Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1075/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; підряду.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2017. Зареєстровано: 16.08.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2017.
Дата набрання законної сили: 27.11.2017
Результат оскарження 27.11.2017 Львівський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.08.2017р. Справа № 914/1075/17 
		 
		За позовом:Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ,до відповідача-1:  до відповідача-2:Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м. Львів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Плюс Україна», м. Київ,за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача КЕВ м. Львова, м. Львів про:визнання недійсним договору Суддя  Крупник Р.В. Секретар  Гелеш Г.М.Представники сторін:від прокуратури: від позивача:Гарбарук В.  прокурор, Попович Ю.І.  представник (довіреність №220/425/д від 22.12.2016р.);від відповідача-1:   від відповідача-2:Колісник А.О.  представник (довіреність від 12.06.2017р.), Стиранка М.Б.  адвокат (договір про юридичне обслуговування №6 від 08.08.2017р.); Гевяк П.І. - представник (довіреність б/н від 20.06.2017р.);від третьої особи:не з`явився.
		 
		Представникам сторін роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
		СУТЬ СПОРУ:
		30.05.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Заступника військового прокурора Західного регіону України (надалі  Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі  Позивач) до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (надалі  Відповідач-1, ЗУКБ), до ТОВ «Енерджі Плюс Україна» (надалі  Відповідач-2) про визнання недійсним договору.
		Ухвалою суду від 31.05.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 12.06.2017р. Розгляд справи відкладався на 22.06.2017р., 03.07.2017р., 03.08.2017р. Ухвалою від 22.06.2017р. суд залучив до участі у справі КЕВ м. Львова в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Крім цього, ухвалою від 03.07.2017р. суд продовжив строк розгляду справи на п`ятнадцять днів.
		В судовому засіданні 03.08.2017р. оголошено перерву до 10.08.2017р. та відмовлено прокурору у вжитті заходів до забезпечення позову.
		В судовому засіданні 10.08.2017р. оголошувалася перерва на одну годину для надання можливості представникам ЗУКБ ознайомитися з матеріалами справи.
		Прокурор в судове засідання 10.08.2017р. з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях до неї.
		В засіданні зазначив, що 26.11.2016р. між Міністерством оборони України в особі Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (Сторона-1) та ТОВ «Енерджі Плюс Україна» (Сторона-2) було укладено договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5, відповідно до якого Сторона-1 та Сторона-2 взяли на себе зобов`язання збудувати об`єкт  житловий комплекс на земельній ділянці, котра розташована за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-5, орієнтовною площею 6,22 га (згідно наказу начальника Львівського гарнізону від 02.03.2015р. №7, закріпленого за КЕВ м. Львова, НСБЛВС, А0583), яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.1953р., №394 від 07.08.1964р. та №3-«С» від 08.02.1985р. На думку прокурора, укладений договір за своєю правовою природою являється змішаним договором, який містить елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору. Як стверджує прокурор, договір було укладено з порушенням процедури, встановленої Положенням про Західне управління капітального будівництва МОУ, затв. наказом державного секретаря МОУ від 17.06.2003р. №23, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затв. постановою КМУ від 06.07.2011р. №715, без відповідного погодження, проведення конкурсу, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним. 
		Також, як зазначає прокурор, відповідно до ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. При укладенні спірного договору замовник не мав права передавати право користування земельною ділянкою (будівельним майданчиком) у тому числі у спільне користування, особам приватного права, з іншою метою, ніж цільове призначення цієї земельної ділянки та використовувати дану земельну ділянку в інтересах осіб приватного права, з огляду на те, що така земельна ділянка має використовуватися виключно для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, які дислокуються на території держави відповідно до завдань оборони, стратегічного плану застосування і завдань Збройних Сил України з урахуванням військово-адміністративного поділу території України та соціально-економічних умов районів дислокації. Укладенням зазначеного договору сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки  із земель оборони на землі громадської та житлової забудови. Це суперечить вимогам ч.2 ст.20 ЗК України, що має наслідком визнання недійсним оскаржуваного договору.
		Представник позивача в судове засідання 10.08.2017р. з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю з підстав, зазначених прокурором в позовній заяві та письмових поясненнях до неї.
