Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/819/16 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них.
Надіслано судом: 16.07.2025. Зареєстровано: 16.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2025.
Дата набрання законної сили: 08.09.2025
Результат оскарження 08.09.2025 Східний апеляційний господарський суд: залишено іншу ухвалу місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 33/913/819/16

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
		 
		 
		 УХВАЛА
		 
		16 липня 2025 року м.ХарківСправа № 913/819/16
		Провадження №33/913/819/16
		 
		Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за вих.№09.07.2025 від 09.07.2025 про видачу дубліката виконавчого документа у справі №913/819/16
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
		до відповідача Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Антрацит, Луганської області
		про стягнення 16 907 240 грн 60 коп.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.08.2016 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» про стягнення 16 907 240 грн 60 коп. задоволено частково; присуджено до стягнення з Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошові кошти в сумі 16 377 351 грн 11 коп. за зобов`язаннями січня  квітня 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу №1001/14-ТЕ-20 від 19.11.2013, з яких: 8 897 367 грн 34 коп.  заборгованість за поставлений природний газ, 907 191 грн 04 коп.  пеня, 455 874 грн 05 коп.  3% річних, 6 116 918 грн 68 коп.  інфляційні нарахування; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 200 221 грн 82 коп.; в іншій частині позову відмовлено.
		Зазначене рішення набрало законної сили 02.09.2016 і на його виконання 08.09.2016 стягувачу видано відповідний наказ від 07.09.2016 у справі №913/819/16, строк пред`явлення наказу до виконання встановлено до 08.09.2017.
		 
		09.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Господарського суду Луганської області надійшла заява за вих.№09.07.2025 від 09.07.2025 про видачу дубліката виконавчого документа, в якій заявник просить видати дублікат наказу Господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16 про стягнення з Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошові кошти в сумі 16 377 351 грн 11 коп. за зобов`язаннями січня  квітня 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу №1001/14-ТЕ-20 від 19.11.2013, з яких: 8 897 367 грн 34 коп.  заборгованість за поставлений природний газ, 907 191 грн 04 коп.  пеня, 455 874 грн 05 коп.  3% річних, 6 116 918 грн 68 коп.  інфляційні нарахування; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 200 221 грн 82 коп.
		В поданій заяві стягувач зазначає, що 24.10.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №52602374). Як було з`ясовано стягувачем згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, державним виконавцем Відділу 13.11.2018 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. 
		У зв`язку із невиконанням рішення суду, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України із заявою від 13.12.2024 вих.№39/10-899-24 щодо надання інформації. На запит Департаментом ДВС Міністерства юстиції України надано відповідь від 14.02.2025 за вих.№22705/214893-33-24/20.3.2, в якій також повідомлялось, що державним виконавцем 13.11.2018 на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувача; поінформовано, що відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Тому надати більш детальну інформацію щодо зазначених в запиті виконавчих проваджень та належним чином завірених копій постанов про повернення виконавчих документів стягувачу не виявляється можливим, оскільки виконавчі провадження знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання.
		Натомість заявник повідомляє, що оригінал виконавчого документа разом з постановою про повернення виконавчого документа (ВП №52602374) на адресу стягувача не надходили.
		Також заявник зазначає, що не пропустив строк для пред`явлення наказу Господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16 до виконання, враховуючи об`єктивні причини та відповідне нормативне регулювання cтроків, передбачене законодавцем у зв`язку із поширення в Україні пандемії короновірусу із березня 2020 року, а в подальшому - введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022. 
		На обгрунтування заявник пояснює, що товариством з метою запобігання розповсюдження коронавірусної хвороби та сприяння захисту здоров`я працівників було прийнято рішення про введення на період карантину дистанційної роботи на підприємстві; органи державної влади також вводили дистанційний режим роботи для державних службовців в період розповсюдження пандемії COVID-19, тому виникло ряд перешкод, що незалежали від дій фізичних та юридичних осіб, у співпраці між державним виконавцем та стягувачем; початок оголошеної в світі пандемії ускладнило, за твердженням заявника, пересування, отримання юридичних послуг, спілкування з приводу ситуації з виконанням судового рішення та видачі дублікату судового наказу - було важко знайти контакти та вийти на зв`язок із державним виконавцем.
		Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 карантин на території України було відмінено лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Також Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
		За вказаних обставин та наведеного нормативного регулювання строків, а саме - п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Законів України №540-ІХ від 30.03.2020, №731-IX від 18.06.2020), п.10-2 Закону України "Про виконавче провадження", яким було доповнено Закон у відповідності до ухваленого Закону України від 15.03.2022 року №2129-IX "Про внесення зміни до розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", стягувач зауважує, що не пропустив строк для пред`явлення наказу від 07.09.2016 у справі №913/819/16 до виконання, а у зв`язку з його втратою просить суд видати його дублікат. 
		 
		Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.07.2025 заява передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
		Як вбачається, в поданій заяві Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зауважує про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне, та перейменовано його в акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Зміна типу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України та не передбачає правонаступництва.
		Як з`ясовано судом, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було вирішено:
		- п.1. Змінити тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
		- п.2. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. №1044 «Питання публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» такі зміни:
		1) у назві та п.1 постанови слово «публічного» виключити;
		2) статут публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затверджений абзацом другим пункту 1 зазначеної постанови, викласти в редакції, що додається.
		Суд зауважує про те, що у відповідності до положень ст.6 Закону України «Про акціонерні товариства» в чинній редакції, акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства визначається у статуті акціонерного товариства.
		Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
		Отже, на даний час позивач у справі (стягувач) змінив своє найменування та тип акціонерного товариства.
		 
		Розглянувши подану стягувачем заяву про видачу дублікату наказу, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Частинами 1, 2 ст.18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Згідно з ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		За приписами ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		У ч.3 ст.327 ГПК України передбачено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
		Порядок видачі дубліката наказу врегульовано розділом ХІ «Перехідних положень» ГПК України.
		Відповідно до п.19.4 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		У відповідності до висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11, ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
		Разом з цим, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що можливість видачі судом дублікату виконавчого листа передбачена саме до закінчення строку, встановленого для пред`явлення такого виконавчого документа до виконання.
		Таким чином, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		 
		Як вбачається з даних системи «Діловодства спеціалізованого суду» строк пред`явлення наказу від 07.09.2016 №913/819/16 до виконання було встановлено до 08.09.2017, тобто один рік.
		Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.12.2016 у справі №913/819/16 було задоволено частково скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії органу державної виконавчої служби; визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 11.10.2016 повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №716/20.1/10; визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11.10.2016 №716/20.1/10; зобов`язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 07.09.2016 №913/819/16; у задоволенні решти вимог за скаргою відмовлено.
		Зазначена ухвала була залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 у справі №913/819/16.
		З матеріалів поданої заяви вбачається, що 24.10.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52602374 з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області у справі №913/819/16 виданого 07.09.2016.
		13.11.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №52602374 на підставі п.п.2,9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» в резолютивній частині якої зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 13.11.2021; копію постанови вирішено направити стягувачу.
		 
