Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/2075/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2023. Зареєстровано: 24.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2023.
Дата набрання законної сили: 10.10.2023
Результат оскарження 10.10.2023 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/346/252/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019090180000178

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 346/2075/19 
		Провадження № 1-кп/346/252/23 
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		16 травня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд  Івано - Франківської області
		 
		Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого  судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши клопотання захисника обвинуваченого про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру,
		по кримінальному провадженню №12019090180000178, в якому ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: с. Мишин Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України; освіта середня спеціальна; не працює; судимостей не має) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 15 і частиною 1 статті 152, частиною 1 статті 122, частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України,
		сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення  прокурор: ОСОБА_5 , з боку захисту  обвинувачений: ОСОБА_4 та його захисник: ОСОБА_6 ; потерпіла: ОСОБА_7 , та її представник ОСОБА_8 
		                   в с т а н о в и в :
		На розгляд суду, після скасування апеляційним судом ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2022 року про закриття кримінального провадження (т.3 а.с.164-167), надійшов вказаний обвинувальний акт, разом з матеріалами справи (т.3 а.с.169).
		За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддею для розгляду справи було визначено суддю ОСОБА_1 (т.3 а.с.170), який ухвалою від 04 липня 2022 року призначив у справі підготовче судове засідання (т.3 а.с.171-172).
		З різних об`єктивних причин (неявка учасників справи, відсутність електропостачання в суді, повітряна тривога, неможливість учасників взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, хвороба судді, його перебування у нарадчій кімнаті у іншій справі), судове засідання проводилось і відкладалось багато разів, і за цей час, захисник обвинуваченого подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1ст.284 КПК України (т.3 а.с.204-207) та доповнення до нього, з документами (т.4 а.с.1-35), прокурор - заперечення проти клопотання, з документи (т.4 а.с.90-97,61-65,122-125), а представник потерпілої просив врахувати його аргументи проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження, які він виклав у апеляційній скарзі на ухвалу суду, що була скасована апеляційним судом (т.3а.с.112-114).
		Тож проводячи підготовче судове засідання у справі, суд розглянув питання про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, з ініціативи сторони захисту.
		Стислий виклад позицій учасників справи.
		Аргументи захисника та обвинуваченого. Стосовно обвинуваченого, здійснювалось досудове розслідування у трьох різних кримінальних провадженнях. Але вони були об`єднані в одне провадження за №12019090180000178 за постановою прокурора, в якому обвинуваченому було повідомлено про підозру 01 березня 2019 року. Отже, останнім днем строку досудового розслідування є саме 01 травня 2019 року, а це означає, що прокурор повинен був подати в суд обвинувальний акт по вказаному об`єднаному провадженню, по обвинуваченню ОСОБА_4 у трьох кримінальних правопорушеннях, передбачених частиною 3 статті 15 і частиною 1 статті 152, частиною 1 статті 122, частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України, не пізніше 01 травня 2019 року. Але прокурор здав його у канцелярію суду тільки 07 травня 2019 року, що прямо вказує на те, що вказане кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку із тим, що після повідомлення про підозру ОСОБА_4 закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України.
		Додав, що строки досудового розслідування не зупинялись, не продовжувались, з матеріалами досудового розслідування всі учасники провадження ознайомились за один день, і жоден з інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується за обвинувальним актом у даному провадженні, не відноситься до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи. При цьому наполягав на тому, що жодних доказів здачі обвинувального акту до суду в інші дати, ніж 07 травня 2019 року, прокурор не надав.
		Аргументи прокурора. Останній день строку подання обвинувального акту до суду був 02 травня 2019 року, а не 01 травня 2019 року як вказує захисник, і саме 02 травня 2019 року обвинувальний акт був зданий до суду особисто прокурором, який затвердив обвинувальний акт та підготував супровідний лист. 26 квітня 2019 року (день ознайомлення з матеріалами справи учасників даного провадження) не включається у строки досудового розслідування, а 28 квітня 2019 року було релігійне свято (Великдень), святкування якого було перенесено на 29 квітня 2019 року, а робочий день вівторка: 30 квітня 2019 року перенесено на суботу: 11 травня 2019 року.
		Підтвердив, що строки досудового розслідування не зупинялись, не продовжувались, але додав, що один із злочинів, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_4 , зокрема ч.3 ст.186 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи. Що підтверджується зокрема тим, що перед вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, ОСОБА_4 вчинив щодо потерпілої правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, тобто наніс їй тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. А застосування у процесі відкритого викрадення насильства, істотним чином змінює правову природу грабежу, оскільки обов`язковим додатковим об`єктом злочину виступає особа потерпілого, до якої було застосовано насильство. Отже, не має значення те, що злочин, передбачений ч.3 ст.186 КК України не закріплений прямо у розділі ІІ особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи». При цьому, гарантією здійснення людиною її права на життя і здоров`я є беззастережне виконання судами вимог КПК щодо забезпечення прав потерпілих від вказаних злочинів. І тому, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КК України, кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 не підлягає закриттю.
		Представник потерпілої. Підтримав прокурора, просив суд врахувати їх, як аргументи потерпілої сторони. Але при цьому додав, що закриття кримінального провадження у даному провадженні буде прямим порушенням завдання будь-якого кримінального провадження, передбаченого статтею 2 КПК України. Зокрема щоби кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Оцінка суду щодо обставин.