		Представник ЗУКБ в судове засідання 10.08.2017р. з`явився, позовні вимоги визнав, просив задоволити їх повністю, з підстав зазначених прокурором.
		Слід зазначити, що в процесі розгляду справи, позиція ЗУКБ та його представників щодо вирішення спору змінювалася. Так, позовні вимоги прокурора визнав представник ЗУКБ  адвокат Стиранка М.Б., який бере участь у справі на підставі ордеру про надання правової допомоги ЛВ №096586 від 10.08.2017р. та Договору про юридичне обслуговування №6 від 08.08.2017р., укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лемеха та партнери» та ЗУКБ від імені якого діє виконуючий обов`язки начальника Мороз Віталій Володимирович.
		До цього, в судових засіданнях ЗУКБ представляв Колісник А.О., який діяв на підставі довіреності від 12.06.2017р., виданої від імені відповідача-1 Винарським В.В. і котрий проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості. Відповідно до Наказу начальника ЗУКБ №9 від 07.08.2017р. вказана довіреність була скасована. 
		Представник відповідача-2 в судове засідання 10.08.2017р. з`явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні повністю. 
		В засіданні зазначив, що не відповідає дійсності твердження прокурора, що представником відповідача-1 при укладенні оскаржуваного договору було перевищено повноваження, оскільки як вбачається із довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. в.о. начальника ЗУКБ Винарського В.В. уповноважено на вчинення інших дій та правочинів пов`язаних із виконанням доручення. Більше того, в межах оскаржуваного договору відповідачем-2 передано, а позивачем прийнято однокімнатну квартиру №19 загальною площею 47,6 кв.м., загальною вартістю 492065,00 грн. за адресою: м. Львів, вул. Рубчака, 21. Відтак, такими діями позивач фактично прийняв до виконання оскаржуваний договір та схвалив його.
		Також, на думку відповідача-2, не відповідає дійсності твердження прокурора про передачу земельної ділянки в користування, оскільки відповідно до п.3.3 Договору, право користування земельною ділянкою внаслідок виконання даного договору не переходить до відповідача-2. Останній має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених в рамках договору.
		Не відповідає дійсності також твердження прокурора про зміну цільового призначення земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 01.06.1995р. та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 25.05.1997р. надана КЕУ Прикарпатського ВО для будівництва житлових кварталів на вул. Кн.Ольги  Куликівській, Кн.Ольги  Л.Кобилиці, Стрийській. Відтак вказана земельна ділянка не належить до земель оборони, а належить до земель громадської та житлової забудови. Враховуючи те, що немає правових підстав для віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, а тому Порядок організації будівництва затверджений постановою КМУ від 06.07.2011р. за №715 застосуванню не підлягає.
		Як зазначив представник відповідача-2, ЗУКБ як структурною одиницею Міністерства оборони України, відповідно до положень Цивільного та Земельного кодексів України, Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, на виконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, посадових осіб митної служби, Міністерства внутрішніх справ та членів їх сімей, затвердженої Постановою КМУ від 29.11.1999р. за №2161 був розроблений Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що не належать до земель оборони і перебувають користуванні Міністерства оборони України. Вказаний порядок затверджений наказом ЗУКБ №1-3 від 01.03.2016р. На його виконання була створена конкурсна комісія, яка і проводила конкурс з відбору виконавця будівельних робіт по об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5. Також, у відповідності до Порядку організації будівництва в друкованому засобі масової інформації  Галицька правда №10 від 15.10.2016р. було розміщено оголошення про організацію конкурсу з організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельній ділянці площею 6,22 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5. Оголошенням було визначено дату і місце проведення конкурсу, а саме: 15.11.2016р., м. Львів, вул. Івана Франка, 61. У зв`язку з оголошенням про проведення конкурсу з організації будівництва зголосились учасники, кожен з яких подав свої конкурсні пропозиції. 15.11.2016р. відбувся сам конкурс, за результатами якого складено протокол засідання комісії з питання відбору виконавця будівельних робіт. Так протоколом визначено будівельні роботи з будівництва житлового комплексу на земельній ділянці площею 6,22 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 доручити відповідачу-2, уклавши з останнім договір про будівництво житлового комплексу. А тому не відповідає дійсності твердження прокурора, що оскаржуваний договір було укладено відповідачами без проведення конкурсу.