		Судом враховується, що ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції чинній станом на час видачі судом виконавчого документу від 07.09.2016) було передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
		Однак, 05.10.2016 набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
		Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.
		При чому, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
		Частиною 4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Суд ураховує, що зазначений наказ був пред`явлений до виконання стягувачем (постанова від 24.10.2018 про відкриття виконавчого провадження №52602374), що мало наслідком переривання строку пред`явлення його до виконання.
		Як вже зазначалося вище, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. від 13.11.2018 (ВП №52602374) наказ від 07.09.2016 №913/819/16 на підставі п.2, п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто стягувачу.
		Пунктами 2 та 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», на які послався виконавець повертаючи виконавчий документ, передбачалося, що виконавчий документ повертається стягувачу: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
		Частиною 5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
		Суд зауважує про те, що хоча виконавець повертаючи виконавчий документ стягувачу процитував окрім пункту 2 також пункт 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», разом з цим, останній взагалі не зазначив в мотивувальній частині своєї постанови про встановлення відповідним законом на той час заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; як і не зазначив яким саме законом було встановлено таку заборону (у разі її встановлення).
		Разом з цим, судом при перевірці не встановлено, що на час винесення державним виконавцем відповідної постанови від 13.11.2018 (ВП №52602374) про повернення виконавчого документу стягувачу була законом встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника.
		Зі змісту самої постанови виконавця вбачається, що виконавчий документ було повернуто фактично на підставі саме п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» - через відсутність у боржника майна, на яке можна було б на той час звернути стягнення, адже зазначалося, що: здійснити заходи щодо перевірки майнового стану боржника наразі неможливо з урахуванням того, що м.Антрацит згідно з картою проведення АТО станом на 13.11.2018 належить до території проведення антитерористичної операції, де згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; разом з цим Державна фіскальна служба України надала відповідь, що боржник має відкриті розрахункові рахунки, на які державним виконавцем накладено арешт та виставлено платіжні вимоги; однак наразі кошти на рахунках боржника відсутні; майно боржника та грошові кошти на які можливо звернути стягнення на підконтрольній території України не виявлено. 
		Що також було підтверджено Департаментом ДВС Міністерства юстиції України у наданій відповіді за вих.№22705/214893-33-24/20.3.2 від 14.02.2025 на запит стягувача.
		Отже, за вказаних обставин, посилання державного виконавця на п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим.
		А тому в даному випадку строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання слід обраховувати у відповідності до положень ч.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» саме з дня його повернення, а не з дня закінчення строку дії відповідної заборони (оскільки як зазначалося вже вище, наявність такої заборони встановленої відповідним законом, на час повернення наказу стягувачу судом не встановлено).
		Крім того, самим державним виконавцем в п.2 резолютивної частини постанови про повернення виконавчого документу від 13.11.2018 роз`яснено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 13.11.2021.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк пред`явлення наказу від 07.09.2016 №913/819/16 перервався у зв`язку з пред`явленням його до виконання, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена 13.11.2018, отже строк пред`явлення наказу до виконання сплив через три роки з моменту його повернення - 13.11.2021.
		Суд для обчислення строку враховує дату винесення постанови про повернення виконавчого документу 13.11.2018, а не дату отримання такої постанови стягувачем, з огляду на те, що стягувач наразі посилається на неотримання цієї постанови та оригіналу виконавчого документу, а дані в органу ДВС про направлення/отримання постанови сторонами ВП на даний час відсутні, адже як було повідомлено у відповіді Департаментом ДВС Міністерства юстиції України від 14.02.2025 на запит стягувача строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, становить три роки і на даний час виконавчі провадження знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання. 
		Натомість з наявних даних в Автоматизованій системі виконавчих проваджень вбачається наявність супровідного листа за вих.№ 52602374/20.1-716/23 про направлення постанови разом з виконавчим документом стягувачу та копії боржнику, який датований цією ж датою, від 13.11.2018. 
		 
		Разом з цим, стягувач зазначає, що у зв`язку з невиконанням рішення суду, він 13.12.2024 звернувся із відповідним запитом за вих.№39/10-899-24 до Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України щодо надання інформації стосовно зазначених в запиті примусових виконавчих проваджень, зокрема і щодо наказу Господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16 про стягнення з Антрацитівського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованості в сумі 16 377 351 грн 11 коп.
		Як вбачається зі змісту запиту, АТ «НАК «Нафтогаз України» посилалося на те, що на час подання звернення рішення про відкриття виконавчих проваджень, чи постанови про повернення виконавчих документів з оригіналами виконавчих документів на адресу стягувача не надходили; разом з тим, засобами телефонного та поштового зв`язку зв`язатись з суб`єктами примусового виконання рішень не можливо; у разі втрати виконавчого документу, або іншої суб`єктивної неможливості направлення оригіналів виконавчих документів разом з постановами про повернення виконавчого документу стягувачу, заявник просив забезпечити йому надання належним чином завірених копії постанов про повернення виконавчого документу стягувачу.
		Матеріали заяви свідчать про те, що у відповідь на звернення 14.02.2025 від Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшла відповідь за вих.№22705/214893-33-24/20.3.2, в якій повідомлялося, що державним виконавцем 13.11.2018, який керувався п.2 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; проінформовано стягувача, що відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки; надати більш детальну інформацію щодо вищезазначених виконавчих проваджень та належним чином завірених копій постанов про повернення виконавчого документа стягувачу не виявляється можливим, оскільки виконавчі провадження знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання.
		 
