Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/2387/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 24.03.2025. Зареєстровано: 24.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/348/125/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024090000000505

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 348/2387/24
		Провадження № 1-кп/348/125/25
		 
		24 березня 2025 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024090000000505, яке надійшло з обвинувальним актом про обвинувачення 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с. Стримба Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який до обрання запобіжного заходу не працював та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України,
		інші учасники: прокурор ОСОБА_4 , 
		захисник ОСОБА_5 , 
		потерпілі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , неповнолітні потерпілі: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , законний представник неповнолітніх потерпілих та потерпіла ОСОБА_15 , 
		представники потерпілих: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		встановив:
		8 серпня 2024 року приблизно о 18 год. 10 хв. у світлу пору доби ОСОБА_3 , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, керував автомобілем марки ВМW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю приблизно 70 км/год. на відрізку прямої дороги на спуск по вул. Соборна у м. Надвірна, тобто з перевищенням максимально-допустимої швидкості руху для даної ділянки догори (50 км/год.). Дана ділянка дороги має одну смугу руху у напрямку до центральної частини міста та дві смуги у зустрічному напрямку. Зустрічні смуги розділені осьовою лінією дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) Правил дорожнього руху України, перетинати яку заборонено. В цей час у зустрічному напрямку рухався автомобіль марки Ореl Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_18 , в салоні якого знаходились пасажири: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_19 , а у попутному напрямку  автомобіль марки OpelAstra,реєстраційний номер НОМЕР_3 ,під керуванням ОСОБА_20 . ОСОБА_20 мала намір виконати маневр повороту ліворуч, для цього попередньо увімкнула світловий покажчик повороту та знизила швидкість руху до повної зупинки транспортного засобу, оскільки по зустрічній смузі рухалися транспортні засоби, що не дало їй можливості безпечно виконати маневр повороту. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки ВМW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись позаду автомобіля, яким керувала ОСОБА_20 , не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув лінію розмітки 1.1., виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки Ореl Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_18 . Такими діями, ОСОБА_3 порушив вимоги п. 1.2, 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б, д), 10.1, 12.1, 12.4, 34.1.1 Правил дорожнього руху України, при цьому у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням суспільно-небезпечних наслідків перебувають порушення ОСОБА_3 п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки Ореl Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_18 , помер внаслідок закритої травми грудної клітки з двобічними переломами ребер, тіла грудини та тіла правої ключиці, розривом тканини легень та гемопневмотораксом, яка ускладнилась гострою легенево-серцевою недостатністю, а пасажири цього автомобіля: ОСОБА_19 померла від закритої черепно-мозкової травми у вигляді забійних ран з крововиливом у м`які тканини та під м`яку мозкову оболонку головного мозку, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку; ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми ділянки лівого передпліччя, перелому ліктьової кістки, що не є небезпечними для життя у момент заподіяння та відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я; ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми  струсу головного мозку, перелому кісток лицевої частини черепа, забійної рани голови, що не є небезпечними для життя в момент заподіяння та відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що викликали тривалий розлад здоров`я.
		Такими чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст.286КК України  порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб та тілесні ушкодження середньої тяжкості двом потерпілим.
		В ході судового розгляду ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Цивільні позови визнав частково. Дав такі показання. Влітку 2024 року обвинувачений навчався водінню, але не склав теоретичну частину іспиту, тому на практичні заняття з водіння він не ходив. Мав намір складати іспит знову. Раніше час від часу обвинувачений керував транспортним засобом, практичні навики водіння мав. 08.08.2024 обвинувачений поїхав автомобілем у селище Делятин у справах. Чому не скористався громадським транспортом чи не попросив знайомих його підвезти не зміг пояснити. По дорозі назад обвинувачений побачив та вирішив підвезти свого сусіда, ОСОБА_21 . Так, обвинувачений керував автомобілем марки BMW в напрямку м. Надвірна зі швидкістю приблизно 70 км/год. на ділянці дороги, де максимальна дозволена швидкість руху  50 км/год. Ділянка дороги пряма з підйомом і спуском, що обмежує оглядовість. Обвинувачений на спуску побачив попереду автомобіль, що зупинився. Хотів об`їхати цей автомобіль, оскільки загальмувати не встигав. Для того щоб виконати такий маневр обвинувачений повернув кермо вліво, однак не побачив, що по зустрічній смузі рухається автомобіль марки Opel. Тоді обвинувачений, щоб уникнути зіткнення вирішив зайняти крайню ліву смугу, однак водій автомобіля марки Ореl також вирішив перелаштуватися у цю смугу. Відбулося зіткнення транспортних засобів. Повернути вправо обвинувачений не міг, бо там бордюр та смуга дерев. Зазначив, що шкодує про те що сів за кермо. Після того, як відбулося ДТП обвинувачений намагався допомогти потерпілим. Двері біля сидіння водія заклинило, тому обвинувачений допомагав пасажирам, що сиділи позаду. Зокрема, витягнув дівчину, яка сиділа з правого боку. Спочатку потерпілих забрала швидка, а потім обвинувачений поїхав у лікарню. Обвинувачений намагався відшкодувати потерпілим шкоду частково, оскільки має 5000 доларів, однак потерпілі відмовилися від такого відшкодування. Зазначив, що цивільні позови визнає частково, а саме у розмірі 400000,00 гривень кожній з сімей загиблих і по 100000,00 гривень потерпілим, яким було завдано тілесні ушкодження. Обвинувачений зазначив, що щиро розкаюється і просить вибачення у потерпілих, розуміє що має понести реальне покарання за вчинений злочин.
		Потерпіла ОСОБА_9 , яка доводиться загиблому ОСОБА_18 дружиною дала такі показання. 08.08.2024 ОСОБА_18 привіз потерпілу з роботи і поїхав з ОСОБА_19 та її онуками. За деякий час потерпілій зателефонувала донька і повідомила про ДТП. Після цього зателефонували з лікарні. Потерпіла поїхала у лікарню до чоловіка. За кілька днів ОСОБА_18 помер. Внаслідок смерті чоловіка потерпіла не може оговтатися досі. Її життя змінилося. Вона хворіє і не знає чи зможе забезпечити себе усім необхідним. Шкоду обвинувачений потерпілій не відшкодував. Смерть чоловіка суттєво похитнула здоров`я потерпілої.
