Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4218/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2021. Зареєстровано: 05.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2021.
Дата набрання законної сили: 15.06.2021
Результат оскарження 15.06.2021 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		"24" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4218/20
		 
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Новікової Н.А. 
		при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.
		розглянувши справу за результатами підготовчого засідання 
		за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720;
		до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 3155119;
		про стягнення 31272327,79грн.
		за участі представників учасників справи:
		позивача  адвоката Коваленка С.В., довіреність №14-341 від 22.12.2021р.;
		відповідача  адвоката Рибак Я.В., довіреність №40-892/21 від 02.03.2021р..;
		 
		Суть спору: 
		 
		Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Харківські теплові мережі, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором №1011/1819-ЕЕ у розмірі 31272327,79грн. з яких 24 938 333,52грн.  боргу, 4 635 879,58грн.  пені, 563 408,68грн.  інфляційних, 1 121 386,13грн.  3%річних та 13 319,88грн. збитків.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018 в частині своєчасної оплати переданого газу за даним договором.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/4218/20 за правилами загального позовного провадження, почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 22.02.2021 о 11:00.
		04 лютого 2021 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (вх. №2800 від 04.02.2021), в якому відповідач визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за договором №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018 та просить при вирішенні питання щодо стягнення судового збору застосувати ч. 1 ст. 130 ГПК України та стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 50%, а 50% судового збору повернути позивачу з державного бюджету.
		Також відповідачем у відзиві на позов викладено клопотання про зменшення пені, в якому відповідач просить суд, враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства, зменшити розмір пені на 85,6% (пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням). В обґрунтування клопотання зазначає, що фінансування KП Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень та неухильно зростає. В 2019 році 85,6% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживалося населенням. Станом на 01.01.2021 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 4,0 млрд. грн. Відповідно до положень чинного законодавства відповідач позбавлений можливості нараховувати та стягувати пеню із громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що позбавляло відповідача джерела погашення штрафних санкцій. Вказує, що сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг і теплопостачання населенню міста Харкова, а надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "Харківські теплові мережі немає, можуть привести до численних аварій у зв`язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув. Також вказує, що підприємство працює в умовах дії постанови КМУ від 18.06.2014 №217, якою затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки, і відповідач ніяким чином не впливає на перерахування коштів, що надійшли як плата за теплову енергію та послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, на рахунок позивача за постачання природного газу. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача за прострочення платежів за спірним договором відсутня. Крім того, відповідач посилається на правову позицію, викладену в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справах №922/3602/18, №922/3612/18, №922/3636/18, №922/2130/19.
		19 лютого 2021 року позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. №4203 від 19.02.2021), в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами та тим самим вплинути на стан розрахунку. Вказує, що інфляційні нарахування та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ними грошовими коштами, належними до сплати кредиторів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах у справах №903/918/19, №904/1210/18, 902/517/18,910/16072/16. Стосовно зменшення пені позивач зазначає, що підписуючи договір, відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках. Однією з обов`язкових умов застосування ст. 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін  і боржника і кредитора, обставини, що обумовили прострочення, а тому просить суд при розгляді питання зменшення пені або відмови у позові врахувати майновий стан позивача. Зокрема зазначає, що Нафтогаз виконує в повній мірі покладені на нього урядом спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, незважаючи на збитки внаслідок виконання таких обов`язків та накопичення боргів за газ значною частиною цих контрагентів. Продаж та постачання природного газу на умовах ПСО принесли компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд.грн., а прибуток компанія отримує від інших видів діяльності. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020. Крім того, позивач зазначає, що скрутне фінансове становище або заборгованість кінцевих споживачів відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором. Вважає, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливість ним здійснення вчасної оплати. Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення штрафних санкцій.
		Протокольною ухвалою від 22.02.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 10.03.2021 о 12:00.
		09 березня 2021 року відповідачем надано до суду заперечення (вх. №5434 від 09.03.2021), в яких відповідач визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення боргу, штрафних санкцій, збитків, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за договором №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018, а також вносить уточнення в клопотання про зменшення розміру пені, яке було викладене у відзиві на позов, та просить зменшити розмір пені на 76,69%. Також зазначає, що позиція позивача, яка викладена у відповіді на відзив, є безпідставною. Вказує, що у відповідача відсутня вина в порушенні зобов`язання щодо оплати отриманого від позивача природного газу, а тому нарахована пеня не підлягає стягненню. 
