Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/1501/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2023. Зареєстровано: 05.12.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2023.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Результат оскарження 19.03.2024 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/0203/798/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 203/1501/23
		Провадження № 2/0203/798/2023
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20.09.2023 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:
		головуючого судді  Ханієвої Ф.М.,
		за участю секретаря судового засідання  Сядро Г.Г.,
		за участі:
		позивача  ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		встановив:
		 
		21.03.2023 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі  АТ КБ «ПриватБанк», відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
		- зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок або відновити на картку/рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) РНОКПП НОМЕР_3 позивачу ОСОБА_1 на загальну суму 50584,623 грн з урахуванням штрафу та пені в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;
		- зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» припинити нарахування відсотків, штрафу, пені та скасувати раніше нараховані платежі по зазначеній заборгованості позивача ОСОБА_1 з картки/рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) РНОКПП НОМЕР_3 .
		І. Стислий виклад позицій учасників справи. 
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 29.06.2022 року о 14:10 годині з її кредитної картки № НОМЕР_4 невідомою їй особою було знято кредитні кошти у розмірі 46260,44 грн. Як видно з квитанції АТ КБ «ПриватБанк», переказ коштів здійснювався громадянином ОСОБА_2 трьома транзакціями на суми 15356,86 грн, 15451,79 грн, 15451,79 грн, загалом сума кредитних коштів, яка була знята шахраєм складає 46260,44 грн. Позивач наголосила на тому, що вона не вчиняла будь-яких розпоряджень на списання кредитних коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ КБ «ПриватБанк» у будь-який спосіб. Крім того, позивач не здійснювала будь-яких дій, що могли б призвести до списання грошових коштів третіми особами, не розголошувала особисті дані невідомим особам, не здійснювала будь-які операції з картками. Однак, з її кредитної картки № НОМЕР_4 були зняті зазначені кредитні кошти невідомою особою ОСОБА_2 (шахраєм).
		Як пояснила позивач, вона у встановлений законом та правилами банку спосіб, своєчасно повідомила банк про здійсненні несанкціонованої операції по її картці, просила повернути їй кредитні кошти, призупинити нарахування штрафних санкцій. Працівник банку зателефонував позивачу 01.07.2022 року та повідомив, що дійсно шахрайським шляхом ОСОБА_2 зробив авторизацію та 29.06.2022 року о 14:01 годині через IP-адресу у м. Харкові зняв кредитні кошти з картки позивача на суму 46260,44 грн. Разом з тим, враховуючи, що позивач своєчасно повідомила відповідача про вказану подію, то її банківська картка була заблокована.
		Позивач вважає, що відповідач допустив невідому особу (шахрая) ОСОБА_2 до її персональних даних та надав доступ до її коштів, які були зняті не нею, чим порушив банківську таємницю відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про захист персональних даних».
		Отже, станом на момент звернення позивача до суду у неї виникла заборгованість не з її вини, яка становить 50584,63 грн, з яких 42200,66 грн  поточна заборгованість, 8383,97 грн  відсотки, що нараховані за користування кредитом. Тому позивач звернулась до суду з позовом про зобов`язання вчинити певні дії в порядку захисту прав споживачів.
		24.07.2023 року засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що несанкціоноване зняття коштів з рахунків клієнта ОСОБА_1 за 29.06.2022 року стало результатом вини самого клієнта, чим були порушені вимоги Умов та правил надання банківських послуг. Так, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що списання коштів з рахунку позивача відбулось, у зв`язку із халатною поведінкою ОСОБА_1 щодо розповсюдження персональної інформації, яка призначалась тільки для неї. Водночас будь-яких порушень банком не було допущено, а дії з боку позивача призвели до втрати коштів з картки. Тому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Також представник відповідача у відзиві на позов просить суд поновити строк для подачі відзиву на позов та долучити його до матеріалів справи.
		27.07.2022 року позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому заперечувала проти тверджень представника відповідача, викладених у відзиві на позов, та зазначила, що вона не отримувала відзив на позов, а відповідач не надав суду доказів його направлення на адресу позивача. При цьому спростування доводів представника відповідача позивач виклала таким чином, як про це зазначено у позові та викладено вище. Тому позивач просила суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
		Під час судового засідання позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснила суду таким чином, як про це зазначено вище. Також у судовому засіданні позивач заперечувала проти прийняття до розгляду та врахування судом відзиву на позов, бо відповідач пропустив строк на його подання та порушив порядок його подання.
		ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою суду від 28.03.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
		Ухвалою суду від 20.09.2023 року із занесенням до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов та відмовлено у його прийнятті, врахуванні як заяви по суті спору, як такого, що поданий з пропуском строку, встановленого судом без поважних причин, та враховуючи вимоги ст. 178 ЦПК України, суд розглянув справу за наявними матеріалами.
		У судове засідання 20.09.2023 року з`явилась позивач, а представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв щодо участі у судовому засіданні до суду не надсилав.
		Суд, заслухавши думку позивача, на підставі положень ст. ст. 128, 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
		Під час судового розгляду справи по суті суд заслухав усні пояснення позивача по суті спору, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухав заключне слово позивача, та 20.09.2023 року у судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.
		ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
		Судом встановлено, що 29.06.2022 року з банківської картки позивача № НОМЕР_4 були переказані кошти у загальному розмірі 46260,44 грн трьома переказами: сума у валюті операції: по 15001,74 грн, відповідно, сума у валюті картки: по 15451,79 грн, 15451,79 грн та 15356,86 грн, відповідно. Це підтверджується випискою з банківського рахунку/картки № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та додатковим рахункам по договору №SAMDNWFC00032277893 від 30.12.2016 року за 29.06.2022 року, квитанціями від 29.06.2022 року на суми 15001,74 грн, скріншотами із застосунку банку про розмір заборгованості.
		На підтвердження факту своєчасного звернення до банку із заявами та скаргами, а також до правоохоронного органу із заявою про вчинення злочину позивач надала суду: витяг з ЄРДР від 27.07.2022 року, кримінальне провадження №12022041030001272, протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 29.07.2022 року, талон-повідомлення №15930 від 29.06.2022 року, листи з відповідями банку та заявами, скаргами позивача від 30.06.2022 року, 08.07.2022 року, 12.07.2022 року, 27.07.2022 року, відповідно, та від 07.07.2022 року, 10.07.2022 року12.07.2022 року, 28.07.2022 року, 10.08.2022 року, відповідно, лист від 12.04.2023 року у кримінальному провадженні №12022041030001272.
		Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу зобов`язання відповідача здійснити перерахунок або відновити картку/рахунок, з урахуванням штрафу та пені в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, припинити нарахування відсотків, штрафу, пені та скасувати раніше нараховані платежі по заборгованості.
		ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частиною 1статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК Українивизначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин 29.06.2022 року; закон втратив чинність 01.08.2022 року), платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем електронного платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежний отримувач  це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Неналежний переказ  це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		Неналежний платник  особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
		Відповідно до пунктів 14.12, 14.17статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у чинній редакції станом на 29.06.2022 року), Користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень скарг громадян.
		Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу встановлені пунктом 37.2 статті 37 цього Закону.
		Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року № 1591-IX (в редакції, чинній станом на 29.06.2022 року), автентифікація  процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг ;авторизація діяльності визначенацим Закономпроцедура допускудо провадженнядіяльності знадання платіжнихпослуг,обмежених платіжнихпослуг,допоміжних послуг,що здійснюєтьсяшляхом видачіліцензії та/абовключення доРеєстру платіжноїінфраструктури;неналежна платіжнаоперація це платіжнаоперація,внаслідок якоїз виниособи,яка неє ініціаторомабо надавачемплатіжних послуг,здійснюється списаннякоштів зрахунку неналежногоплатника та/абозарахування коштівна рахунокненалежного отримувачачи видачайому коштіву готівковійформі;  неналежний отримувач  це особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі ;неналежний платник особа,з рахункуякої списанокошти беззаконних підстав(помилковоабо неправомірно);  неналежний стягувач  особа, яка не має визначених законом підстав на ініціювання платіжної операції з рахунку платника.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705(далі  Положення №705, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин 29.06.2022 року; втратило чинність станом на 01.08.2022 року), емітент зобов`язаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу .
		Емітент під час видачі електронного платіжного засобу зобов`язаний проінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу. Перша зміна ПІНу здійснюється безкоштовно.
		Емітент має право передати електронний платіжний засіб держателю або представнику користувача через агента.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення №705, банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення №705, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
		Відповідно до пункту 6 розділу VI Положення №705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення №705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до пункту 10 розділу VI Положення №705, банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченогоЗаконом України «Про звернення громадян».