		Потерпілий ОСОБА_10 пояснив таке. 08.08.2024 йому по телефону повідомили, що його брат ОСОБА_18 потрапив у ДТП. Після цього потерпілий поїхав у лікарню. За кілька днів брат потерпілого помер. На даний час потерпілий один дбає про непрацездатних батьків. Крім цього, сам потерпілий має незадовільний стан здоров`я та перебуває на лікуванні. У них з загиблим були теплі родинні стосунки. Після смерті брата життя потерпілого змінилося на гірше. Шкоду потерпілому обвинувачений не пропонував відшкодувати.
		Допитана у ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що 08.08.2024 приблизно о 18.40 їй зателефонували і сказали, що її батько ОСОБА_18 потрапив у ДТП. З місця події батька потерпілої забрали в лікарню. Він був у крові. Просив води, але краще йому не ставало. За певний час батька перевели у реанімацію. Потерпіла знаходила всі необхідні ліки, але це було марно. Батько за кілька днів помер. Все життя потерпіла жила разом з батьком, який був для неї опорою. Батько помер напередодні дня народження потерпілої. Звичайне життя потерпілої погіршилося. Відшкодувати шкоду обвинувачений не пропонував. Потерпіла відчуває невимовну втрату.
		Потерпіла ОСОБА_7 дала такі показання. ОСОБА_18 , який загинув внаслідок ДТП, доводився їй сином. Про стан сина потерпілій не говорили спочатку, оскільки боялися за стан її здоров`я. Сказали вже коли сина перевели у реанімацію. Загибель сина для потерпілої це велика втрата. Після пережитого у потерпілої погіршився стан здоров`я. Шкоду обвинувачений не відшкодував.
		Потерпілий ОСОБА_8 пояснив таке. ОСОБА_18 доводився потерпілому сином. На місці ДТП потерпілий не був. Йому повідомили, що його син у лікарні. Згодом потерпілий дізнався, що син помер. Це для потерпілого важка втрата. Син завжди допомагав їм із дружиною. Після смерті сина через постійні переживання стан здоров`я потерпілого погіршився. Відшкодувати шкоду обвинувачений не пропонував.
		У ході судового розгляду була допитана потерпіла ОСОБА_15 , яка пояснила таке. Вона є донькою ОСОБА_19 та матір`ю неповнолітніх потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 08.08.2024 її мати та двоє дітей поїхали на таксі, за кермом якого був ОСОБА_18 . За деякий час сусіди повідомили потерпілій, що відбулося ДТП. Коли потерпіла приїхала у лікарню, то побачила, що діти у тяжкому стані. Поруч з ними уся в крові лежала мати потерпілої, а біля неї ОСОБА_18 . За деякий час мати потерпілої померла. Діти спочатку перебували на лікуванні у м. Надвірна, а потім їх перевели у м. Івано-Франківськ. Витрати на лікування у повному обсязі понесла потерпіла. Обвинувачений жодної допомоги не надав. Шкоду не відшкодував. Лікування дітей ще не завершене.
		Потерпіла ОСОБА_13 дала такі показання. 08.08.2024 вона з бабусею та сестрою їхали у м. Яремче. Вона сиділа позаду водія. За дорогою потерпіла не слідкувала. Вона почула крик водія. Про ДТП нічого не пам`ятає. Коли прийшла до тями, то сиділа на узбіччі. Потім приїхала швидка і потерпілу відвезли до лікарні. Її сильно нудило та морозило. Поруч надавали медичну допомогу бабусі. Бабуся блювала кров`ю. Потерпіла досі продовжує лікування.
		Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що 08.08.2024 вона з бабусею та сестрою їхали у м. Яремче. Вона сиділа на передньому сидінні біля водія. Потерпіла побачила чорний автомобіль, який на швидкості їхав просто на їх машину. Більше про ДТП вона нічого не пам`ятає, досі продовжує лікування.
		Потерпілий ОСОБА_12 є особою з інвалідністю ІІ групи і доводиться ОСОБА_19 , яка загинула внаслідок ДТП чоловіком. З ОСОБА_19 вони прожили разом 46 років. Про ДТП потерпілому не відразу повідомили, оскільки у нього хворе серце. В лікарні з ОСОБА_19 була донька. Потерпілого просили залишатися вдома. Вранці наступного дня потерпілому повідомили, що його дружина загинула. Обвинувачений пропонував потерпілим гроші, а його мати сказала, що якщо родина загиблої гроші не візьме це нічого не вирішить, бо у них усе домовлено.
		У ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_11 дала такі показання. Її мати ОСОБА_19 08.08.2024 поїхала в м. Яремче. По дорозі відбулося ДТП. Сестра потерпілої першою довідалася про ДТП. Оскільки у потерпілої був перелом ноги і вона проходила лікування вдома, сестра сказала у лікарню не їхати. У лікарню поїхав чоловік потерпілої. Потерпіла їм час від часу телефонувала, щоб дізнатися як мати. Однак на дзвінки ні сестра, ані чоловік не відповідали. Потім потерпілій передзвонив чоловік і сказав, що ситуація досить серйозна, можливо матір будуть відправляти для лікування у м. Івано-Франківськ. За деякий час потерпілій повідомили, що мати померла. Потерпіла це дуже тяжко сприйняла. Певний час не могла говорити. Обвинувачений допомоги не пропонував. Шкода досі не відшкодована.
