Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/24/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2021. Зареєстровано: 06.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2021.
Дата набрання законної сили: 23.06.2021
Результат оскарження 23.06.2021 Західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 9/926/24/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 березня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/24/21
		Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, 
		за участі секретаря судового засідання Голіней Я.І.,
		 
		за участі представників сторін:
		позивача  Єгоров В.С. (в режимі відеоконференції), адвокат
		відповідача  Ткач Ф.Г., адвокат
		 
		розглянувши матеріали справи 
		 
		за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,6, код 20077720);
		 
		до Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, м.Чернівці, вул.Максимовича,19-А, код 34519280);
		 
		про стягнення основного боргу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, штрафних санкцій та збитків за неналежне виконання зобов`язань в сумі 70 641 074,15 грн.
		 
		І. Стислий виклад позовних вимог
		Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго (далі по тексту  підприємство) про стягнення 70 641 074,15 грн заборгованості, у тому числі 55 623 547,67 грн основного боргу за поставлений на підставі договору №5341/18-ТЕ-38 від 08.10.2018 у період з 01.10.2018 по 30.04.2019 природний газ в кількості 31696,442 тис.куб.м., 8 402 410,42 грн пені, нарахованої за період з 26.12.2018 по 30.09.2020; 3 640 250,27 грн 3% річних та 2 840 287,65 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.12.2018 по 30.09.2020; 134 578,14 грн збитків, нарахованих за період з 01.03.2019 по 31.03.2019.
		ІІ. Стислий виклад позиції відповідача
		Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проте звернувся із заявою про зменшення штрафних санкцій (пені) на 90%, в обґрунтування якої послався на:
		- законодавчу заборону обмеження постачання теплової енергії в опалювальний період. Підприємство зобов`язано, незалежно від розрахунків за спожиту теплову енергію, забезпечити постачання теплової енергії з гарантованим рівнем обсягів, температури, параметрів та паралельно проводити розрахунки з постачальниками природного газу, електроенергії, за водопостачання для виготовлення теплоносія; 
		- важкий фінансово-економічний стан та збитковість підприємства, що має місце внаслідок невідповідності діючим тарифам на теплову енергію, які затверджуються органом місцевого самоврядування, економічно обґрунтованим тарифам, які будуть покривати усі реальні видатки підприємства. 
		Відповідач заперечив щодо стягнення основної суми боргу в сумі 2 596 107,70 грн, посилаючись на те, що дана сума сплачена до звернення з даним позовом до суду, в підтвердження чого надав виписки з банківського рахунку підприємства за жовтень 2020 року.
		Позивач проти зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій заперечив, мотивуючи це тим, що жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами договору сторони встановили обов`язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
		ІІІ. Процесуальні дії у справі
		Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.
		Ухвалою суду від 05.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.02.2021.
		Ухвалою суду від 28.01.2021 підготовче судове засідання 01.02.2021 призначено провести в режимі відеоконференції.
		Ухвалою суду від 01.02.2021 за клопотанням представника відповідача відкладено підготовче судове засідання на 16.02.2021.
		Ухвалою суду від 03.02.2021 задоволено клопотання представника позивача (вх.№391) про проведення судового засідання 06.02.2021 в режимі відеоконференції.
		16.02.2021 у підготовчому судовому засіданні за заявою представника позивача оголошено перерву до 04.03.2021 для надання можливості надати додаткові пояснення.
