Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/10947/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2017. Зареєстровано: 30.09.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2017.
Дата набрання законної сили: 12.12.2017
Результат оскарження 12.12.2017 Апеляційний суд Донецької області: закриття апеляційного розгляду у зв`язку з відмовою апелянта від своїх вимог
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 243/10947/15-к
		Провадження 1-кп/243/56/2017
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29 вересня 2017 року                             м. Слов`янськ
		Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі колегії суддів: 
		Головуючого    судді                     ОСОБА_1 
		суддів                     ОСОБА_2 
		    ОСОБА_3  
		при секретарі                 ОСОБА_4 
		                    ОСОБА_5 
		                    ОСОБА_6 
		за участю:
		прокурора                 ОСОБА_7 
		    ОСОБА_8 
		потерпілих                 ОСОБА_9 
		                    ОСОБА_10 
		           захисників         адвоката      ОСОБА_11 
		                       адвоката     ОСОБА_12 
		                       адвоката     ОСОБА_13 
		                       адвоката     ОСОБА_14 
		обвинувачених                 ОСОБА_15 
		    ОСОБА_16  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов`янська Донецької області кримінальне провадження № 12015220320001302 від 23.06.2015 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївка, Слов`янського району Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, працюючого начальником відділення слідчого відділу Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 258-3, частиною 1 статті 365 КК України,
		ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаївка, Слов`янського району Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, має неповнолітню дитину, працюючого заступником начальника караулу відомчого воєнизированного загону по охороні об`єктів Слов`янської ТЕС СО ПАТ « Донбасенерго», раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 258-3, частиною 1 статті 365 КК України,
		В С Т А Н О В И Л А :
		   Відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 362 о/с від 14.08.2013 року ОСОБА_16 з 05 серпня 2013 року було призначено на посаду оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов`янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області.
		   Згідно статті 2 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. ОСОБА_16 , будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, був зобов`язаний запобігати правопорушенням, припиняти їх, охороняти та забезпечувати громадський порядок, а також, згідно присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 382 від 28.12.1991 року, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх і життя боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
		Після захоплення 12 квітня 2014 року адміністративної будівлі Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС в Донецькій області представниками незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки» (далі-«ДНР») ОСОБА_16 діючи умисно, вступив у позаслужбові відносини з невстановленими органом досудового розслідування членами цього незаконного збройного формування «ДНР» та у період з квітня по червень 2014 року надав згоду на участь у діяльності цього незаконного збройного формування. При цьому ОСОБА_16 , як працівнику правоохоронного органу, вступаючи до незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки», було достовірно відомо про те, що останнє не відноситься до збройних формувань, створених у встановленому Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу Безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.
		   У подальшому, ОСОБА_16 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою участі у діяльності не передбаченого законами України збройного формування так званого «ДНР», діючи умисно, за попередньою домовленістю з іншими невстановленими органом досудового розслідування та судового слідства працівниками міліції, а також з невстановленими органом досудового розслідування та судового слідства учасниками незаконного збройного формування так званого «ДНР», здійснювали затримання осіб - мешканців міста Миколаївки, з метою подальшої їх доставки на блок пости цього незаконного збройного формування, на яких громадяни незаконно утримувалися, а ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 також примусово залучалися до праці.
		   Так, 09 червня 2014 року приблизно о 17 годині ОСОБА_16 , знаходячись у цивільному одязі, перебуваючи у службовому автомобілі марки ВАЗ 21063 державний номерний знак  НОМЕР_1 бежевого кольору, в якому також знаходилися невстановлені органом досудового розслідування та судом особи, зупинилися біля домоволодіння АДРЕСА_3 . Після чого, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими органом досудового розслідування та судового слідства членами незаконного збройного формування так званого «ДНР», ОСОБА_16 , виконуючи функції представника правоохоронного органу, діючи умисно, виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи протиправність своїх дій, незаконно затримав ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння, та доставили їх на цьому транспортному засобі до блок посту незаконного збройного формування так званого «ДНР», розташованого на території цегляного заводу по АДРЕСА_3 , де передали ОСОБА_18 та ОСОБА_17 учасникам цього незаконного збройного формування, на якому останні протиправно утримувалися три доби та примусово залучалися до праці. Невстановлені органом досудового розслідування представники цього незаконного збройного формування ОСОБА_10 не залучали до праці та одразу відпустили додому.
		Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_16 було завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та державним інтересам у вигляді грубого порушення конституційних прав цих громадян на свободу та особисту недоторканість, гарантованих статтею 29 Конституції України, а також підрив авторитету та престиж державного правоохоронного органу.
		    На початку червня 2014 року, у невстановлений органом досудового та судового розслідування день, у період часу, приблизно з 12 години до 14 години, ОСОБА_16 , який знаходився у форменому одязі, спільно з трьома невстановленими органом досудового та судового розслідування працівниками міліції, приїхали на службовому автомобілі марки ВАЗ 21063 державний номерний знак  НОМЕР_1 бежевого кольору, до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованому по АДРЕСА_3 . Реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного затримання громадян та подальшої доставки їх на блок пости незаконного збройного формування так званого « ДНР», ОСОБА_16 , діючи умисно, за попередньою змовою групою невстановлених осіб, виконуючи функції представника правоохоронного органу, виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підійшли до кіоску, який розташований на території ринку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по АДРЕСА_3 , біля якого у стані алкогольного сп`яніння, у черзі за хлібом знаходився ОСОБА_9 , де незаконно затримали останнього. Після чого ОСОБА_16 спільно з іншими невстановленими особами доставили ОСОБА_9 на цьому транспортному засобі до блок посту незаконного збройного формування так званого «ДНР», розташованого на виїзді з міста Миколаївка до сел. Рай-Олександрівка Слов`янського району Донецької області, де передали ОСОБА_9 учасникам цього незаконного збройного формування, на якому останній протиправно утримувався п`ять діб та примусово залучався до праці.
		   Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_16 було завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам ОСОБА_9 та державним інтересам у вигляді грубого порушення конституційних прав ОСОБА_9 на свободу та особисту недоторканість, гарантованих статтею 29 Конституції України, а також підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу.
		   Наприкінці червня 2014 року, у невстановлений органом досудового розслідування та судового слідства день, приблизно о 16 годині, ОСОБА_16 , знаходячись у форменому одязі, спільно з невстановленим органом досудового розслідування та судового слідства працівниками міліції, приїхали на службовому автомобілі марки ВАЗ 21063 державний номерний знак  НОМЕР_1 бежевого кольору, до колишнього автовокзалу, розташованому по АДРЕСА_4 . Реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного затримання громадянина та подальшої доставки його на блок пости незаконного збройного формування так званого «ДНР», ОСОБА_16 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб - з невстановленим органом досудового розслідування та судового слідства працівниками міліції та з невстановленими учасниками незаконного збройного формування так званого «ДНР», виконуючи функцію представника правоохоронного органу, виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи протиправність своїх дій, незаконно затримав ОСОБА_19 , який на вулиці вживав спиртні напої. Після чого ОСОБА_16 та невстановлені органом досудового розслідування та судового слідства працівники міліції доставили ОСОБА_19 на цьому транспортному засобі до блок посту незаконного збройного формування так званого «ДНР», розташованого на території цегляного заводу по АДРЕСА_3 , де передали ОСОБА_19 учасникам цього незаконного збройного формування, на якому останній протиправно утримувався три години, після чого був відпущений.
		   Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_16 було завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам ОСОБА_19 та державним інтересам у вигляді грубого порушення конституційних прав ОСОБА_19 на свободу та особисту недоторканість, гарантованих статтею 29 Конституції України, а також підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу.
		   У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_16  провину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 258-3 КК України та частиною 1 статті 365 КК України, не визнав та пояснив, що він працював у Слов`янському МВ ГУВМС України в Донецькій області з 2009 року, з серпня 2013 року по 22 вересня 2014 року на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції по справах дітей Миколаївського відділення (м. Миколаївка) цього МВ та був звільнений за власним бажанням. 12 квітня 2014 року невідомими озброєними особами було проведено захоплення приміщення Слов`янського МВ, яке розташоване у місті Слов`янську, у зв`язку з чим керівництво МВ переїхало до іншого приміщення, але їм були надані вказівки продовжувати виконувати свої службові обов`язки. З причини перебування начальника Миколаївського відділення міліції ОСОБА_20 на лікарняному, його обов`язки у квітні 2014 року почав виконувати ОСОБА_21 , яким у травні 2014 року було прийнято рішення про необхідність чергування працівників Миколаївського відділення за принципом: доба чергування - три доби відпочинку, а у червні 2014 року  доба чергування, дві доби відпочинку. У користуванні Миколаївського відділення міліції знаходилося два службових автомобіля марки «ВАЗ 2106»: бежевого кольору з номерним знаком  НОМЕР_1 , у якому було повністю тоновано скло вікон та синього кольору (тоніровка скла була за виключенням передні бокових вікон). Автомобіль синього кольору у травні 2014 року було вилучено невідомими озброєними особами. Протягом червня 2014 року він неодноразово за графіком чергував разом з ОСОБА_22 (час чергування вдвох з 9-00 години до 9-00 години наступної доби). Під час чергування вони з ОСОБА_22 виконували свої обов`язки у цивільному одязі та пішки, без використання службового автомобілю ВАЗ 2106 бежевого кольору, бо мало місце ускладнення з паливом. З метою дотримання заходів безпеки, обов`язкового форменого одягу у цей час від них керівництвом Миколаївського відділення не вимагалося. У травні - червні 2014 року вони отримували із Слов`янського МВ матеріали для проведення перевірки, здійснювали таку перевірку, проводили опитування необхідних осіб, приймали процесуальні рішення за наслідками перевірки. Свій прихід на чергування та його закінчення вони усно доповідали ОСОБА_21 . У червні 2014 року озброєними особами були встановлені блокпости на території колишнього цегляного заводу та на виїзді з міста Миколаївка до сел. Рай-Олександрівка, але ці блокпости він у червні 2014 року ніколи не перетинав. Хто ці озброєні люди на блокпостах, йому не було відомо. Вільний від чергування час у червні 2014 року він особисто проводив з членами своєї родини: з дружиною та дитиною. 09 червня 2014 року він перебував за місцем свого проживання, з дружиною та дитиною, виходив з ними на прогулянку, але більше нікуди не відлучався. 20 червня 2014 року його дружина з дитиною виїхала із міста Слов`янська до міста Бердянська, а він залишився у місті Слов`янську та продовжував виконувати свої службові обов`язки. У червні 2014 року у Миколаївському відділенні міліції обов`язки слідчого виконувала мешканка міста Миколаївки - ОСОБА_23 , яка не мала можливості їздити на роботу до Слов`янська внаслідок артобстрілів у цей час. 
		22 червня 2014 року з 12 години дня до 18-19 години він здійснював у гаражі кооперативу «Миколаєвець» (раніше «Автолюбитель») ремонт автомобілю марки «CHERY», який належить на праві власності його батькові і який було ним пошкоджено 14 квітня 2014 року. Під час ремонту до гаражу заходив сусід по кооперативу ОСОБА_24 , який також надав йому допомогу у знятті з автомобілю запчастин, але останній залишив гараж приблизно о 17 годині. За виконанням ним цих ремонтних робіт його бачив ОСОБА_25 .
		Протягом червня 2014 року він не зустрічався з потерпілими ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та не спілкувався з останніми. Наприкінці червня 2014 року він з ОСОБА_22 лише один раз спілкувалися з ОСОБА_19 та ОСОБА_26 , коли вони зустріли їх під час чергування по місту Миколаївка. При цьому ОСОБА_19 був в стані алкогольного сп`яніння та висловлювався нецензурною лайкою, тому особисто він зробив йому усне зауваження з приводу такої поведінки.
		   У липні 2014 року, після звільнення Збройними силами України міст Слов`янська та Миколаївки, до Миколаївського відділення міліції було відряджено слідчого ОСОБА_15 , який був мешканцем міста Миколаївки і протягом липня - серпня 2014 року надавав допомогу в огляді місць пригоди тощо. У цей час робітниками внутрішньої безпеки МВС була проведена перевірка працівників Слов`янського МВ на їх участь у співпраці з так названою «ДНР», за наслідками якої деякі працівники були звільнені. Будь яких претензій особисто до нього не було, тому він з 22 вересня 2014 року звільнився за власним бажанням та почав працювати на Слов`янській ТЕС. Влітку 2015 року його було допитано судом у якості свідка по кримінальному провадженні відносно працівника Слов`янського МВ ОСОБА_27 . Під час допиту він заперечував свою участю з ОСОБА_27 у незаконному затриманні наприкінці червня 2014 року ОСОБА_19 та вивезення потерпілого на блок пост так званої «ДНР». Навіть після того, як у липні 2015 року йому стало відомо про проведення досудового розслідування відносно нього, він не переховувався від міліції та продовжував працювати на ТЕС. 08 жовтня 2015 року його було затримано за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 258-3 КК України. 
		   У травні 2015 року, коли йому стало відомо про те, що ОСОБА_19 органам досудового розслідування повідомлено про те, що начебто він разом з ОСОБА_27 у червні 2014 року незаконно затримали його та відвезли на блокпост «ДНР», він вирішив це питання особисто з`ясувати у ОСОБА_19 , тому він прийшов за місцем проживання потерпілого та став з`ясовувати причину давання ним неправдивих показань відносно нього, але ОСОБА_19 наполягав на його участі, тому він зрозумів безцільність подальшої розмови та пішов. Крім того, у липні 2015 року він зустрів на вулиці потерпілого ОСОБА_17 , у якого також став з`ясовувати питання надання ним неправдивих показань відносно нього. Під час розмови ОСОБА_17 повідомив йому, що особисто він не пам`ятає обставини його затримання та доставки на блокпост, а працівники міліції застосували до нього психологічний тиск та змусили дати такі покази відносно обвинуваченого.
		Особисто він ніколи не брав у червні 2014 року службовий автомобіль марки «ВАЗ 2106» бежевого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , ключі від якого перебували у черговій частині Миколаївського відділення міліції. Чи користувалися цим транспортним засобом у цей час інші працівники цього відділення йому невідомо.