		Свідок ОСОБА_22 дав такі показання. 08.08.2024 він їхав у м. Надвірна. За кермом автомобіля була дружина, ОСОБА_20 . Вони мали намір повернути ліворуч, але по зустрічній смузі рухалися автомобілі, тому ОСОБА_20 спочатку знизила швидкість, а потім зупинила транспортний засіб, для того щоб надати перевагу в русі транспортним засобам, що рухалися у зустрічному напрямку. Позаду їхнього автомобіля рухався автомобіль чорного кольору, водій якого не зменшуючи швидкість здійснив виїзд на смугу зустрічного руху для виконання маневру обгону. Внаслідок таких дій обвинуваченого відбулося ДТП. Слідів гальмування на місці події свідок не бачив. Оскільки їх транспортний засіб не було пошкоджено у ДТП, ОСОБА_20 з`їхала з дороги, зупинила автомобіль на узбіччі. Свідок пішов, щоб надати допомогу постраждалим. Водія автомобіля марки Opel затиснуло в машині. Свідок викликав швидку, поліцію та МНС. На місце ДТП зійшлися люди, які також допомагали постраждалим. Приїхала швидка медична допомога, спочатку забрали у лікарню жінок. Свідок не бачив, щоб обвинувачений надавав допомогу постраждалим. Потім свідок з дружиною поїхали, залишивши свої контактні дані. За деякий час вони повернулися на місце події, щоб дати пояснення працівникам поліції.
		Свідок ОСОБА_20 у ході судового розгляду пояснила таке. Приблизно о 18.00 08.08.2024 вона керувала транспортним засобом в напрямку м. Надвірна та мала намір виконати маневр повороту ліворуч. Перед виконанням маневру свідок завчасно увімкнула світловий покажчик повороту та зменшила швидкість руху. Через те, що на зустрічній смузі рухалися транспортні засоби, свідок зупинила автомобіль і очікувала для того, щоб безпечно виконати маневр. Коли на зустрічній смузі залишилося два автомобілі, позаду автомобіля, яким керувала свідок з`явився чорний автомобіль, який швидко наблизився та без зниження швидкості виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого відбулося ДТП. Свідок та її чоловік почали допомагати постраждалим. Спершу витягнули з автомобіля дітей: з переднього сидіння, а потім із заднього. Після цього свідок поїхала додому. За деякий час повернулася і дала пояснення працівникам поліції. Обвинувачений нічого не говорив, просто стояв і спостерігав за тим, що відбувається.
		Допитаний у ході судового розгляду свідок ОСОБА_21 дав такі показання. Він є сусідом обвинуваченого. 08.08.2024 обвинувачений зупинив свій транспортний засіб, щоб підвезти свідка. Вони їхали з с. Стримба у м. Надвірна. Обвинувачений їхав зі швидкістю приблизно 70 км/год. Попереду зупинився транспортний засіб і обвинувачений змушений був виїхати на зустрічну смугу. По зустрічній смузі також їхав транспортний засіб і відбулося ДТП. З правого боку об`їхати попутній транспортний засіб не було можливості, оскільки там ростуть дерева. Внаслідок ДТП свідок не отримав тілесних ушкоджень, у лікарню не їхав, просто трохи посидів на узбіччі, щоб оговтатися від стресу. Обвинувачений пішов до машини потерпілих. Що саме обвинувачений робив біля машини потерпілих свідок не пам`ятає, оскільки було багато людей. Мабуть допомагав постраждалим. Потім свідок поїхав на роботу.
		Згідно з повідомленням на лінію 102, яке надійшло 08.08.2024 о 18.31 від лікаря Надвірнянської ЦРЛ, у приймальний покій було доставлено чотирьох осіб після ДТП, яке відбулося біля Надвірнянського коледжу, а саме на вул. Соборній у м. Надвірна за участі автомобіля марки ВМW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та автомобіля марки Ореl Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_18 , водії не перебували у стані алкогольного сп`яніння. Потерпілі у важкому стані. Згідно з повідомленням, яке надійшло 08.08.2024 о 22.26 потерпіла ОСОБА_19 померла.
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 09.08.2024 внесено відомості в ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, кримінальне провадження №12024090000000505.
		08.08.2024у періодз 19.15до 21.10було проведеноогляд місцяподії ділянки автодорогиН-09сполученням Мукачеве-Львів,а саме:на вул.Соборна ум.Надвірна Івано-Франківськоїобласті,та встановлено,що ДТПвідбулося усвітлу порудоби,на прямійділянці дороги,із сухимасфальтованим покриттям.ДТП відбулосяпоблизу перехрестянерівнозначних доріг.На ційділянці дорогиє однасмуга дляруху унапрямку дом.Львова тадві смугируху узустрічному напрямку.Зустрічні потокитранспорту розділенідорожньою розміткою1.1.за виняткомділянки перехрестя.Передня частинатранспортного засобу,яким керував ОСОБА_3 знаходилася натротуарі збоку зустрічноїсмуги.Транспортний засіб,яким керував ОСОБА_18 внаслідок розвиткуДТП з`їхавз головноїдороги наузбіччя другорядноїдороги.Уході огляду місця події було виявлено та вилучено транспортний засіб марки BMW X5, реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_3 , та транспортний засіб марки Ореl Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_18 .
		Відповідно до результату огляду на стан алкогольного сп`яніння, за допомогою газоаналізатора, ОСОБА_3 не перебував у стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення ДТП, результат тесту 0,00 проміле. За результатами токсикологічного дослідження №1920 у крові ОСОБА_18 не виявлено етанолу. За результатами токсикологічного дослідження №1919 у крові ОСОБА_3 не виявлено етанолу.
		Згідно з посвідченням водія ОСОБА_18 мав право керувати транспортними засобами категорії: А, В, С1, С.
		11.08.2024 було проведено огляд транспортного засобу марки Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_3 . У ході огляду не було виявлено на цьому автомобілі жодних пошкоджень, які б свідчили, що водій транспортного засобу був учасником ДТП.
