Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 738/1331/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2019. Зареєстровано: 04.12.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2019.
Дата набрання законної сили: 13.04.2020
Результат оскарження 13.04.2020 Чернігівський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/738/427/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 738/1331/19 
		№ провадження 2/738/427/2019 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		             І  М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И 
		 
		21 листопада 2019 року         місто Мена Чернігівської області 
		 
		Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi:
		судді - Волошиної Н.В., 
		секpетаpя судового засідання - Донець Г.В.,
		представника позивача -  ОСОБА_1 ,
		відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		представника відповідачів ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4   - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Менської міської ради Менського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Менського районного нотаріального округу Ніколаєнко Сергій Володимирович, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності
		В С Т А Н О В И В:
		        ОСОБА_6 звернувся до суду із позовною заявою до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Менської міської ради Менського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Менського районного нотаріального округу Ніколаєнко Сергій Володимирович, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності. Позовна заява мотивована тим, що на виділеній позивачу земельній ділянці рішенням Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області від 16 вересня 1988 року ним було розпочато будівництво житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 . На початку 1993 року будинок був зведений, в зв`язку з чим була проведена його первинна інвентаризація, станом на січень 2019 року будинок не був закінчений будівництвом, а тому він не ініціював оформлення права власності на нього. Отримавши 06 січня 2019 року із суду копію позовної заяви у справі №738/1781/18 про визнання незаконним рішення колегіального органу та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, він дізнався про те, що відповідачі оформили право власності на вказаний будинок та отримали Свідоцтво про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, яке було видане 10 листопада 2000 року виконавчим комітетом Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області на підставі рішення №49 від 17 жовтня 2000 року Величківської сільської ради, згідно з яким жилий будинок по АДРЕСА_1 належить йому та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .. 13 липня 2018 року ОСОБА_2 отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого успадкувала 1/5 частку у житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_9 на підставі вказаного вище Свідоцтва про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями. Позивач вказує на те, що оскільки будинок та господарські будівлі були побудовані під час його перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , то спірний будинок та господарські будівлі є спільною сумісною власністю подружжя, і кожному з них належить по Ѕ частці у житловому будинку та господарських спорудах, а у разі поділу цих об`єктів до введення в експлуатацію та оформлення права власності на них - Ѕ частині матеріалів, з яких вони збудовані. До цього часу будинок по АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію, а тому прийняття рішення Величківською сільською радою №49 від 17 жовтня 2000 року, яке взагалі відсутнє в архіві Менської РДА, та видача свідоцтва про право власності з надвірними будівлями є неправомірними. Посилаючись на положення Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету Будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року №121, якою був визначений порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна станом на жовтень-листопад 2000 року, позивач зазначає, що акт державної комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію є обов`язковим документом, що засвідчує факт закінчення будівництва об`єкта нерухомого майна та введення його в експлуатацію. Вважає, що Величківська сільська рада Менського району Чернігівської області при прийнятті рішення №49 від 17 жовтня 2000 року вийшла за межі своїх повноважень та ухвалила рішення щодо визнання права власності на нерухоме майно до прийняття його в експлуатацію у порядку, встановленому законом. Таке рішення порушує його право власності. Також зазначає про те, що хоч рік будівництва житлового будинку - 1993, однак сам факт побудови будинку та проведення його інвентаризації в БТІ не породжував виникнення права власності на таке майно, навіть, у членів колгоспного двору. Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року, будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Вважає, що у будь-якому випадку, щоб могла виникнути власність колгоспного двору на збудоване майно, будинок мав бути добудованим та введеним в експлуатацію, а на таку власність мало б бути видане свідоцтво про право власності. Зазначає, що вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом є похідною від вимоги про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями від 10 листопада 2000 року. 
