Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/673/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2020. Зареєстровано: 30.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2020.
Дата набрання законної сили: 12.05.2021
Результат оскарження 12.05.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/673/20 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Гомельчука С.В.,
		при секретарі Воронцовій К.С.,
		за участю:
		представника позивача - Загорулька Є.А.,
		представника відповідача - Литовської Ю.В.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,
		встановив:
		 
		16.03.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного  управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2020 року №0001653305, №0001643305, №0001663305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020 року №Ф-0000073305 та рішення №0000153305.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі висновків Акту документальної планової перевірки №123/21-22-33-05/2624721235 від 06.12.2019 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення 13.01.2020 року: №0001643305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 84853,95 грн.; №0001653305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 7071,16 грн.; №0001663305, яким позивачу визначено суму адміністративних штрафів в розмірі 170 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020 року №Ф-0000073305 на суму 90349,18 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000153305 на суму 10454,51 грн. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленням-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій,  оскільки вони прийняті без врахування первинних документів та всупереч вимог законодавства. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2020 року №0001653305, №0001643305, №0001663305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020 року №Ф-0000073305 та рішення №0000153305.
		Ухвалою суду від 17.03.2020 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		06.04.2020 року відповідач подав до суду письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнає з підстав ідентичних тим, що викладені в Акті документальної планової перевірки №123/21-22-33-05/2624721235 від 06.12.2019 року, з урахуванням змін внесених за результатами розгляду заперечень на акт перевірки (лист №24/ФОП/21-22-33-05 від 09.01.202 року). На думку відповідача позивач не довів відсутність виявлених порушень, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
		Ухвалою суду від 08.05.2020 року у позивача витребувано первинні документи, які містять інформацію про склад товарно-матеріальних цінностей позивача станом на 01.01.2018 року, на 31.12.2018 року; документи які свідчать про рух товарно-матеріальних цінностей протягом 2018 року; дані по ціні товарів, яка змінювалась протягом 2018 року. Призначено підготовче засідання на 22.05.2020 року. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
		Протокольною ухвалою від 22.05.2020 року підготовче засідання відкладено на 02.06.2020 року для надання позивачем до суду витребуваних доказів.
		Протокольною ухвалою від 02.06.2020 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника позивача на 16.06.2020 року для надання останньому можливості ознайомитись із відзивом, підготувати і подати до суду відповідь на нього.
		16.06.2020 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.
		Протокольною ухвалою від 16.06.2020 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.06.2020 року для надання представником позивача уточненої позовної заяви.
		Протокольною ухвалою від 30.06.2020 року за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 21.07.2020 року.
		У підготовче засідання сторони з`явились, просили справу розглянути одразу після закінчення підготовчого засідання.
		Відтак, суд з урахуванням приписів ч. 7 ст. 181 КАС України, закінчує підготовче засідання та розглядає справу по суті позовних вимог.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та відповіді на відзив. 
		Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на матеріали перевірки та обставини викладені у відзиві на позов.  
		Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.
		На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 21.10.2019р. №281 «Про проведення документальної планової перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 »), наказу Головного управління ДПС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі «Про продовження строку проведення документальної планової перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» від 21.11.2019р. №439 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, посадовою особою відповідача, проведено документальну планову перевірку підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2016р. по 31.12.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиного внеску, ЄСВ) за період з 01.01.2015р. по 31.12.2018р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
		Копію наказу про проведення документальної планової перевірки №281 від 21.10.2019р.  надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано позивачем 29.10.2019р.
		Направлення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 31.10.2019р. №180 на проведення документальної планової перевірки вручено позивачу 11.11.2019р.
		Перевірку проведено в період з 11.11.2019р. по 29.11.2019р.
		Строк проведення документальної планової перевірки платника податків, продовжено терміном на 4 робочі дні наказом ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 21.11.2019р. №439.
