Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/5427/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2023. Зареєстровано: 25.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2023.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024 (частково)
Результат оскарження 07.02.2024 Чернігівський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/750/937/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/5427/23
		Провадження № 2/750/937/23
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 травня 2023 року м. Чернігів
		 
		Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
		судді   Карапута Л.В.
		секретаря  Новик В. С., 
		за участі позивача, представника відповідача - Медвідь М.В.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому  засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлоінвест» про відшкодування збитків та процентів завданих невиконанням умов попереднього договору, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		19.04.2023 року ОСОБА_1  звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до Приватного підприємства «Житлоінвест» про відшкодування збитків та процентів завданих невиконанням умов попереднього договору та просить стягнути з відповідача 230237,06 грн. збитків та процентів завданих невиконанням умов попереднього договору.
		В обґрунтування позову зазначив, що 12 травня 2020 року між приватним підприємством «Житлоінвест», в особі директора Медвідя Миколи Володимировича, який діяв на підставі Статуту підприємства, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, був укладений попередній договір № 20-146-ЛД про укладання договору купівлі - продажу квартири. Згідно пункту 1 Договору, у строк до 31 грудня 2021 року продавець зобов`язується укласти договір купівлі-продажу, за умови введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а покупець зобов`язується оплатити: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі Квартира) в порядку та на умовах, передбаченим цим договором та Основним договором. Технічна специфікація квартири наведена в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору. Багатоквартирний житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена квартира, належить продавцю на підставі Договору № 1 від 24 червня 2019. Відповідно п. 4 Договору, продавець зобов`язується: передати квартиру Покупцеві протягом 30-ти робочих днів з дня укладання основного договору купівлі-продажу між Сторонами та повного розрахунку за цим договором. Цей договір вважається укладеним і набув чинності з моменту підписання сторонами (п. 23), а саме 12 травня 2020 року. ПП  «Житлоінвест» 12 травня 2020 року надало ОСОБА_1 рахунок - фактуру № СФ - 0000069 на сплату за об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 згідно попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 року 455820,00 грн. без ПДВ, з зазначенням реквізитів для сплати. Того ж дня ОСОБА_1 сплатив на вказаний рахунок ПП «Житлоінвест» 225000,00 грн. 07 березня 2023 року Покупець сплатив остаточну суму за вказаним курсом АТ «Укрексімбанк» 381155,00 грн, на визначений рахунок ПП «Житлоінвест». 16.03.2023 позивачу зателефонувала представник відповідача та повідомила про переплату за Договором, яка сталася внаслідок невірно повідомленого курсу валют та необхідності написати заяву на повернення надлишкової переплати у сумі - 1435 грн. 
		27 березня 2023 року позивачу, було повернуто кошти в сумі 606155,00 грн з призначенням платежу: повернення помилково перерахованих коштів згідно заяви від 16.03.2023 року. Заяву на повернення всієї суми сплаченої по Договору або заяви на розірвання, припинення або відмови від укладання основного договору позивач не складав. Вказана сума коштів 606155,00 грн., яка була раніше одержана ПП «Житлоінвест» в рахунок виконання зобов`язання Покупцем за попереднім договором, була перерахована Продавцем самостійно, на свій розсуд, без належних підстав обумовлених укладеним Договором. Позивач виконав усі умови договору та сплатив відповідачу повну суму коштів за укладеним Договором. Письмових повідомлень про одностороннє розірвання договору внаслідок його порушення позивач не отримував. Основний договір не було укладено з вини відповідача. Відповідач уникає виконання взятих на себе обов`язків за попереднім договором, тому просив на підставі вимог статтей 536, 625 ЦК України стягнути інфляційні збитки з 12.05.2020 по 27.03.2023 в розмірі 104036 грн. 60 коп., трьох відсотків річних за період з 12.05.2020 по 27.03.2023 в розмірі 20063 грн. 86 коп., реальні збитки за понесені комісійні витрати банку пов`язаних з перерахуванням Покупцем коштів Продавцю на загальну суму 1050 грн. 00 коп.. Суму реальних понесених збитків завданих позивачу просив стягнути з урахуванням подвійного розміру, що становить 210173 грн. 20 коп. ((104036,6+1050)х2), а всього загальна сума збитків завданих невиконанням умов попереднього договору та 3% річних становить 230237 грн. 06 коп.
