Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/247/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства; про захист економічної конкуренції.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2020. Зареєстровано: 06.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2020.
Дата набрання законної сили: 17.02.2021
Результат оскарження 17.02.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		=====================================================================
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 вересня 2020 року Справа № 915/247/20 
		м. Миколаїв
		 
		Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
		за участю секретаря судового засідання Астахової С.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, буд. 2 А, кабінет 307; ідентифікаційний код 40356536)
		до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 27, корпус 1; ідентифікаційний код 22440366)
		про: визнання недійсним Рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2019 № 44-ріш,
		за участю представників учасників справи:
		від позивача: Єленич О.В., адвокат за ордером,
		від відповідача: Войтенкова І.О. у порядку самопредставництва за довіреністю, Колійчук О.В., у порядку самопредставництва за довіреністю,
		 
		Суть спору:
		 
		02.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 02/03/20 від 02.03.2020 (з додатками) про визнання недійсним Рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2019 № 44-ріш у справі № 2-26.250/53-2019 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
		Позовні вимоги ґрунтуються на підставі рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 27.12.2019 № 44-ріш у справі № 2-26.250/53-2019; вимоги від 15.01.2019 № 64-02/49 та відповідей на неї; застосування норм статей 50, 52, 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 4 Закону України «Про антимонопольний комітет України» та мотивовані таким: Позивач, як у позові, так і у своєму виступі, стверджує, що вся витребувана Відділенням інформація міститься в кошторисах. Можливо, вона не влаштувала відповідача в своєму зовнішньому прояві у вигляді кошторисів та розрахунків, але ж якоїсь певної форми (зразку, таблиці тощо) для надання інформації по пунктам 10-16 Вимоги Відділенням не додавалось, а містилися лише загальні фрази на подобі «розгорнуту розшифровку, деталізовану розшифровку». Вимоги територіального відділення щодо подання інформації повинні бути сформульовані чітко, недвозначно, з метою уникнення різного тлумачення (як територіальним відділенням, так і суб`єктом господарювання, до якого спрямована вимога), хоча в даному випадку чіткості та недвозначно не було. Тому позивач на власний розсуд обрав форму доведення витребуваної інформації до відповідача, та вважає, що змістовно, докладно та вичерпно сформулював і надав у встановлений строк її у вигляді кошторисів й розрахунків. Адже саме задля цієї мети позивачем й придбавався ПК АВК - 5. Всі таблиці й розрахунки по кожній ціновій пропозиції в сукупності складають цільний об`єкт, а якщо розглядати їх окремо - доповнюють та конкретизують одна одну. Тобто, Товариство стверджує, що ним було надано всю вичерпну інформацію, яка була у розпорядженні ТОВ «БК «ІНТЕРБУД».
		Таким чином, позивач зазначає, що порушення ТОВ «БК «ІНТЕРБУД» пункту 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відсутні, оскільки вся витребувана інформація була надана товариством в повному обсязі.
		Стосовно ж висновків відповідача про порушення товариством п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивач звертає увагу суду на той факт, що зауваження з боку відповідача щодо змісту відповіді позивача на пункти Вимоги № 1, 7, 8, 9, 17 відсутні. За вказаними вище пунктами має місце лише незначне відхилення від строку для направлення відповіді  на три дні. Також позивач зазначає, що зауваження з боку відповідача щодо змісту відповіді позивача на пункти Вимоги № 2, 5 відсутні. За вказаними вище пунктами має місце лише незначне відхилення від строку для направлення відповіді  на сім днів.
		Крім цього, позивач вважає, що оскільки жодної матеріальної шкоди державному бюджету з боку позивача завдано не було, штраф був застосований до ТОВ «БК «ІНТЕРБУД» без дотримання пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		 
		Ухвалою суду від 04.03.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/247/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 31 березня 2020 року о 10:15; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
		 
		30.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив № 64-02/504 від 27.03.2020 на позовну заяву, в якому відповідач повністю заперечує на позов, просить суд відмовити в його задоволенні.
		Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважає, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 27.12.2019 №44-ріш, оскільки згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Визначені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» правові підстави для визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення в позові відсутні. Приймаючи рішення, Відділення діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством про захист економічної конкуренції.
		 