		Протокольною ухвалою від 10.03.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 24.03.2021 о 12:20.
		Частиною 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. 
		У підготовчому засіданні 24.03.2021 представник відповідача підтвердив, що погоджується з позовними вимогами повністю. Водночас, представник відповідача підтримав клопотання про зменшення пені на 76,69%, в обґрунтування чого зазначив, що причиною неналежного виконання зобов`язання щодо прострочення оплати за договором №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018 є те, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та різноманітним суб`єктам господарювання, а ставно на 01.01.2021 заборгованість за теплову енергію становить близько 4 млрд грн. При цьому, відповідач в силу положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обмежений в можливості нараховувати та стягувати пеню з населення. Крім цього, відповідач наголошує, що починаючи з листопада 2014 року, розрахунки відповідача, в тому числі з позивачем, здійснюються в порядку Постанови КМУ №217 від 18.06.2014, якою затверджено Порядок розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, яким передбачено, нормативи та порядок розподілу коштів для проведення розрахунків, в тому числі з позивачем. Також відповідач вказує, що ступінь виконання зобов`язання за вказаним договором становить 77%, а тому з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача вважає за можливе зменшити розмір пені на 76,69%. 
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечував, в обґрунтування своїх заперечень той зазначив, що відповідач не був обмежений в способах виконати свої зобов`язання за договором, оскільки Порядок №217 на який посилається відповідач не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальником природного газу та теплопостачальної організації, в частині строків та порядку проведення розрахунків за поставлений газ. При цьому, той зазначає, що підприємство позивача також перебуває у скрутному фінансовому стані, а пеня не є надмірною стосовно розміру боргу, а навпроти є стимулюючим фактором щодо вчасного виконання зобов`язання відповідача щодо проведення відповідних розрахунків.
		 
		Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, за результатами підготовчого провадження, суд встановив наступне. 
		 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Згідно положень ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, 08 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), яке в подальшому було перейменоване на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (споживач) було укладено договір постачання природного газу №1011/1819 (надалі  Договір). 
		Додатковими угодами №1 від 25.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 05.11.2018, № 4 від 27.11.2018, №5 від 20.03.2019, №6 від 20.03.2019, №7 від 29.03.2019, №8 від 23.04.2019, №9 від 23.04.2019, №10 від 24.05.2019, №11 від 29.05.2019, №12 від 27.06.2019, №13 від 27.06.2019, №14 від 22.07.2019, №15 від 29.07.2019, №16 від 29.07.2019, №17 від 30.08.2019, №18 від 30.08.2019, №19 від 12.09.2019 та №20 від 30.09.2019 сторонами було внесено зміни до окремих пунктів Договору.
		Відповідно до п. 1.1 Договору, з урахуванням внесених сторонами змін, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
		Згідно з п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
		Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.6. Договору, в редакції додаткової угоди №10 від 24.05.2019).
		Пунктом 5.1. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 27.11.2018) сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
		Згідно з п. 7.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 27.11.2018 № 4), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 27.11.2018 № 4), пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється не електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 Договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.
		Додатковою угодою №5 до Договору постачання природного газу №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018 сторонами погоджено, що з 01.03.2019 у правовідносинах між постачальником та споживачем за Договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 Договору, а пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 цього Договору втратили чинність з 01.03.2019.
		Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне. Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4). При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
		3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
		3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
		В = (Vф - Vп) х ЦхК,
		де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
		Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; 
		Ц - ціна природного газу за цим Договором;
		К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. 
		Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 26.11.2018 № 4) передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:
		- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 цього Договору;
		- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
		- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
		Відповідно до підп.8) п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 22.11.2018 № 4), споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору.
		Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 22.11.2018 № 4), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
		Відповідно до п. 11.1 Договору (в редакції додаткової угоди №10 від 24.05.2019) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення.
		Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 106971793,71грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками підприємств:
		- від 31.10.2018 за жовтень 2018 року на суму 4725 342,72грн.;
		- від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 21527152,97грн.;
		- від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 21626664,23грн.;
		- від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 20987978,40грн.;
		- від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 12930926,28грн.;
		- від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 16684264,32грн.;
		- від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 8489464,79грн.
