Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/7597/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 08.10.2020. Зареєстровано: 09.10.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2020.
Дата набрання законної сили: 24.02.2021
Результат оскарження 24.02.2021 Харківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/644/390/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Суддя    Саркісян О. А. 
		 
		Справа № 644/7597/19 
		Провадження № 2/644/390/20 
		05.10.2020    
		         
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		5 жовтня 2020 р. м.Харків
		 
		Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:
		Головуючого - судді Саркісян О.А.
		при секретарі- Зоріній Н.В., Хачатрян О.М.
		за участю представника позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
		відповідача ОСОБА_4 , його представника- ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 про захист честі та гідності,ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про захист честі та гідності,ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		    Позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_2 , звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати недостовірною інформацію, розповсюджену відповідачем у скарзі від 04.07.2019 року до Адміністрації Президента України, кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України, Національного агентства з питань державної служби, національного антикорупційного бюро України, а саме: «навпаки, не маючи досвіду роботи в державній службі та професійної підготовки, ОСОБА_1 створив систему тотальної корупції в ГУ Держпраці Харківської області; результатом такого виходу на підприємства повинно бути письмове звернення керівника підприємства с проханням провести перевірку або прибути особисто до ОСОБА_1 або ОСОБА_7 для з`ясування сум хабарів за лояльне відношення; особливу увагу в своїх корупційних схемах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приділяють навчанню з питань охорони праці; ОСОБА_2 викликає начальників відділів та дає незаконні вказівки щодо складання або не складання іспитів працівників підприємств, що проходять навчання. Це є дієвим важелем впливу на керівників підприємств, які не домовились про хабарі або про їх су4ми з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при здійсненні перевірок, або проходили навчання в учбовому центрі, який не сплачує кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; після 14 днів відпустки мене було повідомлено про відкликання з неї, що відбулось без пояснень; на працівників чиниться шалений тиск з боку керівництва, а працівника відділу кадрів заборонено готувати будь-які довідки в межах повноважень без дозволу керівництва; так, виконуючи свої службові обов`язки, спеціаліст відділу кадрів ОСОБА_8 підготувала довідку з місця роботи працівнику. За ці дії керівник ОСОБА_1 чинив на неї психологічний тиск, погрожував звільнити з посади, але потім вгамувавшись, він перевів ОСОБА_8 до відділу АПК, щоб більше вона не створювала йому перепони в його незаконних діях щодо кадрових питань; одним із напрямів одержання хабарів керівництвом є «продаж» керівних посад ГУ Держпраці; 16.04.2019 року мене як працівника, який не відповідає їх вимогам в здійсненні корупційних діянь, ОСОБА_1 викликав, мене до себе в кабінет, де був присутній ОСОБА_2 та вимагали від мене написати заяву про звільнення з роботи за згодою сторін. На їхню вимогу про звільнення, я згоди не дав, тоді вони мені стали погрожувати, що звільняють за статтею; в цей час моє керівництво під час проведення робочих нарад звинуватило мене в корупційних діяннях, підриваючи мій авторитет перед колегами, чинячи психологічний тиск; на посаду начальнику Управління підвищеної небезпеки він призначив ОСОБА_2 , який спільно з ОСОБА_1 активно розпочинає охоплення всієї системи охорони праці тотальною корупцією; жодний документ не видається без узгодження з ОСОБА_2 . Всі дозволи попередньо переглядає рідна сестра ОСОБА_2 ОСОБА_9 », зобов`язати відповідача негайно, після набрання судовим рішенням законної сили, спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на кожного по 1 грн. у якості компенсації за завдану моральну шкоду. 
