Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/239/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2023. Зареєстровано: 12.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2023.
Дата набрання законної сили: 25.10.2023
Результат оскарження 25.10.2023 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 34/913/239/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		 РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 серпня 2023 року м.Харків Справа № 913/239/22
		 Провадження №34/913/239/22
		 
		Господарський суд Луганської області у складі:
		суддя Іванов А.В. 
		при секретарі судового засідання Пришві О.С.,
		розглянувши у судовому засіданні справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
		до Гірської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Гірське Сєвєродонецького району Луганської області,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача  Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» , м. Київ,
		про стягнення 579 455 грн. 85 коп.
		 
		В судовому засіданні брали участь:
		від позивача: адвокат Орел С.С. (в режимі відеоконференції);
		від відповідача: представник не прибув;
		від третьої особи: представник не прибув. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 
		 
		Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Гірської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 579 455 грн. 85 коп., з яких основний борг в сумі 431 467 грн. 78 коп., пеню в розмірі 62 060 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 7 671 грн. 94 коп. та інфляційні втрати в розмірі 78 255 грн. 35 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. В свою чергу, відповідача, який є бюджетною установою, було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
		Позивач зазначає, що у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншими постачальниками Оператором ГТС за участю операторів ГРМ об`єми природного газу, спожитого відповідачем з листопада 2021 року по лютий 2022 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії». Відповідно спожитий відповідачем природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.
		При цьому, позивач вказує, що Договір постачання природного газу між постачальником останньої надії та споживачем не потребує підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
		Позивач зауважує, що нарахування вартості спожитого природного газу проводилось ним на підставі даних Оператора ГТС про об`єм спожитого природного газу. Також він направляв на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані.
		Як вважає позивач, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, які позивач виконав у повному обсязі та поставив відповідачу протягом листопада 2021  лютого 2022 року природний газ на загальну суму 431 467 грн. 78 коп. 
		В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором не виконав та оплату вартості спожитого газу не здійснив, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 431 467 грн. 78 коп. 
		Відтак, не сплата відповідачем за поставлений природний газ стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 справу №913/239/22 передано на розгляд судді Іванову А.В.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Про дату та час підготовчого засідання вирішено повідомити сторін в подальшому.
		07.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 18.11.2021 між ним та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було укладено Договір постачання природного газу №11-1139/21-БО-Т, відповідно до умов якого постачальник мав передати відповідачу замовлений обсяг природного газу в період з 01.11.2021 по 31.12.2022 року.
		Відповідач стверджує, що здійснив оплату поставленого в грудні ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» природного газу в розмірі 124 154 грн. 96 коп., оскільки мав підстави вважати саме його постачальником газу. В той же час включення його до реєстру споживачів належить до обов`язку постачальника. 
		В той же час, на думку відповідача, Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може бути підставою для виникнення господарських зобов`язань, так як споживач не здійснив його акцептування і тому вважав постачальником газу період з 01.11.2021 по 31.12.2022 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Відтак, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.
		До того ж, відповідач стверджує, що вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, в зв`язку з тим, що він не може нести господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов`язання, оскільки належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, а саме військової агресії рф проти України. 
		В зв`язку з наведеним відповідач просив залишити позовні вимоги без задоволення.
		Суд прийняв вказаний відзив та долучив його до матеріалів справи.
		12.12.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що укладення Договору постачання природного газу №11-1139/21-БО-Т від 18.11.2021 не підтверджує факт постачання відповідачу природного газу у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 31.12.2021 саме ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», оскільки відповідача було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесено газ спожитий відповідачем у зазначені періоди до портфеля постачальника «останньої надії».
		Також зауважує, що у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 31.12.2021 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, що вбачається з даних Інформаційної платформи оператора ГТС.
		Крім того, позивач вказує, що відсутні докази включення його до реєстру споживачів в спірний період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 31.12.2021 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», натомість наявні докази включення відповідача в цей період саме до реєстру споживачів позивача. В свою чергу, факт отримання природного газу в січні та лютому 2022 року відповідач не заперечує.