		Згідно листа ФОП ОСОБА_1 від 12.11.2019р. №9992/ФОП, перевірку проведено за місцем знаходження податкового органу: м. Херсон, вул. І.Кулика, 143-А, каб.222.
		За результатами перевірки складено Акт «Про результати документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2018р.» №123/21-22-33-05/2624721235 від 06.12.2019р.
		Як зазначено в листі відповідача «Про розгляд заперечення до акту документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 від 06.12.2019 №123/21-22-13-05/2624721235» №24/ФОП/21-22-33-05 від 09.01.2020р., який скорегував висновки Акту перевірки, перевіркою правильності віднесення витрат щодо вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції встановлено їх завищення, яке виникло внаслідок не врахування до складу валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на початок та кінець звітного періоду, а також наявної дебіторської та кредиторської заборгованості пов`язаної з їх придбанням, за 2018 рік на загальну суму 377128,65 грн.
		Так, згідно наданої платником податків ОСОБА_1 до заперечення інформації та її документального підтвердження, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2018р. року складали 2968487,56 грн. (без ПДВ), станом на 31.12.2018р. - 3355022,51 грн. (без ПДВ), кредиторська заборгованість за отримані товарно-матеріальні цінності станом на 01.01.2018р. складала 989469,76 грн. (без ПДВ) та станом на 31.12.2018р. 699491,68 грн. (без ПДВ), дебіторська заборгованість (сплачені та не отримані ТМЦ) станом на 01.01.2018р. складала 6916,75 грн. (без ПДВ) та станом на 31.12.2018р. - 11683,38 грн. (без ПДВ).
		Згідно податкової інформації, яка зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів (Єдиний реєстр податкових накладних) за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей отриманих від платників ПДВ з урахуванням коригування складає 13348620,3 грн. Враховуючи придбання ТМЦ у неплатників ПДВ (контрагенти - платники єдиного податку) на суму 83618,87 грн. (підтверджено документально), а також у Херсонська філія ГІП «Таврія Плюс» (31929492) на суму 16264,79 грн. (без ПДВ) та ТОВ «Аграрно - торгівельна компанія Альянс» (37048781) на суму 105929,57 грн. (без ПДВ), фактична вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що утворюють основу витрат при реалізації товарів за 2018 рік повинна становити 13076369,1 грн., а за даними обліку платника податків ОСОБА_1 , що надані до заперечення платником податків, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, складає 13453497,75 грн., розбіжність за 2018 рік становить 377128,65 грн.
		Вартість ТМЦ за даними перевірки становить 13757648,76 + 2968487,56 - 3355022,51 + 6916,75 - 11683,38 - 989469,76 + 699491,68=13076369,1 грн. 
		Перевіркою правильності визначення вартості, документально підтверджених, витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік встановлено їх завищення на загальну суму 377128,65 грн. (без ПДВ).
		Зазначена сума стала базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та ЄСВ за 2018 рік.
		Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено заниження сум єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік на загальну суму на суму 82968,29 грн.
		В порушення пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України із змінами і доповненнями, встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 військового збору на суму 5656,93 грн. за 2018 рік.
		Висновком акту перевірки, з урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, є порушення:
		- п. п. 177.2,177.4 ст.177 ПК України, а саме не нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності за 2018 рік на суму 67883,16 грн.;
		- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - заниження сум єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2015-2018р.р. на загальну суму 90349,18 грн., в т.ч. за 2015р. - на 2532,87 грн., за 2016р. - на 1749,27 грн., за 2017р. - на 3098,75 грн., за 2018р. - на 82968,29 грн.;
		- п. 177.4 ст. 177, п. п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності за 2018 рік на 5656,93 грн.;
		- п.63.3. ст.63, п. 117.1 ст. 117 ПК України - платником вчасно та в повному обсязі не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20 - ОПП за 2016-2018 роки.
