Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/3917/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.

Результат оскарження 29.09.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: П/420/4049/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/3917/20 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Бжассо Н.В., 
		розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоду
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  ОСОБА_2 , за результатом розгляду якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд: 
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 475о/с від 10 квітня 2020 року про звільнення з посади начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України;
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області;
		Стягнути з Головного управління Національної в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 10 квітня 2020 року з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 583,87 грн.;
		Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач звільнив його зі служби під час знаходження його на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АД від 02.04.2020 року.
		Ухвалою суду від 15.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.06.2020 року.
		010.07.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який представник відповідача зазначає, що позивач з 13.02.2020 року не виходив на службу, на телефонні дзвінки не відповідав, за місцем його мешкання двері ніхто не відчиняв. Посадовими особами ГУ НП в Одеській області складалися відповідні акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. Позивачу був направлений рекомендований лист з пропозицією прибути до ГУ НП в Одеській області для надання пояснень щодо відсутності на роботі, проте, ОСОБА_1 в установлений час до працівників УКЗ ГУ НП не прибув, про причини неявки не повідомив, про що були складені відповідні рапорти. ГУ НП в Одеській області були зроблені запити до медичних установ щодо можливого перебування позивача на лікарняному та було встановлено, що ОСОБА_1 на лікарняному не перебуває, у зв`язку із чим відповідачем прийнято оскаржуваний наказ. Представник відповідача наголошує на тому, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій щодо повідомлення свого безпосереднього керівника про причини відсутності на службі та надав довідки про тимчасову непрацездатність лише до суду разом з позовом.
		16.09.2020 року від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
		Ухвалою суду від 02.10.2020 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
		Ухвалою суду від 02.10.2020 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.10.2020 року.
		15.10.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
		У судовому засіданні, яке відбулося 25.11.2020 року, суд допитав у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		09.12.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
		Ухвалою суду від 14.12.2020 року провадження у справі зупинено.
		19.04.2021 року від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі.
		Ухвалою суду від 21.04.2021 року суд поновив провадження у справі.
		21.04.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
		Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомили.
		Справу розглянуто в порядку письмового провадження, що відповідає приписам ч. 9 ст. 205 КАС України.
		Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
		Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції на посаді начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області.
		Відповідно до акту про невихід на роботу начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 за № 147 від 13.02.2020 року, позивач 13.02.2020 року близько одинадцятої години покинув робоче місце без поважних причин. Не повернувшись після обідньої перерви, попередити про своє місцезнаходження керівництво не вважав за потрібне. Так і не з`явившись до кінця робочого дня, на телефонні дзвінки не відповідав.
		Суд встановив, що посадовими особами ГУ НП в Одеській області складено акт про невихід на роботу начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 від 14.02.2020 № 154.
		З огляду на зміст вказаного акту, позивач у зазначений день був відсутній на робочому місці без поважних причин. Про своє місцезнаходження не повідомляв. На мобільний телефон: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 не відповідав.
		Зазначені Акти зареєстровані відповідачем в журналі обліку вихідних та внутрішніх документів Центру забезпечення ГУНП в Одеській області під № 147 та № 154 відповідно.
		Суд встановив, що згідно з рапортами від 03.03.2020 року № 25/236, від 05.03.2020 року № 25/244, т.в.о. начальника ЦЗ ГУ НП В Одеській області ОСОБА_3 спільно з працівниками центру забезпечення ГУ НП в Одеській області було здійснено виїзди за місцем мешкання ОСОБА_1 , який з 13.02.2020 року не виходив на роботу, проте, по прибуттю за вказаною адресою, двері ніхто не відчинив.
		Також, суд встановив, що 03.03.2020 року т.в.о. начальника ЦЗ ГУ НП В Одеській області Якименко А.П. звернувся до КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР КДЦ та до ДУ ТО МВС в Оде6ській області із запитами щодо знаходження на лікарняному протягом 2019-2020 років начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області Дромашка О.В.
		Згідно з відповіддю ДУ ТО МВС в Оде6ській області від 05.03.2020 року за № 33/36-214, ОСОБА_1 перебував на лікарняному: з 10.09.2019 року по 18.09.2019 року (амбулаторно), з 26.12.2019 року по 28.12.2019 року (неврологічне відділення ЛзП), з 24.02.2020 року по 28.02.2020 року (амбулаторно).
		Згідно з відповіддю КНП «Міська клінічна лікарня № 1» від 10.03.2020 року № 433, ОСОБА_1 протягом 2019-2020 років в КНП «Міська клінічна лікарня № 1» не госпіталізувався.