		Позивач наголошує, що посилання відповідача на неакцептування Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» є безпідставним, оскільки такий договір акцептується через споживання газу за відсутності іншого постачальника, вважається укладеним з дня початку постачання газу і не потребує двостороннього підписання.
		До того ж, позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що він не може нести господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов`язання внаслідок військової агресії рф проти України, оскільки зобов`язання відповідача зі своєчасної оплати вартості поставленого природного газу виникло до вказаних обставин і не має до них ніякого відношення.
		В зв`язку з наведеним позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Вказана відповідь на відзив була прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
		11.01.2023 від позивача до суду надійшли заперечення, в яких зазначив, що позивач в односторонньому порядку уклав публічний Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії». В той же час відповідач, реалізуючи право на вільний вибір постачальника, уклав договір з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і вважав, що його включено до реєстру споживачів цього постачальника.
		При цьому, на думку відповідача, виникнення боргу не може ставитись в залежність від неналежного виконання обов`язку постачальника щодо включення його до реєстру споживачів. Відтак, відповідач стверджує, що у нього відсутні господарські зобов`язання перед позивачем.
		В свою чергу, вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Суд прийняв вказані заперечення та долучив їх до матеріалів справи.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.03.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 29.03.2023 о 15 год. 50 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.04.2023 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання на іншу дату та час.
		30.03.2023 від позивача надійшли пояснення, в яких повідомив про те, що Указом Президента України №181/2023 від 24.03.2023 на базі Гірської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області утворено Гірську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.
		В зв`язку з наведеним позивач просив врахувати дані пояснення під час розгляду справи.
		Вказані пояснення були долучені судом до матеріалів справи.
		Також судом враховано, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру 19.04.2023 змінилась назва відповідача з Гірської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на Гірську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.05.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 15.05.2023 о 14 год. 30 хв.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.05.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання на іншу дату та час.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.06.2023 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 04.07.2023 о 15 год. 00 хв.
		16.05.2023 від позивача надійшло клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи докази направлення копій позовної заяви з додатками та відповіді на відзив у справі №913/239/22 на адресу третьої особи, яке суд задовольнив та долучив до матеріалів справи докази направлення.
		25.05.2023 від відповідача надішов лист, в якому вказував, що листом від 24.05.2023 №01-26/312 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надіслано відзив на позовну заяву та заперечення з додатками та надав докази надсилання.
		Вказаний лист з додатками долучено судом до матеріалів справи.
		26.05.2023 від третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначив, що між ним та відповідачем було укладено договір постачання природного газу від 18.11.2021 № 11-1139/21-БО-Т, відповідно до умов пункту 3.2 якого постачання природного газу за Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
		Третя особа вказала, що при реєстрації Споживача 18.11.2021 на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство отримало повідомлення, що EIС код Споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання).
		В зв`язку з цим, інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких Споживачів виключно окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду Споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу.
		В свою чергу, третя особа зазначила, що інформацію від Споживача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного Договору (щодо ЕІС-кодів вузлів обліку № 56ZS21A180J2M01Y, 56ZS21A180J2M02W, 56ZS21A180J2M03U), Товариством отримано листом на електронну пошту 21.12.2021.
		22.12.2021 Товариство подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 22.12.2021 та зареєстровано Споживача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 25.12.2021.
		31.01.2022 року Споживач надав інформацію стосовно додаткового об`єкту (щодо ЕІС-коду вузла обліку № 56ZS21A180J2M04S), по якому буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного Договору.
		Товариство 01.02.2022 подало запит на інформаційній платформі Оператора ГТС. Цей запит було підтверджено 01.02.2022 та зареєстровано додатковий об`єкт Споживача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 05.02.2022.
		В зв`язку з наведеним, наголошує, що Товариством було забезпечено своєчасну реєстрацію Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника.
		Обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами Споживача складає:  у грудні 1 368,00 куб. м;  у січні 6 993,74 куб. м;  у лютому 5 281,00 куб. м.
		Вказані пояснення долучені судом до матеріалів справи.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.07.2023 запропоновано позивачу та відповідачу надати додаткові пояснення щодо письмових пояснень третьої особи з доказами направлення іншим учасникам справи. Закрито підготовче провадження.
		Призначено справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.07.2023 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 03.08.2023 о 14 год. 15 хв.
		 
