Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/4216/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 23.12.2024. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025 (частково)
Результат оскарження 09.04.2025 Івано-Франківський апеляційний суд: скасовано вирок частково з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/345/307/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024090000000320

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №345/4216/24 
		Провадження № 1-кп/345/307/2024
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		23.12.2024 року                        м. Калуш
		 
		Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючого  судді         ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №12024090000000320 про обвинувачення
		ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сабове, Новоархангельського району, Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючому по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціально освітою, працюючого водієм в ТОВ «Транс ТК», одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, РНОКПП - НОМЕР_1 раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		з участю: секретаря судового засідання     ОСОБА_3 
		прокурора                 ОСОБА_4 
		обвинуваченого             ОСОБА_2 
		захисника                 ОСОБА_5 
		потерпілого             ОСОБА_6 
		представника потерпілого      ОСОБА_7 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_2 ,будучиособою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої.
		Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
		01.05.2024 о 19:00 годин, світлу пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_2 керував автопоїздом у складі сідлового тягача марки RenaultMagnum, реєстраційний номер НОМЕР_2 і напівпричепа марки Schmitz SKI 24SL 7.2 реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухався зі швидкістю близько 77 км/год ділянкою автодороги Н-10 Стрий  Чернівці  Мамалига, що по вул. Львівська у м. Калуш в напрямку м. Стрий. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2. «зебра» та інформаційно-вказівними знаками 5.38.1, 5.38.2 "Пішохідний перехід", водій ОСОБА_2 мав можливість завчасно його побачити з робочого місця водія автомобіля і відповідно відреагувати на зміну дорожньої обстановки. В той час, по нерегульованому пішохідному переході в напрямку зліва направо відносно руху автопоїзда проїзну частину дороги переходила пішохід ОСОБА_8 , яка відповідно до п. 4.16 а) Правил дорожнього руху України, мала перевагу в русі. При наближенні до пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_8 , водій ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки, не надав перевагу у русі пішоходу, внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_8 .
		При цьому ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: 
		п. 2.3., згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; 
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		п. 4.16., відповідно до якого пішохід має право:
		а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;
		п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		п. 12.3., який зобов`язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		п. 12.4., згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год;
		п. 18.1., згідно якого, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
		У результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, переломами кісток спинки носа, крововиливами в м`які покриви голови, крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку, забійними ранами та синцями в ділянці голови, що ускладнилася набряком та набуханням головного мозку, від яких того ж дня в КНП «Калуська ЦРЛ» наступила її смерть.
		До початку судового розгляду потерпілим до обвинуваченого заявлено цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої смертю його дружини ОСОБА_8 в результаті ДТП. Потерпілий позовні вимоги мотивує тим, що внаслідок грубого порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, що спричинило смерть його дружини ОСОБА_8 , йому, як її чоловікові та батькові чотирьох дітей, спричинено глибоку душевну моральну травму та фізичні страждання, які спричинили негативні зміни у його житті. Потерпілий залишився на самоті, він втратив дружину  близьку людину, які ніхто ніколи не зможе йому замінити і повернути. В нього з`явилися глибокі душевні переживання та спогади, він важко переносить смерть своєї дружини, яка трагічно загинула з вини відповідача (обвинуваченого ОСОБА_2 ). 
		Через загибель дружини у позивача (потерпілого) постійно виникають емоційні та тілесні реакції при згадування про неї, він позбавлений спокійного життя. У нього порушився син, приймає багато заспокійливих засобів, неприємні сновидінні та емоційна напруга не дають спокою та відпочинку.