		В обґрунтування позову зазначено, що працюючи в штаті ГУ Держпраці у Харківській області та обіймаючи посаду начальника відділу нагляду в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв`язку відповідач 04.07.2019 року звернуся до Адміністрації Президента України, кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України, Національного агентства з питань державної служби, національного антикорупційного бюро України зі скаргою на дії начальника Головного управління Держпраці в Харківській області ОСОБА_1 , в якій просив «провести об`єктивну та всебічну перевірку за вищевикладеними фактами та перевірити діяльність посадових осіб ГУ Держпраці в Харківській області, вжити заходи щодо притягнення їх до відповідальності згідно з діючим законодавством». Зазначили, що за змістом ця скарга була наповнена фактичними даними, які не відповідали дійсності, що наперед достеменно було відомо відповідачу, поширення яких завдало шкоди честі, гідності і діловій інформації. За результатами скарги стало призначення Міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань державної служби Харківській та Сумській областях на підставі доручення Національного агентства України з питань державної служби від 15.07.2019 року проведення перевірки фактичного стану що до реалізації державної політики сфері державної служби, організації управління державною службою, дотримання вимог Закону та інших нормативно-правових актів з питань державної служби, за інформацією, викладеною у скарзі відповідача від 04.07.2019 року. За результатами вказаної позапланової перевірки було складено довідку від 26.07.2019 року, згідно якої інформація ОСОБА_6 , яка викладена в його скарзі не підтвердилася. У зв`язку з цими діями відповідача, позивачам було завдано шкоди честі, гідності і діловій репутації, що проявилось зокрема у репутації серед колег по роботі, які були обізнані про факти перевірок за скаргою ОСОБА_6 і навіть спостерігали за цим. Зазначили, що звертаючись до чітко визначеного кола суб`єктів, відповідач достеменно знав, що викладена ним інформація не відповідає дійсності, а також те, що такі суб`єкти як Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, Генеральна прокуратура України, Національне агентство з питань державної служби, національне антикорупційне бюро України не компетентні перевіряти викладену ним інформацію та надавати власну відповідь з цього приводу. Протиправними та умисними діями відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють у 1,00 грн.
		Ухвалою суду від 30.09.2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про захист честі та гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. 
		Ухвалою суду від 07.11.2019 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди прийняти до сумісного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про захист честі та гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалою суду від 12.08.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
		Позивач та третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.
		Представник позивачата третьоїособи ОСОБА_3 у судовомузасіданні позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2  підтримавта просивзадовольнити.Зазначив,що інформація яка викладенавідповідачем ускарзі від04.07.2019року,не відповідаєдійсності,що напереддостеменно біловідомо відповідачу,поширення якоїзавдало шкодичесті,гідності іділовій репутаціїпозивача татретьої особи.Також пояснив,що зазазначеною скаргою булапризначена позаплановаперевірка Межрегіональнимуправлінням Національногоагентства Україниз питаньдержавної службиу Харківськійта Сумськійобластях.За результатамивказаної інформаціїбула складена довідка від26.07.2019року,згідно якої інформаціявідповідача непідтвердилася. 
		Відповідач та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти позову, оскільки вимоги позивача є безпідставними та надуманими. Зазначили, що позивач та третя особа ОСОБА_2 не довели, що поширена про них інформація є твердженням про факти, а не оціночним судженням, не довели, що ця інформація принижує їх честь, гідність та ділову репутацію. Дійсно, відповідач звернувся до Адміністрації Президента України, кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України, Національного агентства з питань державної служби, національного антикорупційного бюро України зі скаргою, в якій виклав інформацію, яка безпосередньо стосується їх, як начальника та заступника начальника ГУ Держпраці. Відповідач виклав свою громадянську позицію з метою перевірки фактів корупції. Інформація викладена в скарзі за своїм змістом є оціночним судженням дій позивача та третьої особи як посадових осіб. Зміст скарги зводиться до суто професійних взаємовідносин. Жодної інформація, яка стосується їх, як особистості, їх приватного життя, їх членів родини та інше викладено не було. Зазначили, що надіславши скаргу до державних установ та правоохоронних органів, відповідач, скористався своїм законним правом щодо вираження своєї думки, незгоди, критики дій посадових осіб. Тому ця інформація не може бути розцінена як поширення інформації, яка порушує немайнові права та інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так як це відбулося у зв`язку із обійманням ними посади. Відповідач зазначив, що звернувся саме до цих державних установ, оскільки вважав, що саме у них є обов`язок перевірити зазначені у скарзі факти, які йому були відомі. Зазначили, що відповідач не мав на меті поширити недостовірну інформацію, оскільки факти, які викладені у скарзі не вигадані. Він мав конкретний намір перевірки додержання посадовими особами, як керівників державної установи, вимог чинного законодавства. Також вказали, що позивач та третя особа ОСОБА_2 не надали жодного доказу, що поширення відповідачем інформації завдало їм шкоди честі, гідності та діловій репутації. Таким чином, вважають, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 необхідно відмовити. 