		Представник третьої особи в судове засідання 10.08.2017р. не з`явився, на адресу суду направив клопотання в котрому зазначив, що позовні вимоги прокурора підтримує повністю та просить слухати справу за відсутності представника, у зв`язку з неможливістю забезпечити його явки.
		В судовому засіданні 10.08.2017р. представником позивача заявлене клопотання про колегіальний розгляд даної справи.
		Розглянувши подане клопотання, заслухавши думку учасників сторін, суд не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 4-6 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
		Заявляючи відповідне клопотання, представником позивача не наведено обставин складності справи, а також обставин чому вказану справу не можна розглянути одноособово. Відтак, вказане клопотання суд вважає безпідставним.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		26.11.2016р. між Міністерством оборони України (за Договором  Замовник, Сторона-1) та ТОВ «Енерджі Плюс Україна» (за Договором  Підрядник, Сторона-2) укладено Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 (надалі  Договір), котрий посвідчено Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №3558 (Т.1 а.с.86-89).
		Як вбачається із Договору, при його укладенні, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про ЗУКБ №23 від 17.06.2003р. в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника ЗУКБ Винарського В.В., який діяв згідно довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. та наказу Міністра оборони України від 21.08.2015р. за №28-ДП.
		Відповідно до підпункту 1.1.4 та пункту 2.1 Договору сторона-1 та сторона-2 зобов`язуються збудувати житловий комплекс, а також будь-які інженерно-технічні споруди та комунікації безпосередньо з ним пов`язані згідно проектно-кошторисної документації за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5.
		Для реалізації цього Договору сторона-1 передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються стороні-2 для виконання функцій замовника будівництва об`єкту визначена цим Договором (п.2.2 Договору).
		Згідно пунктів 2.4 та 2.5 Договору, фінансування будівництва здійснюється стороною-2. Джерелом фінансування будівництва об`єкту є кошти сторони-2 та залучені кошти фізичних та юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних чи юридичних осіб сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами. У разі залучення стороною-1 коштів фізичних та юридичних осіб на фінансування будівництва до підписання цього Договору, сторона-1 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами, та здійснює розрахунки з такими фізичними та юридичними особами виключно за рахунок власних коштів або належної йому, відповідно до п.7.1 цього Договору частки.
		Відповідно до Розділу 3 Договору, об`єктом забудови є земельна ділянка за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1 м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, орієнтовною площею 6,22 га. (згідно наказу начальника Львівського гарнізону №7 від 02.03.2015р. закріплено за КЕВ м. Львова. НСБЛВС, А 0583), яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.1953р., №394 від 07.08.1964р. та №3-С від 08.02.2985р. (п.3.1). Сторона-1 зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда), визначену п.1.1.5 цього Договору з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт (п.3.2). Право користування земельною ділянкою (оренда) внаслідок виконання цього Договору не переходить до сторони-1. Сторона-2 має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі Договорів капітального будівництва, укладених у рамках цього Договору (п.3.3).
		Положеннями Розділу 4 визначено права та обов`язки сторін за Договором. Так, серед обов`язків відповідача-2 є зокрема те, що він бере на себе зобов`язання погасити заборгованість сторони-1 з виплати заробітної плати у розмірі 75000,00 грн. (пп.4.1.20); сторона-2 бере на себе зобов`язання компенсувати квадратними метрами житла стороні-1 витрати пов`язані із використанням земельної ділянки та розробкою проектно-кошторисної документації на загальну суму 434000,00 грн. (пп.4.1.22).
		Натомість, сторона-1 зобов`язана передати стороні-2 будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору за актом передачі будівельного майданчика, який є невід`ємною частиною цього Договору (пп.4.2.3); сторона-1 зобов`язана протягом 3 календарних місяців з дати підписання цього Договору в порядку, встановленому Положенням та чинним законодавством України, списати нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, здійснити його розбирання/демонтаж та звільнити будівельний майданчик від цього майна (пп.4.2.4).