		   Вважає, що потерпілі ОСОБА_17 ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_19 , свідок ОСОБА_26 його оговорили з причини неприязних стосунків, бо за своєю роботою він неодноразово спілкувався з потерпілими по справі - ОСОБА_28 та його співмешканкою - ОСОБА_10 , які зловживали спиртними напоями, вели аморальний спосіб життя. Крім того, він проводив бесіди з питання ухилення ОСОБА_10 від участі у вихованні неповнолітньої дитини, складав протоколи про притягнення її до адміністративної відповідальності, а у подальшому збирав матеріали про позбавлення її у судовому порядку батьківських прав. Відносно потерпілого ОСОБА_9 він проводив розслідування за фактом скоєної ним крадіжки у 2013 році, який разом з співмешканкою ОСОБА_29 є особами, які зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя. Потерпілий ОСОБА_19 зі своїм знайомим ОСОБА_26 є особами, які не працюють тривалий час, зловживають спиртними напоями, відносно їх поведінки у побуті неодноразово надходили скарги. ОСОБА_26 раніше судимий, відносно ОСОБА_19 вирішувалося питання про притягнення його до кримінальної відповідальності. 
		   У період з квітня по червень 2014 року ОСОБА_15 , як слідчий СВ, працював у місті Слов`янську, де і було його робоче місце. У червні 2014 року він не бачив ОСОБА_15 у місті Миколаївці, але у Миколаївському відділенні міліції є декілька осіб, які за зовнішніми даними візуально схожі з ОСОБА_15 . Він ніколи не бачив ОСОБА_15 за кермом будь-якого транспортного засобу, в тому числі і службового автомобілю марки «ВАЗ 2106» номерний знак  НОМЕР_1 , але визнає той факт, що особисто він був закріплений за цим транспортним засобом у період з квітня по червень 2014 року.
		   Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_16 своєї провини, його винність у скоєнні дій, зазначених у вироку, підтверджується наступними зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.
		   Відповідно до витягу 14 липня 2014 року було внесено відомості до ЄРДР по кримінальному провадженню № 12014220000000572, за попередньою правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 260 КК України, за фактом створення на початку квітня 2014 року громадянином Російської Федерації ОСОБА_30 та іншими невстановленими особами на території Донецької області непередбаченого законом збройного формування, яке дислокувалося в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області. Під час досудового розслідування у подальшому мало місце виділення в окреме провадження матеріалів за № 12015220320001302 та визначення підслідності кримінального правопорушення (т.2 а.п.137, т.1 а.п.12 Витяг з реєстру матеріалів досудового розслідування).
		   Відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 362 о/с від 14.08.2013 року ОСОБА_16 з 05 серпня 2013 року було призначено на посаду оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов`янського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області. Згідно наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 344 о/с від 19 вересня 2014 року ОСОБА_16 було звільнено з органів внутрішніх справ з 22 вересня 2014 року за власним бажанням (п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (т.2 а.п. 236, 237,238, т.3 а.п.2).
		   Згідно посадової інструкції, затвердженої у грудні 2013 року начальником Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_16 , як оперуповноважений СКМСД (сектору кримінальної міліції у справах дітей) Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району), має статус службової особи - працівника правоохоронного органу та підпорядкований безпосередньо начальнику Миколаївського ВМ і начальнику СКМСД. (т.2 а.п. 242)
		Обвинуваченому ОСОБА_16 , як працівнику міського органу внутрішніх справ і мешканцям міста Миколаївки Слов`янського району Донецької області, було достовірно відомо, що з квітня і до початку липня 2014 року на території міста Слов`янська та Слов`янського району Донецької області діяло незаконне збройне формування, яке іменувало себе так звана «Донецька народна республіка», члени якої були озброєні вогнепальною зброєю, захоплювали адміністративні будівлі органів місцевого самоврядування та органів державної влади України у місті Слов`янську та інших містах Слов`янського району Донецької області, встановлювали польові фортифікаційні споруди  окопи та блокпости на в`їздах-виїздах із цих міст. 
		Безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_16 було визнано те, що 12 квітня 2014 року представниками цього незаконного збройного формування було проведено захоплення адміністративної будівлі Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області, внаслідок чого було змінено знаходження робочих місць працівників МВ, перевезена службова документація, комп`ютерна та оргтехніка, змінено графік проходження служби, чергувань та тривалості робочого часу, порядку координації дій працівників під час виконання ними службових обов`язків. Незаконність дій членів цього незаконного збройного формування була достовірно відома обвинуваченому ОСОБА_16 , як працівнику правоохоронного органу  міліції.
		Факт перебування обвинуваченим ОСОБА_16 у червні 2014 року при виконанні ним своїх службових обов`язків працівників міліції Слов`янського МВ ГУМВУС України в Донецькій області, підтверджено не тільки вищевказаними наказами про призначення його на посади, а також:
		-довідкою начальника міського відділення міліції від 16.10.2015 року, виданою на підставі даних табелів обліку робочого часу, обліку нічних чергувань, стройових записок Миколаївського відділення міліції та слідчого відділу за червень, липень 2014 року (т. 2 а.п.232);
		-графіків обліку несення служби у нічний час особовим складом Миколаївського відділення за червень 2014 року, згідно якого ОСОБА_16 чергував спільно з ОСОБА_22 у наступні дні - 2, 5, 8, 12, 15, 18, 21, 24, 27, 30 (т. 2 а.п. 233).
		Епізод вчинення ОСОБА_16 кримінальних правопорушень 09 червня 2014 року відносно потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 .
		   Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10  суду показала, що з ОСОБА_31 вона познайомилася восени 2013 року в реабілітаційному центрі, де лікувалася від алкоголізму. 09.06.2014 року у денний час вона разом з ОСОБА_17 та його братом ОСОБА_18 вживали спиртні напої біля музичної школи м. Миколаївка, що розташована по вул. Синецького. Під`їхала машина бежевого кольору, з якої вийшло два працівника міліції у цивільному одязі, один з яких був ОСОБА_16 , якого вона знає особисто, оскільки він збирав матеріал стосовно позбавлення неї батьківських прав відносно її дитини; інших осіб вона не пам`ятає, оскільки була у стані алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння її був такий, що вона ходити могла, але багато чого не пам`ятає. ОСОБА_32 був дуже п`яний, шатався і йому допомагав виходити з машини брат  ОСОБА_33 . Міліціонери запропонували сісти до машини та проїхати. Вона розуміла, що вони порушували закон, оскільки вживали спиртні напої в громадському місці. Вона сіла в машину на заднє сидіння, хто був за кермом  не бачила. Раніше вона пояснювала, що кермом був ОСОБА_34 , оскільки так зазначав ОСОБА_33 і вона спиралася на його покази. Їх привезли на цегляний завод, де знаходився пост «ДНР»: дорогу перегороджували бетонні плити, висів чорно-жовтий стяг. Там також були люди у військовому камуфльованому одязі з автоматами. Працівники міліції вийшли з машини, поспілкувалися з людьми на блокпосту, але зміст бесіди їй не відомий, оскільки було далеко і вона не чула. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 залишили, а її відпустили, сказали, щоб вона йшла додому, що вона і зробила. Братів ОСОБА_31 не було 3-5 днів. Після повернення вони розповіли їй, що їх залучали до праці і вони підмітали на блокпосту; їх там кормили, давали цигарки, але грошей не платили.
		   До 09.06.2014 року вони з ОСОБА_31 день чи два дня разом вживали спиртні напої, були на похміллі і до того, як під`їхали працівники міліції 09.06. 2014 року вони вжили 0,5 л горілки.
		   З нею проводили слідчі дії, а саме слідчий експеримент. Їх возили на цегляний завод і вона розповідала про вищевикладені події. Слідчий експеримент проводили одночасно із всіма трьома: нею, ОСОБА_17 та ОСОБА_35 . Привезли на завод всіх одночасно. Також були сторонні люди, як вона розуміє, що це були поняті, а також працівники міліції.
		Додала, що вона не може точно стверджувати, що за кермом був ОСОБА_34 , оскільки повторила пояснення ОСОБА_36 , покази якого вона чула під час допиту, оскільки їх допитували разом і у Ізюмі слідчим суддею також. 
		ОСОБА_37 вона впевнено впізнає, стосовно ОСОБА_34  точно сказати не може.
		Під час досудового слідства до неї додому прийшли люди і сірій формі, представилися, але хто вони  не пам`ятає; сказали, що вона повинна визначити хто її возив на блокпост і вдома у неї поклади на стіл дві фотокартки  ОСОБА_34 та ОСОБА_37 . Вдома також був і ОСОБА_35 . ОСОБА_33 сказав, що це саме вони, показавши на них пальцем. В цей час вона перебувала рядом з ним і також підтвердила показання останнього, хоча сама не пам`ятала. Вона вважала, що ОСОБА_18 був тверезішим неї, тому довірилась його показам. Вже в наступному їх возили в Краматорськ, де вже по одному заводили до кабінету и представляли фототаблиці, де вона вже впізнавала осіб, фотокартки яких їй показували вдома.
		Під час слідчого експерименту їх возили всіх разом: її та ОСОБА_31 обох. Дорогу вони не показували. Їх привезли на цегляний завод, машина зупинилася и всі вийшли. При слідчому експерименті всі стояли разом и всі бачили и чули пояснення один одного. 
		Очну ставку проводили в міліції. В коридорі були присутні ОСОБА_17 та ОСОБА_38 . Слідчий по справі, що проводив очну ставку, сказав на кого треба показувати (це було перед дією). Вона спиралася на покази ОСОБА_18 та ОСОБА_39 . Особа, яку вона описувала був схожим на ОСОБА_34 , тому вона і показала на нього, навіть не думала, що все так серйозно, що буде суд.
		   Під час досудового слідства до неї додому один раз приходив ОСОБА_16 і просив не розповідати про цей випадок та його участь.
		   С заявою про допит її слідчим суддею вона не зверталася. Перед тим, як їхати в Ізюмський суд чи підписувала вона якісь заяви  не пам`ятає. За власної ініціативи вона ніяких заяв не писала. Коли зачитували пояснення ОСОБА_17  вона чула їх.
		   Додала, що ОСОБА_34 вона побачила вперше на очній ставці в поліції м. Слов`янська
		   Зазначила, що в неї поганий зір (-6), вона погано бачить, а окулярів у неї 09.06.2014 року не було, і вона працівників міліції бачила погано.
		Пояснила додатково, що було два працівника міліції, один з яких ОСОБА_40 , а іншого вона не знає, але це був не ОСОБА_34 .
		Згідно протоколів пред`явлення ОСОБА_41 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 фотознімків для впізнання, останні у присутності понятих, за наданими чотирма кольоровими фотознімками, впізнали ОСОБА_16 , як особу, яка спільно з іншими особами (працівниками міліції), 09 червня 2014 року примусово привезла їх на територію цегляного заводу, де останніх утримували та примушували працювати на будівництві оборонних споруд «ДНР», а ОСОБА_42 відпустили.
		   Суд не приймає до уваги протоколи для впізнання за фотокартками від 20.01.2015 року ОСОБА_16 потерпілими ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_43 у зв`язку з наступним.
		Відповідно до ст. 228 КПК України при пред`явленні особи для впізнання, забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. 
		Разом з тим, відповідно до пояснень ОСОБА_10 , яка була безпосередньо допитана в судовому засіданні та попереджена по кримінальній відповідальності за дачу завідомо неправдивих пояснень, під час досудового слідства до неї додому прийшли люди і сірій формі, представилися, але хто вони  не пам`ятає; сказали, що вона повинна визначити хто її возив на блокпост і вдома у неї поклади на стіл дві фотокартки  ОСОБА_34 та ОСОБА_37 . Вдома також був і ОСОБА_35 . ОСОБА_33 сказав, що це саме вони, показавши на них пальцем. В цей час вона перебувала рядом з ним і також підтвердила показання останнього, хоча сама не пам`ятала. Вона вважала, що ОСОБА_18 був тверезішим неї, тому довірилась його показам. Вже в наступному їх возили в Краматорськ, де вже по одному заводили до кабінету и представляли фото таблиці, де вона вже впізнавала осіб, фотокартки яких їй показували вдома.
		Таким чином, суд вважає, що слідча дія - пред`явлення особи для впізнання за фотокартками проведена з порушенням ст. 228 КПК України і є недопустимим доказом, в розумінні ст. 85 КПК України.
		Крім того, відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Однак, потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не були допитані в судовому засіданні. Згідно наданої під час судового розгляду письмової інформації начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов`янську ГТУЮ у Донецькій області від 14 грудня 2015 року зазначеним відділом 20 лютого 2015 року було проведено реєстрацію смерті ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.3 а.п. 66). Потерпілий ОСОБА_17 стороною обвинувачення не був доставлений до судового засідання, таким чином, судова колегія приймає до уваги доводи захисту і вважає порушеним принцип безпосередності дослідження доказів в судовому засіданні і не може спиратися на дані протоколи як докази.
		Із протоколу слідчого експерименту від 21 січня 2015 року убачається, що ОСОБА_18 , на той час у процесуальному статусі свідка, у присутності двох понятих, розповідав та показував де 09 червня 2014 року він, ОСОБА_10 та ОСОБА_17 розпивали спиртні напої; де зупинився автомобіль марки ВАЗ 2106 з блакитними номерними знаками, з якого вийшли два чоловіка, які представилися працівниками міліції та наказали їм сісти до автомобілю; напрямок їх поїздки у цьому автомобілі; місце куди їх привезли та розташування блокпосту за станом на 09 червня 2014 року, де його та брата  ОСОБА_17 передали представникам «ДНР», а ОСОБА_10 дозволили піти додому. Зазначена слідча дія проводилася з 9-00 години до 10 години 40 хвилин, з застосування фотозйомки (т.2 а.п. 144-149)
		   
		Із протоколу слідчого експерименту від 21 січня 2015 року, з долученою фототаблицею до нього, убачається, що ОСОБА_17 , на той час у процесуальному статусі свідка, у присутності двох понятих, розповів та показав: де 09 червня 2014 року він, брат та ОСОБА_10 розпивали спиртні напої, де зупинився автомобіль марки ВАЗ 2106 з блакитними номерними знаками, з якого вийшли два чоловіка, які представилися працівниками міліції та наказали їм сісти до автомобілю; напрямок їх поїздки у цьому автомобілі; місце куди їх привезли та розташування блокпосту за станом на 09 червня 2014 року, де їх передали представникам «ДНР». Зазначена слідча дія проводилася з 07-00 години до 08 години 50 хвилин (т.2 а.п. 156-161)
		Із протоколу слідчого експерименту від 21 січня 2015 року убачається, що ОСОБА_10 , на той час у процесуальному статусі свідка, у присутності двох понятих, розповіла та показала: де 09 червня 2014 року вона, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 розпивали спиртні напої, де зупинився автомобіль марки ВАЗ 2106 з блакитними номерними знаками, з якого вийшли два чоловіка, які представилися працівниками міліції та наказали їм сісти до автомобілю; напрямок їх поїздки у цьому автомобілі; місце куди їх привезли та розташування блокпосту за станом на 09 червня 2014 року, де братів ОСОБА_31 передали представникам «ДНР», а їй дозволили піти додому. Зазначена слідча дія проводилася з 10-50 години до 12 години 25 хвилин, з застосування фотозйомки (т.2 а.п. 168-171)
		Проаналізувавши встановлені під час судового розгляду обставини проведення цих слідчих експериментів 21 січня 2015 року за участю ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , а також пояснення останньої, яка наполягали у судовому засіданні на тому, що слідчі експерименти проводилися одночасно з ними, в присутності всіх потерпілих, їх привозили на вулицю Синецького та на місце, де був раніше розташований блокпост одночасно усіх, що вони по черзі показували по кожному із цих місць обставини відносно 09 червня 2014 року, виходячи із положень статті 240 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання зазначених протоколів слідчих експериментів як доказів на підставі положень статті 89 КПК України недопустимими та не враховує їх як допустимі докази сторони обвинувачення по цьому кримінальному провадженню.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_44 суду показав, що на весні 2014 року в середині квітня він перебував у гаражному кооперативі «Миколаєвец» де він на протязі дня бачив ОСОБА_16 , який ремонтував свій автомобіль чорного кольору, який був потрощений, а саме розбитий бампер спереду та фара. 
