Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 573/553/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 04.09.2020. Зареєстровано: 06.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2024
Результат оскарження 18.11.2024 Сумський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/573/11/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014200000000039

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 573/553/14-к 
		Номер провадження 1-кп/573/11/20 
		 
		В И Р О К
		і м е н е м У к р а ї н и
		04 вересня 2020 року м. Білопілля
		 
		 
		Білопільський районний суд Сумської області в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		з участю секретарів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинувачених  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		захисників  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
		потерпілого  ОСОБА_16 ,
		спеціаліста  ОСОБА_17 ,
		свідків  ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля кримінальне провадження по обвинуваченню:
		ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля, Сумської області, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 3612, ч. 2 ст. 3612, ч. 4 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_9 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді Куянівського сільського голови Білопільського району Сумської області, раніше не судимого,
		за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України,
		ОСОБА_10 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля, Сумської області, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ч. 1 ст. 366 (у редакції від 18.10.2012), ч. 1 ст. 364 КК України,
		ОСОБА_11 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_4 , українця, громадянина України, уродженця м. Сум, з вищою освітою, неодруженого, працюючого заступником директора СТБ «Сумиагропромбіржа», проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
		за ч. 5 ст. 27  ч. 1 ст. 364 КК України,
		в с т а н о в и в :
		1. Досудовим розслідуванням ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачуються в наступному.
		Згідно з рішенням І сесії VI скликання Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 11.11.2010 ОСОБА_9 приступив до виконання повноважень Куянівського сільського голови Білопільського району Сумської області і йому присвоєно 8 ранг службової особи місцевого самоврядування в межах четвертої категорії посад.
		Відповідно до функціональних обов`язків працівників апарату управління Куянівської сільської ради він, як сільський голова,  голова виконкому, у своїй діяльності керувався законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державну службу», а також іншими нормативними актами державних органів і органів місцевого самоврядування, виконував функції, покладені на нього статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Згідно зі статтями 12, 42, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є посадовою особою територіальної громади села, наділеною рядом владних повноважень, зокрема, організує в межах визначених цим Законом роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, забезпечує підготовку на розгляд ради проектів соціально  економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, призначає на посади та звільняє з них керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів влади, підприємств, установ та організацій, які належать до комунальної власності та є розпорядником бюджетних коштів.
		Таким чином, голова Куянівської сільської ради ОСОБА_9 є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника місцевого самоврядування і як керівник органу місцевого самоврядування обіймає в ньому посаду, пов`язану з виконанням організаційно  розпорядчих та адміністративно  господарських функцій.
		Розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації від 15.07.2011 №557 ОСОБА_10 призначений на посаду першого заступника голови Білопільської районної держаної адміністрації (далі  Білопільська РДА) та 18.07.2011 йому присвоєно дев`ятий ранг державного службовця в межах четвертої категорії посад.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов`язки, визначені їх головами і несуть відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи.
		Відповідно до розпорядження голови Білопільської РДА від 07.12.2011 №998 «Про розподіл обов`язків між головою, першим заступником, заступниками голови та керівництвом апарату Білопільської районної державної адміністрації» перший заступник голови Білопільської РДА ОСОБА_10 в своїй діяльності керується законами України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999, «Про державну службу» від 16.12.1993, а також іншими законодавчими і нормативними актами України; виконує функції, покладені на нього статтями 6, 10, 40 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999; забезпечує реалізацію державної аграрної політики, раціональне використання та охорону земель і лісів, підвищення родючості ґрунтів, закупівлі лишків сільськогосподарських продуктів у населення, сприяння фермерським господарствам, розвитку підприємств агропромислового комплексу; координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форм власності в галузі сільського, лісового, рибного, мисливського господарства та садівництва; веде питання рибного господарства району; координує роботу у виконанні завдань відділу Держкомзему.
		Таким чином, перший заступник голови Білопільської РДА ОСОБА_10 постійно здійснював функції представника місцевого органу виконавчої влади і займав у ньому посаду, пов`язану з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій, тобто був службовою особою.
		Крім того, згідно з наказом Державного агентства земельних ресурсів Держземагентства України від 21.03.2013 №971 ОСОБА_8 призначено на посаду начальника Відділу Держземагенства у Білопільському районі Сумської області в порядку переведення з посади заступника начальника цього ж відділу і йому присвоєно 13 ранг державного службовця в межах шостої категорії посад.
		Відповідно до функціональних обов`язків ОСОБА_8 представляє інтереси відділу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами; організовує та забезпечує виконання відділом відповідних актів законодавства, наказів Мінагрополітики України, доручень міністра та його заступників; вносить начальнику головного управління Держземагентства в Сумській області пропозиції, щодо пріоритетів роботи відділу та звітує перед ним за виконання покладених на відділ завдань; здійснює добір кадрів у відділ, формує кадровий резерв, призначає та звільняє з посад державних службовців відділу, присвоює їм ранги державних службовців; керує відділом і несе персональну відповідальність за результати його діяльності, ведення державного земельного кадастру; проводить заходи з моніторингу та охорони земель, координує діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань, пов`язаних з встановленням, унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням та збереженням географічних назв. У межах, визначених законодавством, бере участь у погодженні документації землеустрою.
		Також, ОСОБА_8 як державний службовець під розпис 15.01.2013 попереджений про спеціальні обмеження, встановлені законодавством України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції».
		Таким чином, обіймаючи посаду начальника Відділу Держземагенства у Білопільському районі Сумської області ОСОБА_8 був службовою особою, яка постійно здійснює функції представника органу державного управління і як керівник органу державного управління обіймає в ньому посаду, пов`язану з виконанням організаційно  розпорядчих та адміністративно  господарських функцій.
		Згідно з наказом директора Сумської товарної біржі «Сумиагропромбіржа» від 01.08.2008 №24 ОСОБА_11 прийнятий на посаду заступника директора зазначеної біржі.
		У червні 2012 року мешканець м. Сум ОСОБА_34 вирішив орендувати земельну ділянку з водним об`єктом (ставком). Будучи знайомим з головою Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області ОСОБА_9 , ОСОБА_34 вирішив з`ясувати в нього наявність ставків на території с. Куянівка, можливість і порядок укладення договору оренди.
		Під час особистої зустрічі на початку червня 2012 року ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_35 , що на території Куянівської сільської ради Білопільського району Сумської області наявна земельна ділянка загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), який можна використовувати для риборозведення. Також, ОСОБА_9 повідомив, що вказану земельну ділянку за певних обставин можливо орендувати і запропонував ОСОБА_35 разом поїхати та оглянути її. Після огляду вказаної земельної ділянки останній висловив ОСОБА_9 свої наміри орендувати її.
		Зрозумівши, що ОСОБА_34 має бажання здійснювати господарську діяльність і для цього йому необхідно укласти договір оренди земельної ділянки, ОСОБА_9 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, розуміючи, що чинним законодавством визначена процедура передачі в оренду земельних ділянок під водними об`єктами, вирішив вчинити зловживання своїм службовим становищем всупереч інтересам служби в особистих інтересах ОСОБА_36 . Зокрема, достовірно знаючи, що передача земельних ділянок під водними об`єктами здійснюється за результатами проведення аукціону, розуміючи, що участь в аукціоні можуть приймати й інші учасники, тим більше здобути перемогу в ньому, ОСОБА_37 вирішив вжити ряд заходів, використовуючи своє службове становище, з метою забезпечення перемоги саме ОСОБА_38 в аукціоні, і, як результат, укладення саме з ним договору оренди земельної ділянки. При цьому ОСОБА_37 розумів, що вказаними діями він порушує чинне законодавство України, що має забезпечити конкурентну процедуру передачі в оренду земельних ділянок під водними об`єктами на найбільш економічно вигідних умовах для держави.
		Бажаючи досягнути поставлену мету  забезпечити укладення договору оренди земельної ділянки саме з ОСОБА_39 , розуміючи, що дана процедура є досить складна, довготривала та включає в себе різні етапи, ОСОБА_9 вирішив залучити до вчинення злочину інших осіб - ОСОБА_8 і ОСОБА_10 .
		Крім того, розуміючи непереборне бажання ОСОБА_38 укласти договір оренди земельної ділянки, те, що ОСОБА_34 не обізнаний у чинному законодавстві, що регулює питання передачі в оренду земельних ділянок під водними об`єктами, а також те, що останній у повній мірі довіряє йому, ОСОБА_37 вирішив під приводом оплати витрат заволодіти грошовими коштами ОСОБА_36 . З метою доведення свого умислу до кінця ОСОБА_37 вирішив залучити до вчинення злочину ОСОБА_8 .
		Реалізуючи свій злочинний умисел, у червні 2012 року, точний час і місце не встановлені, ОСОБА_9 вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 і ОСОБА_10 . Вказані особи домовилися між собою, що кожен з них в рамках наданих повноважень буде вживати всіх заходів, які формально є законними, але вчиняються не в інтересах служби, а в особистих інтересах ОСОБА_38 , з метою укладення з останнім договору оренди земельної ділянки загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по вул. Валіївській, у с. Куянівка, Білопільського району, Сумської області. Крім того, вказані особи домовилися, що поряд з виконанням дій, необхідних для укладення договору оренди земельної ділянки під водним об`єктом з ОСОБА_39 , вони поставлять вимогу останньому передати їм грошові кошти під виглядом сплати за послуги та оплати витрат, пов`язаних з даним процесом.
		Також, реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, у червні 2012 року, точної дати та місця не встановлено, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_35 , що з метою виготовлення технічної документації на земельну ділянку загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по АДРЕСА_2 , останній має передати йому 18000 грн. в якості оплати за його послуги.
		У подальшому, з метою виконання спільного злочинного умислу щодо сприяння ОСОБА_35 в отриманні в оренду земельної ділянки, ОСОБА_9 , використовуючи власне службове становище Куянівського сільського голови Білопільського району, 22.06.2012 року в точно не встановлений час, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи на меті задоволення приватного інтересу ОСОБА_38 , організував розгляд на сесії Куянівської сільської ради питання про клопотання перед Білопільською РДА про внесення земельної ділянки загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по вул. Валіївській, у с. Куянівка, Білопільського району, Сумської області, у перелік об`єктів для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону.
		Того ж дня, у точно не встановлений час, ОСОБА_9 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вчинення зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби в особистих інтересах ОСОБА_38 , діючи умисно, перебуваючи в приміщенні Куянівської сільської ради за адресою: Сумська область,Білопільський район,с.Куянівка,вул.Кайдаша,2, на засіданні чотирнадцятої сесії шостого скликання Куянівської сільської ради проголосував за прийняття рішення про клопотання перед Білопільською РДА про внесення земельної ділянки загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по вул. Валіївській, у с. Куянівка, Білопільського району, Сумської області, у перелік об`єктів для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону.
		Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, 22.06.2012 року, у точно не встановлений час, підписав рішення сесії Куянівської сільської ради питання про клопотання перед Білопільською РДА про внесення земельної ділянки загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по вул. Валіївській, у с. Куянівка, Білопільського району, Сумської області, у перелік об`єктів для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону.
		Вчиняючи вищевказані дії, ОСОБА_9 усвідомлював той факт, що його вчинки були спрямовані на задоволення особистих інтересів ОСОБА_38 , а не на забезпечення передачі в оренду земельної ділянки під водним об`єктом на конкурентних засадах, тобто з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому ОСОБА_37 , спілкуючись з ОСОБА_39 , у повній мірі запевнив останнього, що за його участі та за особистого втручання ОСОБА_8 і ОСОБА_10 той, не зважаючи на передбачену чинним законодавством процедуру передачі в оренду земельної ділянки під водним об`єктом, зможе без перешкод укласти договір оренди, не зважаючи на інших осіб. Таким чином, своєю поведінкою 
		ОСОБА_9 створював у ОСОБА_38 беззаперечне враження, що передбачені чинним законодавством України процеси все ж таки не є обов`язковими і можуть бути порушені без будь-яких негативних наслідків.
		У свою чергу ОСОБА_10 , обіймаючи посаду першого заступника голови Білопільської РДА, будучи представником влади, реалізовуючи спільний злочинний умисел, на підставі подання голови Куянівської сільської ради ОСОБА_9 , діючи всупереч інтересам служби, в особистих інтересах ОСОБА_38 , у період часу з 27.06.2012 по 25.07.2012 організував включення до розпорядження голови Білопільської РДА «Про затвердження переліку земельних ділянок, запропонованих для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону на території Іскрисківщинської та Куянівської сільських рад» від 25.07.2012 №572 земельної ділянки під водним об`єктом (ставком) площею 14,3 га, розташованої по АДРЕСА_2 .
		У подальшому, діючи в особистих інтересах ОСОБА_38 , маючи на меті забезпечення всіх необхідних умов для отримання останнім в оренду вказаної вище земельної ділянки, ОСОБА_10 29.10.2012, перебуваючи на робочому місці, у точно не встановлений час, вніс неправдиві відомості до договору від 29.10.2012 №59.01.16.2572, укладеного між Білопільською РДА в особі ОСОБА_40 і Білопільським районним виробничим відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» в особі ОСОБА_8 і кошторису договірної ціни проектно-вишукувальних робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, шляхом виконання в них особистих підписів від імені голови Білопільської РДА ОСОБА_41 .
		Водночас, відповідно до договору від 29.10.2012 №59.01.16.2572, укладеного між Білопільською РДА в особі ОСОБА_40 і Білопільським районним виробничим відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» (на момент укладення договору) в особі ОСОБА_8 і кошторису договірної ціни проектно-вишукувальних робіт на останніх покладався обов`язок по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), розташований по вул. Валіївській, у с. Куянівка, Білопільського району, Сумської області.
		У ході зустрічі з ОСОБА_8 , яка відбулася 25.01.2013 у службовому кабінеті останнього за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_34 запевнив останнього в своїх намірах отримати в оренду земельну ділянку загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що знаходиться за вказаною вище адресою.
		У свою чергу ОСОБА_8 запевнив ОСОБА_38 , що вчинить всі необхідні дії, щоб якнайшвидше та без будь-яких перешкод виготовити всю необхідну документацію. Водночас, реалізовуючи спільний з ОСОБА_9 злочинний умисел, направлений на заволодіння грошима ОСОБА_38 , у ході зустрічі, яка відбулася 25.01.2013 у службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_42 запевнив ОСОБА_38 , що той має сплачувати грошові кошти за виготовлення документації, тим самим ввів його в оману.
		Крім того, маючи за мету задоволення особистих інтересів ОСОБА_38 , реалізуючи спільний з ОСОБА_43 і ОСОБА_10 злочинний умисел, використовуючи надані йому повноваження, ОСОБА_8 у період з 25.01.2013 по 27.06.2013 організував у Відділі Держземагенства у Білопільському районі Сумської області виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по АДРЕСА_2 .
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 розумів, що маючи формальні підстави у вигляді договору від 29.10.2012 №59.01.16.2572, насправді він використовує надане йому службове становище в особистих інтересах ОСОБА_38 і всупереч інтересам служби. За таких обставин, у точно не встановлений час і місце ОСОБА_8 затвердив відповідний проект власним підписом.
		Таким чином, ОСОБА_8 створив у ОСОБА_38 враження, що всі дії вчиняються не на виконання вимог чинного законодавства, а в його особистих інтересах, що порушує конституційний принцип рівності всіх перед законом.
		У той же час, у ході особистих зустрічей ОСОБА_9 , розуміючи, що ОСОБА_34 зацікавлений в укладенні договору оренди в найкоротші строки, неодноразово наголошував останньому на необхідності передачі йому грошових коштів у сумі 27000 грн., з яких 18000 грн. для нього і 11000 грн. для ОСОБА_8 . Зокрема, у ході особистої зустрічі, зафіксованої за допомогою технічних засобів, яка відбулася 19.04.2013 у с. Куянівка, Білопільського району, Сумської області близько 12:00 години, ОСОБА_9 підтвердив свої наміри та необхідність передачі ОСОБА_39 грошей для нього і ОСОБА_44 .
		Продовжуючи доведення спільного з ОСОБА_9 і ОСОБА_8 злочинного умислу до кінця, достовірно знаючи положення чинного законодавства, що регламентують порядок передачі в оренду земельних ділянок під водними об`єктами, а саме: що укладення договору оренди має відбуватися виключно з переможцем аукціону, розуміючи, що самостійно довести злочин до кінця йому буде складно, ОСОБА_10 для справляння враження та зміцнення свого авторитету перед ОСОБА_39 вирішив залучити до вчинення злочину заступника директора СТБ «Сумиагропромбіржа» ОСОБА_11 .