		Як вбачається з матеріалів справи за Актом від 26.11.2016р. приймання-передачі будівельного майданчику до Договору, вказаний майданчик було передано стороні-2 (Т.1 а.с.90).
		Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір прокурор оскаржив з підстав укладення його з порушенням положень ст. 77 ЗК України у зв`язку з фактичною зміною цільового призначення земельної ділянки - з земель оборони на землі житлової та громадської забудови та порушенням процедури, встановленої Положенням про Західне управління капітального будівництва МОУ, затв. наказом державного секретаря МОУ від 17.06.2003р. №23, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затв. постановою КМУ від 06.07.2011р. №715, без відповідного погодження та проведення конкурсу.
		Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
		За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
		Положеннями ч.2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		За результатами аналізу умов оспорюваного Договору вбачається, що за своєю правовою природою цей Договір є змішаним та містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, а тому до спірних відносин підлягають до застосування положення глави 77 ЦК України та ЗУ «Про інвестиційну діяльність».
		Згідно ст. 2 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
		Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект (ст.1 ЗУ «Про інвестиційну діяльність»).
		Відповідно до ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
		За змістом ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Як встановлено судом, при укладенні оскаржуваного Договору, від імені Міністерства оборони України виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі Положення про ЗУКБ №23 від 17.06.2003р. в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника ЗУКБ Винарського В.В., який діяв згідно довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. та наказу Міністра оборони України від 21.08.2015р. за №28-ДП.
		Обгрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор зазначає, що довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р. Винарському В.В. не надано повноважень на підписання від імені Міністерства оборони України договорів на будівництво житлових об`єктів, виконання проектно-вишукувальних робіт за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1 у м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, а тому, Винарський В.В. уклав оскаржуваний Договір без відповідних на це повноважень та без погодження цього Договору із Головним КЕУ Збройних сил України, відтак він підлягає визнанню недійсним.
		З цього приводу суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. (Т.1 а.с.93) Міністерство оборони України уповноважує тимчасово виконуючого обов`язки начальника ЗУКБ Міністерства оборони України Винарського Володимира Віталійовича на підписання від імені Міністерства оборони України за погодженням із Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України договорів (додаткових угод) на проведення землевпорядних робіт, здійснення дій щодо державної реєстрації земельних ділянок, державної реєстрації речових прав на них (права державної власності та права постійного користування земельними ділянками за Міністерством оборони України) за не бюджетні кошти за такими адресами: вул. Городоцька, 222 м. Львів; вул. Княгині Ольги, 1-5; м. Львів, вул. Личаківська, 105; м. Львів, вул. Стрийська, в/м. 209-1; м. Львів, вул. Зріні, 153; м. Мукачево, Закарпатська обл., вул. Гагаріна, 28; м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Прилуцька, в/м 210; м. Львів (Брюховичі), а також здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних з їх виконанням.
		Справді, Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р. не передбачено повноважень Винарського В.В. на укладення оскаржуваного Договору. Суд не бере до уваги покликання відповідачів, що такі повноваження передбачені положенням довіреності здійснювати інші дії та правочини, оскільки довіреністю надавалися повноваження на здійснення інших дій та правочинів, пов`язаних із проведенням землевпорядних робіт на спірній земельній ділянці та здійснення дій щодо державної реєстрації речових прав на неї.
		Разом з тим, відсутність в Довіреності №220/386/д від 10.11.2016р. повноважень у Винарського В.В. на укладення договорів про будівництво житлових комплексів, не свідчить про те, що оскаржуваний Договір ним було укладено взагалі без повноважень.
		Так, як встановлено судом, відповідно до Наказу Міністра оборони України №28-ДП від 21.08.2015р. (Т.1 а.с.94) Винарського В.В. було призначено тимчасово виконуючим обов`язки начальника ЗУКБ Міністерства оборони України.
		Відповідно до Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого Наказом №23 від 17.06.2003р. (далі  Положення) (Т.1 а.с. 95-100), ЗУКБ є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності. Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення питань придбання та обміну житла в Львівській, Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях (п.1).