		Відповідно до висновку експерта від 21.08.2024 №46 смерть ОСОБА_18 настала внаслідок закритої травми грудної клітки з двобічними переломами ребер, тіла грудини та тіла правої ключиці, розривом тканини легень та гемопневмотораксом, яка ускладнилась гострою легенево-серцевою недостатністю. Зазначені ушкодження отримані від дії тупих твердих предметів або удару до таких предметів та можуть відповідати 08.08.2024 за часом утворення. Смерть ОСОБА_18 настала о 06.35 11.08.2024. 
		Відповідно до висновку експерта від 13.08.2024 № 697 кров із трупа ОСОБА_18 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО.
		Відповідно до висновку експерта від 19.08.2024 №1051 при судово-токсикологічному дослідженні крові та ліквору із трупа ОСОБА_18 не виявлено: метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів.
		Відповідно до висновку експерта від 21.08.2024 №45 смерть ОСОБА_19 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми у вигляді забійних ран, крововиливу в м`які тканини та під м`яку мозкову оболонку головного мозку, яка ускладнилася набряком та набуханням головного мозку. Зазначені ушкодження були отримані від дії тупих твердих предметів або удару до таких предметів та можуть відповідати 08.08.2024 за часом утворення. Смерть ОСОБА_19 настала о 22.05 08.08.2024. На момент смерті ОСОБА_19 не перебувала у стані алкогольного сп`яніння.
		Відповідно до висновку експерта від 13.08.2024 №696 кров із трупа ОСОБА_19 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО.
		Відповідно до висновку експерта від 19.08.2024 №1052 при судово-токсикологічному дослідженні крові та ліквору із трупа ОСОБА_19 не виявлено: метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів.
		Відповідно до висновку експерта від 10.09.2024 № 195 у ОСОБА_14 виявлено такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та забійної рани м`яких тканин голови, закрита травма ділянки лівого передпліччя у вигляді перелому лівої ліктьової кістки. Ці тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів або удару до таких предметів та можуть відповідати 08.08.2024 за часом утворення. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та забійної рани м`яких тканин голови відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; закрита травма ділянки лівого передпліччя у вигляді перелому ліктьової кістки відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не є небезпечними для життя в момент заподіяння та викликали тривалий розлад здоров`я. Відсутність перебування на лікуванні більше 21-го дня не відповідає характеру виявленої травми лівого передпліччя у вигляді перелому ліктьової кістки, а тому не може бути підставою для зміни ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Діагноз: «Забої, садна голови, тулуба, кінцівок. Забій селезінки.» не підтверджений об`єктивними даними.
		Відповідно до висновку експерта від 11.09.2024 №196 у ОСОБА_13 виявлено такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток лицевого черепа, забійної рани голови, закрита травма живота у вигляді забою селезінки, синець, садна голови, кінцівок. Ці тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів або удару до таких предметів та можуть відповідати 08.08.2024 за часом утворення. Встановлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток лицевого черепа, забійної рани голови відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не є небезпечними для життя в момент заподіяння та викликали тривалий розлад здоров`я; решта виявлених тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень. Відсутність перебування на лікуванні більше 21-го дня не відповідає характеру виявленої закритої черепно-мозкової травми, а тому не може бути підставою для зміни ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
		Відповідно до висновку експерта від 06.09.2024 № СЕ-19/109-24/11976-ІТ робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля марки Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходились у стані відмови. Під час проведення дослідження, несправностей робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля марки Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виходячи з вимог ПДР до технічного стану, які виникли до ДТП, не виявлено. Несправності у вигляді розламу гальмівного трубопроводу лівого переднього колеса, що призвело до стану відмови робочої гальмівної системи, зміщення рульового колеса, блокування лівого переднього колеса, деформації лівої рульової тяги, що призвели до стану відмови рульового керування автомобіля марки Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не носять експлуатаційного характеру, а виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру. Несправності, що призвели до стану відмови робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля марки Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виникли в результаті ДТП, і не є наслідками конструктивних недоліків робочої гальмівної системи та рульового керування, чи порушення правил їх експлуатації та водій не мав можливості виявити їх до настання ДТП.
		Згідно з висновком експерта від 11.09.2024 № СЕ-19/109-24/11977-ІТ робоча гальмівна система та ходова частина автомобіля марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані. На момент експертного огляду та дослідження рульове керування автомобіля марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилось у стані часткової відмови. Під час проведення дослідження несправностей робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування автомобіля марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виходячи з вимог ПДР до технічного стану, які виникли до ДТП, не виявлено. Несправність у вигляді розламу бачка гідропідсилювача рульового керування, що призвела до стану часткової відмови рульового керування автомобіля марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не носять експлуатаційного характеру, а виникли в результаті розвитку ДТП, тобто при дії на них значних по величині зусиль ударного характеру. Несправність, що призвела до стану часткової відмови рульового керування автомобіля марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не є наслідками конструктивних недоліків робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування, чи порушення правил їх експлуатації та водій не мав можливості виявити її до настання ДТП.
		Відповідно довисновку експертавід 25.09.2024 №СЕ-19/109-24/12311-ІТ зіткнення транспортних засобів марки ВМWX5,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,та маркиOpelZafira,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,відбулося вмісці початкусліду юзу,що зафіксованийна відстані3,8м відумовної лініїта напереривчастій лініїдорожньої розмітки,що розділяєпопутні напрямкируху унапрямку м.Мукачево.При первинномуконтактуванні повздовжнявісь автомобілямарки OpelZafira,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,та поздовжнявісь автомобілямарки ВМWX5,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,перебували підкутом приблизно150? ± 5?.
		Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 25.09.2024 за участю свідка ОСОБА_20 , на прохання слідчого свідок розташувала свій автомобіль марки Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у тому місці, де зупинила його 08.08.2024 безпосередньо перед ДТП. Цей автомобіль був розташований на відстані 1,2 м від правого краю проїжджої частини та 1,1 м  від стовпа ЛЕП №41. Після цього учасники слідчого експерименту сіли в салон автомобіля марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на мінімальній швидкості з відстані 300 м почали наближати в напрямку центральної частини м. Надвірна до автомобіля марки Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_3 . У місці, де з`явилася видимість автомобіля марки Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_3 , від даху і до задніх ліхтарів, автомобіль марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зупинили. Відстань між автомобілями становила 220 м. Ухил дороги у місці розташування стовпа ЛЕП №41  0,14 м.
