Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4113/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2021. Зареєстровано: 15.03.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2021.
Дата набрання законної сили: 24.06.2021
Результат оскарження 24.06.2021 Східний апеляційний господарський суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"04" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4113/20
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Бринцева О.В.                    
		при секретарі судового засідання Гула Д.В.
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		 
		за позовом   Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА  КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"     до   Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ"   про  стягнення 1.784.620.932,56грн. за участю представників:
		позивача - Єфременко О.О.
		відповідача - Рибак   Я.В.; 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		21.12.2020 позивач АТ НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 1.470.523.477,36 грн., пеню в сумі 181.845.918,11 грн., 3% річних у сумі 74.132.803,06 грн., інфляційні втрати в сумі 58.118.734,03 грн., а також судові витрати.
		 
		В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу від 09.10.2018 №1539/18-ТЕ-32 в частині здійснення розрахунків за фактично переданий природний газ з жовтня 2018 року по вересень 2019 року. В якості правових підстав позову посилається на норми статей 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, статей 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.
		 
		Позивач позов підтримує. Присутній у судовому засіданні 04.03.2021 представник позивача просить суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив.
		 
		Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Вимоги в частині стягнення пені відповідач визнає частково, а крім того просить суд зменшити розмір пені на 85,6%.
		 
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
		 
		Між ПАТ "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (в подальшому перейменоване на АТ "НАК " НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", Постачальник) та КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу від 09.10.2018 №1539/18-ТЕ-32 (надалі - Договір, т. I, а.с. 11-21). Додатковими угодами від 24.10.2018 №1, від 27.10.2018 №2, від 05.11.2018 №3, від 26.11.2018 №4, від 20.03.2019 №5, від 20.03.2019 №6, від 29.03.2019 №7, від 23.04.2019 №8, від 23.04.2019 №9, від 24.05.2019 №10, від 29.05.2019 №11, від 27.06.2019 №12, від 27.06.2019 №13, від 29.07.2019 №14 від 29.07.2019 №15, від 30.08.2019 №16, від 30.08.2019 №17, від 12.09.2019 №18, від 30.09.2019 №19 (т. I, а.с. 22-52) сторонами було внесено зміни до окремих пунктів Договору.
		 
		У відповідності до предмету Договору (пункти 1.1., 1.2. в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 №4) Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
		 
		Згідно з пунктом 4.6. Договору (в редакції додаткової угоди від 24.05.2019 №10) загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
		 
		Пунктом 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 26.11.2018 №4) сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
		 
		Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. Договору в редакції додаткової угоди від 24.05.2019 №10).
		 
		Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору протягом жовтня-грудня 2018 року, лютого-вересня 2019 року було поставлено природний газ на загальну суму 3.987.187.500,66 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками підприємств (т.I, а.с. 66-78).
		 
		Відповідач за поставлений природний газ розрахувався лише частково в сумі 2.516.664.023,30 грн. Станом на 31.08.2020 заборгованість відповідача за Договором становить 1.470.523.477,36 грн. Цей факт визнається відповідачем у відзиві на позов та представниками відповідача у судових засіданнях.
		 
		За твердженням позивача, яке також не спростовується відповідачем оплата за договором здійснювалась несвоєчасно - з порушенням встановлених договором строків. Це стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення умов господарського зобов`язання.
		 
		Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		 
		У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
		 
		У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Згідно частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		 
		Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		 
		Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості за Договором у розмірі вказаному у позові не надав.
		 
		Навпаки у відзиві на позов відповідач повністю визнає вимоги в частині стягнення 1.470.523.477,36 грн. основного боргу.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
		 
		За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу від 09.10.2018 №1539/18-ТЕ-32 у розмірі 1.470.523.477,36 грн.
		 
		Вирішуючи спір в частині стягнення 74.132.803,06 грн. трьох процентів річних та 58.118.734,03 грн. інфляційних втрат суд виходить з наступного. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		З урахуванням цього, враховуючи факт порушення відповідачем строків виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань, а також факт визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 74.132.803,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 58.118.734,03 грн., суд, перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення вказаних сум. Тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.
		 
		Вирішуючи спір в частині стягнення пені в розмірі 181.845.918,11 грн., суд зазначає наступне.
		 
		Згідно з частиною другою статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
		 
		Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Відповідно до пункту 7.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 №4) у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
		 
		У відзиві на позов відповідач позовну вимогу про стягнення пені визнає частково - за період з 27.11.2018 по 11.03.2020 в сумі 174.149.710,44 грн.
		 
		Пеню нараховану поза межами зазначеного періоду відповідач не визнає, просить суд в задоволенні вимог про її стягнення відмовити. При цьому відповідач посилається на положення пункту 15 Розділу II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX, у відповідності до яких було вирішено «тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності».
		 
		З урахуванням наведених положень Закону України від 13.04.2020 №553-IX, а також беручи до уваги Постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, якою з 12.03.2020 на усій території України було установлено карантин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заперечень відповідача щодо безпідставності нарахування пені після набрання чинності Законом України від 13.04.2020 №553-IX.
		 
