Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2821/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 13.10.2023. Зареєстровано: 13.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2023.
Дата набрання законної сили: 06.03.2024 (частково)
Результат оскарження 06.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2821/23
		за позовом Міністерство оборони України, м. Київ 
		до Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область 
		про стягнення суми штрафних санкцій 1 064 236, 32 грн. 
		 
		Суддя Ліпинський О.В.
		Секретар судового засідання Бурчак Ю.О.
		Представники:
		від позивача Матвєєнко Г.М. 
		від відповідача Биструшкін О.С. 
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Міністерство оборони України (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 064 236, 32 грн., з яких: 468 886, 32 грн. - пеня, 595 350,00 грн. - 7% штрафу.
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань в частині своєчасної поставки товару за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби №286/3/22/342 від 01.09.2022 року. 
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 відкрито провадження у справі № 904/2821/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення заявлених вимог заперечував, наголошуючи на тому, що він має бути звільнений від відповідальності за прострочення поставки товару, у зв`язку з тим, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили. При цьому, Відповідач зазначив, що наявність обставин, які істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань, було підтверджено у належний спосіб згідно умов договору, шляхом направлення Позивачу листа з вих. № 191 від 30.12.2022, до якого додавався Висновок Харківської торгово-промислової палати від 27.12.2022 № 354/63.01-6.
		Крім того, з огляду на викладені вище обставини, Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки на 100%.
		У відзиві на позовну заяву Відповідач звернув увагу суду на те, що Позивачем неправильно розраховано суму штрафу, оскільки як убачається з матеріалів справи, прострочення поставки товару на суму 907 200,00 грн. мало місце з 01.10.2022 по 30.10.2022, отже прострочення тривало не більше 30 днів, що виключає підстави для нарахування штрафу згідно пункту 7.3.2. Договору.
		Позивач проти доводів Відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечував з огляду на таке.
		Додатковою угодою № 1 від 13.12.2022 до договору зменшено кількість товару, що підлягав поставці з 90 000, шт. до 45 000 шт. та змінено терміни поставки товару в частині поставки 15 000 пар рукавичок до 31.10.2022 (в первісній редакції договору необхідно було поставити товар в цей же строк в кількості 30 000 пар).
		Таким чином, Позивач звернув увагу суду на те, що Постачальнику залишено без змін терміни поставки товару на першу партію та на другу партію в меншій кількості.
		Крім того, Позивач зазначив, що обставини непереборної сили, на які посилається Відповідач, були враховані Позивачем, про що свідчить укладання додаткової угоди № 1 до договору, відповідно до якої сторони домовились зменшити обсяг закупівлі товару до 45 000 шт. на загальну суму 8 505 000,00 грн.
		Позивач наголосив на тому, що спірний договір між сторонами був укладений в період бойових дій на території України та введенням воєнного стану, у зв`язку з чим Відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які могли б виникнути на підставі вказаних обставин.
		Посилаючись на п. 7.3.2 спірного договору, Позивач зазначає, що ним було правильно здійснено розрахунок штрафу від ціни договору, оскільки Відповідачем було порушено виконання зобов`язання понад 30 календарних днів.
		У додаткових поясненнях по справі Позивач заперечив проти зменшення розміру неустойки з посиланням на відповідні правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду що викладені в постановах від 15.06.2022 по справі № 922/2141/21 та від 09.06.2022 по справі № 910/8425/19. 
		07.07.2023 року Фізична особа-підприємець Ременюк Антоніна Михайлівна звернулась до суду із зустрічним позовом до Міністерства оборони України, в якому просила суд визнати частково недійсним пункту 1 Додаткової угоди № 1 від 13.12.2022 року до договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби №286/3/22/342 від 01.09.2022 року.
		Ухвалою суду від 24.07.2023 року зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни прийнято для спільного розгляду з первісним позовом. 
		28.08.2023 року Позивача за зустрічним позовом подав заяву про залишення зустрічного позову без розгляду.
		Ухвалою суду від 31.08.2023 зустріну позовну заяву залишити без розгляду.
		Ухвалою від 31.08.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 21.09.2023.
		В судовому засіданні 21.09.2023 оголошувалася перерва до 03.10.2023.
		В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 03.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
		Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		01.09.2022 року між Позивачем (Замовником) та Відповідачем (Постачальником) укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/342 (надалі - Договір).