		Також потерпілий зазначає, що кримінальним правопорушенням, вчиненим відповідачем ОСОБА_2 , йому також завдано і матеріальної шкоди. А саме для надання юридичної правової підтримки під час досудового розслідування та в суді йому прийшлося найняти адвоката, за послуги якого сплатив 12000,00 грн. Тому просить стягнути з обвинуваченого 3000 000,00 грн. моральної шкоди. Також просить стягнути з обвинуваченого на його користь 12000,00 грн. витрат на правову допомогу.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2  свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі та підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що того дня взяв вантажний автомобіль, а саме тягача Renault Magnum з напівпричепом, в оренду та поїхав щоб перевезти вантаж. Вертався додому без вантажу і їхав по вул. Львівській в м. Калуші. Перед ним рухались ще три вантажні автомобілі, та позаду також їхали два вантажні автомобілі. На дорозі було сухо, ям не було. В обличчя світило сонце, адже рухався зі сходу на захід. Близько 19 години побачив жінку на пішохідному переході, яка перетинала проїжджу частину з ліва на право. Він почав гальмувати, але не встиг зупинитись і передньою частиною автомобіля збив пішохода. Далі зупинив автомобіль і вийшов з нього. Навколо почали збиратись випадкові перехожі. Хтось викликав швидку допомогу, також приїхали поліцейські. Був в шоковому стані і детально не пам`ятає як розгортались події далі. Розкаюється за вчинені дії. Просить врахувати, що він відшкодував витрати на поховання. В міру своїх фінансових можливостей перераховує гроші потерпілому засобами поштового зв`язку з метою відшкодування завданої шкоди. Просить вибачення в потерпілого та його дітей. Зазначає, що готовий і надалі відшкодовувати потерпілому завдану моральну шкоду, але не має такої суми коштів, яку вимагає потерпілий, тому цивільний позов визнає частково, на суму 300 000 гривень. Просить не позбавляти його волі.
		Потерпілий  ОСОБА_6 розповів суду, що ввечері того дня дружина не прийшла додому з роботи. Телефонував її знайомим, але все було марно. Наступного дня зателефонував в поліцію і повідомив, що дружина не повернулась додому. Пізніше приїхали полісмени і повідомили про ДТП, внаслідок якого загинула його дружина. У них з дружиною четверо спільних дітей. Одна дитина вже повнолітня. Дружина мала тимчасові підробітки. Була здоровою людиною і алкоголем не зловживала. Саме того дня дружина приїхала з міста Болехів, вийшла в Калуші на об`їзній дорозі. Останній раз він з нею спілкувався о 18 год. 30 хв. І на той час дружина була ще в м. Долина. Просить покарати обвинуваченого суворо. Позов підтримує в повному обсязі, оскільки внаслідок смерті дружини він пережив сильні хвилювання, змушений був міняти спосіб життя, адже тепер самостійно доглядає за дітьми. Підтвердив, що дійсно обвинувачений відшкодував витрати на поховання, також переказав йому певні суми коштів під час розгляду кримінального провадження судом.
		Окрім вище описаних показів обвинуваченого та потерпілого, з яких вбачається, що ними не оспорюються обставин щодо місця, часу та способу вчинення обвинуваченим дій, які становлять об`єктивну сторону злочину, наслідків, які настали внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, а також форми вини у виді необережності, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, який йому інкримінується, доводиться наступними письмовими доказами:
		-рапортом працівника поліції від 02.05.2024 року про те, що 01.05.2024 року о 19.35 год. надійшло анонімне повідомлення зі служби 102 про те, що в м. Калуш на перехресті вул. Козоріса-Львівська, відбулось ДТП, є потерпілі. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що 01.05.2024 року близько 18.30 год. в м. Калуш по вул. Львівська, водій транспортного засобу марки Renault Magnum, д.н.з. НОМЕР_2 із напівпричепом Schmitz SKI 24SL 7.2, ОСОБА_2 , рухаючись ділянкою дороги Н-10, сполучення Стрий-Чернівці-Мамалига, по вул. Львівська-Добрівлянська-Козоріса, проявив неуважність, не дав дорогу пішоходу, вчинив наїзд на громадянку ОСОБА_9 , 1985 р.н., яка в той час перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу із ліва на право відносно руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми та перебуває на лікуванні у Калуській ЦРЛ. Водій освідчений та стан сп`яніння  тверезий. 02.05.2024 року о 00.05 год. надійшло повідомлення з органів охорони здоров`я про те, що Федьків від отриманих травм померла (а.с. 49);
		-рапортом працівника поліції від 02.05.2024 року (а.с.50), відповідно до якого 02.05.2024 року о 00.05 год. надійшло повідомлення зі служби 102 з органів охорони здоров`я про те, що за адресом м. Калуш, вул. Медична,6, в Калуській ЦРЛ померла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка доставлена з місця ДТП, яке відбулось в м. Калуш на перехресті вулиць Козоріса-Львівська, діагноз: політравма, поєднана травма;