		12.03.2020 року т.в.о. начальника ЦЗ ГУ НП В Одеській області Якименко А.П. звернувся з доповідною запискою на ім`я начальника ГУ НП в Одеській області щодо надання дозволу на проведення службового розслідування за фактом невиходу на роботу ОСОБА_1 .
		Суд встановив, що посадовими особами ГУ НП в Одеській області складено акти про невихід на роботу начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 від 12.03.2020 № 25/260, від 13.03.2020 № 25/262, від 16.03.2020 № 25/270/1, від 17.03.2020 № 25/273, від 18.03.2020 № 15/278, від 20.03.2020 № 25/300, від 23.03.2020 № 25/319, від 24.03.2020 № 25/339, від 15.03.2020 № 25/349, від 26.03.2020 № 25/356, від 27.03.2020 № 25/365, від 30.03.2020 № 25/370, від 31.03.2020 № 25/375, від 01.04.2020 № 25/388, від 02.04.2020 № 25/393, від 03.04.2020 № 409, від 06.04.2020 № 25/414.
		З огляду на зміст вказаних актів, позивач у зазначені дні був відсутній на робочому місці без поважних причин. Про своє місцезнаходження не повідомляв. На мобільний телефон: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 не відповідав.
		13.03.2020 року Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Одеській області листом повідомило ОСОБА_1 про проведення перевірки за фактом його тривалої відсутності на робочому місці та запросило до ГУ НП в Одеській області об 11:00 годині 18,19,20 березня 2020 року для надання пояснень з приводу відсутності на роботі. Позивача повідомлено про необхідність заздалегідь узгодити іншу дату та час з виконавцем, ОСОБА_5 , у разі неможливості з`явитися у вказані дати.
		Згідно з рапортами від 18.03.2020 року, від 19.03.2020 року, від 20.03.2020 року, ОСОБА_1 для дачі пояснень щодо його відсутності на робочому місці не з`явився, про причини неявки не повідомив.
		Згідно з висновком перевірки за фактом відсутності на роботі начальника ВКЕЗ ЦЗ ГУ НП в Одеській області від 09.04.2020 року № 9/3212, встановлено наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогули без поважних причин з 13.02.2020 року по 09.04.2020 року та порушення трудової дисципліни, що виразилося в порушенні вимог п.п. 3.2 4.1, 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ГУ НП в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 29.10.2018 року № 3705.
		Відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області від 10.04.2020 року № 475 о/с, начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби за пунктом 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин) з 10 квітня 2020 року.
		Відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області від 31.12.2020 року № 1715 о/с, внесено зміни до наказу ГУ НП в Одеській області від 10.04.2020 року № 475 о/с в частині зазначення дати звільнення позивача з 20 квітня 2020 року.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України Про Національну поліцію.
		Відповідно до 1, 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
		Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі  Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. 
		Приписами ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного Статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
		Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
		Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний: 1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського; 2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій; 3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського; 4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; 5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; 6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; 7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; 8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.
		Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Згідно з ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
		Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
		До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
		Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).
		Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.
		Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:
		1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
		2) підстава для призначення службового розслідування;
		3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
		4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
		5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
		6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
		7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
		8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
		9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
		10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
		11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
		Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
		Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:
		1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
		2) попередня бездоганна поведінка;
		3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
		4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
		5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
		6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
		Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.
		Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:
		1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння;
		2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
		3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;
		4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;
		5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
		У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
		Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
		У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
		У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
		У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
		У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
		Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь до поліцейських, які мають первинні спеціальні звання, та у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
		У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
		Суд зазначає, що з огляду на висновок від 09.04.2020 року № 9/3212, позивача звільнено зі служби з двох підстав:
		1)за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогули без поважних причин з 13.02.2020 року по 09.04.2020 року;
		2)за порушення трудової дисципліни, що виразилося в порушенні вимог п.п. 3.2, 4.1, 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ГУ НП в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 29.10.2018 року № 3705.
		Щодо першої підстави звільнення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
		Згідно з листками непрацездатності серії АДН 407466, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» Одеської міської ради 14.02.2020 року, серії АДЦ № 792755, виданий ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» 24.02.2020 року, серії АДН 276087, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» Одеської міської ради 02.03.2020 року, серії АДН № 123408, виданий КНП «Дитяча міська лікарня № 7» Одеської міської ради 12.03.2020 року, серії АДН 276210, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» Одеської міської ради 23.03.2020 року, серії АДН № 123420, виданий КНП «Дитяча міська лікарня № 7» Одеської міської ради 02.04.2020 року, серії АДЦ № 792864, виданий ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» 13.04.2020 року, у період з 14.02.2020 року по 17.04.2020 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний та перебував на амбулаторному лікуванні.