		Так, у точно не встановлені час і місце залучив до своїх протиправних дій заступника директора СТБ «Сумиагропромбіржа» ОСОБА_11 , який на виконання спільної домовленості мав запевнити ОСОБА_38 у тому, що завдяки діяльності ОСОБА_10 саме він отримає в оренду земельну ділянку загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по АДРЕСА_2 .
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 запросив ОСОБА_38 і 17.05.2013 вони разом прийшли до службового кабінету ОСОБА_11 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де останній, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , повідомив ОСОБА_35 про можливість позитивного вирішення питання щодо отримання ним в оренду земельної ділянки загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по АДРЕСА_2 , за сприяння ОСОБА_10 . Крім того, ОСОБА_11 роз`яснив ОСОБА_35 умови проведення аукціону та повідомив про вартість послуг біржі.
		При цьому ОСОБА_11 , реалізуючи спільний з ОСОБА_10 злочинний умисел, заявив, що лише за їх сприяння ОСОБА_34 виграє аукціон і отримає право орендувати земельну ділянку в с. Куянівка, Білопільського району, а всі проблемні питання, які можуть виникнути після завершення аукціону і визнання ОСОБА_38 переможцем за його наслідками, будуть за безпосередньої участі ОСОБА_11 позитивно вирішені в інтересах ОСОБА_36 .
		Під час вказаної розмови, запевняючи ОСОБА_38 у вигідності їхньої пропозиції, ОСОБА_10 повідомив, що він, як перший заступник голови Білопільської РДА, забезпечить передачу йому земельної ділянки в оренду строком на 10 років, замість раніше обумовлених 7 років, зі сплатою мінімальної орендної плати та вони з ОСОБА_11 спільно забезпечать використання під час аукціону вигідного для ОСОБА_38 кроку торгів і вигідну для нього конкурсну пропозицію на аукціоні.
		Фактично забезпечити виконання обіцяного ОСОБА_10 і ОСОБА_11 так і не змогли, оскільки станом на 17.05.2013 нормативно грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 14,3 га, на якій розташований водний об`єкт (ставок), що по АДРЕСА_2 не була виготовлена, а тому підготувати лот до проведення аукціону було неможливо.
		Крім того, 30.07.2013 у АДРЕСА_2 , під час особистої зустрічі ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_38 грошові кошти в сумі 27000 грн., з якими з місця вчинення правопорушення зник і розпорядився ними на власний розсуд.
		Таким чином, діючи спільно, умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 і ОСОБА_11 всупереч інтересам служби, у порушення економічного інтересу держави, грубо нехтуючи вимогами Конституції та законів України щодо рівності всіх перед законом, вчиняли дії з використанням власного службового становища, які хоч формально і мали ознаки законних, але вчинялися на задоволення приватного інтересу ОСОБА_36 . У наслідок таких дій у ОСОБА_38 створилося враження, що норми законодавства для вищевказаних осіб не мають будь-якої сили і можуть ними не виконуватися, що вказані особи на власний розсуд можуть вирішувати питання, які чітко регламентовані законодавством, всупереч такому законодавству без будь-якої відповідальності.
		У результаті умисних дій ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 і ОСОБА_11 підірвано авторитет влади, що завдало істотної шкоди інтересам держави.
		2. Також органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в наступному.
		Відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів Держземагентства України від 21.03.2013 №971 ОСОБА_8 призначено на посаду начальника Відділу Держземагенства у Білопільському районі Сумської області в порядку переведення з посади заступника начальника цього ж відділу і йому присвоєно 13 ранг державного службовця в межах шостої категорії посад.
		Згідно з функціональними обов`язками ОСОБА_8 представляє інтереси відділу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами; організовує та забезпечує виконання відділом відповідних актів законодавства, наказів Мінагрополітики України, доручень міністра та його заступників; вносить начальнику головного управління Держземагентства в Сумській області пропозиції щодо пріоритетів роботи відділу та звітує перед ним, за виконання покладених на відділ завдань; здійснює добір кадрів у відділ, формує кадровий резерв, призначає та звільняє з посад державних службовців відділу, присвоює їм ранги державних службовців; керує відділом і несе персональну відповідальність за результати його діяльності, ведення державного земельного кадастру; проводить заходи з моніторингу та охорони земель, координує діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань, пов`язаних з встановленням, унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням та збереженням географічних назв. У межах, визначених законодавством, бере участь у погодженні документації землеустрою.
		Крім того, ОСОБА_8 , як державний службовець, 15.01.2013 попереджений під розпис про спеціальні обмеження, встановлені законодавством України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції».
		Таким чином, начальник Відділу Держземагентства у Білопільському районі Сумської області ОСОБА_8 є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника органу державного управління і як керівник органу державного управління обіймає в ньому посаду, пов`язану з виконанням організаційно  розпорядчих та адміністративно  господарських функцій.
		Відповідно до примітки 2 до статті 368 КК України начальник Відділу Держземагентства у Білопільському районі Сумської області, як керівник органу державного управління та службова особа віднесена до шостої категорії посад, ОСОБА_8 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого  економічне обґрунтування сівозміни та упорядкування угідь» від 02.11.2011 №1134, Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003, наказу державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 №391, Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» начальник райземвідділу повинен погоджувати своїм підписом дані проекти.
		Наказом Відділу Держземагентства у Білопільському районі Сумської області від 22.02.2012 №12 «Про внесення змін до наказу відділу від 23.01.2013 №6 «Про покладання обов`язків щодо здійснення функцій державних кадастрових реєстраторів» на ОСОБА_8 покладено обов`язки державного кадастрового реєстратора.
		Розробниками технічної документації із землеустрою щодо паювання земель сільськогосподарських підприємств, документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) створення обмінних файлів та іншої документації із землеустрою є підрядні організації, які згідно із Законом України «Про землеустрій» мають право на здійснення діяльності в сфері землеустрою відповідно до укладених договорів на виконання необхідних робіт. Статтею 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції від 16.10.2012 №5462) встановлено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин. Держателем земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин. Адміністратором земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин, і здійснює заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі. Пунктом 1 ст. 9 зазначеного закону визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізують політику в сфері земельних відносин. Пунктом 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, встановлено, що Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей державного земельного реєстратора, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або відмову в наданні відомостей.
		Захист персональних даних, які містяться в обмінних файлах, здійснюється відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13.01.2011, яким визначено, що інформацією про фізичну особу є (персональні дані)  відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Пунктом 2 зазначеної статті встановлено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
		Порядок та методи збирання, обробки, реєстрації, використання та поширення конфіденційної інформації, матеріалів та документів з обмеженим доступом встановлено Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010. Згідно зі статтею 16 цього закону порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних або відповідно до вимог закону. Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання вимог цього Закону або неспроможна їх забезпечити. Відповідно до статті 21 вказаного закону про передачу персональних даних третій особі володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб`єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом. Згідно зі статтею 24 держава гарантує захист персональних даних. Суб`єкти відносин, пов`язаних з персональними даними, зобов`язані забезпечити захист цих даних від незаконної обробки, у тому числі від втрати, незаконного або випадкового знищення, а також від незаконного доступу до них. Забезпечення захисту персональних даних у базі персональних даних покладається на володільця цієї бази. В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, організаціях, установах і на підприємствах усіх форм власності визначається структурний підрозділ або відповідальна особа, яка організовує роботу, пов`язану із захистом персональних даних при їх обробці, відповідно до закону.
		Відповідно до п. 1.2 Вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 02.11.2009 №573 (далі - Вимоги), обмінний файл - це електронний документ уніфікованої форми для обміну інформацією, яка використовується при веденні Поземельної книги та книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в електронному вигляді, державного земельного кадастру і здійсненні топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою. Згідно з розділом XV Вимоги в обмінному файлі вказується інформація про власника земельної ділянки та його документи.
		Будучи директором ТОВ «Кролевець-Земсервіс», виготовляючи на підставі договору проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь ТОВ «Білопілля-Агросвіт» на території Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад Білопільського району, ОСОБА_16 22.05.2013, у точно не встановлений час, прибув до Відділу Держземагентства України в Білопільському районі Сумської області за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. К. Лібкнехта, 20, де біля центрального входу зустрівся з ОСОБА_8 . У ході розмови з останнім, ОСОБА_16 повідомив, що для виготовлення проекту сівозмін йому необхідно отримати обмінні файли з координатами земельних ділянок, розташованих на території Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад, Білопільського району, Сумської області, які є в очолюваному ОСОБА_8 відділі.
		Усвідомлюючи, що вказані файли містять інформацію з обмеженим доступом, а саме: персональні дані власників земельних ділянок, достовірно знаючи, що несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом не допускається, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом та на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 за передачу йому обмінних файлів з координатами земельних ділянок.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_16 , що має можливість скопіювати та передати йому обмінні файли формату, але зазначив, що виокремити файли з координатами земельних ділянок, розташованих на території Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад Білопільського району Сумської області він не може, а скопіює всі обмінні файли з координатами земельних ділянок, розташованих на території Білопільського району Сумської області. Також ОСОБА_8 повідомив, що для цього йому потрібен електронний носій інформації  жорсткий диск. Крім того, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_16 , що за передачу останньому обмінних файлів з координатами земельних ділянок, розташованих на території Білопільського району Сумської області, останній має надати йому 5000 грн.
		У подальшому 24.05.2013 ОСОБА_16 передав для ОСОБА_8 диск «WD» s\nWX91ACOL9691 для запису на нього обмінних файлів.
		Отримавши вказаний диск, 25.05.2013 у точно не встановлений час, перебуваючи на робочому місці за невстановлених обставин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_8 скопіював на жорсткий диск обмінні файли формату, які містять у собі інформацію з обмеженим доступом, а саме: персональні дані власників земельних ділянок, тобто їх прізвища, імена по батькові, адреси проживання, серії і номера паспортів, а також ідентифікаційні номери, які зберігалися у Відділі Держземагентства України в Білопільському районі Сумської області, після чого по телефону повідомив ОСОБА_16 , що зможе 26.05.2013 приїхати до м. Путивль Сумської області для зустрічі з ним і передати диск з обмінними файлами, а також для отримання від ОСОБА_16 грошових коштів.
		Згідно з домовленістю 26.05.2013 ОСОБА_8 прибув до будівлі Путивльської РДА за адресою: м. Путивль, вул. Першотравнева, 84, де в автомобілі ОСОБА_16 ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у точно не встановлений під час розслідування час, передав останньому жорсткий диск «WD» s\nWX91ACOL9691, на який попередньо скопіював обмінні файли, тим самим несанкціоновано збув ОСОБА_16 інформацію з обмеженим доступом.
		Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_8 , перебуваючи біля будівлі Путивльської РДА за адресою: м. Путивль, вул. Першотравнева, 84, в автомобілі ОСОБА_16 ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав від останнього частину обумовленої суми коштів у розмірі 2500 грн. Крім того, ОСОБА_16 повідомив, що решту грошових коштів зможе надати наступного дня, на що ОСОБА_8 погодився.
		Також, у ході даної розмови ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_8 про те, що незабаром завершить роботу над проектом землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь ТОВ «Білопілля-Агросвіт» на території Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад Білопільського району і йому необхідно щоб ОСОБА_8 погодив даний проект.
		Згідно з пунктом 3.3.2 наказу Держкомзему «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації» від 03.12.2004 року №391 усі основні документи і матеріали, додані до об`єкта державної експертизи, повинні відповідати таким вимогам: додатки та передбачені законодавством погодження, а також висновок Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, повинні бути підписані керівником відповідального органу (організації), скріплені його печаткою та мати термін дії, графічні матеріали у встановлених законодавством випадках мають бути погоджені керівником територіального органу земельних ресурсів.
		Розуміючи, що ОСОБА_16 обов`язково необхідне погодження проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь землекористування ТОВ «Білопілля Агросвіт» на території Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад Білопільського району Сумської області, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом вимагання неправомірної вигоди в ОСОБА_16 за погодження проекту землеустрою.
		Діючи умисно та цілеспрямовано, всупереч інтересам служби, з метою отримання неправомірної вигоди за вчинення покладених на нього службових обов`язків, а саме: погодження вказаного проекту землеустрою, ОСОБА_8 , перебуваючи 26.05.2013 у м. Путивль Сумської області, у точно не встановлений час, висунув ОСОБА_16 вимогу передати йому неправомірну вигоду за погодження вказаного проекту, не називаючи її суми, а також повідомив, що узгодить з ним дане питання дещо пізніше.
		Продовжуючи свою протиправну діяльність, реалізуючи свій єдиний умисел, направлений на незаконне збагачення, 27.05.2013 ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_16 в м. Білопілля та в машині останнього ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав від нього другу частину обумовленої суми коштів у розмірі 2500 грн. за раніше збуту ОСОБА_16 інформацію з обмеженим доступом.
		У подальшому, на початку червня 2013 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_16 за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 прибув до Відділу Держземагентства України в Білопільському районі Сумської області, який розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. К. Лібкнехта, 20, де зустрівся з ОСОБА_8 на вулиці біля приміщення вказаного відділу. У ході розмови ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_8 , що випадково видалив раніше записані останнім обмінні файли і попрохав його повторно скопіювати їх на електронний носій інформації. Крім того, у ході розмови ОСОБА_8 повідомив йому, що погодить проект землеустрою лише за умови, якщо ОСОБА_16 передасть йому неправомірну вигоду в сумі 5000 грн. Сприймаючи такі вимоги ОСОБА_8 за реальні, ОСОБА_16 погодився їх виконати, адже розумів, що в разі невиконання цих вимог ОСОБА_8 може створити для нього реальні перешкоди у виконанні роботи з розроблення проекту землеустрою.
		У свою чергу ОСОБА_8 , розуміючи що обмінні файли містять інформацію з обмеженим доступом, а саме: персональні дані власників земельних ділянок, достовірно знаючи, що несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом не допускається, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно погодився це зробити. Крім того, ОСОБА_8 достовірно розумів, що вимагаючи та отримуючи винагороду від ОСОБА_16 за погодження проекту, він вчиняє кримінальне правопорушення.
		Отримавши диск, ОСОБА_8 у середині липня 2013 року в приміщенні Відділу Держземагентства в Білопільському районі Сумської області, що розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. К. Лібкнехта, 20, за невстановлених слідством обставин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, переслідуючи корисливі мотиви, повторно скопіював обмінні файли.
		У свою чергу, не повідомляючи головного спеціаліста Відділу Держземагентства України в Білопільському районі Сумської області ОСОБА_33 про свої протиправні наміри, наприкінці липня 2013 року, у точно не встановлені час і місце, ОСОБА_8 передав йому диск «WD» s\nWX91ACOL9691, на якому вже були скопійовані обмінні файли, і попросив передати його проектанту з м. Кролевець, тобто ОСОБА_16 .
		У подальшому, на виконання вимог ОСОБА_8 , ОСОБА_16 30.07.2013 близько 10:00 години прибув у м. Білопілля Сумської області до приміщення Відділу Держземагентства в Білопільському районі Сумської області, що розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. К. Лібкнехта, 20, для передачі ОСОБА_8 проектної документації. Також, у Відділі за вказівкою ОСОБА_8 ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_33 жорсткий диск з обмінними файлами.
		Водночас ОСОБА_8 , приховуючи свою участь у вчиненні кримінального правопорушення та побоюючись свого затримання працівниками правоохоронних органів під час отримання неправомірної вигоди та передачі жорсткого диску з інформацією з обмеженим доступом, вирішив використати в свої корисливих цілях водія Відділу Держземагентства у Білопільському районі Сумської області ОСОБА_27 .
		Не ставлячи ОСОБА_27 до відома про свої злочинні наміри, ОСОБА_8 направив його на зустріч з ОСОБА_16 і попросив забрати в останнього та привезти йому на підпис документи. Підписавши вказані документи, ОСОБА_8 аналогічним чином попросив ОСОБА_27 повернути їх ОСОБА_16 та забрати гроші в сумі 5000 грн. без повідомлення про їх походження.
		У свою чергу, виконуючи вказівку ОСОБА_8 , не будучи обізнаним про його злочинний умисел, ОСОБА_27 30.07.2013 близько 11:00 години приїхав до приміщення Відділу Держземагентства в Білопільському районі Сумської області, що розташований за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. К. Лібкнехта, 20, де його чекав ОСОБА_16 , передав йому підписаний ОСОБА_8 проект землеустрою, у подальшому провів його до приміщення Відділу, де на проекті працівниками була проставлена печатка, та отримав від ОСОБА_16 в автомобілі грошові кошти в сумі 5000 грн. для ОСОБА_8 , але передати ці кошти ОСОБА_8 не встиг, оскільки безпосередньо після отримання грошей був затриманий співробітниками правоохоронних органів.
		Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за:
		- ч. 1 ст. 364 КК України, тобто зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, з використанням власного службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам;
		- ч. 2 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб;
		- ч. 1 ст. 3612 КК України, тобто несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно  обчислювальних машинах (комп`ютерах);
		- ч. 2 ст. 3612 КК України, тобто несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно  обчислювальних машинах (комп`ютерах), вчинене повторно;
		- ч. 4 ст. 368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою, що займає відповідальне становище, вчинене повторно, поєднане з вимаганням.
		Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за:
		- ч. 1 ст. 364 КК України, тобто зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, з використанням власного службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам;
		- ч. 2 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		Дії ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковані за:
		- ч. 1 ст. 366 КК України (у редакції від 18.10.2012), тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей;
		- ч. 1 ст. 364 КК України, тобто зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, з використанням власного службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам.
		Дії ОСОБА_11 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 364 КК України, тобто пособництво в зловживанні службовим становищем в інтересах третіх осіб, з використанням власного службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам.
		Пред`явлене ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачення фактично ґрунтується на протоколах за результатами проведення негласних розшукових заходів за оперативно-розшуковою справою, оптичних дисках до даних протоколів, судовій криміналістичній експертизі відео-, звукозапису, експертизі з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, протоколах огляду місця події, протоколі огляду коштів, протоколі про результати контролю за вчиненням злочину, протоколах огляду предметів, показах свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_45 .
		Заслухавши обвинувачених, свідків, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина з них здобута з грубим порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті. До такого висновку суд прийшов враховуючи наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 84, ст. 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 №12-рп/2011 визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		З огляду на положення ст. 92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.
		У справі «Капо проти Бельгії» Європейський Суд вирішив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).
		У той же час, аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, на думку суду свідчить, що вони не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки ні кожен з доказів окремо, ні всі докази обвинувачення в своїй сукупності не доводять вини обвинувачених поза розумним сумнівом, а частина наданих доказів є неналежними і недопустимими.
		1. Щодо обвинувачення ОСОБА_8 в одержанні неправомірної вигоди від ОСОБА_16 за погодження проекту землеустрою.
		Обвинувачений ОСОБА_8  свою винуватість у вчиненому злочині при викладених вище обставинах не визнав повністю. Суду показав, що приблизно взимку 2013 року ОСОБА_16 звернувся до нього, як до начальника ДЗК, з метою погодження проекту сівозмін, оскільки це мав право робити лише він. Проект мав недоліки, а останній рази три просив погодити проект до того, як він їх виправить. ОСОБА_8 відмовив, сказавши, що спочатку потрібно виправити, а потім він погодить. В один з днів липня 2013 року в нього був високий тиск, у зв`язку з чим водій відвіз його в лікарню, а потім додому. У цей день ОСОБА_16 привіз документи, віддав їх водієві ОСОБА_27 , а останній привіз йому додому. Він перевірив документи, підписав і віддав водієві. У бухгалтерії поставили печатку і віддали ОСОБА_16 . Потім останній передав водієві 5000 грн., мотивуючи це тим, що він брав у борг у ОСОБА_8 і щоб водій передав борг. Гроші в борг ОСОБА_16 він не давав, з останнім взагалі ніколи розмови про гроші не вів. Передача грошей - це ініціатива виключно самого ОСОБА_16 .
		Потерпілий ОСОБА_16  в судові засідання не з`являвся, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи. Чотири рази судом направлялись листи ОСОБА_16 з вимогою про явку до суду та надання документів для підтвердження поважності неявок у судові засідання. Останньому роз`яснювалось про відповідальність, яка може настати у випадку невиконання вимог суду. Тричі судом накладалися на потерпілого грошові стягнення, але останній так і не з`являвся в судові засідання, про причини неявки не повідомляв. 13.11.2019 до суду надійшла заява від ОСОБА_16 , відповідно до якої він відмовляється давати в суді пояснення на підставі ст. 63 Конституції України. 21.01.2020 останній подав заяву, відповідно до якої зі зміненим обвинуваченням згоден, від дачі показів відмовляється. У судовому засіданні, яке відбулося 31.07.2020, потерпілому ОСОБА_16 судом були роз`ясненні положення ч. 3 ст. 338 КПК України. Останній зі зміненим обвинувачення погодився, від дачі суду показань на підставі ст. 56 КПК України відмовився.
		Свідок ОСОБА_27  суду показав, що в 2013 році він працював водієм у відділі Держземагенства у Білопільському районі. ОСОБА_8 був начальником відділу та його керівником. У липні 2013 року, точної дати не пам`ятає, ОСОБА_8 було погано, у зв`язку з чим зранку він відвіз його до лікарні, а потім додому. Останній сказав, що приїде проектант, в якого необхідно взяти документи та привезти йому на підпис. На той час він не знав його прізвища, під час розслідування дізнався, що чоловіка звали ОСОБА_46 , а працівники поліції називали його «злодій». Після того, як ОСОБА_46 привіз йому документи, він відвіз їх на підпис ОСОБА_8 , а сам поїхав у справах. Пізніше зателефонував ОСОБА_8 , повідомив, що документи готові, у зв`язку з чим він з`їздив, забрав папери і показав ОСОБА_47 де знаходиться бухгалтерія, оскільки там слід було поставити печатку. Коли вийшли на вулицю, проектант попросив підійти до нього в машину, але він не захотів, бо в дворі було багато інших проектантів, серед яких був один «скандальний». Він зателефонував ОСОБА_8 , щоб останній від`їхав від відділу. Коли від`їхали, проектант моргнув йому фарами, а коли він підійшов до машини, то ОСОБА_46 попросив сісти в машину. У машині останній запитав: «Тобі ОСОБА_8 довіряє? ОСОБА_48 йому винен гроші.» Він пояснив, що це борг, з документами гроші ніяким чином не пов`язував. Незадовго до цього в ОСОБА_27 померла 9-річна онука, у зв`язку з чим він був дуже розгубленим, тому що відбувалося, не надав значення і поклав гроші в кишеню. А коли почав виходити з машини, то його схопили працівники СБУ. Після зустрічі з ОСОБА_49 він збирався їхати в м. Суми по роботі, про гроші з ОСОБА_8 ніколи не розмовляв.
		Після того, як його схопили працівники СБУ, казали, що він співучасник, почали проводити освідування, але постанови прокурора йому не показували. Крім того, слідчий ОСОБА_50 змушував його дати покази, що саме ОСОБА_8 наказав взяти гроші. В іншому випадку погрожував посадити в КПЗ.
		Свідок ОСОБА_27 , хоча і є свідком сторони обвинувачення, суду не показав, що ОСОБА_8 просив його забрати в ОСОБА_16 5000 грн. Навпаки, зазначений свідок показав, що з ОСОБА_8 про гроші ніколи не розмовляв, вказівку про отримання в потерпілого грошей не отримував. Свідок зазначив, що вперше про гроші почув від ОСОБА_16 , який їх жодним чином не пов`язував з діяльністю ОСОБА_8 .
		На підтвердження вини ОСОБА_8 за вказаним епізодом стороною обвинувачення також були надані наступні письмові докази.
		Протокол огляду предметів від 30.07.2013 року, з якого вбачається, що 30.07.2013 з 08 години 45 хвилин до 09 години 35 хвилин старшим оперуповноваженим 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_51 у присутності понятих були оглянуті грошові кошти в сумі 5000 грн. номіналом по 200 грн. у кількості 21 шт., номіналом по 100 грн. у кількості 7 шт., номіналом по 50 грн. у кількості 2 шт., які відкопійовані на копіювальному апараті на аркуші паперу формату А4, пред`явлені в оригіналі та копіях ОСОБА_16 і понятим. У ході огляду грошові кошти помічені спеціальною речовиною (люмінофором). При освітлені грошових банкнот джерелом ультра-фіолетового випромінювання на них проявляється світіння світло-зеленого кольору. Зразок спеціальної речовини (люмінофор) нанесено на аркуш паперу. Після огляду грошові кошти вручені ОСОБА_16 (а. с. 194-199 том 4).
		Протокол про результати контролю за вчиненням злочину, відповідно до якого старшим оперуповноваженим 2 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_51 на підставі постанови прокурора ОСОБА_52 про проведення контролю за вчиненням злочину 21/2-666 т від 29.07.2013 ОСОБА_16 30.07.2013 з 09 години 35 хвилин до 13 години 15 хвилин були вручені грошові кошти в сумі 5000 грн. для подальшої передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_8 через його водія ОСОБА_27 . Вказані грошові кошти були вилучені в ОСОБА_27 під час огляду місця події та долучені до протоколу огляду місця події (а. с. 200-201 том 4).
		Сторона захисту вказані протоколи огляду предметів і про результати контролю за вчиненням злочину просила визнати недопустимими доказами, оскільки вони здобуті органом досудового розслідування з порушенням вимог КПК України.
		Стороною обвинувачення суду не було надано постанови прокурора про проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину, а також доручення слідчого, на підставі якого відповідно до зазначеного протоколу співробітником СБУ проводилась обробка та вручення 5000 грн. ОСОБА_16 для передачі їх ОСОБА_8 . Відомості про прийняття такого процесуального рішення прокурором відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування, стороні захисту постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та доручення згідно з вимогами ст. 290 КПК України не відкривалися. Не оспорював цих обставин під час судового розгляду і прокурор.
		Відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
		З огляду на положення ст. 271, ч. 6 ст. 246 КПК України така негласна слідча (розшукова) дія, як контроль за вчиненням злочину, може проводиться у формах контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту та імітування обстановки злочину. Порядок і тактика їх проведення визначається законодавством.
		Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
		Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції.
		Крім того, згідно з положеннями ст. ст. 246, 271КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, та зобов`язаний у своєму рішенні відповідно до вимог ст. 251, ч. 5 ст. 246КПК України вказати: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться та строк негласної слідчої (розшукової) дії.
		Обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті негласної слідчої (розшукової) дії є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
		Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права.
		Зокрема, Європейський суд у рішенні від 05.02.2008 у справі «Раманаускас проти Литви» (скарга №74420/01) наголошував, що докази, одержані за допомогою застосування спеціальних методів розслідування, можуть вважатися допустимими за умови наявності адекватних і достатніх гарантій проти зловживань, зокрема чіткого та передбачуваного порядку санкціонування, здійснення відповідних оперативно-слідчих заходів та контролю за ними (рішення від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», від 26.10.2006 у справі «Худобін проти Росії» (скарга №59696/00).
		Як зазначив ЄСПЛ у рішенні «Раманаускас проти Литви» питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам.
		Згідно з правовим висновком, який висловив Верховний Суд України в постанові від 16.03.2017 №5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст.290КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
		Зазначений правовий висновок підтвердила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 №13-37кс18, при цьому вказала, що для доведення допустимості результатів негласних слідчих (розшукових) дій мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій. За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було в розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Невідкриття стороні захисту постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 29.07.2013, яка стала правовою підставою для проведення НСРД щодо ОСОБА_8 , викликає обґрунтовані сумніви стосовно можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості доказів, які містяться в протоколі огляду предметів від 30.07.2013 з додатками у вигляді ксерокопій 30 грошових купюр, протоколі про результати контролю за вчиненням злочину.
		За відсутності в матеріалах провадження постанови прокурора про проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину, неможливо встановити і в якій формі вона мала бути проведена, чи передбачала використання грошових коштів, кому було доручено її проведення та чи було дотримано в цьому випадку порядок і тактику її проведення відповідно до вимог законодавства.
		При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.
		Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
		Згідно з п. 7.1.2. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом ГПУ, МВС України, СБУ, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012, у повідомленні зазначається вид негласної слідчої (розшукової) дії, а також подальше використання отриманих матеріалів у кримінальному провадженні або їх знищення.
		У судовому засіданні захисник та обвинувачений ОСОБА_8 зазначили, що їх до цього часу не було повідомлено про обмеження конституційних прав останнього. Суду відповідного повідомлення також надано не було.
		Прокурор пояснив, що йому нічого не відомо, чи повідомляли ОСОБА_8 про обмеження його конституційних прав. Незважаючи на те, що сторона захисту неодноразово піднімала це питання, прокурор так і не надав суду доказів, що стороною обвинувачення були дотримані вимоги ст. 253 КПК України.
		З огляду на викладене, суд приходить висновку, що протокол огляду предметів від 30.07.2013 з додатками у вигляді ксерокопій 30 грошових купюр, протокол про результати контролю за вчиненням злочину є недопустимими доказами, оскільки сторона обвинувачення не надала суду доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення контролю за вчиненням злочину, а також не були виконані вимоги ст. 253 КПК України.
		Крім того, стороною обвинувачення як докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 надані протокол освідування особи від 30.07.2013 з відеозаписом до нього (а. с. 202-203 том 4), який сторона захисту також просила визнати недопустимим доказом.
		Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 241 КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
		Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.
		Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.
		З протоколу освідування особи від 30.07.2013 вбачається, що його було проведено на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_53 . Проте, стороною обвинувачення суду не було надано зазначеної постанови прокурора.
		Свідок ОСОБА_27 суду показав, що перед початком освідування постанову прокурора йому не пред`являли. На спростування зазначених показів свідка прокурором суду доказів надано не було.
		За відсутності в матеріалах провадження постанови прокурора, яка стала підставою для проведення освідування особи, суд приходить висновку, що протокол освідування особи від 30.07.2013 з відеозаписом до нього є недопустимими доказами.
		При цьому, суд звертає увагу, що в протоколі освідування особи від 30.07.2013 року взагалі не зазначено ні дати, ні номера постанови прокурора, яка стала підставою для проведення даної слідчої дії. А також не вказано статусу особи, з якою проводилося освідування.
		У рішеннях ЄСПЛ у справах «Балицький проти України» від 03.11.2011, заява №12793/03, «Тейшера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Шабельник проти України» від 19.11.2009, заява №16404/03, встановлено різновид доктрини «плодів отруєного дерева», коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.
		На підтвердження вини ОСОБА_8 стороною обвинувачення надано висновок судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 09.09.2013 №8144 (а. с. 86-89 том 6), який сторона захисту просила визнати недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням вимого КПК України.
		Суд вважає, що даний висновок експертизи також не може бути доказом винуватості останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, оскільки він є похідним від доказів, отриманих з порушенням вимог кримінального процесуального закону (освідування особи) та, крім того, стороною захисту не було надано суду постанови, яка стала підставою для проведення даної експертизи, що позбавляє суд можливості перевірити чи належною установою проведено експертизу, які питання ставилися перед експертом, чи було попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків.
		Також суду надано висновок по проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь землекористування ТОВ «Білопілля Агросвіт» на території Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад Білопільського району Сумської області (а. с. 68 том 5).
		Як вбачається з ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 13.08.2013 дозвіл на тимчасовий доступ і можливість вилучення документів, що перебувають у володінні Відділу Держземагенства в Білопільському районі, а саме: документів щодо погодження проекту еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь ТОВ «Білопілля Агросвіт» на території Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад був наданий старшому слідчому СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_54 . Тобто саме останній згідно з ухвалою слідчого судді мав право на тимчасовий доступ до зазначених документів, оперативним підрозділам такого права надано не було. Проте, з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.08.2013 року вбачається, що процесуальні дії були виконані старшим оперуповноваденим в ОВС УСБУ в Сумській області ОСОБА_55 (а. с. 61-66 том 5).
		У зв`язку з викладеним, даний доказ також є недопустимим.
