Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/13/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Невиконання судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2023. Зареєстровано: 24.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2023.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Результат оскарження 07.02.2024 Івано-Франківський апеляційний суд: закриття апеляційного розгляду у зв`язку з відмовою апелянта від своїх вимог
Номер судового провадження: 1-кп/346/58/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016090130000102

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 340/13/19 
		Провадження № 1-кп/346/58/23
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   
		24 листопада 2023 року м. Коломия
		 
		Коломийський міськрайонний суд 
		Івано-Франківської області
		 
		в складі : головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря ОСОБА_2 
		потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		ОСОБА_10 
		обвинуваченого ОСОБА_11 
		захисника ОСОБА_12 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия кримінальне провадження 12016090130000102 від 15 червня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Торговиця Городенківського (на даний час Коломийського) району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, з вищою освітою, працюючого начальником відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації, Івано-Франківській області, згідно ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,
		 
		- за ч. 2 ст. 382 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Обвинувачений, будучи службовою особою умисно не виконував рішення суду, що набрало законної сили.
		Злочин вчинено за наступних обставин.
		Так потерпілу ОСОБА_3 на підставі наказу відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації № 59-к від 25 лютого 2014 року звільнено з роботи як вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступеня Верховинського району Івано-Франківської області, за ст. 38 КЗпП України. Також наказом відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації № 449-к від 05 жовтня 2014 року звільнено з роботи директора Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступеня Верховинського району Івано-Франківської області за ст. 38 КЗпПУ потерпілу ОСОБА_4 .
		Не погоджуючись зі звільненням потерпілі звернулися із відповідними позовами до суду. Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області у справі № 354/316-14-ц від 03 грудня 2015 року визнано незаконним наказ про звільнення ОСОБА_13 , та вирішено поновити її на роботі вчителя географії у Ільцівській ЗОШ з 26 лютого 2014 року. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист, який звернуто до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області. 
		Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області у справі № 340/47/16-ц від 17 березня 2016 року задоволено позовні вимоги потерпілої ОСОБА_14 та скасовано наказ № 449-к про її звільнення з посади директора Ільцівської ЗОШ, та вирішено поновити її на роботі з 06 жовтня 2015 року. Виданий на виконання рішення суду виконавчий лист звернуто потерпілою до примусового виконання у вищевказаний відділ.
		Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області 15 березня та 14 червня 2016 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень на виконання вказаних рішень суду, які скеровано до відділу освіти Верховинської РДА для негайного виконання. 
		ОСОБА_15 працюючи на посаді керівника відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, уповноважений на призначення та звільнення з посад працівників відділу освіти, керівників та педагогічних працівників навчальних закладів, видачу наказів у межах своїх повноважень і компетенції, діючи умисно, з метою ухилення від виконання рішення суду, яке вступило в законну силу, в порушення вимог ст. 124 ч. 5 Конституції України та ст. 13 ч. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», щодо обов`язковості на всій території України усіма особами судових рішень що набрали законної сили, не виконував рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2015 року про визнання незаконним та скасування наказу відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації № 59-к від 25 лютого 2014 року про звільнення з роботи вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступеня Верховинського району Івано-Франківської області ОСОБА_3 , щодо поновлення її на роботі, та рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2016 року про скасування наказу відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації № 449-к від 05 жовтня 2015 року про звільнення з роботи директора Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступеня Верховинського району Івано-Франківської області ОСОБА_4 в частині поновлення її на роботі. 
		Станом на 01 квітня 2016 року та 19 квітня 2016 року рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_13 та станом на 12 вересня і 14 листопада 2016 року рішення про поновлення на роботі ОСОБА_14 обвинувачений не виконав без поважних причин. 
		У зв`язку із чим на відділ освіти Верховинської РДА накладено штрафи за невиконання рішення суду та попереджено відділ в особі керівника ОСОБА_15 про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
		Однак не зважаючи на це обвинувачений діючи умисно з метою ухилення від виконання рішення суду до 24 квітня 2018 року не виконував зазначені рішення суду та не поновляв на роботі ОСОБА_16 та до 11 травня 2018 року ОСОБА_17 .
		Свою вину у скоєному злочині обвинувачений визнав. Зазначив, що дійсно без належних на те підстав не виконував рішення суду, які вступили в законну силу. Однак, це не було зумовлено його умислом, а прямими вказівками від голів Верховинської райдержадміністрації ОСОБА_18 і ОСОБА_19 та голів Верховинської районної ради ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , не поновлювати потерпілих на роботі. 
