Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/1922/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2021. Зареєстровано: 25.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.

Результат оскарження 02.09.2021 Восьмий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення суду першої інстанції із закриттям провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		15 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/1922/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Скраль Т.В.,
		за участю секретаря судового засідання  Шестак Н.В.,
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 ;
		представник позивача: адвокат Ємчук Лідія Вікторівна,
		відповідач 1: Міністерство енергетики України  представник не з`явився,
		відповідач 2: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України  представник Забур"янов Володимир Володимирович,
		третя особа: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області  представник не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства енергетики України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського,35, код ЄДРПОУ 37552996), Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, код ЄДРПОУ 43672853 ), третя особа: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області (90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул. Миру,1, код ЄДРПОУ 22106207) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 15 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Рішення у повному обсязі складено 23 квітня 2021 року.
		 
		28 травня 2020 року ОСОБА_1 через уповноваженого адвоката - Ємчук Лідію Вікторівну звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства енергетики України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яка полягає у невиконанні вимог пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2018 року за № 797/32249, а саме не укладенні з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно - заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки, трудового договору (контракту) строком на п`ять років та не видачі наказу про його призначення на посаду директора Карпатського біосферного заповідника; 2) зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Міністерство енергетики та захисту довкілля України виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2018 року за № 797/32249 укласти з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видати наказ про його призначення на посаду директора Карпатського біосферного заповідника.
		02 червня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі. 
		30 липня 2020 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі співвідповідача: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853).
		13 листопада 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		1. Позиції сторін.
		Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що 24.01.2020 року № 01.3-10/59 Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області погодила призначення ОСОБА_1 на посаду директора Карпатського біосферного заповідника. 10.04.2020 року Департамент заповідної справи Міністерства енергетики та захисту довкілля року звернувся до Департаменту роботи з персоналом щодо укладення трудового договору з переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 . Однак, трудовий договір (контракт) з позивачем, як переможцем конкурсу досі не укладений, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. Відповідно до Порядку №123 після проведення конкурсу кандидатура переможця погоджується з відповідною місцевою державною адміністрацією та не пізніше ніж на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки державний секретар Мінприроди укладає із переможцем конкурсу трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видає наказ про призначення на посаду керівника відповідної Установи ПЗФ. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (дата набрання чинності 03.09.2019 року) Міністерство екології та природних ресурсів перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України. Відповідно до п 1.4. Положення про Карпатський біосферний заповідник (у редакції наказу Мінекоенерго від 11.11.2019 року №380) заповідник віднесено до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля. Законом України від 19.09.2019 року № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», який набрав чинності 25.09.2019 року внесено зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», зокрема, ч. 2 ст. 8 доповнено п.п. 12-1, відповідно до якого Міністр як керівник міністерства призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Законом № 117-ІХ Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Не зважаючи на те, що з часу набрання Законом № 117-ІХ (дата набрання законної сили 25.09.2019 року) пройшов тривалий час, Порядок №123 не приведений у відповідність із Законом № 117-ІХ та є чинним в редакції, що діяла на час визначення позивача переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника, зокрема, в частині укладення із переможцем конкурсу трудового договору (контракту) та видання наказу про призначення на посаду керівника Установи ПЗФ державним секретарем Мінприроди.