		У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (за змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020 розгляд справи № 915/247/20 було відкладено без визначення дати судового засідання.
		 
		21.05.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 21/05/20 від 21.05.2020, в якому заявник зазначає, що наявні всі підстави для скасування оскаржуваного рішення на підставі ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у зв`язку з порушенням та неправильним застосуванням відповідачем норм матеріального права, а також в зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. З огляду на зазначене позивач просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «БК «Інтербуд».
		 
		Враховуючи прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про послаблення карантинних обмежень, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», суд ухвалою від 28.05.2020 повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання у справі № 915/247/20 відбудеться 16 червня 2020 року о 09:30; зауважено, що у зв`язку з запровадженням карантинних заходів на території України, явка представників учасників справи в судове засідання не є обов`язковою.
		 
		В судовому засіданні 16.06.2020, проведеному за участі представників обох сторін, було оголошено перерву до 02 липня 2020 року до 14:00.
		 
		02.07.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 01.07.2020 (вх. № 8044/20).
		 
		Ухвалою суду від 02.07.2020 було закрито підготовче провадження у справі № 915/247/20, з призначенням її до судового розгляду по суті на 11 серпня 2020 року об 11:15.
		 
		05.08.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 05.08.2020 (вх. № 9602/20), в якому заявник просив суд відкласти розгляд справи № 915/247/20, що призначена на 11 серпня 2020 року об 11:15 на іншу дату в зв`язку з неможливістю представника позивача Єленич О.В. бути присутньою в судовому засіданні.
		 
		За результатами судового засідання, проведеного 11.08.2020 за участю представника відповідача, суд постановив ухвалу, якою розгляд справи по суті було відкладено на 24 вересня 2020 року об 11:30.
		 
		Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
		 
		24.09.2020 в судове засідання з`явилися представники обох сторін, які підтвердили актуальність правових позицій учасників справи, викладених в письмових заявах по суті.
		Будь-яких заяв, клопотань, або намірів до суду від учасників процесу не надійшло.
		 
		Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 24.09.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, суд 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України.
		Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин дотримання Миколаївським обласним відділенням Антимонопольного комітету України норм та приписів чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного Рішення від 27.12.2019 № 44-ріш.
		Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами: 
		- копія Рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 27.12.2019 № 44-ріш у справі № 2-26.250/53-2019;
		- копії листів Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.01.2020 № 64-02/29 «Про надіслання рішення у справі № 2-26.250/53-2019», від 09.12.2019 № 64-02/2185 «Про надіслання копії подання з попередніми висновками у справі № 2-26.250/53-2019»;
		- копія журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «БК «Інтербуд»;
		- копія Вимоги Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.01.2019 № 64-02/49 «Про надання інформації»;
		- копія Подання від 09.12.2019 № 64-03/128-пв з попередніми висновками у справі № 2-26.250/53-2019;
		- копія письмових пояснень № 27/12 від 27.12.2019 по справі № 2-26.250/53-2019 з додатками;
		- копії договорів ТОВ «БК «Інтербуд» щодо отримання послуг з питань автоматизованого визначення вартості будівельних робіт при застосуванні ПК АВК-5 «Автоматизований випуск на ПЕОМ кошторисно-ресурсної документації» та ліцензій на використання ПК АВК-5;
		- копії відповідей Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» на вимогу: № 6 від 06.02.2019 (з додатками, зокрема: локальні кошториси та об`єктні кошториси з розрахунками загальновиробничих витрат) та № 9 від 18.02.2019 (з додатками, зокрема: локальні кошториси та об`єктні кошториси з розрахунками загальновиробничих витрат).
		 
		Відповідач на підтвердження власної правової позиції доказів суду не надавав.
		 
		Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 
		Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, під час дослідження товарних ринків, здійснення державного контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (далі  Відділення, відповідач) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (далі  Товариство, позивач) була надіслана Вимога № 64-02/49 від 15.01.2019 (далі  Вимога), в якій головою Відділення були встановлені наступні строки для надання інформації:
		- на пункти 1, 4, 7-10 та 17  7 календарних днів з дня отримання Вимоги;
		- на пункти 2, 5, та 11  14 календарних днів з дня отримання Вимоги;
		- на пункти 3, 6, 12 та 13  21 календарний день з дня отримання Вимоги;
		- на пункти 14, 15 та 18  28 календарних днів з дня отримання Вимоги;
		- на пункти 16, 19 та 20  32 календарних днів з дня отримання Вимоги.
		Одночасно у Вимозі, зокрема, зазначалось наступне:
		- Відділенням проводиться дослідження товарних ринків, а також здійснюється державний контроль щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель і контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
		- Відповідно до статей 22, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов`язковим для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом.
		 
