Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 400/376/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2021. Зареєстровано: 28.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2021.
Дата набрання законної сили: 03.02.2022
Результат оскарження 03.02.2022 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		27 квітня 2021 р. № 400/376/21 м. Миколаїв
		Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу 
		за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " Адмирал Агро", вул. Садова, 1, к. 206, м. Миколаїв, 54001 
		до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 
		про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2021 № 00000310707 і податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн.,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмирал Агро» (далі  позивач або Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:
		-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.01.2021 року № 00000310707;
		-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення без дати та без номера, яким застосовано до ТОВ «Адмирал - Агро» штрафні (фінансові) санкції в сумі 500 000,00 грн.
		В обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем проведено фактичну перевірку Товариства за період з 01.04.2020р. по 04.12.2020, за результатами якої складено Акт від 07.12.2020р., яким встановлено відповідні порушення з боку позивача та застосовано до останнього штрафні санкції. Позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. В позові позивач вказав про те, що відповідачем порушено законодавство під час призначення та проведення перевірки, а саме: перевірку проведено не за місцем фактичного провадження діяльності та місця зберігання пального, а за юридичною адресою позивача, тобто на думку позивача відповідачем проведено не фактичну, а невиїзну документальну перевірку за відсутності на те підстав, та за відсутності направлень на перевірку , що були видані перевіряючим та які були дійсні до 22.11.2020р., а перевірку розпочато 26.11.2020р. Крім того, позивач зазначив, що оскаржуване рішення, яким до підприємства застосовано штраф в розмірі 500000,00грн., видано без дати та без номеру, що не відповідає формі визначеній Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015р. № 1204.
		У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмирал Агро». На підтвердження своєї позиції відповідач вказав про те, що перевірка позивача проводилась на підстав виданих наказу та направлень на таку перевірку. 
		За результатами такої перевірки виявлені порушення, які зафіксовані в Акті перевірки від 07.12.2020р. сама ж перевірка проводилась в період з 26.11.2020р. по 07.12.2020р. включно. У спірному наказі на перевірку від 12.11.2020р. вказано підстави для перевірки та детальний опис змісту обставин, що стали підставами для такої перевірки. Зокрема, перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2020р. по 07.07.2020р. позивач отримував паливно-мастильні матеріали без наявності ліцензії направо зберігання пального, що є порушенням податкового законодавства. Також відповідач у відзиві вказав, що допущені ним недоліки при оформленні податкового повідомлення-рішення від 06.01.2021р. № 00000300707, яке було направлено позивачу поштовим відправленням від 16.01.2021р. (не вказано номеру та дати рішення), не впливають на факт доведеності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, про що висловив думку й Верховний Суд в постанові від 06.08.2018р. у справі № 802/1198/16-а. Взагалі, відповідач вважає, що спірні рішення відповідають обставинам справи, прийняті контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.
		У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та вказав, що твердження відповідача викладені у відзиві є неправомірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. 
		Ухвалою від 29.01.2021р. справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
		25.02.2021р. від представника позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області № 206 від 12.11.2020р. призначено проведення фактичної перевірки з питань дотримання платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів за період з 01.07.2019 по 04.06.2020, за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1 .
		За результатами перевірки було складено Акт про результати фактчиної перевірки від 07.12.2020р. № 2142/14/29/07/36201568, в якому зафіксовані порушення :
		-ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481), а саме: зберігання пального без наявності ліцензії;
		-п.63.3 ст.63 розділу II Податкового кодексу України, а саме: не повідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, не подано форму №20-ОПП.
		На підставі вказаного вище Акту ГУ ДПС у Миколаївській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 06.01.2021№00000310707, та рішення без дати та номеру, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 500000,00грн. (а.с.17).
		На думку позивача висновки акту перевірки є неправомірними, а спірні рішення такими, що прийняті з порушенням податкового законодавства, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Дослідив матеріали справи, акт перевірки від 07.12.2020р., суд встановив наступне.
		ГУ ДПС у Миколаївській області (далі - Відповідач) проведено фактичну перевірку ТОВ «Адмирал - Агро» щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за період з 01.04.2020 р. по 04.12.2020 р.
		За результатом проведеної перевірки 07.12.2020 р. відповідачем складено акт №2142/14/29/07/36201568.
		На підставі акту перевірки відповідачем винесено:
		податкове повідомлення - рішення (без номеру і без дати), у відповідності з яким встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» № 481/95-ВР (далі - Закон № 481) та застосовано до позивача штраф у сумі 500 000,00 грн.;
		- податкове повідомлення - рішення № 00000310707 від 06.01.2021 р„ у відповідності з яким встановлено порушення п. 63.3 ст. 63. п. 117.1 ст. 117 ПК України, п.п. 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 р. та застосовано до позивача штраф у сумі 7 140,00 грн.
		Позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
		Згідно п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Згідно ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
		Відповідно до п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
		у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладеш контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахунком-операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших докуммм контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обіїл підакцизних товарів (п.п. 80.2.2);
		у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5).
