Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/2653/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2021. Зареєстровано: 05.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2021.
Дата набрання законної сили: 29.06.2021
Результат оскарження 29.06.2021 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/0203/115/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 203/2653/20 
		Провадження № 2/0203/115/2021 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.02.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді - Єдаменко С.В.,
		при секретарі - Пилипенко А.С.,
		за участю представника позивача - адвоката Алексєєва О.Є.
		представника відповідача - адвоката Бойко П.Ю.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Наше місто» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди -
		 
		встановив:
		 
		23 липня 2020 року позивач звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська суду з до ТОВ «Газета «Наше місто» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач є засновником періодичного друкованого видання - газета «Наше Місто», яке є правонаступником Комунального підприємства «Редакція газети «Наше Місто», а також є власником інтернет-видання «Наше місто головні новини Дніпра» (ІНФОРМАЦІЯ_2). ІНФОРМАЦІЯ_3 у випуску газети «Наше Місто» № НОМЕР_1 вийшла стаття «ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій було розповсюджено недостовірні відомості, які порушують честь і гідність позивача:
		-«Заразившиеся коронавирусом глава облсовета ОСОБА_2 и близкий к нему «слуга» - депутат ОСОБА_3 мстят медикам за поставленный им диагноз. Первый удар чиновник и нардеп от ОСОБА_4 нанесли по областному лабораторному центру, надолго заблокировав его роботу...»;
		-«От Президента ОСОБА_4 требуют остановить своих депутатов и обнаглевшего председателя облсовета, передает «Наше місто»;
		-«В мае он и его покровитель - глава облсовета ОСОБА_1 узнали о своем заражении Covid-19.»;
		-«Люди просят у главы государства остановить беспредел областных чиновников во главе с ОСОБА_1 ...»;
		-«Более того, глава облсовета ОСОБА_1 , близкий к олигарху ОСОБА_6 , решил разобраться с врачами Днепра по-своему - в худших традициях времен ОСОБА_8 »;
		- «Впрочем, сам ОСОБА_1 , поняв серьезный прокол, вскоре написал на личном ресурсе в Телеграм целую статью (правда, без подписи). В ней он попытался задобрить медиков, выразив готовность лично прийти на встречу и даже красочно расписал, какие подарки и звания областная власть вручает областным медикам. Все это отдает цинизмом: сначала натравливать на врачей полицию, а потом обещать им защиту и питаться подкупить мелкими подачками.»;
		-        «... глава облсовета ОСОБА_1 пытается вызвать врачей на ковер, как во времена ОСОБА_8 и регионалов».
		Аналогічна інформація була розміщена в інтернет-виданні «Наше місто головні новини Дніпра» (ІНФОРМАЦІЯ_2).
		Поширення відповідачем неправдивої та недостовірної інформації свідчить про втручання в особисте і сімейне життя позивача, посягає на його честь та гідність, ділову репутацію та не відповідає як вимогам законодавства, так і стандартам журналістської етики. Поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку позивачу в очах суспільства, оскільки його посада є суспільною та соціально важливою. Викладена в статті інформація, яка розповсюджена невизначеному колу осіб, є недостовірною та образливою, складається як з оціночних суджень і допустимих критичних зауважень, так і з неправдивої інформації, яка ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача не тільки як посадової особи, але і як громадянина України. 
		Вказаними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 20 тис. грн. 
		Посилаючись на вказані обставини, позивач просив:
		- визнати недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену відповідачем в газеті газети «Наше Місто» № НОМЕР_1 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_4» і таку ж публікацію на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2; 
		- зобов`язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію в друкованому виданні та на сторінці інтернет-видання;
		-стягнути з відповідача моральну шкоду за розповсюджену недостовірну інформацію в сумі 20 тис. грн.
		-стягнути з відповідача судові витрати по справі (а.с. а.с. 1 - 11).
		Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. а.с. 35 - 36).
		В підготовче судове засідання 08 вересня 2020 року з`явився представник позивача, за клопотанням представника відповідача засідання відкладене на 24 вересня 2020 року (а.с. а.с. 42 - 45). 
		18 вересня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій він проти задоволення позову заперечував, вказував, що наведений в статті текст не порочить честь та гідність позивача, не містить негативну інформацію про його особу, а лише оціночні судження щодо позивача як очільника Дніпропетровської обласної ради. Останній не заперечує, що є головою Дніпропетровської обласної ради, а тому є публічною особою та повинен усвідомлювати ступінь власної публічності. Висловлені в статті твердження є вираженням суб`єктивної думки та поглядів і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача (а.с. а.с. 50 - 54). 