		Після отримання Відділенням від Товариства відповідей на вимогу та за результатами розгляду справи № 2-26.250/53-2019 дії позивача відповідачем були кваліфіковані як порушення, передбачені пунктами 13 та 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», внаслідок чого 27.12.2019 прийнято оспорюване рішення № 44-ріш згідно з яким адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила:
		1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536), не надавши інформацію на питання пунктів 1, 4, 7-10 та 17 вимоги про надання інформації від 15.01.2019 № 64-02/49 у встановлений головою Відділення строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		2. За порушення, визначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
		3. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536), не надавши інформацію на питання пунктів 2, 5 та 11 вимоги про надання інформації від 15.01.2019 № 64-02/49 у встановлений головою Відділення строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		4. За порушення, визначене у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної 40356536), штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
		5. Визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536), подавши інформацію в неповному обсязі Відділенню на питання пунктів 3, 6, 12 та 13, а саме: в частині пунктів 12 та 13 вимоги про надання інформації від 15.01.2019 № 64-02/49 у встановлений головою Відділення строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене, пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		6. За порушення, визначене у пункті 5 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний-код юридичної особи 40356536) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
		7. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536), подавши інформацію в неповному обсязі Відділенню на питання пунктів 14, 15 та 18 вимоги про надання інформації від 15.01.2019 № 64-02/49 у встановлений головою Відділення строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		8. За порушення, визначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
		9. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536), подавши інформацію в неповному обсязі Відділенню на питання пунктів 16, 19 та 20 вимоги про надання інформації від 15.01.2019 № 64-02/49 у встановлений головою Відділення строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		10. За порушення, визначене у пункті 9 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
		 
		Вказане рішення товариство отримало 16.01.2020.
		 
		Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються питання щодо наявності чи відсутності визначених позивачем в позові підстав для визнання недійсним вищенаведеного рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2019 № 44-ріш по справі № 2-26.250/53-2019, та регулюються положеннями чинного законодавства про захист економічної конкуренції.
		Так, згідно зі ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
		Приписами ч. 1 ст. 7 цього Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо.
		 
		Матеріали справи свідчать, що вищенаведена Вимога була отримана позивачем 28.01.2019, що не спростовано доказами та учасниками процесу.
		 
		1) Щодо дослідження висновків Відділення про порушення Товариством п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» по відповідним пунктам Вимоги, суд дійшов таких висновків:
		Згідно з приписами п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
		 
		Відповідно до Вимоги інформація запитана пунктами:
		- 1, 4, 7-10 та 17 повинна була бути надана до Відділення (здана на пошту) у семиденний термін з дня одержання Вимоги, тобто  до 04.02.2019 (включно);
		- 2, 5 та 11 повинна була бути надана до Відділення (здана на пошту) у чотирнадцятиденний термін з дня одержання Вимоги, тобто  до 11.02.2019 (включно).
		 
		З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу відповіді щодо запитаної Вимогою інформації листами від 06.02.2019 № 6 та від 18.02.2019 № 9.
		 
		Як було встановлено відповідачем в оскаржуваному рішенні, позивач в порушення положень законодавства про захист економічної конкуренції у встановлений Вимогою строк не надав інформацію запитану органом Антимонопольного комітету України та не звертався до Відділення із листами щодо продовження строків надання інформації.
		 
		Положеннями ч. 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
		Згідно з ч. 3 ст. 62 вказаного Закону строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту.
		Отже, на підставі вищенаведеного, позивач, в силу приписів законодавства про захист економічної конкуренції, був зобов`язаний надати до Відділення або здати на пошту інформацію, що вимагалась Вимогою, у встановлені головою Відділення строки.
		 