		        Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 25 липня 2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
		       Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідачі позовні вимоги не визнають, посилаючись на те, що спірний будинок був побудований в 1988-1989 роках та мав статус колгоспного двору, вони, в тому числі і позивач, як члени колгоспного двору, мали право на частку в ньому, а тому звернулись до Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області із заявами про визнання за ними права власності на спірний будинок, за результатом розгляду яких Величківською сільською радою було прийнято рішення №49 від 17 жовтня 2000 року про схвалення матеріалів для оформлення права власності на жилий будинок по АДРЕСА_2 на праві особистої власності з виданням свідоцтва та проведенням відповідної реєстрації, на підставі якого в подальшому їм було видано свідоцтво про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями від 10 листопада 2000 року, відповідно до якого позивач та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , та мати відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_9 стали власниками житлового будинку АДРЕСА_2 , без визначення частки, а отже спірний будинок належав їм на праві особистої власності в рівних частках. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 відкрилась спадщина на належну їй, як члену колгоспного двору, 1/5 частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , в подальшому рішенням виконавчого комітету Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області №3 від 30 січня 2015 року замінено адресу з « АДРЕСА_3 », яку вона юридично оформила шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Менського районного нотаріального округу Ніколаєнка С.В. і якій 13 липня 2018 року було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/5 частку спірного житлового будинку, на підставі якого, в подальшому, за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на успадковану частку у спірному будинку в Державному реєстрі речових прав. Вказане свідоцтво про право на спадщину було видано відповідно до чинного законодавства, позивач не є спадкоємцем після померлої ОСОБА_9 , а тому не має права оспорювати вказане свідоцтво. Крім того, зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаною позовною заявою, останній клопотань про його поновлення не заявляє, а тому вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, просить в задоволенні позовної заяви відмовити.
		       Від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти відзиву, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_6 не звертався до Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області із заявою про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_2 , оскаржуване рішення №49 від 17 жовтня 2000 року Величківською сільською радою не приймалось, оскільки воно відсутнє у архівному секторі Менської РДА, куди були передані усі документи, які були створені Величківською сільською радою, у Величківській сільській раді також відсутні дані про прийняття оскаржуваного рішення та про видачу свідоцтва про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_2 , а також про те, що вказаний будинок прийнято в експлуатацію. З приводу пропущеного строку позовної давності зазначає про те, що про оформлення права власності на спірний будинок дізнався в січні 2019 року після звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до нього з позовною заявою про визнання незаконним рішення колегіального органу та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, а тому вважає, що строк позовної даності із зверненням до суду позивачем не пропущено. Під час підготовчого засідання представником позивача також було подано заяву про зміну предмета позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області від 17 жовтня 2000 року «Про оформлення права власності на жилий будинок по АДРЕСА_2 . ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 », посилаючись на те, що в позовній заяві допущено технічну помилку, а саме не вказано, що таке рішення прийнято виконкомом сільської ради, просив визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Величківської сільської ради.
		Позивач ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_4 , представник відповідача Менської міської ради Менського району Чернігівської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Менського районного нотаріального округу Ніколаєнко С.В., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явились.
		Відповідач Менська міська рада Менського району Чернігівської області надала до суду заяву, в якій заперечує проти позовних вимог (а.с.209 том 1).
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Менського районного нотаріального округу Ніколаєнко С.В. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
		Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_1 в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, та письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.
		Відповідач ОСОБА_3 під час розгляду справи по суті позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що спірний будинок був збудований в 1990 році, а не у 1993 році, оскільки він з народження проживав лише в цьому будинку, батьки після розлучення й до 2018 року проживали разом в одному будинку, а тому позивач знав про наявність оскаржуваного ним рішення, у селі Величківка з прівищем ОСОБА_2 проживає лише одна сім'я. 
		Представник відповідачів - адвокат Загалець О.М. просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що будівництво спірного будинку припадало на 1989-1990 роки, оскільки подружжя ОСОБА_6 працювало в колгоспі, тому й господарство мало статус колгоспного двору, у 2000 році всі повнолітні члени двору, в тому числі і позивач, звернулися до сільської ради із заявами про визнання за ними права власності на житловий будинок з врахуванням інтересів на той час неповнолітніх дітей, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення. Будинок під номером АДРЕСА_4 це один і той самий будинок, відсутність рішень про зміну нумерації будинку, як і відсутність оскаржуваного рішення в архіві, не можуть бути підставою для скасування правовстановлюючих документів на нього. Крім того, представник відповідачів зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки після розлучення у 1999 році позивач ОСОБА_6 проживав в спірному будинку до 2018 року, у 2008 році отримував Державний акт на право власності на земельну ділянку, а в 2015 році за його ж заявою було прийнято рішення про уточнення поштової адреси житлового будинку, а тому він не міг не знати про оформлене право власності на будинок. Також, на думку представника відповідачів, однією з підстав для відмови в задоволені позову є те, що позивач ОСОБА_6 не має ніякого відношення до спірного будинку і виданого свідоцтва про право власності на будинок, оскільки свідоцтво видане особі з прізвищем ОСОБА_6 , а не ОСОБА_6 . 