		Зазначене підтверджується відповідями Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 01.02.2021 року та відповіддю Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області від 01.02.2021 року на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року.
		Тобто, у період з 14.02.2020 року по 17.04.2020 року, позивач був відсутній на роботі з поважних причин.
		Щодо другої підстави для звільнення позивача зі служби, а саме відсутності на роботі ОСОБА_1 без поважних причин 13.02.2020 року, суд зазначає наступне.
		Відповідно до акту про невихід на роботу начальника відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 № 147 від 13.02.2020 року, позивач 13.02.2020 року близько одинадцятої години покинув робоче місце без поважних причин. Не повернувшись після обідньої перерви, попередити про своє місцезнаходження керівництво не вважав за потрібне. Так і не з`явившись до кінця робочого дня, на телефонні дзвінки не відповідав.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Відповідно до п. 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, що затверджені Наказом ГУ НП в Одеській області № 3705 від 29.10.2018 року, у Головному управлінні встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю роботи по днях:
		понеділок, вівторок, середа, четвер  з 9.00 до 18.15,
		п`ятниця  з 9.00 до 17.00
		вихідні дні  субота, неділя.
		Тривалість перерви для відпочинку і харчування встановлюється 1 година з 13.00 до 14.00
		Перерва не включається в робочий час і працівник поліції може використовувати її на свій розсуд. На цей час він може відлучатися з місця роботи.
		 13.02.2020 року припало на четвер, таким чином, робочий день ОСОБА_1 був з 9.00 год. до 18.15 год., обідня перерва з 13.00 год. до 14.00 год.
		Суд встановив, що у період з 11.00 год. до 12.00 год. ОСОБА_1 перебував на прийомі у Північному РЕМ АТ «Одесаобленерго», за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 70, що підтверджується листом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від 30.09.2020 року № 817.
		Також, суд встановив, що 13.02.2020 року начальник відділення комунально-експлуатаційного забезпечення центру забезпечення ГУ НП в Одеській області Дромашко О.В. отримав у приміщенні Центрального РЕМ АТ «Одесаобленерго» примірник додаткової угоди від 07.02.2020 року, який був пред`явлений лише суду.
		Проте, вказані докази не спростовують зафіксованого у акті № 147 від 13.02.2020 року, відсутності позивача після обідньої перерви на робочому місці без поважних причин. Доказів на підтвердження того, що позивач перебував у Центральному РЕМ АТ «Одесаобленерго» з 14.00 год. до 18.15 год. суду не надано.
		Позивач покинув робоче місце після одинадцятої години, у період з 11.00 до 12.00 год., та перебував у Північному РЕМ АТ «Одесаобленерго». Суд вважає, що проміжок часу з 12.00 год. до 13 год. та з 14 год. до 18.15 год. 13.02.2020 року складає 5 год. 15 хвл. та є надто довгим для отримання у Центральному РЕМ АТ «Одесаобленерго» примірника додаткової угоди, який надано тільки суду. Як з`ясовано судом, такого доручення керівник позивача йому не надавав.
		Таким чином, суд робить висновок, що наявними в матеріалах справи підтверджено факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня 13.02.2020 року без поважних підстав. 
		Відповідно до п. 4.1, п. 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, що затверджені Наказом ГУ НП в Одеській області № 3705 від 29.10.2018 року, працівник поліції повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі (рапортом), засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом.
		У разі ненадання працівником поліції доказів поважності причини своєї відсутності на службі (роботі), він повинен подати письмові пояснення на ім`я свого безпосереднього керівника щодо причин своєї відсутності.
		Суд встановив, що допитаний у якості свідка ОСОБА_3 є безпосереднім керівником позивача. 13.02.2020 року, з ранку, свідок почув від позивача запах алкоголю, зробив йому зауваження та готовий був відвезти останнього на вул. Бреуса для встановлення факту перебування на робочому місці в нетверезому стані, але ОСОБА_1 покинув робоче місце, та до кінця робочого дня не повернувся. 14 лютого 2020 року позивач не вийшов на роботу, і свідок написав йому на телефон смс повідомлення з проханням повідомити причину неявки на роботу. Відповідь від ОСОБА_1 надійшла смс повідомленням тільки 17.02.2020 року, з зазначенням причини не виходу  знаходженням на лікарняному, але ОСОБА_1 не повідомив керівника, в якій медичній установі він лікується. ОСОБА_3 повідомив суд, що ним були зроблені запити до медичних установ та отримано відповідь, що позивач знаходився з 24.02.2020 року по 28.02.2020 року на лікарняному, на амбулаторному лікуванні. Про інші періоди перебування позивача на лікарняних, керівнику не було відомо, позивач не повідомляв будь-кого про причини невиходу на роботу. Свідок приїжджав до ОСОБА_1 до дому, але двері ніхто не відчиняв, на телефонні дзвінки  не відповідав. Про невихід позивача на роботу складалися акти.
