Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/1904/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2024. Зареєстровано: 22.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/743/1/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022271320000162

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 743/1904/23
		Провадження №1-кп/743/1/24
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   22 березня 2024 року                         смт Ріпки
		 
		Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 
		за участю секретаря: ОСОБА_2 
		 
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022271320000162 по обвинуваченню  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернігів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, розлученого, з базовою середньою освітою, народним депутатом та депутатом органів місцевого самоврядування не є, такого, що не має судимостей в силу вимог статті 89 Кримінального кодексу України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, сторони кримінального провадження: прокурор, обвинувачений, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		24.02.2022 р. Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 р., у зв`язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 2 від 28.02.2022 р. військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
		Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народу, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		В свою чергу, солдат ОСОБА_6 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 06.08.2022 р. близько 20 години 00 хвилин, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 123, 124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, що було визначено у АДРЕСА_3 .
		07.11.2023 р. солдат ОСОБА_6 самостійно прибув до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за адресою: АДРЕСА_4 , та заявив про себе.
		Так військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 внаслідок самовільного залишення місця служби у АДРЕСА_3 обов`язки військової служби з 06.08.2022 р. по 07.11.2023 р. не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.
		Відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, передбачена ч. 5 ст. 407 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, та показав, що з 03 серпня 2022 року до 06 серпня 2022 року перебував у увільненні. Під час увільнення виїжджав до своєї бабусі, яка мешкала у АДРЕСА_5 . На той час бабуся перебувала у тяжкому стані. Повернувшись 06 серпня 2022 року до місця несення служби, ОСОБА_5 повідомив командира роти, що йому необхідно здійснювати догляд за хворою бабусею, однак його не відпустили. Увечері 06 серпня 2022 року ОСОБА_5 самовільно покинув місце несення служби у с. Сибереж та виїхав до м. Чернігів з метою здійснення догляду за своєю хворою бабусею, де перебував до смерті бабусі. Пояснив, що крім нього за нею нікому було доглядати. У той період, коли вона хворіла, він намагався оформити офіційні документи по догляду. Після смерті бабусі навесні 2023 року (квітень чи травень) ОСОБА_5 займався оформленням спадщини. У вересні 2023 року він у усній формі звернувся до свого командира про прибуття на службу, прибувши на місце дислокації у с. Хмільниця, де отримав відповідь про необхідність звернення до правоохоронних органів. 07.11.2023 р. ОСОБА_5 прибув до слідчого відділу, що розташований по АДРЕСА_4 .
		Також у судовому засіданні ОСОБА_5 висловив щирий жаль з приводу скоєного, просив надати йому можливість продовжити несення служби, оскільки йому соромно перед товаришами по службі, з якими він продовжує спілкування, та хоче продовжувати виконувати військовий обов`язок.
		Показання обвинуваченого не суперечать фактичним обставинам справи, викладеним у формулюванні обвинувачення, які ним не оспорюються.
		Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		На виконання положень вказаної норми суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім частини письмових доказів та характеризуючих даних особи обвинуваченого, що узгоджено стороною захисту та обвинувачення, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, які правильно розуміють зміст обставин у провадженні та суд переконався у добровільності їх позиції. Судом роз`яснено неможливість оскарження цих обставин в апеляційному порядку.
		Керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_5 , знайшло своє підтвердження у судовому засіданні і обвинувачений своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
		Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання, є щире каяття.
		З огляду на те, що санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає безальтернативний вид покарання, обвинуваченому слід призначити покарання в межах цієї санкції у виді позбавлення волі.
		При цьому, за положеннями ст. 50 КК України метою покарання, крім кари, є виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання суд враховує крім обставини, що його пом`якшує, також те, що ОСОБА_5 вважається таким, що до кримінальної відповідальності не притягувався, протягом року допустив вчинення одного адміністративного правопорушення.
		При призначенні покарання суд позбавлений можливості врахувати висновок досудової доповіді органу пробації, що надійшла до суду 14.02.2024 р. за вх. № ЕП-116/24-Вх, згідно якої виправлення цієї особи можливе без ізоляції від суспільства, з огляду на таке.
		Станом на час розгляду справи судом і станом на дату звернення особи до органу ДБР (07.11.2023 р.) набрали чинності зміни, внесені до ст. 75 КК України Законом України від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ, за змістом яких з 27.01.2023 р. звільнення від відбування покарання з випробуванням не може бути застосоване до засудженого за кримінальне правопорушення, передбачене, в тому числі, статтею 407 КК України.
		Попри те, що факт самовільного залишення місця служби відбувся 06.08.2022 р., станом на 27.01.2023 р. вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення тривало і закінчилося 07.11.2023 р.
		Під час допиту обвинувачений показав, що у вересні 2023 року він прибув до місця несення служби, де в усній формі звернувся до командира з повідомленням про бажання продовжувати виконувати військовий обов`язок, проте суд не вбачає підстав для перевірки цієї інформації, позаяк ця обставина також мала місце після 27.01.2023 р. і на можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням впливу не має. 
		Відтак звільнення від відбування покарання з випробуванням не може бути застосоване до ОСОБА_5 в силу положень Кримінального кодексу України.
		Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред`явлено.
		Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
		Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, однак підлягає обранню у вигляді особистого зобов`язання, про яке просив прокурор у судовому засіданні, оскільки існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді переховування обвинуваченого з метою уникнення покарання у виді позбавлення волі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
		Призначити  ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання.
		Обрати  ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений з особливостями, передбаченими статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Суддя                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...