		Згідно даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що вказане виконавче провадження №52602374 було відкрито 24.10.2018; виконавчий документ повернуто стягувачу постановою від 13.11.2018 згідно супровідного листа від 13.11.2018 № 52602374/20.1-716/23; виконавче провадження має статус завершеного.
		 
		Як уже зауважувалося вище, в силу приписів ч.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» та п.5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, враховуючи винесення 13.11.2018 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, наказ можна було б повторно пред`явити до виконання протягом 3-х років, в строк до 13.11.2021.
		Натомість матеріали справи не містять доказів пред`явлення стягувачем наказу до виконання у зазначений строк.
		В той же час, АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначає про те, що оригінал виконавчого документа разом з постановою про повернення виконавчого документа (ВП №52602374) від ДВС на його адресу не надходили.
		 
		Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зауважує про те, що з поданих заявником документів вбачається, що стягувач із відповідним запитом про з`ясування стану виконавчих проваджень та отримання оригіналів виконавчих документів, постанов про повернення виконавчих документів звернувся до органу ДВС лише в грудні 2024 року. 
		Тобто, через 5 років після відкриття виконавчого провадження №52602374 (24.10.2018) за вказаним наказом.
		В матеріалах справи відсутні докази звернення стягувача до органів державної виконавчої служби протягом розумного строку для з`ясування стану виконавчого провадження №52602374, в тому числі щодо отримання оригіналу наказу разом з постановою про повернення виконавчого документу у період з 13.11.2018 по 13.11.2021.
		Суд звертає увагу на те, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.10.2018 міститься не лише присвоєний реєстраційний номер ВП, а зокрема, ідентифікатор доступу для сторін до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
		А отже, стягувач додатково мав бути обізнаним про вчинені виконавцем дії у виконавчому провадженні і, зокрема, винесення постанови про повернення виконавчого документа від 13.11.2018 за допомогою даних, отриманих з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, до якої йому було надано відповідний доступ через ідентифікатор.
		Причому такі дії (щодо здійснення перевірки стану виконавчого провадження) могли вчинятися без будь-яких обмежень, самостійно, в будь-який час, в тому числі у дистанційному режимі. 
		Крім того, якщо стягувач не отримував будь-яких документів, постановлених виконавцем у ВП у встановлений законом строк (в т.ч. копію постанови про повернення виконавчого документу разом з оригіналом наказу), він не позбавлений був можливості звернутися до відповідного органу із запитом протягом розумного строку у будь-який зручний для нього спосіб, у тому числі на офіційну електронну адресу державної виконавчої служби або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку, навіть під час запровадження та дії карантину на території України.
		Водночас, як вбачається з матеріалів справи, стягувач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з відповідним листом лише через 5 років (після відкриття ВП), у грудні 2024 року.
		Натомість Департаментом ДВС Міністерства юстиції України у відповіді за вих.№22705/214893-33-24/20.3.2 від 14.02.2025 було повідомлено про те, що 13.11.2018 було винесено постанову про повернення виконавчого документа, однак надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження не виявляється можливим, оскільки виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання.
		Так, пунктами 1, 2 розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, передбачено, що передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки.
		Відповідно до ст.128 розділу 1 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, строк зберігання реєстрів на відправлену кореспонденцію становить 1 рік.
		У зв`язку зі спливом строків зберігання матеріалів виконавчого провадження та реєстрів поштової кореспонденції, як уже зауважувалося вище, неможливо встановити дату направлення/отримання/не отримання стягувачем поштової кореспонденції від органу ДВС, а саме: постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та оригіналу наказу №913/819/16 від 07.09.2016.
		Отже, оригінал наказу №913/819/16 від 07.09.2016 втрачено.
		 
		Пунктом 19.4 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. 
		Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що можливість видачі судом дублікату виконавчого листа передбачена саме до закінчення строку, встановленого для пред`явлення такого виконавчого документа до виконання.
		Продовжуючи з`ясовувати обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання з метою вирішення питання про можливість видачі судом дублікату, з урахуванням наведеного в заяві обґрунтування та нормативного регулювання строків у період дії карантину та військового стану, суд зазначає наступне.
		 