		Відповідно довисновку експертавід 27.09.2024 №СЕ-19/109-24/13625-ІТ, у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля марки ВМWX5,реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ,повинен був,рухатися вказаноюділянкою дорогив межахсвоєї смугируху,із швидкістю,яка неповинна перевищувати50км/год.З моментувиявлення усвоїй смузіруху перешкодиу виглядінерухомого автомобіля, ОСОБА_3 повинен бувнегайно вжитизаходів длязменшення швидкостіаж дозупинки транспортногозасобу,а вжеприйнявши рішенняпро об`їздперешкоди шляхомперетину суцільноїлінії розміткита виїздуна зустрічнусмугу руху,повинен був,надати перевагув русізустрічним автомобілям,і тількипереконавшись,що цебуде безпечнимі нестворить перешкодабо небезпекиіншим учасникамруху,виконати об`їздвказаної перешкоди,тобто діятивідповідно довимог п.10.1,11.3,12.3(в частинівизначення поняття«перешкода дляруху» івиконання йоговимог),12.4Правил дорожньогоруху.В ситуації,яка склаласяна дорозібезпосередньо переддосліджуваною дорожньо-транспортноюпригодою,водій автомобілямарки OpelZafira, ОСОБА_18 ,повинен був,з технічноїточки зору,рухатися даноюділянкою дорогиіз швидкістюне більше50км/год.З моментувиникнення небезпекидля руху(виїздуна йогосмугу рухуавтомобіля маркиВМWX5) негайновжити заходівдля зменшенняшвидкості аждо зупинкисвого автомобіля,тобто діятивідповідно довимог п.12.3(вчастині визначенняпоняття «небезпекадля руху»і виконанняйого вимог),12.4Правил дорожньогоруху.За наданихвихідних даних:в діяхводія автомобілямарки ВМWX5, ОСОБА_3 ,є невідповідностівимогам п.10.1,12.3ПДР України,які,з технічноїточки зору,перебувають упричинно-наслідковомузв`язку ізнастанням ДТП.Також,враховуючи,що ОСОБА_3 рухався вмомент ДТПзі швидкістю70км/год.,тобто зперевищенням максимально-дозволеноїшвидкості,то вдіях ОСОБА_3 є такожневідповідність вимогамп.12.4ПДР України,проте яквстановлено розрахунками,вона неперебуває упричинно-наслідковомузв`язку ізнастанням даноїДТП.В діяхводія автомобілямарки OpelZafira, ОСОБА_18 ,немає невідповідностейвимогам п.12.3ПДР України. 
		Зазначені докази, як було встановлено у ході судового розгляду, є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності в повній мірі доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин викладених у обвинувальному акті.
		   Крім цього, в судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: копія паспорта громадянина України; витяг з реєстру територіальної громади, відповідно до якого обвинувачений з 19.09.2017 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; характеристику пароха села Стримба, згідно з якою обвинуваченого характеризують позитивно, як доброзичливу та глибоко духовну молоду людину; характеристику з місця проживання, згідно з якою обвинуваченого характеризують позитивно, як активного члена сільської громади; вимогу щодо відсутності судимостей; довідку про неперебування на обліку у лікаря-психіатра.
		   Враховуючи викладене, суд, допитавши потерпілих, свідків, обвинуваченого, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб та тілесні ушкодження середньої тяжкості двом потерпілим.
		   При призначенні покарання обвинуваченому, суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, а також роз`яснення, що містяться у п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
		   При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, які суд визнав доведеними, зокрема, те, що обвинувачений не склавши теоретичну частину іспиту на право керувати транспортними засобами, самонадіяно розраховував, що його невеликого досвіду водіння буде достатньо для того, щоб безпечно керувати транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху, що призвело до загибелі двох осіб та завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом потерпілим; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, його молодий вік, сімейний стан, стан його здоров`я, майновий стан; обставину, яка пом`якшує покарання  щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		   У ході судового розгляду потерпілі та їх представники зазначали, що обвинувачений не розкаявся, оскільки не намагався усунути наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, зокрема, шляхом відшкодування шкоди потерпілим, а також не попросив вибачення у родичів загиблих. Сторона захисту заперечила ці обставини, зазначивши, що обвинувачений не має коштів на повне відшкодування шкоди потерпілим, однак намагався вжити заходів щодо відшкодування шкоди частково в межах тих коштів, які має на даний час.
		    З цього приводу суд зазначає таке. У обвинувальному акті щире каяття вказане обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого. Щире розкаянняхарактеризує суб`єктивнеставлення винноїособи довчиненого злочину,яке виявляєтьсяв тому,що вонавизнає своюпровину,висловлює жальз приводувчиненого табажання виправитиситуацію,що склалася. У ході судового розгляду обвинувачений вибачився перед потерпілими. Це вибачення було здійснене щиро, з розумінням страждань, які були завдані потерпілим. Крім цього, у судових дебатах та у останньому слові обвинувачений зазначив, що повністю визнає винуватість, розуміє, що йому буде призначене покарання у виді позбавлення волі, а також те, що відбуватиме це покарання він реально, не просив пом`якшити таке покарання, зазначив, що готовий його відбути, шкодує про те, що сталося, цього не хотів, однак не може нічого змінити. На думку суду наведені обставини підтверджують позицію сторони обвинувачення, викладену у обвинувальному акті, щодо наявності обставини, яка пом`якшує покарання  щире каяття у поведінці обвинуваченого.