		Відповідно до п. 80.5 ст. 980 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
		Пунктом 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
		направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, 
		найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
		копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
		Отже, нормами чинного законодавства визначено чіткі підстави для проведення фактичної перевірки, питання, з яких може бути проведена фактична перевірка та підстави допуску до такої перевірки.
		Верховний Суд в постанові від 22.09.2020 р. по справі № 520/8836/18, винесеній в аналогічній справі, зробив наступний правовий висновок:
		« 12. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
		13. Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправнать таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності. сули повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		Суди також правильно дійшли висновку і про порушення відповідачем абз. 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, оскільки фактично перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення невиїзної перевірки.
		Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
		....18. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення правильно виходили з того, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
		 
		Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
		Отже, з урахуванням того, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому,таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання....".
		Виходячи з матеріалів справи та з наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ «Адмирал - Агро» № 206 від 12.11.2020 р. судом вбачається, що перевірку призначено на підставі п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням листа ДПС України від 11.08.2020 р. № 13939/7/99-00-07-05-03-07 з інформацією, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів.
		При цьому, в наказі та в акті перевірки вказано про проведення фактичної перевірки за адресою вул. Садова, 1, оф. 206, м. Миколаїв, тобто за юридичною адресою позивача та вказано, що перевірка здійснена перевіряючими, які діяли на підставі направлень на перевірку від 12.11.2020 .„ дійсними протягом 10 діб.
		Отже, з наведеного вище вбачається, що відповідачем порушено законодавство під час призначення та проведення перевірки, а саме:
		проведено перевірку не за місцем фактичного провадження діяльності та місця зберігання пального, яким є с. Ташине, Березанського району. Миколаївської області, а за юридичною адресою позивача. Тобто відповідачем проведено не фактичну, а невиїзну документальну перевірку;
		проведено перевірку за відсутності підстав, визначених п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80. 2 ст. 80 Податкового кодексу України;
		проведено перевірку перевіряючими, що діяли без направлень, оскільки видані їм направлення на момент перевірки були недійсними (направлення від 12.11.2020р. дійсні протягом 10 діб, тобто додо 22.11.2020р.), а перевірку розпочато лише 26.11.2020р.
		Крім того, із змісту оскаржуваних податкових повідомлень - рішень вбачається, що до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що не є предметом фактичної перевірки.
		Також відповідачем встановлено порушення п. 63.3 ст. 63. п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, а саме шо позивач не повідомив про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, вказане питання не було предметом перевірки та взагалі не може бути предметом фактичної перевірки.
		Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, які є недопустимими доказами, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
		 
		Щодо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення без номеру та без дати, яким застосовано до позивача штраф у сумі 500 000,00 грн., суд зазначає наступне.
		Виходячи з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про зберігання позивачем пального без ліцензії в період з 17.06.2020 р. по 07.07.2020р. з огляду на те, що ліцензію на зберігання пального було отримано 08.07.2020р., а 17.06.2020 р. згідно видаткової накладної № 74545 позивач отримав 5435,000л. палива дизельного ДП-Л- Євро5-ВО та 8366,000л. палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО, 01.07.2020р. згідно видаткової накладної № 78673 позивач отримав 5445,000л. бензину автомобільного А-92- Євро5-Е5.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон № 481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
		Згідно ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва
		Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.
		Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
		У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
		Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
		документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
		акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
		дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
		Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
		Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
		 
		Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
		Отже, у відповідності з нормами чинного законодавства суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального для власних потреб, для отримання ліцензії на зберігання пального подають тільки заяву, в якій вказують про зберігання пального виключно для власних потреб та квитанцію про оплату ліцензії.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		У пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, шо цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб і рішення >справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96. пункт 120. "Онер проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99. пункт 128. "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72. "Москаль проги Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проги Хорватії" (Leias v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74. "Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128. та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
		Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal V. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97. пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Leias v. Croatia), заява № 655555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та ГІінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine \. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05. пункт 40. "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
		В контексті викладеного, також необхідно врахувати позицію ЄСПЛ, викладену у п.110 рішення по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97), відповідно до якої адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
		До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. 
		Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості для забезпечення стабільного правового становища.
		Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі "Звежинський проти Польщі", в якій Суд підкреслив, що розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
		Верховний Суд в постановах від 16.12.2020р. по справі № 520/13020/19.01.12.2020р. по справі № 580/1550/20 зробив висновок, що затримка в отриманні ліцензії внаслідок неправомірних дій податкової інспекції є прикладом порушення принципу "належного урядування", що призвело до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.
		Позивач є сільськогосподарським підприємством, здійснює вирощування зернових культур, в зв`язку з чим саме 08.05.2020 р. подав до ГУ ДПС у Миколаївській області заяву на отримання ліцензії на право зберігання пального.
		Судом встановлено, що в заяві, як того вимагають приписи ст. 15 Закону № 481, позивач зазначив, що мета зберігання пального - виключно для власного споживання; загальна місткість резервуарів/ємностей, що використовуються для зберігання пального, 25 м3; фактичне місцезнаходження резервуарів/ємностей вул. Космонавтів, 19, с. Ташине, Березанський район. Миколаївська область.