		Свідок ОСОБА_45  підтвердив в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_25 стосовно того, що 22 червня 2014 року о 14 годині він допомагав ОСОБА_16 у гаражному кооперативі ремонтувати автомобіль чорного кольору, оскільки у ньому було пошкоджено бампер та крило. 
		Суд приймає пояснення свідків ОСОБА_44 та ОСОБА_24 , але вважає, що зазначені пояснення ніяким чином не просовують обвинувачення ОСОБА_37 , викладені вище. 
		Відповідно до довідки начальника Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області від 16 жовтня 2015 року автомобіль марки ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 бежевого кольору, дійсно знаходився на обліку в Слов`янському МВ та був закріплений за Миколаївським відділенням міліції за дільничним інспектором міліції Миколаївського ВМ лейтенантом міліції ОСОБА_46 та інспектором патрульної служби взводу № 1 роти патрульної служби сержантом міліції ОСОБА_47 02 грудня 2014 року вказаний автомобіль було списано (т.2 а.п.232, 230-231).
		Зазначені дані про перебування цього транспортного засобу у користуванні ОСОБА_48 за станом на червень 2014 року підтверджено також: відомістю, яка складена начальником автогосподарства ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_49 (т.2 а.п.220-221) та показаннями свідків ОСОБА_50 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 у судовому засіданні.
		Так, свідок ОСОБА_21  допитаний в судовому засіданні стосовно обвинувачення ОСОБА_16 показав, що він виконував обов`язки начальника Миколаївського МВМ. За Миколаївським відділенням був закріплений транспортний засіб ВАЗ 2106, яким керували: ОСОБА_51 , ОСОБА_40 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 . В машині були тоновані задні та бокові вікна. Машина видавалася на підставі путьового листа, також був бортовий журнал, де зазначалося коли та хто виїжджав, а також відстань (км). Ключі були у чергового водія. Будь якої інформації стосовно того, що в м. Миколаївка людей вивозили на блокпости до відділення міліції не поступало. Братів ОСОБА_31 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 та ОСОБА_42 ( ОСОБА_56 ) знає особисто як осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя, притягалися до кримінальної відповідальності та зловживають спиртними напоями.
		Під час судового розгляду, колегією суддів на підстав положень частини 2 статті 89 КК України було припинено дослідження у судовому засіданні наданого стороною обвинувачення доказу  протоколу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2015 року про допит ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у якості свідків та визнано цей доказ недопустимим у зв`язку з встановленням очевидної недопустимості зазначеного доказу: допит осіб проведено суддею, а не слідчим суддею, як це передбачено положеннями статті 225 КПК України. Крім того, колегія суддів вважає необхідним відзначити те, що за даними цього протоколу судового засідання допит трьох свідків було проведено за 45 хвилин, в той час, як сам текст цього документу про проведення такої дії (з`ясування анкетних даних кожного із свідків, роз`яснення процесуальних прав, приведення до присяги, надання показань) викладено на дванадцяти друкованих аркушах (т.2 а.п. 187- 198)
		Додаткове надання стороною обвинувачення листа голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 травня 2016 року, згідно якого допит ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у 2015 році проведено суддею ОСОБА_57 як слідчим суддею, не приймаються судом до уваги, враховуючи те, що зазначені відомості повинні були бути внесені саме до документу, яким зафіксовано проведення такої дії, як це передбачено положеннями статті 103 КПК України (у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання).(т.3 а.п.221,222)
		   Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити про наступне, що наданою стороною обвинувачення копією журналу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2015 року зафіксовано процедуру розгляду суддею (а не слідчим суддею) клопотання про проведення допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 під час досудового розслідування і результатом розгляду такого клопотання є винесення суддею ухвали, яку і було проголошено у судовому засіданні, а не допит безпосередньо свідків (т.3 а.п.223).
		   Колегією суддів було відхилено клопотання сторони обвинувачення про допит суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області як свідків по справі з метою встановлення порядку розгляду клопотання, в порядку ст. 225 КПК України, потерпілих ОСОБА_31 , ОСОБА_31 та ОСОБА_42 , як таке, що не відповідає нормам діючого законодавства.
		Епізод вчинення ОСОБА_16 кримінальних правопорушень на початку червня 2014 року відносно потерпілого ОСОБА_9 .
		У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9  пояснив суду, що на початку червня 2014 року (точну дату він не пам`ятає, приблизно 5, або 7 червня), після спільного вживання спиртних напоїв з цивільною дружиною ОСОБА_58 , яка у подальшому змінила прізвище на ОСОБА_59 , він пішов у кіоск, який розташований на території ринку, біля магазину «Брусничка» у місті Миколаївці. З собою у нього було два мобільних телефони та гроші. Він стояв у черзі за хлібом та слухав на телефоні музику. Це було приблизно о 12 годині дня. Враховуючи обсяг вжитих ним у цей день спиртних напоїв (300 г саморобної горілки) всі подальші обставини він добре не пам`ятає. Під`їхала машина з синіми міліцейськими номерами, з якої вийшли два дуже крупних чоловіка і підійшли до нього. Цих осіб він не знає і це не були обвинувачені. Вони були одягнені у форменому одягу та сорочку з короткими рукавами. Вони взяли його за руку та повели до машини. Він не став чинити опір, оскільки розумів, що перебував в нетверезому стані та занадто гучно слухав музику. Коли вони сіли в машину, то там був ОСОБА_16 , якого він раніше знав як працівника Миколаївського відділення міліції, бо останній проводив перевірку та зібрання документів про притягнення його у 2013 році до кримінальної відповідальності за скоєну крадіжку. ОСОБА_60 сидів на задньому сидінні зліва від нього. Прізвище решти йому не відомо. За кермом автомобіля був не ОСОБА_34 . На його запитання про те, куди його везуть, йому відповіли, що він потів побачить. Його привезли до блокпосту, вийшли два крупних чоловіка, ОСОБА_40 та решта залишилися в машині. Потім його також вивели і він залишився на блокпосту. Під час перебування на блокпосту до нього приходила ОСОБА_59 ( ОСОБА_61 ) та розмовляла з ним тільки з дозволу осіб, що були на блокпосту у формі, з георгіївськими стрічками, з автоматами та казали, що захищають від «хунти». Останні чинили на нього психологічний тиск, він не мав можливості самостійно піти звідти, його життю загрожували. Там він пробув 5 днів, де його примусово залучали до праці.
		Додав, що впізнання по фотокарткам було в м. Краматорськ, куди його привезли працівники міліції, де позували фотокартки. На той час вже минуло більше ніж півроку, про що він зазначав, тому все міг згадати в загальних рисах. Він впізнав ОСОБА_16 , оскільки знав його раніше та особисто неодноразово з ним спілкувався. На ОСОБА_34 він вказав на фотокартку, оскільки особа за кермом була схожа на ОСОБА_34 , але він вважає, що це все ж таки ОСОБА_62  також працівник міліції. Вказав на фотокартку ОСОБА_34 , так як його обличчя на фотокартці було крупніше за інших, а обличчя останніх були менше. Зазначив, що вказав на ОСОБА_34 , хочя в машині був не ОСОБА_34 . Особа, на яку він вказав як ОСОБА_34 и був за кермом машині, був здоровіше та вище, а ОСОБА_34 нижче того чоловіка. Це все він описував слідчому.
		Слідчий експеримент з його участю проводили, він показував дорогу: куди його привозили працівники міліції і де залишили. 
		В судовому засіданні стверджував, що особа за кермом  не ОСОБА_34 , оскільки він був крупніше.
		З ОСОБА_17 він познайомився у реабілітаційному центрі, де вони лікували від алкогольної залежності. ОСОБА_31 був громадянином РФ з Санкт-Петербурга, він особисто бачив паспорт останнього, це було до 2013 року. 
		Під час досудового слідства ніхто з обвинувачених з ним не спілкувався.
		   
		   Зазначені потерпілим обставини перебування на блокпосту на виїзді з міста Миколаївки до сел. Рай-Олександрівка протягом п`яти діб у червні 2014 року підтвердила у судовому засіданні, допитана цивільна дружина потерпілого - свідок ОСОБА_63 (до серпня 2015 року прізвище мала ОСОБА_61 ), яка зазначила про те, що після спільного вживання вранці спиртних напоїв з ОСОБА_9 , останній пішов купити хліба та тривалий час не повертався додому. Біля 14 години їй зателефонував ОСОБА_64 повідомив про те, що знаходиться на блокпосту «вагова» та попросив принести йому інше взуття  тапки та забрати телефон. У цей же день вона прийшла на блокпост та з дозволу невідомого їй чоловіка у камуфляжній формі, обличчя якого було закрито маскою, передала ОСОБА_9 тапки. Повернувся він через 5 днів та повідомив, що його працівники міліції забрали, коли він знаходився в черзі, так як був п`яний та гучно слухав музику. Прізвищ працівників міліції не називав. Додала, що ОСОБА_65 крім цього випадку іще один раз забирали працівники міліції на блокпост. Дату вона не пам`ятає, але це було ніччю, вони йшли до батька ОСОБА_65 в ОСОБА_66 , перебували у стані алкогольного сп`яніння, під`їхала машина і забрала його знову на блокпост, але інший.
		   Із протоколу слідчого експерименту від 28 січня 2015 року убачається, що ОСОБА_9 , на той час у процесуальному статусі свідка, у присутності двох понятих, послідовно розповів та показав: де у червні 2014 року його затримали працівники міліції, під час його перебування у черзі за хлібом; де він за їх вказівкою сів у салон «міліцейського» автомобілю марки ВАЗ 21063; напрямок їх поїздки у цьому автомобілі; місце, куди його привезли та розташування блокпосту за станом на червень 2014 року і де його передали озброєним особам, які у подальшому протягом п`яти діб примусово залучали його до праці. Під час проведення цієї слідчої дії була застосована фотозйомка ( т.2 а.п.178-182)
		   
		   Безпосередньо у судовому потерпілим ОСОБА_9 були підтверджені обставини проведення такої слідчої дії, зазначивши, що серед осіб, які його вивозили він впізнав лише ОСОБА_37 . 
		Будь-яких порушень норм кримінально - процесуального законодавства України при проведенні цієї слідчої дії колегією суддів під час судового розгляду не було встановлено.
		   Незважаючи на те, що під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_9 було зазначено у судовому засіданні про те, що за його підрахунком, виходячи із дати їх родинного свята (13 червня 2014 року), його незаконне затримання та доставка на блокпост могла мати місце 5 або 6 червня 2014 року, судом зазначена обставина не приймається до уваги з наступних підстав. Під час досудового розслідування у січні 2015 року, тобто більше ніж за рік до допиту його судом, останнім зазначалося, що такі дії відносно нього мали місце у червні 2014 року, без зазначення конкретних дат. Таким чином, надані у судовому засіданні потерпілим ОСОБА_9 відомості щодо можливої дати скоєння відносно нього обвинуваченими цих кримінальних правопорушень, є лише припущенням потерпілого, а відповідно до положень статті 94 КПК України судом оцінується кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Тому, колегія суддів приходить до висновку про неможливість при таких обставинах конкретизації точної дати скоєння обвинуваченим ОСОБА_16 кримінальних правопорушень відносно потерпілого ОСОБА_9 та погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що зазначені діяння були вчинені обвинуваченим на початку червня 2014 року, у невстановлений органом досудового розслідування та суду день.
		   Як вбачається із протоколу пред`явлення ОСОБА_9 фотознімків для впізнання, останнім 26 січня 2015 року у присутності двох понятих, за наданими чотирма кольоровими фотознімками, було проведено впізнання ососи - обвинуваченого ОСОБА_16 , який разом з іншими працівниками міліції, проти його волі з метою примусу до робіт по будівництву оборонних споруд незаконних збройних формувань, примусово його вивезли на блокпост, де примушували до фізичної праці. При цьому ОСОБА_9 було зазначено ознаки за якими він впізнав цю особу , яка були відображені на фотокартках.(т.2 а.п. 172-174)
		 
		Доводи обвинуваченого ОСОБА_16 та його захисника у судовому засіданні про недопустимість зазначених доказів - протоколів пред`явлення фотознімків для впізнання, не приймаються колегією суддів до уваги, враховуючи те, що проведення таких слідчих дій було здійснено органом досудового розслідування з дотриманням положень статті 228 КПК України, в тому числі ОСОБА_9 були зазвані ознаки зовнішності за якими він впізнав ОСОБА_40 , при впізнанні йому було надано чотири кольорові фотокартки, фотознімки, що пред`являлися не мають різких відмінностей між собою по формі та іншими особливостями, що могло суттєво впливати на сприйняття зображення. Зазначені слідчі дії було проведено уповноваженою на це особою - слідчим СГ СУ ГУМВС України в Харківській області, у присутності двох понятих - ОСОБА_67 та ОСОБА_68  (т.2 а.п.138)
		Посилання у судовому засіданні захисника обвинуваченого ОСОБА_16 на те, що у протоколі пред`явлення ОСОБА_9 для впізнання відносно ОСОБА_16 має місце його фотокартка у віці 16 років, бо саме такий фотознімок, розміщений у його паспорті при отриманні останнього у 2003 році, на думку колегії суддів не є порушенням положень статті 228 КПК України, враховуючи при цьому те, що ці чотири фотознімки були однакові за форматом та розміщені на окремому аркуші паперу, фотознімки були пронумеровані, зображення на них було осіб тієї ж статі і візуально не мали різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Чинним законодавством України не передбачена необхідність надання для впізнання фотознімків, зображення осіб на яких повинно бути ідентичним їх ображенню зовнішності на час проведення впізнання.