		Ухвалою суду від 24.02.2021 задоволено клопотання представника позивача (вх.№768) про проведення судового засідання 04.03.2021 в режимі відеоконференції.
		Ухвалою суду від 04.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.03.2021.
		24.03.2021 у судовому засіданні за усними клопотаннями представників сторін оголошено перерву до 30.03.2021 для з`ясування суми основного боргу.
		У поясненнях від 29.03.2021 позивач повідомив суд, що розмір основного боргу становить 53 027 439,97 грн.
		30.03.2021 суд задовольнив клопотання відповідача та долучив до матеріалів справи виписки по банківському рахунку підприємства як докази часткового погашення суми основного боргу.
		У судовому засіданні 30.03.2021 відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		IV. Фактичні обставини справи встановлені судом
		08.10.2018 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» укладено Договір №5341/18-ТЕ-38 постачання природного газу (далі по тексту - Договір).
		Пунктом 2.1 Договору передбачено період та об`єм постачання природничого газу, а саме: постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природничий газ орієнтовним обсягом до 2197,670 тис. куб. метрів.
		Згідно положень абзацу 2 пункту 3.1. договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. 
		Відповідно до п. 4.1. договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
		За умовами п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . Усього до сплати разом з податком на додану вартість 5930,40 грн.
		Пунктом 5.4. договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
		Згідно з умовами п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2 договору).
		У пункті 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до цього договору: - усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3., пунктах 11.4. та 11.5. договору; - сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору.
		За змістом п. 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
		Доказів визнання недійсним або встановлення факту нікчемності чи не укладення вищевказаного договору суду не надано.
		22.10.2018 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до Договору №5341/18-ТЕ-38 від 08.10.2018, якою пункт 2.1. Договору викладено в новій редакції, а саме: «Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 26.10.2018 (включно) природничий газ орієнтовним обсягом до 3361,142 тис. куб метрів».
		27.10.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору №5341/18-ТЕ-38 від 08.10.2018, якою пункт 2.1. Договору викладено в новій редакції: «Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природничий газ орієнтовним обсягом до 4007,515 тис. куб метрів».
		05.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору №5341/18-ТЕ-38 від 08.10.2018, якою пункти 2.1. та 5.2 Договору викладено в новій редакції, а саме:
		- «Постачальник передає споживачу з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природничий газ орієнтовним обсягом до 4007,515 тис. куб метрів»;
		- «Ціна за 1000 куб. м. газу з 01.11.2018 становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ)  20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 7482,61 грн.»
		28.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до Договору №5341/18-ТЕ-38 від 08.10.2018, якою викладено в новій редакції частини 1-12 Договору.
		Зокрема п. 2.1 викладено в наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 42526,635 тис. куб метрів»;
		Відповідно до п. 5.1 Договору в новій редакції оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
		Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
		Відповідно до п. 3.13 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 Договору), споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7 Договору. Розмір збитків визначається наступним чином:
		- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
		- якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений на цей період, Споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
		 