		06.07.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що з відомостей Інформаційної платформи Оператора ГТС, які надані третьою особою, вбачається, що за ЕІС-кодом відповідача 56XS000180J2M00E обліковуються 4 точки обліку (вузла обліку): 56ZS21A180J2M01Y, 56ZS21A180J2M02W, 56ZS21A180J2M03U, 56ZS21A180J2M04S.
		Позивач вказує, що точки обліку відповідача 56ZS21A180J2M01Y, 56ZS21A180J2M02W, 56ZS21A180J2M03U зареєстровані в портфелі позивача з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 24.12.2021. За даними третьої особи, постачання за точками обліку відповідача 56ZS21A180J2M01Y, 56ZS21A180J2M02W, 56ZS21A180J2M03U третьою особою здійснюється з 25.12.2021.
		Також позивач зазначає, що точка обліку відповідача 56ZS21A180J2M04S зареєстрована в портфелі позивача з 29.10.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 30.01.2022 та з 01.02.2022 по 04.02.2022. За даними третьої особи, постачання за точкою обліку Відповідача 56ZS21A180J2M04S третьою особою здійснюється з 05.02.2022.
		В зв`язку з наведеним позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
		Вказані пояснення приймаються судом та долучаються до матеріалів справи.
		 
		11.07.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що третьою особою було порушено норми Кодексу ГТС та умови договору постачання природного газу №11-1139/21-БО-Т від 18.11., які мали своїм наслідком незаконне нарахування позивачем штучно створеної заборгованості.
		Відповідач зазначає, що включення Споживача до Реєстру споживачів постачальника безпосередньо належить до обов`язку Постачальника. Тому, на думку відповідача, всі дії третьої особи щодо несвоєчасної реєстрації Споживача у Реєстрі та включення до Реєстру не всіх точок комерційного обліку Споживача є протиправними.
		Також відповідач стверджує, що виникнення у Споживача боргового зобов`язання перед постачальником «останньої надії» не може ставитись в залежність від неналежного виконання обов`язку діючого Постачальника щодо своєчасного включення Споживача до Реєстру споживачів постачальника, оскільки таке включення не залежить і не може залежати від дій (волі) Споживача, в зв`язку з тим, що законодавець не наділив Споживача відповідною правосуб`єктністю. Відтак, відповідач не може нести майнову відповідальність за дії/бездіяльність третьої особи.
		В зв`язку з наведеним відповідач вважає, що у нього відсутні господарські зобов`язання перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
		Вказані пояснення приймаються судом та долучаються до матеріалів справи.
		 
		В судовому засіданні 03.08.2023 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, надав усні пояснення по суті позовних вимог та підтримав позов.
		Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 03.08.2023 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Разом з тим, суд враховує, що вони подавали клопотання про розгляд справи без їх участі, які були задоволені судом в попередніх судових засіданнях.
		 
		При цьому, суд враховував, що місцезнаходженням відповідача є: 93292, Луганська обл., Попаснянський р-н, с. Гірське, вул. Центральна, буд. 7. 
		Гірська міська територіальна громада була включена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.
		Тому суд був фактично позбавлений можливості надсилати відповідачу копії ухвал у справі засобами поштового зв`язку.
		Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. 
		Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області розміщувалися повідомлення для відповідача про відкриття провадження у справі, відкладення підготовчих засідань, призначення судових засідань на певну дату та час, продовження підготовчого провадження, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
		Також, електронні варіанти ухвал суду направлялися на електронну пошту відповідача: girskavca@gmail.com.
		Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про розгляд даної справи в умовах воєнного стану, що загалом підтверджується поданням відзиву на позовну заяву, заперечень, письмових пояснень та інших заяв і клопотань під час розгляду справи.
		 
		У судовому засіданні 03.08.2023 суд, розглянувши справу по суті, заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917- Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
		Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).
		Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природногогазу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
		В значенні Бюджетного кодексу України Гірська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (в подальшому Гірська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області) є бюджетною установою.
		У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з листопада 2021 року по лютий 2022 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.
		На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав, позивач надав лист оператора ГТС від 27.09.2022 №ТОВВИХ-22-10353 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000180J2M00E; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000180J2M00E (надано у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
		Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
		Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
		Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
		Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та Гірською міською військово-цивільною адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області (Споживач, відповідач) було укладено Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».
		 
		Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
		Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
		Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 Договору).
		Відповідно до п. 4.2 Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
		Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).
		За приписами п. 4.4 Договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
		У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).
		За умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
		Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
		Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та поставив відповідачу протягом листопада 2021  лютого 2022 року природний газ на загальну суму 431 467 грн. 78 коп. 
		В свою чергу, відповідач зобов`язання за Договором не виконав та оплату за спожитий природний газ не здійснив, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 431 467 грн. 78 коп.
		Оскільки відповідачем обов`язок щодо сплати вартості поставленого природного газу не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 579 455 грн. 85 коп., з яких основний борг в сумі 431 467 грн. 78 коп., пеня в розмірі 62 060 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 7 671 грн. 94 коп. та інфляційні втрати в розмірі 78 255 грн. 35 коп.
		 
		Відповідач проти позову заперечив та зазначав, що 18.11.2021 уклав Договір постачання природного газу №11-1139/21-БО-Т з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», відповідно до умов якого постачальник мав передати відповідачу замовлений обсяг природного газу в період з 01.11.2021 по 31.12.2022 року.
		Відповідач стверджував, що здійснив оплату поставленого в грудні ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» природного газу в розмірі 124 154 грн. 96 коп., оскільки мав підстави вважати саме його постачальником газу. В свою чергу включення його до реєстру споживачів належить до обов`язку постачальника. 
		В той же час, на думку відповідача, Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може бути підставою для виникнення господарських зобов`язань, так як споживач не здійснив його акцептування і тому вважав постачальником газу період з 01.11.2021 по 31.12.2022 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Відтак, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.
		При цьому, на думку відповідача, виникнення боргу не може ставитись в залежність від неналежного виконання обов`язку постачальника щодо включення його до реєстру споживачів. Відтак, відповідач стверджує, що у нього відсутні господарські зобов`язання перед позивачем.
		До того ж, відповідач вважав, що вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, в зв`язку з тим, що він не може нести господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов`язання, оскільки належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, а саме військової агресії рф проти України. 
		В зв`язку з наведеним відповідач просив залишити позовні вимоги без задоволення.
		 
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.
		Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».
		Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. 
		До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
		Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). 
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а саме в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 в об`ємі 5 995 м куб. на суму 100 716 грн. 00 коп. згідно рахунку на оплату №31710 за листопад 2021 року, з 01.12.2021 по 31.12.2021 в об`ємі 5 165 м куб. на суму 290 539 грн. 49 коп. згідно рахунку на оплату №31710 за грудень 2021 року, з 01.01.2022 по 31.01.2022 в об`ємі 861,08 м куб. на суму 36 168 грн. 19 коп. згідно рахунку на оплату №6073 за січень 2022 року та з 01.02.2022 по 04.02.2022 в об`ємі 97 м куб. на суму 4 046 грн. 10 коп. згідно рахунку на оплату №9806 за лютий 2022 року.
		У відповідності до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
		Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
		За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача - Гірської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, зазначено ЕІС-код споживача природного газу  56XS000180J2M00E.
		Згідно з листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000180J2M00E підтверджено, що у зазначені періоди відповідач був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». 
		Також в даному листі вказано, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS000180J2M00E, внесені в алокацію вказаного постачальника «останньої надії» та становлять з 01.11.2021 по 30.11.2021  5 995, 00 куб. м; з 02.12.2021 по 31.12.2021  5 165,00 куб. м.; з 01.01.2022 по 31.01.2022  861,08 куб. м; з 01.02.2022 по 04.02.2022  97 куб. м.
		Поставка природного газу позивачем у зазначених обсягах відповідачу в ці періоди також підтверджується даними довідки про об`єми поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу за період реєстрації в реєстрі та даними витягу з ІП ОГТСУ з ЄЦП ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
		При цьому, вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
		Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ України № 1102, визначено, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку.
		Цією ж Постановою на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
		Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується за даними позивача гранична ціна 16,8 грн. за 1 куб. метр.
		З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого останнім надано роздруківку з сайту та довідку.
		Таким чином, загалом позивач поставив відповідачу в період з листопада 2021 року по лютий 2022 року природний газ в об`ємі 12 118,08 куб. м на загальну суму 431 469 грн. 78 коп.
		 