		В підготовче судове засідання 24 вересня 2020 року з`явились представники обох сторін, за клопотанням представника позивача було оголошено перерву для надання додаткових доказів. 
		Ухвалою суду строк підготовчого судового засідання продовжено на один місяць.
		В підготовче судове засідання 02 жовтня 2020 року з`явився представник позивача, який надав відповідь на відзив. У відповідні на відзив позивач наголошує на тому, що відомості про начебто захворювання позивача є твердженнями про факти, а не оціночними судженнями. При цьому, ці твердження є недостовірними і вони можуть бути перевірені. На спростування вказаних тверджень позивач посилався на результати аналізу № 1991 від 11 травня 2020 року (а.с. а.с. 75 - 77).
		Також в підготовчому судовому засіданні 02 жовтня 2020 року позивачем було надано додаткові докази у справі (а.с. а.с 78 - 91). Судом було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 13 жовтня 2020 року (а.с. а.с. 92 - 95). 
		В підготовчому судовому засіданні 13 жовтня 2020 року було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання (а.с. 102). Судом також було враховано, що не надійшли докази, витребувані згідно ухвали суду від 02 жовтня 2020 року. 
		26 жовтня 2020 року до суду надійшли витребувані докази з ДНУ «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (а.с. а.с. 109 - 125).
		В підготовче судове засідання 11 листопада 2020 р. з`явився лише представник позивача, за клопотанням якого підготовче засідання було відкладене на 25 листопада 2020 р. (а.с. 130).
		В підготовче судове засідання 25 листопада 2020 р. з`явились представники сторін. За клопотанням представника позивача витребувано додаткові докази у справі, у зв`язку з цим в підготовчому засіданні оголошено перерву до 22 грудня 2020 р. (а.с. а.с. 133 - 135, 146 - 147).
		21 грудня 2020 р. надійшла витребувана судом інформація (а.с. 152). 
		В підготовче судове засідання 22 грудня 2020 р. з`явився лише представник позивача, за клопотанням якого підготовче засідання було відкладене на 18 січня 2021 р. (а.с. 154). 
		В підготовче судове засідання 18 січня 2021 року з`явились представники сторін, які вважали за можливе призначити справу до судового розгляду.
		Ухвалою від 18 січня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 01 лютого 2021 року (а.с. 164).
		01 лютого 2021 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він наголошував, що неправдиві твердження відповідача не можуть вважатись оціночними судженнями, а розповсюдження недостовірних тверджень про факти є протиправним і в тому випадку, коли воно здійснюється стосовно публічної особи (а.с. а.с. 165 - 166). 
		В судове засідання 01 лютого 2021 року з`явився лише представник позивача, у зв`язку з неякою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 24 лютого 2021 року (а.с. 167).
		В судовому засіданні 24 лютого 2021 року було проведено розгляд справи по суті. 
		Представник позивача підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у поданому відзиві.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «Наше Місто» код ЄДРПОУ 19087191зареєстрований 20 січня 1992 року та є правонаступником Комунального підприємства «Редакція газети «Наше Місто» Дніпровської міської ради (а.с. а.с. 25 - 29).
		Відповідач є засновником та видавцем друкованого засобу масової інформації - газети «Наше Місто», яка зареєстрована управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 20 грудня 2018 року, свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу масової інформації ДП 2234-972ПР (а.с. а.с. 110, 125).
		Також, за КП «Редакція газети «Наше місто», правонаступником якої є відповідач, зареєстрований домен nashemisto.dp.ua (а.с. 152).
		Позивач згідно рішення від 08 листопада 2019 року дев`ятнадцятої сесії Дніпропетровської обласної ради сьомого скликання був обраний головою обласної ради (а.с. 22).