		У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність показів у судовому засіданні потерпілим ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_69 , бо їх показання є послідовними, повними, логічними та такими, що узгоджуються з іншими доказами по кримінальному провадженню. Судом не встановлено наявність у цих осіб будь-яких підстав для обумови обвинуваченого ОСОБА_16 , а встановлені судом дані, що на початку 2014 року ОСОБА_16 , як працівником міліції Миколаївського відділення міліції проводилася перевірка за матеріалами щодо притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, на думку колегії суддів, не є такою підставою, враховуючи також те, що потерпілий після вчинення відносно нього протиправних дій у червні 2014 року одразу не звертався до правоохоронних органів України з питання притягнення до відповідальності особи, відомості щодо якої йому були відомі - ОСОБА_16 і тільки після звернення до нього працівників правоохоронних органів з цього питання підтвердив достовірність скоєних відносно нього таких протиправних дій.
		Під час судового розгляду колегією суддів, на підставі положень частини 2 статті 89 КК України було припинено дослідження у судовому засіданні наданого стороною обвинувачення доказу - протоколу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2015 року про допит ОСОБА_9 у якості свідка та визнано цей доказ недопустимим у зв`язку з встановленням очевидної недопустимості зазначеного доказу: допит особи проведено суддею, а не слідчим суддею, як це передбачено положеннями статті 225 КПК України. Крім того, колегія суддів вважає необхідним відзначити те, що за даними цього протоколу судового засідання допит свідка було проведено за 15 хвилин, в той час, як сам текст цього документу про проведення такої дії (з`ясування анкетних даних, роз`яснення процесуальних прав, приведення до присяги, надання показань) викладено на чотирьох друкованих аркушах (т.2 а.п. 212-215).
		Додаткове надання стороною обвинувачення листа голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 травня 2016 року, згідно якого допит ОСОБА_9 у 2015 році проведено суддею ОСОБА_70 , як слідчим суддею, не приймаються судом до уваги, враховуючи те, що зазначені відомості повинні були бути внесені саме до документу, яким зафіксовано проведення такої дії, як це передбачено положеннями статті 103 КПК України (у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання) ( т.3 а.п.221,222).
		   Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити про наступне, що наданою стороною обвинувачення копією журналу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2015 року зафіксовано процедуру розгляду суддею (а не слідчим суддею) клопотання про проведення допиту свідка ОСОБА_9 під час досудового розслідування і результатом розгляду такого клопотання є винесення суддею ухвали, яку і було проголошено у судовому засіданні, а не допит безпосередньо свідка ( т.3 а.п.224)
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 допитаних судом за клопотанням захисту, у сукупності з встановленими фактичними обставинами по справі, колегія суддів вважає необхідним відзначити про те, що цим свідкам безпосередньо не могли бути невідомі обставини та місцеперебування обвинуваченого ОСОБА_16 як 09 червня 2014 року (дата скоєння протиправних дій відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 ), так і на початку червня 2014 року (дата скоєння протиправних дій відносно ОСОБА_9 ), бо старший слідчий СВ Слов`янського МВ свідок ОСОБА_71 з кінця травня до другої половини червня 2014 року перебував у відпустці, про що безпосередньо зазначив суду і ці дані підтверджуються графіком його виходів на а.п.234 т.2, а старший слідчий СВ Слов`янського МВ свідок ОСОБА_75 заступив на добове чергування 09 червня 2014 року, тому виконуючи свої службові обов`язки до 08 години 10 червня 2014 року під час такого чергування не міг протягом дня 09 червня 2014 року бачити фактичне перебування ОСОБА_16 . Свідок ОСОБА_76 на червень 2014 року перебував у м. Слов`янську та до м. Миколаївки не виїжджав, тому він не можуть бути очевидцем (свідком) подій у м. Миколаївка. Факт перебування свідка ОСОБА_77 у добовому чергуванні 09 червня 2014 року підтверджується відомостями графіку (а.п. 234 т.2).
		Єпізод вчинення ОСОБА_16 кримінального правопорушення наприкінці червня 2014 року відносно потерпілого ОСОБА_19 .
		Обставини затримання ОСОБА_19 наприкінці червня 2014 року працівником міліції - ОСОБА_16 були підтверджені у судовому засіданні свідком  ОСОБА_26 , який стверджував, що бачив, як до місця, де вони розпивали спиртні напої: напроти автовокзалу м. Миколаївка, під`їхав автомобіль марки «ВАЗ 2106», з якого хтось за прізвищем покликав ОСОБА_19 і останній сів у цей автомобіль на заднє сидіння. Коли автомобіль почав рухатися, то свідок не бачив хто був за кермом, але бачив ОСОБА_16 позаду у салоні. Через незначний час йому зателефонував ОСОБА_19 та звернувся з проханням забрати його з блокпосту, який розташований на території цегляного заводу, що він одразу і зробив. По прибуттю на блокпост він пояснив озброєним чоловікам, що ОСОБА_19 доглядає за хворою бабусею, тому ОСОБА_19 відпустили. Додав, що до викладених подій він знав ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		Пояснив, що в м. Краматорськ для впізнання осіб по фотокаркам його та ОСОБА_19 возили одночасно і впізнання також проводили у присутності одне одного. При цьому були присутні поняті. З ним також проводили слідчий експеримент при якому були присутні він, ОСОБА_19 , два працівники поліції та поняті: чоловік та дівчина. Вони разом показували та розказували про події, що відбулися при затриманні Діброва та на блокпосту. Поняті були разом з ними постійно.
		У колегії суддів не має підстав ставити під сумнів достовірність повідомлених свідком ОСОБА_26 обставин, також не встановлено підстав для обумов свідком обвинуваченого ОСОБА_16 . Наявність негативної характеристики та антисоціальної поведінки ОСОБА_26 не є підставою недовіряти поясненням свідка.
		Як вбачається із протоколу пред`явлення свідку ОСОБА_26 фотознімків для впізнання, складеного 11 лютого 2015 року у присутності двох понятих, у ОСОБА_26 слідчим попередньо було з`ясовано (далі - за текстом та мовою документу) «чи може він впізнати чоловіка, якого бачив під час подій, пов`язаних з ДНР а саме викрадення людей та передачею їх до НВФ «ДНР». На це запитання ОСОБА_26 відповів: «Так, я зможу упізнати вказаного чоловіка», а після надання фотознімків для огляду, цей свідок зазначив про те, що (далі за текстом та мовою документу) «На фото № 2 зображено ОСОБА_16 . Ознаки (чи їх сукупність), за якими особа впізнала особу: «за візуальними ознаками» (т.2 а.п.207-209).
		 
		Відповідно до положень статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Оцінюючи зміст вищезазначеного протоколу пред`явлення ОСОБА_26 фотознімків для впізнання з точки зору відповідності його вимогам статті 228 КПК України та процедури проведення цієї слідчої дії 11 лютого 2015 року, колегія суддів приходить до висновку про недопустимість зазначеного доказу і до такого висновку прийшла з наступних підстав.
		У судовому засіданні ОСОБА_26 було зазначено про те, що впізнання ним по фотознімкам ОСОБА_16 проводилося у присутності ОСОБА_19 , що є порушенням норм кримінально - процесуального законодавства України. Крім того, відображений у протоколі текст питання слідчого до ОСОБА_26 та його відповідь на це питання, без конкретизації за сукупністю яких саме ознак свідком було проведено впізнання ОСОБА_16 , що передбачено положеннями ст. 228 КПК України, у сукупності робить цей доказ недопустимим, бо ОСОБА_26 так і не було зазначено: коли і де він бачив впізнаного ним ОСОБА_16 , до викрадення яких саме людей має відношення ОСОБА_16 .
		Оцінюючи зміст протоколу від 11 лютого 2015 року пред`явлення ОСОБА_19 фотознімків для впізнання з точки зору відповідності його вимогам статті 228 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про недопустимість зазначеного доказу, бо під час проведення цієї слідчої дії свідком ОСОБА_19 так і не було зазначено: коли і де він бачив впізнаного ним ОСОБА_16 , до викрадення яких саме людей має відношення ОСОБА_16 , за сукупністю яких саме ознак свідок впізнав ОСОБА_16 (недотримані вимоги статті 228 КПК України) ( т.2 а.п.199-201).
		Посилання у судовому засіданні свідка ОСОБА_26 на те, що ОСОБА_19 після затримання у червні 2014 року працівники міліції та ОСОБА_16 доставляли на блокпост на автомобілі марки «ВАЗ 2106» бежевого або кофейного кольору, не приймаються судом до уваги, бо свідком помилково зазначено лише колір кузова цього транспортного засобу, бо фактично встановлені судом обставини по кримінальному провадженню свідчать про те, що цей автомобіль марки «ВАЗ 21063» був світло бежевого кольору та мав державний номерний знак  НОМЕР_1 .
		Доводи обвинуваченого ОСОБА_16 на те, що вікна зазначеного транспортного засобу були затоновані, що виключало можливість побачити свідку ОСОБА_26 осіб, які перебували у салоні транспортного засобу під час його руху, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки свідок чітко зазначив, що бачив сам ОСОБА_16 , якого знав раніше, та спростовують встановлені судом фактичні обставини по справі, а саме, що наприкінці червня 2014 року мали місце незаконні дії відносно потерпілого ОСОБА_19 , про що судом зазначалося раніше.
		Із протоколу проведення 11 лютого 2015 року слідчого експерименту з долученою фото таблицею до нього, убачається, що ОСОБА_19 маючи процесуальний статус свідка на час проведення зазначеної слідчої дії, послідовно розповів і показав на місці пригоди обставини його незаконного затримання та доставки на службовому автомобілі працівником міліції ОСОБА_16 на блокпост ( т.2 а.п. 202-206). Будь-яких порушень норм кримінально - процесуального законодавства України при проведенні цієї слідчої дії судом не було встановлено.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22  суду показав, що він весною та влітку 2014 року працював дільничим інспектором Миколаївського відділення Слов`янського МВ. Відповідно до графіку чергування, що складав ОСОБА_78 він разом чергував з ОСОБА_40 . За мірою можливості вони реєстрували злочини, чергували містом пішки, оскільки палива на машину було зовсім мало. На їх чергуванні за автомобілем був закріплений ОСОБА_16 . Чергування проводили у цивільному одязі. Одного разу влітку він на чергуванні разом з ОСОБА_79 зустріли ОСОБА_80 , який зухвало себе поводив. Між ними виник конфлікт. У червні 2014 року він у м. Миколаївка знімав квартиру де і мешкав разом з ОСОБА_78 . У ОСОБА_37 був чорний автомобіль «Черрі», якій він пошкодив (бампер). У травні  червні 2014 року м. Миколаївка ОСОБА_15 не працював, його робоче місце було  кабінет № 305 у Слов`янському МВ. Додав, що ОСОБА_34 не міг керувати транспортним засобом, але перед затриманням він навчався керуванню машиною.
		Під час судового розгляду, колегією суддів на підставі положень частини 2 статті 89 КК України було припинено дослідження у судовому засіданні наданого стороною обвинувачення доказу  протоколу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Донецької області від 20 лютого 2015 року про допит ОСОБА_19 у якості свідка та визнано цей доказ недопустимим у зв`язку з встановленням очевидної недопустимості зазначеного доказу: допит особи проведено суддею, а не слідчим суддею, як це передбачено положеннями статті 225 КПК України. 
		Суд не приймає до уваги доводи сторони обвинувачення, що доказом вини ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 258-3 ч.1 КК України  є вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2015 року, який був залишений без зміни відповідно до ухвали колегії суддів судової палати по розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2016 року та Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.06.2017 року, стосовно інспектора патрульної служби взводу № 4 роти патрульної служби Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_27 ( т.3 а.п.210-217, 218-220), оскільки прокурором не надано суду будь-яких доказів на причетність ОСОБА_16 до вказаного кримінального провадженні (витягу з ЄРДР, постанови про виділення матеріалів та іншого). Крім того, як вбачається з тексту самого вироку ОСОБА_16 був допитаний за даним кримінальним провадженням в судовому засіданні в якості свідка, що дає підстави суду для висновку про не причетність ОСОБА_16 до кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_27 з невстановленими особами.
		Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по кримінальному провадженню, оцінивши представлені сторонами провадження докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що діям обвинуваченого ОСОБА_16 органом досудового розслідування була дана невірна юридична кваліфікація за частиною 1 статті 258-3 КК України. К такому висновку колегія суддів прийшла, виходячи із наступного.
		Частиною 1 статті 258-3 КК України передбачена юридична відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
		Об`єктивна сторона злочину за ст.258-3 ч.1 КК України полягає в таких формах: створення терористичної групи чи терористичної організації; керівництво терористичною групою чи терористичною організацією; участь у терористичній організації; матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної організації.
		Сприяння діяльності терористичної організації означає забезпечення відповідних умов для діяльності такого об`єднання.
		Інше сприяння діяльності терористичної організаціїце різноманітні дії по забезпеченню відповідних умов для діяльності терористичних об`єднань, які не охоплюються матеріальним або організаційним сприянням створенню або діяльності терористичної організації.
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави - учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункті «а» ст.2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу у складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV ( далі - Закон № 638-IV), де у статті 1 зазначено про те, що терористична організація  це стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчиненні терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		З огляду на наведене визначення, однією з обов`язкових ознак терористичної організації є здійснення нею терористичної діяльності, прояви якої також визначені Законом № 638-IV, а саме: планування, організація, підготовка та реалізація терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організація незаконних збройних формувань, злочинних угруповань( злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовка та використання терористів; пропаганда і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму; фінансування тероризму.
