОСТОК АВТОМИР, місцезнаходження: 69050, Україна, область Запорізька, місто Запоріжжя, вулиця Складська, будинок, 8, код ЄДРПОУ 34535386 (далі - продавець) предмет(и) лізингу (далі - майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (далі - Додаток №1) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, визначений в цьому договорі, і лізингоодержувач зобов`язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.
		          Згідно з п.1.2 договору, строк лізингу - 24 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
		          Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість майна за цим договором становить 807  244,68грн (вісімсот сім тисяч двісті сорок чотири гривень 68 копійок), ПДВ 161  448,94грн (сто шістдесят одна тисяча чотириста сорок вісім гривень 94 копійок) усього до сплати 968  693,62грн (дев`ятсот шістдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто три гривень 62 копійок), у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 4022,62грн (чотири тисячі двадцять два гривень 62 копійок). 
		Загальна вартість майна за цим договором складається з (п.2.1.1.): авансового платежу лізингоодержувача  в рахунок викупу майна, що становить 337  634,85 (триста тридцять сім тисяч шістсот тридцять чотири) гривень 85 копійок (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього договору (п.2.1.1.1.); загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 627  036,15 (шістсот двадцять сім тисяч тридцять шість) гривень 15 копійок (з ПДВ), згідно з додатком №2 до цього договору (п.2.1.1.2); вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 4022,62 (чотири тисячі двадцять два гривень 62 копійок), що сплачується лізингоодержувачем частинами в рахунок викупу майна згідно з додатком №2 до цього договору (п.2.1.1.3).
		Відповідно до п.2.2 договору, розмір, структура, строк сплати лізингових платежів встановлюються цим договором та додатком №2 до нього, та включають: винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору; винагороду за користування майном у розмірі 0,01 (нуль цілих одна сотих) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на сплату чергового лізингового платежу згідно додатку №2; у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором винагорода за користування майном складає розмір 22 (двадцять два) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком №2 до договору; платежі в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього у т.ч. компенсація вартості пристрою GPS зі встановленням; інші документально підтверджені витрати банку, безпосередньо передбачені та пов`язані з виконанням цього договору, відшкодовуються лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів від дати рахунку, якщо договором або домовленістю сторін не встановленого іншого.
		          Пунктами 3.1, 3.3, 3.4 договору передбачено, що передача майна буде здійснюватись за адресою: України, область Запорізька, вулиця Перемоги, будинок 76а. Майно повинно бути передане лізингоодержувачу згідно з актом прийому-передачі майна протягом 10 (десять) календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі майна. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання. 
		          Протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингодержувачу (п.4.1 договору).
		          Банк має право (п.6.1 договору): вимагати повернення майна у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору (п.6.1.3.); достроково розірвати цей договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього договору (п.6.1.7).
		          Розділом 7 договору визначені права та обов`язки лізингоодержувача, зокрема, лізингоодержувач зобов`язаний: повернути майно банку у випадках передбачених п.10.1 та п.10.2 цього договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п.7.2.8); здійснювати лізингові платежі в розміри та строки, що зазначені в додатку №2, не зменшувати суму лізингових платежів, а  також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договором про внесення змін до цього договору (7.2.13.).
		          Цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні, зокрема у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів (п.10.1.2 договору).
		          У випадку дострокового розірвання цього договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно п.7.1.4 цього договору, майно повинно бути повернуто протягом 3 (трьох) робочих днів по акту прийому-передачі майна в такому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадків коли майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлено (п.10.4 договору).
		          Відповідно до п.10.5 договору, сторони дійшли згоди, що у випадку ухвалення рішення про дострокове розірвання цього договору, сторони зобов`язуються за 3 (три) робочі дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору додаткових угод сторони не укладають.
		          Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань по ним (п.11.1 договору).
		          Додаток №1 (Специфікація Майна), додаток №2 (Графік лізингових платежів), додаток №3 (Тарифи за оформлення документів), додаток №4 (Акт прийому-передачі майна), додаток №5 (Акт прийому майна на відповідальне зберігання) є невід`ємними частинами цього договору (п.11.3 договору).
