Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1540/4891/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2018. Зареєстровано: 06.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2018.
Дата набрання законної сили: 05.03.2019
Результат оскарження 05.03.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: П/1540/5201/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 1540/4891/18 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 листопада 2018 року                                                                       м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                         Тарасишиної  О.М., 
		за участю секретаря:                                         Куща М.О.,
		представника позивача:                              Андрюшина О.С. Брітнер О.К.,
		представника відповідача:                              Литвинчук Т.В.,
		 
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Приватного підприємства «Торгівельно-дистриб'юторська компанія С І С» до Головного управління ДФС в Одеській області  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2018 року № 0025691404, №0026301402, №0026291402, - 
		ВСТАНОВИВ:
		До суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Торгівельно-дистриб'юторська компанія С І С до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2018 року № 0025691404, №0026301402, №0026291402.
		Ухвалою суду від 26.09.2018 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.
		27.09.2018 року (вх. № 28624/18) на виконання ухвали позивач надав до суду уточнену позовну заяву, чим усунув зазначені судом недоліки.
		Ухвалою від 01.10.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.
		17.10.2018 року (вх. № 30867/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
		24.10.2018 року (вх. № 31681/18) представником позивача до канцелярії суду подано заперечення на відзив.
		05.11.2018 року (вх. № 33111/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.
		Ухвалою від 05.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
		22.11.2018 року (вх. № 35817/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
		22.11.2018 року (вх. № 35803/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності Приватного підприємства «Торгівельно-дистриб'юторська компанія С І С» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст.   9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних рішень. 
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 209-2013), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки, а первинні документи під час здійснення перевірки надані не у повному обсязі.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
		Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1    ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  (далі   - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Згідно з ч. 1    ст. 5 КАС України    кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
		За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Приватного підприємства «Торгівельно-дистриб'юторська компанія С І С»  Одеському окружному адміністративному суду.
		Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 11.04.2018 року №  2495, направлень від 27.04.2018 року № 3477/14-04, № 3478/14-04, 3479/14-04, № 3480/14-04, № 3481/14-04, № 3482/14-04, № 3483/14-04, виданих Головним управління ДФС в Одеській області, проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «Торгівельно-дистриб'юторська компанія С І С» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
		За наслідками перевірки складено акт № 000439/15-32-14-04/32782506 від 29.05.2018р. (т.1, а.с.  17-50), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема: 
		1) п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.2. п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №  318, наказу від 20.10.2015 року № 897 МФУ «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.11.2015р. за № 1415/27860, в наслідок чого завищено суму від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 17  195  574,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2016 рік в сумі 16  361  166,00 грн., ІІ квартал 2017р. у сумі 172  950,00 грн., ІІІ квартал 2017р. у сумі 488  364,00 грн., ІV квартал 2017р. у сумі 173  094,00 грн. 
		2) пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями в редакції, що набрала чинності після 01.01.2015р., в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 15% від суми сплаченого доходу нерезиденту (проценти), в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента в 2015 році в сумі 2  978  367,65 грн.
		3) пп. 16.1.3, п. 16.1 ст. 16, п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», в частині неподання Податкової декларації (Додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 2015 рік.
		За результатами перевірки Головним управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:
		від 22.06.2018 року № 0025691404 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 17  195  574,00 грн. (т.1 а.с. 73);
		від 22.06.2018 року № 0026291402 за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 170,00 грн. (т.1 а.с. 74);
		від 22.06.2018 року № 0026301402 з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 2  978  367,65 грн. (т.1 а.с.76).
		Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.
		Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. 
		Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків  (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).
		Згідно п.78.2 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо  платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
		Згідно акта перевірки, копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 11.04.2018 року № 2495 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 12.04.2018 року.
		З направленнями на проведення перевірки ознайомлено під підпис 27.04.2018  року представника ПП «ТДК С І С»  Брітнер Олену Костянтинівну за довіреністю від 06.04.2018 року.
		Перевірку проведено з відома керівника ПП «ТДК С І С» Шумахера Юрія Борисовича та у присутності представника ПП «ТДК С І С» Брітнер Олени Костянтинівни.