		Натомість, суд відхиляє посилання відповідача на те, що згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX пеня не повинна нараховуватись починаючи вже з 12.03.2020.
		 
		Так, у пункті 1 Розділу II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX зазначено, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Вказаний Закон опублікований у газеті "Голос України" від 17.04.2020 №68. А отже, цей Закон набрав чинності 18.04.2020. Прямої вказівки про надання нормам цього Закону зворотної сили у часі не міститься.
		 
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. При цьому положення ч. 1 ст. 58 Конституції, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи).
		 
		У зв`язку з цим, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX зворотної дії в часі щодо юридичних осіб не має і його положення щодо звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій починають діяти з моменту набрання цим Законом чинності, тобто з 18.04.2020.
		 
		Таким чином, нарахування пені за період до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX є правомірним.
		 
		Враховуючи вищевикладене, нарахування позивачем пені за зобов`язаннями серпня 2019 року, в т.ч. за період з 12.03.2020 по 25.03.2020, та за зобов`язаннями вересня 2019 року, в т.ч. за період з 12.03.2020 по 17.04.2020 (включно), є законним та обґрунтованим.
		 
		Позовні ж вимоги в частині нарахування пені за зобов`язаннями вересня 2019 року за період з 18.04.2020 по 25.04.2020 у сумі 144.439,22 грн. є безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв`язку з чим не підлягають задоволенню.
		 
		В решті (181.701.478,89грн.) пеня нарахована підставно, з урахуванням положень законодавства.
		 
		Вирішуючи заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення суми пені на 85,6% суд враховує наступне.
		 
		Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
		 
		У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		 
		Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.
		 
		Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
		 
		Тобто, у відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (зокрема, пені) є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої. Цей  інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
		 
		При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
		 
		Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		 
		З матеріалів справи та з пояснень представників сторін суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача про те, що наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно є великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення пені у заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов`язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов`язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для споживача.
		 
		Підставами для такого висновку є матеріали справи, які свідчать про тяжкий фінансовий стан відповідача, викликаний зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. В підтвердження даних обставин відповідачем надано: довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію від 12.01.2021; довідку про кількість теплової енергії, відпущеної КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" споживачам за 2019 рік; інформацію щодо Моніторингу виконання Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" на 01.12.2020 по КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ"; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020.
		 
		Обсяг заборгованості перед КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" за спожиту теплову енергію станом на 01.01.2021 становить 4,0 млрд. грн., з яких 3,6 млрд. грн. заборгованість населення, що підтверджується довідкою від 12.01.2021. З балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2020 вбачається, що сума збитків Підприємства становить 7,9 млрд. грн.
		 
		Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі.
		 
		Також, суд враховує статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій. Суд зазначає, що КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова та його основним видом діяльності є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства.
		 
		Як вбачається з наданих відповідачем доказів, в 2019 році 85,6% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням.
		 
		Відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
		 
		Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг. Тому відповідач позбавлений можливості компенсувати за рахунок збільшення тарифу суми пені, які можуть бути стягнуті на користь постачальників природного газу. Отже, компенсація цих сум може бути здійснена лише за рахунок зменшення кількості та/або якості послуг, що надаються відповідачем.
		 
		Таким чином, враховуючи, що основним споживачем послуг відповдіача є населення, сплата штрафних санкцій в повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси територіальної громади, зокрема щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню міста Харкова. Надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" немає, може привести до численних аварій у зв`язку з недостатністю коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув.
		 
		Суд зазначає, що в сукупності із об`єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру пені, свідчать про їх винятковість, а отже наявність підстав для задоволення такого клопотання.
		 
		При цьому, позивачем взагалі не надано доказів завдання йому збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу від 09.10.2018 №1539/18-ТЕ-32. За таких обставин вбачається підставним та правомірним висновок про те, що втрати позивача від знецінення коштів в повній мірі компенсуються, зокрема, стягненням інфляційних втрат та 3% річних за час, в який позивач не міг користуватися коштами.
		 
		В решті заперечення позивача проти клопотання про зменшення розміру пені є такими, що не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони суперечать наявним у справі доказам, що містять інформацію про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інші фактори, які вплинули на неможливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого газу.
		 
		З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 85,6% до 26.165.012,96 грн.
		 
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		 
		Враховуючи те, що відповідачем до початку розгляду справи по суті були частково визнані позовні вимоги, суд вважає за можливе не покладати на відповідача, а повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 367.850,00 грн., про що судом буде постановлено окрему ухвалу, після надходження відповідного клопотання позивача. Інша частина судового збору за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)
		 
		- основний борг у сумі 1.470.523.477,36 грн.;
		- пеню в сумі 26.165.012,96 грн.;
		- 3% річних у сумі 74.132.803,06 грн.;
		- інфляційні втрати в сумі 58.118.734,03 грн.;
		- витрати зі сплати судового збору в розмірі 367.850,00 грн.
		 
		3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		4. В решті позову відмовити.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Повне рішення складено "15" березня 2021 р.  
		 
		 
		 
		Суддя О.В. Бринцев
		 
		 
		/справа №922/4113/20/

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...