		          Цей договір підписано із використання кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (п.11.5 договору).
		          Специфікацією майна, яка є додатком №1 до договору фінансового лізингу № MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021, визначена характеристика предмету лізингу, а саме: Toyota Camry 2.5 Hybrid, e-CVT Elegance+U2, серійний номер - JTNB23HK603098634, рік випуску - 2021, вартістю 964  671,00грн, з урахуванням ПДВ. Разом з транспортним засобом передається також датчик GPS - 1шт.
		          Згідно з Графіком лізингових платежів, який є додатком №2 до договору фінансового лізингу № MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021, загальна сума лізингових платежів, яка включає суму кредиту та суму % до погашення, складає 631  125,52грн та підлягає сплаті в період з 29.08.2021 по 28.07.2023.
		          Як вбачається, з акту прийому-передачі майна від 20.08.2021, який є додатком №3 до договору фінансового лізингу № MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021, банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: Toyota Camry 2.5 Hybrid, e-CVT Elegance+U2, серійний номер - JTNB23HK603098634, рік випуску - 2021, вартістю 964  671,00грн та датчик GPS CarGo Light - 1шт, 862549040625991, вартістю 922,62грн, встановлення датчику GPS - 3100грн.
		          Вказаний акт підписано сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
		          АТ КБ «Приватбанк» звернулось до ТОВ «Марфарм» з листами №Е.65.0.0.0/3-2211003/26616 від 03.10.2022 та №Е.65.0.0.0/3-2211003/26618 від 03.10.2022 в яких повідомило про розірвання договору лізингу з 20.10.2022 у зв`язку з простроченням лізингоодержувачем платежів більше ніж на 30 днів та вимагало у термін до 25.10.2022 повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі.
		          Лист №Е.65.0.0.0/3-2211003/26616 від 03.10.2022 направлено 30.10.2022, згідно реєстру №26.10.2022 та фіскального чеку, за адресою: 79068, Львівська область, м.Львів, пров.3й Топольний, буд.5, що як зазначено позивачем у позовній заяві є місцем фактичного проживання керівника підприємства.
		          Лист №Е.65.0.0.0/3-2211003/26618 від 03.10.2022 підписано кваліфікованим електронним підписом та направлено на електронну адресу ТОВ «Марфарм» 07.10.2022.
		          Відповіді на зазначені листи позивачем не отримано, предмет лізингу не повернуто.
		          Невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021 в частині сплати лізингових платежів та винагороди, відповідно до Графіку, у зв`язку з чим позивачем розірваного договір в односторонньому порядку а також невиконання вимоги щодо повернення майна стало підставою для звернення позивача до суду.
		Дослідивши матеріали справи на підставі приписів чинного законодавства, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
		Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених     пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
		Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг").
		Умовами договору передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до графіку лізингових платежів, яким чітко визначено суму платежу та дату її внесення починаючи з 29.08.2021 до 28.07.2023 кожного місяця.
		В позовні заяві позивачем зазначено, що останній платіж внесено відповідачем 01.03.2023, в подальшому лізингові платежі не сплачувались, що підтверджується також копією виписки по рахунку ТОВ «Марфарм» № НОМЕР_2 за період з 29.07.2021 по 21.11.2022.  
		Прострочення лізингоодержувачем сплати лізингових платежів більше ніж на 30 днів стало підставою для розірвання договору фінансового лізингу та звернення до відповідача з вимогою про повернення предмету лізингу.
		Відповідно до п.10.1.2 договору передбачено, що цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні, зокрема у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі, та на адресу керівника відповідача листи №Е.65.0.0.0/3-2211003/26616 від 03.10.2022 та №Е.65.0.0.0/3-2211003/26618 від 03.10.2022 в яких повідомило про розірвання договору лізингу з 20.10.2022, у зв`язку з простроченням лізингоодержувачем платежів більше ніж на 30 днів та вимагало у термін до 25.10.2022 повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі.