		Виходячи з наведених норм та обставин вбачається, що відповідь на питання пунктів 1, 4, 7-10, 17 була надана Відділенню з порушенням встановленого Вимогою строку, а саме листом від 06.02.2019 № 6 (нарочно подано  07.02.2019).
		Відповідь на питання пунктів 2, 5, 11 була надана Відділенню з пропуском визначеного Вимогою строку  листом від 18.02.2019 № 9 (нарочно подано  18.02.2019).
		 
		Отже, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» з неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання пунктів 1, 4, 7-10, 17, а також на питання пунктів 2, 5, 11 Вимоги у встановлені головою територіального відділення строки були правомірно визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		При цьому, в позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» не наведено жодного обґрунтованого та допустимого доказу, яким би відхилялись висновки Відділення щодо факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та підстави для скасування пунктів 1, 3 резолютивної частини рішення Відділення №44-ріш від 27.12.2019.
		Таким чином, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» з неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання відповідних пунктів Вимоги у встановлені головою територіального відділення строки цілком законно були визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		 
		Суд критично відноситься до посилання позивача на лише незначне відхилення від строку направлення відповіді: на пункти Вимоги № 1, 7, 8, 9, 17 на три дні, на пункти № 2, 5, 11 на сім днів, оскільки виходячи зі змісту ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб`єктами господарювання та інших документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов`язковими для виконання у визначені ними строки; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		 
		2) Щодо дослідження висновків Відділення про порушення товариством п. 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» по відповідним пунктам Вимоги, суд дійшов таких висновків:
		Згідно з приписами п. 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
		 
		Пункти 5, 7, 9 резолютивної частини оскаржуваного рішення Відділення № 44-ріш від 27.12.2019 року викладено в такій редакції:
		- 5. Визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536), подавши інформацію в неповному обсязі Відділенню на питання пунктів 3, 6, 12 та 13, а саме: в частині пунктів 12 та 13 вимоги про надання інформації від 15.01.2019 № 64-02/49 у встановлений головою Відділення строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене, пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		- 7. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536), подавши інформацію в неповному обсязі Відділенню на питання пунктів 14, 15 та 18 вимоги про надання інформації від 15.01.2019 № 64-02/49 у встановлений головою Відділення строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		- 9. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 40356536), подавши інформацію в неповному обсязі Відділенню на питання пунктів 16, 19 та 20 вимоги про надання інформації від 15.01.2019 № 64-02/49 у встановлений головою Відділення строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		 
		Фактично, вирішуючи питання про виконання Товариством обов`язку з надання інформації на вимогу органу Антимонопольного комітету України, Відділення перевіряло факт дотримання позивачем строку надання інформації та її повноту в межах кожного окремого блоку питань, встановлених Вимогою.
		Отже, суд досліджував та аналізував оспорювані позивачем висновки відділення за відповідними блоками питань, поставлених у Вимозі.
		 
		Щодо виконання позивачем пунктів 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 Вимоги, суд дійшов таких висновків:
		 
		Предметом даних питань Вимоги виступило надання Товариством  «вичерпно розгорнутої розшифровки кожної витрати та інших складових, які були включені та враховані ТОВ «Інтербуд» під час калькуляції (розрахунку) цінової пропозиції (первинної та в окремих випадках - остаточної), які були подані позивачем на процедури закупівлі за ідентифікаторами в системі електронних торгів «ProZorro»:
		- UA-2018-05-29-000684-b (пункт 10 Вимоги);
		- UA-2018-03-03-000174-а (пункт 11 Вимоги);
		- UA-2018-01-11-000185-с (пункт 12 Вимоги);
		- UA-2018-06-20-001980-а (пункти 13-14 Вимоги);
		- UA-2017-06-21-002186-b (пункт 15 Вимоги);
		- UA-2018-05-02-000399 (пункт 16 Вимоги).
		 
		Позивач вважає, що надав Відділенню всі документи, завдяки яким сформувались цінові пропозиції (з ПДВ), що були подані на вищенаведені процедури закупівлі. А саме, позивач стверджує, що на виконання пунктів Вимоги 10-16 Товариством були надані відповідні Кошториси - документи, завдяки яким сформувались цінові пропозиції. Також у відповіді ТОВ «БК «ІНТЕРБУД» було зазначено, що розрахунки проводилися завдяки ліцензійного програмного комплексу АВК-5 версії 3.3.2, в якому використовуються «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.
		Товариство звертає увагу суду на те, що Відділення не вникало в суть таблиць і розрахунків, при цьому деталізована розшифровка кожної витрати та складової надано у локальних кошторисах, розрахунках вартості матеріальних ресурсів до локальних кошторисів, розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, що є у складі конкурсної пропозиції. Всі розрахунки виконуються програмним комплексом АВК, підрядник не може відхилятися від заданих норм і коефіцієнтів, які установлені чинним законодавством.
		 
