Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/15227/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2020. Зареєстровано: 01.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2021
Результат оскарження 08.04.2021 Одеський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/521/470/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019161470000993

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   Справа № 521/15227/19
		                                    Пр. № 1-кп/521/470/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 листопада 2020року              м. Одеса
		Малиновський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , 
		за участю:
		секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		перекладачів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 26.07.2018 року по ст.190 ч. 2, 186 ч. 2 КК України до п`яти років позбавлення волі, згідно ухвали Апеляційного суду Одеської області від 20.02.2018 року вирок змінено та призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, вирок виконаний, звільнений по відбуттю покарання 24.05.2019 року,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 186 КК України, суд, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		23.07.2019 року, о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_11 , перебуваючи біля будинку № 11, провулок 2-й Розумовський, в м. Одесі, помітив раніше йому незнайомого гр. ОСОБА_12 , який в цей час проходив біля вище вказаного будинку маючи при собі чорну сумку. Побачивши ОСОБА_12 , у ОСОБА_11 виник злочинний умисел направлений на відкрите заволодіння майном зазначеної особи. 
		Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно о 23 годині 40 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Одеса, провулок 2-й Розумовський, будинок № 11, ОСОБА_11 , переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагачення за рахунок чужого майна, діючи відкрито, повторно, з прямим умислом, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вдарив останнього по потилиці та шляхом ривка відкрито викрав майно ОСОБА_12 , а саме: рюкзак чорного кольору в якому знаходилися светр чоловічий, грошові кошти в розмірі 1000 гривень (по 2 купюри номіналом 500 гривень), банківська карта «Ощадбанку», документи на ім`я ОСОБА_12 - паспорт громадянина України, військовий квиток, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, трудова книжка, комсомольський квиток, свідоцтво про народження.
		В подальшому ОСОБА_11 з місця вчинення злочину зник разом із викраденим майном, завдавши своїми злочинними діями потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 1200 гривень.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав у повному обсязі та пояснив, що точну дату та час пригадати не може у зв`язку з тим що з моменту події минув значний проміжок часу. Разом з цим, ОСОБА_11 пояснив суду, що приблизно о 9  10 годині вечора, він проходив по провулку Розумовського в м. Одесі де помітив в клумбі сумку, а неподалік від неї, в кількох метрах, лежав чоловік, який на його думку спав. Він підійшов до сумки та взяв її, в цей момент він відчув що від чоловіка який лежав поруч з зазначеною сумкою, сильно несло алкоголем. Після чого він взяв зазначену сумку і направився далі. Пройшовши провулок, можливо на вул. Разумовській, до нього підійшли співробітники поліції, які попросили його представитися та запитали що у нього за сумка і чи належить вона йому. На що він їм повідомив, що сумка йому не належить і він знайшов. Після чого його затримали. Декілька осіб залишилися на місці разом з ним, а інші поліцейські направилися в сторону того місця, яке він їм повідомив, а саме де він знайшов зазначену сумку. Через невеликий проміжок часу, зазначені співробітники поліції повернулися зі ще однією особою, як виявилося це був потерпілий. Співробітники поліції в присутності потерпілого оглянули вміст сумки, в ході якого потерпілий впізнав свої речі. Після чого його затримали та відвезли до райвідділу поліції. 
		Обвинувачений також пояснив суду, що вважає що потерпілий його оговорює, оскільки він перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Разом з цим пояснив, що з потерпілим він до зазначених подій раніше знайомий не був. 
		Не зважаючи на повне не визнання вини ОСОБА_11 , вина обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2ст. 186 КК України, повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, отриманих в порядку ст. ст.84-86,91-93 КПК України, а саме:
		Показами потерпілого ОСОБА_12 про те, що 23.07.2019 року, близько 23 години, можливо пізніше, він повертався з роботи додому. Перебуваючи на вул. Середньої провулок Розумовського, до нього підбіг чоловік та почав виривати сумку яка була при ньому одягнена через плече. У цей момент він почав чинити опір нападнику, внаслідок чого отримав два удари в область голови та обличчя. Після отриманих ударів, він впав на землю і пошкодив лікті рук, а нападник вирвав у нього сумку і побіг в сторону вул. Розумовської. Він піднявся і побіг вслід за нападником. Переслідуючи зазначену особу, в кінці вулиці Разумовського, він побачив як особу, що на нього напала та заволоділа його сумкою, затримали. 