		28 лютого 2019 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за №12019090180000178 відповідно до якого: близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, перебуваючи по АДРЕСА_2 , зайшов до господарства №1а, де проживає: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де з метою відкритого заволодіння її майном вчинив напад поєднаний із проникненням у вказане житло, в ході чого із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я останньої, заволодів її коштами (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.28: копія витягу з ЄРДР).
		01 березня 2019 року, о 14 годині 35 хвилин, у вказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за таких обставин: близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_4 , перебуваючи вс.Мишин Коломийського району, по вул.Багняна, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на заволодіння чужим майном,усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, зайшов у господарство №1а, в якому проживає: ОСОБА_9 , де здійснив напад на останню, поєднаний із проникненням у житло.В ході нападу, застосуваввідносно потерпілої насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я, під час чого наніс їй удари кулаками рук та ногами в різні ділянки тіла, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому 2-3-4 плюсневих кісток, закритого перелому лівої променевої кістки. А у подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, заволодів її грошовими коштами у сумі 1000 гривень, після чого місце вчинення кримінального правопорушення покинув (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.14-16: копія повідомлення про підозру).
		24 квітня 2019 року, до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.3 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України, за №12019090180000360, відповідно до якого: близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, в АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 намагався вчинити відносно ОСОБА_7 дії сексуального характеру проти її волі (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.29: копія витягу з ЄРДР).
		25 квітня 2019 року, до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за №12019090180000372, відповідно до якого: близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_4 перебуваючи в господарстві АДРЕСА_3 , де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в різні ділянки тіла, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним оральним проникненням в тіло ОСОБА_7 , з використанням геніталій, без добровільної згоди останньої. В результаті вказаний протиправних дій, потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми із струсом головного мозку (згідно висновку судово-медичної експертизи від 15.04.2019: відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я), закритого перелому лівої променевої кістки із зміщенням відломків, закритих переломів ІІ, ІІІ, ІV плюсневих кісток правої китиці (згідно висновку судово-медичної експертизи від 15.04.2019: відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними в момент спричинення), синців в ділянках обличчя, грудної клітки, нижніх кінцівок (згідно висновку судово-медичної експертизи від 15.04.2019: відносяться до легких тілесних ушкоджень) - (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.30-31: копія витягу з ЄРДР).
		25 квітня 2019 року, перший заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури: ОСОБА_5 прийняв постанову про об`єднання матеріалів вказаних кримінальних проваджень в одне кримінальне провадження, з присвоєнням об`єднаному кримінальному провадженню номер: 12019090180000178 (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.23-26: копія постанови прокурора; т.4 а.с.32-34 копія витягу з ЄРДР). Також, у цей же день, постановою слідчого слідчого відділення Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 було перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч.3 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.1 а.с.9-15 реєстр матеріалів досудового розслідування).
		26 квітня 2019 року, об 11 годині, у вказаному об`єднаному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 було повідомлено про нову підозру у вчиненні ним трьох кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України, ч.1 ст.122 КК України та ч.3 ст.186 КК України, за таких обставин: 
		1) близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_4 перебуваючи в господарстві АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в різні ділянки тіла, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_7 , з використанням геніталій без добровільної згоди останньої. Однак, ОСОБА_4 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки ОСОБА_7 втекла та вибігла на дорогу по вул. Багняна.
		Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_7 , наздогнав останню на дорозі по АДРЕСА_2 , неподалік господарства №1, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в різні ділянки тіла, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_7 , з використанням геніталій без добровільної згоди останньої. Однак, ОСОБА_4 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки ОСОБА_7 втекла та забігла до господарства АДРЕСА_2 . 
		У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_7 , наздогнав останню на території господарства АДРЕСА_2 . Після цього, ОСОБА_4 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, а саме щоб його дії залишились не помітними сторонніми особами, схопив ОСОБА_7 за ногу та відтягнув її на деяку відстань від житлового будинку АДРЕСА_4 в напрямку тильної частини господарства, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_7 , з використанням геніталій без добровільної згоди останньої. 
		У подальшому, ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_7 щодо припинення протиправних дій сексуального характеру, пов`язаних із застосуванням насильства, які остання мотивувала поганим самопочуттям та болем в різних ділянках тіла, припинив спроби вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_7 , після чого допоміг останній пройти до приміщення літньої кухні за її місцем проживання.
		Після цього, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні літньої кухні за місцем проживання ОСОБА_7 , що в АДРЕСА_2 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із проникненням в тіло ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, застосовуючи насильство, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із оральним проникненням в тіло ОСОБА_7 , з використанням геніталій без добровільної згоди останньої. Однак, ОСОБА_4 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки ОСОБА_7 втекла до господарського приміщення де зачинилась.
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незакінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої людини, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 152 КК України.