		Основним завданням Управління є, зокрема, участь у вирішенні питань придбання та обміну житла для військовослужбовців Збройних Сил України у встановленому порядку, а також залучення коштів інвесторів у будівництво та придбання жилих будинків, у спорудження інженерних комунікацій та об`єктів іншого призначення (далі  будівництво об`єктів); пайових внесків інвесторів у будівництво разом з житлом, споруд соціально-побутового, торговельного та інших призначень; кредитних позик від інвесторів на житлове будівництво; внесків або благодійних пожертвувань приватних осіб, організацій на житлове будівництво та інших джерел інвестування у встановленому чинним законодавством України порядку (п.6 Положення).
		Згідно п.7 Положення, Управління відповідно до покладених на нього завдань за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками; вишукує та залучає кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному чинним законодавством України та цим Положенням порядку та укладає договори (контракти), які узгоджуються в управлінні капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.
		Начальник управління, відповідно до п.11 Положення, за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.
		З огляду на викладене, повноваження Винарського В.В. на укладення спірного Договору передбачено п.11 Положення про ЗУКБ, а тому не відповідає дійсності твердження прокурора, що Винарський В.В. уклав цей Договір без відповідних повноважень, оскільки такі не були передбачені Довіреністю №220/386/д від 10.11.2016р.
		Як вбачається з матеріалів справи, Винарський В.В. уклав оскаржуваний Договір не без повноважень, а з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки зробив це без погодження з Головним КЕУ Збройних Сил України.
		Разом з тим, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		В постанові №922/796/15 від 06.04.2016р. Верховний Суд України висловив правову позицію, що з аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Отже, якщо спірний договір не лише прийнято до виконання, а й значною мірою виконано, то відсутність у генерального директора повноважень на його укладення від імені товариства не є підставою для визнання цього договору недійсним. 
		Як вбачається з оскаржуваного Договору, в ньому сторони погодили, що сторона-2 (відповідач-2) бере на себе зобов`язання:
		- погасити заборгованість сторони-1 з виплати заробітної плати у розмірі 75000,00 грн. (пп.4.1.20); 
		- Міністерство оборони України після введення об`єкту в експлуатацію отримує у власність частину об`єкту у вигляді окремих квартир, яка складається з 10 % загальної площі квартир цього об`єкту (пп.7.1.1);
		- за взаємною згодою сторін, сторона-2 має право частково або повністю виконати взяті на себе зобов`язання з передачі квадратних метрів, належних Міністерству оборони України та ЗУКБ Міністерства оборони України, яке діє від імені Міністерства оборони України за цим Договором, шляхом передачі квартир (квадратних метрів в інших новобудовах міста Львова). Передача погоджених сторонами квадратних метрів в інших новобудовах міста Львова відбувається шляхом підписання Акту прийому-передачі квартир та Акту зарахування, в якому сторони визначають кількість переданих квадратних метрів (п.7.4).
		Матеріалами справи підтверджується та обставина, що на виконання пп.4.1.20 Договору, відповідач-2 перерахував відповідачу-1 75000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №4 від 29.12.2016р. (Т.1 а.с.124).
		Крім того, на виконання пп.7.1.1 Договору та відповідно до його п.7.4, відповідач-2 передав, а Міністерство оборони України прийняло однокімнатну квартиру №19, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 19,9 кв.м., загальною вартістю 492065,00 грн. на 7 поверсі у житловому будинку №21б по вул. І.Рубчака у м. Львові. Вказана обставина підтверджується Актом №1 від 10.02.2017р. приймання-передачі квартири та відповідної документації згідно Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р. посвідченого Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3558 (Т.1 а.с.194), а також Актом №2 від 10.02.2017р. зарахування згідно Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 від 26.11.2016р. посвідченого Барбуляк Х.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3558 (Т.1 а.с.195).
		Суд не погоджується з твердженням прокурора, що Акти №1 та №2 від 10.02.2017р. не можуть свідчити про прийняття позивачем квартири АДРЕСА_1 та схвалення останнім оскаржуваного Договору, оскільки від імені позивача вказані акти підписав відповідач-1. Аргументація цього наступна.
		Справді, Акти №1 та №2 від 10.02.2017р. від імені Міністерства оборони України підписало ЗУКБ. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2017р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за Міністерством оборони України (а не ЗУКБ) про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №90577289 від 26.06.2017р. (Т.1 а.с.196-197).
		Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2017р. заступник Міністра оборони України, генерал-майор О.М. Шевчук написав листа Міністру оборони України в якому зазначив, що в міністерстві опрацьовано питання забезпечення житлом сім`ї Героя України капітана ОСОБА_1 , який загинув під час проведення антитерористичної операції. Ураховучи побажання дружини загиблого Героя України ОСОБА_2 щодо забезпечення її житлом у м. Львові, їй було запропоновано однокімнатну квартиру загальною площею 47,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена квартира надійшла до Міністерства оборони України у рахунок виконання інвестиційних угод для будівництва житла військовослужбовцям Збройних Сил України у м. Львові. З огляду на викладене, для забезпечення житлом сім`ї Героя України, зазначену квартиру буде прийнято на баланс до квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква з послідуючою передачею сім`ї загиблого відповідно до законодавства (Т.1 а.с.198).
		На вказаний лист, Міністр оборони України надав резолюцію в якій зазначив продовжити роботу з порушеного питання відповідно до вимог чинного законодавства України (Т.1 а.с.199).
		Жодною із сторін не заперечується той факт, що однокімнатну квартиру загальною площею 47,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 було надано дружині загиблого Героя України Кизило Оксані Богданівні, хоча станом на момент розгляду справи останньою не зареєстроване право власності на цю квартиру.
		Таким чином, в процесі розгляду справи судом встановлено, що на виконання оскаржуваного Договору відповідачем-2 передано, а відповідачем-1 (від імені Міністерства оборони України) прийнято у власність однокімнатну квартиру загальною площею 47,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому самим Міністерством оборони України, як власником майна (а не ЗУКБ від імені міністерства), використано вказану квартиру для цілей пов`язаних із забезпеченням житлом сім`ї загиблого військовослужбовця. Відтак, такими діями, Міністерство оборони прийняло до виконання та схвалило оскаржуваний Договір, а тому відсутні правові підстави для визнання цього правочину недійсним у зв`язку із перевищенням ОСОБА_3 повноважень при його укладенні.
		Суд критично оцінює твердження прокурора про те, що Міністерство оборони України не знало про існування оскаржуваного Договору, оскільки в листі від 13.02.2017р. не зазначено реквізитів інвестиційної угоди на виконання котрої квартира АДРЕСА_3 у м. Львові на вул. Рубчака, 21-б надійшла до міністерства, а також те, що генеральним підрядником будівництва багатоквартирних житлових будинків по вул. Рубчака, 21 ( АДРЕСА_4 ) у м. Львові являється ТОВ «Львівська мрія», а замовником  військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України.
		Зокрема, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №90577289 від 26.06.2017р. в ній зазначено підставу виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Міністерством оборони України. Так, вказаною підставою слугує: Договір про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, серія та номер: 3558, виданий 26.11.2016р., видавник: Барбуляк Х.М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу, Акт приймання-передачі будівельного майданчику до Договору про будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_5 ; Акт приймання-передачі квартири та відповідної документації згідно Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_6 , серія та номер: 1, виданий 10.02.2017р., видавник: Міністерство оборони України та ТОВ «Енерджі Плюс Україна»; Акт про зарахування згідно Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: Львівський гарнізон, військове містечко №1, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5, серія та номер: 2, виданий 10.02.2017р., видавник: Міністерство оборони України та ТОВ «Енерджі Плюс Україна».
		Таким чином, станом на момент написання заступником Міністра оборони України листа від 13.02.2017р. про можливість передачі квартири АДРЕСА_1 сім`ї загиблого Героя України, йому достеменно було відомо підставу виникнення у Міністерства оборони України права власності на цю квартиру. Відтак, всі подальші дії свідчать про схвалення Міністерством вказаної підстави.
		З приводу твердження прокурора про недійсність оскаржуваного Договору, у зв`язку з фактичною зміною цільового призначення спірної земельної ділянки - з земель оборони на землі житлової та громадської забудови, то суд зазначає наступне.
