Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/441/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 18.12.2020. Зареєстровано: 20.12.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2020.
Дата набрання законної сили: 25.01.2021
Результат оскарження 02.06.2021 Чернігівський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/743/220/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 743/441/20 
		Провадження № 2/743/220/20 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   16 грудня 2020 року                        смт. Ріпки
		 
		Ріпкинський районний суд Чернігівської області
		 
		у складі: головуючого  судді Жовток Є.А.
		при секретарі Марченко А.В.
		з участю представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача Серкіна К.Ю.,
		 
		   розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусмт.Ріпкив порядкуспрощеного позовногопровадження справуза позовомМіністерства оборониУкраїни вінтересах ДП«Львівський військовийлісокомбінат» до ОСОБА_2 ,про відшкодуванняматеріальної шкодив порядкурегресу,  
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом в інтересах ДП «Львівський військовий лісокомбінат», зазначивши, що ОСОБА_2 , займаючи посаду директора вказаного вище підприємства, на підставі п.3 ст.40 КЗпП України наказом № 110-ОС від 08.05.2018 року, звільнив із займаної посади інженера лісового господарства ДП «Львівський військовий лісокомбінат» -  ОСОБА_3 .
		   Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року наказ про звільнення ОСОБА_3 було визнано незаконним і скасовано; ОСОБА_3 поновлено на посаді і стягнуто на його користь 55826 грн. 34 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 3000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
		   Постановою Львівського апеляційного суду від 22.02.2019 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року залишено без змін.
		   Постановою Верховного суду від 13.05.2019 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22.02.2019 року залишено без змін.
		Оскільки 13.06.2019року виплатиза часвимушеного прогулута моральноїшкоди булоздійснено ОСОБА_3 за рахунокДП «Львівськийвійськовий лісокомбінат»,позивач посилаючисьна ст.ст.134,136,237КЗпП України,просить стягнутиз відповідачана користьпідприємства 58826 грн. 34 коп. шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, а також понесені по справі судові витрати на користь Міністерства оборони України. 
		В судовому засіданні представник позивача в особі ДП «Львівський військовий лісокомбінат» підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду; не доведено факту завдання підприємству прямої дійсної шкоди з вини ОСОБА_2 ; підприємство не понесло додаткових фінансових навантажень на фонд заробітної плати у зв`язку з тим, що на місце звільненого працівника не приймалася інша особа; ст.237 КЗпП України не передбачає стягнення виплаченої звільненому працівнику моральної шкоди. Крім того, представник відповідача зазначив, що незважаючи на підписання ОСОБА_2 наказу про звільнення ОСОБА_3 , відповідальність за прийняття цього незаконного рішення мають нести особи, які були відповідальними за юридичне обслуговування і кадрову роботу в ДП «Львівський військовий лісокомбінат». 
		Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		   З матеріалівсправи вбачається,що наказомМіністра оборониУкраїни №10-ДПвід 12.03.2018року  ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ДП «Львівський військовий лісокомбінат».
		   Наказом №110-ОСвід 08.05.2018року за підписом ОСОБА_2 було звільненоіз займаноїпосади, посади інженера лісового господарства ДП «Львівський військовий лісокомбінат» -  ОСОБА_3 , на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
		Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року наказ про звільнення ОСОБА_3 визнано незаконним і скасовано; ОСОБА_3 поновлено на посаді і стягнуто на його користь 55826 грн. 34 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 3000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
		   Постановою Львівського апеляційного суду від 22.02.2019 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року залишено без змін.
		   Постановою Верховного суду від 13.05.2019 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.10.2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22.02.2019 року залишено без змін.
		Вказані судові рішення набрали чинності і ними встановлено, що ОСОБА_3 незаконно звільнено з роботи на підставі наказу, виданого ОСОБА_2 , котрий на той час займав посаду директора ДП «Львівський військовий лісокомбінат».
		У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином,на користь ОСОБА_3 було стягнутокошти взагальному розмірі58826 грн. 34 коп., а саме 55826 грн. 34 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 3000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. 
		Платіжним дорученням № 1799 підтверджується, що 13.06.2019 року ДП «Львівський військовий лісокомбінат» перерахувало ОСОБА_3 58826 грн. 34 коп.
		В той же час, за судовим рішенням стягувачеві підлягало до виплати 55826 грн. 34 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		   Частиною 3 ст.233 КЗпП України, визначено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, встановлюється річний строк, з дня виявлення заподіяної шкоди. 
		   Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року визначено, що днем виявлення шкоди при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації вважається день підписання відповідного акту або висновку. 
		Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.
		Як слідує з пояснень представника ДП «Львівський військовий лісокомбінат» та узгоджується з матеріалами справи до виплаченого ОСОБА_3 відшкодування було включено моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
		Враховуючи, що датою виплати підприємством відшкодування ОСОБА_3 є 13.06.2019 року, річний строк пред`явлення вимоги про відшкодування до винної особи закінчився 19.06.2020 року.    Позивач звернувся до суду із заявою про стягнення шкоди з ОСОБА_2 28.03.2020 року, що підтверджується дато-штампом на конверті, отже він не пропустив строк пред`явлення вимоги.        
		Пунктом 8 ст.134 КЗпП України, передбачено повну матеріальну відповідальність службових осіб, за шкоду, завдану з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку незаконного звільнення або переведення працівника на іншу роботу.    У відповідності до ст.237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові вимушеного прогулу.    За змістом п.33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, при незаконному звільненні настає повна матеріальна відповідальність винних службових осіб і обов`язок покрити шкоду, пов`язану з оплатою часу вимушеного прогулу, при допущенні будь-якого порушення закону, а не лише явного. 
		   Таким чином, в судовому засіданні встановлено передбачені законом підстави для стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконним звільненням працівника. 
		   З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що заперечення представника відповідача в тій частині, що позивач пропустив звернення до суду та не довів передбачених законом підстав для покладення на ОСОБА_4 обов`язку відшкодування шкоди, суд вважає необґрунтованими. 
		   В той же час, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.        Статтею 237 КЗпП України, на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, покладається обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації лише у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.        
		Вказаною нормою, на яку позивач посилається, як на підставу своїх вимог, не передбачено обов`язок особи, винної у незаконному звільненні працівника, відшкодувати підприємству, установі або організації шкоду, заподіяну виплатами, які були здійснені звільненій особі в якості моральної шкоди.    Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 3000 грн., не ґрунтується на законі. 
		З урахуванням викладеного, на користь позивача підлягають відшкодуванню збитки в розмірі 55826 грн. 34 коп., виключно в межах сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 .
		   У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.
		   Керуючись ст.ст.10,76,141,263-265, 277-279ЦПК України, суд  
		 
		У Х В А Л И В :
		   Позов задовольнити частково.
		   Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь ДП «Львівський військовий лісокомбінат» (79034, м.Львів, вул.Луганська, 3, код ЄДРПОУ 07361304) 55826 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 34 коп. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 1994 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 80 коп., в якості відшкодування судового збору. 
		В іншій частині позову - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляція на рішення може бути подана до Чернігівського апеляційного суду, через Ріпкинський районний суд, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		 
		   Повне рішення складено 18.12.2020 року. 
		 
		   Суддя Є.А. Жовток

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...