		2)    близько 23 години 30 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_4 , перебуваючи в господарстві АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи на меті подолати спротив ОСОБА_7 задля вчинення відносно неї дій сексуального характеру без добровільної згоди останньої, шляхом заподіяння їй тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 декілька ударів руками та ногами в різні ділянки тіла, поваливши останню на землю. В ході вчинення ОСОБА_4 протиправних дій ОСОБА_7 втекла тавибігла надорогу повул.Багняна.Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на подолання спротиву ОСОБА_7 задля вчиненнявідносно неїдій сексуальногохарактеру бездобровільної згодиостанньої шляхомзаподіяння їйтілесних ушкоджень,наздогнав останнюна дорозіпо АДРЕСА_2 ,неподалік господарства№1,де діючиумисно,усвідомлюючи протиправнийта суспільно-небезпечнийхарактер своїхдій,знову наніс ОСОБА_7 декілька ударівруками таногами врізні ділянкитіла,поваливши останнюна землю.В ходівчинення ОСОБА_4 протиправних дій ОСОБА_7  втекла та забігла до господарства АДРЕСА_2 . 
		У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свої дії, об`єднані єдиним злочинним умислом, спрямованим на подолання спротиви ОСОБА_7 задля вчинення відносно неї дій сексуального характеру без добровільної згоди останньої шляхом заподіяння їй тілесних ушкоджень, наздогнав останню на території господарства АДРЕСА_2 . Після цього, ОСОБА_4 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, а саме щоб його дії залишились не помітними сторонніми особами, схопив ОСОБА_7 за ногу та відтягнув її на деяку відстань від житлового будинку АДРЕСА_4 в напрямку тильної частини господарства, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, наніс ОСОБА_7 декілька ударів руками та ногами в різні ділянки тіла. 
		В результаті умисного нанесення ударів руками та ногами в різні ділянки тіла ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно  мозкової травми із струсом головного мозку, закритого перелому лівої променевої кістки із зміщенням відломків, закритих переломів ІІ, ІІІ, IV плюсневих кісток правої китиці, синців в ділянках обличчя, грудної клітки та нижніх кінцівок. А згідно висновку судово-медичної експертизи від 15.04.2019 тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7 , у вигляді: закритої черепно  мозкової травми із струсом головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; закритий перелом лівої променевої кістки із зміщенням відломків, закриті переломи ІІ, ІІІ, IV плюсневих кісток правої китиці відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними в момент спричинення; інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		3)    близько 23 години 50 хвилин, 27 лютого 2019 року, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні літньої кухні господарства АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на відкрите викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю в приміщенні літньої кухні власника майна  ОСОБА_7 , яка в той час зачинилась в господарському приміщенні з метою припинення вчинення щодо неї дій сексуального характеру зі сторони ОСОБА_4 , при цьому достовірно знаючи, що останній відомо про його перебування в приміщенні літньої кухні, відкрито викрав належні ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 1800 (тисяча вісімсот) гривень, які знаходились в шухляді шафи розміщеній у лівому крайньому куті кімнати. Після цього ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану суму.
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
		(т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.17-22: копія повідомлення про нову підозру).
		Також, 26 квітня 2019 року, слідчим слідчого відділення Коломийського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 було складено і особисто вручено повідомлення про завершення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12019090180000178 обвинуваченому і його захиснику та потерпілій (т.4 а.с.93,95,94: три повідомлення, з урахуванням пояснень наданих у судовому засіданні).
		І у цей же день, 26 квітня 2019 року, також, цим же особам було надано доступ до речових доказів та матеріалів досудового розслідування, і вони з ними ознайомились, що вони підтвердили у протоколах про надання доступу до матеріалів досудового розслідування власними підписами (т.4 а.с.96,97: протоколи).
		Але разом з цим, у цей же день, 26 квітня 2019 року, процесуальним прокурором у даному кримінальному провадженні: першим заступником керівника Коломийської місцевої прокуратури: ОСОБА_5 , у приміщенні Коломийської місцевої прокуратури було затверджено обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню №12019090180000178 за яким, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України, ч.1 ст.122 КК України та ч.3 ст.186 КК України, за тих же обставин, які вказані судом вище у змісті повідомлення про нову підозру, які є абсолютно ідентичними (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт; т.4 а.с.17-22: копія повідомлення про нову підозру). Тому суд не буде знову їх викладати повторно.
		Проте, суд не може вважати встановленою ту обставину, що вказаний обвинувальний акт був зданий до суду особисто прокурором, який його затвердив саме 02 травня 2019 року, на що він та представник потерпілої посилались і у судовому засіданні, і у поданих ними документах (запереченні та апеляційній скарзі). Оскільки єдиним доказом, на підтвердження такої обставини суду надано супровідний лист від 02 травня 2019 року вих.№01-90-19, який був оформлений прокурором ОСОБА_5 та поданий ним разом з обвинувальним актом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (т.1 а.с.1: супровідний лист).
		Але уважно вивчивши його зміст суд констатує, що він містить дату 02 травня 2019 року, виключно як дату підготовки та реєстрації цього супровідного листа у Коломийській місцевій прокуратурі для його подальшого спрямування, як вихідної кореспонденції Голові Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_11 (т.1 а.с.1: супровідний лист).
		Жодних відомостей про те, що цей лист разом з додатками, до яких був включений і обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню, був зданий безпосередньо в суд, або на пошту, або особі, уповноваженій його прийняти саме 02 травня 2019 року, цей супровідний лист не містить (т.1 а.с.1: супровідний лист).