		07 липня 2020 року Міністерством енергетики України подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечують та просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначають, що наказом Мінприроди від 18.07.2019 № 261 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління Мінприроди» оголошено у тому числі конкурс на зайняття посади директора Карпатського біосферного заповідника. Згідно з пунктом 5 розділу II Порядку № 123 конкурс на зайняття вакантної посади керівника Установи ПЗФ проводить конкурсна комісія, склад якої затверджується наказом Мінприроди (надалі також - Конкурсна комісія). Відповідно до пункту 1 Розділу VI Порядку № 123 за результатами проведення конкурсу голова Конкурсної комісії надає інформацію про рішення Конкурсної комісії щодо переможця конкурсу державному секретарю Мінприроди з метою його призначення на посаду. Листом від 28.08.2019 № 349/18 Міністерство екології та природних ресурсів України, відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 123 повідомило позивача, що його визначено переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника. Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області листом від 24.01.2020 № 01.3-10/59 погодила призначення позивача на посаду директора Карпатського біосферного заповідника. Звертають увагу, що відповідно до пункту 13 Положення № 847 державний секретар Мінекоенерго відповідно до покладених на нього завдань призначає на посаду і звільняє з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінекоенерго. Проте, Законом України від 02.09.2019 №117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесені, зокрема, зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та суттєво змінено порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідача. Відповідно до пункту 12-1 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністр призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. З вищезазначеного вбачається, що має місце неузгодженість окремих нормативно-правових актів Мінекоенерго, зокрема Положення, Порядку з вимогами законодавства. Наразі розробляються зміни до Порядку та інших нормативно-правових документів Міністерства з метою їх актуалізації.
		13 серпня 2020 року, на електронну адресу суду, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечують та просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначають, що листом від 28.08.2019 № 349/18 Міністерство екології та природних ресурсів України, відповідно до пункту 3 розділу V Порядку повідомило позивача, що його визначено переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника. Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області листом від 24.01.2020 № 01.3-10/59 погодила призначення Позивача на посаду директора Карпатського біосферного заповідника. Звертають увагу, що відповідно до пункту 13 Положення Державний секретар Мінекоенерго відповідно до покладених на нього завдань призначає на посаду і звільняє з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінекоенерго. Проте, Законом України від 02.09.2019 №117 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» внесені, зокрема, зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та суттєво змінено порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Відповідачів. Так, відповідно до пункту 12-1 частини другої статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністр призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності. З вищезазначеного вбачається, що мала місце неузгодженість окремих нормативно-правових актів Мінекоенерго, зокрема Положення, Порядку з вимогами законодавства. Разом з цим зазначають, що Міндовкілля було створено як окрему юридичну особу, а не шляхом реорганізації Міністерства енергетики України (до перейменування Міністерство енергетики та захисту довкілля України), що в свою чергу свідчить про відсутність правовідносин між Міндовкілля та позивачем. Окрім того, Міндовкілля жодним чином не порушило прав позивача.
		Третя особа пояснення у встановлений судом строк не надала, про причини неподання не повідомила, про продовження процесуального строку для подання таких не клопотала.
		 
		Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, про час і дату судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується звітом про доставку на електронну адресу судової повістки.
		Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак 23 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, (т.3 а.с. 48).
		 
		У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		А відтак, оскільки відповідач 1 та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України, неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
		 
		2. Обставини, встановлені судом.
		 
		Судом встановлено, що 20, 22 серпня 2019 року відповідно до протоколу № 11 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно  заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерство екології та природних ресурсів України вирішили визначити переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 , (т.3 а.с. 7-13).
		28 серпня 2019 року Міністерство екології та природних ресурсів України листом № 349/18 «Про результати конкурсу» повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 3 розділу 5 Порядку № 123 його визначено переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника та зазначило, що йому необхідно подати до Управління роботи з персоналом документи передбачені ч.2 ст. 57 Закону України «Про запобігання корупції», Порядком № 171, (т.1 а.с. 10).
		16 вересня 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції направило до Міністерства екології та природних ресурсів України інформацію про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , (т.3 а.с. 14-17).
		27 грудня 2019 року наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 564, затверджено перелік державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля станом на 15.11.2019.
		У пункті 15 якого зазначено Карпатський біосферний заповідник (90600, Закарпатська область, Рахівський р-н, м. Рахів, вул. Червоне Плесо,77) належить до Міністерства енергетики та захисту довкілля, (т.1 а.с. 167-169).
		23 січня 2020 року Загальні Збори трудового колективу Карпатського біосферного заповідника , відповідно до витягу з протоколу № 1-20, вирішили ухвалити клопотання трудового колективу до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора Карпатського біосферного заповідника, як переможця відповідного конкурсу,( т.1 а.с. 11).
		24 січня 2020 року Рахівська РДА звернулася до Міністерства енергетики та захисту довкілля України з листом № 01.3-10/59 про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора Карпатського біосферного заповідника, (т.1 а.с. 12) та листом № 138/01.3-10 з проханням призначити на посаду директора Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 , відповідно до звернення Первинної профспілкової організації працівників Карпатського біосферного заповідника, яка діяла на виконання рішення Загальних зборів трудового колективу від 23 січня 2020 року, (т.1 а.с. 13).
		24 січня 2020 року Міністерство енергетики та захисту довкілля України листом «Про розгляд клопотання трудового колективу Карпатського біосферного заповідника» № 3п/20 повідомило голову Профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Карпатського біосферного заповідника, що постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Міністерство екології та природних ресурсів України перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, та реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Мінекоенерго. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 №117, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, внесено, зокрема, зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та суттєво змінено порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства. Так, з 25 вересня 2019 року суб`єктом призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства є Міністр. У зв`язку із цим нормативно-правові акти Мінекоенерго, зокрема і Порядок проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 липня 2018 року за № 797/32249 (далі - Порядок), мають бути приведені у відповідність до законодавства. Наразі розробляються зміни до Порядку та інших нормативно-правових документів міністерства з метою їх актуалізації. Враховуючи зазначене та у зв`язку із суттєвими змінами в законодавстві, Мінекоенерго вживаються всі необхідні заходи задля призначення керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства, згідно чинного законодавства, (т.1 а.с. 14).
		27 травня 2020 року відповідно до пункту 1 Постанови КМ України № 425 перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля на Міністерство енергетики України. Пунктом 2 та підпунктом 3 пункту 3 постанови КМУ № 425 утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та установлено, що Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах, (т.1 а.с. 94).
		19 серпня 2020 року відповідно до пункту 1 розпорядження КМУ № 1031-р передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства енергетики до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.
		Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань органом управління Карпатського біосферного заповідника (код ЄДРПОУ 00276104) є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, (т.2 а.с. 51).
		27 січня 2021 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України оголосило конкурсний відбір керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в тому числі Карпатського біосферного заповідника, (т.2 а.с. 139-143).
		Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		 
		3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 Міністерство екології та природних ресурсів України перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, та реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Мінекоенерго. 
		Пунктом 1 Постанови КМ України № 425 від 27 травня 020 року перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України. Пунктом 2 та підпунктом 3 пункту 3 цієї постанови КМ України № 425 утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та установлено, що Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах, (т.1 а.с. 94).