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Так, згідно п. 4.3 Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
		На виконання вказаного пункту позивачем направлялись відповідачу відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу.
		При цьому, Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» встановлені такі строки виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ  споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).
		Відтак, відповідач мав оплатити вартість поставленого позивачем у листопаді 2021 року природного газу до 31.12.2021, поставленого у грудні 2021 року до 31.01.2022, у січні 2022 року до 28.02.2022, а у лютому 2022 року до 31.03.2023.
		Натомість, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений Договором строк, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 431 469 грн. 78 коп. 
		Доказів оплати відповідачем основного боргу у розмірі 431 469 грн. 78 коп. матеріали справи не містять.
		Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».
		За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 431 469 грн. 78 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
		 
		Натомість аргументи відповідача щодо відсутності заборгованості перед позивачем не відповідають дійсності з огляду на наявні в матеріалах справи докази, зокрема дані Оператора ГТС, згідно з якими відповідач був включений до реєстру споживачів позивача в період з листопада 2021 року по лютий 2022 року і спожив природний газ в об`ємі 12 118,08 куб. м на загальну суму 431 469 грн. 78 коп.
		Будь-яких достатніх та належних доказів відсутності постачання позивачем відповідачу природного газу у вказані строки і обсягах, відповідачем надано не було.
		 
		В свою чергу, посилання відповідача на те, що він вважав ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» постачальником газу в період з 01.11.2021 по 31.12.2022, оскільки з ним було укладено Договір постачання природного газу №11-1139/21-БО-Т від 18.11.2021, суд вважає безпідставними.
		Позаяк п. 3 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
		Крім того, п. 1 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
		Також відповідно до умов пункту 3.2 Договору постачання природного газу №11-1139/21-БО-Т від 18.11.2021 постачання природного газу за Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
		Тобто положеннями законодавства та умовами Договору чітко визначено, що постачання природного газу здійснюється не з моменту укладення Договору постачання природного газу, а саме з моменту включення споживача до реєстру споживачів відповідного постачальника.
		Тому оскільки станом на 01.11.2021 відповідач, будучи бюджетною установою, не був включений до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», позивач правомірно вважав себе постачальником «останньої надії», що підтверджується матеріалами справи в сукупності. 
		При цьому, позивач як постачальник «останньої надії», мав право зареєструвати відповідача у власному Реєстрі споживачів без його погодження.
		 
		Разом з цим, судом враховано, що з відомостей Інформаційної платформи Оператора ГТС вбачається, що за ЕІС-кодом відповідача 56XS000180J2M00E обліковуються 4 точки обліку (вузла обліку): 56ZS21A180J2M01Y, 56ZS21A180J2M02W, 56ZS21A180J2M03U, 56ZS21A180J2M04S.
		При цьому, точки обліку 56ZS21A180J2M01Y, 56ZS21A180J2M02W, 56ZS21A180J2M03U зареєстровані в портфелі позивача з 29.10.2021 по 30.11.2021 та з 02.12.2021 по 24.12.2021. В свою чергу постачання за цими точками третьою особою здійснюється з 25.12.2021.
		Окрім того, точка обліку 56ZS21A180J2M04S зареєстрована в портфелі позивача з 29.10.2021 по 30.11.2021, з 02.12.2021 по 30.01.2022 та з 01.02.2022 по 04.02.2022, а постачання за цією точкою обліку третьою особою здійснюється з 05.02.2022.
		Тобто за точками обліку з ЕІС-кодами 56ZS21A180J2M01Y, 56ZS21A180J2M02W, 56ZS21A180J2M03U з 01.11.2021 по 24.12.2021 включно постачальником був позивач, а з 25.12.2021 вже третя особа.
		Відповідно за точкою обліку з ЕІС-кодом 56ZS21A180J2M04S з 01.11.2021 по 04.02.2022 включно постачальником був позивач, а з 05.02.2022 - третя особа.
		 
		Доводи відповідача про те, що Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може бути підставою для виникнення господарських зобов`язань, так як споживач не здійснив його акцептування, суд не бере до уваги. 
		Так як, пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
		Відтак, Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» акцептується через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, не потребує двостороннього підписання та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
		Отже, суд вкотре наголошує, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», що підтверджується фактом споживання газу відповідачем в періоди та об`ємах, що вказані вище. Тому такий Договір в силу положень закону не потребує окремого його акцептування відповідачем в будь-яких інший спосіб.
		 