		На підтвердження вини ОСОБА_8 суду був наданий протокол огляду місця події, з якого вбачається, що 30.07.2013 з 12 години 48 хвилин до 13 години 30 хвилин слідчим ОСОБА_56 проводився огляд місця, де ОСОБА_16 передав кошти ОСОБА_8 через його водія ОСОБА_27 . Під час огляду виявлено, що на відстані 15 метрів навпроти будинку АДРЕСА_6 стоїть ОСОБА_27 , який з кишені штанів дістав 5000 грн. номіналом по 200 грн. у кількості 21 шт., номіналом по 100 грн. у кількості 7 шт., номіналом по 50 грн. у кількості 2 шт. (а. с. 205-210 том 4). Також суду був наданий протокол огляду місця події від 30.07.2013, з якого вбачається, що 30.07.2013 з 13 години 40 хвилин до 14 години 15 хвилин слідчим ОСОБА_56 проводився огляд місця події, де ОСОБА_16 видав проект еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь на земельних ділянках, що використовуються ТОВ «Білопілля Агросвіт» у межах Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад Білопільського району Сумської області. Під час огляду виявлено, що навпроти будинку АДРЕСА_6 стоїть ОСОБА_16 , у руках якого знаходяться дві чорні папки. Як пояснив останній у цих папках знаходиться проект еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь на земельних ділянках, що використовуються ТОВ «Білопілля Агросвіт» у межах Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад Білопільського району Сумської області, який погодив ОСОБА_8 і через водія ОСОБА_27 передав його ОСОБА_16 (а. с. 71-76 том 5). Крім того, суду був наданий сам проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь на земельних ділянках, що використовуються ТОВ «Білопілля Агросвіт» у межах Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад (а. с. 79-270 том 5).
		Проте, суд приходить висновку, що вказані докази жодним чином не підтверджують винуватість у вчиненні злочину ОСОБА_8 . Ними підтверджуються лише слова свідка ОСОБА_27 про те, що він передав ОСОБА_16 погоджений того дня ОСОБА_8 проект, а ОСОБА_16 дав йому 5000 грн. для передачі ОСОБА_8 в якості боргу. Те що, останній вимагав зазначені кошти за погодження проекту в потерпілого даними доказами не підтверджується.
		На підтвердження вини ОСОБА_8 в отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_16 стороною обвинувачення суду надані 2 протоколи за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1420 від 20.08.2013 і оптичні диски з реєстраційними номерами 4/215, 3/160-т (а. с. 42-75 том 7).
		Зазначені докази сторона захисту просила визнати недопустимими доказами.
		У протоколах зазначено, що негласні розшукові заходи відносно ОСОБА_8 здійснювалися на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Сумської області. Але таких ухвал суду надано не було, стороні захисту вони також не відкривалися.
		З огляду на викладені вище вимоги, невідкриття стороні захисту ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Сумської області, які стали правовою підставою проведення негласних розшукових заходів стосовно ОСОБА_8 позбавляє можливості перевірити і достовірно встановити, які конкретно оперативно-розшукові заходи були санкціоновані судом, щодо кого конкретно, на який строк та чи діяли правоохоронні органи в межах та в спосіб, передбаченими цими судовими рішеннями.
		Також суду не було надано доказів заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_8 , як це передбачено ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_16 вперше звернувся до прокурора із заявою про вчинене кримінальне правопорушення 29.07.2013, що стало підставою внесення цього ж дня відомостей до ЄРДР за ч. 4 ст. 368 КК України (а. с. 131-132 том 4), а негласні розшукові заходи проводилися з 25.01.2013, тобто більше ніж за шість місяців до звернення останнього до органу досудового розслідування.
		Також у судовому засіданні було з`ясовано, що надані стороною обвинувачення для огляду цифрові носії у вигляді лазерних дисків із записаною на них інформацією, є копіями, а не оригіналами, а тому встановити технологічні властивості відеофонограми (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо) неможливо. Ненадання суду оригіналів відеозаписів суперечить ч. 3 ст. 99 КПК України, відповідно до якої сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
		Зазначене узгоджується з правою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі справа № 404/700/17, від 11.03.2020 в справі у справі №149/745/14.
		Оригінали запису або записуючий пристрій суду надані не були, хоча це питання постійно піднімалося стороною захисту.
		З огляду на викладене вище, враховуючи вимоги законодавства, суд вважає, що протоколи за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1420 від 20.08.2013 і оптичні диски з реєстраційними номерами 4/215, 3/160-т є недопустимими доказами.
		При цьому суд також вважає за необхідне зауважити, що змінюючи обвинувачення, прокурор, всупереч вимогам ч. 1 ст. 92, ст. 291, 338 КПК України, викладаючи правову кваліфікацію інкримінованих ОСОБА_8 суспільно небезпечних діянь, безпідставно не конкретизував редакцію ч. 4 ст. 368 КК України.
		Кваліфікація органом досудового розслідування дій ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 368 КК України без вказівки на конкретну редакцію закону про кримінальну відповідальність фактично зобов`язує суд визначити кваліфікацію дій обвинуваченого, що є неприпустимим з огляду на загальні засади кримінального провадження, оскільки в даному випадку суд, здійснюючи судовий розгляд, перебирає на себе функцію обвинувачення з визначення редакції закону України про кримінальну відповідальність за яким мають бути кваліфіковані дії обвинуваченої особи.
		Орган досудового розслідування, кваліфікуючи дії ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 368 КК України, не врахував яка саме редакція цього закону діяла на час погодження проекту землеустрою.
		З огляду на засаду диспозитивності сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК України, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише питання, винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (частини 1, 3 ст. 26 КПК України).
		Суд вважає, що за такого недоліку органом досудового розслідування істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону при зміні обвинувачення в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження.
		Відповідно до ст.62Конституції України та ст.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Оскільки стороною обвинувачення не було надано суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (за епізодом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 за погодження проекту землеустрою), тому його за вказаною статтею кримінального закону необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.
		2. Щодо обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у зловживанні службовим становищем, ОСОБА_11 у пособництві в зловживанні службовим становищем та в шахрайстві ОСОБА_9 і ОСОБА_8 .
		Обвинувачений ОСОБА_9  вину не визнав, суду показав, що навесні 2012 року познайомився з чоловіком на ім`я ОСОБА_57 , який нібито хотів придбати будматеріали для побудови кафе до Євро 2012. Вони обмінялись телефонами. Через деякий час ОСОБА_9 зателефонував останній і сказав, що йому зателефонує його прораб з приводу придбання будматеріалів. Цим прорабом виявився ОСОБА_58 . Після того, як справа вже йшла до укладення угоди, останній пропав. Через 2 місяці ОСОБА_34 з`явився знову з проханням придбати шпали. Після цього, без попередньої домовленості, останній приїхав у неділю за шпалами. При цьому виявилося, що в ОСОБА_38 є лише долари. ОСОБА_9 допоміг поміняти долари на гривні, привіз директора і касира комунального підприємства, які оформили ОСОБА_35 повний пакет документів.
		Після того, як на сесії було прийнято рішення про клопотання перед Білопільською РДА виставити ставок на аукціон, знову з`явився ОСОБА_34 і повідомив, що в нього є інвестори, які хочуть взяти став в оренду. ОСОБА_9 показав останньому ставок. Ставок сподобався і ОСОБА_34 запитав, що потрібно робити далі. Для ОСОБА_9 дана процедура була новою, а тому вони поїхали в адміністрацію до начальника сільськогосподарського управління ОСОБА_29 , який і розказав про процедуру. ОСОБА_38 хвилювало питання: скільки буде коштувати. Але ОСОБА_29 ще не знав і порадив з цим питанням звернутися до ОСОБА_8 , як до начальника ДЗК, який безпосередньо займається питаннями виготовлення документації для передачі ставка в оренду і зможе розказати про вартість робіт. Коли вони прийшли до ОСОБА_8 , то останній сказав, що адміністрація ще не направляла їм документів, але з досвіду знає, що вартість становитиме 5-6 тисяч грн. ОСОБА_9 особисто допомагав ОСОБА_35 , оскільки будучи сільським головою, був зацікавлений у передачі ставка в оренду, бо це б поповнювало бюджет сільської ради.
		Приблизно в квітні 2013 року він сказав ОСОБА_35 про ОСОБА_10 , з яким ОСОБА_34 попросив познайомити. ОСОБА_10 розповів, що знає в Сумах людину, яка може розповісти про аукціон. Про зустрічі останніх ОСОБА_9 невідомо.
		З ОСОБА_39 багато разів обговорювали, що 6000 грн. буде коштувати технічна документація та 5000 грн. - грошова оцінка, а всього 11000 грн. Про інші платежі як офіційні, так і не офіційні ніхто не говорив.
		У січні 2013 року змінився коефіцієнт нормативно-грошової оцінки, у зв`язку з чим процес передачі ставка в оренду зупинився. Ця проблема була по всій Україні, про що неодноразово говорилось ОСОБА_59 . Через деякий час ОСОБА_34 повідомив, що їде в Німеччину, але процес не зупиняється, оскільки він дасть доручення іншій особі, а 29.07.2013 останній зателефонував і сказав, що хоче привезти документи. 30.07.2013 зранку ОСОБА_9 приїхав у сільську раду, потім поїхав додому. Йому зателефонував ОСОБА_34 і сказав, що він у Куянівці і хоче зустрітись. ОСОБА_9 сказав, щоб той їхав до нього додому. Вони зустрілися біля двору ОСОБА_9 , стали розмовляти. ОСОБА_34 взяв з машини сумку, у зв`язку з чим ОСОБА_9 подумав, що той хоче віддати йому документи. Коли ОСОБА_34 відкрив сумку, він якраз підійшов до хвіртки, оскільки згадав, що не дав завдання своєму братові. У цей момент він почув голос ОСОБА_38 : «Стоять! СБУ!». Потім була погоня і стрілянина. Того дня грошей у ОСОБА_38 він не бачив, останній гроші йому не передавав.
		При цьому ОСОБА_9 зазначив, що ініціатором зустрічей завжди був ОСОБА_58 . Двічі останній пропонував йому гроші: 18000 грн. на ремонт гідроспоруди та в якості вдячності, але він обидва рази відмовився. Вважає, що в діях ОСОБА_38 була провокація.
		Обвинувачений ОСОБА_8  вину не визнав і суду пояснив, що до кінця 2012 року він працював начальником Білопільського районного виробничого відділу ДЗК. До нього на консультацію з приводу оформлення оренди ставка в с. Куянівка приїздили ОСОБА_34 з ОСОБА_9 . Останнього він знав як сільського голову, між ними були робочі стосунки. ОСОБА_34 сказав, що став хоче взяти в оренду Харківське підприємство, а він цим питанням займається. Він пояснив, що вартість робіт по виготовленню технічної документації, а саме: проекту землеустрою буде становити приблизно 6000 грн. Дана сума є офіційною, під час її озвучення ОСОБА_8 мав на увазі оплату держземвідділу, а не собі особисто. Крім того, завжди всім перед виготовленням техдокументації він називає приблизну вартість роботи, щоб люди знали, на яку суму прийдеться розраховувати. Остаточна сума завжди називається після виготовлення документації й складання кошторису. Також пояснив, що техдокументацію необхідно буде погоджувати з іншими організаціями, де теж необхідно буде платити кошти. За проект ОСОБА_34 гроші йому не давав. Прискорити роботу по оцінці водного об`єкта ОСОБА_8 не міг, оскільки з січня 2013 року не було на законодавчому рівні вирішено питання щодо визначення коефіцієнта для оцінки водного об`єкта. За виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_34 так і не заплатив, бо кошти за виготовлення цього документу повинна була сплатити РДА. Але так як грошей на ці затрати в РДА ніколи не було, тому практика пішла по шляху, що повинен сплачувати той, хто виграв аукціон.
		З січня 2013 року ОСОБА_8 перейшов працювати до Держземагенства в Білопільському районі.
		Після затвердження проекту потрібно було робити оцінку, але це було неможливо через відсутність коефіціентів. Стави в оренду не передавалися по всій Україні, що він роз`яснював ОСОБА_59 . Він дійсно озвучував останньому цифру 11000 грн., але при цьому мова йшла про офіційні проплати: 6000 грн.  за виготовлення проекту землеустрою, 5000 грн.  за виготовлення оцінки водного об`єкту для проведення аукціону. Для себе ОСОБА_8 ніяких коштів не просив і не вимагав у ОСОБА_36 . ОСОБА_9 ніякої участі в передачі ставка в оренду не приймав, оскільки сільська рада не займалась питаннями передачі ставків в оренду. З ОСОБА_10 про став розмовляв, бо він був куратором цієї справи.
		ОСОБА_8 вважає, що з боку ОСОБА_38 була провокація.
		Обвинувачений ОСОБА_10  вину не визнав, суду пояснив, що на прохання ОСОБА_38 водив його до ОСОБА_11 на консультацію, оскільки останній хотів дізнатися про процедуру передачі ставка в оренду. Попередньо про зустріч не домовлялися. Вони зустріли ОСОБА_11 біля біржі, зайшли в кабінет, він пояснив мету візиту, а при подальшій розмові присутнім не був.
		З ОСОБА_9 про ОСОБА_38 не розмовляв. Не виключає, що про став у с. Куянівка, у зв`язку з виконанням службових обов`язків, міг розмовляти з ОСОБА_9 , а з ОСОБА_8 на апаратних нарадах. При цьому зазначив, що ОСОБА_34 запитував: «Скільки коштують ваші послуги», на що він відповів, що всі послуги адміністрації безкоштовні.
		Після надходження клопотання сільської ради, ставок у с. Куянівка, як і став у с. Іскрисківщина, було включено в перелік об`єктів, які можуть бути передані в оренду через аукціон. Потім РДА уклала договір з ДЗК на виготовлення проектної документації, який від імені РДА підписав ОСОБА_10 , оскільки відповідно до своїх функціональних обов`язків мав право підписувати такі документи. Нічого в даному договорі ОСОБА_10 не підробляв. Печатку на ньому поставив ОСОБА_60 - керівник апарату РДА. Згідно з договором кошти за проведення робіт ДЗК повинна була платити РДА. Оскільки грошей в адміністрації на ці витрати не було, то ОСОБА_10 завжди всім потенційним орендарям говорив, щоб після виготовлення проекту землеутрою вони заплатили кошти ДЗК.
		Крім того, він не затягував виготовлення документів, все було виготовлено вчасно. А з 2013 року всі роботи стали, бо не був визначений коефіцієнт для грошової оцінки землі під водним об`єктом, без якого неможливо було проводити аукціон.
		Обвинувачений ОСОБА_11  вину не визнав, суду показав, що з 2008 року працює заступником директора приватної торгової біржи в м. Суми, яка займається проведенням аукціонів щодо передачі об`єктів нерухомого майна в оренду. З ОСОБА_10 був знайомий у зв`язку з роботою, між ними були ділові стосунки. Одного разу, дати не пам`ятає, до нього прийшли ОСОБА_10 з незнайомим чоловіком. Хто це, йому не відомо, оскільки той чоловік не назвався. Про зустріч з ОСОБА_10 вони не домовлялися. Останні зустріли його біля роботи. ОСОБА_34 сказав, що інвестори доручили йому дізнатися, скільки коштує проведення аукціону. ОСОБА_11 це не здивувало, оскільки людина повинна знати, які затрати вона понесе. Він пояснив ОСОБА_35 , що вартість становитиме 10 тис. доларів США, розрахунок проводиться після проведення аукціону. ОСОБА_34 намагався дати частину грошей до проведення аукціону, але він відмовився, пояснивши, що гроші треба сплачувати лише після отримання аукціонного свідоцтва. Останній сказав, що йому треба порадитися з інвесторами. Більше ОСОБА_38 він не бачив, з ОСОБА_10 з даного питання також не розмовляв. При цьому не пам`ятає, щоб ОСОБА_10 був присутній при розмові з ОСОБА_61 . Також ОСОБА_11 зазначив, що аукціон по передачі ставка в с. Куянівка в оренду призначений не був. Крім того, Сумською облдержадміністрацією навіть конкурс на проведення аукціону не був проведений. У м. Суми є 8 таких бірж, як у них. І хто б виграв конкурс на проведення аукціону, не відомо. ОСОБА_11 ОСОБА_35 розказав про порядок проведення аукціону на їхній біржі. Коштів за аукціон в останнього ніхто не брав і не вимагав. Крім того, ОСОБА_11 зазначив, що ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_10 ніякого відношення до передачі ставка в оренду не мали. З 01.01.2013 змінився порядок передачі ставків в оренду, ці питання були покладені на обласні державні адміністрації.
		ОСОБА_11 вважає, що з боку ОСОБА_38 була провокація.