		-протоколом огляду місця події від 01.05.2024 року із додатком до нього схемою ДТП та фотосвітлинами, з якого вбачається, що 01.05.2024 року з 20.00 год. до 22.00 год. оглянуто місце події ДТП - ділянку дороги Н-10, сполученням Стрий-Чернівці-Мамалига, у м. Калуш по вул. Львівська, зразу за перехрестям із вул. Добрівлянська, по напрямку до м. Долина. Зокрема, в ході огляду місця події виміряно сліди гальмування коліс автомобіля Renault Magnum, д.н.з. НОМЕР_2 із причепом Schmitz, д.н.з. НОМЕР_3 . Також під час огляду місця події встановлено, що автомобіль Renault Magnum, д.н.з. НОМЕР_2 , був розташований на трав`яному узбіччі передньою частиною у напрямку м. Івано-Франківська, причіп автомобіля розташований перпендикулярно до осі дороги; далі на трав`яному узбіччі, на відстані 1,6 м від заднього лівого колеса наявна пляма речовини бурого кольору, за вказаною плямою на відстані 0,15 м була наявна матерчата куртка сірого кольору із нашаруванням бруду (а.с. 51-59);
		-протоколом додаткового огляду місця події від 30.06.2024 року із фототаблицями (а.с. 60-63), відповідно до якого під час огляду ділянки автодороги Н-10 Стрий-Чернівці-Мамалига, що по вул. Львівська у м. Калуш, одразу за перехрестям із вул. Добрівлянська по напрямку руху до м. Долина було проведено заміри відстані від ЛЕП до початку дорожньої розмітки «Зебра» на вказаній ділянці дороги, а також заміри ширини дорожньої розмітки «Зебра»;
		-протоколом огляду від 10.05.2024 року, з якого вбачається, що під час огляду поліетиленового пакету із биркою, на якій наявний напис «одяг ОСОБА_8 », а саме при його відкритті виявлено кросівки сірого кольору, штани синього кольору, на яких є залишки бруду, піску та глини, а також на вказаних штанах є потертості; вказані речі було вилучено (а.с. 64-65);
		-протоколом огляду місця події від 20.05.2024 року з фототаблицями, відповідно до якого під час огляду автопоїзда у складі сідлового тягача марки Renault Magnum, д.н.з. НОМЕР_2 із напівпричепом Schmitz, д.н.з. НОМЕР_3 , а саме при відкриття дверцят водія вказаного тягача в салоні виявлено диск тахограми (паперовий) із надписом на одній із сторін «Масякін 01.05.2024 №АТ 3063 НО км 160 38 52»; вказаний диск тахограми вилучено та поміщено в паперовий конверт і опечатано (а.с. 67-69);
		-висновком експерта № 77 від 04.07.2024 року, відповідно до якого за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-лицева травма з переломами кісток основи та склепіння черепа, переломами кісток спинки носа, крововиливами в м`які покриви голови, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, забійними ранами та синцями в ділянці голови, що викликало необхідність проведення операції; закрита травма живота з розривом селезінки та кровотечею в черевну порожнину, що викликало необхідність проведення операції; закрита травма грудної клітки із забоєм обох легень; закритий перелом лівої ключиці; садно лівого плечового суглоба; садно в ділянці лівої кисті; садна в ділянці правої руки; садно клубової кістки зліва; садна в ділянці лівої ноги; садно в ділянці правої ноги. Зазначені вище тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, незадовго до поступлення ОСОБА_8 на стаціонарне лікування в Калуську ЦРЛ, про що свідчить їх характер. Беручи до уваги дані матеріалів кримінального провадження, враховуючи характер та розташування тілесних ушкоджень, локалізація їх переважно на задньо-лівій поверхні тала, характер та розташування пошкоджень автомобіля, експерт прийшла до висновку, що в даному випадку мала місце транспортна травма, при якій відбулося зіткнення (наїзд) автомобіля, що рухався з потерпілою та нанесенням первинного удару виступаючими частинами автомобіля в задньо-ліву частину тіла потерпілої, коли остання знаходилася у вертикальному чи наближеному до нього положенні і була повернута до автомобіля задньо-лівою поверхнею тіла. За результатами експертизи встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, переломами кісток спинки носа, крововиливами в м`які покриви голови, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, забійними ранами та синцями в ділянці голови, що ускладнилася набряком та набуханням головного мозку;
		-висновком експерта № 448 від 07.05.2024 року, відповідно до якого за результатами проведення судово-імунологічної експертизи встановлено, що кров із трупа ОСОБА_8 , 1985 р.н., відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами Анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (а.с.78);
		-висновком експерта № 624 від 21.05.2024 року, з якого вбачається, що при судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_8 , 1985 р.н., не виявлено метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів (а.с. 79-80);
