Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/29/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2021. Зареєстровано: 05.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2021.
Дата набрання законної сили: 22.06.2021
Результат оскарження 22.06.2021 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"24" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/29/21
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Прохорова С.А. 
		при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовомАкціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) про стягнення коштів за участю представників:
		позивача  Коваленко С.В. за довіреністю №14-341 від 22.12.2020
		відповідача  Рибак Я.В. за довіреністю №40-892/21 від 02.03.2021
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (Відповідач) 169 224 891,40 грн., у тому числі: основний борг у сумі 133 325 562,84 грн.; пеня у сумі 27 138 534,22 грн.; три проценти річних у сумі 5 693 398,61 грн.; інфляційні втрати у сумі 3 067 395,73 грн, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі - продажу природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019.
		Судові витрати в сумі 735 700,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
		 
		Ухвалою суду від 11.01.2021 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
		 
		29.01.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №2246) в якому відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем, однак вважає, що позивачем безпідставно нараховано пеню в сумі 25 183 075,55 грн. Також, відповідач у своєму відзиві просить зменшити розмір пені на 86,8 %, тобто пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням.
		 
		08.02.2021 позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №3047) згідно якої він заперечує проти доводів відповідача та заперечує проти зменшення пені на 86,8 %.
		 
		17.02.2021 відповідачем надані заперечення на відповідь позивача на відзив (вх. №4024) в яких він не погоджується з доводами позивача та підтримує свою позицію, викладену у відзиві.
		 
		Ухвалою суду від 22.02.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
		 
		відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
		В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
		Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
		 
		Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
		 
		Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		У судовому засіданні 24.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
		 
		Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (далі - Відповідач) 23.09.2019 укладено договір № 3026/1920-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу (далі - Договір).
		У відповідності до предмету Договору (пункти 1.1., 1.2.) Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
		Згідно з пунктом 4.4. Договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2019 №4) загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
		Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
		Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, Позивач за період з жлвтня 2019 року по вересень 2020 року передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 2 452 283 772,24 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані позивачем до позову.
		Відповідач за поставлений природний газ розрахувався лише частково в сумі 2 318 958 209,40 грн. Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за Договором становить 133 325 562,84 грн. Цей факт визнається відповідачем у відзиві на позов та представниками відповідача у судових засіданнях.
		За твердженням позивача, яке також не спростовується відповідачем оплата за договором здійснювалась несвоєчасно - з порушенням встановлених договором строків. Це стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення умов господарського зобов`язання.
		 
		Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		 
		У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
		У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 
		За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. 
		Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості за Договором у розмірі вказаному у позові не надав.
		Навпаки у відзиві на позов відповідач визнає наявну заборгованість перед позивачем.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. 
		Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 133 325 562,84 грн основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
		 
		Вирішуючи спір в частині стягнення 5 693 398,61 грн трьох процентів річних та 3 067 395,73 грн інфляційних втрат суд виходить з наступного. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати Відповідачем за отриманий газ, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми Калькулятор Ліга, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. 
		 
		Вирішуючи спір в частині стягнення пені в розмірі 27 138 534,22 грн, суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до пункту 7.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 28.01.2020 №5) у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
		У відзиві на позов відповідач позовну вимогу про стягнення пені визнає частково - за період з 28.01.2020 до 11.03.2020 в сумі 1 955 458,67 грн.
		Пеню нараховану поза межами зазначеного періоду відповідач не визнає, просить суд в задоволенні вимог про її стягнення відмовити. При цьому відповідач посилається на положення пункту 15 Розділу II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX, у відповідності до яких було вирішено «тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності».
		З урахуванням наведених положень Закону України від 13.04.2020 №553-IX, а також беручи до уваги Постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, якою з 12.03.2020 на усій території України було установлено карантин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заперечень відповідача щодо безпідставності нарахування пені після набрання чинності Законом України від 13.04.2020 №553-IX.
		 
