Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/4015/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2023. Зареєстровано: 04.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2023.
Дата набрання законної сили: 10.01.2024
Результат оскарження 10.01.2024 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/212/290/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 212/4015/21 
		2/212/290/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		01 серпня 2023 року м. Кривий Ріг 
		Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., представників позивача - Вовк М.В., Урсуленко О.Ю., представника відповідача - Мельникової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів, -
		 
		встановив:
		В травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, який в подальшому було уточнено, до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) про стягнення безпідставно набутих коштів. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.03.2016 року шляхом підписання Заяви-анкети між ним та відповідачем було укладено Договір № б/н. На підставі вказаного Договору позивачу був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). В 2020 році позивач отримав від відповідача лист про розірвання договорів і закриття рахунків. В даному листі відповідач вказує про те, що 26.07.2020 року в односторонньому порядку ним було прийнято рішення про відмову від обслуговування шляхом розірвання ділових відносин у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійсненну належної перевірки документів чи відомостей. Після звернення до відповідача із заявою позивачем було отримано відповідь про відсутність залишків коштів на його рахунках. Так, відповідачем на підставі п.1.1.2.1.14 Умов та правил надання банківських послуг, розмішених на офіційному сайті www.privatbank.ua у мережі Інтернет, було списано з рахунку позивача комісію за обслуговування поточного рахунку, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, на загальну суму 17876,00 грн. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для списання вказаних коштів з його рахунку. 
		На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 25049,82 грн., з яких: 17876,00 грн. - безпідставно набуті грошові кошти, 1821,15 грн. - 3 % річних, 5352, 67 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
		Ухвалою суду від 18.05.2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. 
		26.07.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
		Ухвалою суду від 21.09.2021 року розгляд справи було відкладено на підставі клопотання представника позивача.
		13.10.2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшли пояснення у справі, в яких зазначено, що Банк не встановлював кредитний ліміт для клієнта, тому борг відсутній, списання коштів не здійснювалось. Листом від 05.09.2020 року клієнту запропоновано вказати рахунок в іншому банку для перерахування залишку на картковому рахунку, на підставі чого позивач направив Банку відповідну заяву. Банк перерахував кошти до іншого банку. Позивачем було переведено у готівку більше 1 000 000 грн. Грошові кошти на картку позивача заходили від різних осіб. Кошти не ідентифіковані як заробітна плата, дохід від підприємницької діяльності, дохід від корпоративних прав тощо. Вважає предмет позову безпідставним. 
		 
		Ухвалою суду від 22.12.2021 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» докази у справі.
		Не погоджуючись із позовними вимогами представник відповідача 17.05.2022 року надав до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що позивач отримував кошти від різних осіб, без зазначення призначення платежу, та в подальшому їх перевів у готівку в загальному розмірі більш ніж 1 000 000 грн. Дані кошти не ідентифіковані як заробітна плата, дохід від підприємницької діяльності, дохід від корпоративних прав та інше, тому керуючись ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , ч.1, ч.2 ст. 9 Закону Украйни «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Банк використав своє право, закріплене у ч. 2 ст. 1075 ЦК України та прийняв рішення про розірвання ділових стосунків з ОСОБА_1 , згідно з яким розірвав раніше укладені договори та закриті поточні рахунки. Про таке рішення Банк повідомляв позивача тричі: 19.07.2018 року, 23.07.2018 року та 27.07.2018 року у листах-повідомленнях. Однак, ОСОБА_1 звернувся до Банку лише у вересні 2020 року та надав заяву про перерахування коштів на рахунок іншого банку. З 26.09.2018 року відповідач нараховував та списував комісію за обслуговування поточного рахунку(-ів) позивача, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику (щомісячно протягом 6 місяців у розмірі щомісячного платежу 17% від суми коштів, що знаходилися на рахунку(-ах) клієнта на 31 день від направлення повідомлення клієнту про розірвання договору та закриття рахунку). Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. 
		02.06.2022 року на підставі ухвали суду уточнену позовну заяву було повернуто позивачу. 14.06.2022 року матеріали цивільної справи було передано до Дніпровського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги, провадження у справі зупинено. 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.08.2022 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про повернення позивачу уточненої позовної заяви залишено без змін. 