		   Згідно з досудовою доповіддю ймовірність вчинення обвинуваченим злочину повторно середня, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб середній, ризик завдання шкоди життю та здоров`ю низький, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Крім того, уповноважений орган з питань пробації пропонує, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, окрім обов`язків, визначених ч.1 ст.76 КК України, додатково покласти на обвинуваченого обов`язок відповідно до ч.2 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Враховуючи характер вчиненого злочину, обставини за яких цей злочин було вчинено та дані про особу обвинуваченого, які зазначені органом пробації, суд доходить висновку, що у досудовій доповіді наведено належну оцінку ризиків, однак висновок щодо призначення покарання без ізоляції від суспільства є необґрунтованим зважаючи на обставини та наслідки вчиненого злочину, що наведені вище.
		   При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів. 
		   Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		   Норми Кримінального кодексу України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		   Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.286 КК України до якого приєднати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		   13.08.2024 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строк дії якого неодноразово продовжували, востаннє 03.02.2025 до 04.04.2025 включно. Відповідно до ч.7 ст.72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі. З врахуванням наведеного строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з 13.08.2024 до 24.03.2025 слід зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі. 
		Строк відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з дня обрання йому запобіжного заходу  13.08.2024.
		Прокурор просивзмінити обвинуваченомузапобіжний західу видіцілодобового домашньогоарешту назапобіжний західу видітримання підвартою,щоб забезпечитивиконання вирокуу кримінальномупровадженніу випадку призначення покарання у виді позбавлення волі. Сторона захисту щодо цього клопотання заперечень не висловлювала.
		У ході досудового розслідування та судового провадження обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. На виконання обов`язків, покладених на нього протягом строку дії запобіжного заходу, обвинувачений 14.08.2024 здав у Надвірнянський відділ Управління ДМС України у Івано-Франківській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У подальшому на обвинуваченого також було покладено обов`язок носити електронний засіб контролю, щоб цілодобово контролювати виконання ним умов запобіжного заходу. 
		Потерпіла ОСОБА_11 23.09.2024 повідомила на лінію 102 про порушення обвинуваченим умов запобіжного заходу приблизно о 16.48, оскільки обвинувачений залишив місце проживання попри заборону, що зафіксовано на відеозаписі. За результатами проведеної перевірки з ОСОБА_3 провели профілактичну бесіду, що підтверджується довідкою від 08.10.2024. У ході судового розгляду потерпілі надали відеозапис щодо порушення обвинуваченим умов запобіжного заходу 30.11.2024. Крім цього, 17.02.2025, 02.03.2025, 07.03.2025 та 10.03.2025 були зафіксовані сигнали «Порушення застосування браслета-трекера» обвинуваченим. За результатами виїзду за місцем проживання обвинуваченого було встановлено, що він знаходиться за місцем проживання. 
		   За наведених обставин, суд вважає, що клопотання прокурора щодо необхідності зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає до задоволення, оскільки ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу не зменшилися та не перестали існувати, крім цього у ході судового провадження були встановлені нові обставини, які свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу на більш суворий. Тому обвинуваченому слід змінити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, без застосування застави, оскільки ОСОБА_3 обвинувачують у вчиненні злочину, який спричинив загибель двох людей, та з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, а також ставлення обвинуваченого до дотримання умов раніше обраного йому запобіжного заходу.
		   15.11.2024 потерпілі: ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 пред`явили цивільний позов, відповідно до якого просять стягнути з обвинуваченого: на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 600000,00 гривень, на користь ОСОБА_6  500000,00 гривень, на користь ОСОБА_8  500000,00 гривень, на користь ОСОБА_7  500000,00 гривень, на користь ОСОБА_10  400000,00 гривень. Крім цього, просять стягнути з обвинуваченого витрати на професійну правничу допомогу: на користь ОСОБА_9  у розмірі 1000,00 гривень, на користь ОСОБА_6  5000,00 гривень, на користь ОСОБА_8  1000,00 гривень, на користь ОСОБА_7  1000,00 гривень, на користь ОСОБА_10  1000,00 гривень. В обґрунтування позову наведено таке. Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України загинув ОСОБА_18 , який доводився ОСОБА_9 чоловіком, ОСОБА_6  батьком, ОСОБА_8 та ОСОБА_7  сином, ОСОБА_10  рідним братом. Внаслідок раптової смерті близької людини потерпілим була завдана моральна шкода, яка полягає у переживанні, тривогах, порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні сну, втраті опори, порадника, близької людини. Потерпілі відчувають невимовний біль від такої утрати. Дружина загиблого хворіє, є особою з інвалідністю ІІІ групи пожиттєво, потребує лікування. Втрата чоловіка негативно відбилася на її здоров`ї, крім цього загиблий був також годувальником сім`ї, тому після його смерті ОСОБА_9 опинилася у скрутному майновому становищі, втратила впевненість у завтрашньому дні. Для ОСОБА_6 батько був життєвим порадником та допомагав їй у складних життєвих ситуаціях, вона має на утримання 2 неповнолітніх дітей. Своїх непрацездатних батьків загиблий утримував, оскільки їм не вистачає коштів на забезпечення життєвих потреб, після смерті сина психологічний стан ОСОБА_8 та ОСОБА_7 значно погіршився. Втрата рідного брата стала для ОСОБА_10 тяжким тягарем, оскільки брат був для нього прикладом для наслідування. Після вчинення злочину обвинувачений поводився зухвало, вибачення не попросив, моральну шкоду не відшкодував. Потерпілі звернулися у ПАТ НАСК «Оранта» щодо виплати страхового відшкодування завданої внаслідок ДТП моральної шкоди у розмірі 96000,00 гривень та витрат на поховання у розмірі 36940,00 гривень, а також майнової шкоди. Однак сума завданої моральної шкоди є значно вищою ніж та яку потерпілі можуть отримати на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальної власників наземних транспортних засобів. Пред`явлений у кримінальному провадженні цивільний позов не включає вказаних сум, а має на меті привести розмір моральної шкоди у відповідність із вимогами розумності, справедливості та співмірності із утратою. 