		Натомість, він містить чіткий відбиток печатки Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області та підпис і текст уповноваженої особи: секретаря суду Мацківа, з яких вбачається, що він прийняв цей супровідний лист з додатками на 16 арк. (обвинувальний акт на 7 арк., реєстр матеріалів досудового розслідування на 7 арк., розписки про отримання копій акту та реєстру матеріалів на 2 арк.) саме 07 травня 2019 року, при чому цим документам було присвоєно вх.№7574/19/-х (т.1 а.с.1: супровідний лист). І всі ці документи відповідають наявним документам у матеріалах даного судового провадження, як за кількістю аркушів, так і за своїм найменуванням (т.1 а.с.1-17).
		Тож суд згоден із тим, що саме прокурор ОСОБА_5 особисто здав до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області вказаний супровідний лист разом з додатками на 16 арк., у виді: обвинувального акту на 7 арк., реєстру матеріалів досудового розслідування на 7 арк., розписок про отримання копій акту та реєстру матеріалів на 2 арк., але суд не згоден із тим, що цей прокурор зробив це 02 травня 2019 року, як він вказував, оскільки це відбулось саме 07 травня 2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду та підписом працівника суду (т.1 а.с.1: супровідний лист).
		З мотивів, що вказані у попередньому абзаці, суд також не може погодитись із наданим прокурором документом у виді скрін-шоту з ЄРДР від 28.10.2022 року, як документом, який підтверджує направлення до суду вказаного обвинувального акту 02 травня 2019 року (т.4 а.с.61), позаяк у ньому взагалі зазначено про те, що результатом досудового розслідування по даному кримінальному провадженню є направлення обвинувального акту до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 26 квітня 2019 року.
		Додатковим аргументом на користь того, що обвинувальний акт був зданий до суду саме 07 травня 2019 року, а не 02 травня 2019 року (а тут суд згоден із аргументами захисника обвинуваченого), є те, що вказаному кримінальному провадженню було присвоєно номер судової справи 346/2075/19 за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який відбувся теж 07 травня 2019 року, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями та змістом роздрукованого звіту про автоматизований розподіл по справі №346/2075/19 від 07.05.2019 (т.4 а.с.18: протокол, 27: звіт).
		При цьому суд відзначає, що і реєстрація супровідного листа разом з обвинувальним актом, і автоматизований розподіл судової справи на підставі обвинувального акту з додатками, дійсно мали місце в один день: 07 травня 2019 року, як це і повинно бути. Що повністю узгоджується із положеннями п.2.12. Глави 2 Загальної частини «Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ», затвердженої Наказом ДСА України №173 від 17 грудня 2013 року та положеннями п. 2.2.1. п.2.2., п.2.3.1.п.2.3. Розділу ІІ «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням РСУ від 02 квітня 2015 року №25, за якими: на першому аркуші вхідного документа у правому нижньому куті проставляється реєстраційний штамп (реєстраційна позначка), в якому зазначаються дата реєстрації, реєстраційний номер (та за необхідності - найменування суду) і підпис особи, яка здійснила реєстрацію документа; вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов`язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження; розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
		Документ у вигляді посадової інструкції спеціаліста 1 категорії Коломийської місцевої прокуратури ОСОБА_12 (т.4 а.с.62-65: копія посадової інструкції), суд не досліджував на прохання учасників справи, в тому числі прокурора, який його надав, оскільки хоча прокурор і надав цей документ, сторона захисту та прокурор, і представник потерпілої після з`ясування того, що саме прокурор здав обвинувальний акт до суду, просили суд не використовувати цей документ, як доказ обставин, на які вони посилались у своїй доводах та запереченнях. І суд врахував, що цей документ стосується кола обов`язків працівника прокуратури, яка не залучалась до безпосередньої передачі обвинувального акту до суду, оскільки прокурор повідомив, що він особисто здав обвинувальний акт до суду, що знайшло своє документальне підтвердження.
		Тож суд виходить із того, що тільки 07 травня 2019 року, у даному кримінальному провадженні до суду був зданий обвинувальний акт, за яким ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України, ч.1 ст.122 КК України та ч.3 ст.186 КК України (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт).
		Разом з цим суд відзначає, що у його розпорядженні немає будь-яких відомостей та доказів, які б підтверджували, що у даному кримінальному провадженні, строк досудового розслідування зупинявся чи продовжувався. Більш того, і прокурор, і захисник, і представник потерпілої особи підтвердили, що рішення про зупинення чи продовження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не приймались.
		Оцінка суду по суті клопотання.
		В силу положень частини 1 статті 314 КПК України, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
		Отже, підготовка до судового розгляду проводиться виключно, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття судом рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу.
		Тому суд враховує пункт 2 частини 3 статті 284 КПК України який передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадку, встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу. А пункт 10 частини 1 статті 284 КПК України встановлює, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
		Отже, кримінальне провадження дійсно може бути закрито в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
		Що повністю узгоджується з однією із засад кримінального провадження, яка передбачена пунктом 21 частини 1 статті 7 КПК України, зокрема розумність будь-яких процесуальних строків, в тому числі і строків досудового розслідування. При цьому, одним із аспектів цієї засади, як це передбачено частиною 5 статті 27 КПК України є право кожного, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
		Тож, щодо строків досудового розслідування.
		В силу положень частини 1 статті 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Проте, згідно з частиною 7 статті 217 КПК України, днем початку досудового розслідування у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань є день початку розслідування того провадження, яке розпочалось раніше.