		Відповідач у відзиві зазначає, що документи про розірвання договору лізингу та позовна заява з документами до неї можуть вважатись отриманими оскільки не направлені на юридичну адресу відповідача.
		Приписами п.10.5 договору, сторони дійшли згоди, що у випадку ухвалення рішення про дострокове розірвання цього договору, сторони зобов`язуються за 3 (три) робочі дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору додаткових угод сторони не укладають.
		Пунктом 11.1 договору визначено, що будь-які повідомлення, запити та  кореспонденція за цим договором або у зв`язку з ним повинні бути у письмовій формі, можуть передаватись по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватись визнаної в Україні кур`єрською службою або вручатись особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачу відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або, що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса згадана для обміну повідомленнями, така: адреса банку: вул.Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса лізингоодержувача: 87506, Україна, область Донецька, м.Маріуполь, вул.Свободи, будинок 20, електронна пошта: TANYA.MARIUPOL@GMAIL.COM.
		Виходячи з наведеного сторони погодили, що направлення будь-якої кореспонденції за договором або у зв`язку з ним може передаватись по електронній пошті та доказом її доставки є відправлення на адресу електронної пошти, при цьому сторони узгодили, що у разі розірвання договору додаткова угода не укладається, тобто достатнім доказом в підтвердження розірвання договору є направлення відповідного повідомлення контрагенту за 3 робочі дні до прийняття рішення про розірвання із зазначенням причин такого розірвання, за умови прострочення лізингоодержувачем платежів більше ніж на 30 днів.
		Лист №Е.65.0.0.0/3-2211003/26618 від 03.10.2022 підписано кваліфікованим електронним підписом банку та 07.10.2022 направлено на електронну адресу ТОВ «Марфарм», зазначену в договорі в якості обміну повідомленнями, у зв`язку з чим відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розірвання договору лізингу з 20.10.2022.
		Посилання відповідача на неотримання такого повідомлення, у зв`язку з тим, що воно не направлено на юридичну адресу, в умовах обізнаності неможливості направлення такої кореспонденції до міста Маріуполь та узгодження можливості направлення повідомлень на електронну адресу зазначену в договорі є безпідставним та свідчить про надмірний формалізм з боку відповідача. Вказане також стосується направлення позовної заяви на електронну адресу відповідача.
		Таким чином, враховуючи, що прострочення відповідачем сплати лізингових платежів складає понад 30 днів, беручи до уваги дотримання позивачем порядку розірвання договору, передбаченого його умовами, договір є розірваним з 20.10.2022.
		Відповідач просить припинити провадження в частині вимоги про вилучення транспортного засобу, що обумовлено втратою предмету лізингу, у зв`язку з чим відповідач звернувся до органів досудового розслідування з відповідною заявою.
		Відповідно до ст.22 Закону України «Про фінансовий лізинг» з моменту передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об`єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.
		Пунктом 3.4 договору, визначено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання. 
		Тобто, згідно за умовами договору фінансового лізингу з моменту передачі предмету лізингу до лізингоодержувача перейшли всі ризики, пов`язані з володінням і користуванням транспортним засобом, включно із ризиками незаконного заволодіння.
		Проте, в підтвердження втрати предмету лізингу відповідачем долучено до відзиву витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12022141380000302 від 30.03.2022, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 звернулась із заявою 30.03.2022 до ВП №1 ЛРУП№1 ГУНП у Львівській області, в якій повідомила, що 18.03.2022 приблизно о 08:00год, невідомі особи, одягнені у російську військову форму, незаконно заволоділи транспортним засобом марки « Тойота Кемрі», н.з. НОМЕР_3 , який знаходився за адресою: смт.Мангуш, (блок пост), Мангушська територіальна громада, Маріупольський район Донецька область, окрім цього 03.04.2022 перебуваючи за адресою м.Маріуполь, вул.Свободи, 20 заволоділи транспортним засобом марки «Mersedes-Benz GLS 400 d 4MATIC», серійний номер НОМЕР_4 . Чим спричинили потерпілій ОСОБА_1 значну матеріальну шкоду.