		Як вбачається зі змісту акта перевірки, проведеною за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. перевіркою встановлено здійснення виплати доходів нерезиденту з джерелом походження з України, а саме «PANCRASS LIMITED» (Республіка Кіпр) - проценти (т.1 а.с. 30).
		В акті також зазначено, що перевіркою повноти визначення сум податку з доходу нерезидента за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р. встановлено його заниження всього у сумі 2  978  367,65 грн. (2015 рік).
		Відтак суд зазначає наступне.
		Згідно п.п.   134.1.1 п.134.1 ст.  134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Відповідно до п.      135.1     ст.  135 ПК України  базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134     цього  Кодексу     з урахуванням положень цього  Кодексу.
		Пунктом  137.1  ст.  137 ПК України  передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною  статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі  статтею 135 цього Кодексу.
		Згідно ч. 1  ст.     9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»  підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого      наказом Міністерства фінансів України №     88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
		Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.
		Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
		Підпунктом 141.4.1 п.141.4 ст. 141 ПК України визначено перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, до яких, зокрема включаються брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів (пп. "з " пп.141.4.1 п.141.4 ст. 141 ПК України).
		Відповідно до пп. 141.4.2 п.141.4 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		Пунктом 137.3 ст. 137 ПК України передбачено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті  57.1-1  статті 57  та  141.4 статті 141  цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.
		Відповідно до пп. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 ПК України, під час укладання договорів з нерезидентами не дозволяється включення до них податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.
		Судом встановлено, що між Компанією з обмеженою відповідальністю  «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр (Кредитор) та ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Позичальник» укладено кредитний договір № 62/12-2007 від 19.12.2007р., за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості у сумі 2  000  000,00 доларів США на строк з 19.12.2007 р. по 19.12.2012р., але не раніше реєстрації цього договору Управлінням Національного Банку України в Одеській області шляхом видачі реєстраційного свідоцтва. Кредит надається на поповнення обігових коштів та фінансування інших заходів, пов'язаних із веденням статутної діяльності Позичальника, в тому числі на погашення кредиторської заборгованості, заборгованості за договорами поруки, договорами про переведення боргу та для перерахування коштів на депозитні рахунки (т.1 а.с. 224-225).
		Судом встановлено, що між Компанією з обмеженою відповідальністю  «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр «Кредитор» та ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Позичальник» укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 62/12-2007 від 19.12.2007 року, за умовами якої Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 4  000  000,00 доларів США на строк з 19.12.2012р. по 25.12.2014р., але не раніше реєстрації цього договору Управлінням Національного Банку України в Одеській області, зі сплатою 11% річних (т. 2 а.с. 226-227).
		Судом встановлено, що між Компанією з обмеженою відповідальністю  «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр «Кредитор», ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Попередній позичальник», ПП «ТДК С І С» «Позичальник» укладено додаткову угоду №  2 до кредитного договору № 62/12-2007 від 19.12.2007 року (про заміну позичальника), за умовами якого Попередній позичальник передає, а Позичальник приймає всі права та обов'язки за Договором, між Кредитором і Попереднім позичальником (т.1 а.с. 228-231).
		Судом встановлено, що між Компанією з обмеженою відповідальністю  «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр «Кредитор», ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Попередній позичальник», ПП «ТДК С І С» «Позичальник» укладено договір про заміну сторони в зобов'язанні від 25.08.2014 року, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний позичальник відступає Новому позичальнику, а Новий позичальник набуває права та обов'язки, належні Первісному Позичальнику, і стає Позичальником за кредитним договором № 62/12-2007 від 19.12.2007 року з усіма додатковими угодами, укладеними між Компанією з обмеженою відповідальністю «PANCRASS LEMETED» та ТОВ «Укртрансгруп 2005» (т.1 а.с. 232-234).