		19.09.2022 року провадження у справі було відновлено на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		30.09.2022 року матеріали цивільної справи було передано до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги, провадження у справі зупинено.
		Постановою Верховного Суду від 22.03.2023 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської від 02.06.2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26.08.2022 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.04.2023 року відновлено провадження у справі.
		Представник позивача - адвокат Вовк М.В. у судовому засіданні зазначив, що позивач не заперечує, що був укладений кредитний договір, однак стягнення коштів, які залишились на рахунках позивача, є безпідставним та виходить за межі договору. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що на адресу позивача направлялись повідомлення про прийняте Банком рішення про відмову в обслуговуванні. Рахунок в цей час був відкритий та обслуговувався Банком, тому за банківські послуги з обслуговування рахунку була утримана комісія. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. 
		Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК).
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.03.2016 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Вказана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послу і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщених у рекламному буклеті, складають між позивачем та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач ознайомився з договором про надання банківських послуг шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Позивач зобов`язався виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг. (а.с. 117, 159)
		23.07.2018 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20180723/6182 та 27.07.2018 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20180727/4942 АТ КБ «Приватбанк» звертався до ОСОБА_1 шляхом направлення листів-повідомлень про розірвання договорів і закриття рахунків на підставі ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта. Для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий в іншому банку, позивачу необхідно було у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутись до будь-якого відділення Банку з необхідними документами. Також зазначено, що у разі не звернення до Банку у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, вступає в дію тариф - Комісія за обслуговування поточного рахунку(-ів) клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, яка стягується щомісячно протягом шести місяців у розмірі щомісячного платежу - 17 % від суми коштів, що знаходилась на рахунку(-a) клієнта на 31 день від дня направлення повідомлення клієнту про розірвання договору та закриття рахунку, але не більше суми залишку коштів на рахунку(-ах) клієнта в 6-й місяць сплати комісії. В додатках містився зразок заяви про перерахування залишків коштів. (а.с. 155-157)
		27.07.2020 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20200727/3925 АТ КБ «Приватбанк» направив на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення, згідно якого 26.07.2020 року Банком було прийнято рішення про відмову в підтриманні ділових відносин, відмову від обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику, ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей, внаслідок чого будуть розірвані укладені договори банківського обслуговування та будуть закриті поточні рахунки. Для перерахування залишку коштів на рахунок, відкритий в іншому банку, у строк до 30 днів від дня надсилання цього повідомлення про відмову, ОСОБА_1 або його представнику необхідно було звернутись до будь-якого відділення Банку з відповідними документами. (а.с. 9)
		Аналогічний за змістом лист-повідомлення відповідачем було направлено на адресу ОСОБА_1 05.09.2020 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20200905/1107. Та додано, що у разі, якщо він або його представник не звернуться до Банку у строк протягом 30 днів від дня відправлення повідомлення про відмову, Банк, після спливу 30 днів від дати відправлення цього повідомлення, здійснює договірне списання коштів з рахунків клієнта для погашення заборгованості(-ей)/невиконаних зобов`язань (в тому числі кредитних), що підлягають сплаті Банку за укладеними договорами банківських послуг, у розмірах, визначених цими договорами, а залишок коштів на рахунках перераховує на окремий аналітичний балансовий рахунок для подальшого обліку та повернення коштів під час звернення до банку. (а.с. 41-42, 57)
		16.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділення АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перерахування залишків коштів на рахунках, вказавши необхідні реквізити для даної банківської операції, що підтверджується копією заяви. (а.с. 53, 158)
		За результатами розгляду звернення позивача до АТ КБ «ПриватБанк» останнім була надана відповідь від 27.11.2020 року, в якій банк зазначив, що листом від 27.07.2018 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20180727/4942 позивача було повідомлено про розірвання укладених з ним договорів та закриття поточних рахунків у зв`язку із встановленням неприйнятно високо ризику, а також необхідністю надати Банку протягом 30 днів низки документів. Повідомлено про наслідки неподання вказаних документів, а саме про початок дії нового тарифу за обслуговування рахунку в розмірі 17% від суми коштів, що знаходяться на рахунках на 31 день від дня направлення повідомлення. Станом на 26.07.2020 року залишки коштів на рахунку позивача відсутні, кошти були списані в рахунок комісії за обслуговування поточного рахунку(-ів) клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику. (а.с . 10)