		Відповідач, зі свого боку, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» повинно було надати деталізовану розшифровку кожної відповідної витрати та інших складових окремо з вичерпними обґрунтуваннями та поясненнями, а також з усіма підтверджуючими доказами з аналізу яких буде зрозуміла кожна витрата та складова, які у своєї сукупності визначають розмір кожної окремої відповідної витрати та складової. Зокрема, надати з вичерпними обґрунтуваннями та поясненнями, а також з усіма підтверджуючими доказами вичерпно розгорнуту розшифровку кожної витрати та інших складових, що відображені у документах ТОВ «Інтербуд» під назвою «ДОГОВІРНА ЦІНА» до кожної із перелічених процедур закупівлі.
		Одночасно, Відділення у Вимозі просило надати копії всіх документів, що надавались ТОВ «Інтербуд» замовникам відповідних процедур закупівлі, а також копії всіх документів та іншу інформацію на підставі яких та з урахуванням яких ТОВ «Інтербуд» визначалось з ціновою пропозицією (ціновими пропозиціями), що подавало під час проведення процедур закупівлі за вказаними ідентифікаторами.
		 
		Законодавством України не передбачено спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб`єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов`язку з надання витребуваної інформації (пункт 13.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).
		Так, Вимога Відділення в даній справі не містила певної форми, зразку для надання інформації, тим самим не встановлювала формальних обмежень та/або правил її надання.
		Отже, позивач дійсно, як і зазначає відповідач, мав можливість надати витребувані відомості у такий спосіб і такому вигляді, які були йому найбільш зручні та доступні.
		У випадку ж виникнення певних непорозумінь щодо форми надання інформації, Товариство мало можливість звернутись до Відділення із листом про надання роз`яснень, однак, як вбачається з матеріалів справи, не скористалось цим правом.
		 
		Судом взято до уваги те, що претензія Відділення про надання інформації Товариством в неповному обсязі полягає не в порушенні/недотриманні позивачем певної форми надання відомостей, а в їх ненаданні взагалі.
		Такі, дійсно позивачем в якості обґрунтування заявлених позовних вимог були надані суду, як і Відділенню при перевірці, локальні кошториси та об`єктні кошториси з розрахунками загальновиробничих витрат по 4 об`єктам, сформовані в АВК-5 (копії яких містяться в 2  9 томах судової справи).
		Однак, суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що позивачем взагалі не було надано інформацію (розрахунки та пояснення), первинні документи, які б, наприклад, підтверджували залучені трудові ресурси  кількість працівників, які мають виконувати відповідні види робіт; нормативні витрати праці та витрати заробітної плати за одну годину роботи. Товариством не було надано пояснень, які б підтверджувались конкретними документами щодо формування розміру адміністративних, загальновиробничих витрат, а також прибутку. Не надано жодних відомостей щодо залучених матеріальних ресурсів, обладнання, устаткування, машин та механізмів, які планувалось використовувати при виконанні робіт за процедурами закупівлі, зокрема, права власності (користування) на дане обладнання, нормативні витрати, амортизації тощо.
		Обов`язок щодо надання запитуваної Вимогою інформації, у частині деталізованих розшифровок статей витрат, які сформували цінову пропозицію суб`єкта господарювання узгоджується зі сталою судовою практикою, зокрема: з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 915/159/17 та Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 915/159/17, якою вказана постанова апеляційної інстанції залишена без змін.
		 
		Суд також вважає слушним зауваження відповідача про те, що доводи, викладені позивачем в позовній заяві, щодо непогодження з висновками Відділення та кваліфікацією його дій як порушення законодавства про захист економічної конкуренції фактично дублюють пояснення надані у відповідь на Вимогу.
		 
