Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/11005/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2023. Зареєстровано: 02.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2023.
Дата набрання законної сили: 19.10.2023
Результат оскарження 19.10.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/420/12289/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/11005/23 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 липня 2023 року                                                                                           м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмови в поновленні пенсії та зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), оформлене листом від 06.04.2023 № 1500-0306-8/41057; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з моменту її звернення з заявою про поновлення.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, пенсіонеркою. Пенсія призначена з 01 квітня 1999 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 02.04.1999 р. З квітня 2014 року виплату позивачці пенсійних виплат органами Пенсійного фонду України припинено через окупацію російською федерацією Автономної Республіки Крим. ОСОБА_1 продовжувала проживати за зареєстрованим місцем проживання в смт Форос АР Крим. Можливості регулярно виїжджати для отримання пенсійних виплат на територію материкової частини України не мала. З 29.04.2022 р. зареєстрована як внутрішньо переміщена особа згідно довідки № 5122-5001439857. 23.03.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси (як до територіального органу) з заявою про поновлення виплати пенсії. До заяви додано копії: паспорта, коду, довідки ВПО, трудової книжки ОСОБА_1 , свідоцтва про освіту від 16.06.1970 р. № 8, атестату від 10.06.1977 р. № 3598, диплому серії НОМЕР_3 , свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб. Також, до заяви було долучено заяву про запит пенсійної справи ОСОБА_1 та заяву про перерахування пенсії на рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України». Листом ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії, повідомлено, що поновити виплату немає можливості, оскільки не наданий документ щодо припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання. При цьому, жодним чином не обґрунтовано що це за документ щодо припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання, яким чином його має отримати заявниця та яким нормативно-правовим актом передбачено подання такого документа. Попереднім місцем проживання позивачки є місце її реєстрації: АДРЕСА_1 . Слід відмітити, що відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначена для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією. А будь-які документи, довідки, видані на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим являються недійсними та не створюють жодних юридичних наслідків згідно з ч.3 ст.9 вказаного Закону. Відмову в поновленні виплати пенсії, викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.04.2023 р. № 1500-0306-8/41057, позивачка вважає незаконною, прийнятою суто формально та необґрунтовано, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
		Ухвалою судді від 22.05.2023 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		05.06.2023 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Позивач звернулась до Головного управління з заявою довільної форми від 23.03.2023, в якій порушувала питання щодо поновлення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058. Листом Головного управління № 1500-0306-8/41057 від 06.04.2023 Позивача було повідомлено про неможливість поновлення пенсії у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують зняття Позивача з обліку за попереднім місцем одержання пенсії. Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1 громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. Відтак, враховуючи те, що Позивач до звернення з заявою про поновлення пенсії проживала на території Автономної Республіки Крим, для поновлення виплати пенсії їй необхідно подати до Головного управління заяву в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта та про те, що вона не отримує пенсію від органів пенсійного забезпечення РФ. Враховуючи те. що Позивачем не було надано відповідних документів, Головне управління не має підстав для поновлення їй виплати пенсії.
		08.06.2023 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, згідно з якою ОСОБА_1 не проживає наразі на території Автономної Республіки Крим чи м. Севастополя, а тому не має подавати вказаної заяви, щоб засвідчити відсутність громадянства держави-окупанта. ОСОБА_1 є уродженкою та громадянкою України, що підтверджується її паспортом громадянина України, копією якого було долучено при зверненні до відповідача з заявою про поновлення пенсії. Також, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка згідно довідки про взяття її на облік ВПО від 29.04.2022 р. № 5122-5001439857 проживає в АДРЕСА_2 . З огляду на фактичне місце проживання та перебування ОСОБА_1 , вона не має обов`язку подавати заяву на підтвердження того, що вона не є громадянкою держави-окупанта. Отже, наведена відповідачем норма, а саме абз.6 п.2.8 Порядку № 22-1 не відноситься до позивачки та не ставить перед нею обов`язок подавати таку заяву.
		Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Сімеїзським ВМ Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму 10.06.1997.
		З 01 квітня 1999 року ОСОБА_1 призначено пенсію по вислузі років, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 виданим 02.04.1999 р.
