Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2881/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Зміна договорів (правочинів); надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 20.08.2020. Зареєстровано: 20.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2020.
Дата набрання законної сили: 08.02.2021
Результат оскарження 08.02.2021 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2881/20
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Приватного підприємства "Верінет", м. Верхівцево Дніпропетровської області 
		до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро 
		про врегулювання розбіжностей по договору
		 
		Представники:
		від позивача: не з`явився;
		від відповідача: Козак Т.В., довіреність № 838 від 08.11.2019, адвокат.
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Приватне підприємство "Верінет" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить визнати укладеною додаткову угоду до договору на компенсацію затрат, пов`язаних із сумісним підвішуванням телекомунікаційних проводів від 04.03.2013 № 04002-00 між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" та Приватним підприємством "Верінет", з урахуванням розбіжностей в редакції позивача.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач своєчасно надіслав відповідачу додаткову угоду № 3 від 26.12.2019 до договору, надану останнім, підписану позивачем із протоколом розбіжностей від 27.12.2019. Однак відповідач вказаний протокол не підписав, протокол узгодження розбіжностей не надав та на звернення позивача повідомив про необхідність демонтажу телекомунікаційних мереж, які належать позивачу, у зв`язку із закінченням строку дії договору.
		 
		Ухвалою господарського суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.07.2020.
		 
		26.06.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що позивачем порушено вимоги ч. 3 ст. 188 ГК України і своєчасно не повідомлено відповідача про результати розгляду його пропозиції щодо укладання додаткової угоди № 3 до договору, у зв`язку із чим спірний договір припинив свою дію 03.03.2020. Крім того, редакція додаткової угоди № 3 від 26.12.2019, яку позивач просить суд визнати укладеною, не відповідає умовам типового договору. До того ж, позивачем порушено позасудовий порядок укладання додаткової угоди, визначений ст. 181 ГК України, оскільки проект додаткової угоди № 3 від 26.12.2019, що є предметом даного спору, на адресу відповідача не направлявся. Проект додаткової угоди № 3 від 27.02.2020 не може вважатись пропозицією укласти договір, в розумінні ст. 181 ГК України. Також, відповідач вважає, що заявлені витрати на правову допомогу є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів їх понесення. Просив у позові відмовити.
		 
		У підготовчому засіданні 07.07.2020 оголошено перерву до 30.07.2020 для надання сторонами витребуваних судом документів.
		 
		14.07.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів відповідача, зазначав, що своєчасно надіслав відповідачу протокол розбіжностей від 27.12.2019 до додаткової угоди № 3 від 26.12.2019. Позивач наголошує, що договір має бути приведений у відповідність із ч. 6 ст. 16 Закону України "Про доступ до об"єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" у місячний строк з дня виставлення вимоги (п. 2 Розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Закону). Саме цією нормою Закону повинні керуватись сторони, оскільки вона є спеціальною у порівнянні зі ст. 188 ГК України. Крім того, позивач надсилав відповідачу протокол розбіжностей від 27.12.2019 та від 18.01.2020 до додаткової угоди № 3 від 26.12.2019, оскільки вона не відповідає умовам типового договору, а також положенням Закону. Позивач виконав вимоги ч. 4 ст. 181 ГК України у встановлені строки. Саме відповідач порушив вимоги ч. 5 ст. 181 ГК України, у зв"язку з чим позивач, згідно з ч. 4 ст. 188 ГК України, звернувся до суду з позовом. Позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди № 3 від 27.02.2020 та не заперечує, що тексти направлених протоколів розбіжностей і додаткової угоди є різними. Вказана додаткова угода була надіслана, зважаючи на положення Закону та з метою приведення правовідносин сторін до вимог цього Закону. Просив позов задовольнити.
		 
		Ухвалою господарського суду від 30.07.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 11.08.2020.
		 
		У судовому засіданні 11.08.2020 оголошено перерву до 18.08.2020.
		 
		Позивач явку повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений під розписку у попередньому судовому засіданні 11.08.2020.
		 
		Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.
		З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.
		 
		У судовому засіданні 18.08.2020 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
		 
		В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
		 
		                                                                     ВСТАНОВИВ:
		 
		Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав для визнання укладеною додаткової угоди № 3 від 26.12.2019 до договору від 04.03.2013 № 04002-00, з урахуванням розбіжностей в редакції позивача.
		 