		Судом встановлено, що між ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Сторона - 1» та ПП «ТДК С І С» «Сторона - 2» укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.08.2014р., за умовами якої Сторони - 1 та Сторона - 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких не визначений, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з договору про заміну сторони в зобов'язанні б/н від 25.08.2014р., договору строкової поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 292 від 07.07.2011р. та протоколу загальних зборів б/н учасників ТОВ «Укртрансгруп 2005» від 25.08.2014р. на нижчезазначених умовах:
		З одного боку у ТОВ «Укртрансгруп 2005» є заборгованість перед ПП «ТДК С І С», на загальну суму 12  978  248,28 грн. 28 коп., з них 12  417  248, 28 грн. 28 коп. за договором про заміну сторони в зобов'язанні б/н від 25.08.2014р. та 561  000,00 грн. за договором строкової поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 292 від 07.07.2011 року.
		З іншого боку у ПП «ТДК С І С» існує заборгованість перед ТОВ «Укртрансгруп 2005» на загальну суму 12  978  248,28 грн. 28 коп. щодо збільшення статутного капіталу ТОВ «Укртрансгруп 2005» згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ  «Укртрансгруп 2005» б/н від 27.08.2014р. 
		З моменту набрання чинності цією Угодою:
		Зобов'язання ТОВ «Укртрансгруп 2005» по сплаті 12  978  248,28 грн. ПП «ТДК С І С» за договором про заміну сторони в зобов'язанні б/н від 25.08.2014р. та за договором строкової поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 292 від 07.07.2011 року припиняються.
		Зобов'язання ПП «ТДК С І С» по сплаті 12  978  248,28 грн. в я якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Укртрансгруп 2005» згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Укртрансгруп 2005» б/н від 27.08.2014р. припиняються (т.1 а.с. 237-238).
		Судом встановлено, що між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради «Орендавець» та ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Орендар» укладено договір оренди берегозахисної споруди № 77-ор від 23.06.2008 року, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування берегозахисну споруду першої черги ПЗС у вигляді штучного щебенево-піщаного пляжу між траверсами № 15 та № 16 загальною площею 11925,0 кв.м. (т.1 а.с.  239-244).
		Також, до зазначеного договору позивачем надано акт приймання-передачі від 23.06.2008 року, розрахунок, схему  (т.1 а.с. 245-247).
		Судом встановлено, що між Компанією з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр «Кредитор» та ТОВ «Інвестиційна Група «РОСТ»» «Позичальник» укладено кредитний договір № 46/02-2005 від 16.02.2005 року, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит у виді кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 500  000,00 доларів США на термін з 16.02.2005 року по 14.03.2007 року, але не раніше отримання реєстраційного свідоцтва в Управлінні Національного Банку України в Одеській області, зі сплатою 3 % річних. Протягом вказаного терміну кредитування Позичальник має право багаторазово отримувати кошти по кредитній лінії (транші) і погашати заборгованість таким чином, щоб фактичний залишок позикової заборгованості не перевищував встановленого ліміту. Кредит надається на фінансування витрат, пов'язаних зі статутною діяльністю Позичальника та поповнення обігових коштів (т.1 а.с. 248-249).
		Судом встановлено, що між Компанією з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр «Кредитор» та ТОВ «Інвестиційна Група «РОСТ»» «Позичальник» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 46/02-2005 від 16.02.2005 року, за умовами якої Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 3  000  000,00 доларів США на термін по 16.02.2015 року, але не раніше отримання реєстраційного свідоцтва в Управління Національного Банку України в Одеській області, за сплатою 3% річних. Кредит надається на фінансування витрат, пов'язаних зі статутною діяльністю Позичальника та поповнення обігових коштів, в тому числі на погашення кредиторської заборгованості, заборгованості за договорами поруки, договорами про переведення боргу та для перерахування коштів на депозитні рахунки (т.2 а.с. 2).