		Потерпілий категорично в ході судового засідання заявив, що саме ОСОБА_11 , який перебуває під вартою в залі суду, вирвав у нього сумку та наніс йому при цьому два удари по голові і обличчю. Також потерпілий окремо відзначив, що з моменту нападу на нього та заволодіння його сумкою і до моменту затримання особи, він не втрачав зоровий контакт з нападником, оскільки біг за ним слідом та намагався його наздогнати. Також потерпілий заявив, що добре запам`ятав лице особи нападника, оскільки місце злочину було достатньо освітленим. Особу запам`ятав за короткою стрижкою та овалом обличчя.
		Щодо вживання алкоголю у той день, потерпілий пояснив, що дійсно він після роботи вживав алкоголь, але взагалі не вважає що він був п`яним, оскільки у той вечір він випив лише одну пляшку пива. З обвинуваченим до зазначених подій знайомим не був. 
		Показами свідка ОСОБА_13 , співробітника батальйону особливого призначення УМВС України на час події, про те що літом 2019 року, в нічний час доби, в районі 22-23 години, можливо пізніше, в ході несення служби на вул. Разумовського в м. Одесі, ним та іншими співробітниками які входили до складу патруля, був затриманий громадянин, який зараз перебуває під вартою в залі суду. В ході огляду зазначеного громадянина у нього була вилучена сумка, яку опізнав потерпілий, який через незначний проміжок часу після затримання зазначеного громадянина підійшов до них. У зв`язку з чим затримали зазначену особу ( ОСОБА_11 ), на даний час пригадати не може, оскільки з моменту подій пройшов значний проміжок часу. Чи було повідомлення про скоєний злочин від чергового та орієнта\ування, чи вони просто затримали підозрілу особу, на даний час пригадати також не зміг. Пам`ятає що затримана особа бігла, а коли побачила співробітників поліції, перейшла на спокійний рух, сумка була одягнена через шию на перевіс. Крім того, свідок пояснив, що перед затриманням, вони розділилися, частина співробітників пересувалася на автомобілі, частина рухалася по вулиці пішим ходом. Інших деталей не пригадав. В обвинуваченому чітко впізнає особу, яку вони затримали з викраденою сумкою та на якого вказав потерпілий.
		Показами свідка ОСОБА_14 , співробітника батальйону особливого призначення НП України на час події, який пояснив суду, що 23.07.2019 року, близько 23-24 години, він у ході несення служби разом з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 затримали на вул. Разумовського громадянина, який на даний час перебуває під вартою в залі суду. Докладні обставини затримання пригадати не зміг, оскільки з тих подій пройшов значний проміжок часу. Разом з цим пояснив, що після затримання даної особи ( ОСОБА_11 ) до них підійшов чоловік, який повідомив, що затримана особа здійснила на нього напад і заволоділа його сумкою. 
		На питання учасників повідомив, що він разом з напарником пересувався пішим ходом. Частина його колег пересувалася на патрульному автомобілі. На затриманому висіла чорна сумка, одягнена через плече. Потерпілий опізнав зазначену особу одразу. Коли оглянули вміст сумки, там були виявлені речі та документи потерпілого. Чи був потерпілий в стані алкогольного сп`яніння стверджувально повідомити не зміг, але потерпілий поводив себе нормально, явних ознак сп`яніння у нього не було.
		Показами свідка ОСОБА_18 який пояснив суду, що точної дати та часу він не пам`ятає, в нічний час доби, в ході патрулювання старшому екіпажу подзвонив черговий з КПП і повідомив, що бачив як підозріла особа бігла з другого Разумовського провулку в сторону вулиці Разумовського. Вони під`їхали на зазначену адресу де побачили схожу з оріентуванням особу  невеликий зріст, темна одежа, та зупинили її. Після чого розпочали з затриманою особою бесіду в ході якої до них підійшов чоловік та повідомив, що зазначена особа викрала у нього сумку з особистими речами. В ході бесіди затримання особа поводила себе зухвало, нервувала та повідомила їм, що у них немає підстав для його затримання та вони перевищують свої службові повноваження. Після чого у зазначеної особи була вилучена сумка, в якої знаходилися речі потерпілого, були якісь кошти та документи. Також свідок пояснив, що пам`ятає, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки він чув відповідний запах та потерпілий повідомляв їм що вживав напередодні пиво. В ході судового засідання свідок категорично вказав на обвинуваченого як на особу, яку він затримував і в якої була вилучена сумка з особистими речами потерпілого.