		Позивач стверджує, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі. Сума простроченого та несплаченого основного боргу за Договором складає 24938333,52грн., у зв`язку з чим, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині проведення розрахунків у строки визначені умовами договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 4635879,58грн., суму інфляційних втрат у розмірі 563408,68грн. та 3% річних в розмірі 1121386,13грн., а також у відповідності до умов Договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 13319,88грн. збитків.
		В свою чергу, відповідач визнає всі обставини на які посилається позивач та погоджується з розміром, строками та порядком відповідних нарахувань, які заявлені до стягнення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
		Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. 
		Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
		Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
		Беручи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги повністю, враховуючи, що ним не надано доказів, які б свідчили про здійснення оплати за переданий газ у розмірі та строки визначені Договором, зважаючи на визнаний відповідачем факт порушення останнім строків виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань, суд, перевіривши розрахунки пені, інфляційних втрат, 3% річних та збитків за договором, які надані позивачем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором постачання природного газу від 08.10.2018 №1011/1819-ЕЕ у розмірі 31272327,79грн. з яких 24 938 333,52грн.  боргу, 4 635 879,58грн.  пені, 563 408,68грн.  інфляційних, 1 121 386,13грн.  3%річних та 13319,88грн. збитків.
		Вирішуючи заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення суми пені (з урахуванням внесених у запереченнях уточненнях) на 76,69% суд зазначає наступне.
		Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
		За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
		Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
		За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
		Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
		Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
		Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
		Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
		Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах: від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
		Відповідач в обґрунтування підстав зменшення пені на 76,69% посилається на тяжкий фінансовий стан. Зокрема, зазначає, що фінансування Комунального підприємства Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2019 році 85,6% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням. 
		Як вбачається з наданої відповідачем довідки про заборгованість за спожиту теплову енергію від 12.01.2021, станом на 01.01.2021 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 4,0 млрд.грн., у тому числі заборгованість населення  3,6 млрд.грн, бюджетних установ - 186,2 млн.грн, госпрозрахункових підприємств  155,6 млн.грн, заборгованість місцевого бюджету з компенсації пільг  63,1 млн.грн. 
		Важкий фінансовий стан підприємства відповідача підтверджується балансом підприємства на 30.09.2020, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 30.09.2020 становила 7,9 млрд. грн. 
		Крім того, господарська діяльність відповідача по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, що спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але порушують інтереси підприємств, що надають ці послуги. Так, Законом України Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги №486/96 від 13.11.1996 до 01.01.2011 було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг. Хоча з 01.01.2011 заборона на нарахування й стягнення пені знята, але стягнення пені з населення передбачено Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VIII лише з травня 2019 року на підставі укладених відповідно до вимог статей 13-15 цього закону договорів Але укладення таких договорів відтерміновано на строк 5 місяців після закінчення карантину. Вказані обставини унеможливлюють нарахування та стягнення пені з громадян підприємством та позбавляють його джерел погашення по штрафних санкціях. 
		Законом України Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію дозволяється реструктурувати заборгованість за комунальні послуги строком до п`яти років. 
		Відповідно до довідки від 12.01.2021 (том 2 а.с. 164), станом на 01.12.2020 сума реструктурованої заборгованості складає 208,9 млн. грн., що на переконання суду підтверджує скрутний фінансовий стан підприємства. 
		Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що прострочення оплати відповідачем за поставлений газ відбулось не тільки з вини відповідача, оскільки відповідач є комунальним підприємством і основним різновидом господарської діяльності відповідача є надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню та іншим споживачам. Основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання є населення, що підтверджується довідкою про кількість теплової енергії, відпущеної КП Харківські теплові мережі споживачам за 2019р.
		Так, з листопада 2014 року КП Харківські теплові мережі працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, якою затверджений порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки. Згідно цього порядку теплопостачальні організації відкривають в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів населення, релігійні організації, бюджетні установи, інші споживачі. Всі кошти, які надходять на рахунки із спеціальним режимом використання КП Харківські теплові мережі, розподіляються згідно з нормативами, встановленими НКРЕКП, та перераховуються банком на рахунки постачальника природного газу (НАК Нафтогаз України), оператора газотранспортної системи (AT Укртрансгаз), оператора газорозподільних систем (ПАТ Харківміськгаз), постачальника покупної теплової енергії (ПрАТ Харківська ТЕЦ-5) та на поточний рахунок КП Харківські теплові мережі.