		Судом встановлено, що між Компанією з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр «Кредитор» та ТОВ «Інвестиційна Група «РОСТ»» «Позичальник» укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 46/02-2005 від 16.02.2005 року, за умовами якої Кредитор надає Позичальнику кредит на суму 3  000  000,00 доларів США на термін по 16.02.2015р., але не раніше отримання реєстраційного свідоцтва в Управлінні Національного Банку України в Одеській області, зі сплатою 11% річних. Кредит надається на фінансування витрат, пов'язаних зі статутною діяльністю Позичальника та поповнення обігових коштів, в тому числі на погашення кредиторської заборгованості, заборгованості за договорами поруки, договорами про переведення боргу та для перерахування коштів на депозитні рахунки.» (т.2 а.с. 3).
		Судом встановлено, що між Компанією з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр «Кредитор», ТОВ «Інвестиційна Група «РОСТ»» «Попередній позичальник», ПП «ТДК С І С» «Позичальник» укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 46/02-2005 від 16.02.2005 року, за умовами якої Попередній позичальник передає, а Позичальник приймає всі права та обов'язки за Кредитним договором між Попереднім Позичальником та Кредитором (т.2 а.с. 4-6).
		Судом встановлено, що між ПП «ТДК С І С» «Сторона - 2» та ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Сторона - 1», укладено договір термінової поворотної допомоги безвідсоткової фінансової допомоги (на умовах позики) № 292, за умовами якого Сторона - 2 надає термінову поворотну безвідсоткову фінансову допомогу Стороні - 1, у вигляді грошових коштів в загальній сумі 102  000,00 грн., а Сторона - 2 Стороні - 1 без нарахування відсотків, відповідно до ст. 1046 ЦК України (т.2 а.с. 7-8)
		Судом встановлено, що між ПП «ТДК С І С» «Сторона - 2» та ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Сторона - 1», укладено додаткову угоду до договору термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (на умовах позики) № 292 від 07.07.2011 року, за умовами якої Сторони дійшли до взаємної згоди збільшити суму термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, наданої Стороною - 2 Стороні - 1 за договором, на 199  000,00 грн. Загальна сума термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, наданої Стороною - 2 Стороні - 1 за договором, складає 301  000,00 грн. (т.2 а.с. 9). 
		Судом встановлено, що між ПП «ТДК С І С» «Сторона - 2» та ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Сторона - 1», укладено додаткову угоду до договору термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (на умовах позики) № 292 від 07.07.2011 року, за умовами якої Сторони дійшли до взаємної згоди збільшити суму термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, наданої Стороною - 2 Стороні - 1 за договором, на 159  000,00 грн. Загальна сума термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, наданої Стороною - 2 Стороні - 1 за договором, складає 460  000,00 грн. (т.2 а.с. 10). 
		Судом встановлено, що між ПП «ТДК С І С» «Сторона - 2» та ТОВ «Укртрансгруп 2005» «Сторона - 1», укладено додаткову угоду до договору термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (на умовах позики) № 292 від 07.07.2011 року, за умовами якої Сторони дійшли до взаємної згоди збільшити суму термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, наданої Стороною - 2 Стороні - 1 за договором, на 130  000,00 грн. Загальна сума термінової поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, наданої Стороною - 2 Стороні - 1 за договором, складає 590  000,00 грн. (т.2 а.с. 11). 
		Відтак, суд дійшов висновку, що позивач - ПП «ТДК С І С» має господарські відносини з ТОВ «Укртрансгруп 2005» не лише стосовно погашення заборгованості останнього, але й щодо іншої діяльності, зокрема відносно реалізації договору від 23.06.2008 року № 77-ор, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування берегозахисну споруду першої черги ПЗС у вигляді штучного щебенево-піщаного пляжу між траверсами № 15 та № 16 загальною площею 11925,0 кв. м. (т.1 а.с.  239-244). 
		При цьому, позивачем надано всю первинну документацію на підтвердження господарських операцій, натомість відповідачем не вказано жодних доказів на підтвердження власної правової позиції, а наведено лише припущення, що позивач на шкоду собі уклав вказані договори про переведення боргу. Окрім доказів про визнання первинної документації позивача на зазначених операцій недійсною тощо.
