Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/1948/20 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2020. Зареєстровано: 10.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2020.

Результат оскарження 17.06.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/1948/20
		УХВАЛА
		 
		10 березня 2020 року                                                                                          м. Одеса
		Суддя Одеського окружного адміністративного суду Кравченко М.М., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Констракшн Україна» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Констракшн Україна» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування рішення від 26.02.2020 року та наказу від 06.03.2020 року, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Констракшн Україна» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування рішення від 26.02.2020 року та наказу від 06.03.2020 року.
		В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Урбан Констракшн Україна» просить суд: скасувати рішення від 26.02.2000 р. про скасування дії містобудівних умов та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 12.07.2019 року № 01-06/148, об`єкт будівництва: Реконструкція нежилих приміщень першого поверху № 501, житлового будинку літ. «Г», льоху літ. «І», сараю літ. «П» та огорожі № 2 за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. В`ячеслава Чорновола, 14, вул. В`ячеслава Чорновола, 16-А, вул. В`ячеслава Чорновола, 16-Б, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням додаткових приміщень, зі зміною висотних відміток нежитлових приміщень та житлових приміщень, ухилу та конфігурації покрівлі, з пристосуванням їх під житловий будинок, замовник - ТОВ «Урбан Констракшн Україна»; скасувати наказ № 01-13/101 ДАБК від 06.03.2020 р. про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 112192551454 від 12.09.2019 р. Реконструкція нежилих приміщень першого поверху № 501, житлового будинку літ. «Г», льоху літ. «І», сараю, літ. «П» та огорожі № 2 за адресо: м. Одеса, Поморський район, вул. В`ячеслава Чорновола, 14, вул. В`ячеслава Чорновола, 16-А, вул. В`ячеслава Чорновола, 16-Б, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані, з улаштуванням додаткових приміщень, зі зміною висотних відміток нежитлових приміщень та житлових приміщень, ухилу та конфігурації покрівлі, з пристосуванням їх під житловий будинок, замовник - ТОВ «Урбан Констракшн Україна».
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «Урбан Констракшн Україна» при здійсненні робіт з реконструкції об`єкта будівництва не порушувало норми п.1 ч.3 статті 29 та п.1 ч.4 статті 29 Закону України, на яке посилається орган ДАБІ. Щодо нібито порушення п.2 ч.4 статті 29 Закону України («підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень»), то в даному тексті мова йде про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, але ніяк не про скасування їх дії.
		Через канцелярію суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Констракшн Україна» надійшла заява про забезпечення позову. У вказаній заяві представник позивача просить суд: зупинити дію рішення від 26.02.2020 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, затверджених наказом департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 12.07.2019 року № 01/06/148; зупинити дію наказу про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 06.03.2020 року № ОД 112192551454, який виданий 12.09.2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
		В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що існує небезпека того, що невжиття цього заходу забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим скасування вищевказаних індивідуальних актів, оскільки на теперішній час зупинення будівельних робіт може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а також може призвести до блокування здійснення законної господарської діяльності ТОВ «Урбан Констракшн Україна».
		Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Згідно з ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та належить до задоволення з наступних підстав.
		Так, забезпечення позову - це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч.ч.1-2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
		Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XІІ, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
		Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини, що визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справи «Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії» та «Libert проти Бельгії»).
		У справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
		Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).
		Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини: «Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі».
		Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов`язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею. Вказівка Європейського суду з прав людини про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику. Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника («Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia», «Савченко проти Росії»). У міждержавних справах рішення може бути направлене на обидві сторони («Україна проти Росії» (І, ІІІ).
		У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		З урахуванням зазначеного, аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди правам позивача, у зв`язку із чим необхідно зупинити дію оскаржуваних рішень відповідачів.
		Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку має метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті у майбутньому. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб буде відповідати предмету позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.
		Крім того, в даному випадку вжиттям заходів забезпечення позову забезпечується збалансованість інтересів сторін, що не суперечить положенням законодавства України.
		Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Згідно з ч.1 ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		Керуючись ст.ст.2, 6, 77, 150, 151, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Задовольнити заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Констракшн Україна» про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Урбан Констракшн Україна» (вул. В`ячеслава Чорновола, 16-Б, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 42499835) до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009, ідентифікаційний код 40199728) про скасування рішення від 26.02.2020 року та наказу від 06.03.2020 року.
		2. Зупинити дію рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 26.02.2020 року про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, затверджених наказом департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 12.07.2019 року № 01/06/148.
		3. Зупинити дію наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06.03.2020 року № 01-13/101 ДАБК про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 112192551454 від 12.09.2019 року.
		Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
		Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
		 
		Суддя                                                                                                    М.М. Кравченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...