		Також дане питання було предметом обговорення на сесії районної ради де йому вказували, що він взяв хабар за поновлення потерпілих на роботі.
		Зважаючи на те, що він призначений на роботі головою РДА тому змушений був виконувати його вказівки, незважаючи на те, що був попереджений про кримінальну відповідальність. Вважає, що повинен був у визначені рішенням суду строки поновити потерпілих на роботі, однак не міг того зробити з незалежних від нього обставин. 
		Щодо заявлених цивільних позовів, то розуміє обгрунтованість їх і правомірність. Проте не може погодитися із розміром, так як йому не вистачить життя щоб його компенсувати.
		Погоджується на звільненні його від покарання за строком давності.
		Потерпіла ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що наказ про її звільнення був незаконним, що підтверджується відповідним рішенням суду. Однак, незважаючи на це довго не могла поновитися на роботі, п`ять разів з даного приводу приходила в районну раду та до обвинуваченого, однак він відмовлявся виконувати рішення суду і по факту поновив її на роботі тільки 30 серпня 2018 року.
		Стверджує, що обвинувачений умисно не вчиняв відповідних дій щодо поновлення її на роботі, а тому заслуговує суворого покарання. 
		Вважає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого їй спричинена моральна шкода, яку оцінює у розмірі 500 000 грн. та просить стягнути з ОСОБА_15 . Обгрунтування розміру шкоди викладено у тесті позовної заяви, який просить взяти до уваги при вирішенні цивільно-правових вимог.
		Потерпіла ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що з 2002 року працювала у Ільцівській ЗОШ. В час передуючи звільненню один із учнів школи сказав їй, що чув розмову дорослих, що її як вчительку хотять тягнути у сміттєвому ящику і бити. З цих підстав вона зверталася до поліції із заявою про те, що їй погрожували фізичною розправою. Однак належного реагування це не мало і 14 лютого 2014 року це сталося, коли певні люди силоміць забрали її з школи, тягнули за руки та кинули на асфальт, а після таким же чином тягнули до клубу.
		Вказує, що мала конфлікт із відділом освіти із-за небажання владних органів здійснити фінансове відшкодування за раніше виконані у Ільцівській школі ремонті роботи, які виконувалися без виділених на це коштів, проте за попереднім погодженням та запевненням районної влади, що це буде вирішено позитивно у майбутньому. Вимагаючи цього зазнавала утисків, що призвело до описаного вище та примушування подати заяву на звільнення. Так як вона відмовлялася, то стала зазнавати сильного цькування і змушена була з донькою виїхати з села. Своє звільнення вважала незаконним і звернулася до суду з позовом. Рішенням суду її позов задоволено та в 2016 році вона отримала компенсацію за поновлення, однак рішення суду з вини обвинуваченого тривалий час безпідставно не виконувалося. 
		Також з свого боку підтримала поданий цивільний позов та просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду спричинену злочином у розмірі 500000 грн. Суть вимог повніше викладена у тексті позовної заяви. Наполягає на суворому покаранні обвинуваченого.
		Вина ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні:
		- відповідно до копії розпорядження голови Верховинської районної державної адміністрації від 26 квітня 2012 року № 68-к "Про призначення ОСОБА_22 ", ОСОБА_11 призначено на посаду начальника відділу освіти районної державної адміністрації з посадовим окладом згідно штатного розпису з 26 квітня 2012 року, як такого, що пройшов за конкурсом (том 3 а..п. 230);
		- даними протоколу тимчасового доступу від 15 квітня 2018 року в ході якого у відділі примусового виконання рішень вилучено копії виконавчого провадження № 619/1, де боржником є відділ освіти Верховинської районної державної адміністрації, стягувач ОСОБА_13 . У вказаному виконавчому провадженні наявні копія заяви ОСОБА_13 про прийняття до виконання виконавчого листа від 03 березня 2016 року, до якої долучено оригінал виконавчого листа Косівського районного суду Івано-Франківської області виданого 01 березня 2016 року на виконання рішення суду від 03 грудня 2015 року про визнання незаконним наказу відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації № 59-к від 25 лютого 2014 року про звільнення з роботи ОСОБА_3 вчителя географії Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступеня Верховинського району Івано-Франківської області та поновити ОСОБА_3 на роботі вчителя географії з 26 лютого 2014 року. На виконання виконавчого листа державним виконавцем 15 березня 2016 року винесено постанову про відкриття даного виконавчого провадження, яку надіслано стягувачу та боржнику, де останньому вказано виконати рішення суду в негайному порядку. У зв`язку із ухиленням боржника від виконання рішення суду постановами державного виконавця від 01 квітня та 19 квітня 2016 року на відділ освіти Верховинської РДА накладено штраф у розмірі 850 грн та 1700 грн відповідно, та направлено на адресу боржника вимогу про зобов`язання виконати рішення суду та попередження про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Начальник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби звертався до Косівського відділу поліції із повідомленням про невиконання відділом освіти рішення суду, та клопотанням про вирішення питання про наявність в діях службових осіб відділу ознак кримінального правопорушення. 14 липня 2016 року на підставі ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із винесенням подання (повідомлення правоохоронним органам про притягнення боржника (його посадових осіб ) до кримінальної відповідальності згідно із законом, та у зв`язку із вчиненням державним виконавцем всіх заходів спрямованих на виконання рішення суду, головний державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (том 3 а.п. 60-103). 