		Отже, одним із проявів терористичної діяльності є планування, організація, підготовка та реалізація терористичних актів. У свою чергу, визначення терористичного акту міститься як у статті 1 Закону № 638-IV, так і у частині 1 статті 258 КК України, згідно якої терористичний акт - це застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров`я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішення чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи оглядів винного (терориста), а також погрозу вчинення зазначених дій з тією самою метою.
		Таким чином, оцінювання певного суспільно - небезпечного діяння як терористичного акту передбачає необхідність встановлення мети як обов`язкової ознаки такого діяння, якою може бути: порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).
		На підставі аналізу наведених законодавчих положень, як вчинення окремого терористичного акту, так і діяльність терористичної організації, здійснюється із зазначеною вище метою, визначеною у статті 258 КК України. Відсутність такої діяльності унеможливлює віднесення певної діяльності до терористичної.
		Згідно роз`яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі за № 9225/0/4-16 від 28.01.2016 року, встановлення у кримінальному провадженні передбачених у статті 1 Закону № 638-IV ознак певної організації 
		(наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК України не вимагається.
		   Колегія суддів також бере до уваги Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою - агресором, затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року № 129-VIII; Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 року № 145-VIII; Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 року № 337- VIII, в яких держава Україна закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою  агресором, що всебічно підтримує тероризм, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так названі «ДНР» та «ЛНР» визнати терористичними організаціями.
		   Згідно з чинною редакцією частини першої статті 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується.
		   За частиною третьою статті 24 цього ж Закону № 638-IV заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку. 
		   Як убачається із роз`яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі за № 9225/0/4-16 від 28.01.2016 року, статті 24 Закону № 638-IV не є правовою нормою, яка визначає обов`язкові ознаки терористичної організації, а є правовою нормою, яка передбачає один із правових наслідків визнання організації терористичною, а здійснення терористичної діяльності, яка є обов`язковою ознакою терористичної організації, має бути встановлена на підставі належних і допустимих доказів у кожному конкретному кримінальному провадженні щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК України.
		   Отже на сьогодні ані Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV, ані будь-яким законодавчим актом не визначено порядок визнання організації терористичною. Зокрема, не визначено орган державної влади, до повноважень якого відноситиметься право звернення до суду, підсудність таких справ, можливу доказову базу, процедуру розгляду судами, тощо. Звернення Верховної Ради України, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 року № 129-VIII лише закликає міжнародних партнерів України визнати певні організації терористичними, а не визнають їх такими.
		   Положеннями статті 91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, пунктом першим та другим частини першої якої передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню також: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		 
		Згідно частини 2 статті 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. 
		Відповідно до частини 1 статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках,- на потерпілого.
		Як убачається із обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, затвердженого 11 листопада 2015 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури області ОСОБА_81 по цьому кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлено те, що (далі - за текстом цього документу) «у квітні 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію, так звану «Донецьку народну республіку», яка має стійку, організовану структуру військового типу, єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність, дисципліну, учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно  політичної ситуації в Україні. В організації визначено механізм вступу, розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з планом спільних злочинних дій. Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР», встановлення своєї терористичної псевдовлади, диверсій, військове протистояння правоохоронним органам та Збройним силам України, органам державної влади, фізичне знищення їх особового складу, матеріальних засобів та об`єктів інфраструктури, залякування населення, а також скоєння тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Зазначене свідчить про те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003  «Донецька народна республіка» є терористичною організацією, яка здійснює цілеспрямовану суспільно небезпечну діяльність.»
		   Проаналізувавши надані сторонами провадження докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не зазначено у обвинувальному акті кількість та конкретних осіб в створенні терористичної організації «Донецька народна республіка», до якої входив за твердженням обвинувачення ОСОБА_16 , тобто суду не надані докази на підтвердження існування вищевказаної терористичної організації, а інші законодавчі акти з цього приводу відсутні. Між тим, необхідність зазначення обвинуваченням таких відомостей та надання відповідних доказів, є обов`язковим, виходячи також із положень статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV, де має місце законодавче визначення поняття терористичної організації.
		    Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13, утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. Відповідно до пункту 13 цієї ж постанови вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		   Враховуючи вищенаведене та положення Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-IV, оцінивши надані суду докази по кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення ці суттєві положення закону не були виконані і суду не надано доказів на підтвердження причетності та участі ОСОБА_16 в діяльності організації «ДНР», яка за твердженням органів досудового розслідування та прокурора є терористичною, і що останній усвідомлював, що він співпрацює з цією терористичною організацією, а це суперечить нормам матеріального та процесуального права. 
		Стороною обвинувачення також не надано, а дослідженими по справі доказами не підтверджено під час судового розгляду, пред`явлене ОСОБА_16 обвинувачення у тому, що останній приймав участь у терористичній організації, бо не надано доказів того, що обвинуваченій вступив до терористичної організації, входив до якогось з структурних підрозділів цієї організації і вчиняв протиправні дії як член терористичної організації.
		   У відповідності до примітки 2 до статті 260 КК України під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.
		   Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини та надані докази по кримінальному провадженню, колегія суддів зазначає, що з наведених у вироку доказів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_16 взяв участь у діяльності не передбачених законом збройних формуваннях, тобто воєнізованої групи, яка незаконно мала на озброєнні придатну для використання вогнепальну зброю, які діяли на той час у місті Слов`янську Донецької області, тому дії ОСОБА_16 необхідно перекваліфікувати з частини 1 статті 258-3 КК України на частину 2 статті 260 КК України, як участь в діяльності створеного не передбаченого Законом України збройного формування.
		Крім того, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, колегією суддів було встановлено те, що ОСОБА_16 , будучи на червень 2014 року працівником правоохоронного органу  працівником міліції, вчинив при зазначених у вироку суду обставинах дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень  незаконно затримував та доставляв потерпілих на блокпости незаконного збройного формування «ДНР» до озброєних людей, де потерпілі примусово утримувалися деякий час, залучалися до примусової праці, що є істотною шкодою їх охоронюваних законом прав та інтересів, та державних інтересів  підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу, тому у діях ОСОБА_16 є також склад кримінального правопорушення, передбачений частиною 1 статті 365 КК України, а саме перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян та державним інтересам. 
		Крім того, органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_15  в тому, що з 14 квітня 2014 року на підставі Указу Президента України № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території Донецької області триває антитерористична операція, спрямована на припинення діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»).
		Так, у квітні 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію, так звану «Донецьку народну республіку», яка має стійку, організовану структуру військового типу, єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність, дисципліну, учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні.
		В організації визначено механізм вступу, розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з планом спільних злочинних дій.
		Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР», встановлення своєї терористичної псевдовлади, диверсій, військове протистояння правоохоронним органам та Збройним силам України, органам державної влади, фізичне знищення їх особового складу, матеріальних засобів та об`єктів інфраструктури, залякування населення, а також скоєння тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень.
		Зазначене свідчить про те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 - «Донецька народна республіка» є терористичною організацією, яка здійснює цілеспрямовану суспільно небезпечну діяльність.
		Поряд з цим, наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 289 о/с від 09.08.2013 ОСОБА_15 призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року ОСОБА_15 , будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, був зобов`язаний запобігати правопорушенням, припиняти їх, охороняти та забезпечувати громадський порядок, а також, згідно присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 382 від 28.12.1991 року, мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
		Разом з цим, після захоплення адміністративної будівлі Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області 12.04.2014 представниками терористичної організації «ДНР» ОСОБА_15 , діючи умисно, усвідомлюючи, що терористична організація «ДНР» діє на території України незаконно, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, вступив у позаслужбові відносини із невстановленими слідством членами терористичної організації «ДНР» та у період з квітня по червень 2014 року надав згоду на участь у зазначеній терористичної організації.
		В подальшому ОСОБА_15 відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього, у червні 2014 року, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, будучи учасником терористичної організації ДНР, діючи умисно, за попередньою змовою з оперуповноваженим кримінальної міліції у справах дітей Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_16 та іншими невстановленими працівниками міліції, а також з невстановленими учасниками терористичної організації «ДНР», здійснював затримання осіб з метою подальшої їх доставки на блок пости терористичної організації «ДНР», на яких громадяни незаконно утримувалися та примусово залучались до праці.
		Так, 09.06.2014 приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_15 знаходячись у цивільному одязі, перебуваючи за кермом службового автомобіля ВАЗ 21063 державний номерний знак  НОМЕР_1 бежевого кольору, в якому також знаходився оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей Миколаївського :відділення міліції (м. Миколаївка) Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_16 , зупинився біля домоволодіння АДРЕСА_3 .
		Після чого, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб - ОСОБА_16 та з невстановленими учасниками терористичної організації «ДНР», незаконно затримав ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та доставив їх до блок посту терористичної організації «ДНР», розташованому на території цегляного заводу по вул. Вокзальна, 1А м. Миколаївка Слов`янського району Донецької області, де передав ОСОБА_18 та ОСОБА_17 учасникам терористичної організації «ДНР», на якому останні утимувалися 3 доби та примусово залучалися до праці. ОСОБА_10 невстановлені представники терористичної організації «ДНР» не залучаючи до праці, відпустили додому.
		Окрім того, на початку червня 2014 року, приблизно о 12.00-14.00 годині, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_15 заходячись у форменому одязі, приїхав спільно з оперуповноваженим кримінальної міліції у справах дітей Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського    району) ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_16 , та з двома невстановленими працівниками міліції на службовому автомобілі ВАЗ 21063 державний номерний знак  НОМЕР_1 бежевого кольору, до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованому по АДРЕСА_3 .
		Після чого, ОСОБА_15 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, підійшов з ОСОБА_16 до кіоску, який розташований на території ринку «Ювілейний» по вул. Віце-адмірала Синенького, 21 м. Миколаївка Слов`янського району Донецької області та усвідомлюючи свої протиправні дії, незаконно затримав ОСОБА_9 та доставив його до блок посту терористичної організації «ДНР», розташованому на виїзді з м. Миколаївка до с. Рай-Олександрівка Слов`янського району Донецької області, де передав ОСОБА_9 учасникам терористичної організації «ДНР», на якому останній утримувався 5 діб та примусово залучався до праці.
		Таким чином, своїми діями ОСОБА_15 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто участь у терористичній організації.
		Окрім того, 09.06.2014 приблизно о 17.00 годині, слідчий відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_15 , за попередньою змовою з оперуповноваженим кримінальної міліції у справах дітей Миколаївського з відділення міліції (м. Миколаївка) Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_16 , з метою затримання громадян та подальшої їх доставки на блок пости терористичної організації «ДНР», зупинилися на службовому автомобілі ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_1 бежевого кольору біля домоволодіння АДРЕСА_3 .
		Реалізуючи свій злочинний намір спільно з ОСОБА_16 , з метою затримання громадян та подальшої їх доставки на блок пости терористичної організації «ДНР», знаходячись у цивільному одязі, виконуючи функції представника правоохоронного органу, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи свої протиправні дії, незаконно затримав ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 . Після чого, незаконно доставив їх до блок посту терористичної організації «ДНР», розташованому на території цегляного заводу по вул. Вокзальна, 1А м. Миколаївка Слов`янського району Донецької області та передав ОСОБА_18 , ОСОБА_17 учасникам терористичної організації «ДНР», на якому останні утримувалися 3 доби та примусово залучалися до праці. ОСОБА_10 невстановлені представники терористичної організації «ДНР» не залучаючи до праці, відпустили додому.
		Крім того, на початку червня 2014 року, приблизно о 12.00-14.00 годині, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_16 , та з двома невстановленими працівниками міліції з метою затримання громадян та подальшої їх доставки на блок пост терористичної організації «ДНР», прибули на службовому автомобілі ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_1 бежевого кольору до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованому по АДРЕСА_3 .
		Реалізуючи свій злочинний намір спільно з ОСОБА_16 , з метою затримання громадян та подальшої їх доставки на блок пости терористичної організації «ДНР», знаходячись у форменому одязі, виконуючи функції представника правоохоронного органу, діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, використовуючи свою чисельну перевагу, службове становище, усвідомлюючи свої протиправні дії, підійшов до кіоску, який розташований на території ринку «Ювілейний» по вул. Віце-адмірала Синецького, 21 м. Миколаївка Слов`янського району Донецької області, де знаходився ОСОБА_9 . Після чого, ОСОБА_15 незаконно затримав ОСОБА_9 та доставив його до блок посту терористичної організації «ДНР», розташованому на виїзді з м. Миколаївка до с. Рай-Олександрівка Слов`янського району Донецької області, передавши останнього учасникам вказаної терористичної організації, на якому останній утримувався 5 діб та примусово залучався до праці.
		Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_15 завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян та державним інтересам у вигляді грубого порушення конституційних прав ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на свободу та особисту недоторканість, гарантованих ст. 29 Конституції України, а також підриву автритету та престижу державного правоохоронного органу.
		Таким чином, своїми діями ОСОБА_15 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 365 КК України, тобто перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень та повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян та державним інтересам.
		Колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_15 не знайшла підтвердження в судовому засіданні і останній підлягає виправданню за обвинуваченням у зв`язку з недоведеністю його участі у скоєнні вищевикладених злочинів за наступних підстав.
		Обвинувачений ОСОБА_15  пояснив суду, що після закінчення у 2007 році Донецького юридичного інституту, він почав працювати оперуповноваженим у Слов`янському МВ ГУМВС України в Донецькій області, а з лютого 2008 року був переведений до Миколаївського міського відділення міліції Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, де працював до листопада 2012 року, після чого був призначений на посаду слідчого відділення розслідування загальнокримінальних злочинів Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області. З серпня 2013 року він працював на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшук СВ Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, а з жовтня 2014 року старшим слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я СВ Слов`янського МВ. У квітні 2015 року його було призначено на посаду начальника цього відділення. 12 квітня 2014 року невідомими озброєними особами було проведено захоплення приміщення Слов`янського МВ, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , де і було його робоче місце як слідчого. За вказівкою керівництва слідчий відділ було переміщено для продовження здійснення своїх службових обов`язків за адресою: АДРЕСА_6 (приміщення колишнього приймальника для неповнолітніх). З цього часу графік його роботи був з 9-00 години ранку, а закінчувався о 17-18 годині. За цією адресою він поряд з іншими слідчими відділення продовжував виконувати свої службові обов`язки: виклик та допит осіб, внесення відомостей до ЄРДР. З причини того, що на території міста Слов`янська та селища Семенівки Слов`янського району наприкінці квітня 2014 року проводилися активні бойові дії, він не мав можливості приїздити із міста Миколаївки, де раніше проживав, до міста Слов`янська на роботу, тому став шукати житло у місті Слов`янську для тимчасового проживання. За пропозицією оперуповноваженого цього ж міськвідділу міліції, він наприкінці квітня 2014 року до початку червня 2014 року проживав у квартирі на АДРЕСА_7 , а 05 червня 2014 року, коли він заступав на чергування, начальник відділення ОСОБА_82 запропонувала йому безплатно пожити за її місцем проживання. У цей день, а саме 05 червня 2014 року він протягом доби чергував, згідно затвердженого графіку по Слов`янському МВ і весь день був у місті Слов`янську, виконуючи свої службові обов`язки як слідчого під час чергування (отримував матеріали, проводив внесення відомостей до ЄРДР тощо), тому не погоджується з твердженням обвинувачення про те, що він 05 червня 2014 року начебто незаконно, разом з працівником Миколаївського відділення міліції ОСОБА_16 , затримував потерпілого ОСОБА_83 та доставляв на автомобілі на блок пост так званої «ДНР». Наполягав, що як у цей день - 05 червня 2014 року, так і в інші дні червня 2014 року, він не зустрічався з ОСОБА_16 та з ним нікуди не їздив.