		-висновком експерта №81 від 17.06.2024 року з фототаблицями (а.с. 81-87), відповідно до якого на підставі проведеної медико-криміналістичної експертизи куртки з капюшоном, джемпера з капюшоном, штанів та кросівок з трупа ОСОБА_8 встановлено, що на передній поверхні джемпера у нижній частині виявлено множинні розрізи тканини, які утворилися від дії предметів, що мають гострий край чи кінець, якими могли бути осколки скла; на задній поверхні штанів зліва у верхній частині, зовнішній поверхні підошви ліво кросівки в задній частині виявлено сліди ковзання у вигляді потертості тканини та гуми, деформації сплощення пучків волокон, накладення частинок чорного кольору, схожих на смолу, які утворилися внаслідок ковзання по травмуючій поверхні, якою могла бути поверхня автодороги; інтенсивні накладення підсохлого ґрунту на куртці, спортивному джемпері та штанях утворилися внаслідок контактування вказаного одягу з ґрунтовою поверхнею. На одязі ознак, які б свідчили про те, в яку частину тіла прийшовся первинний удар, та в якому положенні в момент первинного удару знаходилась потерпіла, не виявлено;
		-протоколом оглядуінтернет-сторінкита відеозаписувід 09.05.2024року,а самеWeb-сторінки,посилання наяку наданоТОВ «Петролконтракт»;за вказанимпосиланням знаходилисявідео файлипід назвою26_11_Вїзд_20240501184940_20240501191016_20240501184940_20240501191015,розміром 445,7Мб;26_11_ПРК_1,2_20240501184945_20240501191007_20240501184942_20240501191006(1),розміром 210,2Мб.На вказанихвідеофайлах зафіксовано факт наїзду автопоїзда у складі сідлового тягача марки Renault Magnum, д.н.з. НОМЕР_2 із напівпричепом Schmitz, д.н.з. НОМЕР_3 на пішохода жінку, яка переходила проїзну частину дороги з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля (а.с. 89-96). Вказані відео файли було також відтворено в судовому засіданні;
		-висновком експерта №СЕ19/109-24/7410-ФП від 03.07.2024 року (а.с. 98-103), відповідно до якого за результатами проведення судової фототехнічної експертизи встановлено, що час, який пройшов з моменту початку руху пішохода (виходу на проїзну частину дороги), яка перетинає проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху автопоїзда у складі сідлового тягача марки Renault Magnum, р.н. НОМЕР_2 та пів причепа марки Schmitz SKI 24 SL, д.н.з. НОМЕР_3 до моменту, як на скриншоті (моменту наїзду), становить 3,68-3,76 с;
		-висновком експерта № СЕ-19/109-24/6319-ІТ від 21.05.2024року (а.с. 106-112), відповідно до якого за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи встановлено, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автопоїзда у складі сідлового тягача марки Renault Magnum, р.н. НОМЕР_2 та напівпричепа марки Schmitz SKI 24 SL, д.н.з. НОМЕР_3 , знаходилася у стані часткової непрацездатності; на момент експертного огляду та дослідження система рульового керування автомобіля марки Renault Magnum, р.н. НОМЕР_2 , знаходилась у працездатному стані; виявлені несправності робочої гальмівної системи напівпричепа марки Schmitz SKI 24 SL, д.н.з. НОМЕР_3 , несуть експлуатаційний характер, виникли до настання ДТП, а тому водій автомобіля мав можливість їх виявити під час експлуатації, за погіршеними гальмівними властивостям, а також при технічному обслуговуванні автомобіля та щоденному перед рейсовому огляді транспортного засобу. Експерт прийшов до висновку, що в загальному випадку виявлена (вищевказана) несправність (невідповідність) гальмівної системи напівпричепа, збільшує час приведення гальм в дію і тим самим  гальмівний шлях порівняно з нормативним, також при гальмування буде зменшуватись і ефективність сповільнення, яке розвивається системою, оскільки процес гальмування відбувається без участі одного з гальмівних механізмів. Однак вирішити питання в частині впливу виявлених несправностей гальмівної системи на механізм та розвиток у заданій дорожньо-транспортній ситуації, експертним шляхом не є можливим, оскільки на механізм розвитку ДТП впливають багато факторів, аналіз яких виходить за межі компетенції експерта-автотехніка;
		-висновком експерта № СЕ-19/109-24/6320-ІТ від 14.05.2024 року (а.с. 118-119), відповідно до якого за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи встановлено, що величина швидкості руху автопоїзда у складі тягача марки Renault Magnum, р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки Schmitz SKI 24 SL 7.2, д.н.з. НОМЕР_3 , враховуючи довжину зафіксованих на місці події слідів гальмування його коліс на асфальтному покритті, становила біля 77 км/год. Також експерт відзначає, що дійсне значення швидкості руху даного автопоїзда перед гальмуванням було більшим, оскільки частина продовження слідів гальмування на прилеглому лівому узбіччі не зафіксована, а також частина швидкості руху була погашена в ході складання та відкидання напівпричепа. За заданим комплексом вихідних даних, мінімальна відстань від початку слідів гальмування, на якій міг знаходитися автомобіль марки Renault Magnum, р.н. НОМЕР_2 , в момент реагування водієм на небезпеку, становила біля 25,7 м;