		В=(Vф - Vп) х Ц х К,
		 
		де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором відповідно акту приймання передачі природного газу;
		Vп - замолений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;
		Ц - ціна природного газу за Договором;
		К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. 
		Пунктом 5.7 Договору передбачено, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
		Відповідно до пункту 6.2 Договору, споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.
		Згідно пункту 6.3 Договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
		20.03.2019 сторони підписали додаткову угоду №5 до Договору №5341/18-ТЕ-38 від 08.10.2018, якою пункт 2.1. Договору викладено в новій редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 32869,379 тис. куб метрів».
		29.03.2019 сторони підписали додаткову угоду №6 до Договору №5341/18-ТЕ-38 від 08.10.2018, якою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 назву Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
		22.04.2019 сторони підписали додаткову угоду №7 до Договору №5341/18-ТЕ-38 від 08.10.2018, якою пункт 2.1. Договору викладено в новій редакції: «кількість та фізико-хімічні показники природного газу замовлений споживачем на Квітень 2019 року обсяг (об`єм) природного газу зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції Квітень 2019  447,806 тис.куб.м.)».
		За актами приймання-передачі природного газу, на виконання умов укладеного договору, позивач передав у власність відповідача для подальшої реалізації протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року природний газ на загальну суму 231 760 633,35 грн., що підтверджується:
		- актом приймання-передачі від 31.10.2018 об`єм переданого природного газу становить 627,836 тис.куб.м., на загальну суму 3 723 318,61 грн;
		- актом приймання-передачі від 30.11.2018 об`єм переданого природного газу становить 5 282,895 тис.куб.м., на загальну суму 39 529 853,52 грн;
		- актом приймання-передачі від 31.12.2018 об`єм переданого природного газу становить 7 355,246 тис.куб.м., на загальну суму 55 036 451,99 грн;
		- актом приймання-передачі від 31.01.2019 об`єм переданого природного газу становить 7 801,375 тис.куб.м., на загальну суму 58 374 662,20 грн;
		- актом приймання-передачі від 28.02.2019 об`єм переданого природного газу становить 5 532,484 тис.куб.м., на загальну суму 41 397 431,17 грн;
		- актом приймання-передачі від 31.03.2019 об`єм переданого природного газу становить 4 060,566 тис.куб.м., на загальну суму 30 383 639,88 грн;
		- актом приймання-передачі від 30.04.2019 об`єм переданого природного газу становить 443,064 тис.куб.м., на загальну суму 3 315 276,00 грн.
		Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2020 становить 55 623 547,67 грн.
		Судовим слуханням встановлено, що у жовтні 2020 року відповідачем погашено 2 596 107,70 грн основного боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку підприємства.
		16.05.2019 позивачем на адресу відповідача було відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-1348-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 5 907,52 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову.
		V. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
		Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки. 
		Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно пункту 12.1 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковою угодою № 3 від 05 листопада 2018 року), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природнього газу з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
		Згідно статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до положень частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
		Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами договору щодо оплати природного газу у встановлений договором строк, що призвело до виникнення боргу станом на момент вирішення спору в сумі 53 027 439,97 грн, який слід стягнути з відповідача.
		В частині стягнення 2 596 107,70 грн основного боргу слід відмовити, оскільки дана сума сплачена відповідачем протягом жовтня 2020 року, тобто до звернення з даним позовом до суду, що мало місце 05.01.2021.
		Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі  ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до положень частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
		Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
		Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з визнання представником відповідача позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, суд погоджується із вимогами щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 931 760,18 грн  3% річних та 3 853 559,60 грн  інфляційних втрат.
		В частині стягнення збитків суд зазначає, що відповідно до умов Договору постачальник зобов`язався передати споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 4648,800 тис.куб.м.
		Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 4 060,566 тис.куб.м.
		Відтак, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі, меншому на 588,23400 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
		На підставі п. 3.13 та п.5.7 Договору позивачем розраховано збитки в сумі 134 578,14 грн за відхилення від замовленого обсягу природного газу у березні 2019 року більш ніж на 5%.
		На час розгляду справи збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
		Суд, перевіривши розрахунок збитків, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення збитків у розмірі 134 578,14 грн підлягає задоволенню.
		Згідно з приписами пунктів 3, 4 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Пунктом 7.1 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1 цього договору останній зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 8 402 410,42 грн.
		Правильність нарахування пені, окрім іншого, визнана представником відповідача. 
		Відповідачем до суду подано клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
		Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача слід задовольнити частково та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, на 50% з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
		Верховний Суд неодноразово вказував, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
		Дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені суд, враховує:
		- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію;
		- відсутність понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача;
		- стягнення пені та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;
		- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
		У даному випадку відповідач є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчої від її собівартості; не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, збитковість підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - балансами, звітами про фінансові результати діяльності підприємства.
		Зменшення належної до стягнення суми пені на 50%, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.
		З огляду встановлені судом фактичні обставини справи щодо ступеню виконання зобов`язання відповідачем, майнового стану сторін, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50%.
		VI. Судові витрати
		Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Тому, судовий збір у розмірі 708 662,52 грн пропорційно задоволеним витратам (з урахуванням відмови в позові в частині стягнення 2 596 107,70 грн основного боргу) слід покласти на відповідача.
		Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд-
		 
		В И Р І Ш И В:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, буд. 19-А, код 34519280) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код 20077720) 53 027 439,97 грн основного боргу; 4 201 205,21 пені; 3 640 250,27 грн 3% річних; 2 840 287,65 грн інфляційних втрат; 134 578,14 грн збитків та 708 662,52 грн судового збору.
		3. В частині стягнення 2 596 107,70 грн основного боргу та 4 201 205,21 грн пені  відмовити.
		4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2021.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя М.І. Ніколаєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...