Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/328/24 : не визначено.
Надіслано судом: 01.07.2024. Зареєстровано: 02.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2024.
Дата набрання законної сили: 02.09.2024
Результат оскарження 02.09.2024 Східний апеляційний господарський суд: повернуто апеляційну скаргу
Номер судового провадження: 19/913/328/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		 УХВАЛА
		 
		01 липня 2024 року м.Харків Справа №913/328/24
		 Провадження №19/913/328/24
		 
		Суддя Косенко Т.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк від 27.06.2024 про забезпечення позову у справі 
		за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)
		до відповідача-1  Фермерського господарства Алексєєва О.М. (вул. Центральна, буд. 117Б, с. Верхня Покровка, Старобільський район, Луганська область, 92713)
		відповідача-2  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
		про стягнення 3 120 875 грн 73 коп.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (далі  АТ КБ ПриватБанк, банк) 27.06.2024 через систему Електронний суд звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1  Фермерського господарства Алексєєва О.М. (далі  ФГ Алексєєва О.М.) та відповідача-2  ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 ) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 20.12.2021 №43583351-КД-1 у сумі 3 120 875 грн 73 коп., яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 236 930 грн 12 коп., заборгованості по процентах за період з 22.12.2021 до 09.06.2024 у сумі 883 945 грн 61 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФГ Алексєєва О.М. зобов`язань з повернення сум кредиту, сплати процентів за кредитним договором від 20.12.2021 №43583351-КД-1, виконання зобов`язань за яким забезпечено договором поруки від 20.12.2021 №43583351-ДП-1/1, який укладений між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 .
		Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову від 27.06.2024, у якій він просить:
		1) забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить відповідачу-2  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а саме: автомобіль марка SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2018;
		2) забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить відповідачу-1  ФГ Алексєєва О.М. (вул. Центральна, буд. 117Б, с. Верхня Покровка, Старобільський район, Луганська область, 92713, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), а саме: автомобіль марки TOYOTA, модель HILUX, рік випуску 2020, номер державної реєстрації НОМЕР_3 ; автомобіль марки ГАЗ, модель 3309-354, рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , vin код НОМЕР_5 .
		Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
		Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
		Пунктом 1 ч.1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
		Визначення такого поняття як арешт майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19, так, арешт майна  це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.
		Відповідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
		Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
		Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
		При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
		У постанові від 20.04.2023 у справі №914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Суд бере до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
		У заяві про забезпечення позову АТ КБ ПриватБанк зазначає, що транспортний засіб: автомобіль марка SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2018, на праві власності належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на підтвердження цих обставин надав витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів.
		Оцінюючи наданий доказ, суд виходить з наступного.
		Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування
		Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З метою отримання інформації про зареєстровані за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортні засоби представник АТ КБ «ПриватБанк» скористався сервісом ІС «Електронний кабінет водія» та отримав витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстрований наступний транспортний засіб: автомобіль марки SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2018, дата останньої реєстрації  31.10.2018, об`єм (потужність) двигуна, см3  2498.
		Отже позивачем належними доказами доведено, що наразі саме ОСОБА_1 є власником автомобіля марки SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2018, дата останньої реєстрації  31.10.2018, об`єм (потужність) двигуна, см3  2498.
		Суд зауважує, що заявлений позивачем захід забезпечення позову є співмірним та перебуває у зв`язку з предметом спору.
		Також суд бере до уваги, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача, що рішення суду в разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №905/447/22).
		У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
		Також у заяві про забезпечення позову АТ КБ ПриватБанк зазначає, що транспортні засоби: автомобіль марки TOYOTA, модель HILUX, рік випуску 2020, номер державної реєстрації НОМЕР_3 ; автомобіль марки ГАЗ, модель 3309-354, рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , vin код НОМЕР_5 , на праві власності належать ФГ Алексєєва О.М. і на підтвердження цих обставин надає інформаційну довідку про транспортні засоби з Українського Бюро Кредитних Історій.
		Оцінюючи надані докази, суд виходить з наступного.
		Частинами 1, 2, 6 ст.341 Закону України Про дорожній рух передбачено, що інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, належних користувачів, що міститься у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, є відкритою та загальнодоступною. Для фізичних та юридичних осіб інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів надається шляхом пошуку за суб`єктом (власником транспортного засобу) в електронній формі через офіційний веб-сайт органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації та обліку транспортних засобів, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням засобів електронної ідентифікації, що мають високий або середній рівень довіри, відповідно до вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, чи в паперовій формі шляхом подання заяви особисто або направлення її поштою до органів Міністерства внутрішніх справ України. Інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів надається у порядку і за формою, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Інформація про зареєстрований транспортний засіб чи його власника, належного користувача, отримана в електронній чи паперовій формі відповідно до законодавства за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, є офіційною та використовується відповідно до законодавства.
		Пунктом 1 розділу І Загальні положення Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2020 №779 (далі  Порядок), передбачено, що цей Порядок визначає процедуру ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі  ЄДРТЗ).
		Відповідно до п.3 розділу ІІ Порядок наповнення та ведення ЄДРТЗ Порядку до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі  об`єкти обліку).