		Показами свідка ОСОБА_19 про те, що ймовірно 23.07.2019 року, в нічний час доби, він у складі автопатруля ніс службу в районі автовокзалу. Він був водієм службового автомобіля. В ході несення служби їм надходили від чергового різні виклики та повідомлення, в ході одного з яких вони під`їхали на адресу, яку він на даний час пригадати не зміг, де затримали особу, яка на даний час перебуває в залі суду під вартою. Самого затримання він не бачив, оскільки перебував в автомобілі. Пам`ятає, що в ході зазначених подій до нього підходив потерпілий та розповідав про те, що дана особа викрала у нього сумку. Щодо перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, нічого пояснити не зміг, оскільки не пам`ятає даних обставин. 
		   Окрім зазначених отриманих в ході судового розгляду показів потерпілого, свідків, вина обвинуваченого також підтверджується наявними в матеріалах судового провадження письмовими доказами, які судом були безпосередньо дослідженні в порядкуст. 358 КПК України, а саме:
		-протоколом огляду місця події від 24.07.2019 року з додатками у вигляді фото таблиці, згідно якого, в присутності понятих, потерпілого та затриманого було оглянуто ділянку місцевості розташовану в м. Одесі, по вул. Разумовській, 37, в 7 метрах від обочини проїжджої частини. Предметом огляду були дві особи, які представилися як ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .. В ході огляду було встановлено, що на ОСОБА_20 була одягнена сумка чорного кольору. Як пояснив останній, він взяв зазначену сумку у учасника огляду ОСОБА_12 , який лежав у стані алкогольного сп`яніння. Також в ході огляду був оглянутий вміст сумки з відповідним описом речей; 
		-висновком судово-медичного експерта № 2181 від 15.08.2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_12 були виявлені наступні тілесні ушкодження: синець голови, садна шиї, садна в області лівого та правого ліктьових суглобів.
		Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, тертя.
		Враховуючи дані медичної документації та морфологічні особливості ушкоджень (синець  блідо-жовтого кольору, садна  під переважно відшарованими бурими кірками) слід вважати, що вони виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 23-24.07.2019 року.
		Синець голови, садна шиї, області лівого та правого ліктьових суглобів, як кожне окремо, так і в сукупності, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Діагноз «Струс головного мозку», не може бути врахований при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки не підлягає медичній оцінці, передбаченій п. 4.9. Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень;
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотографіями від 28.08.2019 року, згідно якого ОСОБА_12 упізнав особу під № 2 ( ОСОБА_11 ), як особу, яка скоїла у відношенні нього злочин; 
		-Протоколом проведення слідчого експерименту від 28.08.2019 року, в ході якого потерпілий, в присутності понятих, на місці докладно показав як у відношенні нього був вчинений злочин. Також потерпілий пояснив механізм завдання йому тілесних ушкоджень та повідомив маршрут руху особи, яка здійснила на нього напад;
		Також предметом дослідження в ході судового розгляду був СД диск з відео записом проведення слідчого експерименту від 28.08.2019 року, який є додатком до зазначеного протоколу. Разом з цим, відтворити зазначений диск в ході судового засідання не надалося можливим з технічних причин. У зв`язку з чим, суд визнає додаток до протоколу проведення слідчого експерименту, а саме: СД диск з відео файлом зазначеної процесуальної дії як очевидно недопустимий доказ і не залучає його до основи доказової бази по даному кримінальному провадженню. 
		При цьому, підстав для визнання всього протоколу проведення слідчого експерименту від 28.08.2019 року недопустимим доказом суд не вбачає і визнає його належним і допустимим оскільки він отриманий в порядку передбаченому КПК України. 
		   Аналізуючи наведені отримані в ході судового розгляду докази, суд вважає, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише у тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок передбаченийст. 92 КПК України, сторона обвинувачення (прокурор) має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою в міру освічена і безстороння особа може пояснити факти встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якої пред`явлено обвинувачення. Що у даному випадку, стороною обвинувачення було виконано якісно та у повному обсязі, у наслідок чого, на підставі досліджених в ході відкритого змагального процесу доказів, стороною обвинувачення було беззаперечно доведено вину ОСОБА_11 у пред`явленому обвинуваченні.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998р., параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009р.), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978р., «Коробов проти України» від 21.10.2011р.«…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Дослідивши вході судовогорозгляду обставиникримінального провадження,керуючись законом,оцінюючи кожнийдоказ зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказівз точкизору достатностіта взаємозв`язкудля прийняттявідповідного рішення,суд вважає, що вина обвинуваченого доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом та кваліфікує дії ОСОБА_11 за ч. 2ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений повторно.