		Потерпілий ОСОБА_34  у жодне судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи. 20 лютого 2019 року потерпілий подав заяву, в якій просив направляти йому повістки за допомогою смс-повідомлень (том 12 а. с. 15). П`ять разів судом направлялися листи ОСОБА_35 з вимогою про явку до суду та надання документів для підтвердження поважності неявок у судові засідання (том 12, а. с. 130, 236). Останньому роз`яснювалось про відповідальність, яка може настати у випадку невиконання вимог суду. Три рази судом накладалися на потерпілого грошові стягнення (том 15 а. с. 95, 109, 195), але останній так і не з`явився в жодне судове засідання, про причини неявки не повідомив. З інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації на запит суду, вбачається, що ОСОБА_34 неодноразово виїжджав за межі України. Передостанній раз виїхав 08 вересня 2019 року, повернувся 12 березня 2020 року (том 15 а. с. 26, 90). Але про жодний свій виїзд за кордон потерпілий суд не повідомив, адреси або номера телефону для повідомлення про дати судових засідань не надав. Після повернення на територію України потерпілий ОСОБА_34 неоднократно подавав заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою (том 15 а. с. 162, 164, 181). Остання явка до лікаря йому була призначена на 26 червня 2020 року (том 15 а. с. 182). Незважаючи на це, 28 червня 2020 року потерпілий знову виїхав за межі України (том 16 а. с. 29). Про свій виїзд суд не попередив, адреси або номера телефону не надав, що свідчить про те, що потерпілий ухиляється від явки до суду.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03, рішення в справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України», заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
		Після зміни обвинувачення судом було направлено ОСОБА_35 копію зміненого обвинувального акту та лист, в якому роз`яснено останньому право підтримувати обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі, які він отримав 01 квітня 2020 року (том 15 а. с. 83, 84). 17 липня 2020 року до суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_38 , в якій він підтверджує факт отримання копії зміненого обвинувального акту, те, що йому було роз`яснено право підтримувати обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі. Останній підтримує обсяг зміненого обвинувачення, від дачі показань у суді відмовляється. Подальший судовий розгляд просить проводити без його участі (а. с. 224 том 15).
		02 вересня 2020 року від потерпілого ОСОБА_38 надійшла заява, в якій він просить судові дебати проводити без його участі (а. с. 66 том 16).
		Свідок ОСОБА_29  суду показав, що з 2010 по 2014 рік працював на посаді начальника управління агропромислового розвитку Білопільської РДА. До нього звертався ОСОБА_9 , якому він розповів про порядок передачі ставка в оренду. Про незаконні шляхи ОСОБА_9 не запитував. Зацікавленості по ставку в с. Куянівка ніхто не проявляв, з ОСОБА_10 із зазначеного питання він взагалі не спілкувався. Вартість технічної документації по зазначеному ставку свідку невідома, оскільки вона залежить від багатьох факторів: розміру, конфігурації, ширини прибережної смуги тощо.
		Свідок ОСОБА_26  суду показала, що працює начальником відділу культури Білопільської РДА. Приблизно з 2006 року при РДА була створена комісія по земельним питанням, до якої входив працівник відділу культури. При передачі об`єкту в оренду, вони перевіряли чи немає там об`єктів культурної спадщини та погоджували рішення. Про передачу ставка в оренду по с. Куянівка нічого не пам`ятає. ОСОБА_10 ніколи не просив її голосувати за те чи інше рішення.
		Свідок ОСОБА_28  суду показала, що в 2012 році працювала на посаді техніка в Білопільському районному виробничому відділі. У цей час їх організація отримала замовлення на виготовлення проекту водовідведення по ставку в с. Куянівка. Цей проект виконувався як і всі інші, нічого незаконного не було. Вказівок щодо пришвидшення або затягування виготовлення проекту ніхто не давав. Ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_10 вказівок їй не давали, ні про що не просили.
		Свідок ОСОБА_24  суду показала, що є депутатом Куянівської сільської ради, а в 2012-2013 роках була ще й секретарем земельної комісії. ОСОБА_22 , як голова комісії, запропонувала передати став в оренду, щоб наповнити бюджет села. ОСОБА_9 інтерес по даному питанню не проявляв. Про передачу ставка в оренду конкретній особі мова не йшла.
		Свідок ОСОБА_18  суду показала, що є депутатом Куянівської сільської ради і працює секретарем у цій раді. У 2013 році питання наповнення сільських бюджетів стояло дуже гостро, оскільки не вистачало коштів навіть на зарплату, а тому було вирішено передати в оренду ставок. Оскільки він знаходився за межами населеного пункту, то сільська рада не мала права ним розпоряджатися, але могла звернутися з клопотанням до Білопільської РДА про включення ставка в перелік об`єктів, які можна передати в оренду. На сесії зазначене питання було ініційовано земельною комісією, до якої входили ОСОБА_22 , ОСОБА_24 і ОСОБА_62 . Усі депутати проголосували за прийняття даного рішення. ОСОБА_9 по ставку ніякої ініціативи не проявляв, її ні про що не просив. Ніякій конкретній особі цей став не передавався. Прізвище ОСОБА_38 їй стало відомо, коли вже велось слідство. Жодного разу цю людину вона не бачила і не спілкувалась з нею.
		Суду свідок також показала, що під час досудового розслідування на неї чинили тиск працівники поліції та СБУ, погрожували, що одягнуть кайданки, вимагали, щоб вона написала заяву, що ні сесії, ні комісії по ставку не було, а текст рішення їй продиктував ОСОБА_9 .
		Свідок ОСОБА_22  суду показала, що приблизно 7 років тому бюджет села був пустий, у зв`язку з чим вона вирішила ініціювати питання як депутат Куянівської сільської ради і голова земельної комісії, щоб передати став, розташований за межами села, в оренду. На сесії депутати проголосували за звернення з клопотанням до Білопільської РДА щодо передачі ставка в оренду. При цьому конкретних прізвищ орендарів не називалося, ОСОБА_9 зацікавленості не проявляв.
		Свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20  судупоказали,що в2012 році були депутатами Куянівської сільської ради. Вони були присутні на засіданні сесії, де вирішувалось питання про передачу в оренду ставка з метою ремонтування дамби та наповнення сільського бюджету. Ініціатива виходила від членів земельної комісії. Усі присутні депутати проголосували позитивно за вирішення цього питання. ОСОБА_9 ніякої зацікавленості по ставку не проявляв, питання про передачу ставка в оренду конкретній особі не підіймав.
		Свідок ОСОБА_32  суду показала, що працює головним спеціалістом відділу державної землевпорядної експертизи Головного управління Держземагенства в Сумській області. У грудні 2012 року до них у відділ на експертизу надійшов проект землеустрою земельної ділянки під водним об`єктом у с. Куянівка Білопільського району. Даний проект підпадав під обов`язкову експертизу. Проведення експертизи оплачує або замовник, або розробник. Інші особи не мають права оплачувати ці послуги. Під час проведення експертизи ОСОБА_8 не про що ОСОБА_32 не просив. Експертиза проводилася як і по всім іншим об`єктам.
		Свідок ОСОБА_25  суду показав, що працює заступником директора Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру». Вартість виготовлення проекту землеустрою може оплатити замовник або особа, яка зацікавлена в отриманні об`єкту в оренду. Оплата проводиться після того, як буде визначено переможця аукціону.
		Проаналізувавши показання зазначених вище свідків, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_63 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень не підтверджується. Жоден з вказаних свідків суду не показав, що ОСОБА_9 , ОСОБА_64 , ОСОБА_10 вчинили зловживання службовим становищем, ОСОБА_11  пособництво у зловживанні службовим становищем, а ОСОБА_9 і ОСОБА_8  шахрайство.
		Свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які є свідками обвинувачення і депутатами Куянівської сільської ради, спростували той факт, що ОСОБА_9 організував розгляд на сесії сільської ради питання про клопотання перед Білопільською РДА щодо внесення земельної ділянки до переліку об`єктів для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону. Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_22 суду підтвердили, що саме остання була ініціатором передачі ставка в оренду. ОСОБА_9 з цього приводу до свідків взагалі не звертався і це питання з ними не обговорював.
		Також покази свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_22 підтверджуються протоколом засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища і соціально-культурного розвитку від 22.06.2012, з якого вбачається, що на засіданні сесії були присутні її члени, це вказані вище свідки, також була присутня спеціаліст сільської ради ОСОБА_65 , яка проінформувала членів комісії про те, що на території сільської ради є 9 земельних ділянок під водними об`єктами, 2 з них передані в оренду, а решта ні, через що сільська рада втрачає надходження до сільського бюджету. Тому ОСОБА_65 запропонувала клопотати перед Білопільською РДА про внесення в перелік земельних ділянок під водним об`єктом у АДРЕСА_7 площею 14,3 га для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону (а. с. 243 том 7).
		При цьому на засіданні комісії не йшла мова про потенційного орендаря: ОСОБА_38 або іншу особу. Крім того, ОСОБА_9 на засіданні комісії присутній не був.
		Тому суд вважає, що сторона обвинувачення не довела того факту, що засідання сесії було організовано ОСОБА_9 спеціально для вирішення питання щодо прийняття відповідного рішення по ставку з метою задоволення приватного інтересу ОСОБА_38 , як це зазначено в обвинувальному акті.
		На підтвердження вини обвинувачених прокурором надано протокол засідання та рішення 14 сесії 6 скликання Куянівської сільської ради від 22.06.2012 і рішення Куянівської сільської ради «Про клопотання перед Білопільською РДА про внесення в перелік земельних ділянок під водним об`єктом для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону» від 22.06.2012 (а. с. 33-39 том 5).
		З ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 13.08.2013 вбачається, що дозвіл на тимчасовий доступ і можливість вилучення документів, що стосуються винесення сесією Куянівської сільської ради та прийняття рішення щодо клопотання перед Білопільською РДА про внесення в перелік земельних ділянок під водним об`єктом у с. Куянівка площею 14,3 га, а також тих, що стосуються надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону та тих, що стосуються передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_35 був наданий старшому слідчому СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_54 . Тобто саме останній згідно з ухвалою слідчого судді мав право на тимчасовий доступ до зазначених документів, оперативним підрозділам такого права надано не було. Проте, з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.08.2013 року вбачається, що процесуальні дії були виконані старшим оперуповноваденим в ОВС УСБУ в Сумській області ОСОБА_66 (а. с. 28-32 том 5).
		У зв`язку з викладеним, протокол засідання та рішення 14 сесії 6 скликання Куянівської сільської ради від 22.06.2012, рішення Куянівської сільської ради від 22.06.2012 є недопустимими доказами.
		Оскільки протокол огляду документів від 16.08.2013 є похідними від доказів, отриманих з порушенням вимог кримінального процесуального закону (тимчасового доступу до протоколу засідання, рішення 14 сесії 6 скликання Куянівської сільської ради від 22.06.2012, рішення Куянівської сільської ради від 22.06.2012), він є недопустимим доказом, а тому не може бути доказом винуватості обвинувачених (а. с. 40 том 5).
		На підтвердження винуватості обвинувачених суду наданий лист Куянівської сільської ради від 27.06.2012 №344 за підписом сільського голови ОСОБА_9 про те, що Куянівська сільська рада просить Білопільську РДА внести в перелік земельних ділянок під водним об`єктом у с. Куянівка, по вул. Валіївській площею 14,3 га для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону (а. с. 49 том 5).
		Але відповідно до вимог Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та будь-яких інших законів як у 2012-2013 роках, так і на даний час сільські ради до передачі в оренду шляхом аукціону земельних ділянок під водними об`єктами не мали жодного відношення, оскільки вони мають право розпоряджатися лише землями комунальної власності, а земельна ділянка під ставком у с. Куянівка, яку хотів отримати в оренду ОСОБА_34 , є землею державної власності (ст. 122 ЗК України).
		Тому суд вважає, що лист Білопільській РДА не є належним доказом винуватості ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у зловживанні службовим становищем в особистих інтересах ОСОБА_38 у розумінні ст. 85 КПК України.
		Крім того, сторона захисту зазначені докази просила визнати неналежними саме із зазначених вище підстав.
		Свідки ОСОБА_60 , ОСОБА_29 , ОСОБА_26 , хоча і є свідками сторони обвинувачення, але суду не підтвердили той факт, що саме ОСОБА_10 організував включення до розпорядження голови Білопільської РДА від 25.07.2012 №572 земельної ділянки під водним об`єктом (ставком) площею 14,3 га, що розташований у с. Куянівка Білопільського району. Також вони не підтвердили, що ОСОБА_10 будь-яким чином намагався вплинути на це питання.
		Як вбачається з акту від 11.07.2012, пояснювальної записки до проекту розпорядження, довідки про погодження проекту розпорядження голови Білопільської РДА і самого розпорядження голови Білопільської РДА «Про затвердження переліку земельних ділянок запропонованих для надання в оренду шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону на території Іскрисківщинської та Куянівської сільської рад» від 25.07.2012 №572, на засіданні комісії 11.07.2012 розглядалось питання не тільки по ставку в с. Куянівка, а й по ставку в с. Іскрисківщина (а. с. 51-56 том 5).
		Свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_25 , які теж є свідками сторони обвинувачення і які приймали участь у виготовленні, перевірці та затвердженні проекту землеустрою, спростували той факт, що ОСОБА_8 або будь-хто інший виявляв зацікавленість у виготовленні даного документу, намагався впливати на його виготовлення або затягувати процес виготовлення.
		ОСОБА_26 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 судом не допитувалися, оскільки прокурором спочатку було заявлено клопотання про допит в якості свідків зазначених осіб, але потім він відмовився від даного клопотання, зазначивши, що необхідності в цьому немає, проти чого сторона захисту не заперечувала.
		Як вбачається з договору від 29.10.2012 №59.01.16.2572 та кошторису до нього, 29.10.2012 Білопільська РДА уклала зазначений договір з Білопільським районним виробничим відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Сумська область, Білопільський район, Куянівська сільська рада. У пункті 3 вказаного договору зазначено, що оплата вартості робіт після їх виконання і підписання акту виконаних робіт буде проводитись за рахунок переможця аукціону (а. с. 45-46 том 10).
		На підтвердження вини прокурором надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Білопільській РДА для рибогосподарських потреб (10.07) із земель державної власності Куянівської сільської ради (а. с. 113-160 том 7). Але даний доказ також є недопустимим, оскільки дозвіл на тимчасовий доступ і можливість вилучення зазначеного проекту із Сумської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» 29.08.2013 слідчий суддя надав старшому слідчому СУ УМВС України в Сумській області ОСОБА_71 , а процесуальні дії були виконані старшим оперуповноваденим в ОВС УСБУ в Сумській області ОСОБА_72 , якому такого права не надавалося (а. с. 106-110 том 7).
		Крім того, стороною обвинувачення як докази винуватості обвинувачених надані заява ОСОБА_38 від 29.07.2013 до прокуратури Сумської області, протокол прийняття заяви від ОСОБА_38 29.07.2013 о 15 годині 10 хвилин про вимагання в нього неправомірної вигоди, з яких вбачається, що ОСОБА_34 повідомив, що в нього вимагають неправомірну вигоду лише ОСОБА_9 і ОСОБА_8 . Жодного слова ні про ОСОБА_10 , ні про ОСОБА_11 там немає. Хоча з січня по 30.07.2013 співробітники УСБУ в Сумській області здійснювали аудіо-, відеоконтроль зустрічей і телефонних розмов як ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , так і ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (а. с. 125-129 том 4).
		При цьому в своїй заяві ОСОБА_34 вказав, що 25.07.2013 йому зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_9 і сказав, щоб він 30.07.2013 привіз йому 29000 грн. Але стороною обвинувачення суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_9 або будь-хто з обвинувачених у даному провадженні не тільки 25.07.2013, а й у будь-який інший день телефонували ОСОБА_35 щодо необхідності привезти гроші.
		Суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заволодінні грошовими коштами ОСОБА_38 у сумі 27000 грн. шляхом введення останнього в оману.
		Як встановлено в судовому засіданні, з 25.01.2013 до 30.07.2013 за обвинуваченими здійснювався аудіо-, відеоконтроль у рамках оперативно-розшукової справи. Для цього оперативним підрозділом використовувався потерпілий ОСОБА_34 , який у цей період часу постійно фіксував всі зустрічі та телефонні розмови з обвинуваченими.
		На підтвердження вини ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 стороною обвинувачення суду надані 5 протоколів за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1420 від 20.08.2013 і оптичні диски з реєстраційними номерами 4/215, 3/160-т, 4/95, 4/194, 4/185, 162-т, 4/150-т (а. с. 208-242 том 6, а. с. 42-105 том 7).
		Вказані докази сторона захисту просила визнати недопустимими.
		У протоколах зазначено, що негласні розшукові заходи здійснювалися лише щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Сумської області. Проте, зазначених ухвал суду надано не було, стороні захисту вони також не відкривалися.