		Твердження відповідача про несвоєчасність його включення ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» до реєстру споживачів цього постачальника є необґрунтованими, оскільки положеннями п. 7 розділу IV Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 встановлено, що зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу» щодо зміни постачальника протягом періоду, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачем (чи за дорученням споживача його постачальником) зміни постачальника.
		Як зазначалося вище, EIС код відповідача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання). В зв`язку з цим, інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких Споживачів виключно окремо по кожному об`єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду Споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу.
		В свою чергу, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 21.12.2021 отримала інформацію від відповідача про перелік об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного між ними Договору (вузли обліку 56ZS21A180J2M01Y, 56ZS21A180J2M02W та 56ZS21A180J2M03U).
		22.12.2021 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 22.12.2021 та зареєстровано відповідача в реєстрі споживачів третьої особи з датою початку постачання з 25.12.2021.
		Крім того, 31.01.2022 року відповідач надав інформацію стосовно додаткового об`єкту (вузол обліку 56ZS21A180J2M04S), по якому буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного Договору. 
		Відповідний запит було подано на інформаційній платформі Оператора ГТС 01.02.2022 та підтверджено 01.02.2022, після чого зареєстровано додатковий об`єкт відповідача в реєстрі споживачів третьої особи з датою початку постачання з 05.02.2022.
		Тому суд вважає, що третьою особою було забезпечено своєчасну реєстрацію відповідача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі його споживачів.
		 
		Окремо суд звертає увагу, що хоча у спірний період споживання відповідач мав договірні відносини на постачання природного газу з іншим його постачальником, як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав жодного доказу того, що по першим трьом точкам у спірний період з 01.11.2021 по 24.12.2021, а по четвертій точці з 01.11.2021 по 04.02.2022 він був включений до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», а тому відбулось автоматичне включення Оператором ГТС до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих відповідачем, який є бюджетною установою, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.
		До того ж, доводи відповідача про несвоєчасне його включення до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» є не спроможними та в будь-якому разі не спростовують наявність підстав для задоволення позовних вимог та оплати відповідачем фактично спожитого ним у спірному періоді природного газу, які були включені до портфеля постачальника «останньої надії».
		Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14.06.2023 у справі №904/2867/22 та 26.07.2023 у справі №913/242/22 за подібних правовідносин.
		 
		Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 62 060 грн. 78 коп. суд зазначає наступне.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
		Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 
		Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
		За умовами п. 4.5. Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
		Таким чином, приписами законодавства та умовами укладеного сторонами Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» встановлена відповідальність відповідача у випадку порушення строків оплати за поставлений природний газ. 
		Позивачем, в зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого природного газу відповідачем, було нараховано останньому пеню наступним чином:
		за зобов`язаннями листопада 2021 року за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 на суму 100 716 грн. 72 коп. в розмірі 12 196 грн. 29 коп.;
		за зобов`язаннями грудня 2021 року за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 на суму 290 539 грн. 49 коп. в розмірі 42 904 грн. 33 коп.;
		за зобов`язаннями січня 2022 року за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 на суму 36 166 грн. 19 коп. в розмірі 6 321 грн. 66 коп.;
		за зобов`язаннями лютого 2022 року за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 на суму 4 046 грн. 10 коп. в розмірі 638 грн. 50 коп.
		Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд вважає його арифметично вірним та зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.
		Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 62 060 грн. 78 коп. є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
		 
		Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7 671 грн. 94 коп.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
		У відповідності до розрахунку позивача нарахування 3% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання здійснено наступним чином:
		за зобов`язаннями листопада 2021 року за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 на суму 100 716 грн. 72 коп. в розмірі 2 011 грн. 56 коп.;
		за зобов`язаннями грудня 2021 року за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 на суму 290 539 грн. 49 коп. в розмірі 5 062 грн. 55 коп.;
		за зобов`язаннями січня 2022 року за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 на суму 36 166 грн. 19 коп. в розмірі 546 грн. 95 коп.;
		за зобов`язаннями лютого 2022 року за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 на суму 4 046 грн. 10 коп. в розмірі 50 грн. 88 коп.
		Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.
		Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7 671 грн. 94 коп. є законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
		 