		   До матеріалів позовної заяви долучено докази на підтвердження родинних зв`язків кожного з потерпілих з загиблим ОСОБА_18 , а також довідка про стан здоров`я потерпілої ОСОБА_9 , відповідно до якої встановлено, що потерпіла продовжує хворіти та потребує постійного лікування. Відповідно до наданих суду квитанцій потерпілі сплатили на корить представника витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: ОСОБА_9  1000,00 гривень, ОСОБА_6  5000,00 гривень, ОСОБА_8  1000,00 гривень, ОСОБА_7  1000,00 гривень, ОСОБА_10  1000,00 гривень.
		   Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно з ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до ч. 1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Статтею 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до ч.2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1994 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), якихзазнавпозивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		   Так, судом встановлено, що суспільно небезпечними діями ОСОБА_3 потерпілим, які є родичами І та ІІ ступеня споріднення з загиблим ОСОБА_18 було завдано душевних страждань, внаслідок раптової втрати найріднішої для них людини. Це негативно вплинуло як на психологічний стан потерпілих, так і на їх стан здоров`я. Також слід врахувати при цьому, що формою вини та ставлення винного до наслідків є необережність у формі кримінальної протиправної самовпевненості за якої обвинувачений не бажав настання наслідків у виді смерті потерпілого, однак легковажно розраховував на їх відвернення.
		Потерпілі звернулися до ПАТ «НАСК «Оранта» для отримання відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку на підставі полісу страхування цивільної відповідальності №АТ4677844, яке тільки частково покриває шкоду завдану внаслідок вчинення ОСОБА_3 злочину. Цивільний позов пред`явлено за виключенням відшкодування, яке потерпілі отримають від страховика.
		Враховуючи ці обставини, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково. 
		Так, потерпіла ОСОБА_9 тривалий час спільно проживала з загиблим, у них були довірливі теплі відносини, чоловік був опорою потерпілої та допомагав їй у побуті, утримував її, оскільки через стан свого здоров`я потерпіла не може у повному обсязі забезпечити себе усім необхідним. Внаслідок загибелі чоловіка життя потерпілої змінилося докорінно. Вона досі не оговталася від утрати. З урахуванням наведеного, на користь ОСОБА_9 з обвинуваченого слід стягнути моральну шкоду у розмірі 500000,00 гривень.
		Потерпіла ОСОБА_6 , внаслідок загибелі батька пережила сильне емоційне хвилювання. Однак вона не перебувала на утриманні загиблого та медичних документів щодо погіршення стану її здоров`я внаслідок емоційних переживань суду не було надано. Тому, суд доходить висновку, що на користь ОСОБА_6 слід стягнути з обвинуваченого 200000,00 гривень моральної шкоди.
		Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є батьками загиблого. Вони є людьми похилого віку, яких загиблий утримував разом з ОСОБА_10 . Внаслідок раптової втрати сина потерпілі пережили не тільки емоційні хвилювання, але й стан їх здоров`я погіршився. Емоційний стан потерпілих досі не змінився, вони тяжко переживають утрату сина. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що на користь ОСОБА_8 та на користь ОСОБА_7 з обвинуваченого слід стягнути по 200000,00 гривень моральної шкоди.
		Потерпілий ОСОБА_10 доводився загиблому ОСОБА_18 рідним братом. Вони часто спілкувалися. Між ними були довірливі стосунки. ОСОБА_10 важко пережив раптову смерть брата. Тому на користь ОСОБА_10 слід стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 100000,00 гривень. 
		15.11.2024 потерпіла ОСОБА_15 пред`явила цивільний позов, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого на її користь: витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 95508,00 гривень, майнову шкоду у розмірі 18581,00 гривень, моральну шкоду у розмірі 1000000,00 гривень. Крім цього, потерпіла просить стягнути з обвинуваченого витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень. В обґрунтування позову наведено таке. Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України загинула ОСОБА_19 , яка доводилася потерпілій мамою. Крім цього, внаслідок вчинення злочину двом неповнолітнім донькам потерпілої були завдані тілесні ушкодження і потерпіла хвилювалася та переживала за стан їх здоров`я. Внаслідок раптової смерті матері потерпілій була завдана моральна шкода, яка полягає у переживанні, тривогах, порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні сну, втраті опори, порадника, близької людини. Одна з доньок потерпілої досі потребує лікування. Незважаючи на складний емоційний стан потерпіла змушена була займатися похованням матері, найріднішої для неї людини, понесла витрати на поховання у розмірі 45507,40 гривень, орієнтовні витрати на спорудження надгробного пам`ятника становлять 50000,00 гривень. Витрати на лікування доньок потерпілої становили 16600,00 гривень. Одна з доньок потерпілої внаслідок ДТП пошкодила новий одяг, який не підлягає відновленню. На підтвердження витрат на поховання позивач долучила копії квитанцій та розрахункових документів на загальну суму 45507,40 гривень, на підтвердження витрат на лікування позивач долучила копії медичних досліджень, квитанції на купівлю ліків на загальну суму 8656,30 гривень, проїзні документи та докази витрат на пальне на загальну суму 9342,70 гривень, а також квитанцію на купівлю одягу від 02.08.2024 на суму 582,00 гривні. 31.01.2025 потерпіла подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої зазначила, що понесла додаткові витрати на лікування дітей у розмірі 3843,00 гривень, на підтвердження цього також долучила квитанції та медичні документи на підтвердження погіршення стану здоров`я потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу потерпіла долучила копії платіжних доручень на загальну суму 41465,40 гривень, відповідно до яких: потерпіла ОСОБА_15 сплатила за надання правничої допомоги 30983,00 гривень, а потерпіла ОСОБА_11  10482,40 гривень.