		24.05.2020 року позивач подав до ГУ ДПС у Миколаївській області повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП), у відповідності з яким вказав об`єкт оподаткування ємності для зберігання ІІММ та заправна колонка за адресою вул. Космонавтів, 19, с. Ташине.
		У відповідності з квитанцією № 2 відповідач отримав вказане повідомлення 24.05.2020 р. о 8:57:34, документ було опрацьовано.
		25.05.2020 року відповідач листом № 2419/10/14-29-32-03-17 повідомив про неможливість розгляду заяви щодо видачі ліцензії на право зберігання пального у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на кожне місце зберігання пального, а згідно баз даних відповідача у ТОВ «Адмирал - Агро» не зареєстроване місце зберігання пального.
		Таким чином, суд вважає, що 08.05.2020р. позивач надав відповідачу всі визначені законодавством документи для отримання ліцензії на зберігання пального та, крім того, зареєстрував місце зберігання пального, хоча це і не було обов`язковим для суб`єктів господарювання, що зберігають пальне виключно для власних потреб.
		Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що відповідач не взяв до уваги реєстрацію місця зберігання пального, не розглянув заяву позивача, фактично вимагаючи надання документів, не передбачених Законом № 481, а саме доказів реєстрації місця зберігання пального.
		16.06.2020 року позивач повторно подав відповідачу заяву на отримання ліцензії на зберігання пального.
		Відповідач видав ліцензію на зберігання пального 08.07.2020р., тобто з порушенням 20 денного строку, встановленого ст. 15 Закону № 481, який сплив 06.07.2020р.
		Отже, з наведеного вбачається, що затримка в отриманні ліцензії на зберігання пального була зумовлена виключно неправомірними діями відповідача, порушенням ним принципу належного врядування, а саме вимаганням документів, надання яких не передбачено, видачею ліцензії з порушенням встановленого строку.
		Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків (далі - Порядок № 1204).
		Відповідно до п. 8 розділу II зазначеного Порядку, при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, передбаченого пунктом 1 розділу IV цього Порядку, та складається з: порядкового номера у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, перші 7 цифр номера: номера підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, наступні 4 цифри номера.
		Оскаржуване податкове повідомлення - рішення не містить ні дати складання, ні номеру, відповідно не відповідає формі визначеній Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення без дати та без номеру, яким застосовано до позивача штраф у сумі 500 000,00 грн. підлягає скасуванню.
		 
		Щодо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 00000310707 від 06.01.2021р., суд зазначає таке.
		Згідно акта перевірки зазначено про порушення п. 63.3 ст. 63. п. 117.1 ст. 117 ПК України, п.п. 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011р., оскільки позивачем не подано форму на об`єкти: комбайн зернозбиральний, жниварка зернова, трактор колісний, автомобіль камаз, причіп платформа-Е, автомобіль Volvo, спеціалізований напівпричіп.
		Згідно п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
		Аналогічні приписи містяться в п. п. 8.1, 8.2 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 р.
		Отже, нормами чинного законодавства передбачено взяття на облік платників податків також за місцем реєстрації їх рухомого майна, подача форми № 20-ОПП не передбачена.
		Як вбачається з акту перевірки, позивач на підставі свідоцтв про реєстрацію машини, виданих ГУ Держпродспоживслужби у Миколаївській області, є власником комбайну зернозбирального, жниварки зернової, трактора колісного марки NEW HOLLAND.
		Відповідно місцем реєстрації вказаного рухомого майна є Миколаївська область. Позивач, про що також зазначено в п. 1.2 акту перевірки, стоїть на обліку в ГУ ДПС в Миколаївській області.
		Стосовно автомобіля камаз, причепа платформи-Е, автомобіля Volvo, спеціалізованого напівпричіп зазначаю, що вказане рухоме майно належить на праві власності не позивачу, а іншій особі - ОСОБА_1 про що відповідач сам зазначав і своєму акті, крім того, дане майно зареєстровано в Миколаївській області.
		З урахуванням викладеного у позивача були відсутні підстави для подачі форм № 20-ОПП, тому відповідно податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
		Також суд вважає за необхідне зазначити, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення не містить жодної правової підстави, визначеної Податковим кодексом України, для їх складання.
		Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач визначивши в Акті перевірки порушення з боку ТОВ «Адмирал Агро», на думку суду зробив хибний висновок, заснований на припущеннях, та не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом.
		Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В даному випадку суд вважає, що податковий орган, складаючи акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував її належними доказами.
		За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.
		Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.
		Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Адмирал Агро" (вул. Садова, 1, к. 206, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 36201568) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) задовольнити. 
		2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.01.2021 року № 00000310707.
		3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення без дати та без номера, яким застосовано до ТОВ «Адмирал - Агро» (код ЄДРПОУ 36201568) штрафні (фінансові) санкції в сумі 500 000,00 грн.
		4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Адмирал Агро" (вул. Садова, 1, к. 206, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 36201568) судовий збір в розмірі 7607,11грн., сплачений квитанцією від 22.01.2021р. за № 0.0.1988990817.1.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя І. А. Устинов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...