		Як було встановлено вище, строк для пред`явлення наказу №913/819/16 від 07.09.2016 до виконання встановлений до 13.11.2021 (тобто, саме у цей строк  протягом 3-х років, виконавчий документ міг бути повторно пред`явлений до виконання).
		Частиною 6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. 
		Таке право також передбачено і в ст.329 ГПК України, згідно з якою, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
		Разом з цим, суд констатує, що стягувачем наразі відповідне клопотання в порядку ст.329 ГПК України, ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу, не заявлено.
		В поданій заяві про видачу дублікату наказу заявник зазначає, що він не пропустив строк для пред`явлення наказу від 07.09.2016 у справі №913/819/16 до виконання, посилаючись, зокрема, на п.4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020, а також в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020), зауважуючи, що в Україні з 12.03.2020 було запроваджено карантин через поширення пандемії короновірусу. А з 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан, тому на підставі Закону України від 15.03.2022 №2129-IX «Про внесення зміни до розділу ХІІ «Прикінцевіта перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
		Надаючи оцінку наведеному стягувачем обґрунтуванню та нормативному регулюванню, суд враховує наступне.
		Дійсно, у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 04.05.2020 №343) з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
		Відповідними Постановами Кабінету Міністрів України дія карантину неодноразово продовжувалася.
		Кабінет Міністрів України постановою від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		 
		Разом з цим, як посилається заявник, розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) було доповнено пунктом 4, яким передбачалося, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
		В подальшому, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-ІХ від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) були внесені зміни та п.4, який викладено в наступній редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
		 
		Суд не може погодитися із доводами заявника в даному випадку та визнає їх безпідставними. 
		Як вбачається зі змісту наведеного нормативного регулювання щодо продовження та поновлення строків воно стосувалося лише строків, визначених конкретними статтями Господарського процесуального кодексу України, які перераховуються в пункті 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України та загалом - строків, встановлених нормами цього Кодексу, або вчинення конкретних процесуальних дій, передбачених саме цим процесуальним Кодексом.
		Натомість, як уже зауважувалося вище, трирічний строк встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, встановлено не ГПК України, а спеціальним Законом - ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
		Зі змісту вищезазначених норм «Прикінцевих положень» ГПК України, на які послався заявник, не вбачається, що строк, визначений ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», продовжувався на строк дії карантину. 
		Крім того, п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції від 17.07.2020) передбачає поновлення процесуальних строків за заявою учасників справи, встановлених виключно нормами ГПК України.
		Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII також не містить норм щодо продовження (або переривання) строків пред`явлення виконавчих документів до виконання на строк дії карантину.
		Таким чином, строк пред`явлення наказу від 07.09.2016 №913/819/16 до примусового виконання у зв`язку з запровадженням карантину не продовжився, а тому вважається таким, що сплинув 13.11.2021.
		За вказаних обставин, суд визнає доводи заявника про те, що ним не пропущено строк пред`явлення наказу до виконання помилковими, адже і Закон України «Про виконавче провадження» не передбачав відповідної норми щодо продовження строку пред`явлення наказу до примусового виконання під час дії карантину, і, відповідно, стягувач пропустив строк для пред`явлення наказу Господарського суду Луганської області від 07.09.2016 у справі №913/819/16 до виконання.
		Заявник не подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		 
		Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 02.12.2020 у справі №916/929/16).
		Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19)).
		 
		Доводи заявника стосовно переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану суд відхиляє, оскільки встановлено, що строк пред`явлення наказу від 07.09.2016 №913/819/16 до примусового виконання сплинув ще 13.11.2021.
		З урахуванням викладеного, у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за вих.№09.07.2025 від 09.07.2025 про видачу дубліката виконавчого документа у справі №913/819/16 слід відмовити.
		Керуючись ст.ст.232 234, пп.19.4 п.19 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за вих.№09.07.2025 від 09.07.2025 про видачу дубліката наказу від 07.09.2016 у справі №913/819/16  відмовити.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 16.07.2025 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та в порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
		 
		 
		СуддяОлена ДРАГНЄВІЧ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...