		   Аналізуючи позицію обвинуваченого щодо повного не визнання вини та його пояснення про непричетність до нападу на потерпілого, суд сприймає таку позицію як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення відповідальності за скоєння тяжкого злочину, оскільки доводи обвинуваченого повністю спростовуються отриманими в ході судового розгляду показами потерпілого ОСОБА_12 , який категорично заявив, що саме обвинувачений ОСОБА_11 вирвав у нього сумку та наніс йому при цьому два удари по голові і обличчю, і якого з моменту нападу та заволодіння його сумкою та до моменту затримання, він не втрачав з поля зору, оскільки біг за ним слідом та намагався його наздогнати. Також потерпілий заявив, що добре запам`ятав лице особи нападника, оскільки місце злочину було достатньо освітленим. 
		Зазначені обставини беззаперечно та прямо вказують на причетність до вчиненого злочину саме обвинуваченого ОСОБА_11 , тобто є прамими доказами у даному кримінальному провадженні.
		Даючи оцінку показам потерпілого судом встановлено, що вказані покази є достатньо ґрунтовними, послідовними та такими, які не тільки підтверджуються обставинами встановленими під час судового розгляду, однак і повністю співвідносяться між собою, та матеріалами судового провадження, в яких послідовно, на протязі всього досудового слідства та розгляду справи в суді висвітлювалися обставини події, які достовірно були встановлені судом. При цьому суд також враховує, що обставини події мали місце ще у 2019 році, але потерпілий досить докладно передав зовнішню обстановку подій які з ним відбулись та обставини вчинення злочину аж до затримання нападника. 
		Суд також оцінює покази потерпілого за своїм внутрішнім переконанням, та визнає їх достовірними і належними, оскільки покази надані невимушено, без стороннього тиску, викладені потерпілим зі своїми особливостями, але з урахуванням деталей і даних, які могли бути відомі лише учаснику події, які повністю співвідносяться з обставинами, встановленими в ході судового розгляду та залученими письмовими доказами.
		Також на підтвердження версії потерпілого про механізм отриманих ним тілесних ушкоджень, вказують висновки судово медичної експертизи № 2181 від 15.08.2019 року, згідно яких тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок ударів, а травми шиї в наслідок тертя (ременем від борсетки). 
		Аналізуючи покази інших свідків, допитаних в ході судового розгляду, а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , суд вважає їх достовірними, належними та такими, які підтверджують позицію потерпілого про його намагання наздогнати нападника, оскільки зазначені свідки, кожен окремо, пояснили суду, що потерпілий через дуже незначний проміжок часу підійшов до них та затриманого ними ОСОБА_11 і повідомив про обставини злочину.
		Щодо незначної неповноти показань зазначених свідків по деяких деталях та хронології події, то суд враховує той факт, що з моменту злочину минув значний проміжок часу, що об?єктивно свідчить про те, що деякі деталі були забуті чи з плином значного проміжку часу не усвідомлено були переінпретовані внаслідок природних психічних процесів діяльності пам?яті людини. У будь якому випадку, встановлені неточності у показах, не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого, на ступінь тяжкості скоєного злочину чи доведеність його вини. При цьому суд також враховує динаміку, швидкість подій та особливості сприйняття даних подій сторонніми спостерігачами - свідками.
		Разом з цим, виявлені незначні неточності в показах свідків та потерпілого, за своїм змістом і суттю не протирічать висновкам, зробленим судом внаслідок дослідження та аналізу інших доказів сторони обвинувачення, згідно з якими, виявляється за можливе достатньо детально відновити хронологію подій та протиправних дій обвинуваченого.
		Підстави для висновків щодо визнання показів потерпілого чи допитаних свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 неправдивими чи неналежними у суду відсутні, оскільки як встановлено в суді, потерпілий і свідки по кримінальному провадженню з обвинуваченим раніше знайомі не були. Також, всі особи судом були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень у встановленому процесуальним законом порядку.
		Версія обвинуваченого про тяжке алкогольне сп`яніння потерпілого, внаслідок якого він лежав без свідомості, також не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки жоден зі свідків не повідомив суду даних про такий важкий стан потерпілого. 