		06 червня 2014 року по закінченню свого чергування, приблизно о 12 годині, за проханням свого знайомого ОСОБА_84 , він зустрів останнього на автовокзалі міста Слов`янська, після чого вони удвох прийшли за місцем його тимчасово проживання - у квартиру на АДРЕСА_8 , де вони і провели залишок дня та наступну ніч, бо у цей день, внаслідок артобстрілів, було небезпечно їхати до міста Миколаївка, де ОСОБА_84 був зареєстрований. 07 червня 2014 року зранку вони приймали заходи, щоб доїхати до міста Миколаївки громадським транспортом, але внаслідок відсутності такого,змогли тільки в обід цього дня приїхати «попутним» транспортом до цього міста. По приїзду до міста Миколаївки, кожен із них пішов за місцем свого проживання і залишок дня 07 червня 2014 року особисто він провів за місцем проживання своєї матері - у будинку АДРЕСА_1 , як і наступний святковий день  08 червня 2014 року (свято Троїці). 
		09 червня 2014 року був робочим днем, тому він зателефонував в.о. начальника Миколаївського відділення ОСОБА_21 з метою погодити питання яким чином їм їхати до міста Слов`янська на роботу. У цей день вони разом на «попутному» транспорті поїхали до міста Слов`янська, але змогли доїхати лише до селища Семенівка і з причини артобстрілу вимушені були до міста Слов`янська у подальшому добиратися пішки, тому прибули до відділення міліції лише приблизно о 10 годині ранку, тобто з запізненням. У цей день, а саме 09 червня 2014 року, він поряд з іншими слідчими провів у приміщенні слідчого відділу, який на той час розташовувався на АДРЕСА_6 , а по закінченню робочого дня, приблизно о 14-15 годині, він пішов до ОСОБА_85 осльки остання запропонувала йому йти за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_9 , зазначивши про те, що вона прийде додому пізніше. У цей же день - 09 червня 2014 року він прийшов за цією адресою та біля двору зустрів її сусіда ОСОБА_86 , який проживав у сусідньому будинку АДРЕСА_10 . Саме ця особа супроводила його до подвір`я будинку за місцем проживання ОСОБА_85 , де вони удвох дочекалися приходу ОСОБА_85 приблизно о 16-17 годині. Потім приготували їжу та спільно вечеряли на цьому подвір`ї, а коли почалися артобстріли - спільно ховалися у погребі. У ОСОБА_85 за цією адресою він проживав з 09 червня 2014 року по 15-16 червня 2014 року.
		10 червня 2014 року, згідно графіку, він заступив на добове чергування, під час якого виконував свої службові обов`язки.
		Приблизно 15-16 червня 2014 року за місцем його тимчасового проживання у будинку ОСОБА_87 почастішали артобстріли, тому подальше перебування стало небезпечним. Слідчий їх відділення ОСОБА_76 , який проживав у мікрорайоні ОСОБА_88 , запропонував йому та слідчому ОСОБА_89 пожити у нього, тому з цього часу та до кінця червня 2014 року з ОСОБА_90 вони проживали за адресою: АДРЕСА_11 , і саме з цієї адреси він ходив на роботу.
		Після звільнення міста Слов`янська Збройними силами України на початку липня 2014 року, його направили працювати слідчим до Миколаївського відділення міліції, а з серпня 2014 року він продовжив виконувати свої службові обов`язки слідчого у відділенні міста Слов`янська. У цей час робітниками внутрішньої безпеки МВС була проведена перевірка працівників Слов`янського МВ на їх участь у співпраці з так названою «ДНР», за наслідками якої деякі працівники були звільнені, результати такої перевірки їм повідомили усно. Будь-яких претензій до нього з цього питання не було. Лише у червні 2015 року із матеріалів, які надійшли до слідчого відділення Слов`янського МВ, і з якими він особисто ознайомився, йому стало відомого про те, що його поряд з іншими працівниками міліції Слов`янського МВ, звинувачують у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 260 КК України, тому він звернувся до свого керівництва з цього питання і останні обіцяли розібратися. У жовтні 2015 року, під час перебування його у відпустці, його запросили на оперативну нараду, але по прибуттю фактично направили до прокуратури міста Слов`янська, де його 08 жовтня 2015 року затримали.
		Він, незважаючи на те, що у 2004 році отримав водійське посвідчення, фактично не мав навиків керування транспортним засобом і під час своєї роботи ніколи не керував транспортними засобами, службові автомобілі за ним не закріплювалися. Лише під час перебування у відпустці у вересні 2015 року він почав приватним шляхом протягом двох тижнів отримувати уроки практичного навчання керуванням автомобілем і ці послуги йому надавав ОСОБА_91 . Під час такого навчання його і бачив слідчий ОСОБА_92 біля приміщення прокуратури. Протягом травня-червня 2014 року лише під час добових чергувань він одягав формений одяг, який зберігався у приміщенні Слов`янського МВ, а в інші дні при виконанні службових обов`язків він перебував у цивільному одязі. У червні 2014 року начальником відділення ОСОБА_93 проводився облік робочого часу працівників відділення.
		Стверджував, що притягнення його до цієї кримінальної відповідальності має місце, бо комусь не подобається його швидкий кар`єрний ріст (призначення у квітні 2015 року на посаду начальника відділення).
		Аналізуючи докази сторони обвинувачення та сторони захисту, суд приходить до наступного висновку.
		 
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Саттею 85 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		   Відповідно до наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 289 о/с від 09.08.2013 року ОСОБА_15 було призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Слов`янського МВ (з обслуговування м. Слов`янська та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області (т. 2 а.п.239, 240, 241, т.3 а.п.26)
		Згідно посадової інструкції, затвердженої у 2013 році т.в.о. обов`язки першого заступника начальника Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_15 , як слідчий відділення СВ Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів.(т.2 а.п.244-245).
		Факт перебування обвинуваченим ОСОБА_15 у червні 2014 року при виконанні ним своїх службових обов`язків працівників міліції Слов`янського МВ ГУМВУС України в Донецькій області, підтверджено не тільки вищевказаними наказами про призначення його на посади, а також: відомостями виходів працівників Слов`янського МВ ГУМВС України в Донецькій області за червень 2014 року, згідно якого ОСОБА_15 добово чергував 5, 10 та 26 числа виконував свої службові обов`язки 1, 2, 7, 8, 9, 10, 11, 12 червня 2014 року, з 14 по 30 червня 2014 року включно, про що свідчить графік виходів (т.2 а.п.234, 235).
		Епізод обвинувачення ОСОБА_15 кримінальних правопорушень 09 червня 2014 року відносно потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 .
		Потерпіла ОСОБА_10  суду показала, що з ОСОБА_31 вона познайомилася восени 2013 року в реабілітаційному центрі, де лікувалася від алкоголізму. 09.06.2014 року у денний час вона разом з ОСОБА_17 та його братом ОСОБА_18 вживали спиртні напої біля музичної школи м. Миколаївка, що розташована по вул. Синецького. Під`їхала машина бежевого кольору, з якої вийшло два працівника міліції у цивільному одязі, один з яких був ОСОБА_16 , якого вона знає особисто, оскільки він збирав матеріал стосовно позбавлення неї батьківських прав відносно її дитини; інших осіб вона не пам`ятає, оскільки була у стані алкогольного сп`яніння. Стан сп`яніння її був такий, що вона ходити могла, але багато чого не пам`ятає. ОСОБА_32 був дуже п`яний, шатався і йому допомагав виходити з машини брат  ОСОБА_94 запропонували сісти до машини та проїхати. Вона розуміла, що вони порушували закон, оскільки вживали спиртні напої в громадському місці. Вона сіла в машину на заднє сидіння, хто був за кермом  не бачила. Раніше вона пояснювала, що кермом був ОСОБА_34 , оскільки так зазначав ОСОБА_33 і вона спиралася на його покази. Їх привезли на цегляний завод , де знаходився пост «ДНР»: дорогу перегороджували бетонні плити, висів чорно-жовтий стяг. Там також були люди у військовому камуфльованому одязі з автоматами. Працівники міліції вийшли з машини, поспілкувалися з людьми на блокпосту, але зміст бесіди їй не відомий, оскільки було далеко і вона не чула. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 залишили, а її відпустили, сказали, щоб вона йшла додому, що вона і зробила. Братів ОСОБА_31 не було 3-5 днів. Після повернення вони розповіли їй, що їх залучали до праці і вони підмітали на блокпосту, кормили, давали цигарки, але грошей не платили.
		   До 09.06.2014 року вони з ОСОБА_31 день чи два дня разом вживали спиртні напої, були на похміллі і до того, як під`їхали працівники міліції 09.06.2014 року вони вжили 0,5 л горілки.
		   З нею проводили слідчі дії, а саме слідчий експеримент. Їх возили на цегляний завод і вона розповідала про вищевикладені події. Слідчий експеримент проводили одночасно із всіма трьома: нею, ОСОБА_17 та ОСОБА_35 . Привезли на завод всіх одночасно. Також були сторонні люди, як вона розуміє, що це були поняті, а також працівники міліції.
		Додала, що вона не може точно стверджувати, що за кермом був ОСОБА_34 , оскільки повторила пояснення ОСОБА_36 , покази якого вона чула під час допиту, оскільки їх допитували разом і у Ізюмі слідчим суддею також. 
		ОСОБА_37 вона впевнено впізнає, стосовно ОСОБА_34  точно сказати не може.
		Під час досудового слідства до неї додому прийшли люди і сірій формі, представилися, але хто вони  не пам`ятає; сказали, що вона повинна визначити хто її возив на блокпост і вдома у неї поклади на стіл дві фотокартки  ОСОБА_34 та ОСОБА_37 . Вдома також був і ОСОБА_35 . ОСОБА_33 сказав, що це саме вони, показавши на них пальцем. В цей час вона перебувала рядом з ним і також підтвердила показання останнього, хоча сама не пам`ятала. Вона вважала, що ОСОБА_18 був тверезішим неї, тому довірилась його показам. Вже в наступному їх возили в Краматорськ, де вже по одному заводили до кабінету и представляли фото таблиці, де вона вже впізнавала осіб, фотокартки яких їй показували вдома.
		Під час слідчого експерименту їх возили всіх разом: її та ОСОБА_31 обох. Дорогу вони не показували. Їх привезли на цегляний завод, машина зупинилася и всі вийшли. При слідчому експерименті всі стояли разом и всі бачили и чули пояснення один одного. 
		Очну ставку проводили в міліції. В коридорі були присутні ОСОБА_17 та ОСОБА_38 . Слідчий по справі, що проводив очну ставку, сказав на кого треба показувати (це було перед дією). Вона спиралася на покази ОСОБА_18 та ОСОБА_95 . Особа, яку вона описувала був схожим на ОСОБА_34 , тому вона і показала на нього, навіть не думала, що все так серйозно, що буде суд.
		   Під час досудового слідства до неї додому один раз приходив ОСОБА_16 і просив не розповідати про цей випадок та його участь.
		   С заявою про допит її слідчим суддею вона не зверталася. Перед тим, як їхати в ОСОБА_96 суд чи підписувала вона якісь заяви  не пам`ятає. За власної ініціативи вона ніяких заяв не писала. Коли зачитували пояснення ОСОБА_17  вона чула їх.
		   Додала, що ОСОБА_34 вона побачила вперше на очній ставці в поліції м. Слов`янська
		   Зазначила, що в неї поганий зір (-6), вона погано бачить, а окулярів у неї 09.06.2014 року не було, і вона працівників міліції бачила погано.
		Пояснила додатково,що було два працівника міліції, один з яких ОСОБА_40 , а іншого вона не знає, але це був не ОСОБА_34 .
		Таким чином, ОСОБА_10 в судовому засіданні категорично вказала на те, що обвинувачений ОСОБА_34 не був присутнім 09.06.2014 року при затриманні та доставки на блокпост її та братів ОСОБА_31 .
		Згідно протоколів пред`явлення ОСОБА_41 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 фотознімків для впізнання, останні у присутності понятих, за наданими чотирма кольоровими фотознімками, впізнали ОСОБА_15 , як особу, яка спільно з іншими працівниками міліції 09 червня 2014 року примусово привезла їх на територію цегляного заводу, де останніх утримували та примушували працювати на будівництві оборонних споруд «ДНР», а ОСОБА_42 відпустили.
		   Суд не приймає до уваги протоколи для впізнання за фотокартками від 20.01.2015 року ОСОБА_15 потерпілими ОСОБА_18 , (а.с. 141-143), ОСОБА_17 (а.с. 151-152), ОСОБА_43 (а.с. 162-164) у зв`язку з наступним.
		Відповідно до ст. 228 КПК України при пред`явленні особи для впізнання, забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. 
		Разом з тим, відповідно до пояснень ОСОБА_10 , яка була безпосередньо допитана в судовому засіданні та попереджена по кримінальній відповідальності за дачу завідомо неправдивих пояснень, під час досудового слідства до неї додому прийшли люди і сірій формі, представилися, але хто вони  не пам`ятає; сказали, що вона повинна визначити хто її возив на блокпост і вдома у неї поклади на стіл дві фотокартки  ОСОБА_34 та ОСОБА_37 . Вдома також був і ОСОБА_35 . ОСОБА_33 сказав, що це саме вони, показавши на них пальцем. В цей час вона перебувала рядом з ним і також підтвердила показання останнього, хоча сама не пам`ятала. Вона вважала, що ОСОБА_18 був тверезішим неї, тому довірилась його показам. Вже в наступному їх возили в Краматорськ, де вже по одному заводили до кабінету и представляли фото таблиці, де вона вже впізнавала осіб, фотокартки яких їй показували вдома.