		Щодо виконання 18, 19, 20 Вимоги суд встановив наступне:
		 
		За пунктом 18 Вимоги запитувались: «Копії всіх договорів (контрактів, угод тощо) /з усіма додатками, що є невід`ємною частиною цих договорів, специфікаціями, змінами та доповненнями тощо/, що були у 2016-2019 роках укладені Підприємством з наступними суб`єктами господарювання: ТОВ «Івеко-Буд» (ідентифікаційний код 39295837), ТОВ «Голден-Буд» (ідентифікаційний код 40856624), ТОВ «Ді Кор-Буд» (ідентифікаційний код 34510974), ТОВ «СПІК МК» (ідентифікаційний код 41161234), ТОВ «ФАСАД-ЦЕНТР» (ідентифікаційний код 41221460), Колективним науково-виробничим підприємством «Тріботехніка» (ідентифікаційний код 23082976), ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУДСЕРВІС» (ідентифікаційний код 38525001), ТОВ «Будівельна Фірма «УКРІНБУД» (ідентифікаційний код 40092605), ТОВ «АЛАТЕКС» (ідентифікаційний код 40112914), ТОВ «НІКПРОМБУД» (ідентифікаційний код 39838481), ТОВ «РЕМСЕРВІС-Н» (ідентифікаційний код 05433985)».
		За пунктом 19 Вимоги вимагалось надати інформацію про: «Дохід Підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2018 рік та три квартали 2018 року, а також копію податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік та три квартали 2018 року з відміткою про отримання відповідним органом Державної фіскальної служби України, що підтверджує розмір вказаного доходу».
		За пунктом 20 Вимоги запитувалось: «Чи є/були у 2016-2018 роках у Підприємства конкуренти на товарному ринку, де Підприємство здійснювало/здійснює свою діяльність? Якщо ні, то чітко зазначити про це. Якщо так, то по коленому року окремо надати перелік суб`єктів господарювання, що є/були конкурентами Підприємства (з зазначенням їх назви, ідентифікаційного коду/номеру та адрес), а також докази, які свідчать, що Підприємство у 2016-2018 роках зазнавало/зазнає значної конкуренції».
		 
		В позові позивач, зокрема, зазначає, що відповідь та копії документів на виконання цих пунктів Вимоги було надано в Поясненні по справі № 27/12 від 27.12.2019.
		Слід вказати, що вищенаведені Пояснення являють собою лист Товариства, надісланий Відділенню як заперечення на Подання з попередніми висновками у справі № 2-26.250/53-2019 від 09.12.2019.
		Як стверджує відповідач, даним листом позивач надав договори, укладені ним із суб`єктами господарювання, перелік яких було визначено питанням пункту 18 Вимоги та зазначив, що пошук та підготовка цих документів потребували більш тривалого часу, водночас жодних клопотань та листів щодо продовження строку надання запитаної інформації, у зв`язку із необхідністю опрацювання значного обсягу даних ТОВ «Інтербуд» до Відділення не надавало.
		Разом із тим, в позовній заяві Товариством не наведено жодного доказу належного виконання ним свого обов`язку з надання інформації на вимогу органу Антимонопольного комітету України в частині пункту 18 Вимоги та обґрунтованих доводів щодо помилковості висновків Відділення.
		Листом №27/12 від 27.12.2019 Товариство також надало Відділенню копії податкових декларацій, запитуваних пунктом 19 Вимоги та висловило власну позицію щодо наявних конкурентів, з чим цілком законно не погодилось Відділення, оскільки Товариство не має правових підстав для висловлення власних припущень при наданні відповіді на вимогу органів Антимонопольного комітету України.
		В позовній заяві Товариство щодо питання пункту 20 Вимоги зазначає, що його конкурентами є всі суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на відповідному товарному ринку та є учасниками процедур публічних закупівель, тому цю інформацію Відділення мало можливість одержати з відкритих джерел.
		При цьому окремі дослідження ринку та встановлення кола конкурентів Товариство не здійснювало, а робити будь-які припущення з цього питання знову ж таки позивач не має правових підстав.
		 