		З Виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00024446920 від 15.03.2016 за період з 05.10.2000 по 05.10.2021 року, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що 13.07.2018 року на рахунку НОМЕР_1 , після здійснення банківської операції поповнення готівкою в терміналі самообслуговування, був наявний залишок грошових коштів у розмірі 17876,00 грн. З 26.09.2018 року по 25.02.2019 року відповідачем здійснювалось списання комісії по Наказу Деріскінг (явище, за якого Банк відмовляє у встановленні, підтриманні ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними) на загальну суму 17876,00 грн., а саме: 1) 26.09.2018 року - на суму 2979,33 грн.; 2) 26.10.2018 року - на суму 2979,33 грн.; 3) 26.11.2018 року - на суму 2979,34 грн.; 4) 27.12.2018 року - на суму 2979,33 грн.; 5) 25.01.2019 року - на суму 2979,34 грн.; 6) 28.02.2019 року - на суму 2979,33 грн. (а.с. 59-100)
		Згідно копії довідки АТ КБ «ПриватБанк», яка міститься в матеріалах справи, рахунок № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 за угодою № SAMDNWFC00024446920 від 15.03.2016 року за типом картки «Універсальна», було закрито 28.02.2019 року. (а.с. 54)
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта і встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Положенням ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст.1067 ЦК України).
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинного на день виникнення спірних правовідносин), банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 7.1.2 ст. 7 Закону).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 1702-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою.
		Положеннями ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).
		Згідно з п.п. 3 та 4 ч. 2 ст. 1075 ЦК України, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Згідно із п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702-VII неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону № 1702-VII суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки.
		За ч. 7 ст. 9 Закону №1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		Пунктом 3.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути: проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта.
		Таким чином, банк зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що закон чітко встановлює порядок та межі проведення ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку, підстави та умови проведення додаткового фінансового моніторингу банківських операцій.
		В силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
		Водночас, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
		Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 910/3245/19 та від 20 січня 2022 року у справі № 910/18504//20.
		Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
		Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено статтею 387 ЦК України.
		Між тим, як на підставу для списання коштів АТ КБ «ПриватБанк» посилається на п.п. 1.1.2.1.14 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого у разі, якщо клієнт, щодо якого Банком встановлено неприйнятно високий рівень ризику не звернувся до Банку з відповідною письмовою заявою про перерахування залишку коштів, оформленою за встановленим Банком зразком протягом 30 днів від дня надсилання клієнту повідомлення про встановлення неприйнятно високого рівня ризику наслідком якого є відмова від підтримання ділових відносин - такий клієнт зобов`язується сплатити Банку винагороду за обслуговування рахунка(-ів) відповідно до Тарифів Банка. Про застосуванні іншого тарифу та нарахування комісії за обслуговування поточного рахунку ОСОБА_1 повідомлено шляхом направлення листів 19.07.2018 року, 23.07.2018 року, 27.07.2018 року на поштову адресу останнього. (а.с. 151 зворотня сторона)
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 зроблено висновок, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Однак, підтвердження того, що при звернення до Банку з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та правилами, тарифами, на які посилається відповідач, до суду надано не було. Анкета-заява не містить умов щодо нарахування та списання комісії, розміру щомісячного платежу, періоду списання та інше. 
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 був клієнтом Банку та мав поточні рахунки. Банком направлялись листи-повідомлення на адресу позивача про прийняте рішення про розірвання укладених з ОСОБА_1 договорів та закриття поточних рахунків. Свої дії Банк обґрунтовував встановленням клієнту неприйнятно високого ризику. Також Банк повідомив позивача про те, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок необхідно у 30-денний строк звернутись до відділення, надавши необхідні документи, та заповнити заяву про перерахування залишку коштів до іншого банку. 
		Між тим матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів отримання вказаних листів позивачем та його поінформованості щодо застосування такого тарифу з обслуговуванням банківського рахунку. Заява про перерахування залишків коштів від 16.09.2020 року, на яку посилається Банк в обґрунтування заперечень, є бланковою та також не містить даних, що позивач був обізнаний про застосування до нього іншого тарифу з обслуговування.