		За змістом ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.1953р., №394 від 07.08.1964р. та №3-С від 08.02.2985р. спірну земельну ділянку у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 1-5 було закріплено за КЕЧ Львівського району КЕУ Прикарпатського військового округу (Т.1 а.с.208-215).
		Разом з тим, 01.06.1995р. Львівська міська рада народних депутатів прийняла Ухвалу №157 (Т.1 а.с.171-172) котрою, розглянувши клопотання квартирно-експлуатаційного управління Прикарпатського військового округу, згоду військової частини 63349 на вилучення земельних ділянок на будівництво житлових кварталів на вул. Княгині Ольги  Куликівській та на вул. Княгині Ольги  Л.Кобилиці, враховуючи рішення Львівського міськвиконкому від 03.09.92р. №474 «Про надання дозволу КЕУ ПрикВО на проектування житлових кварталів по вул. Кн.Ольги та по вул. Стрийській», акт вибору земельної ділянки та висновки постійної комісії землекористування, будівництва і архітектури, ухвалила:
		- вилучити з користування військової частини НОМЕР_2 земельні ділянки площею 4,95 га. на вул. Княгині Ольги  Л.Кобилиці та 8,19 га. на вул. Княгині Ольги  Куликівській та зарахувати їх до земель міста (п.1);
		- за рахунок земель міста надати КЕУ ПрикВО в постійне користування земельні ділянки площею 4,95 га. на вул. Княгині Ольги  Л.Кобилиці та 6,83 га. на вул. Княгині Ольги  Куликівській у м. Львові для будівництва житлових кварталів (п.2);
		- головному управлінню архітектури і містобудування виконавчого комітету виготовити проекти відводу земельних ділянок та встановити межі в натурі (п.3).
		Як встановлено судом, 26.05.1997р. КЕУ ПрикВО видано Державний акт №001518 на право постійного користування землею площею 20,58 га. для будівництва житлових кварталів на вул. Княгині Ольги  Куликівській, Княгині Ольги  Л.Кобилиці, Стрийській, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №29 (Т.1 а.с.167-170).
		Відповідно до ст. 2 ЗК УРСР (в редакції станом на 01.06.1995р.) відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються, зокрема, на землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі запасу. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
		Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх (ст. 3 ЗК УРСР).
		Згідно ст.70 ЗК УРСР землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.
		Водночас, за змістом ст. 63 ЗК УРСР до земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської Ради народних депутатів. Включення земельних ділянок до межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до статті 31 цього Кодексу. Використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови міста і планів земельно-господарського устрою.
		Таким чином, з наведеного вище вбачається, що спірна земельна ділянка у м. Львові, по вул. Княгині Ольги, 1-5 до 1995 року належала до земель оборони і була закріплена за КЕЧ Львівського району КЕУ Прикарпатського військового округу та перебувала в користуванні військової частини НОМЕР_2 . Разом з тим, в 1995 році за рішенням Львівської міської ради вказану ділянку було вилучено із користування військової частини та змінено її цільове призначення та категорію, а саме із земель оборони на землі міста.
		А тому не заслуговують на увагу доводи прокурора, що підставою недійсності оскаржуваного Договору є фактична зміна цільового призначення спірної земельної ділянки - з земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Уклавши Договір, відповідачі жодним чином не змінювали цільового призначення земельної ділянки.
		Враховуючи факт наявності Ухвали Львівської міської ради №157 від 01.06.1995р. та Державного акту на право постійного користування землею від 26.05.1997р., зазначення сторонами в п.3.1 та п.3.2 Договору, що об`єктом забудови є земельна ділянка, яка відведена рішенням Львівського міськвиконкому №4/370 від 26.01.1953р., №394 від 07.08.1964р. та №3-С від 08.02.2985р., а також те, що Сторона-1 зобов`язується забезпечити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (оренда) з цільовим призначенням земельної ділянки, яке дозволить сторонам здійснити реалізацію умов цього Договору, у тому числі здійснювати її забудову, а також утримувати і обслуговувати завершений будівництвом об`єкт не тягне за собою правових наслідків для дійсності Договору.