		Згідно з п. 1.2 Договору Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити Замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а Замовник забезпечити прийняття та оплату товару.
		Відповідно до п. 1.3 Договору Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання Договору, визначаються нижченаведеною специфікацією:
		- найменування товару  рукавички (18424000-7) (рукавички зимові);
		- строки (терміни) постачання: до 30.09.2022 включно 30 000 пар, ціною 189,00 грн. за одинцю, загальна вартість  5 670 000,00 грн.; до 31.10.2022 включно 30 000 пар, ціною 189,00 грн. за одинцю, загальна вартість  5 670 000,00 грн.; до 30.11.2022 включно 30 000 пар, ціною 189,00 грн. за одинцю, загальна вартість  5 670 000,00 грн.; усього за рік 90 000 пар, загальною вартістю 17 010 000,00 грн.
		Ціна цього Договору становить: 17 010 000,00 грн., в тому числі ПДВ (за загальним фондом) (п. 2.1 Договору).
		Згідно з п. 2.2 Договору ціна за Договором може змінюватися у порядку визначеному у статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
		Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами (п. 3.1 Договору).
		Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату (п. 3.2 Договору).
		Згідно з п. 4.1 Договору товар постачається на об`єднанні центри забезпечення Замовника власними силами Постачальника та за рахунок Постачальника згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.
		Строк (термін) поставки товару визначений в специфікації Договору (п. 1.3).
		Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року (включно).
		Згідно з п. 12.1 Договору зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод (крім випадків передбачених п. 6.2.3 Договору), які будуть додаватися до тексту цього Договору як невід`ємні його частини.
		12.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до спірного Договору, відповідно до п. 1 якої, пункт 1.3 розділу І «Загальні умови» Договору від 01 вересня 2022 року № 286/3/22/342 викладено у наступній редакції:
		«Номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання Договору, визначаються нижченаведеною специфікацією:
		- найменування товару  рукавички (18424000-7) (рукавички зимові);
		- строки (терміни) постачання: до 30.09.2022 включно 30 000 пар, ціною 189,00 грн. за один., загальна вартість  5 670 000,00 грн.; до 31.10.2022 включно 15 000 пар, ціною 189,00 грн. за один., загальна вартість  2 835 000,00 грн.; всього за рік 45 000 пар, загальною вартістю 8 505 000,00 грн.»
		Як вбачається в матеріалах справи, на виконання умов договору Відповідачем було поставлено товар на загальну суму 6 860 700,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі № 1726 від 31.10.2022 на суму 907 200,00 грн., № 2334 від 22.12.2022 на суму 782 460,00 грн., № 2455 від 30.12.2022 на суму 5 171 040,00 грн. 
		Посилаючись на порушення Відповідачем строків поставки товару за договором № 286/3/22/342 від 01.09.2022, Позивач просить стягнути з Відповідача штрафних санкцій в розмірі 1 064 236, 32 грн., з яких: 468 886,32 грн. - пеня, 595 350,00 грн. - 7% штрафу.
		Здійснивши оцінку доводів сторін, якими вони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, суд дійшов наступних висновків.
		За своєю правовою природою, укладений сторонами Договір № 286/3/22/342 від 01.09.2022, є договором поставки.
		Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до поданих у справу доказів, Відповідач зобов`язання з поставки товару здійснив несвоєчасно, а саме: товар у кількості 4 800 пар було поставлено з простроченням на 30 днів; товар у кількості 4 140 пар було поставлено з простроченням на 82 дні; товар у кількості 12 360 пар було поставлено з простроченням на 90 днів; товар у кількості 15 000 було поставлено з простроченням на 59 днів.
		Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
		За змістом положень ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом п. 7.3.2 Договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасного поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору (п. 2.1.).
		Позивач вимагає стягнення пені за порушення строків поставки товару за загальний період прострочення з 01.10.2022 по 29.12.2022 у розмірі 468 886,32 грн. та 7 % штрафу за прострочення поставки понад 30 днів у сумі 595 350,00 грн. (8 505 000,00 грн. х 7%).
		Здійснивши перевірку складеного Позивачем розрахунку пені та штрафу, суд дійшов висновку, що нарахування проведено арифметично правильно.
		Таким чином, з урахуванням встановлених обставин щодо порушення Відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної поставки товару, суд вважає вимоги щодо стягнення 468 886,32 пені та 595 350,00 грн. штрафу обґрунтованими. 