		Також, суд зазначає, що лист-повідомлення від 19.07.2018 року, направлений на адресу позивача про розірвання з ним ділових стосунків, на яке посилається відповідач у своїх запереченнях на позовні вимоги, Банк до суду не надав та матеріали справи не містять. 
		На виконання вимог Банку позивач звернувся до останнього з відповідною заявою від 16.09.2020 року, в якій просив також погасити не виконані ним кредитні чи інші зобов`язання перед Банком, а залишки коштів перерахувати на рахунок, відкритий в іншому банку (а.с. 53, 158). Отже, позивач виконав визначені Банком умови для отримання своїх коштів з рахунку. Проте Банк спірні грошові кошти у повному розмірі на вказаний позивачем рахунок не перерахував, списавши частину коштів на витрати з обслуговування рахунку. Такі дії банку суперечать його ж вимозі, адресованій клієнту, та умовам укладеного Договору щодо обслуговування рахунків позивача. 
		Отже, встановивши, що відповідач належним чином не виконує розпорядження клієнта про переказ з належних йому рахунків грошових коштів, які неправомірно були списані за відсутності поінформованості позивача про нарахування комісії за обслуговування поточних рахунків клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення суми безпідставно набутих Банком грошових коштів у сумі 17876,00 грн. При цьому суд враховує, що АТ КБ «ПриватБанк» не заперечувало наявності на банківських рахунках позивача заявленої ним суми коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками АТ КБ «ПриватБанк» по рахунках ОСОБА_1 станом на 13.07.2018 року.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, перелік яких визначений ст. 611 ЦК України.
		Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Вказана стаття поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми. Тому аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення 3 % річних суд вважає необґрунтованими.
		Такого ж висновку про наявність підстав для стягнення виплат, передбачених ст. 625 ЦК України, у аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 463/4416/15 (провадження № 61-13469св18).
		Так, відповідач протиправно позбавив позивача можливості безперешкодного розпорядження належними йому грошовими коштами, списавши їх з рахунку позивача без достатніх на те правових підстав. 
		Таким чином, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних, приймаючи до уваги те, що наявний факт безпідставного неповернення грошових коштів позивачу, внаслідок чого останній був позбавлений можливості вільно розпоряджатись ними на власний розсуд, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог цій частині. 
		Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3 % річних (а.с. 142), вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає дослідженим матеріалам справи. Так, за період невиконання взятих на себе зобов`язань з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 % річних у розмірі 1821,15 грн. 
		Також інфляційні нарахування, виражені в національній валюті, полягають у відшкодуванні матеріальних витрат, які поніс позивач за невиконання або неналежне виконання відповідачем зобов`язання, що виразилось у протиправному списанні грошових коштів та їх несвоєчасного повернення. Оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляції відповідно до індексу інфляції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
		Так, суд приймає розрахунок інфляційних втрат, що міститься в уточненому позові (а.с. 141), загальний розмір яких склав 5352,67 грн. 
		Власних розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем надано не було, проведення судово-економічної експертизи не заявлено. 
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Відповідно до ч.ч 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов  ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. 
		Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
		Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). 
		На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді позивачем надано: копія договору про надання правничої допомоги № 02/05/2022-У від 02.05.2022 року, копія акту приймання-передачі правничої допомоги відповідно до умов вказаного договору та копія розрахункової квитанції серії АВ-ТБ № 002205 від 04.05.2022 року на суму 3000,00 грн. (а.с. 145-147).
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді у розмірі 3000,00 грн., які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача.
		Також, згідно вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. 
		Керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 1066, 1068, 1074 ЦК України, ст.ст. 12, 77-81, 128, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		ухвалив:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 25049,82 грн. (двадцять п`ять тисяч сорок дев`ять гривень 82 копійки), з яких: 17876,00 грн. - безпідставно набуті грошові кошти, 1821,15 грн. - 3 % річних, 5352,67 грн. - інфляційні втрати.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.        
		Повний текст рішення суду складений та підписаний 04 серпня 2023 року.
		 
		Суддя:                                    О.  Н.  Борис

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...