		В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки податковим органом  прийнято податкові повідомлення-рішення 13.01.2020р.: №0001643305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 84853,95 грн.; №0001653305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 7071,16 грн.; №0001663305, яким позивачу визначено суму адміністративних штрафів в розмірі 170 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020р. №Ф-0000073305 на суму 90349,18 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000153305 на суму 10454,51 грн. 
		Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.
		Процедура проведення перевірки не є предметом спору.
		Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
		- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп.177.4.1. п.177.4 ст.177 ПК України);
		- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
		обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп.177.4.2. п.177.4 ст.177 ПК України);
		- суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп.177.4.3. п.177.4 ст.177 ПК України);
		- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.177.4.4. п.177.4 ст.177 ПК України).
		Відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:
		- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
		- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
		- витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;
		- документально не підтверджені витрати.
		Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. 
		Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. (п.177.10 ст.177 ПК України).
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка проводила перевірку, пояснила, що під час перевірки не досліджувалась книга обліку доходів і витрат через наявність в ній вибіркових записів. Проте, в акті перевірки стосовно даного твердження відсутні будь-які записи.  
		Податковим органом стверджується, що витрати позивача, пов`язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, які беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік завищено на суму 377128,65 грн. (без ПДВ).
		При цьому податковий орган не встановив за рахунок операцій з якими саме контрагентами (платниками ПДВ або платниками єдиного податку) виникла розбіжність.
		Не встановлено групи товарно-матеріальних цінностей, за якими виникла розбіжність, не проведено інвентаризацію, не досліджено книгу обліку доходів і витрат позивача (в акті перевірки не вказується, що позивач не веде книгу обліку доходів і витрат). Зустрічні звірки не проводились, запити не направлялись.
		Наразі, єдиним доказом існування розбіжностей витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік на суму 377128,65 грн. є два абзаци тексту та таблиця з числовими показниками, наведені в листі №24/ФОП/21-22-33-05 від 09.01.2020р.
		Натомість, на вимогу суду позивач надав повний пакет первинної документації, пов`язаної з формуванням витрат.
		В той же час, в п. 2.6 «Податок на додану вартість» розділу 2 акту перевірки №123/21-22-33-05/2624721235 від 06.12.2019р. зазначено, що за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. платником податків ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 7141221 грн. а саме: за 2016р. - 1782634 грн., за 2017р. - 2410878 грн., за 2018р. - 2947709 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. не встановлено їх заниження.
		За період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 7355405 грн.,. у т.ч.: за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. - у сумі 2186342 грн., за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. - у сумі 2327097 грн.; за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. - у сумі 2841966 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. не встановлено його завищення.
		Таким чином, завищення платником ПДВ витрат на придбання у невстановлених контрагентів, які перебувають на невстановлених групах оподаткування (загальної або єдиний податок), невстановлених груп товарно-матеріальних цінностей, які беруть безпосередню участь в отриманні доходу позивача та наявність або відсутність яких не перевірялась, шляхом дослідження книги обліку доходів і витрат, за висновком превіряючого не вплинуло на показники ПДВ.
		Як не вплинули такі дії і на обов`язки позивача по утриманню з доходів невстановлених контрагентів, у разі якщо ці контрагенти є фізичними особами-підприємцями або фізичними особами, податку з доходів фізичних осіб, оскільки в даному випадку йде мова про безпідставне перерахування коштів за відсутності отриманих товарно-матеріальних цінностей.
		Фактично за позицією відповідача, позивач сплатив невідомим особам 377128,65 грн., які задекларував разом з підтвердженими витратами в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.  
		Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
		Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).
		Проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Крім того, положення підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.
		Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879).
		Відповідно до пункту 2 вказаного Положення останнє застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності.
		Таким чином, вказаний нормативно-правовий акт не поширює свою дію на фізичних осіб-підприємців, при цьому інші нормативні вказівки щодо порядку організації, строків, вимог до документального оформлення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей для фізичних осіб - підприємців у чинному законодавстві відсутні. Втім, враховуючи обов`язок платника податків провести таку інвентаризацію на вимогу контролюючого органу, суд вважає за можливе використання фізичною особою-підприємцем приписів Положення №879 для проведення та оформлення результатів відповідної інвентаризації.