		Господарський суд зазначає, що доводи Відповідача, викладені у відзиві на позов, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, з огляду на таке.
		Посилання Відповідача на те, що додаткова угода № 1 до спірного договору, якою було змінено терміни постачання, укладена з рядом порушень вимог встановлених Законом України «Про публічні закупівлі», господарським судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України «Про оборонні закупівлі», а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
		При цьому, відповідно до п. 12.2 Договору істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
		Таким чином, як вбачається зі змісту додаткової угоди № 1 сторони внесли зміни до спірного договору в частині обсягів закупівлі, оскільки Постачальник з об`єктивних причин не мав змоги вчасно та в повному обсязі поставити Замовнику спірний товар, отже внесені зміни не суперечить, як вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та і умовам спірного Договору.
		Стосовно посилання Відповідача на Висновок Харківської торгово-промислової палати № 352/63.01-6 від 27.12.2022, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення строків поставки товару, а також, як на підставу для зменшення розміру неустойки до 100%, господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.
		Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
		Проте, на відміну від форс-мажорних обставин чи обставин непереборної сили, які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання такого зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.
		Тобто, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 по справі № 912/3323/20).
		У постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року за № 910/9258/20, від 15 червня 2018 року зі справи N 915/531/17, від 26 травня 2020 року зі справи N 918/289/19, від 17 грудня 2020 року зі справи N 913/785/17 викладено висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до яких, засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
		Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
		В матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором.
		В той час, до матеріалів справи надано висновок Харківської торгово-промислової палати, яким встановлено обставини, що істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 01.09.2022 № 286/3/22/342.
		Відповідно до п. 8.5 Договору продовження строку (терміну) виконання зобов`язань постачання товару, можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що/якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей договір, або укладали б його за іншими умовами. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за його згодою сторін.
		Як вбачається зі змісту умов спірного договору, вказаним вище пунктом договору встановлено право, а не обов`язок Замовника вносити зміни до договору в частині збільшення термінів поставки. 
		Отже, Висновок Харківської торгово-промислової палати може бути підставою для внесення змін у спірний Договір, або для його розірвання, втім ніяким чином не підтверджує обставини через які Постачальник звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за одночасною наявністю чотирьох умов.
		В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Відповідач в судовому порядку намагався внести зміни в спірний договір, як і відсутні докази щодо його розірвання в судовому порядку.
		Таким чином, Висновок Харківської торгово-промислової палати, яким підтверджено обставини, що істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань за спірним договором, не може бути підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, відтак у суду відсутні підстави для повного звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов спірного договору.
		Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру суми неустойки на 100%.
		Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд дійшов висновку, про наявність підстав для його часткового задоволення з огляду на наступне.
		Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
		Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
		Згідно із частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
		Тобто, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).
		При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
		Зважаючи на те, що станом на час звернення Позивача з даним позовом до суду, зобов`язання Відповідача щодо поставки товару за договором №286/3/22/342 від 01.09.2022 виконано в повному обсязі, враховуючи наявність поважних причин з яких Відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання, існування яких підтверджується висновком Харківської торгово-промислової палати № 352/63.01-6 від 27.12.2022, а також, враховуючи добросовісну поведінку Відповідача під час виконання умов договору, зокрема, здійснення повідомлення Позивача про неможливість вчасно виконати зобов`язання з поставки товару, суд вбачає підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 70 відсотків.
		Задовольняючи клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, суд також враховує відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що прострочення поставки товару мало для Позивача будь-які негативні наслідки (збитки тощо).
		Заперечення Позивача проти зменшення розміру неустойки, які ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду, які викладені в постановах по справах № 922/2141/21 та № 910/8425/19, суд до уваги не приймає, адже в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
		Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру неустойки, зокрема у справах, на які послався Позивач (постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 по справі № 922/2141/21 та від 09.06.2022 по справі № 910/8425/19) свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. До того ж, Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (подібний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16 та у постанові від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22).
		Відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в повному обсязі покладаються на відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 123, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ременюк Антоніни Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський просп., 6, код ЄДРПОУ 00034022) 140 665,90 грн. пені, 178 605,00 грн. штрафу, 15 963,54 грн. витрат зі сплати судового збору.
		 
		В решті позовних вимог відмовити. 
		 
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 13.10.2023
		 
		 
		Суддя О.В. Ліпинський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...