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що у село Величківку вона переїхала на постійне місце проживання у 1982 році, після одруження 1 рік проживали з чоловіком у гуртожитку, а з 1985 року по 1989 рік проживали у колгоспному будинку, під час проживання в якому і вирішили збудувати власний будинок, з цією метою чоловіку було виділено земельну ділянку для будівництва, купили розпочате будівництво будинку, а саме його фундамент, спірний будинок почали будувати у 1988 році, а наприкінці 1989 року вже перейшли до нового будинку проживати, будинок значився під номером АДРЕСА_5 коли було змінено нумерацію на 17 їй не відомо, як і те, чому в документах БТІ рік забудови будинку значиться 1993 рік. У 2000 році вона, її мати та позивач ОСОБА_6 подали до сільської ради заяви про узаконення будинку, на підставі яких було прийнято рішення про визнання за кожним з них та двома на той час неповнолітніми дітьми право власності на житловий будинок у рівних частках, а саме по 1/5. Після смерті матері вона успадкувала належну їй 1/5 частину будинку. 
		Свідок ОСОБА_15 в судовому зсіданні показав, що сім`я ОСОБА_6 спочатку проживала у гуртожитку, потім їм виділили колгоспний будинок, оскільки ОСОБА_6 працював в колгоспі трактористом, через деякий час позивач поїхав на роботу за кордон, а він у 1990 чи 1991 році, точно не пам`ятає, поїхав на роботу у м. Корюківку, а тому не знає коли саме сім`я ОСОБА_6 оселилася в новому будинку. 
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він в 2000 році працював головою Величківської сільської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 після одруження проживали у гуртожитку, а з 1985 року у колгоспному будинку, потім отримали земельну ділянку і в 1988 році почали будувати свій власний будинок, який збудували наприкінці 1989 року, в 1990 році у них народився син вже в новому будинку. У 2000 році повнолітні члени сім`ї ОСОБА_6 подали до сільської ради заяви про оформлення права власності на будинок, такі заяви, як правило, подавалися секретарю сільської ради, на той час, окрім заяв повнолітніх членів сім`ї, подання будь-яких інших документів не передбачалося. На підставі поданих заяв було прийнято оскаржуване рішення, за єдиною для всіх формою, а потім видавалося свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке передавалось в БТІ, чи треба було вводити в експлуатацію будинок, який належав колгоспному двору, не знає, також не може пояснити, чому не збереглося оскаржуване рішення, з приводу нумерації будинків вважає, що це була якась прикра помилка. Під час прийняття спірного рішення керувався лише записами у погосподарських книгах. 
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
		Відповідно до статті 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є принцип неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність. 
		Під час розгляду справи судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Рішенням виконкому Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області №49 від 17 жовтня 2000 року «Про оформлення права власності на жилий будинок по АДРЕСА_2 . ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 » схвалено матеріали для оформлення права власності на будинок, що належить ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на праві особистої власності і розташований на території АДРЕСА_2 сільської ради по АДРЕСА_2 виданням свідоцтва на праві особистої власності та проведенням відповідної реєстрації (а.с. 21 том 1).
		На підставі даного рішення 10 листопада 2000 року видано свідоцтво про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, відповідно до якого ОСОБА_11 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_9 є власниками житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с.22 том 1).
		Рішенням виконавчого комітету Величківської сільської ради Менського району від 30 січня 2015 року №3 уточнено поштову адресу житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований в с. Величківка Менського району Чернігівської області, а саме замінено: АДРЕСА_3 (а.с.24 т.1).