		Покликання прокурора на матеріали інвентаризації земель Міністерства оборони України, а також дані обліку КЕВ м. Львова як на доказ того, що земельна ділянка у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 1-5 належить до земель оборони є необґрунтованим, оскільки в силу вимог ст. 34 ГПК України вказані докази не є допустимими в даній справі. Так, відповідно до ст.2 ЗК УРСР, а також ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади (місцевого самоврядування), а не на підставі матеріалів інвентаризації чи даних обліку. Наявна у справі Ухвала Львівської міської ради №157 від 01.06.1995р. свідчить про те, що спірну земельну ділянку було вилучено з земель оборони, переведено до земель міста та надано для будівництва житлових кварталів. Тобто, станом на момент розгляду справи, вказана земельна ділянка, у відповідності до ст. 38 ЗК України належить до земель житлової та громадської забудови.
		З огляду на викладене, враховуючи факт вилучення земельної ділянки із земель оборони та надання її для будівництва житлових кварталів, не заслуговують на увагу доводи прокурора, що спірну земельну ділянку відповідно до Ухвали №157 від 01.06.1995р. було надано для розміщення та діяльності КЕУ ПрикВО, а тому ця ділянка належить до земель оборони.
		Щодо твердження прокурора, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, оскільки на ній знаходяться об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності Міністерства оборони України, то суд зазначає таке.
		У відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012р. наявність на земельній ділянці будівель, споруд, інших об`єктів нерухомого майна державної власності свідчить лише про те, що вказана земельна ділянка перебуває в державній власності. Разом з тим, вказана обставина, з урахуванням вищевикладеного, не може слугувати доказом того, що ця земельна ділянка належить до земель оборони.
		Враховуючи той факт, що земельна ділянка площею 6,22 га. у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 1-5 не належить до земель оборони, безпідставними є також доводи прокурора, що підставою недійсності оскаржуваного Договору слугує та обставина, що вказаний Договір було укладено без конкурсу передбаченого Порядком організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянка, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011р. 
		Так, як вбачається з п.1 Порядку, він визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони. Відтак, суд погоджується з доводами відповідача-2, що цей порядок до спірних відносин не застосовується.
		Як вбачається з матеріалів справи, ЗУКБ як структурною одиницею Міністерства оборони України, відповідно до положень Цивільного та Земельного кодексів України, Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, на виконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, посадових осіб митної служби, Міністерства внутрішніх справ та членів їх сімей, затвердженої Постановою КМУ від 29.11.1999р. за №2161 був розроблений Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що не належать до земель оборони і перебувають користуванні Міністерства оборони України. Вказаний порядок затверджений наказом ЗУКБ №1-3 від 01.03.2016р. (Т.1 а.с.190-193).
		На його виконання була створена конкурсна комісія, яка і проводила конкурс з відбору виконавця будівельних робіт по об`єкту будівництва на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5. Також, у відповідності до Порядку організації будівництва в друкованому засобі масової інформації  Галицька правда №10 від 15.10.2016р. було розміщено оголошення про організацію конкурсу з організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельній ділянці площею 6,22 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5. Оголошенням було визначено дату і місце проведення конкурсу, а саме: 15.11.2016р., м. Львів, вул. Івана Франка, 61 (Т.1 а.с.202). 
		15.11.2016р. відбувся сам конкурс, за результатами якого складено протокол засідання комісії з питання відбору виконавця будівельних робіт. Так, протоколом визначено будівельні роботи з будівництва житлового комплексу на земельній ділянці площею 6,22 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 1-5 доручити відповідачу-2, уклавши з останнім договір про будівництво житлового комплексу (Т.1 а.с.200-201). 
		З огляду на викладене, не відповідає дійсності твердження прокурора, що оскаржуваний договір було укладено відповідачами без проведення конкурсу.
		Відповідно до положень ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. 
		Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК країни господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. 
		Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.
		Оскільки під час судового розгляду справи прокурором не було доведено належними та допустимими доказами порушення суб`єктивного права позивача в інтересах якого заявлено позов, відтак, відсутні правові підстави для захисту цього права в судовому порядку та задоволення позову.
		Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №484 від 14.06.2017р. покладається на прокурора.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 22, 28, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.В позові відмовити повністю.
		2.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
		 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2017р.
		 
		 
		 
		 
		Суддя Крупник Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...