		За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 лютого 2018 року у справі №758/7327/14-ц, встановивши, що відповідачем не доведено того факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також не надано доказів на спростування доводів позивача про те, що контролювати операції за банківською карткою шляхом отримання смс-інформації позивач не мав змоги, оскільки йому не надавалась послуга «смс-інформування» і її надання договором сторін не передбачено, у зв`язку з чим факт незаконного списання коштів з його рахунку позивач виявив лише при спробі зняти кошти зі свого рахунку, і про це він повідомив відповідача невідкладно, в той же день, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Із посиланням на конкретні докази у справі суд має вказати, які саме конкретні обставини підтверджують факт того, що позивач своїми діями сприяв розкриттю конфіденційної інформації, внаслідок чого стало незаконне списання грошових коштів з карткового рахунку позивача.
		Аналогічна правова позиція викладена упостановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц, касаційне провадження №61-3239св18 , від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц (провадження №61-10469св18); від 02 жовтня 2019 року у справі №182/3171/16 (провадження №61-24548св18); від 23 січня 2020 року у справі №179/1688/17 (провадження №61-12707св19).
		Також у пункті 49постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).
		Згідно з положеннями статті 16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Відповідно до частин 1, 2статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі N 320/8618/15-ц (провадження N 61-4393сво18) Верховний Суд зробив правові висновку про те, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.
		Тлумачення статей14,16 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
		Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
		Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України та відповідно до частин 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
		Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із положеннями статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації з обмеженим доступом, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за банківськими картками.
		Водночас позивач надала суду докази того, що вона зверталась до правоохоронного органу із заявою про вчинення злочину за попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст.190 КК України, кримінальне провадження №12022041030001272 від 27.07.2022 року, орган досудового розслідування: Дніпровське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, з приводу обставин вчинення невідомою особою транзакцій з її кредитної картки, що сталось 29.06.2022 року. При цьому позивач була допитана слідчим в якості потерпілої особи. Також позивач неодноразово зверталась до відповідача та Національного банку України із зверненнями, заявами та скаргами щодо повернення їй в повному обсязі сум грошових коштів, з урахуванням відсотків, штрафу та пені, що були списані з банківського рахунку внаслідок крадіжки кредитних коштів, та припинення, у зв`язку з цим, нарахування штрафних санкцій. Проте такі звернення позивача залишились без задоволення банком та роз`яснено право звернутися за судовим захистом.
		З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині вимог про зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів по картці/рахунку і додатковим рахункам до того стану, в якому вони були перед виконанням операцій  29.06.2022 року, та про зобов`язання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» припинити нарахування відсотків, штрафу, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій  29.06.2022 року по картці/рахунку і додатковим рахункам, які становлять ефективний спосіб захисту та підлягають задоволенню судом.
		Проте позовні вимоги в частині скасування раніше нарахованих платежів по заборгованості позивача ОСОБА_1 з картки/рахунку становлять неналежний спосіб захисту порушеного права та інтересу, тому задоволенню не підлягають. Оскільки не відновлюють порушене право права і жодним чином не сприяють поліпшенню негативних наслідків порушення права позивача.
		З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.
		Відповідно до частин 1, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
		Відповідно до положень частин 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		За подання до суду: позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою ставка судового збору визначена у розмірі: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Станом на 01.01.2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить2684 гривні, а тому 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1073,60 грн.
		Суд, враховуючи, що позивач заявила позовні вимоги немайнового характеру, то пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
		З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 та зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) і додатковим рахункам договору №SAMDNWFC00032277893 від 30.12.2016 року ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк» станом на 28.06.2022 року, тобто до того стану, в якому вони були перед виконанням операцій  29.06.2022 року; зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» припинити нарахування відсотків, штрафу, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій  29.06.2022 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) і додатковим рахункам договору №SAMDNWFC00032277893 від 30.12.2016 року ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк», а у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
		Також з приводу вирішення питання про розподіл судового збору, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору як споживач, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1073,60 грн.
		Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) відновити залишок кредитних коштів по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) і додатковим рахункам договору №SAMDNWFC00032277893 від 30.12.2016 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк» станом на 28.06.2022 року, тобто до того стану, в якому вони були перед виконанням операцій  29.06.2022 року.
		Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) припинити нарахування відсотків, штрафу, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій  29.06.2022 року по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) і додатковим рахункам договору №SAMDNWFC00032277893 від 30.12.2016 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк».
		У задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складений 27.09.2023 року.
		 
		Суддя Ф.М. Ханієва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...