		З матеріалів спадкової справи №222/2018, заведеної за заявою ОСОБА_2 , як спадкоємця за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_9 , вбачається, що 13 липня 2018 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом; спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.27 том1, а.с. 43-66 том 2).
		Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження. 
		Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року) реєстрації підлягають всі будинку і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належить громадянам на праві особистої власності.
		Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
		Відповідно до пункту 10 Розділу III Інструкції при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій Інструкції (додаток №1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це. Для вирішення питання про можливість оформлення права власності (п.10) виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації вчинити відповідні дії (п.12).
		Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення (п.13).
		Відповідно до пункту 20 Інструкції при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспних дворам. На підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це (додаток №2, 2-а), або реєстраційне посвідчення (додаток №3, 3-а). 
		На час виникнення спірних правовідносин порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна був визначений Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету Будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року №121 (далі - Інструкція), згідно з пунктами 1.5 та 1.6 якої державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації, яка є обов`язковою для власників незалежно від форм власності.
		Відповідно до пункту 1.9 Інструкції до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться, в тому числі і житлові будинки, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами.
		Відповідно до пункту 4.1 Розділу 4 Інструкції, яким був встановлений порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, передбачалося, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11: а) місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування: фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта державної комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію. 
		Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення виконкому Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області №49 від 17 жовтня 2000 року, таке рішення приймалося на підставі матеріалів Чернігівського бюро інвентаризації, погосподарських книг та уточнень на місці. 
		Так, згідно з записами у погосподарській книзі за 1986-1990 роки (особовий рахунок № НОМЕР_1 , по земельнокадастровій книзі №258, суспільна група - колгосп) сім`я ОСОБА_6 , яка складалася з п`ятьох осіб, проживала у будинку АДРЕСА_5 , відповідно до Розділу III «Жилий будинок в особистій власності господарства» у колгоспному будинку з 1986 року по 1989 рік включно (а.с. 76-77, том 2). 
		Згідно із записами у погосподарській книзі №3 за 1991-1995 роки (особовий рахунок 121, по земельнокадастровій книзі № 258) сім`я ОСОБА_6 так само проживала у будинку АДРЕСА_5 , у Розділі III «Жилий будинок в особистій власності господарства» зазначено, що у 1991 році сім`я проживала у колгоспному будинку, а з 1992 року в особистому будинку, рік побудови особистого будинку не зазначено (а.с. 152-154, том 1).
		Той факт, що сім`ї ОСОБА_6 надавався для проживання у с. Величківка спочатку гуртожиток, а потім колгоспний будинок, не заперечується відповідачем ОСОБА_2 , підтверджується показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та Витягом з архівного фонду «Колгосп «Перемога», згідно з яким відповідно до Протоколу №10 засідання правління колгоспників колгоспу «Перемога» від 06 вересня 1985 року ОСОБА_6 та його сім`ї на час роботи у колгоспі була надана в найм квартира по АДРЕСА_2 (а. с. 174 , том 2 ).
		Зазначені обставини підтверджують той факт, що у 1991 році сім`я ОСОБА_6 не мала власного житла, а проживала у колгоспному будинку, та спростовують твердження відповідачів про те, що будинок був побудований у 1989 році.
		Як вбачається із погосподарських книг за наступні роки, а саме за 1996-2019 роки, до них були внесені записи про те, що рік побудови будинку по АДРЕСА_9 , а також характеристики будинку. 
		Проте, жодного іншого документального підтвердження того, що спірний будинок був побудований у 1990 році, немає. 
		Посилання представника відповідачів на карточку забудовника по виборці будівельних матеріалів, у якій зазначено про те, що будівництво почато у 1988 році, строк введення - другий квартал 1990 року, як на доказ побудови спірного будинку у 1990 році, суд не бере до уваги, оскільки він не є належним доказом того, що будинок збудований у вказаний строк, а лише підтверджує, що ОСОБА_6 надавався дозвіл на отримання необхідних будівельних матеріалів у відповідній кількості, та зазначався заплановий строк побудови. 
		Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №235 на домоволодіння АДРЕСА_2 , розпочатої 15 березня 1995 року, рік побудови житлового будинку зазначено 1993, що не узгоджується із записами у погосподарських книгах; характеристики будинку, господарських будівель та споруд, зазначені у техпаспорті БТІ також відрізняються від інформації про будинок, зазначеній у Розділі III «Жилий будинок в особистій власності господарства» погосподарської книги №2 за 1996-2000 роки (а.с. 88-97, том 1). 
		Разом з тим, у погосподарських книгах будинок під АДРЕСА_5 простежується з 1986 року по 2006 рік, лише із погосподарської книги №4 на 2006-2010 роки вбачається виправлення номеру домогосподарства по АДРЕСА_10 .
		Проте, той факт, що будинок по АДРЕСА_3 почав будуватися не раніше 1988 року підтверджується Витягом з архівного фонду «Колгоспу «Перемога» «Протокол №6 заседания правления колхозником колхоза «Победа» от 27 июля 1988 года», згідно з яким було вирішено « ОСОБА_17 начатое строительство домика» (а.с.74 том 2). 
		У подальшому позивачеві була надана земельна ділянка під вже розпочатим будівництвом, про що не заперечувала в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 ..
		Зокрема, рішенням Киселівської сільської ради народних депутатів Менського району від 16 вересня 1988 року схвалено рішення загальних зборів членів колгоспу №3 від 10 вересня 1988 року про виділення ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,30 га за рахунок земель колгоспу у АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с.25 т.1). 
		Пунктом 4 цього рішення передбачалося, що після закінчення будівництва надати житловий будинок і господарські будівлі для прийому комісією, призначеною виконкомом сільської ради народних депутатів 
		Згідно із випискою із зборів уповноважених членів колгоспу «Перемога» с. Величківка протокол №3 від 19 вересня 1984 року ОСОБА_6 виділена земельна ділянка площею 0,30 га (а.с.189, том 2). 
		Згідно з Витягом із засідання виконавчого комітету Киселівської сільської ради народних депутатів Менського району Чернігівської області від 19 серпня 1988 року ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво жилого будинку в АДРЕСА_1 (а.с.72, том 1, а.с. 75 том 2, Витяг з архівного фонду «Киселівська сільська рада»).
		В матеріалах справи міститься також будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, наданої індивідуальному забудовнику ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 за 1989 рік, який містить в собі документи про забудову земельної ділянки індивідуальним забудовником ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 датовані 1989 роком (а.с.186-201, том 2).
		Таким чином, у період з 1986 року по 2006 рік у погосподарських книгах будинок по АДРЕСА_2 значиться під номером 77; у 1988 році ОСОБА_6 виділена земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_1 ; у будівельному паспорті на забудову земельної ділянки, наданої індивідуальному забудовнику ОСОБА_6 за 1989 рік значиться адреса: АДРЕСА_2 , тобто в один і той же період різна нумерація.
		У матеріалах справи відсутні відомості щодо зміни нумерації спірного будинку по АДРЕСА_9.
		Проте, при вирішенні питання про можливість оформлення права власності на спірний будинок виконком Величківської сільської ради Менського раду не врахував розбіжностей у нумерації будинку, земельної ділянки та року побудови будинку, зазначеними у погосподарських книгах та інветаризаційній справі, та прийняв рішення №49 від 17 жовтня 2000 року «Про оформлення права власності на жилий будинок по АДРЕСА_2 . ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 » без будь-яких уточнень та перевірки цих відомостей.
		Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №235 на домоволодіння АДРЕСА_2 , розпочатої 15 березня 1995 року, рік побудови житлового будинку - 1993 рік.
		       Не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію лише індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року.
		Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до положень статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
		Враховуючи вищевикладені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, встановлені обставини справи та докази, надані сторонами на їх підтвердження, суд доходить висновку, що оформлення права власності на спірний будинок відбулося з порушенням законних прав та інтересів позивача як співвласника, у зв`язку з чим вимоги про визнання незаконним та скасування вказаного рішення виконавчого комітету Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області та визнання недійсним Свідоцтва про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями підлягають задоволенню.