		-висновком експерта № СЕ-19/109-24/8058-ІТ від 26.06.2024року (а.с.121-131), відповідно до якого за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи встановлено, що в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля автопоїзда ОСОБА_2 повинен був з технічної точки зору керуватися вимогами пунктів 31.1; 31.4.1 а); 12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху України. У відповідності до вимог вказаних пунктів ПДР водій ОСОБА_10 повинен був, з технічної точки зору, перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан робочої гальмівної системи напівпричепа автопоїзда, рухатися даною ділянкою дороги зі швидкістю, яка не повинна перевищувати 50 км/год, а при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу зменшити швидкість та в раз потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходу, яка перебувала на нерегульованому пішохідному переході та для якого може бути створена перешкода чи небезпека. При заданому комплексі вихідних даних водій автопоїзда ОСОБА_2 , рухаючись із мінімально встановленою швидкістю 77 км/год, з моменту виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості попередити дану ДТП, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. При цьому, за умови руху автопоїзда, із максимально дозволеною на даній ділянці дороги швидкістю 50 км/год, із заданого моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту виходу пішохода на проїзну частину дороги) експерт прийшов до висновку, що водій ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити дану ДТП, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. В діях ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.1 та 12.4 ПДР України, які, з технічної точки зору, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП;
		-протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу № 01194-01157-23 від 15.08.2023 року, відповідно до якого напівпричеп марки Schmitz SKI 24 SL 7.2, д.н.з. НОМЕР_3 після технічного контролю було визнано технічно придатним, дату чергового контролю було визначено не пізніше 15.08.2024 року (а.с. 132);
		-протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №01678-00414-23 від 11.10.2023 року, відповідно до якого транспортний засіб Renault Magnum, р.н. НОМЕР_2 , після технічного контролю було визнано технічно придатним, дату чергового контролю було визначено не пізніше 11.10.2024 року (а.с. 135).
		Окрім цього, обставини настання ДТП і вина обвинуваченого додатково підтверджується показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які дали аналогічні покази і пояснили суду, що працюють помічниками оператора на АЗК «WOG». Навесні 2024 року (точного дня не пам`ятають) під кінець робочої зміни, а працювали вони того дня до 19.00 год, вони перебували на території АЗК і бачили наслідки від ДТП. Вантажний тягач з причепом знаходився на узбіччі навпроти АЗК. Чули голосні крики потерпілої особи, яку забрала карета швидкої допомоги. Близько до місця ДТП не підходили, адже вимушені були перебувати на робочому місці. Відповідно водія автомобіля вони не бачили. Неподалік цього місця на наявний пішохідний перехід, а на АЗК наявне відеоспостереження. Додатково ОСОБА_12 повідомив, що перед зіткненням чув свист коліс від різкого гальмування.
		Свідок ОСОБА_13 , на допиті якого спершу наполягали обвинувач і представник потерпілого, в судові засідання не з`явився, хоча належним чином викликався до суду шляхом надіслання повісток на адресу, яка була вказана обвинувачем. Надалі прокурор відмовилась від допиту цієї особи як свідка. Окрім того, учасники кримінального провадження зі своєї сторони не вживали жодних заходів з метою явки цієї особи в судове засідання. Щодо решти осіб, які допитувались під час досудового розслідування і які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, то на їхньому допиті не наполягав ніхто з учасників кримінального провадження. Враховуючи вище наведене, з метою дотримання розумного строку розгляду кримінального провадження, та виходячи з принципу диспозитивності, судом було прийнято рішення про подальший розгляд даного кримінального провадження без допиту зазначених свідків.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2  у вчиненому кримінальному правопорушенні у судовому засіданні доведена повністю, а його протиправні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також думку потерпілого, яка відображена вище, і позицію прокурора та захисника.
		Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_2 судвраховує те,що вінмає постійнемісце проживання,на облікув лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, одружений, дружина має статус особи з інвалідністю, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на час розгляду справи в суді працевлаштувався, по місцю роботи характеризується позитивно.
		До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому на підставі ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та часткове відшкодування потерпілому завданих матеріальних і моральних збитків.
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 ,судом не встановлено і таких не зазначено в обвинувальному акті.
		У судовому засіданні прокурор просила врахувати дані про обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
		Захисник в судовому засіданні просив врахувати всі пом`якшуючі покарання обставини і дані про особу обвинуваченого і призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з іспитовим строком. І також не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це позбавить обвинуваченого єдиного джерела заробітку.
		Представник потерпілого наголосив на тому, що обвинувачений грубо порушив правила дорожнього руху внаслідок чого настала смерть жінки, яка є мамою чотирьох дітей. Через такі дії обвинуваченого потерпілий залишився одиноким багатодітним батьком і вимушений кардинально змінити спосіб свого життя. Тому він підтримав позицію свого довіритель щодо необхідності призначення суворої міри покарання.
		Як вбачається з досудової доповідь Калуського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 13.08.2024 р., орган пробації оцінює ризик вчинення повторного кримінального правопорушення як низький, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як низький. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої суспільної небезпеки. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду з боку органу пробації та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Беручи до уваги вище зазначене, суд частково погоджується з висновками органу пробації.
		Суд враховує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст.69КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
		Пом`якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
		Крім того, відповідно до Постанови ПленумуВерховного Судувід 24жовтня 2003року №7 «Про практику застосування судами кримінального покарання» суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо). Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
		Відповідно до ст.66КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.
		З урахуванням обставин справи, вище наведених пом`якшуючих покарання обставин та даних про особу обвинуваченого, що в сукупності свідчить про його критичне ставлення до вчиненого і що значно понижує суспільну небезпечність скоєного злочину, суд вважає за можливе призначити основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частин другої ст. 286 КК України.
		Тому, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2  та попередження скоєння ним нових правопорушень буде призначення основного покарання у виді обмеження волі.
		Щодо додаткового покарання, то враховуючи те, що обвинувачений грубо порушив вимоги ПДР, в той час, як збоку потерпілої жодних порушень ПДР при переході проїжджої частини не було, беручи до уваги, що обвинувачений керував не середньостатистичним легковим автомобілем, а вантажним транспортним засобом, який зважаючи на свої габарити несе більшу небезпеку у випадку невмілого його використання, з метою усунення небезпеки для учасників дорожнього руху в майбутньому, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на три роки. Той факт, що обвинувачений на час розгляду кримінального провадження судом працевлаштувався водієм не може бути перешкодою для призначення такого додаткового покарання. Суду не надані докази того, що робота водієм, це єдине можливе джерело доходів для обвинуваченого. Зокрема, суд зауважує, що на час вчинення злочину обвинувачений не перебував в трудових відносинах з ТОВ «Рено Командор», якому належить вантажний автомобіль, яким було вчинено наїзд на пішоходу. І, за твердженням самого обвинуваченого, в день ДТП він використовував цей автомобіль для задоволення власних потреб.
		Саме таке покарання, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2  та попередження скоєння ним нових злочинів. Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і співрозмірності вчинених протиправних дій.
		Щодо заявленого цивільного позову.
		Відповідно дост. 61 КПК Україницивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.
		Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		За ч. 1ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		За ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно дост.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Щодо питання моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до вимогст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
		Частиною першою статті 1167 ЦК Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		У той же час, як роз`яснено в п.4Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до вимогЦПКу позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.
		УПостанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня2020року в справі752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).
		За таких обставин, суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), що ніким не оспорюється, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для хоча б часткового відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями обвинуваченого і негативними наслідками, що настали для потерпілого. Так, потерпілий зазнав моральних страждань, що виразились у душевних стражданнях внаслідок смерті дружини, що є непоправною втратою.