		ІНФОРМАЦІЯ_3 у друкованому випуску газети «Наше Місто» № НОМЕР_1 вийшла стаття «ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій було розміщено, зокрема, наступні твердження:
		-«Заразившиеся коронавирусом глава облсовета ОСОБА_2 и близкий к нему «слуга» - депутат ОСОБА_3 мстят медикам за поставленный им диагноз. Первый удар чиновник и нардеп от ОСОБА_4 нанесли по областному лабораторному центру, надолго заблокировав его роботу...»;
		-«От Президента ОСОБА_4 требуют остановить своих депутатов и обнаглевшего председателя облсовета, передает «Наше місто»;
		-«В мае он и его покровитель - глава облсовета ОСОБА_1 узнали о своем заражении Covid-19.»;
		-«Люди просят у главы государства остановить беспредел областных чиновников во главе с ОСОБА_1 ...»;
		-«Более того, глава облсовета ОСОБА_1 , близкий к олигарху ОСОБА_6 , решил разобраться с врачами Днепра по-своему - в худших традициях времен ОСОБА_8 »;
		- «Впрочем, сам ОСОБА_1 , поняв серьезный прокол, вскоре написал на личном ресурсе в Телеграм целую статью (правда, без подписи). В ней он попытался задобрить медиков, выразив готовность лично прийти на встречу и даже красочно расписал, какие подарки и звания областная власть вручает областным медикам. Все это отдает цинизмом: сначала натравливать на врачей полицию, а потом обещать им защиту и питаться подкупить мелкими подачками.»;
		-        «... глава облсовета ОСОБА_1 пытается вызвать врачей на ковер, как во времена ОСОБА_8 и регионалов».
		Вказане підтверджується копією обов`язкового примірнику газети, наданою Державною установою «Книжкова палата України іи. Івана Федорова» за ухвалу суду (а.с. а.с. 110, 112 на зв.). 
		Така ж стаття була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год. 30 хв. в інтернет-виданні «Наше місто головні новини Дніпра» - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. а.с. 78 - 80).
		Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Частиною другою ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).
		Згідно ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
		Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Частинами 1, 4, 5, 6, 7 ст. 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
		Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Згідно термінів, наведених в ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Статтею 22 Закону України «Про інформацію» визначено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
		Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
		Статтями 27, 28 Закону України «Про інформацію» встановлено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України, а також визначено, що інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.
		Як роз`яснено судам в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова № 1 від 27.02.2009 року) чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Згідно п.  Постанови № 1 від 27.02.2009 року належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		Відповідно до п.15 Постанови №1 від 27.02.2009 року під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд зазначив, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, §188, ЄСПЛ, 06.10.2015 року).
		Застосовуючи положення ст.10 Конвенції в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У ст.ст.3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо наданої інформації, у тому числі щодо діяльності політиків, посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, а отже важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо ЗМІ або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого боку була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб, інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки таких осіб, є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		Судом встановлено, що на момент публікації вказаної статті та на день звернення до суду з позовом позивач обіймав посаду голови Дніпропетровської обласної ради, тобто є публічною особою, а отже, межа допустимої критики стосовно нього як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.
		Зі змісту поширеної в статті інформації, яку просить визнати недостовірною та спростувати позивач, вбачається, що остання не містить образливих висловів, звинувачень, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, а є інформацію про діяльність позивача, як посадової особи, містить оціночні судження та допустиму критику його дій, як публічної особи, а тому не підлягає спростуванню.
		Що ж стосується тверджень у статті про можливе захворювання позивача на коронавірус SARS-CoV-2 суд зауважує, що до суду не було надано достатніх доказів, які б дозволяли перевірити достовірність чи навпаки недостовірність цих тверджень: спірна публікація в друкованому видання та на інтернет-сторінці вийшли у червні 2020 року, в ній не зазначено про який саме період часу йдеться, а наданий позивачем результат аналізу № 1991 датований 11 травня 2020 року (а.с. 31), тобто він не виключає достовірність тверджень у статті. 
		При цьому, слід врахувати, що зазначена публікація спрямована не на поширення інформації про стан здоров`я позивача, а стосується суспільно-значимої інформації - дотримання позивачем вимог карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України. 
		З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недостовірною інформації в друкованому та інтернет- виданнях відповідача та зобов`язання її спростувати, є безпідставними не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		В зв`язку із відмовою в задоволенні вказаних вище вимог, не підлягає задоволенню і похідна вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлена до стягнення з підстав порушення немайнових прав позивача, факт порушення яких судом не встановлено.
		У зв`язку з повною відмовою в позові на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають. Відповідачем вимоги щодо відшкодування йому судових витрат не заявлялись.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 201, 275, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 11, 22, 27, 28, 30 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 10 - 13, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 263 - 268 ЦПК України, суд -
		вирішив:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «Наше місто» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.
		Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.
		Повний текст рішення складено 05.03.2021 р. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                         С.В. Єдаменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...