		08.05.2023 представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву в якому просив, відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що попередній договір №20-146-ЛД від 12.05.2020 року про укладання договору купівлі-продажу квартири є нікчемним, а також таким, що не породжує жодних прав та обов`язків сторін. Таким чином, між відповідачем та позивачем виникли зобов`язання з повернення один одному всього того, що вони одержали за нікчемним правочином. Керуючись положеннями ч. 1 статті 216 ЦК України, ПП «Житлоінвест» 27 березня 2023 року повернуло грошові кошти ОСОБА_1 в повному обсязі у сумі 606155 грн. 00 коп., як отримані на виконання нікчемного правочину.
		15.05.2023 року позивач подав письмову відповідь на відзив в якій зазначив, що відповідач у поданому відзиві визнає факт, що ПП
		«Житлоінвест» не мало намірів виконувати умови укладено попереднього договору. ПП «Житлоінвест» зазначає, що перед підписанням попереднього договору, Сторони були ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочину вимог Закону. Зазначений довід відповідача, не підтверджується доказами та доданою копією договору. У відзиві відсутні пояснення з приводу позовних вимог про відшкодування збитку, факту омани та розміру розрахунку, що свідчить про їх визнання відповідачем. В момент укладення договору та до 27.03.2023 - дати повернення коштів, відповідач зазначав про свої наміри виконати умови договору чим ввів в оману позивача.
		У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.
		Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві. 
		З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. 
		Судом встановлено, що 12 травня 2020 року між приватним підприємством «Житлоінвест», в особі директора Медвідя Миколи Володимировича, який діяв на підставі Статуту підприємства, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, був укладений попередній договір № 20-146-ЛД про укладання договору купівлі - продажу квартири.
		Згідно пункту 1 Договору, у строк до 31 грудня 2021 року Продавець зобов`язується укласти договір купівлі-продажу (далі - Основний договір), за умови введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а Покупець зобов`язується оплатити: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі Квартира) в порядку та на умовах, передбаченим цим договором та Основним договором. Технічна специфікація Квартири наведена в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного Договору.
		Багатоквартирний житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена квартира, належить Продавцю на підставі Договору № 1 від 24 червня 2019.
		Пунктом 2.2. Договору, встановлено, що вартість квартири визначається на момент укладення Договору при курсі НБУ (26 гривень 82 копійки) станом на 12.05.2020 р., за одну умовну одиницю і становить 16995,5 за умовну одиницю приймається долар США.
		Відповідно п. 2.3.Договору, ціна продажу в національній валюті на дату заключення Договору з урахуванням умов п.2.2. становить - 455820,00 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок) без ПДВ.
		Згідно п. 3 Договору, на підтвердження намірів Сторін Покупець зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця суму в розмірі: 224700,00 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот гривень 00 копійок), що є еквівалентом 8378,1 умовних одиниць до 15.05.2020 р.; решта коштів - 231120,00 (двісті тридцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок), що є еквівалентом 8617,4 умовних одиниць сплачується при вводі будинку в експлуатацію.
		Ціна договору є динамічною.
		Відповідно п. 4 Договору, Продавець зобов`язується: передати квартиру Покупцеві протягом 30-ти робочих днів з дня укладання основного договору купівлі-продажу між Сторонами та повного розрахунку за цим договором.
		Згідно п. 7 Договору, укладення основного договору купівлі-продажу обумовлюється Сторонами настанням сукупності таких обставин:
		завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку, підписанням Декларації про готовність об`єкту до експлуатації;
		здійснення державної реєстрації права власності на квартиру в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень;
		після повного розрахунку Покупця на умовах Договору.
		Пунктом 9 Договору, передбачено, що сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення основного договору купівлі-продажу повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.