		Пунктами 6, 7 розділу ІІ Порядок наповнення та ведення ЄДРТЗ Порядку встановлено, що до ЄДРТЗ уносяться такі відомості про власника (співвласника) транспортного засобу: 1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження; 2) повне найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (для юридичних осіб); 3) адреса реєстрації місця проживання фізичної особи або адреса місцезнаходження юридичної особи; 4) назва, серія (за наявності), номер, дата видачі документа, що посвідчує особу, та найменування органу, який його видав; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону). До ЄДРТЗ уносяться такі відомості про транспортний засіб: 1) марка; 2) модель; 3) тип (за призначенням); 4) тип (за конструкцією); 5) категорія; 6) тип кузова; 7) колір; 8) рік випуску; 9) номерний знак; 10) кількість дверей; 11) кількість місць; 12) номер кузова; 13) номер рами (шасі); 14) ідентифікаційний номер (VIN); 15) номер двигуна; 16) об`єм двигуна; 17) потужність двигуна (за наявності такої інформації в поданих документах); 18) кількість циліндрів (за наявності такої інформації в поданих документах); 19) вид пального; 20) екологічні норми (за наявності такої інформації в поданих документах); 21) маса без навантаження; 22) повна маса; 23) показники одометра (за наявності такої інформації); 24) дата першої державної реєстрації; 25) дата державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку; 26) серія, номер та дата видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (тимчасового реєстраційного талона); 27) особливі відмітки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; 28) реквізити документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання, увезення, митного оформлення; 29) реквізити документів, що підтверджують відповідність конструкції встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (за наявності).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №260 Про деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів затверджено Порядок надання фізичним та юридичним особам інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів, належних користувачів, п.1 розділу Загальні питання якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм надання фізичним та юридичним особам інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі  Реєстр) стосовно зареєстрованих транспортних засобів, належних користувачів.
		Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що відомості з Реєстру надаються: 1) в паперовій формі - територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - уповноважений орган МВС) у вигляді витягу з Реєстру; 2) в електронній формі: у форматі витягу з Реєстру або в іншому форматі, визначеному в договорі між адміністратором Реєстру та юридичною особою, в установленому законодавством порядку; програмними засобами ведення Реєстру у форматі витягу з нього через офіційний веб-сайт МВС.
		Відповідно до п.4 указаного Порядку витяг з Реєстру надається на запит будь-якої фізичної або юридичної особи за умови ідентифікації такої особи. Відомості з Реєстру про належного користувача транспортного засобу надаються фізичній чи юридичній особі, за якою такий транспортний засіб зареєстрований (уповноваженій нею особі), особі, якій видано тимчасовий реєстраційний талон, належному користувачу.
		Отже, саме інформація з Єдиного державного реєстру транспортних засобів є належним доказом на підтвердження обставин щодо власника зареєстрованого транспортного засобу.
		Суд наголошує, що надана позивачем інформаційна довідка про транспортні засоби з Українського Бюро Кредитних Історій не містить інформації щодо джерела наведених у ній відомостей, з огляду на що вказана інформаційна довідка не може вважатися належним доказом на підтвердження обставин щодо власника наступних транспортних засобів: автомобіль марки TOYOTA, модель HILUX, рік випуску 2020, номер державної реєстрації BB0830ET; автомобіль марки ГАЗ, модель 3309-354, рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , vin код НОМЕР_5 .
		Водночас, разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів від 27.06.2024, у якому він просить витребувати у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі) Головного сервісного центру МВС (місцезнаходження: вул. Тюленіна, 1, м. Покровськ, Донецька область, 85301) інформацію з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів за ФГ Алексєєва О.М. (ідентифікаційний код 43583351).
		Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
		Частиною 1 ст.81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
		За приписами ч.ч.1-3 ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Згідно з ч.2 ст.81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
		Разом з тим, заявником у клопотанні про витребування доказів не зазначено про вжиття ним заходів для отримання доказів самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів, а також не наведено обґрунтованих причин неможливості самостійного отримання таких доказів.
		У клопотанні про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» указано: «Відповідно до вказаного порядку, що розміщений на сайті ГСЦ та постанови №260, адвокат може отримати доступ до реєстру за рядом вимог, а саме заключити договір з ГСЦ, комп`ютерна техніка має відповідати вимогам, які розміщені на сайті і т.д. Дані обставини унеможливлюють отримання таких відомостей безпосередньо представником позивача».
		При цьому позивачем не зазначено, які саме обставини унеможливлюють отримання представником позивача відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про власника транспортних засобів.
		Суд зауважує, що клопотання про витребування доказів подане представником позивача за довіреністю Мельник В.М., яка відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №1032 є адвокатом та яка за умови здійснення плати в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання могла самостійно отримати відповідний витяг. 
		Також суд бере до уваги, що інформацію з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про власника транспортного засобу: автомобіль марка SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2018, АТ КБ «ПриватБанк» надано, при цьому причин, які заважали це зробити відносно інших транспортних засобів у поданій заяві не зазначено. 
		Ураховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
		Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі не надання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви АТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову в частині вимоги забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить відповідачу-1  ФГ Алексєєва О.М., а саме: автомобіль марки TOYOTA, модель HILUX, рік випуску 2020, номер державної реєстрації НОМЕР_3 ; автомобіль марки ГАЗ, модель 3309-354, рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , vin код НОМЕР_5 , оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, що ФГ Алексєєва О.М. є власником наступних транспортних засобів: автомобіль марки TOYOTA, модель HILUX, рік випуску 2020, номер державної реєстрації НОМЕР_3 ; автомобіль марки ГАЗ, модель 3309-354, рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_4 , vin код НОМЕР_5 .
		Відповідно до п.6 ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
		У поданій заяві АТ КБ ПриватБанк зазначило, що після накладення арешту на майно відповідача, останній ніяким чином не буде обмежений у вільному та безперешкодному володінні та користуванні транспортним засобом, що унеможливлює нанесення йому будь-яких збитків.
		При цьому пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову не зазначено.
		Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
		Отже, незазначення АТ КБ ПриватБанк у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням указаних приписів процесуального законодавства.
		Частинами 1, 2, 4 ст.141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
		Суд, ураховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків особам, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, або будь-яким третім особам, та не вбачає необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.
		Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
		З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів АТ КБ ПриватБанк, а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача-2  ОСОБА_1 : автомобіль марка SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2018, дата останньої реєстрації  31.10.2018, об`єм (потужність) двигуна, см3  2498, у межах ціни позову  3 120 875 грн 73 коп.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ КБ ПриватБанк від 27.06.2024 про забезпечення позову в частині вимоги забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить відповідачу-2  ОСОБА_1 , а саме: автомобіль марка SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2018, дата останньої реєстрації  31.10.2018, об`єм (потужність) двигуна, см3  2498.
		Згідно з ч.8 ст.140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Відповідно до ч.ч.1-2 ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
		Відповідно до п.41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця.
		Судом установлено, що відповідно до інформації з Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі  ЄСІТС) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) (код ЄДРПОУ ВП 45297659) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, тому електронний примірник цієї ухвали підлягає надсиланню до його електронного кабінету для негайного виконання та вжиття заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про накладення арешту згідно з цією ухвалою.
		 