		При вирішенні питання про стягнення суми моральної шкоди суд враховує, що смерть дружини беззаперечно негативно вплинула на моральний стан потерпілого, що відобразився у його фізичних, душевних та психічних стражданнях. Також потерпілий після смерті дружини змушений самостійно виховувати їхніх чотирьох спільних дітей, що додатково обтяжує його звичний життєвий уклад на відміну від того, який був до її смерті.
		При цьому суд враховує поведінку обвинуваченого, а саме, що він вживав заходи щодо часткового відшкодування потерпілому моральної шкоди. Згідно з наданими квитанціями обвинувачений здійснив перекази грошових суму з метою відшкодування потерпілому моральної шкоди на загальну суму 58000,00 грн. Крім того, обвинувачений повністю відшкодував збитки, пов`язанні з похоронними обрядами (а.с. 168, 169, 170). Таку поведінку обвинуваченого суд розцінює як усвідомленням ним своєї вини у загибелі людини, що свідчить про небайдужість до спричинених ним наслідків.
		Враховуючи викладене, суд, керуючись принципами розумності і справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме відшкодування потерпілому моральної шкоди у розмірі 400 000 грн., з урахуванням вже сплачених 58000,00 грн. А тому з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути 342000,00 грн. моральної шкоди.
		Щодо вимог про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди у вигляді понесених витрат за надання правничої допомоги. У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні,не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).
		Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката)не є тотожними реальним збиткам(грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та ненабувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
		Водночас частина 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у тому числі і витрати на надання правничої допомоги, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		Тому, з обвинуваченого, який водночас є і відповідачем, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь потерпілого документально підтверджені понесені витрати за надання правничої допомоги у розмірі 12 000 грн. (а.с. 27, 31-32).
		Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 29.05.2024 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період часу з 22:00 год. по 07:00 год. наступної доби до 27.07.2024 р. Проте, строк дії цього запобіжного заходу сплив до початку проведення підготовчого судового засідання і надалі сторона обвинувачення не зверталась з клопотанням про обрання обвинуваченому будь якого запобіжного заходу. Враховуючи дані про особу обвинуваченого, його законослухняну поведінку під час судового розгляду кримінального провадження, беручи до уваги вид покарання, яке йому призначається, суд не вбачає підстав обирати запобіжний захід вироком суду.
		Відповідно до положень ст. 374 КПК України, арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.05.2024 року (справа №344/8582/24 (провадження №1-кс/344/3654/24)) слід скасувати у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи на досудовому слідстві у кримінальному провадженні суд покладає на обвинуваченого.
		Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України,
		 
		у х в а л и в:
		 
		Засудити  ОСОБА_2  тавизнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
		Цивільний позов задоволити частково.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 342000,00 грн. моральної шкоди та 12000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
		Стягнути із ОСОБА_2  на користь держави витрати на проведення судових експертиз:
		-3029,12 грн., проведення експертизи № СЕ-19/109-24/7410-ФП від 03.07.2024 в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України;
		-5300,96 грн., проведення експертизи № СЕ-19/109-24/6319-ІТ від 21.05.2024 в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України;
		-1893,20 грн., проведення експертизи № СЕ-19/109-24/6321-ІТ від 07.06.2024 в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України;
		-1893,20 грн., проведення експертизи № СЕ-19/109-24/6320-ІТ від 14.05.2024 в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України;
		-1893,20 грн., проведення експертизи № СЕ-19/109-24/8058-ІТ від 26.06.2024 в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України;
		-4543,68 грн., проведення експертизи № СЕ-19/109-24/9676-ІТ від 12.07.2024 в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України.
		Після вступувироку взаконну силу,арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.05.2024 року (справа №344/8582/24 (провадження №1-кс/344/3654/24)) - скасувати. 
		Речові докази:
		- DVD+R диск із відеозаписами, який зберігається при матеріалах судової справи №345/4216/24  залишити при вказаних матеріалах;
		- одяг ОСОБА_8 (куртка із капюшоном, светр, штани, кросівки), який опечатано в два пакети, який зберігається в камері речових доказів ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
		- автопоїзд у складі сідлового тягача марки Renault Magnum, р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки Schmitz SKI 24 SL 7.2, д.н.з. НОМЕР_3 , який передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Рено Командор» ОСОБА_14 - вважати повернутим за належністю.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок можебути оскаржено вапеляційному порядкудо Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		Суддя                                     ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...