		Таким чином, суд вважає, що слідча дія - пред`явлення особи для впізнання за фотокартками проведена з порушенням ст. 228 КПК України і є недопустимим доказом, в розумінні ст. 85 КПК України.
		Крім того, відповідно до с. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Приписи ч. 4 ст. 95 КПК України забороняють суду обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них та вказують на обґрунтування своїх висновків лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
		Однак, потерпілі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не були допитані в судовому засіданні. Згідно наданої під час судового розгляду письмової інформації начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов`янську ГТУЮ у Донецькій області від 14 грудня 2015 року зазначеним відділом 20 лютого 2015 року було проведено реєстрацію смерті ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.3 а.п. 66). Потерпілий ОСОБА_17 стороною обвинувачення не був доставлений до судового засідання, таким чином, судова колегія приймає до уваги доводи захисту і вважає порушеним принцип безпосередності дослідження доказів в судовому засіданні і не може спиратися на дані протоколи як докази.
		 
		Із протоколу слідчого експерименту від 21 січня 2015 року убачається, що ОСОБА_18 , на той час у процесуальному статусі свідка, у присутності двох понятих, розповідав та показував де 09 червня 2014 року він, ОСОБА_10 та ОСОБА_17 розпивали спиртні напої; де зупинився автомобіль марки ВАЗ 2106 з блакитними номерними знаками, з якого вийшли два чоловіка, які представилися працівниками міліції та наказали їм сісти до автомобілю; напрямок їх поїздки у цьому автомобілі; місце куди їх привезли та розташування блокпосту за станом на 09 червня 2014 року, де його та брата  ОСОБА_17 передали представникам «ДНР», а ОСОБА_10 дозволили піти додому. Зазначена слідча дія проводилася з 9-00 години до 10 години 40 хвилин, з застосування фотозйомки (т.2 а.п. 144-149)
		   
		Із протоколу слідчого експерименту від 21 січня 2015 року, з долученою фототаблицею до нього, убачається, що ОСОБА_17 , на той час у процесуальному статусі свідка, у присутності двох понятих, розповів та показав: де 09 червня 2014 року він, брат та ОСОБА_10 розпивали спиртні напої, де зупинився автомобіль марки ВАЗ 2106 з блакитними номерними знаками, з якого вийшли два чоловіка, які представилися працівниками міліції та наказали їм сісти до автомобілю; напрямок їх поїздки у цьому автомобілі; місце куди їх привезли та розташування блокпосту за станом на 09 червня 2014 року, де їх передали представникам «ДНР». Зазначена слідча дія проводилася з 07 години 00 хвилин до 08 години 50 хвилин (т.2 а.п. 156-161).
		Із протоколу слідчого експерименту від 21 січня 2015 року убачається, що ОСОБА_10 , на той час у процесуальному статусі свідка, у присутності двох понятих, розповіла та показала: де 09 червня 2014 року вона, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 розпивали спиртні напої, де зупинився автомобіль марки ВАЗ 2106 з блакитними номерними знаками, з якого вийшли два чоловіка, які представилися працівниками міліції та наказали їм сісти до автомобілю; напрямок їх поїздки у цьому автомобілі; місце куди їх привезли та розташування блокпосту за станом на 09 червня 2014 року, де братів ОСОБА_31 передали представникам «ДНР», а їй дозволили піти додому. Зазначена слідча дія проводилася з 10 години 50 хвилин до 12 години 25 хвилин, з застосування фотозйомки (т.2 а.п. 168-171).
		Проаналізувавши встановлені під час судового розгляду обставини проведення цих слідчих експериментів 21 січня 2015 року за участю ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , а такою пояснення останньої, яка наполягали у судовому засіданні на тому, що слідчі експерименти проводилися одночасно з ними, в присутності всіх потерпілих, їх привозили вулицю Синецького та на блокпост одночасно усіх, що вони по черзі показували на кожному із цих місць обставини відносно 09 червня 2014 року, виходячи із положень статті 240 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання зазначених протоколів слідчих експериментів як доказів на підставі положень статті 89 КПК України недопустимими та не враховує їх як допустимі докази сторони обвинувачення по цьому кримінальному провадженню.
		Під час судового розгляду, колегією суддів на підстав положень частини 2 статті 89 КК України було припинено дослідження у судовому засіданні наданого стороною обвинувачення доказу  протоколу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2015 року про допит ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у якості свідків та визнано цей доказ недопустимим у зв`язку з встановленням очевидної недопустимості зазначеного доказу: допит осіб проведено суддею, а не слідчим суддею, як це передбачено положеннями статті 225 КПК України. Крім того, колегія суддів вважає необхідним відзначити те, що за даними цього протоколу судового засідання допит трьох свідків було проведено за 45 хвилин, в той час, як сам текст цього документу про проведення такої дії (з`ясування анкетних даних кожного із свідків, роз`яснення процесуальних прав, приведення до присяги, надання показань) викладено на дванадцяти друкованих аркушах (т.2 а.п. 187- 198).
		Додаткове надання стороною обвинувачення листа голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 травня 2016 року, згідно якого допит ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у 2015 році проведено суддею ОСОБА_57 як слідчим суддею, не приймаються судом до уваги, враховуючи те, що зазначені відомості повинні були бути внесені саме до документу, яким зафіксовано проведення такої дії, як це передбачено положеннями статті 103 КПК України (у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання). (т.3 а.п.221,222)
		   Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити про наступне, що наданою стороною обвинувачення копією журналу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 січня 2015 року зафіксовано процедуру розгляду суддею (а не слідчим суддею) клопотання про проведення допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 під час досудового розслідування і результатом розгляду такого клопотання є винесення суддею ухвали, яку і було проголошено у судовому засіданні, а не допит безпосередньо свідків.( т.3 а.п.223).
		Колегією суддів було відхилено клопотання сторони обвинувачення про допит суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області як свідків по справі з метою встановлення порядку розгляду клопотання, в порядку ст. 225 КПК України, потерпілих ОСОБА_31 , ОСОБА_31 та ОСОБА_42 , як таке, що не відповідає нормам діючого законодавства.
		Крім того, суд приймає до уваги викладені обвинуваченим ОСОБА_15 доводи про те, що з 06.06 по 09.06.2014 року він перебував в м. Миколаївка, а 09 червня 2014 року о 17-00 годині він не міг скоїти інкриміноване йому правопорушення відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , бо у цей день з ранку він разом з ОСОБА_78 добирався з м. Миколаївка до м. Слов`янськ і через артобстріл спізнився на роботу та прибув о 10 годині, а після закінчення роботи о 15-00 годині за пропозицією ОСОБА_85 пішов за її місцем проживання і у подальшому весь час цього дня перебував поряд з ОСОБА_86 , а з 16-00 години також і з ОСОБА_93 , оскільки були перевірені під час судового розгляду і визнається колегією суддів такими, що відповідає дійсності.
		   Так, свідок  ОСОБА_84 в судовому засіданні показав, що 06.06.2014 року він з м. Донецьк приїхав на автовокзал м. Слов`янськ, де за попередньою домовленістю його зустрів ОСОБА_15 і вони разом вирішили добиратися до м. Миколаївка, але почався сильний артобстріл і вони залишися в орендований квартирі по АДРЕСА_7 . Вранці 07.06.2016 року вони спочатку пішки, а решту на попутній машині доїхали до м. Миколаївка, де о 14 годині пішли по своїм домівкам. Після цього він ОСОБА_34 не бачив, бо поїхав до м. Київ.
		Свідок  ОСОБА_21 в судовому засіданні стосовно обвинувачення ОСОБА_15 показав, що він виконував обов`язки начальника Миколаївського МВМ. ОСОБА_34 працював у м. Слов`янську, але мешкав в м. Миколаївка. Спочатку бойових дій, поки можливо було, він їздив в м. Миколаївка, потім ходив пішки. Одного разу після свята «Трійця» на наступний день, він разом з ОСОБА_34 з м. Миколаївка добиралися до м. Слов`янськ, оскільки останньому потрібно було на чергування. Вони вийшли вранці, оскільки почався артобстріл і йшли пішки. У Слов`янський міськвідділ прийшли приблизно о 10 годині. За Миколаївським відділенням був закриплений транспортний засіб ВАЗ 2106, яким керували: ОСОБА_51 , ОСОБА_40 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 . В машині були тоновані задні та бокові вікна. ОСОБА_97 видавалася на підставі путьового листа, також був бортовий журнал, де зазначалося коли та хто виїжджав, а також відстань (км). Ключі були у чергового водія. Будь якої інформації стосовно того, що в м. Миколаївка людей вивозили на блокпости до відділення міліції не поступало. Братів ОСОБА_31 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 та ОСОБА_42 ( ОСОБА_56 ) знає особисто як осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя, притягалися до кримінальної відповідальності та зловживають спиртними напоями. ОСОБА_34 ніколи не керував транспортним засобом. Додав, що ОСОБА_34 особисто схожий на ОСОБА_98 , ОСОБА_53 , ОСОБА_99 . 
		В судовому засіданні допитана у якості свідка ОСОБА_82  пояснила, що з 02.05.2014 року ОСОБА_34 , ОСОБА_100 і ОСОБА_101 , що були співробітниками Слов`янського МВ знімали квартиру по АДРЕСА_12 , а з 09.06.2014 року за її пропозицією ОСОБА_34 зі своїми речами переїхав до неї за адресою АДРЕСА_9 . 06.06.2014 року ОСОБА_34 змінився, повинен був поїхати до ОСОБА_102 та повернутися 09.06.2014 року. 09.06.2014 року ОСОБА_34 разом з ОСОБА_78 прибули на роботу о 10 годин (спізнився), оскільки, як вони зазначили, складно було проходити ОСОБА_103 через артобстріл, тому 09.06.2014 року запропонувала, щоб він залишився у неї. Оскільки вона працювала до 16 години, приблизно о 15 годині обвинуваченого до подвір`я впустив її сусід ОСОБА_104 . Коли вона прийшла додому о 16 годині, то побачила, що в альтанці сиділи ОСОБА_34 та ОСОБА_104 і спілкувалися Вони приготували їжу та стали спільно вечеряти. О 19 годині почався артобстріл і вони всі ховалися у підвалі: вона, ОСОБА_34 та ОСОБА_104 . Вранці вони встали та пішли на роботу. ОСОБА_34 у неї жив з 09.06 по 15.06.2014 року
		   Свідок ОСОБА_86  показав суду, що мешкає по сусідству з ОСОБА_105 . Між їх дворами забор  сітка рабиця. 09.06.2014 року (він запам`ятав цей день, оскільки був православний празник ОСОБА_106 ) біля 15 годин він під`їхав до двору і побачив хлопця, який представився ОСОБА_34 та сказав, що приїхав до ОСОБА_107 . Він впустив його до свого двору і вони сиділи і розмовляли. Приблизно через годину (о 16 годині) приїхала ОСОБА_108 , накрила стіл і вони відмічали свято. У вечері почався артобстріл і вони ховалися в льоху до самого вечора. ОСОБА_34 залишився у ОСОБА_109 . Рано вранці він встав і у дворі ОСОБА_109 побачив ОСОБА_34 , який виходив з будинку ОСОБА_107 . Додав, що мешкав обвинувачений в неї приблизно тиждень, і він це бачив особисто.
		Проаналізувавши вказані свідками ОСОБА_110 та ОСОБА_86 обставини у їх сукупності з іншими доказами, суд приходить до висновку про те, що зазначені ОСОБА_15 та ОСОБА_110 обставини спільного їх перебування 09 червня 2014 року о 17-00 годині на подвір`ї будинку АДРЕСА_9 , спільно з ОСОБА_86 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тому доводи обвинуваченого ОСОБА_15 про його непричетність до скоєння протиправних дій у цей день відносно потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 колегія суддів, на підставі раніше зазначених доказів, вважає обґрунтованими, оскільки пояснення зазначених осіб є послідовними, логічними, не заінтересованими та такими, що узгоджуються між собою, поясненнями ОСОБА_15 та об`єктивними обставинами справи, і приймає їх як алібі ОСОБА_15 .
		Епізод обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень на початку червня 2014 року відносно потерпілого ОСОБА_9 .
		У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9  пояснив суду, що на початку червня 2014 року (точну дату він не пам`ятає, приблизно 5, або 7 червня), після спільного вживання спиртних напоїв з цивільною дружиною ОСОБА_58 , яка у подальшому змінила прізвище на ОСОБА_59 , він пішов у кіоск, який розташований на території ринку, біля магазину «Брусничка» у місті Миколаївці. З собою у нього було два мобільних телефони та гроші. Він стояв у черзі за хлібом та слухав на телефоні музику. Це було приблизно о 12 годині дня. Враховуючи обсяг вжитих ним у цей день спиртних напоїв (300 г саморобної горілки) всі подальші обставини він добре не пам`ятає. Під`їхала машина з синіми міліцейськими номерами, з якої вийшли два дуже крупних чоловіка і підійшли до нього. Цих осіб він не знає і це не були обвинувачені. Вони були одягнені у форменому одягу та сорочки з короткими рукавами. Вони взяли його за руку та повели до машини. Він не став чинити опір, оскільки розумів, що перебував в нетверезому стані та занадто гучно слухав музику. Коли вони сіли в машину, то там був ОСОБА_16 , якого він раніше знав як працівника Миколаївського відділення міліції, бо останній проводив перевірку та зібрання документів про притягнення його у 2013 році до кримінальної відповідальності за скоєну крадіжку. ОСОБА_60 сидів на задньому сидінні зліва від нього. Прізвище решти йому не відомо. За кермом автомобіля був не ОСОБА_34 . На його запитання про те, куди його везуть, йому відповіли, що він потів побачить. Його привезли до блокпосту, вийшли два крупних чоловіка, ОСОБА_40 та решта залишилися в машині. Потім його також вивели і він залишився на блокпосту. Під час перебування на блокпосту до нього приходила ОСОБА_59 ( ОСОБА_61 ) та розмовляла з ним тільки з дозволу осіб, що були на блокпосту у формі, з георгіївськими стрічками, з автоматами та казали, що захищають від «хунти». Останні чинили на нього психологічний тиск, він не мав можливості самостійно піти звідти, його життю загрожували. Там він пробув 5 днів, де його примусово залучали до праці.