		Відповідно до п. 3.2. ст. 3 ПК України,   якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору
		Згідно зі  статтею 103 ПК України  застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (пункт 103.1);    особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті ( пункт 103.2); підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункту 103.4); довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункт 103.5).
		Разом з тим, абзацом 2 пункту  103.2  статті  103 ПК України  визначено, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
		Таким чином, в момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність резидентності, адже крім такого сертифікату, чинним законодавством не встановлено форми єдиного документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна була б мати особа на момент виплати.
		Поняття бенефіціарного власника спочатку виникло в країнах звичайного або британського права з метою визначити кінцевого одержувача платежу. У законодавстві країн «цивільного права», до яких історично належить і Україна, такий термін відсутній. Так, термін «бенефіціарний власник доходу» вперше було запроваджено в статтях щодо податків на доходи та капітал, які стосуються дивідендів, процентів та роялті, регламентованих Модельною Конвенцією Організації економічного співробітництва та розвитку 1977 року (далі - Модельна Конвенція ОЕСР), які хоча і не є джерелом права в Україні, проте є допоміжним джерелом для тлумачення положень конвенцій, що їх уклала Україна із іншими державами. Відтак, якщо міжнародний договір не визначає поняття «бенефіціарного власника», на допомогу має прийти національне законодавство, а також Коментарі до Модельної Конвенції ОЕСР, згідно з яким щодо податків на доходи та капітал зазначено, що вимога про бенефіціарного власника була включена в п.2 ст.11 Модельної Конвенції ОЕСР з метою тлумачення терміну «що сплачуються резиденту» як він використовується в п.1 цієї статті. Вочевидь, держава джерела доходу не повинна відмовлятись від оподаткування процентів тільки тому, що дохід було сплачено резиденту держави, з якої укладено конвенцію.
		Отже, визначення поняття «бенефіціарний (фактичний) одержувач (власник) доходу», котре міститься в  ПК України, виглядає недостатнім і залишає широкий простір для різних інтерпретацій.
		З огляду на викладене, термін «бенефіціарний власник» не використовується у вузькому технічному сенсі, швидше його треба тлумачити в контексті та світлі цілей та мети Конвенції 2012 року, включаючи уникнення подвійного оподаткування та запобігання уникненню оподаткування.
		Згідно зі статтею 21 «Усунення подвійного оподаткування» Конвенції 2012 року, якщо резидент Договірної Держави одержує дохід, який згідно із положеннями цієї Конвенції може оподатковуватись в іншій Договірній Державі, перша згадана Держава дозволить вирахувати з податку на дохід цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на дохід, сплаченій в цій іншій Державі. Такі вирахування у будь-якому випадку не повинні перевищувати ту частину податку з доходу, розраховану до надання вирахування стосовно доходу, який може обкладатись податком в цій іншій Державі (ч.1). Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержаний дохід, яким володіє резидент Договірної Держави, звільнено від податку у цій Державі, така Держава може, проте, під час нарахування суми податку на залишок доходу такого резидента, взяти до уваги звільнений від податку дохід (ч.2).
		За таких обставин, визначальною ознакою бенефіціарного власника доходу є не стільки юридичне право нерезидента на отримання такого доходу, скільки право нерезидента визначати подальшу економічну долю такого доходу, право розпоряджатись таким доходом на власний розсуд, особиста зацікавленість нерезидента у такому доході. Фактичний отримувач доходу не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати відповідно до мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживання положеннями договору». Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як свідчить міжнародна практика застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
		Тобто у випадку, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.
		Таким чином, термін «бенефіціарний власник доходу» є скоріше економічною категорією і при визначені статусу бенефіціарного власника, зокрема, має аналізуватись і фінансова звітність отримувача доходу. Кінцевий термін для складання та надання фінансової звітності може встановлюватися до 31 грудня року, наступного за звітним. Отже на момент виплати доходу можуть бути відсутні документи за поточний рік і при виникненні спору із податковим органом платник податку вправі надавати будь-які додаткові документи і докази, в тому числі, які були відсутні на момент виплати і були отримані платником в майбутньому.