		На підтвердження обставин, які є предметом доказування у даній справі, позивач надав до матеріалів справи такі докази:
		- копії договору на компенсацію затрат, пов`язаних із сумісним підвішуванням телекомунікаційних проводів від 04.03.2013 № 04002-00 з Додатком;
		- копії додаткових угод від 15.08.2013 № ДС-01/04002-00, від 01.09.2013 № ДС-02/04002-00 з додатками;
		- копії листа за № 96/0201 від 26.12.2019 з додатком;
		- копію листа за № 1/08 від 27.12.2019 з додатком;
		- копію накладної № 002246 від 03.01.2020;
		- роздруківки електронних квитків;
		- копію сторінок закордонного паспорту НК № 097855;
		- копію листа за № 2 від 18.01.2020;
		- копії фіскального чеку від 21.01.2020, рекомендованого повідомлення № 5160002728066;
		- копію протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 3 від 18.01.2020;
		- копії фіскального чеку від 21.01.2020, рекомендованого повідомлення № 5160002728007;
		- копію листа за № 7/0201 від 10.02.2020;
		- копію поштового відправлення № 5160002762892 від 13.02.2020;
		- копію листа за № 5/3609 від 22.02.2020;
		- копію фіскального чеку від 28.02.2020;
		- копію листа за № 6/3609 від 27.02.2020 з додатком;
		- копії фіскальних чеків від 03.03.2020;
		- копію листа за № 18/0201 від 16.03.2020;
		- копію конверту № 5160002800298;
		- Додаток 2 до Правил "договір з доступу до елементів інфраструктури об"єкта електроенергетики";
		- копію рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/11-р/к від 14.05.2020.
		 
		На спростування обставин, які є предметом доказування у даній справі, відповідач надав до матеріалів справи такі докази:
		- копію листа за № 96/0201 від 26.12.2019;
		- Додаток 2 до Правил "договір з доступу до елементів інфраструктури об"єкта електроенергетики";
		- копію листа за № 2 від 18.01.2020;
		- копію протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 3 від 18.01.2020;
		- копію конверту № 5160002728007, роздруківки з сайту "Укрпошта";
		- копію листа за № 7/0201 від 07.02.2020;
		- копію рекомендованого повідомлення № 5160002762892;
		- копію листа за № 1/08 від 27.12.2019;
		- копію листа за № 6/3609 від 27.02.2020 з додатком;
		- копію конверту № 5160002779124;
		- роздруківки з сайту "Укрпошта".
		 
		 
		Так, судом встановлено, що 04.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", (власник повітряних ліній) та Приватним підприємством "Верінет" (власник телекомунікаційних мереж) укладено договір на компенсацію затрат, пов`язаних із сумісним підвішуванням телекомунікаційних проводів № 04002-00 (далі - договір).
		Відповідно до п. 1.1. договору власник телекомунікаційних мереж здійснює на території м. Верхівцеве, смт. Новомиколаївка, смт. Дніпровське підвіску 22,78 км телекомунікаційних ліній на опорах, що належать власнику повітряних ліній згідно з додатком № 1, в якому відображено список вулиць, за якими погоджено прокладання телекомунікаційних проводів.
		Згідно з п.п. 6.1-6.3 договору договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін і укладається на строк до 1 року, з правом пролонгації, шляхом укладення додаткової угоди. Договір вважається продовженим на 1 рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Зміни і доповнення до договору можливі лише шляхом підписання повноважними представниками сторін додаткових угод та інших додатків, що є невід"ємними його частинами.
		 
		Додатковою угодою від 15.08.2013 № ДС-01/04002-00 до договору збільшено довжину телекомунікаційних ліній на опорах до 38,300 км та встановлено загальну вартість договору на суму 44    886 грн. 07 коп. (ПДВ 7    481 грн. 01 коп.).
		 
		Додатковою угодою від 01.09.2013 № ДС-02/04002-00 до договору збільшено довжину телекомунікаційних ліній на опорах до 60,500 км та встановлено загальну вартість договору на суму 62    491 грн. 80 коп. (ПДВ 10    415 грн. 30 коп.).
		 
		26.12.2019 відповідач вручив позивачу лист за № 96/0201 від 26.12.2019, в якому повідомив про необхідність у строк до 31.12.2019 підписати та направити відповідачу Додаткову угоду № 3 до договору, з метою приведення його у відповідність до норм діючого законодавства (Закону України "Про доступ до об"єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж") та необхідністю укладення договору, що відповідає положенням Правил надання доступу до інфраструктури об"єкту електроенергетики. Додатком до листа були 2 примірники Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019 (т. 1, а.с. 35-42, 115).
		 
		Позивач стверджує, що, не погодившись з такою редакцією, 03.01.2020 надіслав відповідачу Протокол розбіжностей від 27.12.2019 до Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019 разом з двома підписаними примірниками цієї угоди та листом за № 1/08 від 27.12.2019.
		 
		Крім того, позивач зазначає, що відповіді від відповідача на вищевказаний протокол розбіжностей не надходило, а також не надходило відомостей щодо його отримання. 
		Тому, 21.01.2020 позивач повторно надіслав відповідачу Протокол розбіжностей від 18.01.2020 до Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019 та лист за № 2 від 18.01.2020 (т. 1, а.с. 57-68, 121-127).
		 