		Суд зауважує, що наявність вказаного витягу підтверджує лише факт звернення керівника відповідача до поліції і повідомлення ним певних відомостей щодо заволодіння третіми особами транспортними засобами, при цьому сам факт такого заволодіння не доведено, оскільки суду не надано доказів завершення досудового розслідування в частині встановлення фактів незаконного заволодіння спірним майном, порушення судового  провадження та постановлення  відповідного рішення у кримінальній справі  за результатами розслідування викладеного в заяві факту. 
		Крім того, виходячи з матеріалів справи, наданих суду сторонами, зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань неможливо встановити, що транспортний засіб, яким нібито  заволоділи невідомі особи, є об`єктом лізингу, оскільки у договорі він ідентифікований за заводськими ознаками, проте у реєстрі зазначено по повідомлення заволодіння автомобілем з відповідним державним реєстраційним номером. При цьому встановити зв`язок між об`єктом лізингу та транспортним засобом, про який йдеться в реєстрі , виходячи з матеріалів справи, не можливо. 
		Також відповідачем зазначено, що відповідно до положень п.4 ст.22 ЗУ «Про фінансовий лізинг» керівник звернулась до страхової компанії у зв`язку з настанням страхового випадку та за захистом своїх порушених прав та страхова компанія розглядає питання щодо наявності страхового випадку по транспортному засобу Toyota Camry 2.5 Hybrid, E-CVT Elegance+U2 серійний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2021, держ.номер НОМЕР_3 . Проте доказів в підтвердження такого звернення відповідачем та відповідної реакції страхової компанії суду не надано.
		Відповідно до  ст.74 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.  76,  77,  78,  79 Господарського процесуального кодексу України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		З огляду на викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відповідно до вимог  ст.74 ГПК України  втрати предмету лізингу, у зв`язку з чим підстави для припинення провадження відсутні.
		Відповідно до умов договору у випадку дострокового розірвання договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно п.7.1.4 цього договору, майно повинно бути повернуто протягом 3 (трьох) робочих днів по акту прийому-передачі майна в такому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадків коли майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлено.
		Відповідач своїм правом дострокового викупу майна не скористався, майно за актом-прийому-передачі не повернув.
		Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Судом встановлено, що договір фінансового лізингу №MR52FLOWWU74G-1 від 29.07.2021 розірвано з 20.10.2022 та позивачем заявлено вимогу відповідача про повернення предмету лізингу, проте відповідачем вказану вимогу не виконано та предмет лізингу не повернуто, у зв`язку з чим спірний предмет є таким, що перебуває у відповідача безпідставно.
		Частиною 7 ст.17 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що  лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору.
		Відповідачем не заперечується факт несплати лізингових платежів після вказаної дати. З викладених у відзиві обставин вбачається, що така несплата пов`язана з тим, що відповідач не користувався даним майном, у зв`язку з його втратою не з вини відповідача, крім того невиконання зобов`язань пов`язано з настанням обставини непереборної сили, які настали через військову агресією російської федерації проти України, тобто обумовлено загальними форс-мажорними обставинами, які підтверджено загально-оприлюдненим листом Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
		Відповідач зазначає про неможливість стягнення лізингових платежів з березня у зв`язку з тим, що він не користувався майном, у зв`язку з його втратою не з вини відповідача.
		Суд звертає увагу відповідача на те, що ризик втрати майна відповідно до умов договору несе саме лізингоодержувач, та виходячи із правової природи лізингових платежів, яка включає в себе відшкодування частини вартості предмета лізингу, не звільняє від обов`язку їх сплати в умовах втрати предмету лізингу. 