		Невідкриття стороні захисту ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Сумської області, які стали правовою підставою проведення негласних розшукових заходів позбавляє можливості перевірити і достовірно встановити, які конкретно оперативно-розшукові заходи були санкціоновані судом, щодо кого конкретно, на який строк та чи діяли правоохоронні органи в межах та в спосіб, передбаченими цими судовими рішеннями.
		Також суду не було надано доказів заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , як це передбачено ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».
		Крім того, як було з`ясовано в судовому засіданні, надані стороною обвинувачення для огляду цифрові носії у вигляді лазерних дисків із записаною на них інформацією, є копіями, а не оригіналами. Оригінали суду надані не були, хоча це питання багаторазово піднімалося стороною захисту.
		Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_34 вперше звернувся до прокурора із заявою про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_9 , ОСОБА_8 29.07.2013, що стало підставою внесення цього ж дня відомостей до ЄРДР за ч. 4 ст. 368 КК України (а. с. 125-129 том 4), а негласні розшукові заходи проводилися з 25.01.2013, тобто більше ніж за шість місяців до звернення останнього до органу досудового розслідування.
		З огляду на викладене, враховуючи наведені вище вимоги законодавства, суд вважає, що протоколи за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1420 від 20.08.2013 і оптичні диски з реєстраційними номерами 4/215, 3/160-т, 4/95, 4/194, 4/185, 162-т і 4/150-т є недопустимими доказами.
		При цьому суд враховує вимоги частин 2, 3 статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», відповідно до яких у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов`язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
		У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.
		У зв`язку з викладеним виникає питання, чому співробітники СБУ в Сумській області, прокуратура Сумської області, яка погоджувала та координувала дії співробітників СБУ в рамках оперативно-розшукової справи, маючи інформацію про те, що з червня 2012 року ОСОБА_73 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зловживають службовим становищем в інтересах ОСОБА_38 , як це зазначено в обвинувальному акті, не діяли відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і не почали досудове розслідування на підставі даних оперативно-розшукових заходів з метою своєчасного припинення злочинних дій обвинувачених, хоча зобов`язані були це зробити, а чекали до 29.07.2013 поки заяву про вчинений злочин напише сам ОСОБА_34 , який постійно до цього вже протягом 7 місяців контактував з правоохоронним органами.
		Суду не було надано належних і допустимих доказів того, що 30.07.2013 ОСОБА_34 передав ОСОБА_9 гроші.
		Крім того, судом встановлено, що аудіо-, відео контроль за обвинуваченим ОСОБА_11 проводився без законних на те підстав, тобто без дозволу суду.
		Відповідно до вимог ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятком можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Відповідно до ч. 2 ст. 14 КПК України втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.
		Як зазначено в п. 55 рішення ЄСПЛ «Класс та інші проти Німеччини» одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься в преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади в права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
		Крім того, у пунктах 69-83 рішення ЄСПЛ «Биков проти Росії» зазначено, що заходи правоохоронних органів у ході секретної операції без судової санкції є порушенням вимог статті 8 Конвенції.
		Обвинувачення факт незаконного втручання в особисте життя ОСОБА_11 у судовому засіданні не спростувало.
		На підтвердження винуватості обвинувачених прокурором надана криміналістична експертиза матеріалів відео-, звукозапису від 13.03.2014 №13147 щодо належності обвинуваченим розмов на оптичних дисках, відсутності ознак монтажу (а. с. 185-230 том 7).
		Сторона захисту даний доказ просила визнати недопустимим, оскільки він здобутий з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
		З висновку експертизи вбачається, що проводилось експертне дослідження оптичних дисків, які судом визнані недопустимими доказами. Оскільки експертиза є похідною від доказів, отриманих з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому й сама експертиза є недопустимим доказом.
		Стороною обвинувачення суду були надані протоколи огляду предметів та про результати контролю за вчиненням злочину від 30.07.2013, складені старшим оперуповноваженим в ОВС ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_72 (а. с. 133-169 том 4).
		Протокол огляду предметів був складений у м. Суми 30.07.2013 з 07 години 08 хвилин до 07 години 39 хвилин. Тобто за 31 хвилину оперуповноваженим УСБУ ОСОБА_72 в присутності понятих були оглянуті грошові кошти в сумі 29000 грн. номіналом по 200 грн. у кількості 74 шт., номіналом по 100 грн. у кількості 17 шт., номіналом по 500 грн. у кількості 25 шт., серії та номери цих 116 грошових купюр записані в протоколі, після чого всі ці 116 купюр відкопійовані на копіювальному апараті на аркуші паперу формату А4 у кількості 29 штук, кожна з 4 сторінок протоколу, додаток до протоколу, 29 сторінок з копіями грошових купюр підписуються оперуповноваженим УСБУ ОСОБА_74 , потерпілим ОСОБА_39 , двома понятими. Потім у ході огляду грошові кошти помічаються спеціальною речовиною (люмінофором), освітлюються джерелом ультра-фіолетового випромінювання і на них проявляється світіння світло-зеленого кольору. Потім зразок спеціальної речовини (люмінофор) нанесено на аркуш паперу. Після огляду грошові кошти вручені ОСОБА_59 .
		Аналізуючи зазначений протокол, суд приходить висновку, що неможливо фізично виконати такий великий обсяг робіт, як зазначено в протоколі, за 31 хвилину. При цьому в протоколі маються виправлення часу проведення слідчої дії, яке належним чином не завірено особою, яка складала протокол, та іншими учасниками слідчої дії.
		Тим більше, як вбачається з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 30.07.2015 кошти ОСОБА_61 . ОСОБА_9 були вручені (дата вручення не зазначена) і о 10 годині 15 хвилин цього дня вже був розпочатий огляд домоволодіння ОСОБА_9 , що підтверджується протоколом огляду від 30.07.2013.
		Але після отримання коштів у м. Суми ОСОБА_35 необхідно було ще доїхати до с. Куянівка, Білопільського району.
		Даний факт дає суду підстави вважати, що протокол огляду грошових купюр був виготовлений в інший день або інший час, ніж зазначено в протоколі.
		Сторона захисту вказані протокол огляду грошових коштів, протокол про результати контролю за вчиненням злочину та протокол огляду місця події просила визнати недопустимими доказами, тому що вони здобуті органом досудового розслідування з порушенням вимог КПК України.
		Стороною обвинувачення суду не було надано постанови прокурора про проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину, а також доручення слідчого, на підставі якого відповідно до зазначеного протоколу співробітником СБУ проводилась обробка та вручення 29000 грн. ОСОБА_35 для передачі їх ОСОБА_9 . Відомості про прийняття такого процесуального рішення прокурором відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування, стороні захисту постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та доручення згідно з вимогами ст. 290 КПК України не відкривалися. Не оспорював цих обставин під час судового розгляду і прокурор.
		Невідкриття стороні захисту постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 29.07.2013, яка стала правовою підставою для проведення НСРД щодо ОСОБА_9 , викликає обґрунтовані сумніви стосовно можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості доказів, які містяться в протоколі огляду предметів від 30.07.2013 з додатками у вигляді ксерокопій 116 грошових купюр, протоколі про результати контролю за вчиненням злочину.
		За відсутності в матеріалах провадження постанови прокурора про проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину, неможливо встановити і в якій формі вона мала бути проведена, чи передбачала використання грошових коштів, кому було доручено її проведення та чи було дотримано в цьому випадку порядок і тактику її проведення відповідно до вимог законодавства.
		У судовому засіданні захисники та обвинувачені зазначили, що їх до цього часу не було повідомлено про обмеження конституційних прав останніх. Суду відповідного повідомлення також надано не було.
		Прокурор пояснив, що йому нічого не відомо, чи повідомляли обвинувачених про обмеження їх конституційних прав. Незважаючи на те, що сторона захисту неодноразово піднімала це питання, прокурор так і не надав суду доказів, що стороною обвинувачення були дотримані вимоги ст. 253 КПК України.
		З огляду на викладене, суд приходить висновку, що протокол огляду предметів від 30.07.2013 з додатками у вигляді ксерокопій 116 грошових купюр, протокол про результати контролю за вчиненням злочину є недопустимими доказами, оскільки сторона обвинувачення не надала суду доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення контролю за вчиненням злочину.
		Суд також звертає увагу на те, що протокол про результати контролю за вчиненням злочину мають виправлення в номері постанови прокурора ОСОБА_52 про проведення контролю за вчиненням злочину, дане виправлення також належним чином не завірено, що ставить під сумнів достовірність даного документу.
		Крім того, як вбачається з протоколу огляду місця події від 30.07.2013  домоволодіння ОСОБА_9 , то в ньому зазначені пояснення ОСОБА_38 , а саме: щодо того як був одягнутий ОСОБА_9 , яка між ним і ОСОБА_9 була розмова, як втік останній.
		Але відповідно до вимог ст. 237 КПК України огляд місцевості проводиться слідчим, прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Особи, присутні під час огляду, мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу.
		Таким чином у протоколі відображалися не фактичні відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а фактично проводився слідчий експеримент з участю ОСОБА_36 .
		Під час огляду місця події був виявлений і вилучений мобільний телефон ОСОБА_9 , який останній загубив під час втечі. Але ні факт вилучення телефону, ні сам по собі мобільний телефон не доводять винуватості ОСОБА_9 та інших обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення.
		Крім того, стороною обвинувачення суду наданий протокол огляду предметів від 05.08.2013, а саме: мобільного телефону з картками оператора мобільного зв`язку «Київстар» і «МТС», які належать ОСОБА_9 та які він загубив 30.07.2013 біля свого домоволодіння в с. Куянівка (а. с. 172-188 том 4).
		Сторона захисту даний доказ теж просила визнати недопустимим, оскільки він здобутий з порушенням норм КПК України.
		Як вбачається з даного протоколу старшим оперуповноваженим в ОВС відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_55 на підставі доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. ст. 40, 41 КПК України проведено огляд зазначеного мобільного телефону з карткою оператора мобільного зв`язку.
		Але огляд здійснював не слідчий або прокурор, як того вимагають ст. ст. 36. 40 КПК України, а співробітник оперативного підрозділу. При цьому в порушення вимог ст. 42 КПК України стороною обвинувачення суду не надано доказів, що ця особа дійсно діяла на підставі письмового доручення слідчого або прокурора, як того вимагає закон.
		Аналізуючи зазначені докази, суд приходить висновку, що вказані вище протокол огляду грошових коштів від 30.07.2013, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 30.07.2013, протокол огляду місця події від 30.07.2013, протокол огляду предметів від 05.08.2013 не є належними та допустимими доказами винуватості обвинувачених в отриманні грошових коштів від ОСОБА_36 .
		Суду наданий також протокол затримання ОСОБА_9 від 15.10.2013, з якого вбачається, що старший оперуповноважений в ОВС ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_75 на підставі доручення слідчого під час затримання ОСОБА_9 у м. Києві вилучив у нього грошову купюру номіналом 200 грн. серії КГ 1843221, яка була з іншими купюрами вручена ОСОБА_9 ОСОБА_39 30.07.2013 (а. с. 112-116 том 6).
		Сторона захисту вказаний протокол просила визнати недопустимим доказом, бо він здобутий з порушенням вимог КПК України.
		Проаналізувавши протокол, суд приходить висновку, що він є недопустимим доказом, оскільки в рамках кримінального провадження грошову купюру в ОСОБА_9 вилучав оперуповноважений оперативного підрозділу, він же складав цей протокол, замість слідчого або прокурора. При цьому в порушення вимог ст. 42 КПК України стороною обвинувачення суду не надано доказів, що ця особа дійсно діяла на підставі письмового доручення слідчого або прокурора, як того вимагає закон.
		Крім того, у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_11 і його захисником ОСОБА_14 було заявлено, що під час досудового розслідування з боку слідчого та прокурора допущено порушення права на захист ОСОБА_11 , оскільки захисника не допустили до участі в кримінальному провадженні. Крім того, їм не були відкриті прокурором матеріали кримінального провадження.
		Судом встановлено, що договір про надання правової допомоги в кримінальному провадженні між обвинуваченим ОСОБА_11 і захисником ОСОБА_14 укладений 27.05.2014 (а. с. 174 том 1).
		06.06.2014 ОСОБА_11 звернувся до слідчого з клопотанням про допуск захисника до участі в кримінальному провадженні, на що 13.06.2014 начальник слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_76 повідомив, що 20.05.2014 ОСОБА_11 повідомлено про закінчення досудового розслідування і відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення, а тому його клопотання про допуск не може бути розглянуто, оскільки такі клопотання розглядаються під час досудового розслідування (а. с. 177-178 том 1).
		Проте, як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 20.05.2014 ОСОБА_11 допитувався в якості підозрюваного (пункт 110 розділу 1), у той же час у даному реєстрі зазначено, що 19.05.2014 надано доручення про надання доступу до матеріалів провадження ОСОБА_11 (пункт 49 розділу ІІ) (а. с. 155-159 том 1).
		Таким чином виникає питання, як можна 19.05.2014 надавати доступ до матеріалів провадження стороні кримінального провадження, коли 20.05.2014 допитується ОСОБА_11 в якості підозрюваного. При цьому в реєстрі жодного слова немає про те, коли саме відкривались ОСОБА_11 матеріали кримінального провадження.
		Сторона обвинувачення на спростування заяви ОСОБА_11 щодо порушення його права на захист суду не надала жодного доказу.
		Дане питання неодноразово піднімалось у судових засіданнях і прокурору з боку суду пропонувалось спростувати дане твердження. Проте, доказів на спростування зазначеного суду надано не було.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Відповідно до вимог пункт 1, підпунктів «b», «c» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Кожний обвинуваченийу вчиненнікримінального правопорушеннямає щонайменшетакі права: матичас іможливості,необхідні дляпідготовки свогозахисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
		Як зазначив ЄСПЛ у рішеннях «Титаренко проти України», «Ніколаєнко проти України», «Сергій Афанасьєв проти України», «Хайров проти України», «Гриненко проти України», «Єрохіна проти України», «Замфереско проти України», «Чопенко проти України» відсутність юридичної допомоги на початковій стадії розслідування, необґрунтоване обмеження заявника у праві на доступ до захисника, яке він мав згідно із законодавством та за відсутності будь-якої відмови заявника від цього права, є порушенням пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Крім того, як вказав ЄСПЛ у рішенні «Чопенко проти України» стаття 6 Конвенції застосовується не лише до судового розгляду, а й до досудового розслідування, так як справедливість судового розгляду може бути підірвана і на початковій стадії кримінального провадження.
		При цьому в своєму рішенні «Ваньян проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін  це один з аспектів широкої конценції справедливого суду, яка також включає в себе фундаментальне право на те, щоб процес був змагальним. У кримінальному процесі це означає, що як обвинувачення, так і захист повинні надати можливість знайомитися з міркуваннями і доказами, наданими іншою стороною, та коментувати їх.
		Як зазначалось вже вище, не відкриття стороною кримінального провадження матеріалів тягне за собою те, що суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87, ч. 2 ст. 9 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод порушення права особи на захист.
		Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Як вже зазначалось вище, частиною 1 статті 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Зазначене свідчить про те, що слідчий і прокурор під час досудового розслідування кримінального провадження допустили порушення загальних засад, а саме: принципів верховенства права, законності, забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист.
		На підставі викладеного, суд констатує факт, що сторона обвинувачення допустила вибірковій підхід до надання суду доказів, що свідчить про проведення досудового розслідування виключно з обвинувальним ухилом.
		Про це свідчить і те, що під час досудового розслідування стороною обвинувачення не були перевірені доводи ОСОБА_11 про порядок проведення аукціонів їхньою біржею, вартість послуг проведення аукціонів тощо, ОСОБА_11 і його захисник були позбавлені можливості відкрити прокурору свої докази.
		Крім того, стороною обвинувачення суду не надані докази, які б підтверджували, що ОСОБА_8 у 2012 році дійсно працював на посаді начальника Білопільського районного виробничого відділу Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», не надано доказів, що ОСОБА_10 в 2012-2013 роках займав посади заступника голови та голови Білопільської РДА.
		Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Проаналізувавши докази, надані в даному провадженні як стороною обвинувачення, так і стороною захисту суд прийшов висновку, що в діях обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 364 КК України, в діях ОСОБА_11  ч. 5 ст. 27  ч. 1 ст. 364 КК України, а в діях ОСОБА_9 і ОСОБА_8  ч. 2 ст. 190 КК України. До такого висновку, суд прийшов виходячи з наступного.
		Як вже зазначалось вище, стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що в 2012 році обвинувачені вирішили вчинити зловживання службовим становищем в інтересах ОСОБА_38 , а ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ще й заволодіти грошовими коштами ОСОБА_38 , ввівши останнього в оману.