		20.02.2020 позивач отримав від відповідача лист за № 7/0201 від 10.02.2020, в якому зазначив, що позивач у встановлені строки не надіслав відповіді на пропозицію укласти Додаткову угоду № 3, а тому договір не вважається продовженим на наступний строк (т. 1, а.с. 69-71, 128, 129).
		 
		Позивач зазначає, що у відповідь надіслав листа за № 5/3609 від 22.02.2020, в якому вказав, що двічі надсилав відповідачу Протокол розбіжностей до Додаткової угоди № 3 (т. 1, а.с. 72-74).
		 
		Також, 03.03.2020 позивач надіслав відповідачу проект Додаткової угоди № 3 від 27.02.2020 в редакції позивача (т. 1, а.с. 75-85, 131-138).
		 
		Проте, листом за № 18/0201 від 16.03.2020 відповідач повідомив, що договір не продовжено на наступний рік і він припинив дію з 03.03.2020, отже у сторін відсутні підстави для укладення додаткової угоди. Крім того, відповідач повідомив про необхідність демонтажу телекомунікаційних мереж, які належать позивачу (т. 1, а.с. 86).
		 
		Позивач зазначає, що на теперішній час відносини між сторонами договору залишаються неврегульованими.
		 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		 
		04.06.2017 набрав чинності Закон України "Про доступ до об"єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" (далі - Закон).
		Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов`язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.
		 
		Відповідно до норм Закону розроблено та впроваджено в дію Правила надання доступу до інфраструктури об"єкта електроенергетики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 № 853 (далі - Правила) і Методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об"єкта електроенергетики, затверджену наказом Міненерговугілля від 10.12.2018 № 622 (далі - Методика).
		 
		За приписами п. 2 Правил власник технічних засобів телекомунікацій - суб`єкт господарювання (оператор, провайдер телекомунікацій), у власності (володінні) якого перебувають технічні засоби телекомунікацій.
		Згідно зі ст. 1 Закону замовник доступу до інфраструктури об`єкта доступу (далі - замовник) - суб`єкт господарювання (оператор, провайдер телекомунікацій або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об`єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об`єкта доступу або який уклав договір з доступу.
		Підпунктом 1 пункту 41 Правил передбачено, що власник (володілець) має право вимагати укладення договору з доступу для надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики.
		Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов`язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку.
		 
		Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. 
		Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.  Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. 
		Згідно з п. 2 Розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Закону чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.
		 
		Як було встановлено судом вище, 26.12.2019 відповідач вручив позивачу лист за № 96/0201 від 26.12.2019, в якому повідомив про необхідність у строк до 31.12.2019 підписати та направити відповідачу Додаткову угоду № 3 до договору, з метою приведення його у відповідність до норм діючого законодавства (Закону України "Про доступ до об"єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж") та необхідністю укладення договору, що відповідає положенням Правил надання доступу до інфраструктури об"єкту електроенергетики. Додатком до листа були 2 примірники Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019.
		 
		Враховуючи положення ст. ст. 181, 188 Господарського кодексу України та п. 2 Розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про доступ до об"єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", позивач повинен був повідомити відповідача про результати розгляду Додаткової угоди № 3 не пізніше 15.01.2020 з метою приведення договору у відповідність із ч. 6 ст. 16 Закону у місячний строк з моменту отримання позивачем Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019.
		 
		Однак, позивач не довів належними та допустимими доказами, що у визначений ст. ст. 181, 188 Господарського кодексу України та п. 2 Розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Закону строк повідомив відповідача про результати розгляду пропозиції щодо укладення Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019 з метою приведення договору у відповідність із ч. 6 ст. 16 Закону у місячний строк з моменту отримання позивачем Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019.
		 
		Посилання позивача на накладну № 002246 від 03.01.2020, як на доказ надсилання відповідачу Протоколу розбіжностей від 27.12.2019 до Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019, суд вважає безпідставними, оскільки вказана накладна оформлена неналежним чином.
		 
		Крім того, із матеріалів справи не вбачається, що позивач надсилав відповідачу проект саме тієї Додаткової угоди № 3 від 26.12.2019, з урахуванням розбіжностей в редакції позивача, яку останній просить суд визнати укладеною.
		 
		Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
		За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		За встановлених обставин, позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 04.03.2013 № 04002-00, з урахуванням розбіжностей в редакції позивача, задоволенню не підлягають.   
		 
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на останнього.
		 
		Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		                                                                   ВИРІШИВ:
		 
		У позові Приватного підприємства "Верінет" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про врегулювання розбіжностей по договору відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
		 
		 
		Повне рішення складено  20.08.2020
		      
		 
		Суддя                                                                                                               І.А. Рудь

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...