		Щодо застосування строків позовної давності, на чому наполягав представник відповідачів, то суд погоджується з доводами позивача та його представника про те, що про існування оспорюваних документів позивач дізнався лише у січні 2019 року, коли отримав із суду копію позовної заяви у справі №738/1781/18 про визнання незаконним рішення колегіального органу та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, жодним належним доказом не підтверджено, що ОСОБА_6 звертався до Величківської сільської ради із заявою, в якій би він одноособово або разом з іншими особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_9 просив вирішити питання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , даний факт ОСОБА_6 заперечується, показання свідків в даному випадку не можуть вважатись достовірними та достатніми доказами на підтвердження факту обізнаності ОСОБА_6 про наявність оскаржуваних документів. Крім того, оформлення права власності на житловий будинок відбувалося після розірвання шлюбу у 1999 році позивача з відповідачем ОСОБА_2 , остання та відповідач ОСОБА_3 підтвердили про існування між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 напружених відносин, незважаючи на їх спільне проживання після розірвання шлюбу. Сам по собі факт спільного проживання подружжя після розірвання шлюбу та наявність рішення від 30 січня 2015 року №3 «Про уточнення поштової адреси житловим будівлям» не можуть свідчити про обізнаність позивача про наявність оспорюваних ним рішень. Інших беззаперечних доказів матеріали справи не містять.
		З огляду на викладене та у відповідності до ч.4 ст. 81 ЦПК України суд вважає необхідним визнати встановленою ту обставину, що ОСОБА_6 не звертався до Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області із заявою, в якій би він одноособово або разом з іншими особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_9 просив вирішити питання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , який відноситься до колгоспного двору.
		Є хибними посилання представника відповідача на те, що позивач взагалі не може бути позивачем у даній справі, оскільки, на думку представника відповідачів, не має ніякого відношення до оспорюваного ним рішення, тому що його прізвище ОСОБА_6 , а оспорюване рішення приймалося стосовно осіб з прізвищем ОСОБА_6 й судове рішення про встановлення факту належності йому правовстановлюючого документу відсутнє, оскільки в даному випадку виключається можливим встановити факт належності правовстановлюючого документу у зв`язку з наявністю між учасниками справи спору про право. 
		Зважаючи на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 липня 2018 року, за реєстровим № 1519, про спадкування ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_9 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 , було видано на підставі Свідоцтва про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями від 10 листопада 2000 року, тобто позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, а тому позовні вимоги ОСОБА_6 в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності також підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Як визначено ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді було сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн за подання до суду позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідачів. 
		Керуючись статтями 15,16, 21 ЦК України, статтями 2, 4, 76-81, 141, 263-265ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Менської міської ради Менського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Менського районного нотаріального округу Ніколаєнко Сергій Володимирович, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області №49 від 17 жовтня 2000 року «Про оформлення права власності на жилий будинок по АДРЕСА_2 . ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ».
		Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, яке видане виконавчим комітетом Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області 10 листопада 2000 року на підставі рішення №49 від 17 жовтня 2000 року Величківської сільської ради Менського району Чернігівської області, зареєстроване Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 10 листопада 2000 року, реєстрова книга №2, реєстровий номер 217.
		Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 13 листопада 2018 року приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком Сергієм Володимировичем, зареєстроване в реєстрі за № 1519.
		Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/5 частину нерухомого майна, яким є об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1598380274230 (житловий будинок), проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:42056107 від 13 липня 2018 року, прийнятого приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком Сергієм Володимировичем, номер запису 27038630.
		Стягнути з  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 по 512,27 грн. судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області.
		Позивач: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
		Відповідачі:
		ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
		ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
		ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
		Менська міська рада  Чернігівської області, місцезнаходження: вул. Титаренка Сергія, 7 м. Мена Чернігівська область, індекс 15600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04061777.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Менського районного нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнко Сергій Володимирович, місцезнаходження: вул. Свято-Покровська, 2а смт. Березна Менський район Чернігівської області, індекс 15622.
		       Повний текс рішення виготовлений 29 листопада 2019 року.
		Суддя                                                                  Н.В.Волошина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...