		При цьому Верховний суд в постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначив, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
		Так, за змістом позиції Верховного суду, з якої погоджується суд, виходячи зі змісту правовідносин, які складаються між сторонами в умовах дії договору фінансового лізингу, на ці правовідносини розповсюджуються загальні положення договору купівіл-продажу   у певній частині.   Згідно зі  статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»  лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
		  Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. У свою чергу договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Враховуючи особливість  регулювання правовідносин лізингу договором та законом, право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем до повної сплати його вартості лізінгоодержувачем. Наслідком припинення договору лізингу у зв`язку з його розірванням  за ініціативою лізингодавця є залишення за ним права власності на об`єкт  лізингу та  відсутність обов`язку передати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
		          У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на розірвання договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.
		        Проте, як зазначалося вище, лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості суд  аналізує умови договору та структуру лізингових платежів.
		Судом встановлено, що лізингові платежі в межах спірного договору складаються з: винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору; винагороди за користування майном у розмірі 0,01 (нуль цілих одна сотих) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, на сплату чергового лізингового платежу згідно додатку №2; платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього у т.ч. компенсація вартості пристрою GPS зі встановленням.
		Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про повернення предмету лізингу, нарахування платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з спірним  договором та додатком №2 до нього в сумі 184  058,84грн є безпідставним. При цьому інші складові лізингових платежів підлягають стягненню. 
		Перевіривши розрахунок лізингових платежів позивача в частині заборгованості з винагороди за користування предметом лізингу, судом встановлено, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим лізингові платежі за період з 29.03.2023 по 20.10.2023 підлягають стягненню з відповідача в сумі 28,93грн.          
		Стосовно того, що невиконання зобов`язань пов`язано з настанням обставини непереборної сили, які настали через військову агресією російської федерації проти України.
		Відповідно до ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"  форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
		Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю (ч.1 ст.141 вказаного Закону).
		Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
		Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися.
		          За умовами п.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
		          В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
		Контекстний зміст ст. 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту,  дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, яки стосується  конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань. 
		          У зв`язку з викладеним, суд критично ставиться до доказу наявності форс-мажорних обставин, наданого до матеріалів справи, а саме до листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України. Так зазначеним листом ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для невизначеного кола осіб (всіх кого стосується): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтверджує, що зазначені обставини є надзвичайними невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у  встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин.
		Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися  сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту. Суд не може погодитися з позицією відповідача про те, що зазначений лист засвідчує залежність виконання ним грошових зобов`язань за спірним договором із початком воєнної агресії  про, яке йдеться в листі ТТП, крім того умовами договору не передбачено, що достатній доказом існуванням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-Промислової палати України.          
		Відповідно до правової позиції Верховного  Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань. 
		Такі обставини, як введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють відповідача виконати свої грошові зобов`язання.
		Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором. 
		Матеріали справи не містять доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання зобов`язань за договором із фактом військової агресії. Факт місця реєстрації відповідача у місті Маріуполь, ніяким чином не спростовує наявність або відсутність коштів на його рахунках, необхідних для виконання обов`язку зі сплати лізингових платежів.
		Враховуючи викладене відповідачем не доведено наявність безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором та неможливість виконання обов`язку зі сплати лізингових платежів у відповідності до умов укладеного договору.
		Щодо зазначених у  відзиві відповідачем порушень позивачем порядку оформлення ордеру адвокатом та порушення позивачем ст.164 ГПК України, суд зазначає.
		Відповідач посилається, на те що наданий ордер адвоката - представника позивача не може бути визначений судом як документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, у зв`язку з тим, що в графі ордеру про надання правової допомоги серії АЕ №1119035 від 24.01.2022р зазначено: «відповідно п.1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 12.01.2022р.».
		Згідно з ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
		          Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 ГПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України  "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч.4 ст.60 ГПК України).
		          Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1)договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		          В матеріалах справи окрім ордеру наявний договір про надання правничої допомоги б/н від 12.01.2022, укладений між адвокатом Будьонним В.С. та Акціонерним товариством Комерційний банком «Приватбанк» (клієнт), відповідно до п.1.2 якого, адвокат в межах надання правової допомоги клієнту за цим договором здійснює, зокрема представництво інтересів клієнта в усіх судах будь-якої інстанції та спеціалізації, а також уповноважений на підписання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру.  