		Також згідно протоколу вилучено копію виконавчого провадження № 728/1 відкритого за заявою ОСОБА_14 на виконання виконавчого листа виданого Косівським районним судом Івано-Франківської області, про що винесено постанову державного виконавця від 14 червня 2016 року, якою визначено боржнику в негайному порядку виконати рішення суду, та надіслано її до відділу освіти Верховинської РДА. 15 липня 2016 року державний виконавець надіслав на адресу боржника вимогу про надання інформації про вжиті заходи щодо виконання рішення суду. У відповідь на вказану вимогу начальник відділу надав державному виконавцю копію наказу про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_23 , яка перебувала на посаді директора Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
		17 серпня 2016 року державний виконавець знову надіслав на адресу відділу освіти вимогу про надання письмових пояснень щодо причин невиконання рішення суду. На що начальник відділу ОСОБА_15 повідомив, що 26 серпня 2016 року Вищим спеціалізованим судом України відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу освіти про скасування наказу та поновлення на роботі, у зв`язку із чим просив вирішити питання про зупинення виконання рішення суду до вирішення справи в касаційному суді. Постановами державного виконавця від 12 вересня 2016 року та від 14 листопада 2016 року на відділ освіти накладено штраф за невиконання без поважних причин рішення суду. 
		Крім того 12 та 21 вересня і 13 жовтня 2016 року надіслано вимоги про надання пояснень щодо причин невиконання зобов`язання. Згідно акту державного виконавця від 27 жовтня 2016 року рішення суду не виконано, ОСОБА_14 не ознайомлено із наказом про поновлення на роботі. 23 грудня 2016 року начальник відділу примусового виконання рішень звернувся до Косівського відділу поліції із повідомленням про невиконання відділом освіти Верховинського РДА рішення суду, просив вирішити питання про притягнення службових осіб боржника до кримінальної відповідальності за ознаками злочину передбаченого ст. 382 К України. Після отримання повідомлення про відкриття кримінального провадження державний виконавець 30 грудня 2016 року виніс постанову про закінчення виконавчого провадження;
		- копією повідомлення ОСОБА_16 про те, що наказом відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації № 52-К від 24 квітня 2018 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 », її поновлено на роботі на посаді вчителя географії Ільцівської ЗОШ з 26 квітня 2014 року, відповідно до рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2015 року, та запрошено з`явитися до відділу освіти для ознайомлення з наказом (том 3 а.п. 152);
		- копією наказу відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 52-к від 24 квітня 2018 року яким ОСОБА_3 поновлено на посаді вчителя Ільцівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 26 лютого 2014 року (том 3 а.п. 155);
		- копією наказу відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 65-к від 11 травня 2018 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 », яким ОСОБА_14 поновлено на посаді директора Ільцівської ЗОШ з 06 жовтня 2015 року (том 3 а.п. 158);
		- повідомленням начальника відділу освіти ОСОБА_15 від 25 липня 2018 року, що ОСОБА_14 виплачено грошові кошти за час вимушеного прогулу в сумі 39565,40 грн, а ОСОБА_13  484915,84 грн. (т.3, а.п. 160).
		Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 382 КК України як умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили службовою особою.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення осіб, які вчинили злочин, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
		Згідно з частиною 3ст.65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дані про його особу.
		Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено.
		Крім цього, при призначенні покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12КК України є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого: є громадянином України, згідно ст. 89 КК України не судимий.