		З квітня 2014 року виплату позивачці пенсійних виплат органами Пенсійного фонду України припинено через окупацію російською федерацією Автономної Республіки Крим. ОСОБА_1 продовжувала проживати за зареєстрованим місцем проживання в смт Форос АР Крим. Можливості регулярно виїжджати для отримання пенсійних виплат на територію материкової частини України не мала.
		З 29.04.2022 ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа згідно довідки про взяття її на облік ВПО від 29.04.2022 р. № 5122-5001439857 та наразі проживає в АДРЕСА_2 .
		20.02.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про поновлення пенсії.
		Листом від 06.03.2023 р. №4520-3592/Ю-02/8-1500/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області заявниці повідомлено, що для поновлення пенсії їй необхідно звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України (відділу обслуговування громадян) з паспортом громадянина України, реєстраційним номером облікової картки платника податків, трудовою книжкою, дипломом про навчання за денною формою, свідоцтвом про народження дитини, свідоцтвом про шлюб, заявою з банківської установи про відкриття особового рахунку.
		23.03.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі міста Одеси (як до територіального органу) з заявою про поновлення виплати пенсії. До заяви додано копії: паспорта, коду, довідки ВПО, трудової книжки ОСОБА_1 , свідоцтва про освіту від 16.06.1970 р. № 8, атестату від 10.06.1977 р. № 3598, диплому серії НОМЕР_3 , свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб. Також, до заяви було долучено заяву про запит пенсійної справи ОСОБА_1 та заяву про перерахування пенсії на рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України».
		Листом Головного управління № 1500-0306-8/41057 від 06.04.2023 Позивача було повідомлено про неможливість поновлення пенсії у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують зняття Позивача з обліку за попереднім місцем одержання пенсії.
		Зважаючи на неправомірність відмови в поновленні виплати пенсії, викладену в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.04.2023 р. № 1500-0306-8/41057, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 1 Конвенції, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
		Відповідно до ст.3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.
		Частини 1 та 2 ст. 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		Відтак, конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
		Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Європейська соціальна хартія, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
		Так, ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
		Отже, як вірно зауважив суд першої інстнації, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
		З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
		За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Керуючись ст. 2 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
		Частини 1 та 2 ст. 4 Закону № 1706-VII встановлюють, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
		Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
		За приписами ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" установлено, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
		Як не заперечується учасниками справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пенсія їй призначена у 01.04.1999 за місцем фактичного проживання у АР Крим.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
		Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
		За приписами ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
		Згідно ст. 5 Закону № 1058-IV він регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням та порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
		На виконання ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
		Підстави для припинення виплати пенсії визначені у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, а саме: виплата пенсії припиняється, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду:
		1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
		2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
		3) у разі смерті пенсіонера;
		4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
		5) в інших випадках, передбачених законом.
		За приписами ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
		Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі № 243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
		Як підтверджено матеріалами справи, лист ГУ ПФУ в Одеській області № 1500-0306-8/41057 від 06.04.2023 не містить посилань про наявність підстав, визначених ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV щодо позивача. Не надано таких підстав відповідачем і до суду.
		В указаному листі відповідач зазначив, що для поновлення за новим місцем проживання необхідні документи, які містять інформацію про припинення виплату пенсії за попереднім місцем проживання.
		За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що не поновлюючи позивачці пенсію, за відсутності передбачених законами України підстав для її припинення, відповідач порушив право останньої на її отримання.
		Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 234 від 02.06.2014 (далі - Порядок № 234).
		За приписами пунктів 3 та 4 Порядку № 234, особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
		За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред`являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
		Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
		Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
		Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.
		Натомість, у даній справі, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та з 29.04.2022 проживає у м. Одесі, що не заперечується учасниками справи.
		Відтак, посилання відповідача на необхідність витребування пенсійної справи позивача у органів Російської Федерації для поновлення їй пенсії є безпідставним.
		Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
		Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 КАС України  принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
		Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС  України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
		Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст. ст. 139, 242-246 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною відмови в поновленні пенсії та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , оформлене листом від 06.04.2023 № 1500-0306-8/41057.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити пенсію ОСОБА_1 з моменту її звернення із заявою про поновлення.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		          Суддя                                                                                           І.В. Завальнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...