		Натомість судом встановлено, що дані особи діяли відповідно до вимог ст. 122 ЗК України, яка в 2012 році передбачала процедуру передачі земельної ділянки під водним об`єктом в оренду шляхом проведення аукціону. На той час для вирішення даного питання необхідно було виготовити відповідну документацію на земельну ділянку під водним об`єктом, зробити її грошову оцінку. Далі РДА повинна була оголосити конкурс на відбір організації, яка буде проводити аукціон. А після цього, як кінцевий результат, проводиться аукціон організацією, яка перемогла в конкурсі.
		Як вже зазначалось вище, сільські ради до передачі земельних ділянок під водними об`єктами в оренду ніякої участі не приймали, сільський голова на цей процес не впливав.
		Вся необхідна документація на земельну ділянку була виготовлена ще в 2012 році. При цьому виготовлена вона була безкоштовно.
		Потім з 01.01.2013 до статті 122 ЗК України були внесені зміни і порядок передачі в оренду земельних ділянок під водними об`єктами, яка є державною власністю, змінився. Ці повноваження були передані обласним державним адміністраціям.
		Таким чином, із зазначеної дати ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 до цього процесу відношення не мали.
		Крім того, як зазначалось вище, одним з чинників для оголошення конкурсу та проведення аукціону є грошова оцінка земельної ділянки, яка здійснювалась відповідно до коефіцієнту індексації.
		Але з 01.01.2013 по 01.08.2013 коефіцієнт грошової оцінки землі під водним об`єктом не діяв, що підтверджується листом від 16.10.2015 Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (а. с. 278 том 9).
		Таким чином, стороною обвинувачення не надано належної юридичної оцінки діям обвинувачених, бо склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 364 КК України, в їх діях відсутній.
		Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Як зазначив ЄСПЛ у своєму рішенні «Абрамян проти Росії» справедливість під час провадження в справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому. Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати в світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.
		Крім того, як зазначалось вже вище, сторона обвинувачення суду не довела, що ОСОБА_34 дійсно передав, а ОСОБА_9 отримав грошові кошти в сумі 27000 грн.
		Стороною обвинувачення суду не доведено також, що ОСОБА_34 дійсно мав реальні наміри отримати земельну ділянку під водним об`єктом в оренду для заняття риборозведенням. Доказів того, що останній мав необхідну освіту та навики роботи в цій галузі, суду надано не було.
		Судом також було встановлено, що конкурс на відбір організації, яка буде проводити аукціон, не оголошувався, а тому й аукціон не призначався. СТБ «Сумиагропромбіржа», де працює ОСОБА_11 заступником директора, до передачі ставка в с. Куянівка в оренду ніякого відношення не мала.
		При цьому, суд також вважає за необхідне зауважити, що змінюючи обвинувачення, прокурор, всупереч вимогам ч. 1 ст. 92, ст. 291, 338 КПК України, викладаючи правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим суспільно небезпечних діянь, безпідставно не конкретизував редакцію ч. 1 ст. 364 КК України.
		Також суд вважає за необхідне зауважити, що прокурором не було надано суду доказів заподіяння істотної шкоди державним інтересам. Сторона захисту неодноразово вказувала на те, що згідно з п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України саме на прокурора покладено обов`язок проведення відповідної експертизи для визначення шкоди немайнового характеру при зловживанні особою своїм службовим становищем. Судом пропонувалось стороні обвинувачення доповнити судовий розгляд, але прокурор цим своїм правом не скористався, клопотання про призначення відповідної експертизи не заявив.
		Оскільки стороною обвинувачення не було надано суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, в діях ОСОБА_11 - ч. 5 ст. 27  ч. 1 ст. 364 КК України, а в діях ОСОБА_9 і ОСОБА_8  ч. 2 ст. 190 КК України, тому їх за вказаними статтями кримінального закону необхідно виправдати за відсутністю в їх діях складу злочину.
		3. Щодо внесення ОСОБА_10 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		ОСОБА_10 в судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не визнав. Суду показав, що 29.10.2012 Білопільська РДА уклала договір з ДЗК на виготовлення проектної документації. Даний договір підписав він, оскільки відповідно до своїх функціональних обов`язків, як перший заступник голови РДА, мав право підписувати такі документи. До цього договір вивчався в юридичному відділі РДА, який ставить свою резолюцію на ньому, і лише після цього ОСОБА_10 його підписав. Нічого в договорі він не підробляв. Печатку на ньому поставив ОСОБА_60 - керівник апарату РДА.
		Дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов висновку, що відсутня подія вчинення ОСОБА_10 вказаного злочину. 
		Відповідно до чинного Кримінального кодексу України об`єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 366, полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Даний злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох передбачених у частині 1 статті 366 КК України дій: 1) внесення до документів неправдивих відомостей; 2) інше підроблення документів; 3) складання неправдивих документів; 4) видача неправдивих документів.
		Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, що повністю або частково не відповідає дійсності, у справжній документ, який при цьому зберігає всі ознаки і реквізити справжнього. При цьому документ може бути зовнішньо оформлений правильно і мати всі реквізити зовнішнього документа, заповнені в установленому порядку з дотриманням правил їх внесення до документа та посвідчення їх справжності. Але обов`язковим є невідповідність відомостей дійсності.
		Інше підроблення документів передбачає повну або часткову зміну змісту документа або його реквізитів шляхом виправлень, однак не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами.
		Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, яка не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.
		Видача неправдивих документів - це надання фізичним або юридичним особам документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності і які були складені службовою особою, яка їх видала, чи іншою службовою особою.
		Аналіз зазначених дій свідчить, що за способом свого вчинення підроблення може бути матеріальним - внесення різних змін у справжній документ, і інтелектуальним - складання неправдивого за змістом, але справжнього за формою документа.
		Із суб`єктивної сторони службове підроблення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується лише прямим умислом. Особа усвідомлює, що вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчинює інше підроблення документів, або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так чинити.
		Крім того, суб`єктом службового підроблення може бути лише службова особа.
		Проте, сторона обвинувачення не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_10 вчинив службове підроблення.
		Прокурором суду не надані докази на підтвердження того, що ОСОБА_10 з 15.07.2011, як це зазначено в обвинувальному акті, працював першим заступником голови Білопільської РДА та був державним службовцем з дев`ятим рангом у межах четвертої категорії посад. Тому суд позбавлений можливості перевірити той факт, чи був ОСОБА_10 службовою особою в розумінні статті 366 КК України.
		В обвинувальному акті зазначено, що службове підроблення полягає в тому, що у договорі №59.01.16.2572 від 29.10.2012 і кошторисі від 29.10.2012 ОСОБА_10 виконав свої особисті підписи від імені ОСОБА_77 .
		Але судом встановлено, що дані документи складав не ОСОБА_10 . Підписи в зазначених документах ОСОБА_10 поставив свої особисті, підписи голови Білопільської РДА ОСОБА_40 не підробляв. Печатку в них ставив керівник апарату ОСОБА_60 , на виконання до Білопільського ДЗК вони направлялися через канцелярію Білопільської РДА.
		Свідок  ОСОБА_60  суду пояснив, що в 2012  2013 роках він працював керівником апарату Білопільської РДА. На той час ОСОБА_10 був першим заступником голови, у зв`язку з чим мав право укладати договори від імені Білопільської РДА, а у випадку відсутності голови виконував його обов`язки. ОСОБА_10 також очолював земельну комісію, яка на той час вирішувала всі земельні питання. Укладення договорів оренди було як в інтересах громади, так і РДА. Такі договори підписував ОСОБА_10 , а він ставив печатку. Печатка установи завжди зберігалася в нього, доступу до неї ніхто більше не мав. Печатку в договорі від 29.10.2012 ОСОБА_60 ставив особисто після того, як його підписав ОСОБА_10 . Ніякого тиску чи прохань з боку останнього при цьому не було. Це була повсякденна робота ОСОБА_31 і ОСОБА_10 .
		Свідок ОСОБА_78  суду показав, що в 2012 році він працював в юридичному відділі Білопільської РДА. На той час ОСОБА_10 був першим заступником РДА і головою комісії. Договори на виготовлення технічної документації виготовляє ДЗК. Проект договору секретар приносить до юрвідділу, юрист вивчає його, візує, а потім голова або його заступник підписують договір. Лише після цього голова ставить печатку. Якщо голова РДА був відсутнім, то його обов`язки виконував перший заступник, тобто ОСОБА_10 . Під час вирішення питання по передачі ставка в с. Куянівка в оренду комісія була звичайна, ОСОБА_10 нічого не просив.
		Стороною обвинувачення також не надано суду доказів, що в момент підписання ОСОБА_10 зазначених документів від імені ОСОБА_79 останній був на роботі.
		Також поза увагою сторони обвинувачення залишився і той факт, що відповідно до розпорядження голови Білопільської РДА від 03.07.2012 №511 були внесені зміни до розпорядження голови Білопільської РДА від 07.12.2011 №998 щодо розподілу обов`язків між головою, першим заступником, заступниками голови та керівником апарату Білопільської РДА. Згідно з пунктом 2 розподілу обов`язків у разі відсутності голови Білопільської РДА перший заступник виконує його обов`язки, а відповідно до пункту 7.5 перший заступник має право укладати в межах і визначеному порядку договори з питань його компетенції (а. с. 244-247 том 7).
		Оскільки суду не було надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що в зазначених договорі та кошторисі містяться будь-які неправдиві відомості, тому суд вважає за необхідне ОСОБА_10 виправдати за ч. 1 ст. 366 КК України за відсутністю події злочину.
		4. Щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. ч. 1, 2 ст. 361-2 КК України по епізодам збуту та повторного збуту ОСОБА_16 інформації з обмеженим доступом та за ч. 4 ст. 368 КК України по епізоду одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 за несанкціонований збут інформації.
		Обвинувачений ОСОБА_8  вину у вчиненні зазначених злочинів не визнав у повному обсязі, суду показав, що був знайомий з проектантом ОСОБА_16 , якому було відомо, що в нього є напрацювання по різним земельним ділянкам, отримані впродовж 12,5 років на посаді геодезиста. Проектанти постійно обмінюються між собою такими напрацюваннями, що є звичайною практикою. Щоб сформувати базу земельних ділянок не потрібні ні дані власників, оскільки вони постійно змінюються, ні навіть адреси земельних ділянок. Дана база містила інформації навіть менше, ніж є на публічній карті.
		Останній звернувся до нього як до фізичної особи, а не до начальника ДЗК, і попросив виготовити йому інформацію по його напрацюванням. Він сказав, що може продати свою базу, на що ОСОБА_16 погодився. Обмінні файли зберігалися в нього вдома на комп`ютері, оскільки на роботі в нього не було комп`ютера. ОСОБА_16 передав диск автобусом. Пізніше останній повідомив, що інформація на диску стерлася, у зв`язку з чим він скопіював вдруге. У день передачі, приблизно в липні 2013 року, у нього був високий тиск, у зв`язку з чим водій спочатку звозив його в лікарню, а потім відвіз додому. Диск він віддав ОСОБА_80 і попросив передати проектанту з Кролевця, що останній і зробив.
		При цьому ОСОБА_8 зазначив, що інформацію з обмеженим доступом не збував, оскільки її в нього не було, і доступу до цієї бази він не мав. Обмінні файли містили лише геодезичні дані. Ні даних людей, ні адрес на диску не було.
		Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов висновку, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 3612, ч. 4 ст. 368 КК України. До даних висновків суд прийшов, виходячи з наступного.
		Предметом злочину, передбаченого статтею 3612 КК України, є інформація з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.
		Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину має зберігатися в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах чи комп`ютерних мережах.
		Ознакою комп`ютерної інформації з обмеженим доступом є те, що вона повинна бути створена та захищена відповідно до чинного законодавства. При цьому в кожному випадку для з`ясування наявності цієї ознаки слід звертатися до відповідних законів чи підзаконних нормативно-правових актів, в яких регламентується порядок створення і захисту такої інформації.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 3612 КК України, полягає в несанкціонованому збуті або розповсюдженні комп`ютерної інформації з обмеженим доступом.
		Збутом комп`ютерної інформації з обмеженим доступом є її оплатна чи безоплатна передача хоча б одній особі, яка не має доступу до цієї інформації, а розповсюдженням - розміщення в АС чи комп`ютерній мережі з наданням вільного доступу до неї або інші дії, які створюють можливість вільного доступу до неї невизначеного кола осіб.
		Збут або розповсюдження комп`ютерної інформації з обмеженим доступом слід вважати несанкціонованими, якщо ці дії вчинені без дозволу (згоди) власника інформації.
		Несанкціоновані збут або розповсюдження містять ознаки коментованого злочину як в тому випадку, коли вони вчинені особою, якій в установленому порядку було надано доступ до відповідної інформації, так і у випадку вчинення їх особою, яка такого доступу не мала.
		Несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації, - це несанкціоноване розповсюдження такої інформації без згоди її власника на платній основі - шляхом купівлі-продажу, міни тощо.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
		Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.
		У статті 2 вказаного Закону даються визначення, що:
		- згода суб`єкта персональних даних  це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди;
		- володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;
		- третя особа - будь-яка особа, за винятком суб`єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних.
		Згідно з ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.
		Порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.
		Про передачу персональних даних третій особі володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб`єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом.
		Але сторона обвинувачення не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_8 вчинив несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, за що отримав неправомірну вигоду.
		В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 двічі незаконно збув ОСОБА_16 обмінні файли з координатами земельних ділянок, розташованих на території Білопільського району, які містять у собі інформацію з обмеженим доступом, а саме: персональні дані власників земельних ділянок, яка зберігається в електронно-обчислюваних машинах (комп`ютерах). Дана інформація в обмінних файлах ним була двічі, тобто 25.05.2013 і в середині липня 2013 року, поміщена на 2 жорстких диска, які йому передавав ОСОБА_16 .
		Стосовно першого жорсткого диску, який ОСОБА_8 був переданий Меншуну 26.05.2013, то стороною обвинувачення взагалі суду не надано жодного доказу, який би підтверджував, що на даний диск ОСОБА_8 помістив інформацію з обмеженим доступом про персональні дані власників земельних ділянок та незаконно збув його ОСОБА_16 .
		Щодо другого жорсткого диску, який 30.07.2013 ОСОБА_8 через свідка ОСОБА_33 передавався ОСОБА_16 , то суду був наданий протокол огляду місця події від 30.07.2013, з якого вбачається, що 30.07.2013 з 13 години 40 хвилин до 14 години 15 хвилин слідчим ОСОБА_56 проводився огляд місця події, де ОСОБА_16 видав жорсткий диск WD. Як пояснив останній на цьому диску міститься файл «ін 4» з інформацією щодо координат земельних ділянок Білопільського району (а. с. 71-76 том 5). Про те, що на диску є персональні дані власників земельних ділянок, ОСОБА_16 слідчому не повідомив.
		Також суду був наданий протокол огляду предмета від 22.11.2013, складений оперуповноваженим відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_81 про те, що ним у присутності понятих був оглянутий жорсткий диск, який 30.07.2013 вилучений у ОСОБА_16 під час огляду місця події, з обмінними файлами формату in-4 та XML у кількості 216 штук. Як зазначено в протоколі, при відкритті кожного з них виявлено інформацію про персональні дані власників земельних ділянок. Після відкриття файлів здійснена їх роздруківка на 108 аркушах. Дана роздруківка теж була надана суду (а. с. 216-325 том 4).
		Сторона захисту протоколи та роздруківку файлів на 108 аркушах просила визнати недопустимим доказом, оскільки вони досудовим розслідуванням здобуті з порушенням ст. ст. 40, 41 КПК України. Крім того, роздруківка файлів на 108 аркушах є також і неналежним доказом, оскільки вона ні яким чином не підтверджує винуватість ОСОБА_8 у несанкціонованому збуті інформації з обмеженим доступом.
		Судом встановлено, що на диску є 5 папок, кожна з яких містить ще безліч папок і документів. Усі 216 файлів знаходяться в різних папках. Всього на диску знаходиться 123901 файл і 7890 папок. У зв`язку з чим у суду виникає питання як оперуповноважений встиг за 2 години 45 хвилин відшукати на диску та роздрукувати саме ті 216 файлів, які ОСОБА_8 нібито збув ОСОБА_16 .