		Позивачем надано довідку про підтвердження статусу компанії з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) резидента Республіки Кіпр, видане Податковим департаментом Міністерства фінансів Республіки Кіпр 12.01.2017 року  та апостильовану відповідно до чинного законодавства (з перекладом на українську мову, нотаріально посвідчену) (т.2 а.с. 24-27).
		Також, позивачем надано сертифікат, яким засвідчено, що компанію з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED), зареєстровано у Республіці Кіпр та вона має податковий № 12088411J, є податковим резидентом Кіпру у відповідності до Конвенції з уникнення подвійного оподаткування, підписаною Урядом Республіки Кіпр та Україною в Нікосії 8 листопада 2012 року та підлягає оподаткування в Республіці Кіпр в залежності від прибутків за 2015 рік з усіх джерел з 26.08.1997 року (т.2 а.с. 28-31).
		Викладене свідчить про те, що компанія з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) є резидентом Кіпру.
		Відповідно до пункту 1 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, підписана 08.11.2012 та набула чинності 07.08.2013, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких відсотків.
		Пунктом 2 статті 11 Конвенції визначено, що однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів.
		Тобто, під час виплати компанії з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Резпубліка Кіпр доходу джерелом походження з України, позивач мав на підставі Конвенції утримати та сплатити до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 2 відсотки.
		З огляду на зазначене, право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог:
		- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;
		- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
		- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.
		Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
		Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов'язаний договірними або юридичними зобов'язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.
		Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.
		В момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
		Чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.
		З урахуванням встановлених судом обставин справи, зокрема, що проценти за користування позикою були перераховані на рахунок нерезидента - Компанії з обмеженою відповідальністю «Панкрас Лімітед» (PANCRASS LIMITED) Республіка Кіпр, а відповідачем, всупереч вимог процесуального Закону, не було надано доказів того, що вказаний нерезидент не має повноважень визначати подальшу економічну долю такого доходу у вигляді відсотків тобто не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, а з наданих позивачем доказів, що наявні в матеріалах справи, не вбачається, що вказана компанія має будь - які зобов'язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу (його більшої частини) іншому нерезиденту, як відсутні і будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу, а відтак відсутня необхідність оподаткування виплаченого вказаній компанії доходу у вигляді відсотків за загальним правилом в розмірі 15%.
		Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності
		Пунктами 18.1, 18.2 ст. 18 ПК України передбачено, що Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
		Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
		Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
		Відповідно п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою  розділом IVцього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
		Згідно пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
		Заборгованість ПП «ТДК С І С» податку, який утримувався при виплаті доходу (прибутку) нерезиденту в сумі 2  298  367,65 грн., виникла за період лютий 2015 року, тобто після спливу 1095 днів, встановлених пунктом 102.1 ст. 102 ПК України, протягом яких контролюючий орган може самостійно визначити платнику податку грошове зобов'язання. Крім, того реальність господарських операцій вже було встановлено судом на підставі наданих первинних документів.
		Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на припущеннях, а контролюючий орган без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Згідно положень    ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень    ст. 76 КАС України    достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 1    ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		Відповідно до    ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 302, 611, 67 грн.
		Керуючись ст.ст.  2,  3,  5,  6,  8,  9,  14,  22,  139,  241,  242-246,  250,  255, 295, КАС України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		          Позовну заяву Приватного підприємства "Торгівельно-дистриб'юторська компанія С І С (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 32782506) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2018 року № 0025691404, №0026301402, №0026291402 - задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення  Головного управлінням ДФС в Одеській області від 22.06.2018 року № 0025691404, №0026301402, №0026291402.
		Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь заяву Приватного підприємства "Торгівельно-дистриб'юторська компанія С І С (код ЄДРПОУ 32782506) судові витрати у розмірі 302, 611, 67 грн. (триста дві тисячі шістсот одинадцять грн. 67 коп.).
		Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295  КАС України.
		Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
		Пунктом 15.5  розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року  визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені  Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2018р.
		 
		Суддя                                                                                О.М. Тарасишина
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...