		Щодо заперечень позивача, стосовно того, що положення Закону від 13.04.2020 р. № 553-ІХ в частині заборони нарахування штрафних санкцій не можуть застосовуватись до правовідносин сторін, які виникли з 12.03.2020 р. (дата початку карантину), оскільки вказаний закон не має зворотної дії в часі суд зазначає наступне.
		У п. З мотивувальної частини Рішення КСУ від 09.02.1999 р. №1-рп/99 зазначено, що, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
		Але це не означає, що цей конституційний приниип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно - правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		Відтак, у спеціальному нормативно-правовому акті, який регулює цивільні правовідносини, передбачена пряма вказівка на зворотну дію в часі будь-якого акта цивільного законодавства, що пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
		Відповідно до ст. 549 ЦК України до складу неустойки входить штраф та пеня.
		Відповідно до ст. 611 та ст. 622 ЦК України сплата неустойки відноситься до видів відповідальності за порушення зобов`язання.
		Як зазначалось вище, відповідно до пункту 15 розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 р. № 553-ІХ тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
		В розумінні ст. 4 ЦК України вищенаведена норма Закону від 13.04.2020 р. № 553-ІХ є актом цивільного законодавства, оскільки регулює порядок нарахування пені та штрафних санкцій, та має зворотну дію в часі, яка починається з початком дії карантину (12.03.2020 р.), оскільки скасовує цивільну відповідальність за прострочення виконання зобов`язання.
		Відтак, нарахування пені та штрафних санкцій у відносинах між Позивачем та Відповідачем не може мати місце починаючи з 12.03.2020 р. та до моменту закінчення карантину.
		 
		Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1 955 458,67 грн, які були нараховані за період до 12.03.2020 (дата початку карантину).
		 
		Вирішуючи заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення суми пені на 86,8% суд враховує наступне.
		 
		Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
		У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.
		Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
		Тобто, у відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (зокрема, пені) є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
		При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
		Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		З матеріалів справи та з пояснень представників сторін суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача про те, що наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно є великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення пені у заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов`язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов`язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для споживача.
		Підставами для такого висновку є матеріали справи, які свідчать про тяжкий фінансовий стан відповідача, викликаний зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. В підтвердження даних обставин відповідачем надано: довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію від 12.01.2021; довідку про кількість теплової енергії, відпущеної КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" споживачам за 2020 рік; інформацію щодо Моніторингу виконання Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" на 01.12.2020 по КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ"; баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020.
		Обсяг заборгованості перед КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" за спожиту теплову енергію станом на 01.01.2021 становить 4,0 млрд. грн., з яких 3,6 млрд. грн. заборгованість населення, що підтверджується довідкою від 12.01.2021. З балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2020 вбачається, що сума збитків Підприємства становить 7,9 млрд. грн.
		Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі.
		Також, суд враховує статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій. Суд зазначає, що КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова та його основним видом діяльності є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства.
		Як вбачається з наданих відповідачем доказів, 86,8% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням.
		Відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
		Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг. Тому відповідач позбавлений можливості компенсувати за рахунок збільшення тарифу суми пені, які можуть бути стягнуті на користь постачальників природного газу. Отже, компенсація цих сум може бути здійснена лише за рахунок зменшення кількості та/або якості послуг, що надаються відповідачем.
		Таким чином, враховуючи, що основним споживачем послуг відповдіача є населення, сплата штрафних санкцій в повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси територіальної громади, зокрема щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню міста Харкова. Надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" немає, може привести до численних аварій у зв`язку з недостатністю коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув.
		Суд зазначає, що в сукупності із об`єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру пені, свідчать про їх винятковість, а отже наявність підстав для задоволення такого клопотання.
		При цьому, позивачем взагалі не надано доказів завдання йому збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу від 23.09.2019 №3026/1920-ТЕ-32. За таких обставин вбачається підставним та правомірним висновок про те, що втрати позивача від знецінення коштів в повній мірі компенсуються, зокрема, стягненням інфляційних втрат та 3% річних за час, в який позивач не міг користуватися коштами.
		З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 86,8% до 258 120, 54 грн.
		 
		Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
		 
		Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
		Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 626 217,35 грн.
		 
		Інших судових витрат позивачем заявлено не було. 
		 
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 144 041 815,85 грн, у тому числі: основний борг у сумі 133 325 562,84 грн; пеня у сумі 258 120,54 грн; три проценти річних у сумі 5 693 398,61 грн; інфляційні втрати у сумі 3 067 395,73 грн, у зв`язку з неналежним виконанням договору купівлі - продажу природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019.
		 
		В решті позову відмовити.
		 
		Витрати позивача по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
		 
		Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 626 217,35 грн. судового збору.
		 
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України). 
		 
		УЧАСНИКИ СПРАВИ
		Позивач  Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720). 
		Відповідач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська,11, код ЄДРПОУ 31557119).
		 
		Повне рішення складено "05" квітня 2021 р. 
		 
		 
		СуддяС.А. Прохоров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...