		   15.11.2024 законний представник неповнолітньої потерпілої  ОСОБА_13 , ОСОБА_15 пред`явила цивільний позов, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_13 моральну шкоду у розмірі 500000,00 гривень. Крім цього, просить стягнути з обвинуваченого витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень. В обґрунтування позову наведено таке. Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України загинула ОСОБА_19 , яка доводилася ОСОБА_13 бабусею. Крім цього, внаслідок вчинення злочину ОСОБА_13 були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості внаслідок чого стан здоров`я ОСОБА_13 погіршився, вона тривалий час перебувала на лікуванні (майже третину літніх канікул провела у лікарні), а також продовжувала тривалий час лікування амбулаторно. Також неповнолітня ОСОБА_13 була очевидцем смерті бабусі, що також негативно вплинуло на її психологічний стан. Все це призвело до порушення сну, викликало шок від якого дитина ще не оговталася. До позову долучені докази на підтвердження проходження лікування ОСОБА_13 , а також встановлені їй діагнози.
		   15.11.2024 законний представник неповнолітньої потерпілої  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 пред`явила цивільний позов, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_14 моральну шкоду у розмірі 500000,00 гривень. Крім цього, просить стягнути з обвинуваченого витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень. В обґрунтування позову наведено таке. Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України загинула ОСОБА_19 , яка доводилася ОСОБА_14 бабусею. Крім цього, внаслідок вчинення злочину ОСОБА_14 були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості внаслідок чого стан здоров`я ОСОБА_14 погіршився, вона тривалий час перебувала на лікуванні (майже третину літніх канікул провела у лікарні), а також продовжувала тривалий час лікування амбулаторно. Також неповнолітня ОСОБА_14 була очевидцем смерті бабусі, що також негативно вплинуло на її психологічний стан. Все це призвело до порушення сну, викликало шок від якого дитина ще не оговталася. До позову долучені докази на підтвердження проходження лікування ОСОБА_14 , а також встановлені їй діагнози.
		   15.11.2024 потерпіла ОСОБА_11 пред`явила цивільний позов, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого на її користь моральну шкоду у розмірі 1000000,00 гривень. Крім цього, потерпіла просить стягнути з обвинуваченого витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень. В обґрунтування позову наведено таке. Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України загинула ОСОБА_19 , яка доводилася потерпілій мамою. Внаслідок раптової смерті матері потерпілій була завдана моральна шкода, яка полягає у переживанні, тривогах, порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні сну, втраті опори, порадника, близької людини. 
		   15.11.2024 потерпілий ОСОБА_12 пред`явив цивільний позов, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченого на його користь моральну шкоду у розмірі 1000000,00 гривень. Крім цього, потерпілий просить стягнути з обвинуваченого витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень. В обґрунтування позову наведено таке. Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України загинула ОСОБА_19 , яка доводилася потерпілому дружиною. Внаслідок раптової смерті близької людини потерпілому була завдана моральна шкода, яка полягає у переживанні, тривогах, порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні сну, втраті опори в житті.
		Слід зазначити, що потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пред`явили позов виключно до обвинуваченого. Відомостей про те чи зверталися потерпілі до ПАТ «НАСК «Оранта» для отримання відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку на підставі полісу страхування цивільної відповідальності №АТ4677844 суду не надано. 
		Відповідно до ст.62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
		Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
		Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.
		Статтею 4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку. У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону (стаття 14 Закону).
		Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Таким чином, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
		Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).
		ЦК України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України).
		Слід зазначити, що до матеріалів позовних заяви потерпілі не долучили документів, які б свідчили про відмову їм у виплаті страхового відшкодування. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити належних цивільних відповідачів за вказаними позовами, а також обсяг їх відповідальності. Також до матеріалів справи не долучено сам поліс страхування, що позбавляє суд можливості пересвідчитися у його чинності. Враховуючи наведене, всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України суду не надано достатньо доказів для встановлення обґрунтованості цивільних позовів ОСОБА_15 , ОСОБА_15 у інтересах ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Тому у задоволенні вказаних цивільних позовів слід відмовити.
		Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. 
		Такі витрати складаються, у тому числі, із витрат на правову допомогу(п. 1 ч. 1ст. 118 КПК України).
		Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи №821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 826/1216/16).
		Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженніст. 91 КПК України.
		Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19 лютого 2020 року,справа № 755/9215/15-ц).
		Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.
		Так, слід зазначити, що потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надали суду платіжні документи щодо оплати послуг адвоката. Ці витрати є співмірними зі складністю справи та обсягами наданих послуг, а тому на користь ОСОБА_9 з обвинуваченого слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень, на користь ОСОБА_6  5000,00 гривень, на користь ОСОБА_8  1000,00 гривень, на користь ОСОБА_7  1000,00 гривень, на користь ОСОБА_10  1000,00 гривень.
		   Потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надали суду платіжні документи щодо оплати послуг адвоката. Ці витрати є співмірними зі складністю справи та обсягами наданих послуг, а тому на користь ОСОБА_15 з обвинуваченого слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30983,00 гривень, а на користь ОСОБА_11  10482,40 гривень.
		Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.08.2024, на автомобілі: марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та марки Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 слід скасувати, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.
		Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, слід вирішити питання про долю речових доказів, а саме: автомобіль марки ВМW X5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який визнаний речовим доказом на підставі постанови від 09.08.2024, слід повернути законному володільцю, яким відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_23 ; автомобіль марки Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який визнаний речовим доказом на підставі постанови від 09.08.2024, слід повернутиОСОБА_9 .
		На підставі ст.124КПК України слід стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 15551,11 гривень на користь держави.
		Керуючись ст.370,374 КПК України, суд,
		ухвалив:
		ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_3  з моменту обрання запобіжного заходу  13.08.2024.
		У строк відбування покарання ОСОБА_3  зарахувати строк запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з 13.08.2024 до 24.03.2025 включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
		Змінити запобіжний захід обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у виді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
		Рішення суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайномувиконанню післяйого оголошення.
		Цивільний позов ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_15 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди.
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_13 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_14 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
		Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_12 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_15 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30983 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10482 (десять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 40 копійок.
		Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.08.2024  скасувати.
		Речові докази: 
		- автомобіль марки ВМWX5,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,-повернути ОСОБА_23 ;
		- автомобіль марки OpelZafira,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,- повернути ОСОБА_9 .
		Стягнути з ОСОБА_3  процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 15551(п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 11 копійок на користь держави.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...