		А тому з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня.
		Вказані обставини на переконання суду свідчать про відсутність наміру відповідача ухилитись від виконання взятих на себе зобов`язань, а навпаки підтверджують намагання відповідача виконати зобов`язання визначені умовами договору.
		Обгрунтовуючи розмір зменшення пені, відповідач зазначає, що ступінь виконання зобов`язання за спірним договором складає 76,69%. Частину заборгованості за природний газ відповідач погашав не через рахунки з спеціальним призначенням, а з власних поточних рахунків, знаходивши можливість додатково погашати заборгованість за природний газ в розмірі 30,28% власних коштів, таким чином, вказаний відсоток вираховується виходячи, із формули 100% - (53,59% - 30,28%) = 76,69%, де 53,59% - середньомісячна сума грошових коштів, які надходили на поточні рахунки відповідача протягом жовтня 2018р.  квітня 2019р. за договором №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018 (тобто сума, якою відповідач мав можливість вільно розпоряджатись), 30,28% - відсоток оплати спожитого природного газу відповідачем власними грошовими коштами.
		Суд зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018 позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з позивача 3% річних та інфляційних втрат, а тому стягнення таких нарахувань компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.
		Приймаючи до уваги, що КП Харківські теплові мережі у відповідності до рішення Харківської міської ради є централізованим підприємством щодо постачання населенню теплової енергії, а фінансування КП Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям, при цьому, відповідач обмежений в можливості здійснювати нарахування населенню штрафних санкцій за порушення строків оплати чи не оплати таких послуг, а також обмежений в праві припиняти надання вказаних послуг, суд вважає, що стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі призведе до покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря, що в свою чергу може негативно вплинути на інтереси населення м. Харкова, які є основними споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
		Крім цього, на переконання суду, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
		Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів від 9 квітня 1985 року №39/248, а також міститься у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
		При цьому, суд зазначає, що позивачем взагалі не надано доказів завдання йому збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором. Позивачем не підтверджено завдання йому збитків зменшенням розміру пені. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
		Заперечення позивача проти клопотання про зменшення розміру пені є такими, що не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони суперечать наявним у справі доказам, що містять інформацію про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інші фактори, які вплинули на неможливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого газу.
		Під час вирішення питання про зменшення пені суд також враховує значний розмір нарахованої позивачем до стягнення пені. 
		Беручи до уваги вищенаведене, з огляду на збитковість даного підприємства, а також на значну дебіторську заборгованість населення перед відповідачем та відсутність можливості нараховувати штрафні санкції за порушення строків оплати населенням наданих відповідачем послуг, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем та відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 76,69%. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1080623,88грн. 
		Підсумовуючи вищенаведене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором №1011/1819-ЕЕ у розмірі 28 838 457,87грн. з яких: 24 938 333,52грн.  боргу, 1080623,53грн.  пені, 563 408,68грн.  інфляційних, 1 121 386,13грн.  3%річних та 13 319,88грн.  збитків.
		Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Здійснюючи розподіл судових витрат, а також вирішуючи клопотання відповідача про стягнення з відповідача 50% судового збору та повернення 50% судового збору позивачу з державного бюджету, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		Враховуючи, що відповідачем було визнано позов саме до початку розгляду справи по суті, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 50% сплаченого позивачем судового збору, який стягується на користь позивача.
		Стосовно повернення 50% судового збору з Державного бюджету України, суд зазначає наступне.
		Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. 
		Водночас, згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
		Приймаючи до уваги, що станом на момент розгляду справи по суті в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення 50% сплаченого судового збору, питання щодо його повернення буде вирішено судом після подання позивачем відповідного клопотання. 
		На підставі викладеного, керуючись статями 73, 74, 76-79, 86, 130, 165, 202, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 3155119) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) заборгованість за договором №1011/1819-ЕЕ у розмірі 28838457,87грн., з яких: 24 938 333,52грн.  боргу, 1080623,53грн.  пені, 563 408,68грн.  інфляційних, 1 121 386,13грн.  3%річних та 13 319,88грн.  збитків, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 234 442,56грн.
		 
		В решті позову відмовити.
		 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720;
		Відповідач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 3155119;
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021.
		 
		 
		СуддяН.А. Новікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...