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція)  змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
		За змістом, ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: - на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; - не зазнає значної конкуренції.
		Відповідно до пункту 15.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
		Отже, незважаючи на те, що Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення мають спеціальний статус в системі державних органів та наділені рядом виключних повноважень в тому числі щодо дослідження питань стану конкуренції на відповідних товарних ринків, суб`єкти господарювання не позбавляються можливості (а в окремих випадках  зобов`язуються) на підставі певного переліку власних, індивідуальних критеріїв встановлювати своїх конкурентів.
		 
		Щодо розрахунку розміру штрафу.
		Аналізуючи заперечення позивача щодо розрахунку відповідачем розміру штрафу, накладеного оскаржуваним рішенням, суд вважає за необхідне зазначити таке:
		Відповідно до ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 52 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи, зокрема, на юридичних осіб.
		Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону тягне за собою накладання штрафу у розмірі до одного відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
		Згідно частини шостої статті 52 вказаного Закону рішення про накладення штрафу у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях. Чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складає 68 000 гривень, тобто територіальне відділення Антимонопольного комітету України має право накладати штрафи у розмірі до 68 000 гривень (включно).
		 
		Законодавство про захист економічної конкуренції не зобов`язує орган Антимонопольного комітету України обґрунтовувати розмір штрафу, що застосовується, з огляду на його відповідність «протиправності порушення» та «додержання розумного балансу інтересів».
		Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (норми права, (зокрема, статті 52, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), що застосовуються до спірних відносин аналогічні тим, що було застосовано Верховним Судом), викладеною у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/13254/17, від 27.03.2018 у справі №922/1874/17, від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16, від 20.02.2018 у справі № 910/8001/17, від 20.09.2018 у справі №915/17/18, для відступу від якої у господарського суду підстав не має. 
		 
		Згідно з поясненнями Відділення, останнім штраф було визначено відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, на підставі інформації Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області щодо чистого доходу Товариства від реалізації продукції за 2018 рік, а отже, без порушення повноважень та допустимого розміру.
		Крім цього, сума накладеного на Товариство згідно з Рішенням штрафу знаходиться в межах, визначених статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		Отже, викладені в позовній заяві аргументи позивача та його незгода з порядком визначення та розмірами накладених Відділенням штрафів не відповідають положенням чинного законодавства про захист економічної конкуренції та усталеній правозастосувальній і судовій практиці.
		 
		Стаття 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає чітко визначені підстави для зміни, скасування, визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
		- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
		- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
		- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
		- заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»;
		- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Встановлення зазначених вище обставин вказує на порушення принципів об`єктивності, всебічності та повноти проведеного дослідження чи розслідування і прийнятого рішення.
		Об`єктивність полягає у дотриманні неупередженості при встановленні всіх фактів та обставин, що мають значення для рішення у відповідній справі.
		Всебічність полягає у залученні різних джерел інформації, необхідних для оцінки дій суб`єктів господарювання та встановлення обставин у справі.
		Повнота полягає у забезпеченні доказами кожної із обставин, якою обґрунтовується наявність порушення законодавства та встановлення всіх суб`єктів такого порушення.
		Неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права передбачає невірне застосування відповідної норми, та/або тлумачення змісту цієї норми, порушення порядку провадження у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		 
		Позивач в позовній заяві не навів жодного конкретного факту, належного та допустимого доказу, які б спростовували висновки Відділення, покладені в основу рішення № 44-ріш від 27.12.2019.
		 
		Отже, в даному випадку, на переконання суду, відповідачем правильно та достовірно встановлено і з`ясовано обставини справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, надано їм вірну юридичну оцінку та правильно застосовано норми матеріального права. Доказів порушення відповідачем положень ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», які можуть бути підставами для скасування рішень органів Антимонопольного комітету України, при прийнятті спірного рішення, судом, при розгляді даної справи, встановлено не було.
		Таким чином, з урахуванням відсутності порушень чинного законодавства з боку Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення від 27.12.2019 № 44-ріш, суд дійшов висновку, що відповідачем було надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної законом відповідальності.
		 
		При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		 
		Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
		За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
		 
		Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
		Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Сторони та інші учасники справи:
		Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтербуд» (54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, буд. 2 А, кабінет 307; ідентифікаційний код 40356536);
		Відповідач: Миколаївське обласне відділення Антимонопольного комітету України (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 27, корпус 1; ідентифікаційний код 22440366).
		 
		Повне рішення складено та підписано судом 05.10.2020.
		 
		Суддя О.Г. Смородінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...