		    Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та його представника, показання свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
		Відповідно до ч.1ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
		Згідно з ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1ст.3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Згідно до ч. 1ст.68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Устатті 201 ЦК Українипередбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Судом встановлено, що ОСОБА_6 начальник відділу нагляду в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв`язку Головного управління Держпраці у Харківській області звернувся до Адміністрації Президента України, кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України, Національного агентства з питань державної служби, національного антикорупційного бюро України зі скаргою на дії начальника ГУ Держпраці ОСОБА_1 та начальника Управління підвищеної небезпеки ОСОБА_2 , в якій він наводить свої доводи щодо незаконності дій останніх, а саме: тотальної корупції в ГУ Держпраці Харківській області; проведення позапланових перевірок без необхідних документів; щодо відповідності порядку надання щорічних відпусток державним службовцям Управління Держпраці; щодо продажу керівних посад ГУ Держпраці; щодо психологічного тиску на нього та на спеціаліста відділу кадрів ОСОБА_8 ; щодо незаконної реорганізації відділу, керівником якого він є та просив провести об`єктивну та всебічну перевірку за вищевказаними фактами та перевірити діяльність посадових осіб ГУ Держпраці в Харківській області, вжити заходи щодо притягнення їх до відповідальності згідно з діючим законодавством.
		На виконання доручення Національного агентства України з питань державної служби від 15.07.2019 року № 4858/20-19 Межрегіональне управліня Національного агенства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях листом від 18.07.2019 року №254 повідомило Начальника ГУ Держпраці у Харківській області ОСОБА_1 щодо проведення позапланової виїзної перевірки у ГУ Держпраці у Харківській області в період з 19.07.2019 року по 26.07.2019 року.
		Як вбачається з довідки Межрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях 25/081/пов/ТЦ/2019 від 26.07.2019 року за результатами перевірки інформація, викладена в зверненні громадянина ОСОБА_6 від 04.07.2019 року про порушення з боку посадових осіб Управління Держпраці вимог Закону та інших нормативно-правових актів з питань державної служби, не підтвердилася.
		У судовому засідання допитані свідки. Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він працює головним державним інспектором ГУ Держпраці в Харківській області з 2012 року. Він отримував незаконні вказівки від ОСОБА_2 , хто з підприємств повинен був визнаний таким, що здав екзамен з охорони праці, а хто не здав. Неодноразово він з ОСОБА_4 знаходилися у кабінеті ОСОБА_2 , де він запитував їх про результати. Він вирішив, що ОСОБА_2 . Таким чином примушує їх створювати такі умови для підприємств, щоб вони шукали зустрічей з керівництвом управління- ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . На нарадах ОСОБА_1 звинувачував ОСОБА_6 в корупції за те, що останній, нібито, брав кошти за дозвіл запустити ліфти.
		Показання свідка ОСОБА_13 суд не приймає до уваги на підставі ст.90ч.2 ЦПК України, оскільки він дав показання з чужих слів. А ця особа- ОСОБА_8 не допитувалася судом.
		Свідок ОСОБА_14 пояснив, шо працював головним держінспектором в різних відділах Управління Держпраці. Особисто від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про здійснення незаконних дій він не отримував. В березні 2020 року він був звільнений з посади , оскільки не пройшов оцінювання. Також вказав, що ОСОБА_6 не повідомляв його про те, що на нього здійснюється тиск.
		Згідно статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Відповідно достатті 40 Конституції Україниусі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Відповідно дост. 1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Відповідно до визначень, наведених уст. 3 вказаного Законускарга є різновидам звернення яке містить вимогу про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
		Згідно з частиною другоюстатті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У рішенні ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria) суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею10 Конвенції. 