		Допитана у якості свідка ОСОБА_4 , яка не є безпосереднім керівником позивача та є працівником ЦЗ ГУ НП в Одеській області, пояснила суду, що писала позивачу на телефон смс. 14.02.2020 року вона отримала від позивача засобами телефонного зв`язку смс-повідомлення про те, що він вдома з сином, якого не має з ким залишити. Жодних повідомлень про те, що позивач перебуває на лікарняному  ОСОБА_4 не отримувала.
		25.02.2020 року свідок знову написала позивачу з проханням повідомити з якої дати позивач знаходиться на лікарняному, у зв`язку з тим, що відділ готує табель. Позивач проігнорував смс свідка.
		Сторона позивача не надала суду доказів на підтвердження факту виконання позивачем вимог п. 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Головного управління Національної поліції в Одеській області, що затверджені Наказом ГУ НП в Одеській області № 3705 від 29.10.2018 року в частині повідомлення свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 про причини відсутності на роботі. Як з`ясовано судом, навіть примірник отриманої додаткової угоди позивачем надано тільки суду, керівництво позивача не надавало згоду на його отримання та не відправлений до
		Разом з тим, відповідачем було вжито всіх заходів з метою встановлення причин відсутності ОСОБА_1 на службі.
		Доводи позивача з приводу отримання ним повідомлення про проведення перевірки за фактом його відсутності на роботі вже після прийняття оскаржуваного наказу про звільнення зі служби, суд не приймає до уваги, оскільки вказане повідомлення направлене відповідачем засобами поштового зв`язку, саме через те, що позивач не відповідав на телефонні дзвінки та не відчиняв двері за місцем свого мешкання під час виїзду працівників ЦЗ ГУ НП в Одеській області.
		Таким чином, суд робить висновок про те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення позивачем вимог п.п. 3.2, 4.1, 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ГУ НП в Одеській області, затверджених наказом ГУ НП в Одеській області від 29.10.2018 року № 3705.
		Щодо доводів позивача з приводу того, що його протиправно звільнено зі служби у період тимчасової непрацездатності, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Разом з тим, на момент видання наказу ГУ НП в Одеській області від 10.04.2020 року № 475 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, у відповідача була відсутня інформація щодо тимчасової непрацездатності позивача.
		Суд встановив, що позивач взагалі не надавав листки непрацездатності до ГУ НП в Одеській області. Листки непрацездатності позивач надав лише до суду.
		Суд встановив, що згідно з листками непрацездатності, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач повинен був стати до роботи 18.04.2020 року.
		У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України щодо неможливості звільнення у період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення працівника, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
		Під час розгляду справи у суді, ГУ НП в Одеській області прийнято наказ від 31.12.2020 року № 1715 о/с, яким внесено зміни до наказу ГУ НП в Одеській області від 10.04.2020 року № 475 о/с в частині зазначення дати звільнення позивача з 20 квітня 2020 року.
		Тобто, суд встановив, що станом на час вирішення спору по суті, відповідачем усунуто наслідки недотримання вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, шляхом внесення змін до наказу ГУ НП в Одеській області від 10.04.2020 року № 475 о/с в частині зазначення дати звільнення позивача з 20 квітня 2020 року, тобто у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності. 
		Наказ від 31.12.2020 року № 1715 о/с позивачем не оскаржується.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність законних підстав для звільнення позивача зі служби, відповідачем усунуто порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України під час звільнення позивача шляхом внесення змін у наказ про звільнення ОСОБА_1 , тобто у спосіб, що визначений Великою Палатою Верховного Суду, а інші вимоги позивача є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення зі служби.
		Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоду.
		Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
		Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 
		Позивач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
		Відповідач  Головне управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ: 40108740)
		Третя особа  ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
		Повний текст рішення складений та підписаний судом 30 квітня 2021 року.
		 
		Суддя Н.В. Бжассо 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...