		Як вже було встановлено судом, дане кримінальне провадження є об`єднаним, при цьому у ньому було об`єднано матеріали трьох досудових розслідувань щодо ОСОБА_4 , і раніше, розслідування розпочалось у провадженні №12019090180000178 (до того, як воно стало об`єднаним), оскільки відомості про нього були внесені у ЄРДР 28.02.2019 року, а щодо інших двох кримінальних проваджень пізніше, зокрема №12019090180000360  24.04.2019 року та №12019090180000372  25.04.2019 року.
		Тому суд погоджується з усіма учасниками кримінального провадження у тому, що днем початку досудового розслідування у даному об`єднаному провадженні, є 28.02.2019 року.
		В силу положень частини 1 статті 219 КПК України, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку; 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
		Жоден з цих строків, у жодному з трьох кримінальних проваджень, які потім були об`єднані не був закінчений, оскільки він не встиг сплинути.
		В силу положень частини 3 статті 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено: протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченомучастиною четвертоюстатті 298-2цього Кодексу; 2)протягом 20діб -у разіповідомлення особіпро підозруу вчиненнікримінального проступкуу випадках,якщо підозрюванийне визнаєвину абонеобхідності проведеннядодаткових слідчих(розшукових)дій,або вчиненнякримінального проступкунеповнолітнім; 3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченомучастиною другоюстатті 298-4цього Кодексу; 4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		Всі кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , на підставі статті 12 КК України та відповідних санкцій статей КК України (ч.1 ст.152, ч.1 ст.122, ч.3 ст.186 КК України), як на момент відповідних подій (як вказано у обвинувальному акті 27 лютого 2019 року), так і протягом всього часу досудового розслідування по всіх трьох кримінальних правопорушеннях, включно із датою здачі обвинувального акту до суду (07 травня 2019 року), вони відносились до категорії злочинів. І кожен з них мав свої дати повідомлення про підозру.
		Зокрема, при здійсненні досудового розслідування у провадженні №12019090180000178 (до того, як воно стало об`єднаним) ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України: 01.03.2019 року. І хоча потім, мала місце перекваліфікація його дій постановою слідчого 25.04.2019 року, і ОСОБА_4 була вручена нова підозра: 26.04.2019 року, це не впливає на правильність висновку учасників провадження про те, що днем початку досудового розслідування у провадженні №12019090180000178 (до того, як воно стало об`єднаним) є саме 01 березня 2019 року. Оскільки за положеннями пункту 4 частини 3 статті 219 КПК України такі процесуальні дії, як перекваліфікації чи вручення нової підозри, не мають значення для визначення дня закінчення досудового розслідування і не передбачені ні цією, ні іншою нормою КПК України, як підстава для зміни дати закінчення строку досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні.
		При здійсненні досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12019090180000360 та №12019090180000372, ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру поки матеріали досудового розслідування по них не були об`єднані з матеріалами досудового розслідування у провадженні №12019090180000178, 25.04.2019 року. Але на наступний день після цього, 26.04.2019 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України та ч.1ст.122 КК України.
		Проте,оскільки всітри матеріалидосудових розслідуваньщодо ОСОБА_4 були об`єднанів однеоб`єднане кримінальнепровадження,в силуположень частини6статті 219КПК України,по нихрахується загальнийстрок досудовогорозслідування,який визначаєтьсятак: 1)у провадженнях,які розслідувалисяв одинпроміжок часу,-шляхом поглинанняменшого строкубільшим; 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
		Зважаючи на встановлені судом обставини, всі три кримінальні провадження щодо ОСОБА_4 розслідувались в один проміжок часу. Зокрема, провадження №12019090180000178 (яке було розпочато 28.02.2019 року - внесено відомості до ЄРДР) та №12019090180000360 (яке було розпочато 24.04.2019 року - внесено відомості до ЄРДР), розслідувались в один проміжок часу починаючи з 24 квітня 2019 року (першого дня досудового розслідування у провадженні №12019090180000360), а провадження №12019090180000372 розслідувалось в один проміжок часу з провадженням №12019090180000178 і №12019090180000360, починаючи з 25 квітня 2019 року (дати внесення відомостей до ЄРДР відомостей по провадженню №12019090180000372).
		І тому, оскільки ці три кримінальні провадження розслідувались в один проміжок часу, а строки їх досудового розслідування були різними, більшим з яких був строк досудового розслідування злочину по провадженню №12019090180000178, оскільки відомості щодо нього у ЄРДР були внесені раніше за інших двох, суд згоден із аргументами захисника обвинуваченого проте, що у зв`язку із цим більші строки досудового розслідування щодо злочину по провадженню №12019090180000178 поглинули строки досудового розслідування злочинів по іншим двом провадженням №12019090180000360 та №12019090180000372, оскільки строки цих досудових розслідувань були меншими.
		Саме такий порядок визначення загального строку досудового розслідування є правильним, оскільки він узгоджується, як із положеннями частини 7 статті 217 КПК України (у тій частині, що у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань днем початку досудового розслідування є день початку розслідування того провадження, яке розпочалось раніше, тобто одного з них, а не у кожного своя дата), так і з положеннями частини 5 статті 27 КПК України (у тій частині, що кожен має право щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите). Тобто саме такий порядок відповідає такій засаді кримінального провадження, як розумність строків кримінального провадження.