		Пленум Верховного Суду України у пункті 15постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Згідно з частиною третьою статті 277 України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		У пунктах 1, 19 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27лютого 2009року №1«Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» судам роз`яснено, що беручи до уваги положення статей 32,34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
		У разі звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам необхідно враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом із тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до зазначених органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України
		Судом встановлено, що відповідач звернувся зі скаргою до відповідних державних органів, а також до правовохоронних органів з приводу неправомірних дій посадових осіб начальника ГУ Держпраці ОСОБА_1 та начальника Управління підвищеної небезпеки ОСОБА_2 і метою звернення було не розповсюдження недостовірної інформації щодо посадових осіб, а реалізація свого конституційного права, визначеногостаттею 40 Конституції України, а тому, навіть якщо у подальшому ці факти не знайшли свого підтвердження, вказана обставина сама по собі не може бути підставою для задоволення позову. (постанова Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17; постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 649/415/16-ц).
		Судом встановлено, що Національне агенство з питань державної служби у Харківській та Сумській областях провело перевірку вказаної скарги в частині тих питань, які відносилися до її компетенції, а саме щодо відповідності порядку надання щорічних відпусток державним службовцям, щодо правомірності відкликання державного службовця ОСОБА_6 з щорічної відпустки, щодо дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу вимагання звільнення ОСОБА_6 , щодо дотримання керівником ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів при проведенні оптимізації структури Управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Управління Держпраці.
		З пояснень відповідача встановлено, що його аналогічні скарги, адресовані Адміністрації Президента України та Кабінету міністрів України були направлені за належністю до Національного агенства з питань державної служби у Харківській та Сумській областях. Звернувся він до цих державних установ, так як вважав, що порушені ним в скарзі питання, які стосуються дій начальника управління Держпраці в Харківській області і його заступника можуть перевірятися цими державними установами.
		Стосовно затронутих ОСОБА_6 в своїй скарзі протиправних дій, одержання хабарів, то він звернувся до правоохоронних органів, а саме до Генеральної прокуратури України та Національного антикорупційного бюро України, вважаючи, що ці органи компетентні в перевірці наведених ним фактів та прийняття відповідних рішень.
		Крім того, такі вислови у скарзі, як « ОСОБА_1 створив систему тотальної корупції в ГУ Держпраці Харківської області» «Один з напрямів одержання хабарів є «продаж» керівних посад ГУ Держпраці»., «особливу увагу в своїх корупційних схемах», «призначив ОСОБА_2 , який спільно з ОСОБА_1 активно розпочинає охоплення всієї системи охорони праці тотальною корупцією» суд вважає оціночним судженням, яке виражає точку зору та думку, судження, оцінку відповідачем.
		Статтею 81 ЦПК України, передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки реалізація ОСОБА_6 свого конституційного правана звернення (скаргу) в даному випадку не є поширенням недостовірної інформації, частина приведених в скарзі суджень є оціночними, позивач та третя особа ОСОБА_2 не довели факт, що відповідач мав на меті цілеспрямоване поширення відносно них неправдивих, недостовірних відомостей, а не перевірку їх дій в установленому законом порядку та спосіб, а отже відсутні підстави й для визнання інформації, що міститься у скаргах недостовірною та її подальшого спростування.
		Вищевказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у подібних правовідносинах, викладеною у Постанові від 21 березня 2019 року (справа № 727/5418/17, провадження 61-4388св18).
		Оскільки вимоги, заявлені позивачем та третьою особою ОСОБА_2 про відшкодування к завданої внаслідок поширення недостовірної інформації моральної шкоди в сумі 1 грн. кожному має похідний характер, а судом встановлено, що ОСОБА_15 не була поширена недостовірна інформація відносно позивача та третьої особи ОСОБА_2 , то суд також відмовляє в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,137,141, 223,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.34,40 Конституції України,ст. ст.201,277, 299 ЦК України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 про захист честі та гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, та в задоволенні позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про захист честі та гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди ( Орджонікідзевський районний суд м.Харкова).
		Інформація про учасників справи:
		Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
		Третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_3 .
		Повний текст рішення виготовлений 07.10.2020 року.
		 
		 
		 
		 
		   Суддя О.А.Саркісян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...