		Особливим видом правонаступництва державних органів є публічне правонаступництво (до якого також можливо віднести періодичні реорганізації або ліквідації вказаних органів), за якими права та обов`язки одного суб`єкта права переходять до іншого у випадках та у порядку встановлених законом та підзаконними актами.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Механізм проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду (далі - Установи ПЗФ), що належать до сфери управління Мінприроди визначений Порядком проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 17 квітня 2018 року № 123 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частин 1, 2 розділу ІІ Порядку №123 підставою для проведення конкурсу є: 1) утворення нової Установи ПЗФ; 2) наявність вакантної посади керівника Установи ПЗФ; 3) закінчення строку дії трудового договору (контракту) з керівником Установи ПЗФ; 4) дострокове припинення (розірвання) трудового договору (контракту) з керівником Установи ПЗФ. Рішення щодо оголошення конкурсу приймає Міністр екології та природних ресурсів України.
		Відповідно до частин 1-5 розділу VІ Порядку №123 за результатами проведення конкурсу голова Конкурсної комісії надає інформацію про рішення Конкурсної комісії щодо переможця конкурсу державному секретарю Мінприроди з метою його призначення на посаду.
		Переможець конкурсу призначається на посаду керівника Установи ПЗФ за результатами спеціальної перевірки. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на структурний підрозділ апарату Мінприроди з питань роботи з персоналом, якщо ці функції не покладені на інші підрозділи Мінприроди.
		Після проведення конкурсу кандидатура переможця погоджується з відповідною місцевою державною адміністрацією відповідно до Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818.
		Не пізніше ніж на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки державний секретар Мінприроди укладає із переможцем конкурсу трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видає наказ про призначення на посаду керівника відповідної Установи ПЗФ.
		Після закінчення дії трудового договору (контракту) проводиться новий конкурс.
		Таким чином, вказаним Порядком №123 чітко визначено порядок призначення на посаду переможця конкурсу, який передбачає, що після визначення переможця його кандидатура погоджується з місцевою державною адміністрацією та на 3-й робочий день після надходження погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки укладається з переможцем контракт строком на п`ять років.
		Судом неодноразово від відповідачів витребовувалось рішення конкурсної комісії про затвердження результатів відповідно до п.4 Розділу V Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду № 123 від 17.04.2018 року та яке на вимогу суду не було надано.
		Рішення (Протоколом № 11) конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду від 20, 22 серпня 2019 року надано суду позивачем, яке надало йому на його звернення Міністерство енергетики України 05 березня 2021 року, ( а.с.6-13, т.3). Згідно вказаного Протоколу, за результатами співбесіди та етапів конкурсного відбору конкурсна комісія шляхом особистого голосування її членів прийняла рішення про визначення переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 . Дане рішення було прийнято одноголосно ( а.с.12, т.3).
		Листом від 28.08.2019 № 349/18 Міністерство екології та природних ресурсів України, відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 123 повідомило позивача, що його визначено переможцем конкурсу на посаду директора Карпатського біосферного заповідника. 
		Як встановлено судом під час з`ясування офіційних обставин справи, 24 січня 2020 року Рахівська РДА звернулася до Міністерства енергетики та захисту довкілля України з листом № 01.3-10/59 про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора Карпатського біосферного заповідника, (т.1 а.с. 12) та листом № 138/01.3-10 з проханням призначити на посаду директора Карпатського біосферного заповідника ОСОБА_1 , відповідно до звернення Первинної профспілкової організації працівників Карпатського біосферного заповідника, яка діяла на виконання рішення Загальних зборів трудового колективу від 23 січня 2020 року, (т.1 а.с. 13).
		Між тим, відносно позивача 16 вересня 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції направляло до Міністерства екології та природних ресурсів України інформацію про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 , (т.3 а.с. 14-17).
		Проведеною перевіркою було встановлено розбіжності у поданій декларації та роз`яснено можливість подання письмових пояснень щодо розбіжностей відповідно до ч.2 ст. 58 Закону «Про запобігання корупції». 
		24 вересня 2019 року ОСОБА_1 подано до Міністерства енергетики та захисту довкілля України письмові пояснення щодо достовірності відомостей зазначених ним у декларації за 2018 рік, (т.3 а.с. 18-28).
		Слід відмітити, що Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 444-с від 14 грудня 2018 року  ОСОБА_1 призначено з 14 грудня 2018 року виконуючим обов`язки директора Карпатського біосферного заповідника тимчасово на період до призначення директора цього заповідника у встановленому законом порядку, ( а.с.218, т.2)
		З урахуванням зазначеного, суд враховує, що законодавством не визначено обов`язку позивача контролювати процес призначення на посаду за результатами конкурсу, що дозволяє суду зробити висновок про те, що позивач мав законні сподівання на дотримання суб`єктом владних повноважень Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123.
		Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив: «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
		Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
		При тлумаченні згаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
		Позивач заявив про вирішення публічно-правового спору у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка полягає у невиконанні вимог Порядку проведення конкурс, не укладенні з переможцем конкурсу трудового договору та не видачею наказу про призначення на посаду.
		В рамках адміністративного судочинства:
		дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
		бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;
		рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
		Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
		 
		Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок бездіяльності відповідача, по причині якої позивач позбавлений права бути призначеним на посаду директора Карпатського біосферного заповідника, як переможець конкурсу, та відповідно суд констатує наявність правових наслідків бездіяльності відповідача для ОСОБА_1 .
		Таким чином, правильним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123, укласти з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видати наказ про його призначення на посаду директора Карпатського біосферного заповідника.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
		 
		Що стосується судових витрат, судом встановлено наступне.
		 
		Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
		Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача 18 лютого 2021 року надано: договір про надання правової допомоги від 25 травня 2020 року; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних (наданих) адвокатом у справі у розмірі 10 000 грн., який є додатком № 2 до Договору про надання правової допомоги 25 травня 2020 року; додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги 25 травня 2020 року, відповідно до якого на виконання п.4.1. Договору сторони погодили суму винагороди адвоката у розмірі 10 000 грн. та прибуткові касові ордери № 006 від 25 травня 2020 року на суму 5 000 грн. та № 001 від 05 січня 2021 року на суму 5 000 грн., (т.2, а.с. 213-217).
		14 квітня 2021 року на електронну адресу суду надіслано заперечення щодо заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, в яких зазначають, що заява подана позивачем не містить прохальної частини та жодних обґрунтувань розрахунку та співмірності судових витратах, визначених у Договорі. Крім того, зазначають, що у п.3 розрахунку не вірно здійснено розрахунок.
		Посилання представника позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року (справа №640/18402/19), є недоречними, оскільки у вказаному судовому рішенні була надана правова оцінка правовому регулюванню питання відшкодування витрат на правову допомогу у тому разі, якщо у договорі про надання правової допомоги зазначено розмір гонорару адвоката у фіксованій сумі.
		Разом з тим, представником позивача подано до суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних (наданих) адвокатом у справі у розмірі 10 000 грн., який є додатком № 2 до Договору про надання правової допомоги 25 травня 2020 року, (т.2 а.с. 215). Крім того у пункті 3 наданих послуг допущено арифметичну помилку, а саме замість 2 000 грн., зазначено 4 000 грн.
		Опрацювавши надані заявником докази понесених судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до тривалості розгляду справи, складності правовідносин та обсягу вчинених представником дій для забезпечення юридичного представництва інтересів, суд вважає, що заява представника позивача є частково обґрунтованою та базується на принципі адміністративного судочинства - відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн..
		Крім того, позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн., що підтверджується квитанцією від 27 травня 2020 року, (т.1 а.с. 6).
		У відповідності статті 4 частини 2 Закону № 3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду адміністративного позову, а саме: 2) немайнового характеру, який подано: а) суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, б) фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до статті 6 частини 3 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. 
		В той же час, вимоги позивача, що стосуються зобов`язання вчинити певні дії, є похідними від вимог про протиправність бездіяльності та суд її розцінює, як одну вимогу та як спосіб захисту порушеного права.
		Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб у сумі 2 102 грн.
		Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840,80 грн.
		Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
		Керуючись статтями 9, 14, 90, 132, 134, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю. 
		2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, як правонаступника Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яка полягає у невиконанні вимог пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2018 року за № 797/32249, а саме не укладенні з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно - заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки, трудового договору (контракту) строком на п`ять років та не видачі наказу про його призначення на посаду директора Карпатського біосферного заповідника.
		3. Зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України виконати вимоги пункту 4 Розділу VI Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно - заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.04.2018 року № 123, укласти з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України - ОСОБА_1 , трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видати наказ про його призначення на посаду директора Карпатського біосферного заповідника.
		4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, код ЄДРПОУ 43672853 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) cудового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень, 00 коп.).
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
		 
		СуддяТ.В.Скраль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...