		А правило визначення загального строку досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень, що передбачене пунктом 2 частини 6 статті 219 КПК України, у даному провадженні застосовуватись не може, оскільки виходячи з його змісту, воно вочевидь врегульовує випадки визначення загального строку досудового розслідування у провадженнях, які розслідувались взагалі в різні проміжки часу і не пересікались. Однак, у даному кримінальному провадженні, строки досудових розслідувань по всіх трьох кримінальних провадженнях пересіклись 25 квітня 2019 року, а двох: 24 квітня 2019 року.
		Як вже вказувалось, в силу положень частини 3 статті 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців, з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Що, при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019090180000178 було зроблено 01 березня 2019 року.
		За положеннями статті 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію (частина 1); при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку (частина 3); при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця (частина 4); при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (частина 5); якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах (частина 6); при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи (частина 7).
		Отже, при визначенні строку закінчення досудового розслідування в даному об`єднаному кримінальному провадженні, два місяці слід рахувати не з 01 березня 2019 року, а з 02 березня 2019 року (тобто, з наступного дня після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, оскільки день повідомлення йому про підозру не береться до уваги). І відповідно, останнім днем строку досудового розслідування у даному провадженні є 02 травня 2019 року (як відповідне число, останнього другого місяця строку досудового розслідування). Тому суд не погоджується із захисником, що останнім днем строку досудового розслідування у даному провадженні є 01 травня 2019 року, правильним є підрахунок прокурора та представника потерпілої, що це 02 травня 2019 року (який до речі був робочим днем: четвергом).
		Але суд не погоджується із прокурором та його представником у тому, що суд повинен враховувати те, що 01 травня 2019 року був День праці, 28 квітня 2019 року було релігійним святом, вихідний день через який було перенесено на 29 квітня 2019 року (понеділок), а робочий день з вівторка (30 квітня 2019 року) на суботу  11 травня 2019 року. Оскільки, в силу положень частини 7 статті 115 КПК України, при обчисленні процесуального строку в нього включаються і вихідні, і святкові дні. Тільки якщо закінчення строку (який обчислюється днями або місяцями) припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. Однак, останній день строку досудового розслідування у даному об`єднаному кримінальному провадженні, зокрема: 02 травня 2019 року, припав на робочий день, тому наведені вищі неробочі дні не мають значення для цього строку.
		Проте, станом на 26 квітня 2019 року (день ознайомлення всіма учасниками кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування по даному об`єднаному провадженню), діючим було положення частини 3 статті 219 КПК України, яке передбачало, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження (судом встановлено, що такі не виносились у цьому провадженні), а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченомустаттею 290цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
		І надані суду докази, зокрема протоколи надання доступу матеріалів досудового розслідування прямо вказують на те, що учасникам даного провадження слідчий надавав доступ протягом майже всього дня (т.4 а.с.96,97: протоколи). Тому суд погоджується з усіма учасниками даного провадження у тому, що як строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування слід рахувати один день, і цей строк, дійсно не включається у визначені судом вище строки досудового розслідування, оскільки на підставі спеціального правила цей строк, один день, повинен бути доданий до нього. Зважаючи на що, останнім днем досудового розслідування у даному провадженні є не 02 травня 2019 року, а 03 травня 2019 року (п`ятниця), який був робочим днем.
		В силу положень пункту 5 частини 1 статті 5 КПК України, досудове розслідування  це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		А згідно з частиною 1 статті 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
		Таким чином, обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню повинен був бути зданий прокурором або на пошту, або безпосередньо до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (уповноваженій особі) не пізніше 03 травня 2019 року. Але встановлені судом обставини прямо вказують на те, що обвинувальний акт прокурор здав до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (уповноваженій особі) тільки 07 травня 2019 року, тобто вже після закінчення строку досудового розслідування у даному об`єднаному кримінальному провадженні, який є єдиним для всіх трьох кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_4 звинувачує прокурор.
		Як вже вказувалось, пункт 10 частини 1 статті 284 КПК України встановлює, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
		Тож оскільки суд вважає, що у даному кримінальному провадженні, після повідомлення ОСОБА_4 про підозру дійсно закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, суд переходить до питання, наявності або відсутності виключення із правила щодо закриття кримінального провадження.
		І застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує правовий висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2023 року (справа №932/8842/20), з яким суд погоджується і за яким: «… поняття «злочин проти життя та здоров`я особи», у вказаній вище процесуальній нормі охоплює своїм змістом не тільки злочини, передбачені в розділі ІІ Особливої частини КК, а й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи.»; «А тому правильним буде визначення, закріпленого в п.10 ч.1 ст.284 КПК України поняття «злочину проти життя та здоров`я особи», виходячи з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме з огляду на те, чи виступають об`єктом цього злочину життя та здоров`я особи.»; «А тому, якщо з огляду на приписи ст.12 КК та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п.10 ч.1 ст.284 КПК охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».
		Тож суд погоджується із прокурором та представником потерпілої особи у тому, що поняття «злочину проти життя та здоров`я особи» з п.10 ч.1 ст.284 КПК України охоплює не тільки злочини, передбачені в розділі ІІ «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи» Особливої частини КК, а й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи. Проте.
		Злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України, знаходиться у розділі ІІ Особливої частини КК України, як злочин проти життя та здоров`я особи, але з огляду на приписи статті 12 КК та санкцію цієї статті, такий злочин (на момент події: 27 лютого 2019 року) не вважався тяжким чи особливо тяжким, оскільки через санкцію у вигляді позбавлення волі строком до трьох років, він був злочином середньої тяжкості. Суд враховує те, що з 01 липня 2020 року стаття 12 змінила свої положення, але після цього, цей злочин став менш тяжким та відноситься до нетяжкого злочину. Отже цей злочин, не підпадає під виключення при застосуванні п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
		Злочин, передбачений ч.3 ст.15 і ч.1 ст.152 КК України, не знаходиться у розділі ІІ Особливої частини КК України, як злочин проти життя та здоров`я особи, але з огляду на приписи статті 12 КК та санкцію цієї статті, такий злочин (на момент події: 27 лютого 2019 року) теж не вважався тяжким чи особливо тяжким злочином, оскільки через санкцію у вигляді позбавлення волі строком від трьох до п`яти років, він був злочином середньої тяжкості. Тож не має навіть і потреби з`ясовувати чи мав місце додатковий об`єкт у вигляді життя та здоров`я особи, бо цей злочин не був тяжким чи особливо тяжким. Суд враховує те, що з 01 липня 2020 року стаття 12 змінила свої положення, але після цього, цей злочин теж став менш тяжким та відноситься до нетяжкого злочину. Отже і цей злочин, теж не підпадає під виключення при застосуванні п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
		Злочин, передбачений ч.3 ст.186 КК України, не знаходиться у розділі ІІ Особливої частини КК України, як злочин проти життя та здоров`я особи, але з огляду на приписи статті 12 КК та санкцію цієї статті, такий злочин (на момент події: 27 лютого 2019 року) вважався тяжким злочином, оскільки через санкцію у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років, він був тяжким злочином. Суд враховує те, що з 01 липня 2020 року стаття 12 змінила свої положення, але після цього, цей злочин залишився тяжким.
		Отже, що стосується останнього злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_4 то він може за ступенем тяжкості злочину підпадати під виключення при застосуванні п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
		Проте, з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, що інкриміновані ОСОБА_4 , і які вказані у обвинувальному акті (т.1 а.с.2-8: обвинувальний акт), ОСОБА_4 не обвинувачується у вчиненні 27 лютого 2019 року насильницького грабежу, тобто грабежу додатковим об`єктом якого є життя та здоров`я людини. Навпроти, він обвинувачується у вчиненні не насильницького грабежу, який передбачений ч.3 ст.186, з урахуванням визначення грабежу, наданого у ч.1 ст.186 КК України, а такий злочин не має додаткового об`єкту у виді життя та здоров`я людини. 
		Ні за викладом фактичних обставин, ні за правовою кваліфікацією, ні за формулюванням обвинувачення, зважаючи на зміст обвинувального акту, ОСОБА_4 у вчиненні насильства при вчиненні грабежу (безпосередньо до, під час, або після) не обвинувачується. 
		Тут суд враховує, що ч.3 ст.186 КК України передбачає як злочин, грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому. А ч.1 ст.186 КК України передбачає, що грабежем є відкрите викрадення чужого майна.
		Суд також враховує, що обвинувальний акт містить обставини, які вказують на те, що ОСОБА_4 27 лютого 2019 року заподіював до потерпілої ОСОБА_7 насильство у вигляді заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ударами руками і ногами, але із обсягу пред`явленого йому обвинувачення явно і недвозначно слідує, що такі дії він вчиняв виключно з метою вчинення дій сексуального характеру з ОСОБА_7 , і таке насильство отримало самостійну правову кваліфікацію за ч.1 ст.122 КК України, про що вказано у обвинувальному акті, та не має правового значення для ч.3 ст.186 КК України, саме у цій справі. 
		Через, що суд не згоден із аргументами прокурора та представника потерпілого про те, що мало місце застосування ОСОБА_4 насильства у процесі відкритого викрадення чужого майна (майна ОСОБА_7 ), а також безпосередньо перед початком грабежу, з метою вчинення саме такого злочину.
		І тому злочин, передбачений ч.3 ст.186 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 саме у цій справі, хоча і відноситься до категорії тяжких, але виходячи з фактичних обставин, інкримінованих йому стороною обвинувачення, теж не підпадає під виключення при застосуванні п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
		Тож, зважаючи на все вище викладене, суд погоджується із тим, що у даному об`єднаному кримінальному провадженні, після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, 03 травня 2019 року закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу. І при цьому, він не повідомлявся про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Через, що дане об`єднане кримінальне провадження дійсно слід закрити.
		Що стосується аргументів потерпілого про те, що закриттям кримінального провадження, буде порушено завдання будь-якого кримінального провадження, передбачене статтею 2 КПК України. То суд із цим не погоджується, через те, що за дійсними положеннями статті 2 КПК України, завдання, на які посилається представник потерпілої особи, зокрема щоби кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, є взаємопов`язаними та знаходять свій прояв у засадах кримінального провадження, одним з яких є розумність строків кримінального провадження, аспектом якого є право кожної людини на те, щоби обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Що до речі тісно пов`язано і з належною правовою процедурою.
		                   Оцінка суду щодо цивільного позову.
		В силу положень частин 1-3 статті 129 КПК України: 1) ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; 2) у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові; 3) а у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		Отже, у випадку закриття кримінального провадження, у зв`язку із тим, що після повідомлення особі про підозру, закінчився строк досудового розслідування, суд не має компетенції на вирішення цивільного позову по суті.