		Крім того, позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані інфляційні втрати в розмірі 78 255 грн. 35 коп.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		За розрахунком позивача, з яким погоджується суд, загальна сума інфляційних втрат нараховувалась:
		за зобов`язаннями листопада 2021 року за період з січня по серпень 2022 року на суму 100 716 грн. 72 коп. в розмірі 19 672 грн. 87 коп.;
		за зобов`язаннями грудня 2021 року з лютого по серпень 2022 року на суму 290 539 грн. 49 коп. в розмірі 52 294 грн. 26 коп.;
		за зобов`язаннями січня 2022 року за період з березня по серпень 2022 року на суму 36 166 грн. 19 коп. в розмірі 5 837 грн. 50 коп.;
		за зобов`язаннями лютого 2022 року за період з квітня по серпень 2022 року на суму 4 046 грн. 10 коп. в розмірі 450 грн. 72 коп. та загалом становить 78 255 грн. 35 коп.
		Тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат з відповідача підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 78 255 грн. 35 коп.
		 
		В свою чергу, доводи відповідача про те, що вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, в зв`язку з тим, що він не може нести господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов`язання, оскільки належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, а саме військової агресії рф проти України спростовуються наведеними вище висновками та матеріалами справи. 
		Оскільки пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховувалися позивачем на заборгованість, яка виникла у відповідача до початку військової агресії рф проти України, тому твердження відповідача про те, що виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили є недоречним та не приймається судом до уваги.
		 
		Загалом позиція відповідача в цій справі є суперечливою, оскільки спочатку він не визнає взагалі заборгованості перед позивачем, а потім в подальших заявах по суті та поясненнях стверджує про неможливість нести господарсько-правову відповідальність за порушення господарського зобов`язання, оскільки належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.
		Натомість, суд наголошує, що суперечлива поведінка сторін заборонена як в цивільних правовідносинах, оскільки не сприяє сталому діловому обороту, так є неприйнятною і при розгляді справи. Тому, на переконання суду, вказане свідчить лише про намагання відповідача уникнути господарської відповідальності за порушення умов Договору. 
		 
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вищевказані заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими. 
		 
		Всі інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		 
		За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.
		В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 431 467 грн. 78 коп., пеня в розмірі 62 060 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 7 671 грн. 94 коп. та інфляційні втрати в розмірі 78 255 грн. 35 коп.
		 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
		З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 8 691 грн. 84 коп.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
		 
		Щодо розгляду даної справи у розумний строк, суд зауважує таке.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі Kudla v. Poland заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі Vernillo v. France заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі Frydlender v. France заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі Wierciszewska v. Poland заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі Capuano v. Italy заява №9381/81 та ін.).
		Зокрема, у п. 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
		Положеннями ч.ч. 2-3 ст. 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
		Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ч.ч. 1-2 ст. 195 ГПК України).
		Натомість Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. 
		В подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 18.05.2022, №573 від 12.08.2022, №757 від 07.11.2022, №58 від 06.02.2023 та №254/2023 від 01.05.2023, воєнний стан продовжувався та діє на даний час. 
		Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. 
		Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де розташовано Господарський суд Луганської області, було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.
		Отже, розгляд даної справи, у строки, визначені ГПК України, було унеможливлено через обставини, які не залежали від волі суду.
		Разом з тим, судом було вжито всі залежні від нього заходи для проведення підготовчого провадження та розгляду даної справи по суті в розумний строк.
		Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).
		Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).
		Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.
		При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.
		Відтак, суд вважає, що розгляд даної справи здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру, а саме запровадження воєнного стану в Україні та перебування суду безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій та в подальшому на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.
		 
		Суд звертає увагу відповідача, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		До моменту відкриття провадження у справі Гірську міську територіальну громаду, включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, тому суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для відповідача про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		 
		Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Гірської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області задовольнити повністю.
		 
		2. Стягнути з Гірської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської (93292, Луганська обл., Попаснянський р-н, с. Гірське, вул. Центральна, буд. 7, ідентифікаційний код 44019094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) основний борг в сумі 431 467 грн. 78 коп., пеню в розмірі 62 060 грн. 78 коп., 3% річних в сумі 7 671 грн. 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 78 255 грн. 35 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8 691 грн. 84 коп.
		 
		3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено і підписано 11.08.2023.
		 
		 
		Суддя А.В. Іванов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...