		Разом з цим потерпілий повідомив суду, що дійсно вживав алкогольні напої у той вечір  пляшку пива, але зазначена кількість жодним чином не відобразилася на ясності сприйняття ним навколишньої обстановки. Зазначені обставини підтвердили і свідки, які повідомили суд, що чули запах спиртного від потерпілого, але він при цьому поводив себе адекватно.
		Отже, позицію обвинуваченого щодо сильного стану сп`яніння потерпілого, суд розцінює як намагання обвинуваченим скористатися зазначеною обставиною на свою користь з метою підтвердження таким чином своєї версії подій та дискредитації потерпілого перед судом.
		Також суд вважає за необхідне відмітити деструктивну, агресивну та іноді примітивно-маніпулятивну поведінку обвинуваченого по відношенню до учасників судового розгляду, який на протязі тривалого часу розгляду справи в суді, а також в перервах між судовими засіданнями, в присутності сторін кримінального провадження, змінював свою позицію по справі від повного невизнання вини до повного визнання обвинувачення, за обставин викладених в обвинувальному акті. Зазначені обставини частково підтверджуються апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу суду від 13.04.2020 року (ап. провадження № 11-кп/813/1479/20), про продовження у відношенні нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно зазначеної апеляційної скарги, яка є невід`ємною частиною судового провадження та залучена до матеріалів справи, адресованої на адресу апеляційної інстанції, вбачається, що в зазначеному документі обвинувачений вказує, що він має позитивні характеристики, не має претензій від потерпілого, а також у повному обсязі визнає свою вину і щиро розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні. Зазначені обставини жодним чином не відповідають дійсності та не підтверджені жодним доказом і направлені виключно на введення апеляційної інстанції в оману при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду. 
		Викладене вище жодним чином суд не ставить в основу обґрунтування даного вироку і в доказовість вини обвинуваченого, а висвітлює дані обставини виключно з метою надання реальної оцінки особі обвинуваченого. 
		Таким чином, суд вважає, що органом досудового розслідування у повному обсязі проведено досудове слідство, внаслідок якого зібрані усі докази які у своїй сукупності та взаємозв`язку повністю викривають обвинуваченого у вчиненому злочині.
		При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за скоєння корисливих злочинів із застосуванням насилля, його вік, стан здоров?я, характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Вирішуючи питання при обранні покарання обвинуваченому, суд також враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження скоєння нових злочинів, а призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		При цьому суд надає критичну оцінку характеристиці особи обвинуваченого з місця його проживання, оскільки безпосередньо після звільнення у зв`язку з відбуттям строку покарання за попереднім вироком (24.05.2019), обвинувачений за вказаною адресою проживав менше двох місяців і був затриманий за вчинення даного злочину (23.07.2019). Крім того обвинувачений в ході судового розгляду жодним чином не зміг пояснити, що за особи підписали зазначену характеристику, не зміг також назвати ні прізвищ ні імен зазначених осіб. 
		Обставин справи, які у відповідності до ст. 66, 67 КК України пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_11 , в ході судового розгляду не встановлено.
		Враховуючи викладене, наведені данні про особу обвинуваченого, суд вважає що дана особа становить значну небезпеку для суспільства і охоронюваних законом прав громадян та вважає за необхідне призначити ОСОБА_11 покарання у верхніх межах санкції осудної статі виключно у виді позбавлення волі, вважаючи, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а призначене судом покарання буде достатнім для перевиховання особи та попередження скоєння нових правопорушень.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.370,373,374-376 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_11 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2ст. 186 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.
		Строк початку відбування покарання ОСОБА_11 вираховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 24.07.2019 року. 
		З урахуванням вимог п. 1 ч. 4 ст.374, ч. 1 ст.534 КПК України, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, вважати продовженим. 
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію, у випадку набрання вироком суду законної сили.
		Цивільний позов та судові витрати по справі відсутні.
		Речові докази по кримінальному провадженню: чоловічу сумку чорного кольору в якій знаходилися документи на ім`я ОСОБА_12 , а саме: паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, військовий квиток, свідоцтво про народження, свідоцтво № 70, банківська карта «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , трудова книжка, комсомольський квиток, свідоцтво про страхування, грошові кошти у сумі 1000 гривень, чоловічий светр - вважати повернутими за належністю законному власнику потерпілому ОСОБА_12 ..
		Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		 
		   
		   Головуючий суддя:                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...