		Крім того, при відкритті файлів у судовому засіданні було встановлено, що всі вони відкривалися 20.11.2013. Проте, з матеріалів справи вбачається, що вказаний диск 30.07.2013 був вилучений та опечатаний слідчим, а відкритий лише 22.11.2013. У зв`язку з викладеним, незрозуміло хто міг 20.11.2013 відкривати файли, якщо диск був опечатаний і доступу до нього ніхто не мав, та чому на диску немає інформації про те, що файли відкривалися 22.11.2013.
		Тобто протокол огляду предметів від 22.11.2013 року не відповідає тому, що знаходиться на диску при дослідженні його судом.
		Крім того, суд звертає увагу, що вказаний диск був наданий суду прокурором лише в 2019 році. Але в порушення ст. 105 КПК України диск наданий суду в незапечатаному файлі, тобто неупакований належним чином з метою надійного його збереження. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заявив, що це зовсін не той диск, який він передавав ОСОБА_16 . Вказані пояснення стороною обвинувачення спростовані не були.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 і його захисник ОСОБА_12 заявили, що вказаний доказ їм не відкривався. Прокурор зазначив, що даний диск є додатком до протоколу огляду місця події від 30.07.2013 і був відкритий разом із зазначеним протоколом. Але доказів того, що останнім був відкритий зазначений протокол, суду також надано не було. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 і його захиснику відкривався протокол не від 30.07.2013, а від 20.07.2013, якого суду взагалі надано не було (а. с. 124 том 9).
		Відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		З огляду на викладене, протокол огляду місця події від 30.07.2013 і диск є недопустимими доказами.
		Щодо протоколу огляду предметів від 22.11.2013 з додатком на 108 аркушах, то суд дійшов висновку, що він є недопустимим доказом, бо не відповідає вимогам ст. ст. 40, 41 КПК України, оскільки складений оперуповноваженим органу безпеки, а не слідчим, який здійснював досудове розслідування. При цьому стороною обвинувачення суду не надано доказів на підтвердження того, що слідчий уповноважив оперуповноваженого служби безпеки здійснювати слідчі дії в кримінальному провадженні шляхом надання письмового доручення.
		У судовому засіданні прокурор пояснив, що власників персональних даних, під час досудового розслідування допитано не було; будь-яких доказів того, що власники персональних даних не надавали ОСОБА_8 згоди на їх розголошення, у випадку якщо таке відбулося, у сторони обвинувачення немає.
		Крім того, як вбачається з реєстрів договорів оренди по Рижівській сільській раді та Іскрисківщинській сільській раді, які долучені до проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь на земельних ділянках, що використовуються ТОВ «Білопілля Агросвіт» у межах Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад Білопільського району Сумської області, то в них зазначені прізвища власників земельних паїв, інформація про яких потрібна була ОСОБА_16 для виготовлення даного проекту. Але лише одне прізвище власника земельної ділянки зі 108 прізвищ власників земельних ділянок, що вказані у роздруківці, збігається з прізвищами власників земельних паїв, що маються у проекті. Це прізвище ОСОБА_82 (а. с. 242 том 4, а. с. 258 том 5).
		Стороною обвинувачення не надано суду доказів, що фізичні особи, власники персональних даних, не давали ОСОБА_8 згоди на поширення своїх персональних даних. Як вбачається з реєстрів матеріалів досудового розслідування, жоден власник персональних даних, чиї прізвища зазначені у вказаних вище роздруківках, не був допитаний з даного приводу під час досудового розслідування (а. с 17-27 том 1, а. с. 28-38 том 2). У судовому засіданні ці особи теж не були допитані, клопотань про їх допит прокурор суду не заявляв.
		Стороною обвинувачення взагалі не встановлено, хто є володільцем, розпорядником персональних даних, які маються в обмінних файлах. Також не встановлено, а чи взагалі у відділі Держземагенства у Білопільському районі була така інформація, яка збулась ОСОБА_8 ОСОБА_83 .
		В обвинувальному акті зазначено, що наказом відділу Держземагентства у Білопільському районі Сумської області від 22.02.2012 року №12 «Про внесення змін до наказу відділу від 23.01.2013 року №6 «Про покладання обов`язків щодо здійснення функцій державних кадастрових реєстраторів» на ОСОБА_8 покладено обов`язки державного кадастрового реєстратора. Як державний кадастровий реєстратор ОСОБА_8 має доступ до всіх відомостей державного земельного реєстратора, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або відмову в наданні відомостей.
		Але суду стороною обвинувачення не надано доказів, що на ОСОБА_8 дійсно були покладені обов`язки державного реєстратора. Ні наказ від 22.02.2012 №12, ні наказ від 23.01.2013 №6, на які йдеться посилання в обвинувальному акті, суду надані не були.
		Тим більше, виникає питання, як можна наказом від 22.02.2012 року внести зміни до наказу від 23.01.2013 року, про що зазначено в обвинувальному акті.
		Крім того, як показав суду свідок ОСОБА_25 , він працює заступником директора Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру». Доступу до обмінних файлів іn-4, база яких знаходиться в м. Києві, у ОСОБА_8 не було. Доступ мають лише державні реєстратори за допомогою паролей. Програма іn-4 є ліцензійною програмою, аналогічно як Word. Ця програма є у вільному доступі та її може купити хто завгодно. Усе, що міститься в програмі, є напрацюваннями тієї особи, яка внесла записи до програми. У цій програмі є інформація щодо місця розташування земельної ділянки, її розмірів, координат поворотних точок земельної ділянки. Усі інші дані є змінними. Інформація про власника вноситься лише на підставі заяви власника земельної ділянки, ці дані не є обов`язковими. Працівники постійно обмінюються своїми напрацюваннями. Кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності за це не передбачено.
		Таким чином, свідок ОСОБА_25 , хоча і є свідком сторони обвинувачення, суду не підтвердив, що обмінні файли обов`язково містять інформацію з обмеженим доступом: персональні дані власників земельних ділянок  їх прізвища, імена по батькові, адреси проживання, серії та номери паспортів, ідентифікаційні номери. Навпаки свідок зазначив, що програма іn-4 продається у вільному доступі, а вся інформація, яка до неї внесена, є результатом роботи певної особи.
		Свідок ОСОБА_84  суду показав, що з квітня 2013 року по травень 2018 року працював у відділі ДЗК у Білопільському районі. ОСОБА_8 був його безпосереднім керівником. На той час, дати не пам`ятає, ОСОБА_8 дав йому диск і попросив віддати чоловіку, який прийде до нього. Наступного дня прийшов чоловік, сказав, що від ОСОБА_8 , і він йому віддав диск. Що було на диску свідок не знає.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Стороною обвинувачення не доведено не лише, що ОСОБА_8 незаконно збув ОСОБА_16 інформацію з обмеженим доступом, тобто з персональними даними власників земельних ділянок без їх згоди, а й що в останнього взагалі була така інформація.
		Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що стороною обвинувачення в зміненому обвинувальному акті, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не конкретизовано формат обмінних файлів, які нібито ОСОБА_8 двічі збував ОСОБА_16 , хоча зазначене було встановлено в судовому засіданні, а також взагалі не зазначено де, коли, за яких обставин і від кого ОСОБА_8 отримав диск, на який повторно скопіював обмінні файли.
		Враховуючи, що достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 вчинив несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, за що отримав неправомірну вигоду, стороною обвинувачення суду не надано, тому суд вважає за необхідне ОСОБА_8 за ч. ч. 1, 2 ст. 3612, ч. 4 ст. 368 КК України по епізодам збуту та повторного збуту ОСОБА_16 інформації з обмеженим доступом і по епізоду одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 за несанкціонований збут інформації виправдати за відсутністю складу злочину в його діях.
		Щодо клопотання прокурора ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 364 КК України, а ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27  ч. 1 ст. 364 КК України, у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене обвинуваченими, то суд приходить наступних висновків.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У частині 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
		Якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
		Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
		Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України констатує відсутність злочинності та караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні (не тільки підготовчому) не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння.
		З огляду на викладене, під час судового розгляду суд має право закрити кримінальне провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України за наявності для цього підстав.
		Проте, враховуючи нереабілітуючий характер цієї підстави, з урахуванням того, що її застосуванням фактично констатується причетність особи до вчинення кримінально-караного діяння, особа, щодо якої кримінальну справу закрито у зв`язку з усуненням новим кримінальним законом злочинності і караності інкримінованого їй діяння, повинна мати можливість реалізувати в суді своє право на судовий захист, а суд, у свою чергу, - перевірити і оцінити законність і обґрунтованість прийнятих у даному провадженні процесуальних рішень, в яких зафіксована висунута щодо особи підозра в злочині на основі матеріалів, зібраних як на стадії досудового розслідування, так і стадії судового розгляду.
		Тобто, у випадку встановлення судом під час судового розгляду провадження підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України суд повинен встановити: чи мала місце подія кримінального правопорушення, чи міститься в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване органами досудового слідства, та лише якщо в судовому засіданні доведено, що особа вчинила діяння і кримінальна відповідальність за це діяння скасована, має законні підстави для закриття кримінального провадження із зазначених вище підстав.
		Підсумовуючи викладене, під час судового розгляду суд має право закрити кримінальне провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановивши ухвалу, якщо відсутні підстави для прийняття ним інших кінцевих для цієї стадії процесуальних рішень, що передбачені КПК України, зокрема, виправдувального вироку, який суд зобов`язаний ухвалити при наявності передбачених у КПК України підстав.
		При цьому суд не вправі закрити кримінальне провадження за наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо обвинувачений під час судового засідання наполягає на ухваленні виправдувального вироку.
		Якщо ж під час судового розгляду встановлено підстави для ухвалення виправдувального вироку та одночасно набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, суд повинен керуватися абзацом 1 ч. 7 ст. 284 КПК України.
		Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі №153/1289/18.
		З огляду на викладене, оскільки обвинувачені та їх захисники заперечують проти закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 364 КК України на підставі п. 4 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК України, наполягають на відсутності в їх діях зазначеного складу злочину, а судом встановлені підстави для ухвалення виправдувального вироку, підстави для задоволення клопотання прокурора про закриття кримінального провадження відсутні.
		Щодо клопотання прокурора ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, то воно задоволенню також не підлягає, оскільки для цього необхідна згода обвинувачених, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі №761/5688/15-к.
		У той же час, оскільки обвинувачені та їх захисники заперечують проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, наполягають на відсутності в їх діях зазначених складів кримінальних правопорушень, а судом встановлені підстави для ухвалення виправдувального вироку, підстави для звільнення останніх від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України також відсутні.
		У зв`язку з виправданням ОСОБА_9 цивільний позов ОСОБА_38 про стягнення майнової та моральної шкоди в сумі 49000 грн. задоволенню не підлягає.
		Стосовно грошових коштів в сумі 5000 грн., які ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_16 , та 200 грн., вилучених у ОСОБА_9 при затриманні, то суд вважає за необхідне їх конфіскувати в дохід держави, виходячи з роз`яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 про те, що звільнення особи, яка дала хабар, від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України, не означає, що в її діях немає складу злочину. У зв`язку з цим вона не може визнаватися потерпілим і претендувати на повернення предмета хабара.
		Грошові кошти в сумі 102 грн. необхідно повернути ОСОБА_9 .
		Під час проведення досудового розслідування проводилися експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин від 09.09.2013 №8144, від 03.07.2015 №6560 і з дослідження відео-, звукозапису від 13.03.2014 року №13147, витрати за проведення яких стягненню не підлягають у зв`язку з виправданням обвинувачених.
		Арешт, накладений на автомобілі Nissan Qashgai, реєстр. номер НОМЕР_2 , Opel Astra, реєстр. номер НОМЕР_3 , на причеп ПГАІ, реєстр. номер НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_10 , необхідно зняти.
		Запобіжний захід під час судового розгляду обвинуваченим не обирався.
		Застава в сумі 91760 грн., яку вносив ОСОБА_85 , вже була повернута.
		Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
		у х в а л и в :
		ОСОБА_8  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 3612, ч. 2 ст. 3612, ч. 4 ст. 368 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаних злочинів.
		ОСОБА_10  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 364 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного злочину.
		ОСОБА_10  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України (у редакції від 18.10.2012) та виправдати у зв`язку з відсутністю події злочину.
		ОСОБА_9  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаних злочинів.
		ОСОБА_11  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27  ч. 1 ст. 364 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного злочину.
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_86 до ОСОБА_9 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
		Речові докази:
		- мобільний телефон LG GX-300 з двома картками мобільних операторів МТС і Київстар, мобільний телефон Motorola с 350 з батареєю і карткою мобільного оператора МТС, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Сумського МВ, повернути ОСОБА_9 ;
		- проект землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та упорядкування угідь землекористування ТОВ «Білопілля-Агросвіт» на території Іскрисківщинської та Рижівської сільських рад; жорсткий диск «WD s/n WX91ACOL9691, p/n WDBABV5000ABK-00; копію рішення Куянівської сільської ради від 22.06.2012; копію листа сільського голови Куянівської сільської ради ОСОБА_9 до голови Білопільської РДА від 27.06.2012 №344; копію розпорядження Білопільської РДА від 25.07.2012 №572; копію розпорядження Білопільської РДА від 11.09.2012 №705; копію висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб на території Куянівської сільської ради від 12.11.2012 №03-08/1590; довідку ДРПВІ «Дніпроводгосп від 09.11.2012 №212»; копію опису меж ставка в с. Куянівка; копію довідки про взяття на облік платника податків Білопільської РДА від 18.02.2011 №20; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців щодо Білопільської РДА; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи  Білопільська РДА серії А01 №401917; копію довідки АБ №403179 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копію кадастрового плану земельної ділянки  ставка в с. Куянівка; договір на укладення між СФІ «Дніпроводгосп» і ОСОБА_39 від 09.11.2012 №33; квитанцію до прибутково-касового ордеру від 09.11.2012 на суму 438 грн., прийнятих від ОСОБА_38 за інформаційні послуги по ставку; протокол сесії Куянівської сільської ради від 22.06.2012; рішення Куянівської сільської ради від 22.06.2012; лист сільського голови Куянівської сільської ради ОСОБА_9 до голови Білопільської РДА ОСОБА_87 від 27.06.2012 №34; викопіювання з планового матеріалу Куянівської сільської ради із зображенням ставку; лист для резолюції від імені першого заступника голови Білопільської РДА ОСОБА_10 ; лист для резолюції з написом від імені ОСОБА_40 ; акт від 11.07.2012; пояснювальну записку до проекту розпорядження «Про затвердження переліку земельних ділянок, запропонованих для надання в оренду, шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону на території Іскрисківщинської та Куянівської сільських рад»; пояснювальну записку до проекту розпорядження «Про затвердження переліку земельних ділянок, запропонованих для надання в оренду, шляхом проведення земельних торгів у формі аукціону на території Іскрисківщинської та Куянівської сільських рад»; довідку про погодження проекту розпорядження голови Білопільської РДА від 23.07.2012; розпорядження голови Білопільської РДА від 25.07.2012 №572; перелік земельних ділянок щодо яких передбачається проведення земельних аукціонів; висновок по проекту землеустрою від 30.07.2013 №368/03-03; договір від 29.10.2012; додаток №1 до договору №59.01.16.2572 від 29.10.2012; кошторис договірної ціни проектно-вишукувальних робіт по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; висновок державної експертизи землевпорядної документації №567; розпорядження голови Білопільської РДА від 20.12.2012; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Білопільській РДА для рибогосподарських потреб (10.07) із земель державної власності Куянівської сільської ради; вихідну земельно-кадастрову документації; умови відведення земельної ділянки; пояснювальну записку; креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі Білопільській РДА на території Куянівської сільської ради, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в справі;
		- 200 грн. серії КГ 1843221, які зберігаються в філії АТ «Укрексімбанк» у м. Суми, повернути ОСОБА_9 ;
		- зразок спеціальної речовини (люмінофор), яка є додатком № 2 до протоколу огляду предметів від 30.07.2013, яким помічені грошові купюри, що вручались ОСОБА_88 , залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- зразок спеціальної речовини (люмінофор), яка є додатком № 2 до протоколу огляду предметів від 30.07.2013, яким помічені грошові купюри, що вручались ОСОБА_16 , залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- оптичний диск освідування ОСОБА_27 , 23 диски DVD-R, які долучені до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.10.2013, 7 дисків, які долучались до протоколів за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою, залишити в матеріалах кримінального провадження;
		Зняти арешт з автомобіля Nissan Qashgai, реєстр. номер НОМЕР_2 , автомобіля Opel Astra, реєстр. номер НОМЕР_3 , причепа ПГАІ, реєстр. номер НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_10 .
		На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...