		12 травня 2020 року ПП «Житлоінвест» надало ОСОБА_1 рахунок - фактуру № СФ - 0000069 на сплату за об`єкт нерухомості АДРЕСА_2 згідно попереднього договору № 20-146-ЛД від 12.05.2020 року 455820,00 грн. без ПДВ 224700 грн., з зазначенням реквізитів для сплати. 12.05.2020 ОСОБА_1 сплатив на вказаний рахунок ПП «Житлоінвест» 225000,00 грн, з призначенням платежу: оплата за об`єкт нерухомості АДРЕСА_2 згідно попереднього договору №20-146-ЛД від 12.05.2020 р. без ПДВ, квитанція № 49193396 від 12.05.2020. Сплачено комісію банку за прийняття платежу у сумі 450 грн, квитанція № 49193397 від 12.05.2020.
		07 березня 2023 року позивач сплатив остаточну суму за вказаним курсом AT «Укрексімбанк» 381155,00 грн, на визначений рахунок ПП «Житлоінвест», за призначенням платежу: оплата за об`єкт нерухомості АДРЕСА_3 згідно попереднього договору №20- 146-ЛД від 12.05.2020 р. рахунок - фактуру № СФ - 0000069 від 12.05.2020р., без ПДВ, квитанція до платіжної операції на переказ готівки № 64977577 від 07.03.2023. Сплачено комісію банку за прийняття платежу у сумі 600,00і грн, квитанція № 64977578 від 07.03.2023.
		16.03.2023 ОСОБА_1 на ім`я директора ПП «Житлоінвест» подав заяву про повернення сплачених коштів згідно попереднього договору №20-146-ЛД від 12.05.2020 року у сумі 1459 грн. на рахунок позивача в АБ «Укргазбанк» (а.с. 64).
		27 березня 2023 року позивачу було повернуто кошти в сумі 606155,00 грн. з призначенням платежу: повернення помилково перерахованих коштів згідно заяви від 16.03.2023 року повний номер субрахунку - 26208330489076.400101.980 (а.с. 21).
		Попередній договір №20-146-ЛД від 12.05.2020 року підписано сторонами з урахуванням положень статті 635 ЦК України, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного. Перед підписанням попереднього договору, в якому викладено майбутні наміри, сторони були ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюючи природу такого правочину та значення своїх дій (а.с. 13-14). 
		Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
		Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		Тобто, враховуючи вимоги ст. ст. 635, 657 ЦК України, попередній договір між сторонами підлягав укладенню в письмовій формі та нотаріальному посвідченню, проте, вказаний договір не був посвідчений нотаріально.
		В силу ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Встановлено, що сторони недотрималися вимоги закону про нотаріальне посвідчення попереднього договору, а тому, в силу ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 220 ЦК України, такий договір є недійсним в силу закону (нікчемний правочин) і не створює юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
		Встановивши, що Попередній договір №20-146-ЛД від 12.05.2020 про укладення договору купівлі-продажу квартири, який підлягав нотаріальному посвідченню, чого вчинено не було, оскільки попередній договір відповідно до вимог закону укладається у формі, встановленого для основного договору, а договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов?язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, тому суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку, що договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між ОСОБА_1 та ПП «Житлоінвест» укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому.
		Таким чином, судом встановлено, що укладений між сторонами правочин нікчемний, він не створює юридичних наслідків, а тому передані за таким правочином кошти не є авансом чи завдатком.
		Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
		В силу п. 1 ч. 3 ст. 216 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
		Відповідно до зазначених норми, передані за недійсним (нікчемним правочином) кошти - є безпідставно отриманими і підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 216, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, в зв`язку з чим відповідачем 27.03.2023 повернуто грошові кошти ОСОБА_1 , які сплачені останнім. 
		Загальною засадою цивільного законодавства є добросовісність, розумність, справедливість. Цей принцип повною мірою підлягає як врахуванню учасниками цивільних відносин під час обрання варіанта належної поведінки з іншими учасниками, а так само має бути застосований під час оцінки судом поведінки усіх учасників цивільних відносин між собою.
		Кожна особа, діючи правомірно, повинна усвідомлювати, чи існує будь-яка справедлива підстава отримання нею тих або інших грошових коштів (матеріальних благ), чи відповідає існуючий характер взаємних стосунків сторін природі та вартості певного роду отримання, чи не створює така передача блага обов`язок з повернення неналежно отриманого.