		          Суд зауважує, що підставою для виникнення правовідносин між адвокатом та клієнтом, а також надання першим адвокатської допомоги, є договір, а ордер є письмовим документом, що у випадках, встановлених  Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"  та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, які вже виникли на підставі відповідного договору, у зв`язку з чим невідповідність ордеру встановленим вимогам, в умовах наявності договору на підставі якого він виданий не може свідчити про відсутність у адвоката повноважень на надання правової допомоги клієнту, відповідно до умов договору.
		Виходячи із наведеного судом відхиляються доводи відповідача у вказаній частині.
		Щодо відсутності документів в підтвердження повноважень у Левицької А.В. на представництво інтересів позивача, то суд зазначає, що матеріали справи містять ордер серії ВІ №1115251 від 31.01.2023 на ім`я Левицької А.В. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1594 від 04.01.2017, що підтверджує наявність повноважень у адвоката на представництво інтересів позивача в межах даної справи. 
		Стосовно порушення позивачем ст.164 ГПК України, відповідачем зазначено, що позивач не направив відповідачу документи до позову а ні в паперовому вигляді, а ні в електронному вигляді. До матеріалів позову долучено скріншот направлення позову з додатками на електронну адресу, відповідача, останнім теж надано відповідний скріншот із листа отриманого від банку із зазначенням відсутності додатків. 
		При цьому необхідно зазначити, що Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що  надмірний формалізм  може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має  застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа  повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права  (рішення у справахv. France  таDias v. Portugal). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду.
		Суд враховує, що навіть в умовах не направлення позивачем додатків, відповідач обізнаний про наявність відкритого судового провадження, надав відзив на позовну заяву та заперечення, а також має доступ до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд», тобто відповідачем реалізовано свої процесуальні права відповідно до чинного законодавства, у зв`язку з чим його права не порушені.
		Під час складання вступної та резолютивної частини рішення суду від 27.04.2023 суд помилково зазначив про присутність в судовому засіданні представника відповідача, а саме замість «від відповідача: не з`явився» помилково зазначено «від відповідача: Міхно М.Г (в режимі відеоконференції) - адвокат, за довіреністю.».
		Відповідно до ст.243 Господарського процесуального кодексу України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки, питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
		Оскільки допущені при виготовленні вступної та резолютивної частин тексту рішення технічні описки не впливають на її суть, такі описки підлягають виправленню за ініціативою суду в повному тексті рішення.
		Таким чином, суд дійшов висновку виправити описку, допущену у вступній та резолютивній частині тексту рішення Господарського суду Донецької області від 27.04.2023 по справі № 905/1065/22 та вважати вірним зазначення неявки відповідача в судове засідання, виклавши абз.3 вступної частини тексту вступної та резолютивної частини рішення - від відповідача: не з`явився. 
		          З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку позовну заяву Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марфарм" про вилучення майна та стягнення заборгованості - задовольнити частково.
		Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.
		          Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		           1.Позовну заяву Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марфарм" про вилучення майна та стягнення заборгованості - задовольнити частково.
		           2.Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Марфарм" (87506, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Свободи, буд.20; код ЄДРПОУ 39995651) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) транспортний засіб автомобіль Toyota Camry 2.5 Hybrid, e-CVT Elegance+U2, серійний номер - НОМЕР_1 , рік виробництва - 2021.
		           3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марфарм" (87506, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Свободи, буд.20; код ЄДРПОУ 39995651) на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в розмірі 28,93грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14     470,43грн.
		           4.В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
		           5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		                               6.Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.
		7. Виправити описку, допущену у рішенні від 27.04.2023 по справі № 905/1065/22 (вступна та резолютивна частина) та вважати вірним зазначення неявки відповідача в судове засідання, виклавши абз.3 вступної частини тексту вступної та резолютивної частини рішення : « від відповідача: не з`явився». 
		 
		                    Рішення прийнято, складено та підписано (вступна та резолютивна частини) у нарадчій кімнаті. Повний текст рішення складений та підписаний  8.05.2023.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                          П.В. Демідова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...