		Керуючись ст.ст.74, 77, 81, 86, 136-140, 232, 234 ГПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		1. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк від 27.06.2024 про витребування доказів  відмовити.
		2. Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк від 27.06.2024 про забезпечення позову до відповідача-1  Фермерського господарства Алексєєва О.М., та відповідача-2  ОСОБА_1 , про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 20.12.2021 №43583351-КД-1 у сумі 3 120 875 грн 73 коп., яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 236 930 грн 12 коп., заборгованості по процентах за період з 22.12.2021 до 09.06.2024 у сумі 883 945 грн 61 коп., задовольнити частково.
		3. Накласти арешт у межах ціни позову  3 120 875 грн 73 коп. на наступне рухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ): автомобіль марка SUBARU, модель FORESTER, рік випуску 2018, дата останньої реєстрації  31.10.2018, об`єм (потужність) двигуна, см3  2498.
		4. У решті вимог заяви відмовити.
		5. Стягувачем за цією ухвалою є: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570.
		6. Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		7. Дана ухвала відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом, набрала законної сили 01.07.2024 та може бути пред`явлення до виконання до 02.07.2027 (включно).
		8. У відповідності до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		9. Електронний примірник цієї ухвали для негайного виконання та вжиття заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про накладення арешту згідно з цією ухвалою надіслати до електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) (код ЄДРПОУ ВП 45297659).
		 
		Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 01.07.2024 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
		 
		 
		Суддя Т.В. Косенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...