		З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією статті 382 ч. 2 Кримінального Кодексу України.
		Відповідно до п. 8постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності заст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
		У відповідності до вимог п. 3 ч.1ст. 49 КК Україниособа, звільняється від кримінальної відповідальності у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини, якщо з дня вчинення минуло п`ять років.
		Враховуючи те, що ОСОБА_15 вчинив злочин, який є триваючим, тобто вчинення дій, поєднаних з наступним тривалим невиконанням обов`язків, покладених законом під загрозою кримінального переслідування, у зв`язку з чим початковим моментом перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності необхідно вважати припинення злочинного стану особи.
		У судовій практиці поняття триваючого злочину визначено у Постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі № 408/5060/17-к (провадження № 51-9893км 18), де такий злочин визначається вчиненням особою суспільно небезпечного діяння, пов`язаного з подальшим невиконанням протягом певного часу покладених на неї обов`язків, які вона повинна виконувати під загрозою кримінальної відповідальності. Він характеризується безперервним здійсненням протягом визначеного часу певного злочинного посягання, коли його об`єктивна сторона «розтягнута» у часі.
		Триваючий злочин вважається закінченим, якщо припинено злочинне посягання або припинено злочинний стан завдяки суб`єктивним або об`єктивним моментам.
		Встановлення того, що злочин є триваючим, забезпечує його правильну кваліфікацію, а також обумовлює можливість чи неможливість застосувати до особи амністію, інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також вирішення питання про призначення покарання за сукупністю покарань чи вироків.
		При триваючому кримінальному правопорушенні особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду кримінальних правопорушень характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття «час вчинення триваючого кримінального правопорушення» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину. Завершення триваючого кримінального правопорушення - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину.
		Часом припинення вказаного триваючого злочину є 11 травня 2018 року, день коли обвинувачений фактично виконав рішення суду.
		Положення ч.5ст. 74 КК Українивстановлюють, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбаченихстаттею 49 цього Кодексу.
		У зв`язку з наведеним, обвинувачений ОСОБА_15 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч. 2 ст.382 КК Українина підставі ч. 5ст. 74 КК України.
		Стосовно заявлених потерпілими цивільних позовів суд зазначає наступне.
		Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентованийглавою 9 КПК України.
		Частиною 2ст. 127 КПК Українивизначено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Згідно з ч. 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ч. 1ст. 129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		У відповідності дост. 3 Конституції України«Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
		Як передбачено статтями56,62 Конституції Українифізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
		При цьому, вирішуючи пред`явлений потерпілим цивільний позов, суд повинен виходити з встановленогост. 60 ЦПК Україниобов`язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
		Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 91 КПК Українидоказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		   Згідно ч. 1ст. 62 КПК Україницивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		За нормами ч. 1ст. 55 КК Українипотерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
		Згідно ч.1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній та юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Згідно пункту 3постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Відповідно до вимог пункту 9 зазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Судом враховується, що внаслідок вчинення злочину потерпілим було спричинено моральну шкоду, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях порушення установленого порядку життя, втрата можливості працювати та отримувати дохід.
		Враховуючи конкретні обставини вчинених злочинів, характер дій обвинуваченого, оцінюючи обсяг душевних та психічних страждань, які понесли потерпілі внаслідок тривалого неповновлення на роботі, порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, вимушених додаткових витратах та значному часі на відновлення та захисті своїх прав та інтересів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що потерпілим внаслідок вчинення кримінального правопорушення спричинена дуже суттєва моральна шкода. 
		Однак, заявлений ними розмір моральної шкоди є дещо завищеним, тому суд вважає, що законним та справедливим буде стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих моральної шкоди у розмірі по 250000 грн.
		Речові докази по справі відсутні. 
		 
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		ОСОБА_11 визнативинуватим заст.382ч.2КК Українита призначитипокарання один рікпозбавлення воліз позбавленнямправа обійматипосади у сфері управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, строком на два роки.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст.49, ч. 5 ст.74 КК України ОСОБА_11 звільнити від призначеного покарання за ч. 2ст. 382 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительки с. Ільці Верховинського району Івано-Франківської області, 250000 грн моральної шкоди завданої злочином.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жительки с. Ільці, присілок Центр, Верховинського району Івано-Франківського району, 250000 грн моральної шкоди завданої злочином.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілим.
		На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...