		При цьому, суд має виходити з того, що підстава отримання будь-якого майна безвідплатно від іншої особи має бути недвозначною та явно вираженою з боку особи, яка здійснює таке передання. Отже, діючи розумно та добросовісно, кожен учасник цивільних відносин має оцінювати, чи не створює отримання якогось майна від іншої особи для самого отримувача певні цивільні зобов`язання, зокрема й щодо повернення отриманого без справедливої підстави.
		Цивільне право слугує меті забезпечення стабільності цивільного обороту, критерієм забезпечення чого є, за загальним правилом, отримання усіма учасниками цивільних відносин лише належного, тобто того, на отримання чого особа вправі справедливо та розумно розраховувати.
		Отже, саме такої розумної та справедливої підстави набуття грошових коштів у відповідача не існувало ані на час їх отримання, ані у подальшому такі підстави не виникли. 
		Згідно з частиною першою статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
		Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 254цс 19)).
		Частиною другою статті 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
		Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інакше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші, на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».
		Вказаний правовий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17.
		Отже, правовідносини, які склалися між сторонами з приводу стягнення безпідставно отриманих коштів, за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності.
		Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних та втрат від інфляції має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
		Також, подібний правовий висновок у даних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, в якій зазначено, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У частинах першій, третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Враховуючи наведене вище, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат в межах заявлених позивачем строків, а саме з 12.05.2020 по 27.03.2023.
		Здійснивши перевірку розрахунку, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що сума 3% річних від суми заборгованості за зобов`язанням в розмірі 225000 грн. 00 коп. за період з 12.05.2020 по 27.03.2023 становить 19405 грн. 98 коп., за зобов`язанням в розмірі 381155 грн. 00 коп. за період з 07.03.2023 по 27.03.2023 становить 657 грн. 88 коп. Сума інфляційних втрат від суми за зобов`язанням становиь 104036 грн. 60 коп.
		Відповідачем вказаного розрахунку не спростовано. 
		Проте, доводи представника відповідача суд не може прийняти до уваги, адже передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних та втрат від інфляції має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, а саме, у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 3% річних на загальну суму 20063 грн. 86 коп., інфляційних втрат в розмірі 104036 грн. 60 коп., а всього на загальну суму 124100 грн. 46 коп.
		При цьому суд, не знаходить обґрунтованих підстав для стягнення вказаних грошових коштів з урахуванням подвійного розміру заявленого позивачем на підставі вимоги частини 2 ст. 230 ЦК України, якою передбачено, що сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину, оскільки правочин є нікчемний, він не створює юридичних наслідків, тому не вчинений під впливом обману позивача, що спростовує здійснення ведення нечесної підприємницької діяльності Приватного підприємства «Житлоінвест». 
		Згідно вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
		Також суд не знаходить обґрунтованих підстав для відшкодування збитків понесених позивачем сплатою комісійних витрат банку на загальну суму 1050 грн. 00 коп. пов`язаних з перерахуванням ОСОБА_1 коштів відповідачу.
		Крім того, у зв`язку із задоволенням позову, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.
		Оскільки позов був заявлений на загальну суму 230237,06 грн., а задоволений на 124100,46 грн., що складає 54 % від ціни заявленого позову, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір за розгляд справи у розмірі 1780,08 грн. (1243,28 грн. - пропорційно задоволених позовних вимог (54 % від 2302,37 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та 536,80 грн. судового збору сплаченого за заяву про забезпечення позову).
		Керуючись ст.ст.  10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
		в и р і ш и в:
		 
		позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Житлоінвест» про відшкодування збитків та процентів завданих невиконанням умов попереднього договору, задовольнити частково. 
		Стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» (місце знаходження: вул. Мстиславська, 9, оф. 210, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України  - 36430901) на користь  ОСОБА_1  (місце проживання:  АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків -  НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 124100 грн. 46 коп. 
		Стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь  ОСОБА_1  1780 грн. 08 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Рішення може бути оскаржене  до Чернігівського апеляційного суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Повний текст рішення складено 25.05.2023.
		 
		Суддя                                                                                         Л.В. Карапута

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...