		Тому, для реалізації права потерпілої ОСОБА_7 на захист свого права у суді, передбачене частиною 1 статті 55 Конституції України, її цивільний позов, оскільки він звернений саме до обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити без розгляду, але ОСОБА_7 у цьому випадку має право пред`явити позов в порядку цивільного судочинства.
		Оцінка суду щодо речових доказів і документів.
		В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.
		Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів і документів наступним чином: 1) речові доказиу вигляді:шести слідівпальців рук;одного слідунизу підошвивзуття натемній дактилоплівці;одного слідунизу підошвивзуття увигляді гіпсовогозліпку;двох марлевихсерветок іззразками крові ОСОБА_13 та ОСОБА_7 ;зрізів нігтів ОСОБА_4 у паперовомуконверті;аудіовідеозапис,зафіксований надиску №LH3155VC06021239D2 знищити,оскільки вонине можутьвикористовуватись;2) речові доказиу вигляді:светру чорногокольору (спортивнакофта);колготи чорногокольору (рейтузи);штани зеленогокольору -повернути ОСОБА_7 ,оскільки цеїї власністьі їйвирішувати самій,як ізнею вчинити;3) речові докази у вигляді: куртки зимової матерчастої з капюшоном, темно коричневого кольору; штанів спортивних матерчастих, сірого кольору; кросівок, білого кольору, марки "Nike" - повернути ОСОБА_4 , оскільки це його власність і саме йому вирішувати, як із нею вчинити.
		Оцінка суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		Двома ухвалами слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_11 від 05 березня 2019 року, було накладено арешт на: светр чорного кольору, колготи чорного кольору та штани зеленого кольору; куртку зимову матерчату з капюшоном темно коричневого кольору, яка поміщена в спецпакет № 3348851, штани спортивні матерчаті сірого кольору, які поміщено в спецпаккет № 4342869 та кросівки білого кольору марки «Nike», які поміщено в спец пакет № 4342868 (т.4 а.с.122,123: дві ухвали слідчого судді).
		За положеннями частини 4 статті 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Тому, оскільки суд закриває кримінальне провадження, а вказані речі конфіскації не підлягають, арешт, накладений на вказане майно слід скасувати.
		Щодо процесуальних витрат.
		Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів. А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		При цьому, суд враховує правовий висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17), з яким суд погоджується і за яким: «Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установамиу кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, прокурора, суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України. Це положення відповідає приписамст. 15 Закону України «Про судову експертизу», а також ч. 2ст. 122 КПК. Враховуючи викладене, процесуальні витрати,понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, зокрема документально підтверджені витрати на проведення експертизи, необхідно стягувати з особи, відносно якої здійснювалося кримінальне провадження, у разі: 1) ухвалення щодо неї обвинувального вироку; 2) у разі залучення експерта саме стороною захисту.»
		Тож оскільки судом не ухвалено обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 , а експерти для проведення дактилоскопічної та трасологічної експертизи, що підтвердили всі учасники кримінального провадження, залучались не стороною захисту, а стороною обвинувачення (т.4 а.с.124,125: довідки про витрати на проведення експертизи; т.1 а.с.9-15: реєстр матеріалів), суд відмовляє у стягненні з ОСОБА_4 витрат на залучення експертів, у розмірі 4290 гривень, повністю.
		Інші процесуальні питання.
		Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених КПК України, відсутні.
		Таким чином, керуючись статтями 1-33,36,37,55-60,75-84,98-100,110,284,314,369-372,376,532 КПК України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Клопотання захисника обвинуваченого про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, після повідомлення особі про підозру - задовольнити.
		Закрити кримінальне провадження №12019090180000178, в якому ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 15 і частиною 1 статті 152, частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України - у зв`язку із тим, що після повідомлення йому про підозру у їх вчиненні, закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 Кримінального процесуального кодексу України.
		Цивільний позов ОСОБА_8 , поданий в інтересах потерпілої: ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, передбаченими частиною 3 статті 15 і частиною 1 статті 152, частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України - залишити без розгляду.
		Речові докази у вигляді: шести слідів пальців рук; одного сліду низу підошви взуття на темній дактилоплівці; одного сліду низу підошви взуття у вигляді гіпсового зліпку; двох марлевих серветок із зразками крові ОСОБА_13 та ОСОБА_7 ; зрізів нігтів ОСОБА_4 у паперовому конверті; аудіовідеозапис, зафіксований на диску №LH3155VC06021239D2 - знищити.
		Речові докази у вигляді: светру чорного кольору (спортивна кофта); колготи чорного кольору (рейтузи); штани зеленого кольору - повернути ОСОБА_7 .
		Речові докази у вигляді: куртки зимової матерчастої з капюшоном, темно коричневого кольору; штанів спортивних матерчастих, сірого кольору; кросівок, білого кольору, марки "Nike" - повернути ОСОБА_4 .
		Скасувати повністю арешти, накладені на речові докази ухвалами від 05 березня 2019 року слідчим суддею Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області: ОСОБА_11 .
		Відмовити у стягненні з ОСОБА_4 процесуальних витрат у вигляді витрат пов`язаних із залученням експертів у розмірі 4290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) гривень.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Повний текст ухвали виготовлено 22 травня 2023 року.
		 
		   Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...