		Абзацом 6 пункту 7 Положення №879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. Інвентаризація має розпочатися в термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
		Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
		Пункт 18 розділу ІІ Положення №879 передбачає, що інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.
		Доказів звернення відповідача до позивача із вимогою провести інвентаризацію ТМЦ за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. сторони суду не надали.
		Фактично, відповідач всупереч вимог ПК України та Положення №879 не в порядок та не в спосіб передбачений законом дійшов висновку завищення витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік на загальну суму 377128,65 грн. (без ПДВ), без проведенні інвентаризації, що є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, а також належність або не належність понесених у зв`язку з придбанням таких ТМЦ витрат. 
		Доказів видачі позивачем розпорядчого документа про створення інвентаризаційної комісії для проведення інвентаризації чи уповноваження інших осіб на проведення такої інвентаризації на вимогу податкового органу, контролюючим органом не надано.
		Окремо суд звертає увагу, що в період перевірки не складалось жодних звіряльних відомостей, які б дали можливість виявити рух ТМЦ та їх вартість.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю суттю інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. 
		Відсутність інвентаризації залишків запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про завищення витрат на придбання ТМЦ.
		Слід зауважити, що за наслідками документальної планової перевірки, в рамках якої і необхідно було здійснити інвентаризацію, жодних висновків про нестачу ТМЦ відповідачем сформульовано не було. 
		На переконання суду, наведені обставини, з урахуванням відсутності інвентаризації, як такої взагалі, не можуть свідчити про об`єктивність висновків відповідача щодо завищення витрат на придбання ТМЦ.
		Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі №807/1556/17 (провадження №К/9901/22797/19).
		Таким чином база для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ за 2018 рік відповідачем не доведена. 
		В разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
		Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
		Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції  такого суб`єкта владних повноважень.
		В зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення 13.01.2020р.: №0001643305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 84853,95 грн.; №0001653305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 7071,16 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020р. №Ф-0000073305 на суму 90349,18 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000153305 на суму 10454,51 грн. підлягають скасуванню.
		Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001663305 про застосування штрафної санкції відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПКУ (не подання заяви 20-ОПП), суд враховує наступне.
		Відповідач стверджує про порушення позивачем правил обліку та застосовує санкцію передбачену п. 117.1 ст.117 ПК України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом.
		Згідно п. 63.3. ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. 
		Норми ПК України не встановлюють строки взяття на облік за неосновним місцем реєстрації, що в свою чергу виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно п. 117.1 ст.117 ПК України. Крім того позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, о не заперечується відповідачем. 
		Посилання відповідача на строки встановлені наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» № 1588 від 09.12.2011р. є помилковим, оскільки, як вже зазначалося вище, санкція ст. 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків встановлених виключно кодексом. 
		Відповідач вважає, що неподання позивачем в порядку обліку платників податків і зборів затвердженим Наказом Мінфіна України №1588 від 09.12.2011р. заяви за формою 20-ОПП і є неподання заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі.
		Слід зазначити, що згідно п. 8.4. вказаного Наказу №11588 від 09.12.2011р., повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		Тобто в Наказі №1588 від 09.12.2011р. є строки виключно повідомлення про об`єкт оподаткування (яких в ПК України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об`єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже не повідомлення про об`єкти оподаткування не є підставою для відповідальності згідно п. 117.1 ст. 117 ПК України, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
		Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
		Відповідач належними доказами не підтвердив правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
		Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.01.2020 року №0001653305, 0001643305, 0001663305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020 року №Ф-0000073305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 13.01.2020 року №0000153305.
		Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1928 (одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім) грн. 10 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний  30 липня 2020 р. 
		 
		Суддя                                                                                                                  С.В. Гомельчук 
		 
		кат.  111060000

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...