		Додав, що впізнання по фотокарткам було в м. Краматорськ, куди його привезли працівники міліції, де позували фотокартки. На той час вже минуло більше ніж півроку, про що він зазначав, тому все міг згадати в загальних рисах. Він впізнав ОСОБА_16 , оскільки знав його раніше та особисто неодноразово з ним спілкувався. На ОСОБА_34 він вказав на фотокартку, оскільки особа за кермом була схожа на ОСОБА_34 , але він вважає, що це все ж таки ОСОБА_62  також працівник міліції. Вказав на фотокартку ОСОБА_34 , так як його обличчя на фотокартці було крупніше за інших, а обличчя останніх були менше. Зазначив, що вказав на ОСОБА_34 , хоч в машині був не ОСОБА_34 . Особа, на яку він вказав як ОСОБА_34 і був за кермом машині, був здоровіше та вище, а ОСОБА_34 нижче того чоловіка. Це все він описував слідчому.
		Слідчий експеримент з його участю проводили, він показував дорогу: куди його привозили працівники міліції і де залишили. 
		В судовому засіданні стверджував, що особа за кермом  не ОСОБА_34 , оскільки він був крупніше.
		З ОСОБА_17 він познайомився у реабілітаційному центрі, де вони лікували від алкогольної залежності. ОСОБА_31 був громадянином РФ з Санкт-Петербурга, він особисто бачив паспорт останнього, це було до 2013 року. 
		Під час досудового слідства ніхто з обвинувачених з ним не спілкувався.
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотокарткою потерпілим ОСОБА_9 (на час проведення слідчої дії який мав статус свідка) від 26.01.2015 року, останній впізнав ОСОБА_34 як особу, яка в червні 2014 року разом з іншими чоловіками в міліцейській формі на службовому автомобілі відвезли на блокпост «ДНР» (а.с. 175-177 том 2).
		Разом з тим суд не приймає даний доказ як допустимий, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_65 показав, що впізнання по фотокарткам було в м. Краматорськ, куди його привезли працівники міліції. На той час вже минуло більше ніж півроку, про що він зазначав, тому все міг згадати в загальних рисах, крім того, на час його затримання він був у стані алкогольного сп`яніння. Він впізнав ОСОБА_16 , оскільки знав його раніше та особисто неодноразово з ним спілкувався. На ОСОБА_34 він вказав на фотокартку, оскільки особа за кермом була схожа на ОСОБА_34 , але він вважає, що це все ж таки ОСОБА_62  також працівник міліції. Вказав на фотокартку ОСОБА_34 , так як його обличчя на фотокартці було крупніше за інших, а обличчя останніх були менше. Зазначив, що вказав на ОСОБА_34 , хоч в машині був не ОСОБА_34 . Особа, на яку він вказав як ОСОБА_34 та був за кермом машині, був здоровіше та вище, а ОСОБА_34 нижче того чоловіка. Це все він описував слідчому.
		Таким чином, безпосередньо в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_83 зазначив, що ОСОБА_34 в машині в день, коли його забирали з м. Миколаївки и відвозили на блокпост «ДНР» не було і при проведенні впізнання він не був впевнений в впізнанні особи.
		Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_65 наполягав на тому, що ОСОБА_15 не був присутнім в момент скоєння стосовно нього протиправних дії, судова колегія, керуючись принципом безпосередності (ст. 23 КПК України), приймає його пояснення данні в судовому засіданні та не приймає як доказ обвинувачення протокол пред`явлення фотознімків для впізнання.
		Аналізуючи протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 від 28.01.2015 року (а.с. 178-182 том 2), судова колегія приходить до висновку, що даний протокол не є доказом обвинувачення провини саме ОСОБА_15 , оскільки ОСОБА_9 в зазначеному протоколі не зазначав, прізвища осіб, які його відвозили на блокпост, виклавши лише загальні події, тоді як безпосередньо в судовому засіданні зазначив прізвища та вказав на осіб, які скоїли стосовно нього злочин, при ньому пояснив, що ОСОБА_15 серед них не було. 
		Під час судового розгляду колегією суддів на підставі положень частини 2 статті 89 КК України було припинено дослідження у судовому засіданні наданого стороною обвинувачення доказу - протоколу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2015 року про допит ОСОБА_9 у якості свідка та визнано цей доказ недопустимим у зв`язку з встановленням очевидної недопустимості зазначеного доказу: допит особи проведено суддею, а не слідчим суддею, як це передбачено положеннями статті 225 КПК України. Крім того, колегія суддів вважає необхідним відзначити те, що за даними цього протоколу судового засідання допит свідка було проведено за 15 хвилин, в той час, як сам текст цього документу про проведення такої дії (з`ясування анкетних даних, роз`яснення процесуальних прав, приведення до присяги, надання показань) викладено на чотирьох друкованих аркушах (т.2 а.п. 212-215)
		Додаткове надання стороною обвинувачення листа голови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 травня 2016 року, згідно якого допит ОСОБА_9 у 2015 році проведено суддею ОСОБА_70 , як слідчим суддею, не приймаються судом до уваги, враховуючи те, що зазначені відомості повинні були бути внесеними саме до документу, яким зафіксовано проведення такої дії, як це передбачено положеннями статті 103 КПК України (у протоколі; на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання) ( т.3 а.п.221,222).
		   Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити про наступне, що наданою стороною обвинувачення копією журналу судового засідання Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2015 року зафіксовано процедуру розгляду суддею (а не слідчим суддею) клопотання про проведення допиту свідка ОСОБА_9 під час досудового розслідування і результатом розгляду такого клопотання є винесення суддею ухвали, яку і було проголошено у судовому засіданні, а не допит безпосередньо свідка ( т.3 а.п.224)
		Аналізуючи доводи ОСОБА_15 та захисту стосовно відсутності у обвинуваченого навичок керування транспортним засобом, суд приходить до висновку, що вони не заслуговують на увагу. 
		Допитаний у судовому засіданні за клопотанням захисту у якості свідка ОСОБА_111  пояснив суду, що у кінці вересня 2015 року чотири - п`ять разів (не кожного дня) надавав приватні послуги ОСОБА_15 , за його проханням, по практичному навчанню останнього керування транспортним засобом. Під час таких уроків, свідок прийшов до висновку про повну відсутність у ОСОБА_15 будь-яких навиків керування транспортним засобом, бо обвинувачений не міг сідати за кермо, не міг плавно починати рух транспортного засобу, не знав як переключати «передачу» тощо. Не закінчивши курс навчання, ОСОБА_15 перестав приходити на уроки, а у подальшому свідку стало відомо про його затримання працівниками міліції.
		Аналогічні пояснення стосовно навиків керування транспортним засобом дав і свідок  ОСОБА_22 , зазначивши, що ОСОБА_15 не вмів керувати транспортним засобом, але за декілька тижнів до затримання брав уроки керування машиною.
		Аналізуючи зазначені свідками обставини, у сукупності з іншими встановленими фактичними обставинами по справі, колегія суддів приходить до висновку про їх недостовірність, виходячи із наступних підстав.
		Відповідно до довідки від 05 листопада 2015 року центру ДАІ з надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування міст Красний Лиман, Слов`янськ та Слов`янського району, ОСОБА_15 21 червня 2004 року отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії «В» у Центрі ДАІ 1401 м. Донецьк, яке за вимогами законодавства України могло бути видано лише особі, яка має необхідні теоретичні, практичні знання та склала відповідні іспити, у тому числі по практичному керуванню транспортним засобом відповідної категорії.
		Таким чином, судова колегія приходить до висновку про відсутність об`єктивних даних про те, що обвинувачений ОСОБА_15 не міг керувати службовим автомобілем, з відсутності у нього будь-яких таких практичних навиків.
		На відсутність у ОСОБА_15 бажання керувати будь-яким транспортним засобом та на те, що останнього вони ніколи не бачили за кермом будь-якого транспортного засобу, у своїх показаннях зазначили суду ряд свідків захисту   ОСОБА_71 , ОСОБА_75 , ОСОБА_92 ,  ОСОБА_112 ОСОБА_23 , ОСОБА_74 , які спільно з ним працювали у слідчому відділенні Слов`янського МВ. Між тим, зазначена ними обставина не спростовує встановлені судом фактичні обставини по кримінальному провадженні, а саме наявність у ОСОБА_15 посвідчення водія, і відповідно практичних навичок.
		Разом з тим, аналізуючи доводи сторін, посвідчення водія та наявність практичних навичок не є доказом і підставою для обвинувачення ОСОБА_15 у скоєнні злочину, оскільки всі допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що були безпосередніми очевидцями події не вказали на ОСОБА_15 як на особу, що вчиняла злочин. 
		Суд приймає зазначені пояснення потерпілих ОСОБА_65 та ОСОБА_10 , оскільки їх показання в судовому засіданні є послідовними, повними, логічними та такими, що узгоджуються з іншими доказами по кримінальному провадженню, поясненнями самого обвинуваченого ОСОБА_15 , тому приймаються судом як достовірні та такі, що відповідають фактичним обставинам.
		Статтею ст. 91 КПК України перераховані обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та, в установлених КПК України випадках - на потерпілого. При цьому, згідно з вимогами ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з погляду належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.
		Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Як вказують положення ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даного закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
		Згідно положень статті 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Це положення передбачено й пунктом 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
		Оскільки всі можливості збирання доказів вичерпано, органом обвинувачення не надано будь яких інших доказів, що викривають ОСОБА_15 у скоєнні злочину, колегія суддів вважає необхідним виправдати ОСОБА_15 за ст. 258-3 ч. 1 КК України та ч. 1 ст.365 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		При призначенні покарання  ОСОБА_16  відповідно до положень статті 65 КК України, судова колегія приймає до уваги конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які віднесено законодавцем до тяжкого та середньої тяжкості, сукупність усіх обставин, що його характеризують, думку потерпілих, які просили не карати обвинувачених, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, з 2009 року по 22 вересня 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ, після звільнення з якої працював у відомчому воєнизированому загоні по охороні об`єктів Слов`янської ТЕС і за місцем роботи характеризується позитивно, має постійне місце проживання у місті Миколаївці, за яким позитивно характеризується, на диспансерному обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебуває, суд також враховує його молодий вік, наявність міцних соціальних зв`язків: сімейний стан  одружений, має на утриманні малолітню дитину 2012 року народження.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_16 , судовою колегією не встановлено.
		Обставин, які за правилами статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_16 , судовою колегією не встановлено.
		З урахуванням тяжкості скоєних ОСОБА_16 кримінальних правопорушень, відомостей про особу обвинуваченого, думки потерпілих, наслідків злочинів, колегія суддів визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, призначення йому покарання ближче до мінімальної межі позбавлення волі, передбаченого у межах санкцій інкримінованих частин статей Особливої частини Кримінального кодексу України, та з призначенням за частиною 1 статті 365 КК України додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади у правоохоронних органах.
		З урахуванням положень частини 2 статті 5 КК України та положень Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» № 1689-VII від 07.10.2014 року, відсутності за матеріалами кримінального провадження даних про корисливий мотив при вчиненні протиправних дій обвинуваченим, у колегії суддів не має підстав для застосування відносно ОСОБА_16 конфіскації майна, яка у вигляді альтернативи передбачена санкцією частини 2 статті 260 КК України у редакції вищезазначеного Закону України.
		   Відповідно до положень статті 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Враховуючи обставини та події злочину, форму вини, мотив та мету, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_16 , вчинив тяжкий злочин, він має бути позбавлені спеціального звання старшого лейтенант міліції.
		 
		Колегія суддів вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_16 та запобігання вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
		Крім того, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, колегія суддів зараховує обвинуваченому до строку покарання у вигляді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення.
		 
		За матеріалами кримінального провадження датою затримання ОСОБА_16 є 08 жовтня 2015 року, а 09 жовтня 2015 року, згідно ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (реєстр матеріалів досудового розслідування) (т.2 а.п.224-226). Таким чином, термін перебування ОСОБА_16 під вартою як запобіжний захід з 08 жовтня 2015 року до 29 вересня 2017 року на підставі положень частини 5 статті 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, з 08.10.2015 року по 20.06.2017 року включно, розраховувати з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року, з 21.06.2017 року по 29.09.2017 року включно, розраховувати з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		Захід забезпечення кримінального провадження, обраний на підставі ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_15 , про відсторонення від займаної посади (реєстр матеріалів досудового розслідування), після набрання вироком законної сили  скасувати.
		    Цивільний позов у справі не заявлявся. Судові витрати та речові докази відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370 та 374 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів 
		У Х В А Л И Л А :
		  ОСОБА_16 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень та призначити йому покарання:
		?за частиною 2 статті 260 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна, 
		?за частиною 1 статті 365 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.
		   На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити  ОСОБА_16 остаточне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без конфіскації майна, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_16 обчислювати з моменту затримання  з 08 жовтня 2015 року.
		На підставі ст. 72 ч. 5 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_16 строк його попереднього ув`язнення з 08.10.2015 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.
		На підставі ст. 72 ч. 5 КК України, в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року, зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_16 строк попереднього ув`язнення з 21.06.2017 року по 29.09.2017 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» в Донецькій області, обраний щодо ОСОБА_16 до набрання вироком суду законної сили  залишити без змін.
		Відповідно до вимог ст. 54 КК України ОСОБА_16 позбавити спеціального звання  старшого лейтенант міліції.
		ОСОБА_113  у пред`явленому йому обвинуваченні у вчинені кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 258-3 КК України та ст. 365 ч. 1 КК України  визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. 
		Службове посвідчення працівника міліції серії ДО за № 004869, яке було видане 02.07.2015 року на ім`я ОСОБА_15 та картку  замісник № 114 про прийняття від ОСОБА_15 на зберігання табельної зброї, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили  повернути ОСОБА_15 .
		Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади (ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області), після набрання вироком законної сили  скасувати. 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_15 у вигляді тримання під вартою - скасувати.
		Звільнити ОСОБА_15 з  під варти негайно та надіслати до Державної установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» в Донецькій області копію вироку, для виконання.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Донецької області через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		 
		Головуюча, суддя                         ОСОБА_1 
		 
		Судді                                 ОСОБА_3 
		 
		                                    ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...